Перегляд повідомлень
1
Інженерні Споруди / По той бік кінопоказу
« : 29.01.2018 17:45:49 »
Отже, дітки прийшли, зайняли місця на твердих радянських кріслах. Звісно, ж не зразу, для того щоб всіх розсадити вихователька витратила 10 хвилин. Але то ж діти. Не просто діти, а діти, які прийшли дивитись мультики. Та і не просто так, а на великому екрані, востаннє під відкритим небом, бо казали, що до початку осені почнуться роботи з будівництва накриття. І цей напіваматорський кіноклуб перетвориться на повноцінний закритий кінотеатр.
Отже всі розсілись, чекають на улюблений мультфільм. Тим часом в дітей за спинами Пєтровіч шукає, де включається та срана штуковіна.
Десь тут, здається:
Добре, ввімкнули. Якби ж це все. Тепер Пєтровічу потрібно вибрати що діти дивитимуться. Фільми про війну (його улюблені) не катять, етажи дєті. Протигази теж дивитись не вийде. Але на нижній поличці найшлась, здається, саме та бобіна з мультиками. Тими, самими, що і років 15 назад, коли це місце тільки відкрилось.
Знайти плівку то одне, а от знайти, куди її запхати, це зовсм інше для не надто тверезої голови Пєтровіча. Судіть самі. Сюди?
Чи може сюди? Даай, бог, пам"яті.
Але бозя пам"яті не дає, тому Пєтровіч лізе в шафу шукати мануал до проектора.
В мануалі пише, що ВНЄЗАПНО потрібно змонтувати сам зчитуючий модуль для плівки, перш ніж ту плівку десь пхати. Ооок. З залу вже доносяться звуки дітей, які хочуть мультік. Нічого доброго.
Змонтував модуль, інструкція каже, далі увімкнути лампу на прогрів. Отак?
Нєє, отак.
Поки лампа гріється, можна написати листа начальству, щоб зарплату підняли, а то в таких умовах працювати неможливо.
Лампа прогрілась, можна запускати. Але де ж діти?
Не дочекались.
Продовження буде, коли з"явиться портал у зал, чекайте)
Отже всі розсілись, чекають на улюблений мультфільм. Тим часом в дітей за спинами Пєтровіч шукає, де включається та срана штуковіна.
Десь тут, здається:
Добре, ввімкнули. Якби ж це все. Тепер Пєтровічу потрібно вибрати що діти дивитимуться. Фільми про війну (його улюблені) не катять, етажи дєті. Протигази теж дивитись не вийде. Але на нижній поличці найшлась, здається, саме та бобіна з мультиками. Тими, самими, що і років 15 назад, коли це місце тільки відкрилось.
Знайти плівку то одне, а от знайти, куди її запхати, це зовсм інше для не надто тверезої голови Пєтровіча. Судіть самі. Сюди?
Чи може сюди? Даай, бог, пам"яті.
Але бозя пам"яті не дає, тому Пєтровіч лізе в шафу шукати мануал до проектора.
В мануалі пише, що ВНЄЗАПНО потрібно змонтувати сам зчитуючий модуль для плівки, перш ніж ту плівку десь пхати. Ооок. З залу вже доносяться звуки дітей, які хочуть мультік. Нічого доброго.
Змонтував модуль, інструкція каже, далі увімкнути лампу на прогрів. Отак?
Нєє, отак.
Поки лампа гріється, можна написати листа начальству, щоб зарплату підняли, а то в таких умовах працювати неможливо.
Лампа прогрілась, можна запускати. Але де ж діти?
Не дочекались.
Продовження буде, коли з"явиться портал у зал, чекайте)
. Отож вилажу з рачніка і потрапляю в великий зал. Єдине приміщення дляя людей, решта для обслуговування. 
