Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Golem

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 »
1
В цій темі пропоную викладати пісні що стосуються нашого хоббі. Бажано щоб це були авторські пісні, можна лише тексти. Заспіваємо потім. Але й інші виконавці теж підійдуть. Мова не має значення, головне шоб стосувалися нашої теми. Ну і якшо ви бачите як можна текст покращити - сміло пишіть!

Почнемо з Гімна Експлорера (наголос на перший склад ;) ). Текст вже прижився, але так в студії ми його і не заспівали. Прийде ше час на народний хор Експлорера. Гімн лишаю в тій темі де він є щоб не плодити сутності.

Наступна пісня буде...

Червона герма

музика
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=8xG05v5QtH4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=8xG05v5QtH4</a>

Ти признайся мені,
Де ти вчора бродила,
Де порвала штани,
І де пецль згубила.
Може десь у лісах
Ти тру-бункер шукала.
Чудо герму знайшла
І її поламала?

Червону герму
Не хитай вечорами,-
Краще сходим у Полтву
Чи на ЛАЗ, у бомбарь!
Бо тая герма –
То залочена герма,
То заварена герма
В спецоб’єкт.

Бачу я тебе в снах.
У КМ-ках зелених.
По забитих ВШ
Я пролажу до тебе.
І не треба нести,
Що цей бункер не діє.
Бо давно уже ти
Всім спалив мою мрію.

Червону герму
Не хитай вечорами,-
Краще сходим у Полтву
Чи на ЛАЗ, у бомбарь!
Бо тая герма –
То залочена герма,
То заварена герма
В спецоб’єкт.

2
Знайомий Станіслав Лисенко написав мені таке от повідомлення:

"
Знаю де є бункер. 52°25'45"N   14°21'22"E   Germany / Brandenburg / Falkenhagen /    в/ч 96579 я там служив в рад. арм.  🙂

Там був підземний пункт управління ГШ і вузол зв'язку "Арбалет". Декілька поверхів під землю.

А ще там під час війни був німецький завод хім. зброї
"

Я погуглив і справді мегацікавий обєкт.

Ось троха опису

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=9h9UyDZXYJ4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=9h9UyDZXYJ4</a>

Планую його відвідати під час відпустки цього літа. Також Свят нагуглив в тих краях ще купу всяких вартісних обєктів. Тобто Совєти висунулися якнайдалі на захід і там тримали все краще.

Так шо маємо ще одне місце для тру дослідників

3
Кудою текла каналізація Львова за Польщі

В цій темі мова піде про колектор Полтви від перехрестя вул.Чорновола-Ставова (кільце коло Макдональдсу) і аж до очисних споруд. Цей колектор йде вздовж всієї вулиці Липинського паралельно основному руслу Полтви. Його збудували ще за Польщі для відводів промислових стоків міста. В ті часи річка Полтва від вулиць Чорновола-Липинського і аж до Західного Бугу була відкрита. Індустріальні райони Львова(вул. Промислова, Замарстинівська, Хмельницького) скидали свої відходи не у Полтву, а в окремий колектор що йшов паралельно. Таким чином річка залишалася чистою, а стоки можна було легко очищати.

Старий польський колектор в паралель Полтві. Видно сліди на стінах доки сягає вода.


А тепер найцікавіше. Основне русло Полтви має вихід в цей старий колектор. Значна частина стоків з центру міста колись також попадали в колектор на Липинського і текли ген на очисні споруди окремим каналом. У зливу вода переливалася через бортик, що перегороджував русло Полтви, і йшла у відкриту річку.

Вхід в старий колектор праворуч. Він нижче рівня води. Фото зроблено в Полтві, ділянка коло перехрестя Чорновола-Липинського.


Внизу можна намацати решітку. За задумом більша частина води з каналізації Полтви мала йти в цей колектор. А сама Полтва наповнювалася потічками нижче по течії. Зараз тут стояча вода бо решітка забита.


На жаль, цей старий колектор вже не виконує свою функцію. Причин цьому є декілька:

1)   Відгалуження Полтва - колектор на Липинського забилося брудом і вода туди майже не потрапляє.
2)   Від перехрестя вул.Липинського та вул. Б. Хмельницького і аж до очисних споруд йде новий радянський колектор. Совєти умудрилися його зробити меншим ніж старий польський колектор, та ще й з плоским дном. Дуже нагадує «раціоналізаторський» підхід на вул.Торфяній. Плоске дно швидко замулюється. А частина плит радянського колектора вже провалилася всередину, звузивши і без того малий колектор наполовину. Через це колектор зараз не може ефективно приймати всі стоки міста і потребує реставрації.

Стеля радянського колектора за ринком Торпедо


Обвалена частина колектора коло вулиці Пластової


А знаєте що мене здивувало найбільше? Що на очисних спорудах стоїть спеціальний насос який там на місці перекачує частину води з Полтви в колектор з Липинського. Це зроблено для того щоб розбавити концентровані промислові стоки і полегшити їх фільтрацію. Але ж вода туди мала попадати сама! Тільки почистіть будь ласка решітку! А вони борються з наслідками.

Ліворуч «чиста» вода з фекального колектора. Праворуч – стоки в колекторі на Липинського


Труба на очисних якою «розбавляють» стоки


Про старий польський колектор я довідався від Мінкова Марка Мойсейовича, людини яка 50+ років займається каналізацією Львова і чий підпис стоїть на його генплані. Він розповів що колись існував старий колектор в паралель Полтві. Але з часом він замулився і Совєти замість того щоб його чистити, просто закрили всю Полтву під землю. Мене дуже зацікавив сам факт наявності обходу вузького місця коло вулиці Торфяної. Адже це потенційно може усунути підтоплення цієї ділянки. Тож Олександр, Гандзя і Андрій вирішили дослідити цей кусок.



До нас тут ще ніхто не був. То ж довелося шукати входи «з нуля», як колись одинадцять років тому ми шукали в Полтву. Згідно відкритих карт старий колектор мав йти поруч з Полтвою по лівому боку вулиці Липинського (якшо їхати зі Львова). Обходивши там все навколо, надивившись на нудьгуючих школярів і танцюючих наркоманів, ми нічого так і не знайшли. Вхід у основне русло – є. А от додаткового колектора в паралель немає хоч трісни. А ще жара, аж плавиться фарба на чорних фірмових футболках Експлорера.

Корчма "над Полтвою"


Старий колектор на сучасній карті


Розчаровані ми вже верталися назад до Епіцентру як Олександр висловив мудру думку. »А що як колектор йде по іншу сторону вулиці? Гляньте на люки по центру дороги і дощоприймачі!». Ми практично одразу почали натрапляти на характерні полтвяні люки ще й з польськими написами. Уявляєте собі: на рогатці є польські каналізаційні люки.





Відкривши один з них ми аж завищали від радості!!! На нас повіяло полтвяною свіжістю та прохолодою… Застосувавши розкладну драбинку ми з Гандзею телепортувалися у Полтву, а Олександр залишився охороняти вхід. Забігаючи наперед скажу шо у цьому не було потреби. Запах Полтви відлякував зівак краще за Стінгера чи попереджувальні стрічки.

Спуск в старий польський колектор. Глибина 3м




Старий польський колектор має десь 2м висоти і 1 метр ширини. Дно яйцеподібне щоб мул не затримувався, а стеля плоска. Це по суті унікальний переріз, більше такого у Львові ми не зустрічали. Глибина колектора під дорогою становить 3м. Води під ногами не більше десяти сантиметрів. Дно деколи усіяне дрібними камінцями. Йти легко.

Рушаємо в сторону очисних споруд




Йдемо по течії по вулиці Липинського в сторону очисних споруд. Згідно з картою після кільцевої розв’язки мав би бути злив у основне русло Полтви. На стінках колектора чітко видно сліди від води. Як бачимо з фото навіть у найсильніший дощ вода вище пояса не сягає. Тобто цей колектор має значний запас пропускної здатності.

Орієнтовно там де мав бути злив з Полтвою наш просторий польський колектор закінчується і далі йде квадратний совєтський, з низькою стелею і плоским дном. Скажу Вам відверто: це був якийсь жах! Як можна нижче по течії ставити колектор меншого перерізу ніж йшов до цього?! Очевидно що він не справлятиметься з потоком води.

Перехід Польський – Совєтський колектор


Цілком очікувано рівень води піднявся. На дні з’явився мул і, не повірите, хоботи асенізаторних машин. Ці важкі, гофровані шланги просто валялися собі на дні, затримуючи мул і суттєво піднімаючи рівень води в колекторі. Деколи він сягав вище колін. Напевно колись колектор був відкритий і сюди несанкціоновано зливали фекалії з навколишніх будинків. Або це просто так радянська влада боролася із замуленням цього колектора. Якшо ж кількасот метрів в колекторі не лежить жодного шлангу то вода природнім чином потроху вимиває мул і рівень стоків падає аж до кісточок.

Продовження колектора збудоване в радянську епоху


Вихід назовні. Тут вже заливає до стелі бо далі по течії завалена плита


Що мали то в бетон і кидали


Один з люків назовні


Дуже брудна і стрімка вода


Бокова притока. Звідси мул попадає в колектор


Хобот асенізатора


Зруйнована ділянка колектора і вихід назовні


Минувши ринок «Торпедо» в колекторі стало відчутно жаркіше і з’явився ЖПС сигнал. Ми, по суті, йдемо в бетонному жолобі який зверху навіть землею не присипаний. Час від часу назовні виходять люки закриті круглими бетонними заглушками. Логічно, металеві швидко здадуть. Один раз нам навіть попалася ціла кімната з нормальною драбиною назовні. Це може бути гарне місце для залазу на наступний раз. Коли ми захочемо піти досліджувати колектор в сторону центру.

Вихід на поверхню


Та тут цілі апартаменти з видом на Полтву


Всю дорогу нас не покидала думка що ми не в колекторі каналізації, а в якомусь маслопроводі: - такий тут стояв запах нафтопродуктів. Колір води під ногами був темно-коричневий. Це різко контрастувало з синьо-брудним відтінком фекальних приток навколишніх будинків.

Фекальна притока з будинків


Злив з промисловими стоками основного колектора


Ми вже змирилися з тим що нам прийдеться рачкувати напівзігнутими аж на очисні споруди, як раптом побачили світло в кінці тунелю. Це обвалилася одна з бетонних плит колектора і звільнила нам вихід назовні. Та щоб добратися туди нам прийшлося мало не пірнати у ці маслянисті стоки! Бо над головою нависала інша плита. Вона звужувала просвіт між водою і стелею до тридцяти сантиметрів. З рюкзаком в руках я ледве-ледве протиснувся в цю щілину щоб не замочитися. Тобто ітак завузький по проекту колектор ще й наполовину перегороджує бетонна плита. Затопило вул. Липинського? Винна не зміна клімату. Винна відсутність нормальної експлуатацію інженерних мереж Львова! Притому що колектор цей йде по поверхні, він нічим не засипаний і плиту можна легко підняти краном та поставити на місце.



Звуження на шляху колектора


А де вузько там і рветься. То ж не дивно що колектор зруйнувало саме тут


Це ж звуження з іншого боку. Виглядає що його так спеціально зробили!


От так ми йшли


Вийшовши надвір ми доволі шустро почимчикували до очисних споруд. На бетоні зелень не росте. Зате, підживлена колектором, вона аж буяє навколо бетону. Утворився такий собі Львівський тунель кохання.

Під нами колектор яким ми щойно йшли


Львівський тунель кохання


Селфі в Полтві


Каналізаційна насосна станція зі сторони Винник і дріжджового заводу


Злиття каналізаційної насосної станції в основний колектор


Хтось поставив вентиляцію для колектора. Щоб не смердів. Цікаво чи переживе ця пластикова труба зиму з її вітром і намерзшим снігом?


Якщо цю решітку почистити то вода швидше проходитиме і колектор так не затоплюватиме


На очисних спорудах нас зустріла привітна жіночка. Вона нам все розказала і показала: що це називається «третя черга». Що он там аварійний злив на випадок дощу. Показала трубу з «чистою водою» і як вона граблями вручну чистить решітки від бруду. Шкода її, в Празі ще століття тому це робила спеціальна машина.

Очисні споруди




Аварійний злив у випадку сильного дощу


Гарно вичищена решітка на вході в Очисні споруди. Ручна робота!




<a href="http://www.youtube.com/watch?v=kcpQfGaiWk8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=kcpQfGaiWk8</a>

Підсумовуючи: ми дослідили нову ділянку колектора від вулиці Липинського і до очисних споруд. Місцями рівень води і мулу сягав вище колін. Колектор має дві частини, Польську і Совєтську. В другій частині дно замулене, йти важко, місцями обвалилася стеля. Якщо цей колектор почистити і поремонтувати то він, цілком імовірно, зможе розвантажити основне русло Полтви під час злив.





ПС: ранком перед вилазкою ми ще пофоткали цей колектор зі сторони Полтви. Так, для повноти картини. Він, як і було сказано , знаходиться нижче рівня Полтви. Краї обросли брудом а в дні можна намацати решітку. І туди потрохи стікає вода.

4
Інженерні Споруди / НУП-ологія
« : 26.07.2019 11:53:54 »
Напевно всі помічали одинокі будки попри трасу. Металеві або бетонні, великі або маленькі вони завжди привертають увагу. Їх ніхто не охороняє тому деколи аж дивно як їх досі якийсь газда не переніс собі на подвіря.

НУП


Так от такі будки це найчастіше НУП-и(НПП якшо перекласти) - "Необслуживаємиє усилительние пункти". Вони так же потрібні для кабельних ліній звязку як і водичка для марафонця. Щоб час від часу відновити параметри сигналу.

Якшо на вхід кабеля подати сигнал 1В то через один кілометр на його виході буде вже -0.1В, через десять кілометрів 0.01В а через сто - чистий нуль, тобто шум. Щоб такого не ставалося кожні Х кілометрів потрібно сигнал підсилювати а також відновлювати його форму. Тому що кабель також спотворює і частотну характеристику сигналу. «Х» дуже залежить від типу кабеля і параметрів сигналу. Зазвичай це одиниці - десятки кілометрів. Для оптичних ліній кожних 100км і більше.



НУП-и найчастіше закопують в землю і зверху ставлять будко-вхід. На дверях висить надійний замок а всередині ще й кінцевик. Тобто якшо відкриєш такий НУП то доволі скоро за тобою приїде поліція.

Всередині НУП-а


Раніше НУП-и використовували для міжміських телефонних мереж, для міждержавного звязку, для військовий цілей (РЛС - бойові ракети) і так далі. Тобто кабелів було багато, як і НУП-ів на них.

Та технічний прогрес не стоїть на місці. Тому сучасні комунікацї витіснили як мінімум телефонні кабельні мережі. То ж багато з НУП-ів виявилися закинутими. Хоча вони і пусті, та доволі теплі і сухі всередині. То ж в разі потреби можуть служити притулком для дослідника. Чи навіть новий рік відсвяткувати в Карпатах.

Вирішив відкрити окрему тему присвячену НУП-ам. Прохання кидати сюди Ваші фото НУП-ів ззовні-зсередини. Якшо НУП закинутий то можна і координати. Зазвичай вони на видноті тому ні про який запал обєкта мови йти не може. Якшо НУП діючий то прохання нічого там не рухати. Дуже ймовірно що це шось військове і може зашкодити обороноздатності країни.

----

Перший наш НУП був коло Сколе. Добротна цегляна споруда і навстіж відкриті двері. На жаль нижня камера повністю затоплена і закидана сміттям. Хіба приїхати сюди з дачним насосом і шашликами.







Недалеко від нього коло злиття Стрию і Опору також була типова металева будка. Тут сухо, всередині навіть збереглася якась апаратура 1969 року. Всередині запросто можуть розташуватися пятеро людей. НУП вкопаний в змлю, має бути тепло. Для порівняння такий же НУП але цілий є пофотканий тут











Аналогічний але менше розкурочений НУП в Росії


Так виглядають нові контейнери для НУП-ів Росія завжди мене дивувала своєю консервативністю.

Тут можна почитати про НУП-и за порєбріком. В нас вони такі самі. В Європі напевно інакші, але я ше не досліджував.

Далі почав падати дощ і ми, втомлені після Золотих Шахт і Бункера припинили наше НУП-ання. Троха згодом, вертаючись з роботи, я відкрив будку коло Ковирів. Тут вся апаратура на місці. Але сама порожнина виявилася якась мілка. І напис на ній що "відкривати лише після зняття тиску". То ж може бути якась апаратура для підземних газосховищ а не НУП. Компресор же близько. Або це шось з військової частини шо поруч і там далі в землю ще щось має йти. Треба навідатися ввечері коли не буде дачників. Хоча будка і не залочена і без давача.









Одним словом дописуйте сюди про НУП-и які знаєте. Зробимо разом цю тему Великою!

Наступний на черзі


ПС: Я навмисно не перекладав назву НУП на Українську мову. Тому що це вже історія. НУП пише на них самих, в ті часи НПП ніхто їх не кликав. Тому немає сенсу придумувати зараз їм нову назву.

5


В свій час Опілля це був крупний військовий пункт в СРСР. На горі стояла РЛС, внизу ракети щоб оперативно збити в разі чого. Та й поруч проходила стратегічна дорога на Львів. Попри неї залягали кабелі звязку. А, як ми знаємо, де є військові там і їх бункера! 😊 Ідея провідати цей обєкт належить Васічу.



Наш бункер має довжину ~100м і ширину 50м. Це реально наймасштабніша спецспоруда де я був. Ти стоїш в одному кінці коридору і не бачиш що там вдалині. Ми четверо товклися в різних кінцях бункера і не чули один одного. Всередині збереглися вентустановки, вся електропроводка, частково лампи, дизеля, двигуни і клапани. Але кімнати пусті і, судячи з усього, ніколи не були заповнені. Стан бункера такий ніби всі місцеві цигани зайняті контрабандою і наркотиками. Тому метал не крадуть.















Бункер будували в 1987 році. Багато обладнання саме з цим роком. Судячи з характерної металевої обшивки стін, кабельних колодязів на землі, розеток з заземленням для ЕОМ та інших деталей тут мала стояти сучасна електроніка і сидіти за нею люди. Бо є гарна вентиляція, освітлення і кондиціонування. Напевно розвал союзу завадив його завершити.

Принаймні до 1997 року тут сиділи чергові і за цим всім слідкували. А далі наглухо закрили двері і забили. З часом дерева проїли бітум на стелі і бункер почав протікати. Але води тут небагато, ми ходили в шльопанцях. Напевно тому що бункер одноповерховий.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=XWuSPsD7v_g" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=XWuSPsD7v_g</a>

















1987


Є вода














Бункер знаходиться недалеко від дороги схований за зеленкою. Поруч є обжите виробництво. На нас, попри гавкіт собаки серед білого дня, ніхто уваги не звернув. Всередину веде три входи. Один з них був кимось дбайливо відкритий. Коли опиняєшся внизу то практично зразу офігіваєш який той бункер здоровий! Довжелезні коридори з кімнатами по обидва боки.

Вид зверху




За цим входом герма залочена




Ось причина чому протікає стеля


А тут все відкрито...


Масивна вентиляція під стелею, величезні технічні приміщення. Ходиш і наспівуєш собі під ніс «Я люблю спецобєкти!». Ми бродили там більше години і, якщо чесно, то всі кімнати не обійшли. Так їх багато. Втомлені після Золота Карпат ми поїхали далі додому. Класно було б навідатися сюдит свіжішими і зробити план внутрішніх приміщень.







Вони краще б цей знак наверху повісили коло входу :)








1997


Та залочена герма зсередини




В разі чого клапан міг лочитися автоматично


На поверхні бункер легко можна впізнати по монументальних вентшахтах над більшим корпусом. Над меншим просто є якісь бугорки порослі деревами. Судячи з автоматичних кланапів на вході бункер міг певний час жити повністю відрізаним від зовнішнього повітря.

Бункер має три входи. Один з них йде під землею від будинку що поруч. Два інших йдуть до поруйнованих будок поруч бункера.

Хтось поставив трубу шоб двері не відкрили. Ото смішні :)


Вхід в бункер








А це вже напевно шо основний вхід. До будинку шо поруч


І двері назовні. Стукати туди я не став




Координати бункера доступні для Своїх. В паблік не викладаю щоб не ринули Львівські металісти і все це не понищили. Шкода насправді. Обєкт дуже годний!

Ну і пісня під настрій
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=JVCD7tXQaMY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=JVCD7tXQaMY</a>

Рекомендую навідатися поки не залочили


6
- Що може бути цікавого в шахті? – запитаєте Ви. – «Людей туди на каторгу посилали!»
- А якщо це Золота шахта? – відповім я питанням на питання. Лізти в золоту шахту куди благородніше ніж у вугільну. 😊



Досвідченіші люди добре памятають шумиху в пресі навколо золотих копалень на Закарпатті. У всіх нас тоді була одна думка: «Крадуть!». Як інакше простій людині пояснити нерентабельність видобутку золота? Ось простий розрахунок. В тонні руди шість грам золота. Якщо переробити стандартну 20-и тонну вантажівку ОНУР-а породи, то получиться 120 грам чистого золота. Гроші це немалі, а вантажівка породи по шахтним міркам це ні про що.



Та насправді не все так просто. Золото в породі знаходиться у вигляді мікроскопічних смужок що навіть очима їх не побачиш. Тобто ніяких злитків тут не буває! Відділяти золото від породи можна або промиванням, або хімічними методами. Перший варіант і використовувався в часи Кучми. Але він був недосконалий тому половина золота викидалася з промитою породою. Хімічний метод ефективніший і дешевший. Але наш народ як тільки чує слово «Хімія» то тут же стає на рога. Тому цей варіант не дали впровадити.



В березні місяці інвестор почав відновлювати там виробництво і ставити сучасніше обладнання. А це означає що зводити паркани та забутовувати входи. То ж, поки не пізно, ми вирішили туди навідатися щоб відносно легко помилуватися жовтими штольнями.

Коалінова шахта


Відновлене виробництво


Спуск в Золоту Шахту


Короткий підсумок:
1)   Ми(Electri4king, Vasi4, Назар і Golem) облазили кілька штолень що ведуть в головну шахту, оглянули видобуток коаліну і розвідали ситуацію зі спуском в головний ствол.
2)   Штольні розкидані на схилі гори Кукля. Найвища штольня розташована на висоті 240м.н.р.м, найнижча 160м.н.р.м. Довжина по прямій більше кілометра. Є багато бокових кімнат де вівся видобуток породи.
3)   Усі штольні зі значними завалами. Металеві тюбінги що підтримують стелю дбайливо вирізані.
4)   Найбільш діючою з усіх виявилася коалінова штольня. Все обладнання на місці, я навіть прохідний комбайн. Згідно записів люди тут були менше року тому.
5)    Ми дослідили адмінбудівлю та сфотографували багато цінної документації по шахті, включаючи її детальний план. Буде доступно для своїх.
6)   Ми заночували коло головного ствола і зробили пробний спуск в нього.
7)   За весь час до нас ніхто не підходив і не питався: «Хлопці що ви тут шукаєте?!»

Тунель що веде вглиб гори


Такі завали нам зустрічалися по дорозі. Перелазиш і йдеш далі


А може там золото?


Goldem перевірив золото на справжність


Ось де ми були

Тут і у всьому звіті всі професійні фотки то Васіча. Решту то мої з телефону.

Ну а тепер історія попорядку. Все почалося багато років зі звіту тому де наші хлопці шукали вхід у Золоту Шахту. Потім ми досліджували Соляну шахту і там захотілося додати нашим пригодам блиску. То ж Васіч запропонував як буде тепло злазити в Золоту шахту. «А чом би і ні!» - подумав я і чухнув туди на перший же зов.

Жовта порода в шахті




Тут і далі по тексту під словами «Золота Шахта» я матиму на увазі комплекс споруд який включає в себе не тільки шахту, а ще й штольні(горизонтальний вхід у виробітку з поверхні), штреки(горизонтальний але без виходу на поверхню), вентканали, фурнелі(вертикальні переходи між горизонтами) і всі решта шахтні приналежності. Який був наш початковий план я теж не писатиму. Бо все ітак було пішло не по плану але вийшло дуже класно.

Карпатський хайвей зі Львова в Берегове минає швидко за цікавими розмовами. Закуповуємся в місцевому супермаркеті Опіллям, водою, продуктами та іншими потрібними речами та й їдемо в село Мужеложичі. Одразу при вїзді звертаємо ліворуч і білою камяною дорогою деремося вгору попри виноградники. Орієнтуємося на силікатний корпус адмінбудівлі.

Збираюся в похід


Адмінбудівля


Досліджуємо що вони там повстановлювали


Доволі швидко перед нами постає синьо-білий корпус відновленого виробництва. Поруч запарковані автівки і навіть є поліція охорони. Проскакуємо це місце і паркуємося за поворотом на розвилці коло компресорної станції. Дорога прямо веде до штолень і перегороджена колючим дротом. Дорога ліворуч веде на закинутого стволу шахти.

Закинута компресорна станція


НДІ Опілля переймає досвід


Востаннє тут працювали в 2006 році








Вхід у штольню 23 поруч з компресорною


Троха вище якийсь навантажувач породи


Так виглядає завал зверху


Підходимо до коалінової штольні 28




Двері за трьома печатками


Досліджуємо гору Кукля


Дайте підзарядитися


Вежа на вершині. Може виліземо?


Така табличка, як не вилізти!


Пустіть у рукавичку


Ми тут нові, нічого не знаємо. Засидівшіся з дороги кидаємося в розвідку в одних шортах і з мобільними телефонами в руках. Деремося напролом через зарослі ожини, акації і драпу в пошуках стволу. І це була помилка йти непідготовленими в розвідку. Бо практично одразу ми знайшли компресорну станцію, два входи в золоті штольні, закриту коалінову штольню, величезну адмінбудівлю і будку ретранслятора на вершині гори. Причому що до будки йшло десь двісті метрів кабелю який просто лежав на землі і не був підключений. Виходить що місцеві цигани непогано заробляють на гашиші і коноплі, тому до металізму не опускаються. Брудні,покусані і поцарапаті ми вертаємося до машини.

Тяга з штольні 29, значить можна лізти!


Ми на розвідці. тому далеко не йдемо


Заварений вентствол штольні 23


Вид на Європу


Сучасні ємності для промитої води


Стела коло Адмінбудівлі


Всередині типовий живопис




Такі номерки видають коли спускаєшся в шахту




тут же видавали і когонки. Але їх вже розкурочили




Васіч вивчає прилеглі території


І як тут знайти шось корисне?








Порода поруч з адмінкою




Винні погреби в будинку навпроти. Ото я розумію шахтарі!


Нетронутий компресор і газоаналізатори




Вже пята вечора, а їли ми ше як ранком на Окко в Сколе. Підкріпившись вирішуємо дослідити штольню номер 29. Широкий і відносно чистий прохід манить своєю прохолодою. По залишкам шпал йдемо вперед. Доволі скоро перед нами зявляється завал майже до стелі. Пролазимо його і йдемо далі. Завали повторюватимуться і повторюватимуться аж поки не впруться у вертикальний рудоспуск. Далі пройти нам не вдалося.

Обід дослідника


"Чого ви всі такі серйозні?"


Вид в сторону Карпат


Васіч прийняв дозу Опілля


Нічого такого, інакше до тих дротів просто не дотягнешся


Ефективний релакс після обіду


Місця шалених людей


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=QQSdfJvVhVc" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=QQSdfJvVhVc</a>

В цій штольні велася або розвідка або видобуток породи. Тому що всюди є багато бічних вибраних кімнат та прокладена колія. Також присутні фурнелі на інші горизонти. Спочатку, при вході в штольню, порода була сіра. Але з часом вона почала потроху червоніти як цнотлива дівчина на непристойний жарт. Перед завалом порода мала яскраво жовтий колір що місцями переходив в рожевий. А далі йшов крейдяно-білий коалін. Що порода, що коалін мали констистенцію мокрої глини. Тобто руками їх можна було запросто покришити.





Стіни вкриті тонким шаром бетонної штукатурки


Рудоспуск вниз


Йдемо далі вглиб гори


Бетон закінчився, почалися завали


Для масштабу, там вдалині тюбінги і завал. А також забутовано цеглою. Зато ліворуч можна пройти


Фурнель на інший горизонт


Стоп, розвилка, тормози, швидкість




Вихід назовні


Тут дерева прориваються у шахту


210 метрів над рівнем моря


В одномі місці ми не могли пролізти і кинули пляшку Опілля вперед щоб звільнити руки. Аж раптом зі стелі відірвалася велика брила золотоносної породи і завалила пляшку. Ми аж завищали від радості! Бо перед нами відкрився новий прохід!

Йдемо досліджувати глибини Морії


Це не постановочна фотка. Ми справді через ці завали проходили






Чому в шахті завжди треба мати запасне світло. Бо звалишся в таку от фурнель і гайки тобі


Виробітка без будь-якого укріплення


Назар часто подавав класні ідеї шо нам далі робити


Ну і для геологів я пофоткав троха породу










Вертикальна фурнель що йде вгору а не вниз як попередня. Біле це каоліт






Перехід жовтої породи в каоліт






Кінець. Ще одне провалля. Кажани масово літали кудись далі. Але ми не стали йти


Один Васіч жовтої породи, один - білої.




Я б зробив таку декоративну плитку для ванної


Сувенір напамять






Закінчилося Опілля, Васіч пє воду


Якщо почитати історію то видуботок золота в Мужієво вівся ще як дві тисячі років тому. Жили золотоносної породи йшли в каоліні (це глина з крейдою). Люди шукали ці жили і повністю їх переробляли. Я от подумав що золото і біткоін мають насправді дуже багато спільного. Що то що то важко добувати і його кількість обмежена. Що то що то використовується як гроші, хоча насправді практичної користі з нього було мало в ті часи.

Так от, перед нами відкрився прохід в чисто коалінову штольню, вхід до якої знаходився дещо вище і був за трьома печатками. Ці дві системи, по ідеї, не повинні були зєднуватися. Але…

Може хтось себе тут пізнає


депо






Приточно-витяжна вентиляція


Вхід зсередини




Після депо доволі скоро почалися завали. То ж цей поїзд нікуди вже не поїде








Назар пробує пофіксати шахту




Зварочний апарат в шахті




Стан коалінової штольні такий ніби тут щойно закінчилася зміна. Інструмент, заряджені вогнегасники, тюбінги, електрика, лампочки - все на місці. Попід стелю йдуть дві грубезні труби вентиляції. Всередині прокладена колія і на чільному місці стоїть електровоз з причепленими вагонетками. У Васіча розширилися зінниці і включився режим гіперактивності. Він почав гвалтувати той бідний електровоз всіма можливими способами лиш би він завівся. Та попередня зміна розрядила акум і вимкнула електрику. То ж прокохавшись з годину незадоволений Васіч пішов з нами далі досліджувати цю систему.

Коалінова кімната


Бур




Далі електрики нема, кабель завалило


Батарея електровоза дохла :(


Спуск на другий горизонт


Шахтні гриби




Під ними відходи їх життєдіяльності






Васіча вистачить і на два Паровоза


Це фігня а не завал, розчистимо!








В кінці тунелю


Фотки краще передають ту білизну і стерильну чистоту коалінових шахт. Тут є два горизонти десь 10 -20 метрів висоти між ними. Видуботок вівся комбайном. Він ще й досі стоїть в одному з тунелей другого горизонту. Перший горизонт після депо доволі швидко перекриває завал. Але якшо його обійти то опиняєшся у великій просторій сніговій печері з безліччю невеликих кімнат. На другий горизон веде людський ходок по деревяній драбині.

Цей великий хробак що створив підземний світ




Для масштабу




Всі написи на Моравській мові


Повністю робочий електровоз


Поки Васіч фотодрочив ми пішли людським ходком на 1 горизонт, але за завалом




нічого цікавого, просто пуста порода і все


Та ми вертаємся назад і, перелізши ще один завал, спускаємся на той же другий горизонт але вже по колії. Тут раптово починає пищати дозиметр! 0.6-0.8uSv. Не смертельно, але робітники дозу могли і отримати, якщо це тільки не радон. На другому горизонті суттєво прохолодніше ніж на поверхні, лише 16 градусів. За рахунок цього зі стелі звисають величезні і надзвичайно мякі грибки. Вони нагадують цукрову вату чи комір зимового пальто.



Майже як на новий рік


Застали Васіча на гарячому


Моя баба би сказала "Кавалєр!"








тут вже троха менше, 0,6




Їдемо на вихід


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=y-xjW51_AcY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=y-xjW51_AcY</a>

На другому горизонті стояв ще один маленький електровозик який, о щастя, був заряджений. То ж Васіч урочисто провіз нас 200 метрів до кінця тунелю де стояв чеський гірничий комбайн. Якби в шахті була електрика я думаю він запросто би завівся і продовжив проходити тунель. А так то просто гарний обєкт для фотодрочу!

16 градусів, доволі тепло


Металева зварна рама в шахті


Піднімаємся нагору




Все, кінець дороги


Троха відпочиваємо


Фото Васіча






Вийшли нагору ми вже затемна і переїхали до вертикального ствола в шахту. Це доволі віддалене від людей місце і можна спокійно заночувати в наметах. Повний місяць, вид на вогні Берегове. Ще би вода тут була то можна пластунський табір робити. Пробую заснути та не можу. Не пройшло і доби а вражень як за тиждень. Голова хоче це все переварити, а тіло вимагає спокою.

Дорога до відпочинку


Васіч дивиться своє відео з паравозіками


Машина не промокає і храпоізоляцію має непогану


Місце ночівлі коло ствола


Чистяк!


Вранці ми виявили що жорстко лоханулися з водою. Ми розраховували на дощ і навіть купили дощовики в Берегове. А була реальна спека і води в нас нема. Їхати десь далеко влом. Васіч спустився в ствол перший і виявив що далі вниз драбин нема. Всі підчисту зрізано. Тобто треба лізти по арматурі. А ще що в нас лише одна система. В принципі лізти можна і без страхівки, але для чого ризикувати? Друге але що в шахті жарко. Там порода окислюється повітрям і виділяється тепло. То ж без води там ходити не в кайф. Тому довго вагаючись ми все таки прийняли рішення спуститися туди іншим разом. А натомість пішли спускатися в ще один вентиляційний ствол.

Васіч йде перший




До дна без саннімена ніяк не досвітиш :(


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=ogr080vnXP8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=ogr080vnXP8</a>

Назар фон Мазох заглядає в закриту шахту


Прямо на нас зиряють камери звідси


Вентствол знаходиться коло однієї заваленої штольні номер 23. Спуск вниз десь двадцять метрів на шнурку. Всередині є приблизно пятсот метрів ходів. Закінчується все новенькою бетонною забутовкою. Таке враження що вони ізолювали головну шахту від бокових непотрібних штолень. А так то стан штольні плачевний. Все вирізане, таке враження що за кілька років вхід самозавалиться. Один вузьких завал вів на поверхню. Я тихенько проліз, підкрався до вентшахти ззовні і гучним голосом спитав «Хлопці! Що ви тут шукаєте?!»

Знайшли ще купу штолень де ми не були


Всередині штольні 23 за завалом.


Повна розруха і дестРой




Сучасна забутовка на роздоріжжі




Крематорій в шахті? Гм.. А це ідея!!!


Куски зі стелі сипляться нам на голови


Один з тупиків


То ж треба так нагло різати тюбінги в себе ж таки над головою


Зато порода тут красива














Там далі цегляна забутовка і все


На цій оптимістичній ноті я завершу звіт по шахтах. Васіч ще хотів лазити і лазити. Але ж в нас по дорозі є ще величезний бункер в лісі. То ж взявши по самородку ми якимось дивом запакувалися в джиммік і врубали ось цю пісню

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=n3K7bYoaUgo" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=n3K7bYoaUgo</a>

Щаслива людина після полазок


Васіч читає камєнти що в нього шкари брудні


План шахти доступний для Своїх

7
З дозволу автора відсканував цю унікальну книжку. Скачати можна тут

В ній коротко і зрозуміло подано результати досліджень багатьох печер включаючи Прийму, Урич, Страдч, Золоті копальні в Берегово, підземелля Києва і тому подібне. Ось зміст де все написано.








8
Привіт Всім!

Вирішив створити окрему тему з фотками високих труб і краєвидів з них. Це щось схоже до теми про Дахи і Горища Львова. Але їх якось не пасує змішувати. Ну і труби зазвичай значно вищі за дахи :) Інакше б вони коптили у вікна.

То ж докидуйте будь-ласка сюди хто шо має по трубах. Не тільки зі Львова, а й з усієї України

Почну з труби на Хлібній-Січинського

Сама труба


Червоні вогні як на касі в Метро


Та Оранжева фарба на будинку якось невпопад. десь є десь нема


так скоро Пасічна стане найсучаснішим районом Львова


Клачисний Високий Замок


Весь Львів зі Сходу і на Захід


Найвищий будинок Сихова


Метро у Львові вже є! ;)


Перша приватна блюварня і залуплені голови навпроти


мусить бути, інакше скажуть шо то я в монтера переписав


Головний корпус Технічного коледжа. Їздити сюди на пари раз на тиждень з наукової була справжня мука


Велике Львівське Водосховище поруч з Пимоненка


Ще труби на Іскрі


Залаз на гору в хорошому стані


Вийшло все якось спонтанно. Їхав я додому і побачив трубу. Давай заїду. Знаходиться вона в дупі, людей навколо нема. Котельня вимкнена, гулу не чути. Як і звуків собаки чи сторожа. То ж я, користуючись нагодою, просто посеред білого дня виліз наверх, все обфоткав і спокійно поїхав додому. :) Заканало!

9
"На моє здивування я не знайшов в нас на форумі опису цього музей. Так сі стало що я мав троха вільного часу і перебував в центрі міста. То ж вирішив оглянути його експозицію і троха поффтикати на няшні коробочки з індикаторами. Тим більше що вхід в музей метУрології безкоштовний, а персонал дуже привітний.

Викладу кілька світлин але спойллити всю експозицію не буду. Хоча для нетерпеливих є 3-Д і цей лінк

Такі металеві лічильники напевно непогано пригальмовувалися неодимовими магнітами





І тоді була потреба заправки перевіряти


скоростемір від Паровоза


таке я тільки в кіно бачив


Є тут скляні гирі які неможливо непомітно підпиляти









Не повірите, але за всіма цими осцилографами я колись працював





















Продукція Львівських заводів Мікроприлад та інших






Корпус з червоного дерева


Цей Львівський лічильник ще памятає 110В!!!




Американець!


Коли була мода на годинники то і вольтметри під них косили



Магазини опорів


Все таки мали тоді смак до оформлення техніки!


10


 «Невже на вершині двохтисячника може бути печера? – подумаєте Ви. «Хіба Чорногора не ходжена переходжена, що там може бути нового»? І я так думав аж поки власним шоломом не простукав найвисокогірнішу печеру України, що на горі Піп-Іван Чорногірський. Вхід до печери знаходиться на висоті 1962 метри, лише на 58 метрів нижче від обсерваторії. Печера тектонічного типу. Всередині є два великих зали, кілька менших кімнат і ходи між ними, в сумі десь 200 метрів довжини. На відміну від печери під Петросом спуск сюди не вимагає альпіністського спорядження. Тим не менше, ця печера є «жива», можливі обвали. Тому вхід у неї ми заклали камінням щоб хтось випадково не впав всередину.

Всередині першої зали


Спуск в печеру неширокий


Після проходження всіх ходів троха брудні, зате щасливі!


Два роки тому місцевий мешканець показав рятувальникам вхід в печеру. Але він далі першої зали не йшов. Рятувальники, на чолі з Василем Фіцаком, спустилися далі і зняли про це відео. То ж ми, ймовірніше за все, були лише другою групою яка тут побувала. Це неймовірне відчуття коли ти серед перших торкаєшся нового, незвіданого кусочка Карпат! Жодних слідів людського перебування, написів чи потертостей на стінах. Лише капельки води що мирно відблискують у світлі твого ліхтарика.

В одному з залів Печери


Досліджуємо останню найвужчу ділянку


Наступним етапом повинна бути топозйомка печери і внесення її в реєстр. Потрібно провести грунтовну розвідку. Цілком можливо що печера має продовження які зараз є завалені. В майбутньому рятувальники планують використовувати її як частину тренувального комплексу на горі Піп-Іван Чорногірський (далі ПІЧ).

і що там?


Один з входів веде на йуХ


Ноги пройшли, тепер ше тулуб.


Схематична мапа. Розміри на око, масштабу не дотримувався


Я познайомився з Василем під час дослідження шахт в Калуші. Як це часто буває в нас виявилося багато спільних знайомих по Карпатам. Василь розповів про печеру коло Обсерваторії і ми запланували якось її відвідати.

Наступило літо, а з ним і день Конституції та три підряд вихідних. В експедицію на Попа Івана зібралося аж дев’ять людей. Частина, як ото Петро чи Остап, були на іншому Попі рівно рік тому. Для Цезара чи Міші це було чергове провідування вершини, а Льоня, Сергій та два Вови йшли туди вперше.

Дослідники Попа Івана


Остап і Вова купили одинакові окуляри


Льоня виніс на гору пів хати


Неспішно знищуючи хот-доги та перевіряючи якісь бехерівки на заправках ОККО ми за шість годин добралися до Дземброні. Дорога не асфальт, але легкові тут їздять. В самій Дземброні при вїзді є подвіря з надписом «паркінг тут». Що ми і зробили. Хоча багато хто покидав свої авто прямо в центрі села коло дороги.

Старт з Села


Доходим до полонинки під Смотричем


Правдивий Мармароський Бублик


Наступна велика зупинка - Смотрич. Це полонина де є вода, тіньок і справжня колиба. В ній роблять сир і залюбки продають його туристам. Сир тут тру, зроблений в австрійському мідному казані на дровах. А ціна смішна, 100 грн за кілограм. Це менше за пластмасовий «Російський» в АТБ. Вони би ще тут домашні настоянки продавали… 😉

Коло колиби є де остудитися і відпочити


Тут всередині продають правдивий сир


Тут же його і виготовляють




Весь техпроцес як на долоні.


купив си кільо на вечір


Дехто з відпочиванців вважає що туризму з нього на нині досить і розбиває табір прямо на Смотричі. Але не ми. Обганяючи різношерсту публіку попри водопади карабкаємося на гору Вухатий Камінь. Звідси вже видно Обсерваторію. А як видно ціль то і йти не так жарко.

Леонід ще не змучився нести буратіно на гору


Остап намочив си кепку шоб процесор не перегрівався


Під Вухатим каменем






На хребті здіймається вітер, стає троха зимно. Під Вухатим Каменем є джерело де можна набрати воду. Поруч, на місці колишнього притулку, розбите наметове містечко. Це порятунок для тих хто вже все випив по дорозі. Бо можна непомітно влитися в чужу компанію і випити все що в них є. А так то недоліки таких масових таборищ очевидні: погана звукоізоляція та запах Полтви навколо.

Видно обсераторію






Ми ж беремо воду з собою і йдемо ночувати на саму вершину. Останній учасник походу піднявся о 19-30, підйом зайняв шість годин. Описувати краєвиди з Попа немає сенсу, краще ніж в Андруховича 12 обручів в мене не вийде ітак.



Температура різко впала до 2 градусів, піднявся прикрий вітер що дув з усіх сторін одночасно. Добре шо дівчатка в коротеньких шортиках та їхні бойфренди у в’єтнамках встигли до цього часу спуститися вниз. Інакше нам би не вдалося спокійно поспілкуватися з рятувальниками за чашкою три в одному. А так наслухавшись житєйських історій ми пішли вкладати всіх гіпер-активних спати. Завтра плануємо прокидатися о 6 ранку щоб дослідити Попу Івана поки не буде туристів.













Вхід в печеру знаходиться на видному місці за кілька сотень метрів від обсерваторії. Аж дивно як його ніхто досі не знайшов. Вхід має розміри десь 30 см на 60 см і веде вертикально вниз. Глибина до дна десь чотири шість метрів. Але на стіні є виступи для ніг, то ж спуститися можна без шнурків. Як і пройти всю печеру.

Вхід в Печеру




перша зала


Ми попадаємо у велику залу яка йде на Схід. Довжина зали десь до двадцяти метрів, ширина коло трьох. В кінці зали є два відгалуження і спуск в підлозі. Цей спуск веде у невеличку кімнатку яка потім з’єднується з одним з ходів. Південне відгалуження має ширину десь 80 см і спуск десь на 6 метрів. Воно закінчується невеличкою кімнаткою три метри заввишки. Далі завал. Тут на моїх очах був відколовся кусок каменю і впав коло ноги.

Йдемо південним відрогом (правий)


Звідти ми прийшли


У висоту тут місця доволі багато


Живою буває не тільки вода, але й камЕні


Тупичок




Східне відгалуження значно цікавіше. Спочатку йде велике, десь 40 метрів завдовжки і два метри завширшки, «приміщення». Вона має невеличкий нахил вниз. Ця зала закінчується вузьким ходом з гострими каменями. За ним стрімко вниз йде вузький коридор довжиною десь тридцять метрів. Розминутися тут двом можна лише вертикально. В кінці коридору ліворуч є спуск в кімнату. Він настільки щільний що Цезар, еталон стрункості і атлетичності, ледве туди проліз. Зате ми тепер знаємо що там далі йде волога щілина вниз, стікає дощова вода. Якшо попрацювати і позабирати звідси завали то прохід можна суттєво розчистити.

Протискуємося в східне відгалуження, (ліве)


Агов, ти куди! Почекай на мене!




Протискуюся в найнижчий вузький та вологий прохід


Далі тупик і завали


Брудні, промокші та щасливі ми вибралися на поверхню. Як тут світло і зелено! Вітер вщух, краєвиди мільйон на мільйон. Сонце швидко сушить бруд на куртці і штанах, роблячи з мене справжнього глиняного Голема.





Напис першовідкривача коло входу


В печеру нас спускалося лише четверо, ще був Василь Фітсак і Міша. То ж ми розповідаємо решті що бачили і як там всередині. Порівнюючи її з Печерою під Петросом бачу такі плюси:

1)   Безпечніший спуск і підйом
2)   Всередині просторо, можна навіть табір розбити взимку
3)   Вона сухіша і чистіша

Слідів людей, кажанів чи залишків тварин ми не виявили. Але в найдальшому кутку бучили павутину.

Чорногора от сих до сих


Спускаюся в сторону Смотрича


Місцевий рятувальник готується до ультратрейл-марафону


Відгалуження на Смотрич


Ще кілька годин тому там прокидався, снідав, спускався в печеру і фоткав Говерлу


Спуск з Смотрича до Дземброні


Дякуючи Василеві за гостину паралельно збираю речі для спуску. Є плюси і мінуси в розвитку туризму в Карпатах. Плюси очевидні: кращий добробут населення, інфраструктура, ця ж обсерваторія яка стараннями волонтерів зараз стала навіть комфортнішою ніж була за Польщі. Та, на жаль, є і мінуси. Туризм став масовим трендом. Люди часто йдуть в гори непідготовлені до нештатних ситуацій. Чим ризикують своїм здоров’ям і додають роботи рятувальникам.

Якби не національний парк тут давно б вже витесали голову Шевченка


Колиба під Смотричом


Маркування маршруту на Смотрич, якими опікується Василь


Це холодне синє пиво ми всі з задоволенням випили. А потім довідалися шо в одного з нас вітрянка


Інший мінус це комерціалізація природніх пам’яток. Там де раніше були дикі Карпати і незаймана природа, зараз стоять будки з шашликами і китайськими сувенірами. Раніше ти йшов шість кілометрів щоб побачити водопад Гук (Женецький), а потім весь розігрітий скочити у воду. А зараз тут людей як в Яремчі на базарі, навіть труси зняти не буде де. Зрештою це все не нове і описане Лемом у «Врятуймо Космос» ще у 70-х роках. Замінюєш «Космос» на «Карпати» і маєш те, до чого ми поступово йдемо (чи скочуємося 😊 ).



Дземброня. Техніка безпеки відпочиває
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=JsVTJNm-x-U" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=JsVTJNm-x-U</a>

Ми розділилися на дві групи. Одна продовжила мандрівку Чорногорою, насолоджуючись воістину божественною погодою. А Цезар, Сергій, Вова і я пішли вниз. В нас по плану був ще огляд бункерів(ДЗОТ-ів) ПСВ коло Смотрича і Богородчан.





За координатами входу звертайтеся до Василя Фітсака. Ми навмисно не світимо їх в нет для всіх бажаючих щоб не перетворити на черговий смітник. В нас такі люди що як тільки бачать десь дирку в землі то їх так і тягне викинути туди шось. По вінця засипані входи в бомбосховище у центрі Львова чи ДЗОТ коло Богородчан тому яскравий приклад.


11
Бігаючи нині зранку своїми любими селами, які мало чим відрізняються від аналогічних в Зоні я подумав: "А чому б не запропонувати ідею фотопроекту по закинутих селах навколо Львова?" Тобто ідея така: показати покинуті хати і заросші подвіря по селах в межах радіусу 30-км від центру Львова. Шоб був символізм з Чорнобилем. Наприклад Підсадки, Береги, Виняви хоч і знаходяться за пару кілометрів коло Солонки, але відсутність дороги робить їх малозаселеними. А поруч Солонка де земля йде по кілька тисяч за сотку.

Ось кілька світлин з Виняви наприклад




Робити треба влітку, поки зеленка додає колориту і покинутості.

Якщшо когось ідея зацікавила - пишіть в плани. Я постараюся приєднатися. З автом подібні штуки будуть більш продуктивні. Хоча і веломандрівка теж може вийти цікава!



12
Привіт Всім!

Василь Фітсак, начальник гірничо-рятувальної служби на горі Піп Іван розказував шо поруч є невеличка печерка. Десь 20 метрів завглибшки. Вертикальна.

Одну печеру під Петросом ми вже досліджували якось десять років тому. Недавно спускалися в Печеру коло гори Ключ. Цікаво буде подивитися і на цю.

Виїжджаємо о 7 ранку зі Львова. 28 червня. В обід в Дземброні. До вечора дійдемо до обсерваторії. Ночівля в наметах.

В суботу зранку поки нема людей спуск в Печеру і потім повернення у Львів. Зі мною буде  машина друзів з роботи. Вони планують лишитися ше на 1 день.

Коло вершини є джерело. Але дров немає. Тому беремо пальники. Рятувальники обіцяли поділитися шнурками. Тому я беру тільки систему і спусковий.

Обовязково мати теплі речі і спорядження як на пізню осінь. Чорногора підступна і запросто може піти сніг з вітром. Не додаватимемо рятувальникам роботи.

Поки шо в Джимміку є три вільних місця.



Троха старих фото з Попа

13
Плани / ШротоСесія
« : 20.06.2019 15:18:32 »
Привіт Всім!

Виникла ідея в цю неділю на 11 годину зібратися на Шроті в Красові Поробити тематичні фотки!

Я попередньо здзвонився. Вони не проти. Казали в суботу ще раз подзвонити.

Я буду виїжджати о 10-15 з Сихова. Можу когось підібрати хто бажає. Але там з добиранням просто. Люба маршрутка на Стрий.

Приєднуйтеся хто буде!




14
В пятницю 21 червня найдовший день. Давайте виліземо на Деревацьку вежу і для нас він буде ще довшим :) А заодно і перевіримо як там наша наклейка пережила зиму.





Якщо повезе з хмарами то сфоткаємо захід сонця. :)

Збираємося коло Вежі на 21-00. Захід сонця відбувається о 21-30. Так шо маємо встигнути.

Добратися туди нескладно якшо о 20-00 бути на перехресті Стрийська-Наукова.  Все що їде на Стрий проїжджає цю вежу. Я буду їхати з дому. Якшо хтось бажає то може лишитися в мене ночувати. Але квасити не будемо, просто подивимся відяшки з вилазок. Зранку мені треба буде їхати у Львів по справах.



Так шо приєднуйтеся!

15
Уявіть собі що Ви в горах та збилися зі стежки. Ви приймаєте рішення напролом скочуватися вниз до потічка. Там є лісовозна дорога, нею можна вийти до цивілізації. Нічого не підозрюючи Ви продираєтеся вниз через хвойові зарослі вічнозелених Карпат. Клянучи свій ЖПС Ви слизьгаєтеся на покритих мохом цекотах та молитеся аби ніде тут не підвернути ногу, чи шию. Раптом посеред хащів помічаєте якусь поржавівшу залізяку. «Трильовщик» - зневажливо думаєте Ви і йдете далі. Але з часом деталей стає все більше і більше. Вони врослИ в дерева, визирають з-під моху. Блискучо-білі заклепки на кусках алюмінієвої обшивки, шассі та характерне крісло з ремнями безпеки не залишають сумнівів. Ви натрапили на уламки літака.

Колінвал від двигуна


Думаєте це чергова казка? Вважаєте що всі німецькі літаки ще після війни розтягнули на метал та сувеніри і зараз вже нічого немає? Який може бути літак коло Яйка Ілемського, якшо воно ходжене-переходжене майже як Говерла? Ми теж так думали та, на щастя, помилялися!

Перші згадки в інтернеті про цей літак датуються 2015 роком. Віктор все детально перефоткав та описав, проте точних координати нікому не давав. Ще б пак, на фото є дуже багато цінних номерних деталей які на чорному ринку можуть коштувати чималих хрошей. Потім Khimik знайшов місце падіння радянського літака МІГ і описав в нас на форумі. Ця тема привернула увагу громадськості до теми пошуку літаків в Карпатах і так ми дізналися про JU-88. Ми почали гуглити і дзвонити всім за координати. Та про цей літак не знали навіть місцеві волонтери що займаються маркуванням стежок та виданням карт. То ж ми приготувалися до затяжних та виснажливих пошуків. Початковий план був йти сюди на травневі свята. Але в цей час проходить “Карпатський кордон”, оффроад івент який Khimik ну ніяк не міг пропустити. То ж ми перенесли мандрівку на Сині Свята.

Елемент фюзеляжу де кріпляться крила




1)   Ми відвідали місце падіння літака JU-88. Якшо знати напрямок, то від крайньої точки куди можна заїхати машиною і до літака йти не більше години часу. Мотоциклом ще менше.
2)   Місце знаходиться троха нижче полонини «Довге Поле». Десь 30 хв. ходьби від стежки з полонини Мшана. Адекватно-зацікавленим туристам розкажу як туди добратися. Ховати координати особливо немає вже сенсу. Бо виносити звідти скоро уже не буде шо.
3)   Судячи з компактного розташування уламків, літак або врізався в схил, або впав зверху. Також слідів воронок від вибуіхв авіабомб не бачили.
4)   До місця падіння літака вела чітка стежка від Миндунку. Видно недавні сліди від бензопили яким нема і тижня часу, нерозмокші на дощі пачки від цигарок
5)   І, на жаль, ми троха запізнилися. На місці катастрофи вже попрацювали місцеві і, судячи з залишених тут речей, ще планують продовжувати. Є багато свіжих ямок. Деякі деталі, що були на фото 2015 року, зникли. Решта поскладані на акуратні купки і чекають свого часу.
6)   Дуже хотілося б щоб місце авіакатастрофи не зникло з нашої памяті і не заросло лісом. Поставити памятний знак, позначили для туристів на карті. Якось так.



З Вікіпедії «Junkers Ju 88 — дводвигунний, багатоцільовий літак Люфтваффе часів Другої світової війни. Літак був розроблений компанією Гуґо Юнкерса в середині 1930-х років, як так званий Schnellbomber, і повинен був стати швидшим за будь-який винищувач того періоду. Його ласкаво прозвали «покоївкою на всі руки» (Mädchen für Alles), і справді Ju-88 справлявся з будь-якою роллю. Як і ряд інших бомбардувальників Люфтваффе він успішно використовувався як бомбардувальник, пікіруючий бомбардувальник, торпедоносець, літак повітряної розвідки, важкий винищувач, і навіть як літаюча бомба.

Об'єм випуску розвідників Ju 88D в 1940 р. склав 330 машин, на наступний рік було замовлено вже 1000 одиниць, а потім ще 350 літаків модифікації Ju 88D-1. Реально в 1941 році було побудовано 568 «вісімдесят восьмих» — розвідників. На початок 1942 року майже всі дальньорозвідувальні авіагрупи люфтваффе мали в своєму складі літаки Ju 88.»







Місцевий з Мислівки - «А куди то ви хлопці йдете?»
Ми – «Та на Яйко!»
Місцевий «Оооо! Яйко то така гора! Всім горАм гора! Така крута і висока. Туди дуже тяжко йти. Вищої гори в світі немає. Ну хіба ще Говерла десь там далеко є» 😊

Виїхали ми(Khimik, Korgyk, Віталік, Jonny і Electri4king) зі Львова о 17-00 щоб успішно минути пробки бажаючих віддихнути на природі. Далі Стрий, поїдання класичних хот-догів в Долині, зустріч з Андрієм Брошнівським і вібромасажер до Мислівки. Дорога така, ніби тут не було ремонту ще з часів як її розбомбив той Юнкерс що ми їдемо шукати. В Мислівці звертаємо з «траси» ліворуч як на Миндунок і далі помаленьку котимся в кінець цивілізації. Переїжджаємо річку і, зїхавши з лісовозної дороги, падаємо на привал. Я спеціально наголосив на місці привалу. Бо якшо з необережності розбити табір коло дороги, то лісовози всю ніч тобі не даватимуть спати.



По одному виходимо з машини, тримаючи в одній руці балончик, а іншою відганяючи комашню. Потім через щілину в дверях передаємо балончик в салон і наступний на вихід. То ж перша робота це розвести вогень щоб хоч троха можна було робити все решта. Ну а далі вже традиційне знімання стресу після чотирьохгодинного обїжджання дураків та ям на дорозі та й ідемо спати. Вже 12 година ночі. Домовилися завтра ранком прокинутися о 6-30, щоб побільше встигнути за день. Хоча це й порушувало правило 11 години, але і справді той літак ше треба було знайти.






Напевно Віталіку і Хіміку в Патрулі всю ніч смерділо дизелем. Іншої причини чого вони підірвалися о 5 ранку та почали таборувати ми не знайшли. Та, тим не менше, піджерши смачнющої яєчні з тушканом від Віталіка ми вже о 7 ранку були готові рухатися далі. Це вперше в житті я так рано виходив з табору 😊







Ось карта що де і як. Від табору можна ше кілометр-два проїхатися в сторону Довгого Поля. Нива і Джиммік на стоковій гумі пройшли. Паркетник не пройде. Далі дорога зливається з річкою. По ній ми не їхали, це завдає шкоди екології і є заборонено. Хоча хтось же ш тут ту дорогу тут зробив 😉



Лісовозна річкосмуга закінчується великою вирубкою з якої вже проглядається наш схил. Провівши грунтовну перед-підготовку вдома ми приблизно орієнтувалися де той літак може бути. Падіння такої махіни обовязково повинно було лишити слід у лісі.

Річко-Дорога до вирубки


Для такого типу походів потрібне високе взуття


Вид з вирубки на гору де лежить літак


Видно шо стежку сюди хтось прорізав


У пошуках місця падіння






От так ми бігли коли почули що літак знайдено!


Так виглядав шлях до першої знайденої деталі


Це було дуже змішане відчуття коли ми нарешті вийшли до літака. З одного боку радість що пошуки увінчалися успіхом. Стільки праці, чекання і ми всі нарешті тут. А з іншого боку - гірке розчарування. Бо і сліду від шассі, втулки гвинта, крісла пілота, синіх балонів та інших цінних деталей не залишилося.



























Хоча чого сумувати. Ми добросовісно обійшли і обфоткали все що залишилося. Навіть дві ложки, два шампура і пилку для дерева тих, хто тут працює. Неприємно вразили ямки після копу з металошукачем. Їх прийнято за собою закопувати! Коржик виявив кусок кабіни з залишками шрапнелі. Тобто літак впав внаслідок повітряного бою, а не з технічних несправностей. Залишків боєприпасів чи слідів вибухів не було. Хоча чітко видно шо літак горів. Багато поплавленого алюмінію та гуми навколо.

Видно пошкоджене літаком дерево


Ямки від копу


Всі детальки маленькі лісові гномики акуратно поскладали на купку




Елемент крила з кульовим шарніром










Кусок обшивки зі слідами пробоїн






Шарова опора




Коржик показує як міг впасти літак


Залишки паливної системи






Випускний колектор




















База копачів






Використовуючи металошукач вдалося окреслити район падіння літака. Він розтягнувся на кілька сот метрів вздовж схилу. В цьому місці пікав практично кожен квадратний метр. В основному дрібне сміття. А далі ніц взагалі не пікало. Про якусь реконструкцію місця авіакатастрофи говорити не приходиться. Тому що всі великі деталі знесені на окремі купки. Добре є ще дерева які росли тут в ті часи. Кілька з них мають дуже характерні пошкодження завдані літаком.

Деталі не тільки викопують, а й ще відчищають




Батарейка або акумулятор


Наявність дитячої іграшки і коробочки з-під кіндера наштовхує на думку шо копає з сином










Як на секонді








Хімік розмірковує чи може перевикористати форсунку






Андрій Брошнівський задоволений походом


Гак на крилі до якого могли кріпити стояночні розтяжки


Храповик для заведення двигуна




Вкладиш на колінвалі


І як воно все мало працювати?


Двоє людей зможуть його підняти


Привід від маслонасоса


Щітки


Кусок обшивки з отворами від шрапнелі


А це дуже дивний камінь. Отвір явно штучного походження




Провівши тут кілька годин ми вирішити збігати ше на Яйко. А шо, вертатися назад і квасити від обіду і аж до ранку? То ж ми пішли далі вверх по схилу і доволі скоро вийшли на полонину Довге Поле. А звідси вже до Яйка йде маркована стежка.

Вид на Яйко Ілемське з Довгого Поля


Аршиця, на ній лежить МІГ


Звідти ми прийшли






На вершині затишно. Видимість мільйон на мільйон. Вдалині, наче прожектор, просвічує димку золотий купол Гошівського Монастиря. Лише обід, часу море. То ж у Хіміка заграв хотюнчик десь нині пооффроадити. Тому ми швидко спакувалисі і пішли вниз до машин.




Пофіксано!




Хімік розказує як ходив МІГ шукати


Троха жарко на сонці в чорній футболці


І що, там справді є літак?








Качає прес


Як мені надоїли ці комахи


Думаємо як спускатися


Електричкінг забрався в старий окоп


Спуск здійснили через полонину Перебитого Груня і далі троха зрізали на лісовозну дорогу направо. Цей останній кусок був найтяжчий. Стрімка дорога вниз під пакучим сонцем. Лісу, який зазвичай робить холодок та тіньок, немає. Його весь вирізали. Під ногами зорана земля з каменями, гілками та пилюкою. Селевий потік і то менше схил коцає. Яке на мене то краще вже спускатися так само як і піднімався.

Дорога на Грунь




Горгани це найдикіша частина Українських Карпат


Полонинка під Грунем


Якшо знати куди дивитися то звідси видно місце де ще лежить літак




Лісовозна "дорога смерті" вниз до машин


Далі ми впали табором на стику річок Правич і Свіча (коло моста як йти на Яйко). Тут троха позмивали з себе засохлі рештки комашні та понизили температуру тіла до нормальних 36.6. Хімік засмажив нам офігенно-смачний шашлик і ми всі розїхалися. Андрій подався досліджувати гори та шукати гриби. Хімік, Коржик і Віталік покотилися пробувати нову дорогу на Карпатський Кордон. А я з Електричкіном і Джонні помчали в сторону Львова з надією щось нині поексплорити. Але про це буде в окремому звіті 😉

Вертаємсі назад до Миндунку


Надуваємо матрас на місці злиття Свічі і Правича




ВЕС коло Вигоди, Долинський район


На відміну від Самбора тут стоїть лише одна крутилка. Напевно пробують вітер.




Одна така штука може виробляти до 360кВт




Потім з 400В роблять 10кВ і передають в енергомережу України


А це вже халтура за словами Електричкіна. А він то знає!


Лягаючи дома спати о 1 ночі я пробував згадати все що сьогодні відбулося. Пята ранку і: «Пєш Опілля – нема похмілля». Далі рубілово бездоріжжям, пошуки літака, перефоткування всього, жарене на сонці Яйко, Свіча в трусах і шашлик з мошкарою. А потім вітряк коло Вигоди та  епічні гвинти Архімеда коло Миколаєва. Може й добре шо ми так рано встали. Інакше цей звіт би вийшов аж завтра 😊



Впевнений що в Карпатах є ще багато таких сюрпризів. Тоді була дуже велика війна. Літаки ганяли сотнями, збивали їх також немало. Найчастіше вночі, тому ніхто не бачив де впав. Усіх їх точно ше не знайшли. Деякі і досі лежать в Карпатській глушині та чекають своїх дослідників.

16
Колись давно, коли ше не було смарфонів по мукачівській Електричці ходив чувак переодітий під Вєрку Сєрдючку і розважав пасажирів співаючи Чорний Бумєр. Персонаж був колоротний і справляв враження набагато більше ніж бубнящі собі під ніс молитву з простягнутою рукою. То ж і заробляв відповідно. Народ, що часто їздив, знав і чекав коли ж нарешті і в їх вагон зайде це маскі-шоу :)

Сам по собі чувак був цілком адекватний і з почуттям гумору. В тамбурі можна було з ним перекурити і потрендіти про життя. Та, на жаль, смартфони надійно захопили увагу публіки і розважати її вже немає потреби.

На прохання трудящих зберіг тут це щоб не пропало з часом. Електричка Мукачево-Львів, ділянка від Стрия і до Славська. 2007 рік.



<a href="http://www.youtube.com/watch?v=o_PN_cp3Zpw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=o_PN_cp3Zpw</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=aCcfXgA4N8k" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=aCcfXgA4N8k</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=khqZgO6FeSg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=khqZgO6FeSg</a>

Соррі шо відяшки пеервернуті, не знаю як їх розвернути. Якшо хтось вміє - зробіть будь ласка.


17
Виявляється що коло Жовкви є величезні розвідані запаси коксівного вугілля. Настільки великі, що цілком могли б забезпечети нашу енергетику пальним.

Шляхом нетривалого гугління знаходимо кілька статей про шахту. 1, 2 i 3

Ці родовища почали ще розвивати на початку 90-х. Знайшли канадійського інвестора. Але за весь цей час зроблено:

1) Обнесено територію парканом
2) Знято чорнозем на ділянках де буде ствол і відвал
3) Поставлено будку для охорони
4) Прокладено дороги і дренаж всередині території. До самої шахти дорога вбита.
5) Обіцяють відновити будівництво в наступному році(вкотре)

Тобто, по великому рахунку, нічого. Тим не менше я вирішив написати тут цю тему бо:

1) Рано чи пізно ми зможемо дослідити не тільки закинуті шахти, а й такі які щойно будуються
2) Щоб всі знали що там нічого нема і лазити немає де
3) Щоб привернути увагу журналістів і зрадофілів :)

Ну і кілька світлин

Їдемо до шахти


Дорога до головного вїзду


Поруч все обнесено бетонним парканом


Опа, дорогу перегороджує паркан






Через дорогу бачимо місце для відвалу породи






Паркан дуже надійний, не перелізеш :)


Поруч дуже якісний дренаж








Всередину ми не йшли. Охоронець нам так все розказав що він тут тільки люки охороняє. Нашо дядька підставляти :)


18
Переглянув я свої плани на рік і побачив шо вже майже все виконав. Крім літака під Яйком. То ж треба надолужувати!

Коли: виїзд в пятницю 14 червня 17-00 Луганська 20. Їде ще Khimik, його колєга i Korgyk. Може Jonny

Куди: Мислівка, як на Хуст. До Миндунка як позначено на карті.

Там ночуємо, і в суботу зранку на пошуки. Приблизно-точне місце ми маємо завдяки akve То ж блукати багато не треба буде.

В неділю вертаємся назад. Khimik бере мясива на суботу на вечір і казан 10 літрів. Решту (в плані перекусу і алкоголю) беріть з собою самі.

Поки шо по машинах є одне місце в Патрулі і 2-3 в Джимміку. Залежно чи Jonny їде. Так шо підписуйтеся.

Коли буде точна кількість бажаючих то зорієнтуємся по наметах і місцях.


19
Привіт Всім!

Вчора ми з Sunnyman-ом вчасно втікнули з корпоративу щоб зберегти печінку для сьогоднішнього святкування 10 річниці. То ж троха поблукали околицями Жовкви. Коло Костомельного заводу який переробляє на борошно залишки тварин з усієї області ми знайшли очисні споруди.

По розміру вони суттєво поступаються Львівським, нагадують чимось Новий Розділ. Зрештою Жовква невелике місто з великим приватним сектором :)

Стан очисних плачевний. В плані корозії заліза та чистоти шиб на вікнах. Але щось там булькає і не смердить. То ж свою функцію вони виконують. ну а далі фотки

Підїзна дорога


Обходимо з флангу, якісь дві споруди


Колись тут була вентиляція


А зараз сіно зберігають


Всередині одного з приміщень


Характерні обриси очисних


Спочатку ми були подумали шо вони вже не працюють


Стандарний кран для таких споруд. напевно шоб мул діставати


Але ні. Ось видно як тече свіжа водичка


Явних ознак аерації як це є у Львові ми не виявили


В прямому сенсі телепортуємося нагору


Ми рухаємося в сторону брудної води і погнившого металу






Закрилки літака підняті


Не нові, але якось працюють


Поруч насосна станція


ліве кільце


Праве кільце і частина каналу


Розширення каналу в кінці... Що ж воно нам нагадує...


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=I-lbJMOvDAM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=I-lbJMOvDAM</a>

видно шо вода йде по колу і так очищається від піску


ось він поруч


Кінчик прутневого каналу




Навіщо на очисних ця споруда? Хто знає?


найкраще дрова сохнуть під водонапірною вежею


Драбина ціла, лізти не страшно




Вид з водонапірної вежі на очисні


Ех шкода що зеленка прутень затулила


Дивні споруди поруч водонапірки


Леп 750кВ на Польщу вдалині


Використовуємо оптичний зум на телефоні :)


Тепер додаємо цифровий зум


Тиснемо + в переглядачі картинок


Якшо серйозно то ЛЕП зараз майже не під напругою. Тобто подається лише захисна напруга шоб дроти не покрали. Частина скляних чашечок ізоляторів посипалася. Для любителів цього діла якраз гарний час шоб на неї вилізти


Попри все ці ЛЕП дуже фотогігієнічні


Вид на машинний зал і епічну новобудову за ним


Вид на жовкку, 1,5км


Костомельний завод. Спорід стоїть покруче ніж в Полтві!


Насоси в головному приміщенні. там нікого не було то ж ми просто в вікна позаглядали




До зустрічі наступного разу!


ПС: подарунок Цезару на ДН :)

20
«А шо, там є печери?!» - неодноразово чули ми в процесі підготовки до подорожі. Справді, печери у Львівській області це дивина, а ще й у Карпатах – тим більше. То ж здивування людей було очікуваним і тільки стимулювало нас дослідити та описати цей об’єкт.

В головній залі печери «Прохідний Двір»


Ми втікаємо від світу в гори. Але ж наскільки надійніше можна сховатися від всіх не просто в горах, а у справжній гірській печері! Перша моя ничка була під Петросом. Правда це трохи далеченько від Львова. В інтернеті ходили чутки про печери на горі Ключ, Сколівський район. Це лише година-півтора їзди від Львова. Фотографій і координат печери не було. А основний наголос робився що там небезпечно і краще туди не йти. Але ж де небезпечно там і цікаво!

Місце поруч з печерою


Перший пішов!


Ось короткий підсумок нашої мандрівки:

1)   Ми відшукали і дослідили печеру «Прохідний Двір». Часу на спуск у другу печеру(Пілігрим) в нас, на жаль, не залишилося. Обидва входи знаходяться поруч.
2)   Печера «Прохідний двір» як і описувалося є глибока, ~40м вертикального перепаду. Вона простора, ~200 метрів ходів. Четверо людей почуваються в ній цілком комфортно. Влізеться і десять.
3)   Спуск в печеру вимагає альпіністського спорядження. Без нього це, наразі, є неможливим
4)   Дно печери сухе навіть попри місячні дощі. Стіни вимазані глиною та вкриті каплями вологи. Повітря тут цілком достатньо, за чотири години перебування ми і половини не видихали.
5)   Всередині холодно і сиро. Фліс, водонепроникна куртка, і такі ж рукавиці зроблять ваше перебування комфортним.
6)   Є кілька бокових відгалужень які закінчуються вузькими щілинами. Худі спелеологи пролізуть.
7)   Лише в одному місці я виявив людські сліди на глині. А так то печера недоторкана. Була до нас ☹
8 )   Печера знаходиться орієнтовно 2 км від озера Журавлине коло «Острова Пасхи». Попри неї йде надійна стежка. Самого входу в печеру зі стежки не видно. Він розташований в такому місці що випадково не провалишся.
9)   Джерел води близько коло печери немає. Але є місце для стоянки захищене від дощу.
10)   Стан печери доволі стабільний. Явних небезпек обвалів немає.

Вертикальний спуск в головну залу печери


Починають рости сталактитики


Літаючий камінь над продовженням печери


Підйом нагору


Від Львова до водопаду «Кам’янка» півтори години їзди на авто. Ми запаркувалися на початку підйому до озера Журавлине(Мертве) та почали переодіватися. Люди в синіх комбінезонах та зі шнурками на шиї явно диссонували з гламурно – шашличною атмосферою навколо. Та щойно ми минули заболочене озеро як відчули той дикий та загадковий дух Карпат. Ця неповторна суміш вологих тропічних джунглів з домашністю гобітанських рельєфів до дна наповнила наші легені.

Дорога до печери


Ця скеля позначена на карті як вхід в Печеру


Печери коло гори Ключ були відкриті ще у 80-х роках. Та, на жаль, якогось внятного опису в інтернеті, топозйомки чи фотографій звідти я так і не знайшов. То ж ми, Дослідники Львова та Навколо, вирішили самостійно заповнити цю прогалину.

Його досвід промислового альпінізму нам став в нагоді


Вхід в печеру «Прохідний Двір» позначений на Вікімапії та Open Street Map. Від водопаду до входу йти, надійною протоптаною стежкою, менше години часу. Перепад висоти незначний.

Тут ми були лишили рюкзаки і пішли шукати вхід


Перший залаз :)


А всередині доволі просторо


Не печера, але дуже на неї схожа


Який то кайф нарешті дихати свіжим карпатським повітрям, а не випарами Полтви.


Веган найшов вхід, гоу туди!


Цілком очікувано що вхід в печеру виявився дещо поруч з точкою на карті. Імовірно це зроблено навмисно, аби люди без спелео-досвіду не завдавали клопоту рятувальникам. Ми розділилися і доволі швидко знайшли аж чотири входи під землю. Жодних стежок, місць від вогнищ чи, тим більше, сміття коло входів в печери не було. Напевно що тип спуску та відсутність «позолочених кристалів» внизу надійно відсікають охочих на легкі видовища.

Ми біля входів в печери. Ззаду Пілігрим


Вхід в Прохідний Двір


Джонні вперше надів налобний ліхтарик, вперше спускався на мотузці і вперше був в печерах!


Сергій впевнено йде досліджувати надра планети!






Забігаючи наперід скажу шо все в нього вийшло на відмінно!


Красивий ліс поруч з Печерою


Нас було п’ятеро: DeadMeat_jun, Jonny, Electri4King, Веган який тільки прикидається і я. Побачивши дирку в землі ми тутже забули про жару, комарів і голод. Скинувши весь зайвий одяг ми, наввипередки, кинулися одівати на себе системи.

«Коли ти дивишся в безодню, кажани дивляться на тебе» - згадав я Ніцше і повис на мотузці на рівні сьомого поверху. Піді мною вузька щілина три метри завширшки і метрів сто завдовжки. Налобний ліхтарик ледве досвічує до її дна де клубком лежить решта мотузки. Стіни печери виблискують характерним білим грибком та каплями кришталевої вологи. Мене переповнюють неймовірно-гострі та екстремальні відчуття. Бо я перший спускаюся у невідому печеру з якою навіть фоток в інтернеті нема! Та й будь-яких ознак людей до нас, як ото надписів на стінах, відбитків на глині, бичків, фекалій чи потоптаного дна тут теж немає.

Для референсу. Стан мого одягу до спуску в Печеру


Я в головній залі


Сергій лишився на проміжній ділянці допомагати спускатися решті


там продовження печери


Про те що потім підніматися назад я стараюся не думати. Просто потроху відпускаю свій кінець вісімки і, неспішачи, їду вниз, притримуючи другою рукою страхівочний блок. Плавно торкаюся листяного дна і розумію: ще одна моя мрія здійснилася! Ці дванадцять років пошуків, тренувань та планувань були недаремні. То ж поки спускаються мої товариші я освоююся на новому місці.

Я стою в печері півтора - три метри завширшки і десь п’ятдесят метрів завдовжки. Дно печери це глина-листя-каміння. Печера утворилася тектонічним способом. Тобто це тріщина в породі під дією гравітації і землетрусів. Такі печери характеризуються мінливістю і нестабільністю.

Засипаний глиною тупиковий хід


Вид на стелю


Вид з трикутного каменю вниз у основну кімнату


Щілина піднімається вгору від підлоги і практично на половину висоти нашого спуску. Один кінець печери закінчується глиняним завалом. Але коло нього є перпендикулярна тріщина для дуже худих спелеологів. Інший кінець щілини впирається в характерний алмазоподібний камінь догори дригом. Він чимось нагадує те місце в церкві з якого священник каже проповідь. За цим каменем йде продовження печери.

Щілина перпендикулярна основному ходу


Джонні спускається до мене


Біла кофта була єдина якої йому не шкода


Додав цю фотку для відчуття простору, скільки тут спускатися


Його перший спуск в печери!


Десь метр ширини в найвужчому місці головної кімнати


Вид з заваленої сторони на спуск


Веган наступний




Всі на місці. Я поліз в продовження печери


Коли всі спустилися то ми пішли досліджувати що там далі. За трикутним каменем йде невеличкий схил і потім поворот ліворуч. Далі вертикальний спуск і невеличка кімнатка 2 на 2 метри. Це і є дно печери. Вниз йдуть хіба що вузькі ходи в які стікає вода під землю.

В цьому відгалуження ми знайшли невеличкий чорно-білий сталактитик. Він ріс на виступі над вертикальним спуском. Приємно однако 😊 Також в печері живуть симпатичні сині слизні що залюбки вилазять подивитися на світло спелеологів. А при спуску було вилетіло кілька кажанів. То ж печера є заселена.

Росте сталактитик


Стін під Сталактитом


підлога під Сталактитом




Саме дно печери


Веган загрозливо нависає наді мною. Недай Бог йому зірватися!


Сюди втікає вода з печери


Підніматися (жумаритися) назад ми вирішили з цього каменя. Так менша висота


Мешканець печери




Підйом це не спуск і тому чим голодніший ти є, тим легше тобі підніматися. Бо вага менша. :) Я йшов останнім тож встиг не тільки зголодніти, а й навіть трохи змерзнути. Порада на майбутнє брати з собою светр чи фліс. Як і у більшості печер, тут є свій мікроклімат. Температура десь 10 градусів, пара з рота точно йшла! 😊

Але стартуючи під нахилом з каменю слід уникати ефекту маятника


Третину відстані подолано


За Джонні я особливо переживав. Але він без пригод вибрався наверх!


Останнім був я. Тепер порівняйте стан одягу :) Добре шо ми всі взяли перезувне :) Ну і Електричкінг казав шо я був похожий на Суса. :) Не знаю чи це комплімент чи образа :)


Всі безпечно піднялися на поверхню. Насувалася гроза тож ми прийняли рішення швидко збігти до машини. Коло Мертвого озера нас зупинили дівчата.

- А це ви з печери спускаєтеся? - спитали вони у нас.
- А Ви звідки знаєте про цю печеру? - спитали ми їх у відповідь
- А що тут справді є печера? - відповіли нам дівчата питанням на питання.

Все просто. Такі ж щасливі та вимазані глиною обличчя були недавно у них самих в печері Атлантида. Не потрібно бути Шерлоком Холмсом щоб по наших шнурках, шоломах і налобних ліхтариках безпомилково визначити звідки ми йдемо. Пообіцявши їм написати цей звіт, який ви щойно дочитали, ми пішли лякати своїм виглядом відпочиванців на автопарковці.

Йдучи в печеру навіть і не розраховуйте бути чистими!




Печерні люди


Це озеро називають "мертвим" бо в ньому дуже характерно плпвають під водою колоди


Пошвидше би вже виросли і зїли тих всіх комарів


Place for Rest


Ура! нарешті добралися до чистої води


Шум і гамір людей водопаду Кам’янка явно диссонував з нашим печерним настроєм. Їсти тут якось було не комільфо. А от поїхати на сусідню гору Корчанка і щось пожувати з видом на тру-Бескиди це для нас . Тим більше що звідти відкривається чудовий краєвид на гору Ключ в якій ми щойно були.

На Корчанку можна виїхати навіть в дощ і на шосейній гумі. Але на Джимміку




Сколе і гора Ключ. В ній ми дві години тому були!


Обладнання Аерофлоту тут ще досі стоїть


Вид на Тру дрімучі Бескиди


Сподобалося? Зацікавив? Не прогавте! Восени, як здохнуть всі ці кляті комари, підемо досліджувати наступну печеру “Пілігрим”! Так шо пильнуйте наші плани!

План-схему печери додаю. Вона намальована по пам’яті. Розмірів при побудові плану я не дотримувався.


Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 »