Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Golem

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21
1
Все почалося з того що я пообіцяв Святодію десь прокататися на новому Джимміку. Ще б пак, Свят колись стільки тисяч кілометрів гнив свої коліна в старому, тому новий був маст хев. Свят запропонував поїхати на Тернопілля на закинутий табір. А й справді, гарна ідея навіть без Окко!

Гоу зі Львова!


Вїзд в табір


Все залочено а місцями навіть люди живуть




Зазвичай виїжджаєш будь куди за Львів і маєш годні абукти. Але не цього разу. Табір у с.Струсів виявився обжитий. А лазити по чужим квартирам це трохи не те чим займається Експлорер. Зато поруч був величезний напів-зруйнований католицький цвинтар. Його і пофоткали.





Оце все територія цвинтара!








Такоє


Неподалік від села є туристична мекка Теребовля. Вона відома, насамперед, своїм замком і кончєною брукованою дорогою в центрі міста. Той сраний кілометр згадують всі автомобілісти що подорожують Тернопіллям. Але якшо розкручений замок це не цікаво і знаходиться він десь збоку, то в самому центрі Теребовлі є якраз те що ми любимо – закинутий завод. І не просто завод, а один з небагатьох в союзі заводів Ялинкових іграшок!



Прохідна заводу


Всередину веде бомжацька стежка


Ну і Експлор починається звісно шо з їдальні


Малюнки зроблені з битих іграшок
















Напевно шо була люстра з пробірок


Це вже пішли цехи


Заготовки для іграшок


Тут хтось хотів повіситися


Не буде у вас фото Голема з фотоапаратом






Колись робоча сигналізація


Всередині голяк


На територію вела гарна протоптана стежка а вхід, крім собак, ніхто не охороняв. Звісно що завод закинутий і все дійсно цінне винесли ще до нас. Але як по Львівським міркам тут клондайк. Хіба що плат з каемками бракує.

Гарно вписалася






Просто цехи зі столами. Значить все робилося вручну




Ліфт між поверхами


Пішли часи перебудови


Коли був малий то теж мав такий календарик


Нас спалили!


Паперові двері


Тема сісьок не розкрита :(










Знаєте басню що всі заводи за союзу робили щось на воєнку? І це правда. Навіть безобідний на пеорший погляд завод штучних ялинок і тьмяних іграшок умудрявся випускати маскувальні сітки  Технологія плюс мінус та сама.

Маскувальна сітка?












Шафки для робочих




Доволі стрьомний залаз на дах


Актовий зал


Люстри висять у формі тризуба










Сусідній цех. Зараз туди підемо


В кого вдома ще досі таке наклеяно десь під ялинкою?


Все аж так серйозно!




Ніжки від ялинок


Битий шлак


В головний корпус ми так і не попали. Не було з нами Васіча. А так все обходили і обфоткали. Руїна.

Троха документації на автомат з "газіровкою"








Тут колись йшла труба вентиляції


А от і сам теплообмінник. Не порізали досі






Бо німецький!


Тут пройшла річниця Експлорера!


Головний цех заводу


Цікаво нашо стіл?




Майже як плакати з голими бабами


Дивно шо вимкнули не на початку і не в кінці зміни. А десь так, невідомо коли


А взагалі то таке приміщення ще й в центрі міста це клондайк! Тим більше туристи тут їздять.


Взяв подарувати Інтроверту


Після заводу був відомий арочний міст в Теребовлі де я цілував джимміка в … . Ні, не у вихлопну трубу. В іменний номер Експлорер. Після чого рушили додому.







По дорозі ми ще заскочили в промзону Тернополя. Що тут казати. Венштахти тут шатані, залочені але терпимо. Чуйка каже що під ними мають бути великі годні бомбарі.









Думаєте щось тут залишилося?


А дзуськи!




Ну і звісно що стопятсот мільйонів радянських мозайок які Свят не міг не сфоткати.

Щось він не то фоткає














Захід сонця ми зустріли на Зборівській недобудованій лікарні та вітроелектростанції що поруч. До речі годний обєкт. На заході там ще ніхто не був а звіту на Експлорері зсередини ВЕС немає.

Можна спокійно підїхати машиною
















Всевидяче око Саурона


Їдемо дивитися на ВЕС






На жаль все закрито


Так і пройшов перший тиждень та перша тисяча нового Джимміка. В стилі Експлорер! Далі буде…

Перша тисяча


Дякую Святу за комапнію і абукти!

2
Роман Метельський, автор сайту https://photo-lviv.in.ua/,  запросив нас у його виставку унікальних фотоапаратів. Він там також буде, все покаже і розкаже. А це, погодьтеся, значно більше ніж відвідати його самому. На виставці можна буде побачити як старовинні деревяні фотоапарати, так і сучасні цифрові полароїди та інші рідкісні штуки. Наприклад шпигунський фотоапарат.

Ставте + хто йде. Можна з сімєю. Збираємося в Італійському Дворику на 14-00

п. Роман


Кілька фоток для затравки








Більше про музей тут і тут

Екскурсія безкоштовна. Але прийдеться заплатити 30 грн за вхід в сам музей

3
Недавно в чаті розгорілася дискусія скільки ящиків протигазів влазиться в новий Suzuki Jimney. Щоб довго не полемізувати, ми вирішили все перевірити емпірично.


(c)Vergaz

Саня RZDS і 2roofs приїхали до мене посеред ночі трейнхопом. Так так, до Голема в Хоросно можна добиратися і таким чином. Ми поїли смажених пільмєнів і рушили в дорогу.

Хлопці не спали цілу ніч, шатали залаз


То хоч в машині виспляться


На околиці Львова в межах об’їзної є закинутий завод. Його нам показав Dark Wind за що йому велике дякую! А де завод там і бомбарь. Вхід по похильнику, кілька кімнат, запасний вихід і туалети. Все як завжди. Але зато тут є цілі ящики ГП-5-их!!!

Вхід в бомбарь


Потужна вафля вже була кимось відкрита


"Зелена зелена герма
Через день це вже просто вхід
Через два на ній пляшки й школота
Через три вона знову жива
І залочена чопами заводу по імені Лорта" (с)Цой


Тож сміло фоткаємося і тішимося гермі






Тож ми вибрали плюс мінус цілий ящик і поволокли його до машини. Як бачимо з фоток, вона спеціально спроектована для перевозки таких ящиків. Один ящик лягає акурат на одне місце заднього крісла. Тобто ящиків можна вмістити три. Один ще піде наперед. В кожному ящику є 40 протигазів. В сумі 120 врятованих одиниць.

Вибрали найчистіший ящик


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=JXA_jtpZQ7s" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=JXA_jtpZQ7s</a>

І на вихід












Готово!


Тепер головне це всередину запихнути


Влізся так ніби Джим для цього і проектували :)

Дякую хлопцям і особливо Dark Wind за компанію, послуги вантажників і що оперативно зібралися зранку. Спали ж то вони менше двох годин! Ми бомбарь детально пофоткали для історії. Поки не зігнив остаточно. І якшо комусь потрібно протигази – пишіть 2roofs або Сані і домовляйтеся!

Той самий ящик


Та їх тут повно!


Ще хабар!


Тарин хтось вже зїв






ФВУ




Трохи гермодверей








Смішні таблички




Біжить мені показувати що він найшов


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=JbUs8EGeJHw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=JbUs8EGeJHw</a>

Годно!


Менш поширені чорні протигази


Зараз зробимо тут радіогурток


Блок памяті від якоїсть ЕОМ


ну все, пора на вихід


Парти і столи вже позабирали


Якби ми не були такими шлангами, то ті патрубки б забрали теж




Решту протигазів лежать нетронуті. Кого цікавить опт пишіть в приват




А як без цього


Якщо ПУГ запхати в воду то він загориться. А якшо його обісцяти?




І на цій позитивній ноті скохуємося звідти поки нам вагіни не дали :)


4
Привіт Всім!

У всіх напевно бували сумніви шатати чи не шатати об'єкт. Деколи хотілося підкинути монетку. Монетку експлорер...



Метал, все що чорне протравлено і залито фарбою. Так що не стреться.

Ціна 55грн за штуку. Кого цікавить зголошуємося до вівторка 25 числа. Тоді робитиму проплату.

Дякую Caesar за гарну ідею!

5
Привіт Всім!

Олександра Сладкова і я плануємо пройтися по Скнилівському парку та оглянути ці колектори Це точно буде після роботи. Коли саме і де збір - напишу додатково в середу. Думаю +-7 година вечора. Кому цікаво - беріть засоби від комарів і приєднуйтеся!

6
Вчора до мене звертався Тарас Бабенчук з питаннями по колекторах в Скнилівському парку. Він готував репортаж і не міг зрозуміти що там і як. От я і вирішив описати все в одному місці.

Значить колекторів там є три.

1)   Всім відомий ПЗК
2)   Притока потоку "Водний"
3)   Каналізаційний колектор з Любінської


ПЗК


Притока потоку Водяний коло Аеропорта


Каналізаційний колектор з вулиці Любінська

З ПЗК все зрозуміло. Про нього є окрема тема. Він залягає на порядній глибині і нікому не заважає. На відміну від притоки потоку Водний.  Вона, як і положено нормальній річці, тече по поверхні. В деяких місцях її закрили в бетонну трубу щоб не заважала дорозі. Але плюс мінус побачити її неважко.


Потік Водний на карті Львова


Притока в Скнилівському парку крупний планом


Озеро з фекаліями і не тільки...


Колектор притоки по Скнилівському парку

Так от, саме ця труба і виходить на поверхню коло нової школи Синк Жлобал (до речі влучна назва! ;) ).  Далі поверхнею притока тече до аеропорта. Там пірнає під взлітну смугу і впадає в річук Зимна Вода. Ніби все як звичайно. Якби це була просто річка чи потік то не було б про що писати. Але ж від нього гамном смердить на весь парк! От школа і зареєструвала петицію щоб закрити цю річку в колектор повністю.


Вихід притоки потоку Водяний на поверхню коло школи


Крупним планом


Не потрібно спеціальних аналізів щоб визначити чи ця вода чиста






Потік в сторону Аеропорта

Але ж фекальний колектор поруч вже є! Навіть два! Він залягає глибше за річку але вище за ПЗК, куди потім і впадає з гучним шумом. Маємо аж два колектори, то ж звідки в річці какашки?


Фекальний колектор поруч зі школою


Вигляд всередині колодязя

Львіводоканал стверджує що існують руйнування старого колектора. От фекалії і попадають у річку. Тому його потрібно міняти повністю. Правда де саме вони попадають і як течуть угору проти сили тяжіння я ще не розібрався. Зазвичай каналізаційні колектори закладають глибоко в землі. Так вони не замерзають + кут нахилу. Підозрюю що і цей йде глибше за наш потік який, я нагадаю, тече просто по поверхні. Тому є ще один варіант звідки в притоці річки взялися фекалії - в неї серуть ті, хто попри неї потім і гуляють. Тобто місцеві мешканці. Dark Wind наприклад підключений в каналізацію. А от його сусіди… 😉


Один з колодязів притоки потоку Водний


Глибина залягання притоки потоку Водний +- метр


Глибина залягання фекального колектора з попереднього фото. Значно глибше. На око метрів 4.

Ну і відео яке зняв Тарас
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=qPPcjMay0C8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=qPPcjMay0C8</a>

В будь якому випадку про проблему знають і рано чи пізно її вирішать. Замість того щоб ховати ще одну річку під землю нехай краще очистять її від фекалій.  Знаючи Олександру Сладкову - точно очистять :)


Озерце станом на весну 2020


І це все тече прямо під аеропорт!

ПС: Якщо подібна тема вже була то кидайте її мені. Об'єднаю з цією.

7
Достатньо виїхати за межі Львова і там стільки ще недосліджених обєктів! Гарний приклад це завод між Миколаєвом та Стриєм. Він знаходиться зразу попри трасу. Впевнений що всі його проїжджали. Але от чомусь звіту зсередини немає.

Завод складається з великої адмінки і кількох цехів. Все закинуте і не охороняється. Але стан +- нормальний. Явного вандалізму немає, метал теж далеко не весь ще винесений. Цікава точка щоб поблукати годинку - дві.

Спеціально не пишу точних координат де це є. Але здогадатися ой як не важко. :)

Адмінка


Закинутий цех


Підвал адмінки


Актовий зал


І всякі цехи


Ну але починали ми само собою що з даху :)




Культурні сходи в  адмінці


Відносно чисті коридори






Був бомбарь в підвалі. Але він зігнив




Це вже точно цьогорічні надписи




Лишили на згадку


Старий калькулятор


Парфуми


Ваша перепустка?




Через дорогу є гарне озеро




Вхід з дороги


Вихід на територію заводу


Спуск в підвал


Цех за адмінкою


На щастя не пригодилася


1985 рік






Якась дробилка. Знизу шнек подавав породу далі



такий от інстал в цех на другий поверх




Зато тут класні краєвиди :)


Віка казала шо обєкт їй сподобався.


Навіть люстра є!


Купа всякого хламу


Актовий зал заводу




А з актового залу спуск сюди


Типовий заводський тлєн










Ще ми пройшлися по підвалу. Перевірили чи немає там раптом чогось цікавого


Підвал повністю затоплено


Є бокові кімнати але там пусто


Якщо бомбарь тут і був колись, то все вже давно винесли






Це був її перший раз!


Ну і їдемо далі на інший абукт! ;)


Дякую kalipso.rd за компанію! Докидуй своїх фото та вражень!

8
Як колись Головацький та Шашкевич їздили селами та записували український фольклор так само і ми поїхали в етнографічну експедицію, але вже у пошуках літака. Спочатку приїхали в глухий карпатський хутір Турівка, опитали вісімдесятирічних бабусь і подалися куди вони нам сказали. Витративши пів дня ми точного місця падіння так і не найшли. Хоча літак тут десь точно падав бо в місцевих мешканців є деталі від нього. Ми не здалися і переїхали на іншу сторону хребта в село Богрівка. Тут також всі чули про цей літак. Один вісімдесятипятирічний дідусь і кілька його молодших колег навіть зголосилися показати нам це місце. Що з цього вийшло читаємо далі


Наша команда


Місцева мешканка розповідає про літак


Місцева мешканка розповідає про літак


Знахідки

Все почалося з Олега Шкіля, колеги Андрія і товариства «пам`яті УПА». Вони досліджували історію повстанців у селі Турівка. Тут діяло кілька криївок та велися активні бої. Та з часом повстанці були схоплені та жорстоко закатовані в одній із стодол. Розпитуючи місцевих про повстанців Олег довідався що був ще і літак.



В сільському магазині ми набрали печеня, цукерок і хліба та з такими от гостинцями пішли у народ. Старі дерев’яні хати, такі ж древні як і їхні мешканки. Стараючись не палити камеру розпитуємо що і до чого. Обидві бабусі показують рукою на горб та спалену хату. Літак був десь там, а в тій хаті місцевий тримав деталі з нього. Потім він помер а в хаті знайшли німецьку рушницю. Шукачі спалили будинок щоб перевірити чи бува не сховано ще десь у кроквах якоїсь зброї. Але більше ніц не було.


Йдемо до місцевої бабусі


Йшли троє, щоб велика кількість людей не лякала стареньку


Деталі від літака в одного з місцевих жителів


Літак впав десь там!

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=SddkuQtHIqM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=SddkuQtHIqM</a>

Бабусі дуже колоритні, могли б говорити і говорити. Та на жаль всі ці події відбулися дуже давно і навіть вони літака на власні очі не бачили. Лише чули від старших людей. То ж ми "подєкували" і їдемо на горб де вони нам вказали.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Uktq4nSsYMw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Uktq4nSsYMw</a>

На місці спаленої хати справді була одна авіаційна деталь. І десь неподалік кусок алюмінію. За чотири години пошуків ми не виявили ані воронки, ані розсипів дрібних уламків. А вони мусять бути раз впав літак! Добре перекусивши приймаємо рішення не покладати руки та їхати на іншу сторону горба в село Богрівка. Бо з розповідей бабусь літак міг бути і там.


Частина літака на місці спаленої хати


Плюмінь і сталь, точно не від трактора


Є навіть заводський номер


Кусок обшивки


Що ж це може бути?


А бували і такі знахідки

Для чого дослідникам літаків потрібні Джипи? А дуже просто, без них тут ніяк. Навіть на цей хутір іто Тойота Рав4 вже не доїжджає. Не кажучи про саме місце падіння літака. Село Богрівка було всього лише за 5км по прямій через хребет. Але асфальтом до нього їхати півтора години бо потрібно робити великий гак. А от на джипах 20 хв по грунту і ми на місці.


Прокладаємо маршрут


Болото йому личить


Женя вперше на офроаді


І їй капець як сподобалося!


Той самий Патрол


Хоча суть же не в машині, а у водієві!

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=PE7oKIbTp70" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=PE7oKIbTp70</a>

Село Богрівка насамперед знаменита своїми ДОТ-ами. Біля одного з них зустрічаємо місцевого мешканця. Він розповідає як там колийсь підірвався його родич. «Пішов подивитисі що то таке є і не стало хлопа». Ми не дуже ймемо йому віри, про такі історії з вибухівкою коло літака чуємо вперше. Але що сам літак тут десь був це вже майже факт.


ДОТ в селі Богрівка

Олег знайшов ще одного місцевого який зголосився провести нас на місце падіння. Їхати треба було від його хати і далі болотом. Трохи попрактикувавшись у їзді боком і «з усієї дурі» ми все таки добралися до потрібної точки.



Тут нас чекав найстаріший місцевий житель якому було вже поза «вісімдисєть пєть літ». За його словами літак не зміг набрати висоту щоб перелетіти хребет і змушений був сісти на галявинці. Потім пробував ще раз взлетіти і розбився. Він також підтвердив версію про вибух і загиблих селян. Що було для нас дуже дивно бо що ж у літаку який розбився може бахнути? Все повинно було бахнути вже до того 😊

Деталі пішли майже одразу. Зазвичай вони лежали прямо на дорозі або в колії з водою. А якщо є алюмінь і заклепки значить тут справді місце авіатрощі. На жаль галявина заросла травою по пояс. Це суттєво ускладнювало наші пошуки. То ж поблукавши зо дві годинки ми зібралися назад коло машин.


Місце падіння літака


Червонокнижка квітка на яку мухи сідають


Деталі що валяються прямо на дорозі


Характерна деталь!

Підсумок дня був такий: ми молодці. Завдяки нашій наполегливості та допомозі Олега і місцевих мешканців ми все таки вийшли на місце падіння. Сюди потрібно вернутися ще раз ранньою весною, коли зійде сніг. Тоді можна буде більш ретельно дослідити цю галявину.


Сортуємо знахідки за день


Латинка, значить літак не радянський!


Всі знахідки за день


І команда що їх знайшла: Андрій Кірянов, Ігор Rufus, Михайло Le-i-zoo, Хамік, Женя Жасмин, Ярослав Бреславський, Олег Шкіль і Голем.

Вже дома почалася клопітка робота по виявленню залишків літака. Була одна характерна деталь на яку ми спочатку думали що це вихлопна від трактора. Насправді це виявилася крильчатка від касетної бомби SD-2!!! Цю ж версію підтверджував і знайдений капсуль детонатора.


Капсуль детонатора


Капсуль детонатора, фото з Інтернету


Крильця від касетної бомби


Крильця від касетної бомби

Касетна бомба це є дуже небезпечна та підступна штука. В одній касеті може бути до 500 штук маленьких бомбочок. Вони розлітаються по території і вибухають при наближенні людини. Касетні бомби живучі і можуть спрацювати навіть після довгого лежання в грунті.


Конструкція касетної бомби


Аналогічні крильця, фото з інтернету


Касетна бомба в зборі

Такі бомби були на трьох типах літаків: JU-87, HE-111 та JU-88. На місці катастрофи ми також знайшли кусок шкла та заклепки. Це відкинуло варіант Хенкеля, там шкло було іншої товщини. Залишається два Юнкерса. Але який точно поки що невідомо. Дякую Євгенію Онищенку за допомогу в ідентифікації.


Опис касетної бомби


Товщина шкла на літаку була 6мм


Заклепки від кріплення шкла


Заклепки від кріплення шкла


Частина ліхтаря


Можливе місце цієї деталі на літаку

Виснивки: Хто шукає той знаходить. Головне йти в народ і питатися. Дякую Олегу і Андрію за допомогу. Чи будемо ми туди вертатися знову щоб визначити борт? З одного боку цікаво і розуміємо що в траві може бути багато номерних деталей. А з іншого – касетні бомби могли залишитися, авось рване? З одного боку всі великі уламки літака вже забрали то ж рвануло що мало рванути. А з іншого - раптом десь одна бомбочка завалялася і чекає свою жертву?


Всі знахідки за день

9
Знаходиться вона поруч табору Ластівка. Вхід через ліс доступний, паркану немає. Але всі вікна і двері залочені. Видно на траві сліди від охоронців. Хоча самих їх ми так і не зустріли. Тобто зустріли в лісі на машині, а на обєкті ні. Територія запущена, але нагло нічого не крадуть. Чогось значить чекають. Як і в траві кліщі  - свого часу.

Стан санаторію хороший, все +- ціле. Кілька будинків завалилися від старості. Але головні корпуси ок. Вікна на місці, двері теж є. З цікавих обєктів це антена на даху одного з корпусів. Тудою ж є і залаз всередину. Прошу фотографів з крутими апаратами викласти свої фотки звідти ;)

Ось кілька фото ззовні

Вхід


Все ушатано до нас


Клюб!


Атмосферне місце!










Старий баскетбол






М і Ж


Шатати чи не шатати?






Обходимо стороною


Білки собі крісла поставили щоб на дерева дертися


Територія санаторію














Чимось нагадало мені готель в Каліфорнії де я часто зупинявся. Такі ж тераси і диванчики :)


А як же без руфінгу!




Ухти, симпатична антена!


Правда зовсім неробоча :(


Дах головного корпусу санаторію


Вихід на дах


Хтось сюдою вже карабкався


Робимо селфі спот


і Бінго!


Цю антену сюди привоколки в середині 90-х індуси. Вони тут відпочивали сектою і готували дуууже гостру їжу. Заскучили за Болівудом і вийшли з становища


Спустилися назад і гоу до машини


Минули стару водонапірну вежу по дорозі


Перелізли паркан і вже на свободі


Ну а це для продовження... ;)


Ну а сама Ластівка вже як обєкт зник. Повністю зрівняна з землею.

Дякую Caesar за абукт і компанію!

10
Вчора ми дослідили німецький літак HE-111(Heinkel) коло Долини. Нам вдалося повністю ідентифікувати екіпаж, дату та обставини катастрофи. На місці загибелі встановлено пам’ятну табличку. Нас було тринадцять чоловік. Та навіть попри таку кількість людей ми не знесли і половини знайдених деталей. Стільки їх там було. Усі вони підуть в музей збитих літаків ДСВ в Україні. Роботи над створенням музею вже розпочато.

Наша команда


Частина чобота


Пам'ятна табличка загиблим людям


Перебираємо знайдені деталі


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Uw_XNNHwsnw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Uw_XNNHwsnw</a>

Літак HE-111 був бомбардувальником. Він летів з Кросно (Польща) в Чернівці. В той день були погані погодні умови, снігопад. Радянські літаки не піднімалися в повітря взагалі. Екіпаж Хенкеля був молодий, найстаршому пілоту було лише 25 років. Вони врізалися в гору та загинули на місці. Місцеві жителі розповідали про кістки яких багато знаходили навколо літака. На момент нашого приходу кісток вже не було.

Знайдений літак


Шильдик від літака


Бейджик пілота


По ньому і ідентифікували екіпаж


Ми уважно дослідили місце катастрофи. Серед знайдених речей був жетон пілота, деталі парашутної системи, генератор BOSH, елементи шасі, вихлопної системи і двигуна. Вони розкидані вздовж прямої падіння і мають ознаки горіння. Були також і підошви від взуття.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=IS1VNZ_7r4M" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=IS1VNZ_7r4M</a>

Уламки літака, чорний метал


Частина підошви














генератор BOSH


Бірка на генераторі


Поплавлені частини на дереві


Кожух від двигуна








Деталь від парашутної системи


Частина вихлопної труби








Частина поршня


І блок двигуна!








Обойма від пістолета






Стійка




Столовий ніж


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=NCTHJtR0-Ro" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=NCTHJtR0-Ro</a>

Ця робота зайняла в сумі три роки. Саме стільки часу знадобилося Андрію Кірянову та Ярославу Бреславському щоб зібрати докупи всі деталі головоломки. На цій історії можна ставити жирну крапку. І продовжувати працювати далі над пошуками інших бортів. Дякую Ігору Івашківу, Андрію Сенишину, Цезару, Роману Андріїшину, Михайлу Палюху, Віктору Павліву, Євгенію , Руслану Марчаку і Андрію Шустіку за чудову вилазку!

Йдемо до місця падіння


Руфус


Akve i Віктор Павлів


Дорога в гори


Два турбо-двигуни


Літак падав так










Ярослав показав нам це місце












Таким ми залишили місце падіння літака після себе


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=8J6JUf_fykM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=8J6JUf_fykM</a>



11
Лазячи по старих об'єктах, горищах і так далі попадаються старі продукти. Хто пережив війну мав звичку робити запаси. Вирішив створити окрему тему для таких от знахідок.

Ось продукція з Ходорівського цукрового заводу. Заначку зробили коли народилася власниця горища. Зараз цьому цукру коло 50 років. Їістівний і дуже смачний :)











Викладайте свої знахідки!

12
В цьому звіті мова піде про гору Ополонек у Надністровських Бескидах що коло Турки. Не чули про таку? В цьому і фішка! Туризм тут лише починають розвивати. Тому в горах немає ні маршрутів, ні самих туристів. Зато є багато мальовничих вершин та галявин де можна залипати годинами. Двадцять років тому такими були майже всі Карпати. Дикими, без людей та маркованих маршрутів. Тут вони такими і збереглися.

Вид з гори Ополонек


Це все мої Карпати


Бескиди хоч і невисокі, але дуже мальовничі


Маршрут на карті


Добирання зі Львова до Турки займає до двох годин часу. Далі ми їдемо дорогою Турка-Східниця до села Ясениця. І тут починаються наші пригоди. Найкоротший шлях на гору Ополонек пролягає через село Ясенка-Стецьова. Від крайньої точки куди можна заїхати машиною до вершини година ходу. Нагору веде мисливська дорога. Це оптимальний варіант для одноденної мандрівки або матрасування на вершині з ковбасками.

Вихід з гори Шимінець на хребет Ополонека


Перший привал


По хребту всюди галявини. Видно мисливську будку. Значить є дичина


Місце щоб позалипати


Падаємо і ми відпочити


А також політати


Сергію все подобається :)


І мені теж


Проводимо дослідження навколишніх вершин


Там десь далеко є колиба


Спуск до села


Тру село! Таке як має бути


Це ми побачили в одного дядечка на подвір'ї


Як Ви думаєте що він робить?


Таке от чудо!!!


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=iQ29znMTHCY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=iQ29znMTHCY</a>

Каже шо деревяними стяжками правильніше скріпляти бочку


Дорога до села цілком проїзна


А це вже хобітанія в селі Кіндратів


Ми ж з самого початку вирішили зайти на Ополонек з села Кіндратів через сусідній хребет і гору Шимінець. А потім через Ясенку-Стецьову вернутися до машини. Задумка була дослідити якомога більше краси за раз. Ми не вірили що справимся за один день.Тому несли на собі намет, казанки і пиво.  Але  піднатужившись все таки вклалися за один світловий день намотавши 38 тисяч кроків. А ночували вже на березі річки Стрий коло машини. І це було правильне рішення.

Старт коло церкви


Далі містком на той берег річки


І второваною дорогою в гори


Нам на ці ось горби


В кінці цієї галявини буде поворот на лісову дорогу


Пройдений шлях з села Кіндратів


Чому ми так зробили? Бо Бескиди нам гарно зайшли! Мандрувати було цікаво та нетяжко. Але жарко. Сили залишалися і дуже хотілося скупнутися в річці. Що ми і зробили. А наступний день витратили на інші цікавинки Бескидів.

Вийшли на хребет. Йдемо до гори Суха


Дорога хребтом


Не користуйтеся дешевими китайськими компасами. Вони показують кожен в свою сторону


Грибів було море. Але нам не до них. Ми прийшли за Красою!


Досвідчене око щось знайшло!


хату бачите?


Є азимут! (с)Сергій


Попри наші побоювання весь маршрут виявився прохідним. Дертися буреломами не прийшлося. Загальний набір висоти склав 650 метрів. Довжина маршруту 20 км. У селі Кіндратів машину можна залишити коло церкви.

Дорога лісом між вершинами


Взуття на всі випадки життя


Деякі вершини стежка траверсує


В кінці цієї галявини праворуч




Потім спуск з одного хребта і підйом на гору Шимінець


Спуск. Хребет Шимінець і Ополонек попереду. Про це вже написано спочатку звіту


Ранковий релакс


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=uuUM_YCRxUA" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=uuUM_YCRxUA</a>

І купання в річці Стрий


(с)Сергій


Будучи в тих краях як не заїхати на водопади Лазний і Сопітський. Колись про них мало хто знав. А зараз це точки притягання. Людей море але не так багато як на Камянці. До обох можна підїхати машиною якшо в тебе Suzuki Jimney. 😉 Ну і Тустань само собою.

Церква в Ясениці


Незрозуміла бетонієва штука посеред поля в Ясениці. Тут таких кілька


Дорога Турка-Східниця без ям :)


А це ми приїхали на хату коло Зубриці. та сама яку ми бачили вчора з хребта


Нею опікується лісництво


Тими горбами ми вчора йшли




Дорога до хати лише для підготовлених авто


Капличка в кінці села Зубриця


Дорога на Росохацькі полонини за капличкою


Лишили на процвітання Експлорера


Просто проїхатися тут то вже в кайф


Борщовик коло Кропивника


Ми хотіли тут скупнутися в річці


З гарним краєвидом на міст


Аж раптом на нас почала насуватися гроза


Селфанутий


написано ж "ту стань". От всі і стоять в черзі


А ми перелізли через скелі без черги








Вилізли з цієї ось нори


Шукаємо закладку в Уричі


Фото для Мері


І гордо виходимо повз чергу без квитка :)


Недобудована ГЕС на річці Стрий


Дорога до Водопаду Лазний


Сергій наверху для оцінки масштабу фото


Купатися тут зле. Вода сильно бє по всьому


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=_1_wx5Z1F-0" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=_1_wx5Z1F-0</a>

Сопітський водопад


Сім років тому тут не було ні душі


А зараз приємно згадувати що я був одним з перших хто описав його в інтернеті. І цією красою тепер милуються багато людей


Тут колись я відпочивав на галявині. Зараз Борщовик вищий за Джимміка з Багажником


Напівзруйнований міст через Стрий


Від пляжу ні сліду. (с)Сергій


Бескидська ідилія


Так шо беріть карту в руки і створюйте свою пригоду Надністровськими Бескидами!

Дуже дякую Цезару і Сергію за чудову Компанію!


Тустань. Фото Сергія


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=v4WFW9i4XFE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=v4WFW9i4XFE</a>

13
Ми з Цезарем спонтанно підірвалися та просто поїхали на південь. Без будь яких планів зате з гарною компанією і сильним бажанням побачити Україну. В результаті ми відвідали одинадцять областей і скупалися в чотирьох найбільших річках Неньки. Побували в її тепер найпівденнійшій точці Вилково, полюбувалися кристалами в печері Атлантида, звісно що катакомби і движова Одеса, ми ж дігери. А потім чисті пляжі з дикими дельфінами коло Затоки.

Катакомби в Одесі


Білгород-Дністровська Фортеця


коло Коблево


Але й це далеко не все. Був ще географічний центр України, фортеця в Білгород-Дністровському, Коблево, радіотелескоп Уран-4, неймовірно красива Бакота, Дніпро ревучий в найширшій його точці, Канів та недобудована АЕС «Орбіта». В сумі поза двадцять місць.







За всю дорогу в нас жодного разу не поміряли температуру та не перевірили документи. В Одесі заклади працювали як завжди а люди ходили без масок. І це було наче повернення в нормальні часи. Карантин карантином, а відпочинок по розкладу.



В цьому пості я опишу наші пригоди, наведу маршрут та покажу ключові цікаві точки вздовж нього. Їх є насправді значно більше, легке гугління і на все про все навіть три тижні не вистачить. Використовуйте цей пост як путівник для планування власної відпустки. Чи просто як гарне чтиво про пригоди шалених дослідників України.



День 1.

В Одесу на авто можна попасти за день. Ми ж вирішили розтягнути задоволення і провідати печеру ««Атлантида».» в с. Завалля коло Кам’янця-Подільського. Вона знаменита неймовірними кристалами та особливо теплим прийомом у місцевих спелеологів. Відносно недавно там відкрили кілька нових районів печери. То ж нам кортіло побачити місця в яких мільйонами років ніхто до не був.







Восьма ранку. Виїзд зі Львова займає двадцять відсотків часу до печери. Потім Тернопіль і в сумі за п’ять годин ми на місці. Беремо все необхідне спорядження напрокат і вйо під землю. Можна було лізти і зі своєю спорягою. Але б прийшлося її, брудну та сиру, возити потім за собою весь тиждень.









В інтернеті є достатньо описів печери «Атлантида». Як і решта місць з цього звіту. Тому я на цьому зупинятися не буду. Просто називатиму точки вздовж маршруту і ключові цікавинки кожної з них. Також в цьому звіті всі відстані наводитиму в годинах, а не в кілометрах. Бо сто кілометрів трасою «Київ-Одеса» і стільки ж «Умань-Черкаси» це дві великі різниці. При плануванні маршрутів ми використовували Google maps

Так от, Атлантида має реально великі та дуже красиві кристали. Загальна довжина печери шість кілометрів. То ж, на відміну від Оптимістичної, за кристалами далеко йти не прийдеться. Але це справжня печера з розпорками, роддомами та раколазами. Більшість місць доступні для людей будь-якої комплекції. Місцеві спелеологи постійно працюють над її розширенням. То ж будучи там обов’язково спитайте про новинки та допоможіть їх відкопати.



















Попри базу та печеру протікає повноводна річка Збруч. Це було наше перше купання у цій мандрівці. Тепла і приємна, вода доволі непогано відмиває глину і розчиняє ранковий бодун. Спали ми як убиті в туристичних будиночках на території бази. Можливий варіант з наметом. Але ще встигнемо «поніжитися» на карематах 😊

День 2.

Неподалік Атлантиди є Кам’янець-Подільський та Бакота. Це середньовічна фортеця та неймовірний каньйон. Обидва місця самі по собі заслуговують щоб спеціально заради них сюди їхати. До Кам’янця від печери Атлантида годину на авто. Стільки ж до Бакоти. Там нагорі ми собі організували мальовничий обід на фоні Дністерського каньйону.













Наступним нашим пунктом був Могилів Подільський. Це мальовниче та дуже горбисте містечко на кордоні з Молдовою. І до нього ведуть неймовірно глухі та серпантинні дороги. Наша ідея була їхати попри Дністер і кордон з Молдовою щоб побачити ту Україну, яку зазвичай минають трасою. І ми не прогадали. Тут реально зовсім інший світ. Їдеш і розумієш яка Україна може бути різна.

Закінчилися дороги і почався Песець


На жаль саме в Могилеві-Подільському почалася гроза і ми просто пофотографували той берег Дністра з-під парасолі. Після цього поїхали вже без зупинок в Одесу по трасі. Але якщо мати більше часу я б тут зупинився на другу ночівлю.

Дністер і кордон з Молдовою


Хоча ні, зупинка була. В селі Печера коло Немирова є залишки млина Потоцького, ГЕС і ще кілька красивих індустріальних споруд минулого століття. Вартує щоб зупинитися і пофотографувати. Також в селі є ще палац Потоцьких. Але туди ми вже наступного разу.















В нас був варіант заночувати в Одесі в Катакомбах. Але хотілося відчути атмосферу центру міста, її порту, поїсти смачних стейків. Ціни на готелі в Одесі нижчі ніж у Львові в карантин. А тут його ще й немає. За час нашої подорожі в нас склалося враження що карантин видумали Западенці аби сидіти дома і не ходити на роботу. Ми проїхали 11 областей, 3300км. Температуру і маски ми бачили лише у Львівській. А Одеса жила як завжди.



Типова Одеська Електрика




Гарно попоївши в центрі ми ушатали дах старого будинку в центрі і задоволені пішли спати.





День 3.

В Одесі є море? Яке море? Не чув! А от Катакомби… Як Львів знаменитий Полтвою так само і Одеса своїми катакомбами. Їх тут є багато та різних, можна днями блудити та так і не вийти на поверхню. З нас до того ніхто в катакомбах ще не був. Тому ми просто хотіли скласти загальне уявлення про них.







Село Нерубайське коло Одеси. Знайти вхід у Катакомби неважко, тим більше їх тут є багато. Всередині йде лабіринт ходів видовбаних у ракушняку. Стояти можна на повний зріст. Або йти не згинаючись невідомо куди. Ширина, висота та конфігурація ходів змінюється, але суть залишається та ж. Це просто штучні копальні будматеріалів. Як робочому захотілося, так він їх і робив. Якоїсь історичної чи археологічної цінності вони нести не можуть. А от служити КАКА-комбами, сміттєзвалищем чи місцем для тусовок – запросто. Що в принципі ми і спостерігали.













Те що вони великі та фотогенічні – факт. Реально можна ходити годинами і втричі довше вертатися назад. Бо ці місця дуже блудливі навіть для досвідчених. Але щоб я хотів сюди вернутися ще раз – ні, загальне уявлення вже склав.





















Неподалік в інших катакомбах був музей. Поруч з сучасними радіостанціями Р-105, бетонними склепіннями і картонними кулеметами Максим нам розповідали про партизанщину. Виглядало троха роздуто, але для контрасту з дикими катакомбами годилося. Рекомендую його відвідати також.













Ну а далі пляж Лонжерон в Одесі. Якщо чесно, я очікував гіршого від пляжу в центрі такого великого міста. Чистою воду не назвеш, але назагал нічого. Ми згадали як то бути в громадському місці без карантину.









Одеса має багато спільного зі Львовом. Як мінімум стару архітектуру та камерну атмосферу в центрі. Тут, як і у Львові, вся движуха відбувається в старому місті, легко в неї влитися. То ж побудьте в Одесі, відчуйте як воно гуляти по Дерибасівській без маски.











День 4.

«-Чіво, ми здуру забукали гготель на дві ночі?» - приблизно такі були мої думки зранку. Але після пробіжки та пляжу ми усвідомили що пів дня вже пройшло, а ми ще досі тверезі. Гарно пригорівши з обох боків ми поїхали в Коблево подивитися на їх винзавод. І тут ми лоханулися чи то пак це була наша западенська проф-деформація. Ми ж то привикли що на кожну сироварню, кожен винзавод завжди і радо водять туристів. Це ж реклама і гроші! А тут ні, усе закрито і максимум можна купити вина у фірмовому магазині. Хоча і це теж не погано.











Зате поруч можна скупнулися в Тилігульському липані що відділяє Одеську область від Миколаївської а також заїхали на замок Курісів. Це не стільки замок скільки жила резиденція місцевих магнатів. Була… Він дуже красивий та своєрідний. Туди пускають за гроші які потім йдуть на його реставрацію. Також поруч є кілька закинутих коробок гуртожитків щоб полюбуватися на все це з даху.





























Ну а далі движуха, прогулянка нічним портом, Потьомкінські сходи що названі в честь Броненосця та віддирання приставучих дівчат.





День 5.

Раніше першої ночі спати ми не лягали. Але щодня без проблем вставали о 8 ранку і їхали далі. Тому що голова вільна і відновлюєшся швидко.

На разі Одесу ми побачили всю і нас цікавив нульовий кілометр. Древні Греки заходили в Дунай з моря, а не з суші. Тому і рахували відстань не від витоку річки як прийнято, а від її впадання в Чорне море. Також це є найпівденніше місце неокупованої України. Приблизно на рівні з Євпаторією. Заїхати туди на авто без зупинок можна за п’ять годин. Але по дорозі стільки всього цікавого що ми ледве справилися за два дні.

Перша точка це радіотелескоп УРАН-4 на березі річки Дністер коло села Маяки. Він використовувався для дослідження іоносфери та детектування фактів запуску балістичних ракет. У порівнянні зі схожим об’єктом коло Шацька тут антен менше і стан їх плачевніший. Зате паркан відсутній, на фоні є лиман що дає волю для фототворчості.











В Збручі купалися, тепер настала черга Дністра. В центрі села є непоганий пляж. Вода тепла, але мутна. Все ж таки в Карпатах зараз нехилі паводки. Хоча тут цього так не відчувається.





Далі шлях на Затоку. Це великий туристичний центр куди люди їдуть щоб всю відпустку повалятися на пісчаному пляжі. Нас же цікавив закинутий санаторій коло моря. Це величезна бетонна коробка звідки відкриваються чудові краєвиди аж до Туреччини 😊 Паркан тут чисто номінальний, залаз простий. Головне не обкакатися коли на тебе на всіх парах кинеться Жовтобрюхий полоз. Отруйних змій в Одеській області немає. Але ця кількохметрова махіна дуже агресивна і запросто може з’їсти якогось невеличкого тер’єра.











Дорогою до Білгород-Дністровського попадаються кургани. Найчастіше це невеличкі горбики з пам’ятним хрестом. Дуже часто вони розграбовані. Фоткаємося коло одного з них, в нас на заході такого немає.





Білгород-Дністровська фортеця є однією з кращих в своєму роді. По збереженості та красі це як Кам’янець-Подільський. А по площі як кілька Луцьких фортець. Доволі скоро ми запарились по ній ходити і просто випили холодного пивка під середньовічну музику. Пиво це ж теж середньовічний напій, правда? 😉











Знаєте звідки відкриваються найкращі краєвиди на Білгород-Дністровську фортецю? Правильно, з води! Саме звідси вона найстрімкіша та найширша. То ж ми спустили на річку човен і поплили на фотосесію. А ще туристів на воді зовсім немає. Місцеві здивовано дивилися на двох львів’ян на надувному човні без вудочок посеред лиману. Але колеса в машині ніхто не поспускав і нічого не пристойного на ній не нацарапав. Краєвиди і водичка звідси були просто супер!









<a href="http://www.youtube.com/watch?v=gwjcc2ab6N8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=gwjcc2ab6N8</a>

Вже вечір, пора думати де заночувати. Натреноване око дослідника доволі швидко в Google Maps вгледіло дикий пляж коло Курортного. В нас виникла ідея поставити намет в трьох кроках від моря. Так щоб зранку прокинувся, зробив три кроки і ти у воді. Ну і шум хвиль…













Машину можна залишити нагорі, потім спуск до води сходами десь 200м. Десята вечора, всі відпочиванці розійшлися по хатам. То ж ми спокійно провели ніч під зорями, при маяках та пальниках.









День 6.

Вранці вийшло сонце яке не дало довго спати. В наметі стає гаряче і хочеться у воду. А ще дельфіни грайливо махають плавниками всього лише у 50м від берега. В Хорватії потрібно годину йти у відкрите море щоб їх побачити. А тут вони самі приплили привітатися з Львівськими дослідниками. Саме тут ми вперше побачили море як воно має бути. Безмежне, хвилясте і прозоре. Те що було в Одесі не тягнуло навіть на брудну ванну. Недоліком цього місця є відсутність дерев. А смажитися цілий день на сонці не дуже хотілося. То ж ми поїхали на «холодних дерев блакить» у Вилково.











Пляж коло Курортного нам також запам’ятався хорошими людьми і піском. Ми зустріли компанію байкерів зі Львова і двох диких туристів з Харкова. З обома подружилися і обмінялися контактами. Так що будь більше часу тут ми б ще трохи потусувалися. А пісок ще довго прийдеться витрушувати з усіх закутків машини та рюкзака.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=L6Nq2UHLD20" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=L6Nq2UHLD20</a>

Хочете відчути себе на Сході в зоні АТО? Тоді проїдьтеся дорогою Курортне-Татарбунари. Колеса зустрічних машин стрілятимуть по вас камінням, асфальту тут немає давно, всі пересуваються боковими грунтовими об’їздами. Зате можна весело похлюпатися в болоті якщо ти на Suzuki Jimney. На інших машинах краще вернутися на Білгород-Дністровський і поїхати на Серату. Всього дорога займає три години.





Заправщиця нам дивувалася де ми тут болото найшли




Вилково - це Українська Венеція, місто на каналах. Писати про нього немає сенсу, в інтернеті є купа і всього. За рекомендацією Ярослава Козака ми зупинилися на базі Пелікан. Вона знаходиться безпосередньо на березі Дунаю і є найбільшим туроперетором в регіоні. Проживання, харчування, розваги і навіть свій магазин на території. Великий плюс Пелікана що це сімейний бізнес батька і двох синів. То ж і атмосфера тут відповідна, домашня.





Типове Вилково


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=rlvJaItpNnU" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=rlvJaItpNnU</a>

Ми заорендували швидкісний катер і з вітерцем промчалися до нульового кілометра. Тут Дунай впадає у Чорно море і це наша третя велика річка за цю мандрівку. А також найпівденніша її точка, район Євпаторії в Криму. Скупатися – аякже, за цим сюди і їхали. Хоча це і заборонено через сильну течію, але на то ми і Експлорери-Анархісти щоб чхати на всі заборони.







Цей всюдисущий пісок не відмивається :(










Звідси рахують початок річки Дунай






Катаючись на човні можна ще глянути на плавні, острови, пеліканів та купили острівного вина. Для львів’янина, який не звик до води більшої ніж в Полтві, керувати човном це були сильні відчуття. Більш економний варіант їхати на великому тихоході з групою туристів.







Там Румунія


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=-Uy8Bd_QgbQ" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=-Uy8Bd_QgbQ</a>





А дальше спокійні посиденьки на березі Дунаю під «Купатись чи не купатись». Відчуваємо себе козаками які їздять степом на Дунай і зупиняються попри кургани покурити люльку.









День 7.

«А як же Дніпро ревучий? Ми ще в Дніпрі не купалися!» З цією думкою ми розпочали наше офіційне повернення додому. Мандрівка назад зайняла нам два дні і теж була сповнена пригод.

Купатися в Дніпрі десь біля Херсону нецікаво. А от помити ноги в найширшій його частині коло Черкас – це вже зовсім інше діло. Тим більше що поруч є недобудована АЕС «Орбіта».

Це був єдиний ранок коли ми виїхали пізно. Все таки пробіжка Вилковом мусіла бути. Правда місцеві на мене дивилися як на дибіла. Таке враження що я єдиний на ціле Вилково хто бігає. Можливо тут старовіри і бігати в одних коротеньких шортиках попри їх сині церкви якось не прийнято… 😊

Виїхали ми коло 12 і якісними рівними дорогами доволі швидко докотилися до Одеси. Далі на Привоз і на північ. Привоз працює, людей багато, все відкрито. З Умані звертаємо на Золотоношу і тут нас чекає приємна несподіванка. Ми опиняємося в самісінькому географічному центрі України.









Саме так. Якщо географічний центр Європи знаходиться на Закарпатті коло Ділового, то центр нашої неньки – на Черкащині. Як все таки мало ми знаємо Україну!





До Орбіти ми приїхали вже вночі і розклали останній в цій мандрівці табір на самому березі Дніпра. У порівнянні з усіма попередніми річками та морями, Дніпро був реально ревучий. Сильні хвилі видавали характерний низький звук. Було так круто та атмосферно що навіть їсти не хотілося. Згадуючи «Заповіт» ми полягали спати.





День 8.

Ранок, сонце і безмежна гладь Дніпра. Хтось по команді вимкнув ревучість і ми насолодилися ранковою кавою в цілковитій тиші. Абсолютно пустий але доглянутий пляж коло «Орбіти» манив лишитися тут на довше. Але плани Партії, плани Народу. Сьогодні ввечері ми маємо бути дома.













Це було моє перше купання в Дніпрі. І я радий що воно відбулося саме в такому чистому та красивому місці. Яким він і запам’ятається мені на все життя. А от «Орбіта» трохи розчарувала. Більшість корпусів розібрали на бетон і арматуру. Залишилося кілька адмінбудівель, жилих багатоповерхівок та Труба. Але вилізти на неї не вийде бо скоби зрізали.












































Перед Києвом ми ще заскочили в Канів і могилу Тараса. Цікаво було поглянути на місце про яке стільки чув на уроках української мови та літератури. Воно справді гарне, вартує щоб його відвідати якщо вже тут опинився. Але спеціально пертися сюди аж зі Львова я б не став. Тим більше що «Кобзар» тут так і не зміг придбати. Зате побачив на власні очі що таке кручі Дніпра.

































Київ – Львів на автоматі і о 22-00 ми вже дома. Та запах Дніпра на шкірі все ще нагадує про чудовий ранок. Аж не хочеться йти в душ.

Висновки

Мандрівка вдалася! Ми чудово відпочили та набралися вражень на цілий рік. Побували більше ніж в двадцяти різних місцях, скупнулися в п’яти річках, побачили купу замків та природи і проїхали лише 3300км. Зазвичай стільки ж виходить в Хорватію і назад. Про гроші я взагалі мовчу, витрати в рази менші ніж за кордоном.

Ми аніграму не втомилися а швидше навпаки, мали час насолодитися їздою і поговорити про все на світі. Ми забули що таке робота, плани і Фейсбук. Просто жили в своє задоволення.

Беріть цей звіт за основу та складайте власний план мандрівки. Зміщуйте акценти під свої вподобання. Додавайте більше природи, моря чи об’єктів, хто що любить. Головне подорожуйте, не сидіть дома чи на городі! Україна велика та цікава і в ній є на що подивитися!




14
Привіт Всім!

Давайте завтра кудись поїдемо по Урбан обєктах?  Куди не знаю, пропонуйте Ви. З мене машина і послуги водія.

Виїзд о 8 ранку. Повернення у Львів о 20-00. Є три місця. Чекаю Ваших ідей!

ПС: Карпати не пропонувати ;)

15
Привіт Всім!

Маю бажання завтра скочити на радіотелеском в шацьку Ну і скупнутися в ще зимній воді. Ввечері назад.

Виїзд зранку о 7 годині. В Джиммі є два місця. Якшо бажаєте - приєднуйтеся!


16
Найчистіший та найзимніший водопад Карпат

Небагато людей чули про урочище «Кізі Увлоги». І хоча знаходиться воно в самісінькому серці Чорногори, тут ні людей, ані сміття. Зате є альпійської краси схили, вертикальні скелі та найхолодніший водопад в якому я коли небудь купався. Він розташований на висоті 1500м, має протяжність пятдесят метрів і живиться виключно талим снігом. Його в червні тут ще більше метра, вистачить на все літо роботи.

Кізі Увлоги. Одне з найкрасивіших місць в Карпатах


Як туди потрапити


Тут є реально холодний та чистий водопад :)


А це вже після купання


Цей водопад є не тільки найхолоднішим, а й одним з найчистіших водопадів Карпат. Туристи сюди не ходять, місцеві також рідко заглядають. За всю дорогу туди-назад наш металодетектор жодного разу не спрацював. А казали шо літак, літак…

Там внизу повний Бистрець


І так годину часу...


З пивом :)


По ідеї залишки літака сніг мав би стягнути вниз на цю галявину


Ця ж галявина але зблизька


Ліворуч від неї є водопад


Фоткаюся поки ще вдітий :)


Ми туристи бувалі, Говерлою чи Попом Іваном нас не здивуєш. Та коли ми попали в Кізі Улоги то годину не могли зрушити з місця. І це при тому що сезон афин ще не почався. Просто сиділи та милувалися амфітеатром гір. Дорога сюди нескладна, з Бистреця до Гаджини машиною і далі ще годинку нестрімкою стежкою. Кізі Увлоги не такі розкручені як сусідні Ребра на Шпицях. Але краса тут неземна! З трьох сторін його оточують вертикальні схили. А внизу на зеленій полонині пасуться коні та бють джерела.

Тут як і всюди були колись повстанці


Дорога з/на Гаджину


Тут є колиба Білий Слон. От якби її в Кізі Увлоги... ;) Ціни б не було


Для нормальної прокладки дорога проїзна




Ми ще попали на нечасте явище: цвітіння ялинок


Ми сюди подалися в пошуках літака. Всі місцеві жителі кажуть що він там впав. Але ніхто не знає де саме. Це як танк в болоті про який розповідають в кожному другому селі. Ми дослідили горизонтальну галявину та долину річки. Якби він тут дійсно впав то такі-сякі деталі точно б лишилися. А тут ні корка, ні фольги.

В цьому потіку ніц немає


Вид на Бистрець. Пусто


Зато є гарне місце для ночівлі якшо сюди поїдемо


Ну і кілька фоток з добирання із Бистреця

Старт


Набір туриста


Тут ліворуч


Насмішили


Дорога лісом


Попадаються шанці, але вже копані


Підходимо до урочища




На другий день ми відвідали туристичний притулок на полонині Маришесьці. Його спалили німці відступаючи за хребет. За це їх доля покарала лавиною та лютою сніговою бурею. Німці кидали все що мали та навіть це не дуже допомогло їм врятуватися. На весну місцеві все акуратно позбирали і поховали під стріхи. Ото міліція мала роботи в Бистреці! 😊

Що ще ьтреба в горах для щастя?


Йдемо на Чорногору


Гаджина внизу




Полонина Маришевська




Залишки туристичного притулку


Забув горнєтко


Тут вдарила блискавка


Всередині притулку ніц немає


Тож вертаємося назад ні з чим


Ще таку от штуку побачили попри дорогу


Їдучи в Дземброню заїдьте і в Бистрець, не пошкодуєте. Тут красивіше та автентичніше. І є ще незвідані місця Карпат!

Водопад в селі


А це Косів, можна змити з себе дорожню пилюку


Це лишиться зі мною на все життя


Наступний раз знову в Бистрець ? ;)


Ну і кілька схилів навколо для додатку. Літака не видно













17
Про explorer.lviv.ua / Всім по 50...К :)
« : 31.05.2020 21:44:15 »
Уявляєте, ми разом вже настрочили 50 тисяч повідомлень. В когось це два речення, а в когось цілі мемуари. Але факт залишається фактом. Експлорер і далі продовжує активно розвиватися та тішити читачів новими цікавими дописами.

Вітаю DeZer з пятдесятитисячним повідомленням. Від адміністрації форуму хочу вручити подарунок. Набір іменних стаканчиків по пятдесят ;).







Ну і бажаю всім щоб ми дотягнули до іменних пивних кухлів і 500К повідомлень :)

Напиши мені будь ласка в телеграм як тобі зручніше їх передати.

18
Є можливість цілком легально попасти сюди!







Але потрібно буде троха помогти поносити та посортувати обладнання. Будуть робити музей.

Пятниця на 14-00. Я їхатиму з дому. Попередньо подзвоню вранці чи все без змін. Кому цікаво глянути на ту всю рухлядь - підписуйтеся.


19
Уявіть собі, в Австрії можна зайти всередину цілком справного реактора. Справного, але недіючого. Бо в останній момент австріяки передумали і станцію не запустили. Але все було готове до запуску. І зараз це просто мега-крутий туристичний обєкт з повним сохраном.

Так як скоро сезон відпусток і можливо відкриють кордон вирішив написати цю тему. Щоб якщо хтось проїжджатиме Австрією - не пропустив. А потім виклав тут звіт.

Лінк на сайт Пишуть що зараз всі місця вже зайняли. Але хто подавав документи в польське посольство той знає як слідкувати за вільними місцями на сайті :)

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=WUVZbBBHrI4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=WUVZbBBHrI4</a>

20
Знаходити літаки перейшло у звичку. В хорошу звичку. Цими вихідними був Юнкерс-52 коло Долини. Падаючи, Пілот скерував літак прямісінько на мадярські шанці. Ті що вижили пустили його обшивку на покрівлю для тих самих шанців. Потім «наші» проклали сюди лісовозну дорогу і літак опинився внизу. Місцеві пробували продати залишки трьох двигунів. Але клієнта не знайшлося і все пішло на металобрухт. І вже аж після того про літак дізналися ми.

Наша команда!


Дихаю киснем тих часів


Двигуни літака внизу


Уявіть собі, легковий бус виїхав на 1300м висоти по карпатській лісовозній дорозі! Такої вони зараз якості. Навіть знаки на поворотах встановлені. Намилувавшись мокрими краєвидами беремося до роботи. Уламки починаються практично від місця парковки і перевалюють аж через схил. А далі обрив. Значить мусів бути вибух що їх так розкидало. Двигуни колись лежали глибоко внизу.

Автомобільна дорога на гору


Бескиди


Місцевий Краєзнавець та лісник показує нам де шанці


Перша знахідка прямо на поверхні


Все чорне залізо




Стало очевидно що цілого літака тут не буде. Усе що лежало на поверхні давно вже забрали. Але наша задача не збагачення. Наша задача – дізнатися що це був за літак і коли впав. Тобто привідкрити ще одну сторінку історії Карпат.

Лючок від літака. Одна з перших знахідок Akve


Пригодиться на господарстві!


Вершина гори і 1930 рік. Маркували старий кордон?


Мадярські шанці на вершині






Уламків тут є багато. Доволі швидко знайшлися два лючки. Це характерні деталі які в кожному літаку були інші. Також нам попався вентиль від мастила та….. гофрована бляха. То ж з впевненістю можна стверджувати що це був Юнкерс-52. Аналогічний тому як ми були знайшли коло Буковеля. Гофрована обишка була лише в цих літаків. Впав в 1943 році. Інфорамція від місцевих жителів..
Ухти, цікава деталь!


Є цифри


Андрій викопав кусок обшивки


на ній є номер


Ще номер


Напевно деталь вихлопної системи


Меч дослідника!


От якими лопатами колись копали! Не те шо січас!


Ще один лючок


Манліхер і якась шкала


Пахне нафтівкою


Повірено в 1942 році


Знахідки за день ледве можна підняти


Цезар досліджує лючок від бензобаку


Для Джимміка не підходить, треба квадратний


Елементи батареї


Всі знахідки на купу


Оце я розумію!


Реклама групи пошуку літаків ДСВ


Руфус спеціаліст по всіх птахах. Залізних також








Кільце. Але розвалилося в руках на три частини


Таких набоїв в шанцях є ще багато


Голова групи пошуку літаків ДСВ Akve










Розклали найбільш цінні знахідки для фото. балон не від цього літака. Його принесли для фото


Самопальне дзеркало яке можливо прикрутили пілоти


От це реальна знахідка! Треба буде відчистити і дослідити!


Відчищена


Фільтр паливної системи


Ну і місце в літаку!




Ще до шостої години вечора ми повернулися додому. Дорогою заскочили на Стрийський Аеропорт. Кортить поганяти – тоді Вам сюди! Аеропорт  це 3 км прямої як стріла бетонки. Тут «топити в полік» і кайфовіше і правильніше ніж на дорогах загального користування. Мій Джим встиг дійти до 150км/год і пришлося гальмувати.

Попри дорогу в ріпаку фоткається гола дівчина :)


Взлітна смуга!


Шкода що аеропорт закинутий. З такими краєвидами можна було б літати!


Ангар на Стрийському аеропорту. Тут могли стояти літаки


Відчищені і відмиті деталі.


Свічка від двигуна


Цікава клепка


Майже цілий хомут


Всі ці деталі надав Akve для музею.


Ну а далі душ, вже традиційне відмивання деталей і написання цього звіту. Він піде у наступну книжку. Дякую Akve, Le-i-Zoo, Rufus i Цезар і всім решта не з Експлорера за компанію!



Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21