Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Le-i-3o

Сторінок: 1 2 3 »
1
Багато в нас цікавих тем у розділі природні об'єкти, але от про багатовікових велетнів теми немає.
Гори, Скелі, Печери, Озера, мабуть найстаршими з них є гори і печери, вони бачили багато історії а печери навіть частину законсервували для нас.
Так от забули ми про дерева в тому нашому списку природних об'єктів. Ті які пам'ятають багато історії, під більшістю з яких відпочивав Богдан Хмельницький. Тут можна почитати гарну статтю про найвідоміших старожилів Львівщини.


А я от захопився ідеєю привозити з наших вилазок інформацію про невідомі чи маловідомі природні пам'ятники.

Надихнуло мене на цю ідею нещодавно найдена інформація про те як дуже просто самостійно можна визначити вік дерева.

Є простенька формула і коротке пояснення до неї:

Цитувати
L = K x C, де

L – вік дерева,
K – коефіцієнт,
С – довжина кола (обхват) стовбура дерева.

Ось коефіцієнти деяких дерев:
Дуб - 1
Граб - 1
Липа - 1,1
Сосна - 0,7 (для вологих місць з природним грунтом) до 1,5 (на сухому скельному грунті)
Шовковиця - 0,4
Волоський горіх - 1
Каштан кінський - 0,5

Крім цього слід додати, що дуб після 600–700 років (маючи обхват 6 м і більше) починає рости повільніше. За 100 років він додає не 100 см, як у молодості, а 30–40 см, якщо росте в лісі, і 60–80 см, якщо росте на сонячній галявині, або в середньому 60 см за століття.

Що ж стосується дерев інших порід – в'яз, ясень, сосна, бук, біла акація, то вони можуть досягти віку 150–200 років маючи в обхваті більше ніж 3,00 м на рівні 1,30 м від землі.

Верби, тополі, платани ростуть швидше, однак коріння цих дерев менш довговічне. Верба і тополя можуть досягти 150 років при обхваті стовбура 5,00–6,00 м, а платан досягає цього віку при обхваті стовбура 6,00 м.

На закінчення слід підкреслити наступне, якщо у дерева на відстані до 2,00 м від землі стовбур роздвоюється, то обхват стовбура буде трохи більшим, ніж у дерева, що має звичайний стовбур. Для визначення віку такого дерева слід цифру, що характеризує обхват стовбура на відстані 1,30 м від землі, помножити на 1/3, а потім помножити на коефіцієнт для даної породи дерева.

І тут я згадав що не далеко від мене є дерево яке точно має обхват більше ніж 3 метри на рівні грудей.
Знаходиться воно тут біля відомо багато кому озера "Зелене  Око". Мальовниче місце.

Тож взяв я примітивну вимірювальну техніку тай пішов міряти вік дерева. Получилось в мене аж 3,7 метри і тут я трошки "припух" скориставшись формулою в мене вийшло 407. 407 років це багато звісно що мій підрахунок не точний а приблизний, міг я помилитись в вимірах, також можуть бути якісь фактори інші, але ці цифри є дуже ймовірні, більш ніж впевнений що її вік оливаєтся в цьому часовому діапазоні.Від найстаршої липи Львівщини відстає лише на 200 років, Майже одноліток відомої липи Петра Могили що у Києві біля фундаменту десятинної церкви. Якщо Почитати про старі липи України То впринципі всі найстарші мають такий вік 400-600 років, мабуть це з чимсь пов'язано. Майже під всіма зупинявся Богдан Хмельницький, а під деякими навіть вінчався))). Думаю і Для цього дерева красиву легенду можна придумати про те як тут Богдан Хмельницький Святкував Взяття Львова.

От Власне фото самого дерева
 


Лазив я колись на це дерево в класі так 3, для зручного залазу хтось забув потужні цвяхи по 2 штука в зручних місцях, цвяхи на вигляд старенькі з тих часів як робили на віки. Потім довго не міг злізти з того дерева)




Дерево ще цілком живе і думаю як ніхто не буде його нищити ще довго проживе.

Неподалік є схожа стара липа але вже не жива, її поки ще не поміряв. Ось вона на Фото Synoptyk у Темі Зелене Око та околиці. Осінь 2012 р.


Ще колись нижче була дуже стара Тополя слабо пам'ятаю як вона ще була живою але пень від неї пам'ятаю добре.

Тож пропоную всім в майбутньому докидувати у тему фото та локацію старих дерев які попадуться Вам на вилазках, а як матимете рулетку під рукою можна й зміряти чи написати на око його обхват.

2
Запрошуются усі бажаючі покопати в печері біля старого роздолу, мова іде не про відому багатьом печеру а дещо інше місце далі по вул.Лісна.
Час - 16 березня, субота.
Місце - Старий розділ.

Обєкт схожий на Прийму але весь під землею, в середині велика пустота заповнена піском, потрібно її очистити по максимуму.
90% місце використовувалось первісними людьми як стоянка.
80% може бути продовження десь в глиб породи
70% можна знайти якісь цікаві  знахідки.

Що мати з собою, ліхтар(не обовязково налобний, якщо хтось матиме стаціонарну "фару" беріть), старий одяг щоб передітись, лопатку, сапу або інший девайс з короткою ручкою.
Також нам потрібно буде одне якесь металеве корито з ручками і два куски шнурка, для того щоб без проблем витягувати землю на зовні.
Про час зустрічі та виїзду домовимось з 11 березня. Відповідно до кількості бажаючих будем шукати одне чи два корита.

Чим більше нас буде тим швидше справимся і зробимо гарну роботу.
Отож в очікуванні бажаючих.




3
В честь нашого десятиріччя пропонуєтся провести марафон дослідників.
В чому суть, усім форумчанинам пропонуєтся написати коротку статтю про Дослідника який на його думку заслоговує уваги.
До марафону приймаются Дописи про будь яких дослідників від початчу часів і до нині які внесли будь який вклад в дослідження Світу навколо.
Колумб, Поло, і їхні відомі колеги, Греки, Науковці. Основне щоб дописувач міг у дописі цікаво подати інфу про вклад персонажа.
Потім після закінчення терміну марафону ми зробимо голосування і визначим 10 найвагоміших за нашою версією. Чому 10, бо нам десяточка.

Отож прості правила якими хочу трохи узагальнити дописи які будуть.
1)Тему допису міняємо на імя Вашого дослідника.
2)Текст повинен містити: якісь цікаві фото, основні загальновідомі факти про людину, якість маловідомі факти(обовязково!), аргументацію важливості його внеску в історію світову, та решту інфи яку автор вважатиме за потрібне.
3)Стаття повинна складатись як мініму з трьох джерел на які потрібно послатись вкінці допису, вікіпедія як основна стаття про дослідника не враховуєтся.
4)Посилання типу читайте тут можуть бути лише на супутні факти, або типу більше читайте тут.
5)Дописи приймаємо до початку квітня після чого тиждень паузи і голосування.

Отож давайте спільними зусиллями не полінуємо і доповним наш форум цікавим контентом і визначим 10 найвагоміших за нашою версією.

4
Звісно що наші Карпати залишились ще не ходженими повністю більшістю з нас, і є ще безліч крутих маршрутів і є ще ті які можна іти знову і знову.

Але мене особисто дуже манить уже давно можливість пройтись "Роднянськими Альпами", найвищим гірським хребтом східних Карпат, фактично тіж самі наші Карпати тіко трошки вищі і по іншому красиві. 8 двохтисячників на маршруті і найбільший водоспад Румунії.
Ось карта Роднянського нацпарку


Приблизний маршрут
Львів - Солотвино - Марамарош-Сігет — Борша — г. Петросул (2303 м) — г. Бухаеску Маре (2268 м) — г. Ребра (2119 м) — г. Кормайя (2033 м) — г. Лаптеле Маре (2172 м) — г. Гаргалау (2159 м) — г. Омулуі (2135 м) — г. Інеу (2279 м) — г. Інеуц (2222 м) — водоспад Кайлор — Борша — Марамарош-Сігет - Солотвино - Львів. 

Орієнтовані дати 15-23 Червня, 16 вихідний тому робочих днів потрібно буде пропустити лише 4.
Попередній план такий
14(Пятниця) виїхати на солотвино 22-23(субота неділя) повернутись до Львова.

Маємо на планування 4 місяці, думаю протягом весни визначимось з точними датами точним маршрутом і всім решто.

5
Ну або якщо бути точнішим Зовсім трошки про Туніс ;)

Отож, пару років тому вдалось побувати в цій чудовій арабській країні на відпочинку. Там про географію і історію країни почитайте на вікіпедії. Я ж у цій темі спробую розповісти про міста, де я побував, та деякі інші цікаві моменти.

Жили ми в готелі між містами Монастір та Сус. Оскільки, одноденних екскурсій від готельних гідів ми не планували, а почитавши про найближчі міста, зрозуміли, що можемо своїми силами відвідати декілька крутих туристичних обєктів.

Монастір


Свою історію дана територія як адміністративна одиниця черпає ще від Фінікійців які заснували тут місто приблизно в V столітті до нашої ери і назвали його Рус Пенна. Загалом, то була нація найкрутіших мореплавців на середземному морі, яка заснувала по узбережю Середземного моря(не тільки Африканському) безліч колоній, які мали стратегічне значення у контролі торгівлі по всьому Середземному морю.


Загалом, якби хто хотів почитати круту статтю про Фінікійців вам СЮДИ .

Спершу Фінікійці стикнулись з греками у боротьбі за торгове господарювання на морі, а потім уже Римляни за три Пунічні війни завоювали Фінікійські колонії в тому числі і ті, що на території сучасного Тунісу.
По завершенню Третьої Пунічної війни Римляни до тла спалють Карфаген та встановлюють контроль над Руспеною, теперішнім Монастирем, та дають йому назву Руспіна.
На малюнку зображена одна з основних битв, яка відбувалась неподалік Монастиря - Битва під Руспіною.


Отож, гостодарювали римляни на території Тунісу до 429р.н.е. поки не почали на них нападати Вандали. Взагалі на той час в володіннях Риму у Північній Африці створилась доволі складна ситуація від внутрішніх повстань та постійних нападів Берберів, тому Вандали легко взяли всі великі та малі міста. Туніс стає центром їхнього королівства. Ну а потім, як ми всі знаємо, і Рим Вони розгромили.

Ближче до сучасної назви міста нас підводить уже Візантійська Імперія, яка у 534р.н.е. після закінчення війни з Вандалами приєднує їхнє королівство до своїх земель. У місті Руспіна будують велику фортецю для захисту порту, основними жителями фортеці були Монахи-Воїни яких називали грецьким словом "монастэр" від того і пішла сучасна назва міста Монастір.

Ну і після Візантії остаточно весь старий Монастір таким яким його можем побачити сформували Араби.

Такий собі Укба ибн Нафи полководець Арабського халіфату починає спочатку походи на Берберські племена, які в свій час вийшли з під контролю Халіфату, а потім 670р.н.е було захоплено частину Тунісу.

Араби будують Рібат - це така собі фортеця "монастир".

Також в цей період була побудована Медіна (якщо порівнювати зі Львовом то типу площа Ринок) та велика мечеть Монастиря.

Після чого довгий період не такої цікавої історії, включно з Османською імперією і Французським протекторатом та здобуття незалежності.

А зараз сама спроба нашої самостійної прогулянки по Монастирю.
За якихось 10-15 хвилин на таксі ми добрались з готелю в центральну частину міста. Там всі Історичні пам’ятки одна біля одної


Мінарети, старі будівлі, пальми... але просто нереально велика купа сміття, всюди та на кожному кроці, ну типу якби після святкування Нового року чи дня міста.

Спершу ми прогулялись до міської набережної






Міський Пляж, кількість людей дуже велика


З міської наберожної видно Рібат - фортецю, яка власне, і захищала порт та була побудована уже за Арабського правління.


Рібат Хартема
Побудували її у 8 столітті під керівництвом Хартема ібн Ааюна, потім часто добудовували та перебудовували, в кінцевому результаті в 19 столітті метраж налічував 4000 м.кв.
В період нашого візиту була закрита на ремонт, тому ми просто обійшли її по колу. В середині є декілька музеїв, а з веж відкриваються круті краєвиди. Тому якщо хто буде в Монастирі зайдіть туди.










Маленький вхід

І після нього вражаючі двері в арабському стилі.

Дуже круто але шкода що не попали в середину. Біля Рібату одразу ж Велика Мечеть

Зверніть увагу вона вся у динаміках Муедзини вже давно не співають з мінаретів азан, тепер це робить запис через динаміки.


Біля мечеті ми зустріли Імама і тут можна було б пробувати домовитись про те, щоб побачити її з середени, але оскільки я не міг лишити Мар’яну саму на вулиці, а жінкам до мечеті не можна, тому навіть не пробував, хоча не факт що би вийшло.


Біля Мечеті та Рібату можна поглянути на розкопки руїн






Попри велику загадженість всіх вулиць та центральної площі, просто горами сміття, клумби гарні і доглянуті.








Отож майже на кінець нашої самостійної екскурсії ми відклали самий крутий об’єкт, навіть я б сказав національного значення.


Такий собі місцевий "Тадж Махал", ну принаймі такий опис я придумав коли побачив цю будівлю в живу. Мавзолей першого президента Хабіба Бургіба.
3 серпня у Тунісі майже національне свято, в цей день 1903 року народився борець за незалежність країни, перший президент одночасно тиран та народний улюблинець, герой .. Хабіб Бургіба

Ця людина довго боролась за незалежність при Французькому протектораті, декілька раз відсиділа за це, була знана на міжнародному рівні як борець за незалежність Тунісу.

У 1956 році Туніс отримує незалежність, Хабіб стає прем’єр міністром, в 1957 стає президентом, і займає цей пост до 1987.
За цей час Хабіб вів Туніс до економічного розвитку, конкретно боровся з неграмотністю населення, модернізував сферу охорони здоров’я та освіти, він конкретно розширив права жінок, підняв шлюбний вік до 17, заборонив багатоженство та дозволив жінкам розводитись. Короче крутий був дятько всі його люблять, кожен житель Монастиря гордиться своїм президентом, згадки про нього в Монастирі на кожному кроці.
Попри це все Хабіб провадив свій культ, додав згадку про себе у гімн країни, а в 1975 Національна асамблея внесла правки в конституцію, де визнала його пожитєвим президентом.
На цьому фото гарно ілюструєтся як возвишав себе президент

Ще за життя він почав будувати собі мавзолей. Цікавий факт, що на його будівництво не було потрачено ні державних коштів, ні особистих президента - всі матеріали надавали дружні країни безкоштовно.
Сам мавзолей також знаходится на центральній площі де Рібат та Велика мечеть, там ж і памятник Хабібу)
Тут фото зі мною щоб повірили що я там був)

На багатьох ресурсах можна знайти інфу що вхід в музей безкоштовний, ми ж попали у мавзолей-музей як справжні експлорери у поза робочий час, підійшовши до нього в районі 10 години  побачили що він ще закритий, покрутившись біля брами побачили араба який махав нам рукою вказуючи шлях до службового входу, ми довго не думаючи пішли туди. Це виявився працівник музею який хотів заробити пару динарів, лівою екскурсією, і це блін було дуже круто.
Почали екскурсію:
Коридори Мавзолею виглядають так

Стелі тут деревяні виконані Мароканськими майстрами
Окрім самого Хабіба у Мавзолеї також похована вся його родина






Окрема кімната в мавзолеї виділена під музей, тут інформація про життя президента та його особисті речі



Праве верхнє фото додаю окремо, на ньому зображений Хабіб його батько  Алі Бургіба,  та чотири його брати Мухамед, Ахмед, Мхамед і Махмуд

Рід Бургіба походить з Османської Імперії, а саме з Стамбулу, це були заможна родина. Після Стамбулу жили у Триполітанії - це провінція сучасної Лівії у місті Сирт(до речі рідне місто і місто. де помер Муамар Кадафі).
В 1795 році прадід Хабіба Хадж Мухамед Бургіба Ель Керіф переїжає з сім’єю, всім своїм майном, своїми рибалками та сорока рабами, сімейним лікарем в Туніс в місто Монастір у Тріполітанський квартал. Туніс на той час вже є відносно незалежним від Османської Імперії, з 1704 року він вважаєтся окремою незалежною васальною країною.
Карта Тунісу того періоду

Бургіби у Тунісі аж до самого Хабіба були відомі як заможна і дуже щедра сім'я, яка завжди допомогала як місту так і потребуючим, яка сприяла багатьом реформам на шляху Тунісу до його остаточної незалежності.
Дуже гарна стаття на англійській про ранні роки Президента та його сім'ї

Попри свою хорошу дружбу і повагу усіх демократичних світових політиків, президент Тунісу вів паралельно дружбу з усіма відомими світу диктаторами і тиранами. На наступних фото є Хусейн, Кадафі і ще багацько відомих осіб.

На міжнародній арені в нього було прізьвисько Друг Всіх президентів




Особисті речі президента

Ручка, що на фото вище, подарована йому президентом Кенеді, думаю під час цього візиту


Далі споглядали сам саркофаг президента, ну він бутафорний для краси, лише сам президент покоїться на пару метрів глибше




Перед саркофагом стоїть коран. На день народження та в день смерті місцевий Імам читає цілий день коран перед саркофагом

На задньому плані на фото видно центральний вхід мавзолею. З вулиці на них якийсь важливий напис, не памятаю уже переклад, та герб Тунісу, також герб є на саркофазі

Ось Сам герб в деталях, в ньому закладений важливий зміст
Корабель -Свобода, Лев з мечем - Порядок, Терези - Правосудя
Що і пише на гербі по арабські «Свобода — Порядок — Правосуддя»

Кожен місцевий гід при розповіді наголосить вам, що меч у лапах лева свідчить, що він слідкує за порядком, але Туніс проти тероризму.

Люстра погребальної зали це щось неймовірне
12 метрів висотою - як місяців у році
365 лампочок - як днів у році
Кришталь, з якого зроблена, один з найдорожчих у світі

Мозаїка, що на стелі центрального куполу, де висить люстра, ну тут фото не передають всієї краси, видно кожен елемент.
Також певний символізм мають вікна кольори яких чергують, нажаль, суті уже не памятаю.

Ще трохи фото з зовні мавзолею











Ззовні центральний купол повністю покритий золотом

Бажаючі тут можуть почитати про титанів близькосхідної політики.
Після насиченої екскурсії мавзолеєм повертаючись від нього, запримітили ще одне круте місце, між Рібатом та мавзолеєм знаходиться мусульманський цвинтар, цвинтар Сіді ель Мерзі
Закладений був ще у 12 столітті і названий в честь місцевого імама Сіді ель Мерзі, якого вважають святою людиною.
Його могила є основною на цвинтарі і називаєтся куба, в таких могилах ховали на цвинтарях лише дуже поважних людей або визначних імамів. Всі могили однакові, ніяких сімейних гробівців чи 2 поверхових постаментів всі люди рівні перед богом.
(кубу видно в кінці фото)

Цей цвинтар вважаєтся святим місцем сюди привозять важкохворих дітей з усього Тунісу і вони там зціляются.
Окрім поховання тут Сіді ель Мерзі місце має ще одну важливу складову, служити у Рібаті Хартема було великою честю для мусульманина і той, хто за життя не зміг попасти туди на службу, мріяв бути похованим біля Рібату.
Фото з простор інтернету зроблене з стін Рібату.

Взагалі, кому цікаво, тут може почитати про похорони в ісламі

Взагалі, мені було дуже цікаво побачити якийсь автентичний побут тунісців, якийсь живий квартал, бажано старенький, а оскільки Медіна і є таким місцем, направились туди.
Тут правда гуляти було якось стрьомнувато з дружиною європейкою вдвох, постійні косі погляди і т.д. тому довго по Медіні не лазили тай багато не нафоткали, але побутом пройнялись.
Отож декілька фото Медіни з маленькими коментарями:



Якщо детально, то Медіна у містах Північної Африки - це стара частина міста збудована за часів Арабського правління, в перекладі з сучасної арабської означає Місто.
Центральна вулиця Медіни Монартиря

Бічні вулички



Трошки фото по периметру










Мені дуже сподобався Монастір, цікаве гарне місто(ну принаймі його стара частина) з цікавою історією, нажаль багато не побачив. хотілось би більше погуляти.

Додам ще декілька дрібничок:
Таких "гідрантів" на вулицях бачили декілька


На паперових 10 динарах зображений Туніський поет Абуль-ель-Касем-Шеббі, найбільшу славу здобув після написання частини гімну Тунісу.


На металевих 5 динарах зображений Хабіб Бургіба, а з іншого боку герб


Кактуси як елементи ландшафтного дизайну






І те що в нас росте на городі в них на клумбах




Наразі завершу першу частину розповіді, старався подати вам всю інформацію, яка зацікавила мене. Наступним дописом розповім про сусіднє місто Сус. А хто буде у Монастирі обовязково відвідайте Рібат та погуляйте по Медіні.

6
Пропонуєтся/ на наступний раз знайти розкладний мангал і 2-3 людям зібратись на 2-3 години швидше і бабахнути щось потужне.

Підтримую 25 число.

7
Плани / Сніданок на горі Лева
« : 20.11.2018 09:34:21 »
Друзі є така ідея, в якийсь ранок, важливо щоб будній(в тому вся атракція) зібратись на високому замку о 7:00 з пальниками та посудом зварити якоїсь гречки, фігнюшок якихось з пакетів чи просто посмажити яєшню за наявності пательні.

На це це все маємо вписатись в годину часу і о 8:00 розбігтись по роботах навчаннях чи інших справах. Побачимо як світає тай зарядимось дружніми емоціями І буде нам 115 плюсів до карми дослідника.

Хто за підписуємось та вибираємо дату.

8
Колеги привіт! Відбудется поїздка на Базу ХСК Атлантида з відвіданням однойменної печери. 23-25 листопада



Плановано виїзд 23 у пятницю о 16:00, станом на зараз є одна машина, Голема в якій ще вільні 2 місця.

Тому якщо є бажаючі водії з автомобілем пишіть, будем дозбирувати вам пасажирів. А хто без машини спішіть записатись у першу.

Такщо бажаючі підписуйте і будем думати як комбінуватись.

План дій такий: в пятницю вечером прибуваємо в Завалля відпочиваємо лягаємо спати.

У Суботу  24 числа ідемо в печеру після чого пропонуєтся або відпочивати або збігати на Кудренецьку Фортецю. Відпочиваємо, ночуємо тай їдемо назад до Львова, по дорозі можем досліджквати цікаві обєкти.

Також на ці вихідні приїдуть Болгари та Молдавани тому маємо шанс знайти нових знайомих у теплому зарубіжжі. ДЛя подальших дальших поїздок.

Ночівля на базі 100 грн. організаційний внесок на розвиток клубу 300 грн.

Тому радий буду бачити гарну компанію.

9
Хлопці потрібен ліхтар до 200 грн налобний з можливістю зарядки від мережі, може є щось в когось продати таке. Призначення в темну пору пройтись по сільській вулиці та виконувати роботу на подвіррї тому не обовязково потужний.

10
Колеги привіт! Хочу запропонувати цікавий варіант для вилазки скажімо на 19 лютого. Абож інша дати яка всім б підійшла За неї можемо домовитись.

Отож план дій такий виїхати потягом Львів-Сокаль о 9:15 ЖД або ж 9:28 Підзамче і на 10:55 прибути у Добротвір. Сама жд станція практично у декількож кілометрах як від села так і від однойменного смт.

Далі вздовж колі по якій нам помахає задом потяг ідемо в сторону села Рокити. Які можливості відкриваются нам подорозі вздовж колії:
1)Покинуті будівлі бетонного заводо і інша будівлі пром зони які не відносятся до станції.
2)Споглядання краєвидів самої ТЕС
3)Золотвал - тут чеснокажучи незнаю чи є щось цікаве і як точно до нього попасти, і чи взагалі потрібно. Але він існує)

Отож дойшовши колією до Села Рокити на переїзд дороги яка веде на Червоноград ми повертаємо на ній наліво і близько за 2км входимо до лісу де є комплекс Криївок як відновлених так і таких про які забули.

Фактично основною ціллю є Криївка. Але як же в нас карта ляже.

Після чого пропонуєтся 2 варіанти розвитку події:

1)Якщо ми вже ну дуже довго загуляємо то на тих же рокитах 19:00 можна сісти на маршруточку до Львова
2)Якщо часу буде ок то тусуємо до самого села Добротвір з можливістю заходження на цвинтар де є стара деревяна церква, потім споглядання на костел і чекання на маршрутку на березі водосховища з можливістю заскочити на "Плотіну".

Отож приблизно так на ваш розсуд колеги.

Що хто скаже?

11
Друзі привіт, для сина знайомих потрібна кров 2+ від мужчини. Спершу протрібно робити пробний аналіз а потім якщо кров підходить здавати.(На відбір чогось там з крові)
Наразі більше деталей незнаю.
Чи може хтось зголоситись?

13
Всім привіт! Хочу трошки перенести нас за межі "Lviv and around", і розповісти про маленьке село у Вінницькій області, від якого рукою подати до Молдавського кордону, яке наповнене просто неймовірною кількістю цікавих обєктів.



Звіт планувався давно але якось не було натхнення і так вийшло що 2 роки ідеє розповіді лежала на поличці.

Давайте почнемо з географії: с.Стіна знаходится у Вінницькі області в Томашпілському районі, здавніх давен посення на цьому місці було заховане від навколишнього світу у каньоні Річки Русава. Багато петель русла  річки у вузькому каньоні з відвісними стінами створили природній неприступний барєр для недруга. А саме село проїжаючи повз Каньйон можна і непомітити.




Тянуло в це місце людей здавна, заховане від Ворга і привітне для рідних жителів. Найдавнішу викопану знашідку місцеві шукачі відносять до Черняхівської культури. 

Перша картографічна згадка датуєтся 1648 роком, на карті України Гійома де Боплана. Звертаємо увагу що карта була складенна Півднем до верху.

Тут на карті маємо буквально дві назви Янгород і Чорне.

Згідно з слів місцевих старожилів чорне бо було спалене турками, татарами.
Щодо назви Янгород є дуже багато протирічь у версіях походження, я виберу саму просту як на мене.
В 1580 році землі біля річок Мурафи, Русави, Марківки, Буші переходять у володіння Яна Замойського, який в наступні роки починає масово укріпляти регіон у будувати фортеці у всіх стратегічних населених пунктах. Шаргороді, Ямполі, Комаргороді та сучасній Стіні.
У володіння Замойського були також Драгушовські землі і городище Драгушов.
Яке пізніше було назване Томашполем на чесь сина Яна, Томаша.

Забудови на цьому місці вже почав Томаш, і фортеця у Томашполі що ми можемо бачити на карті Боплана побудовани ним. Взявши доуваги перераховані факти, думаю що назва Янгород була дана вчесть Яна Замойського. Мені так простіше ;D

Співставиши карту з місцевістю розуміємо що фортеця розмішувалась на сучасній замковій горі(звідти і назва) де зараз Церква св.Миколая і козацьке кладовище. Ні з цеєї карти ні з інших джерел невідомо якої вона була і як була побудована.


В свій час Мартин Калиновський Гетьман польської корони коли брав Стіну в 1651 році порівняв її з Камянцем Поділський, процес взяття фортеці доволі яскраво описаний: "Відобравши Шаргород, Черніївці, Мурахву, Садківці і привівши до послушенства, поступився під Стіну — фортецю подібну до Камінця, і завдяки відвазі, наступивши з трьох сторін, взято нове місто з фільварками, обсаджене богатьма тисячами людей".
Нижче зображена схема Військової компанії під час якої Калиновський взяв Стіну.


Ще трошки ясності в опис села потім вніс Ульрих фон Вердум, його щоденник то така собі "Книга про різноманіття світу" Морко Поло, але в маштабах Галичини та Поділля. Щоденники мандрівника є цінним джерелом інформації в Історії маленьких забутих сіл Поділля.

Цікаве речення з його щоденника: "Селяни є невільниками шляхти. Шляхта взагалі безкарно убиває свого селянина, за вбитого чужого селянина платить 7 чи 8 талярів. Буйно процвітають у Польщі всі інші безчинства. Пани самі кажуть, що за гроші у них перед судом можна отримати стільки лжесвідків, скільки злотих буде на це витрачено". Дещо з пого часу зовсім не змінилось.

Ну але ок давайте далі про Стіну, одним з цікавих її обєктів є Церква св.Миколая що на замковій горі


Побудову церкви приписують козаку Нечаю, деякі полські історики стверджують що на одному з каменів у стіні церкви було вирізблено його Імя, отут мені б хотілось набратись терпіння і перелопатити всі джерела і побудувати якусь гарну звязку подій, але я не історик ;D і тому мені буде прощене що зроблю все по амоторські і дуже приблизно.

Загинув Нечай 1651 році під населеним пунктом Красне Вінницької області(умовна могила на фото).

Якраз при тій військовій кампанії коли Калиновський порівнює Янгород  з Камянцем.Отож церква малаб на Той час уже існувати.

Будувалася значить вона  коли Янгородська фортеця вже існувала бо Нечай народився після смерті Яна Замойського. Хоча якщо Укріплення будував Вже Томаш і назвав місто на честь батька після його смерті то церква могла будуватись одночасно з фортецею. Історія така що при копанні "фундаменту" було знайдено камінь на якому було зображенно Святого схожого на св.Миколая, і тут два варіанти або фундамент робився для церкви і при знайдені ікони їй дали назву св.Миколая. Або камінь з Іконою було знайдено при закладанні іншої будівлі і для неї вирішили побудувати церкву. Церква часто служила сховонкою для жителів при турецьких набігах.

Цікава Історія повязує церкву з узорами вишиванок Стінянських майстринь. В вишиванках переважають чорні кольори

Кажуть що раз перед Паскою один поляк-солдат попередив людей, шоб не ходили в церкву святити паски, а шоб тікали у ліс. І ті люди шо пішли до церкви всі були вирізані польським військом. Як тільки батюшка сказав «Христос Воскрес!» почалася різня. Отак поляки захопили село.

Немає в історії привязки до років, прочитавши одного дослідника схиляюсь до думки що події відбувались тоді коли фортеці вже не існувало, бо церква булаб за її надійними стінами та змісту ховатись у лісі у людей не булоб.

А пепер мабуть саме цікаве, мало тексту багато фото ;) Козацьке кладовище, мабуть найцікавіший цвинтар який я коли небуть бачив:












Висота деяки памятників просто вражає












Межі кладовища підходять до самого каньону.


А саме сучасне село яб не сказав що є дуже статистичним, розміщенне в каньоні, на схилах весною цвіте сон трава а самі схили це швидще Стіни всипані скелями. Всі нежилі будівлі так як паркани зробленні з сухої кладки. Трохи фото з села що встиг зробити при проїзді машиною:






Ось такий вот вхід на подвірря хати


І ще один але більш старіший. На території ніхто не проживає, хата напіврозваленна.


Такі "Мури" є біля всі доріг що примикають до схилів.



Все село заповнено такими мурами


В центрі села є джерело яке бє з під каменя, на камені висічений хрест, ще певно з тих козацьких часів.


Хата у центрі села:


Горщики на плоті) все як книжка пише)


І ще трошки сільських мурів








Залишилась лише не розкрита тема Штолень.
Отож уточнивши у знайомих де вони пішли на пошуки, знайшли, за відсутності хорошого світла довго не лазили.
В штольнях різали камінь по місцевому "Ракушняк" розмір ракушок з яких складаєтся 1-3мм. Дуже міцний. В районі таких Штолень є багато. Стінянський Камінь ж Важався найкращим.








Всі штольні були "Колгоспними", камінь різався спеціальними машинами, зараз вони недіючі, але місцеві умільці продовжують різати камінь бензопилами.
До чого це призвело у селі Сапіжанка можна почитати тут

А ще у Стіні є природні печери, але на їх пошуки часу не було. А ще є Сонячна електростанція, і карєр

в який можна вийти зі штолень що були на фото.

Багато чудової історії, Гарна природа, цікаві обєкти і безліч таємниць які ще потрібно розгадати дослідникам) Ось таке воно село Стіна.
Всім велике дякую за увагу.









14
Тре мати на Фейсбуці в друзях Емета Брауна, і десь найти старий Делоріан, якщо він свій не позичить.

15
Шановні колеги дослідники, може хтось має в наявності ї міг би на пару днів дати покористуватись шліфмашинку за якусь плату, пиво, чи щось інше?

Буду дуже вдячний як хто відгукнется.

16
Друзі привіт! Дуже потрібен системний блок, основні вимоги: щоб можна було переглядати фото та відео, підключити інтернет та працювати у Тестовому редакторі. Ну і звісно підключити монітор і колонки).

Реально може бути щось саме просте і древнє. Може хтось щось має стареньке і готовий продати пропонуйте.

17
Основна тема Тут

18
Ну як за день, за день і дві ночі, бо саме так виглядала наша поїздка на гору Близниця, що знаходится на Свидовецькому Масиві. Ця неймовірна частина Карпат, третя за висотою, багата на округлої форми гори, гірські озера і широкі полони. Коні, корови і звичні всім карпатські вівці зі своїми колоритними пастухами трапляются на Свидовці всюди, в зв'язку із значним трав'яним покром і великими об'ємами. Взгалі, думаю ніодне фото не передасть тих маштабів, які можна споглядати з будь-якої точки Свидовця. А свої стрімкі обриви він здобув уже в четверту останню фазу формування Карпат, коли відбулось їх часткове зледеніння і льодовики там все порізали до Австрійської бабці ;)


Суть задумки була така щоб, попасти зранку в суботу в Кваси, звідти піднятись на Близницю і на вечір спуститись, сісти на Раховоз і бути зранку у Львові. Таким чином, проводимо 2 ночі в поїзді і не потрібно брати наметів.
По добиранню в Кваси було обрано варіант електричок Львів-Ходорів 17:45, в Ходорові одразу ж електровоз до Франківська ,а там о 3 ночі дизель на Рахів і планово о 8 ранку мали бути в Квасах.
Отож, по факту нас зібралось 10 чоловік: Я+2(Коля і Ваня), Roy, Bottlehunter, Romchick, deadmeat_junior, MadLife, Drusja та Rufus. Bottlehunter і  Drusja вирішили поексполерити новий експрес до Чернівців і добирались до Франика ним, де ми з ними вже і зустрілись.



Про цей потяг, думаю, вони додатково і зможуть розказати.
Перша критика, яку отримав в свою сторону, при створенні теми в планах ;D
А ти чьо, тіпа спортсмєн? Як на мене, то реально зробити і на Раховоз встигнути. Але з Квасів то є куди топтати. Майже всю дорогу прийдеться бігти не оглядаючись. Ще й світловий день короткий. Прийдеться спускатися в темряві. Я б вже краще з Драгобрата йшов. (звичайно +витрати на УАЗіка). А взагалі на Близниці варто весною йти. Боюсь, що зараз там униле болото і туман.
Ну що Romchick тепер ми всі спортсмени, бо ми то зробили ;) Туди і назад за день, майже як подорож Більбо Бегінса у Хобіті.


Вернемся трошки до самого добирання основної групи: на Сихові до нас в Електричку підсів Romchick дивним чином попавши саме в наш вагон, і ми радісною компанією їхали у тамборі гордої Електрички Львів-Ходорів



Хоча ще більш гордої Електрички ніж Ходорів-Івано-Франківськ я не бачив, ми добре вивчили її недоліки і переваги, серед яких в основному поламані двері:
Як між вагонами

Так і на зовні під час руху

А дехто навіть зміг побувати у кабіні і дати три зелених свистка




В Франківську ми зустрілись всі разом і після нетривалої прогулянки містом(то весела історія але на інший раз ;)) ми сіли на Потяг до Рахова, чекали на звичний дизель, але нам повезло і їхали плацкартом з комфортом.

Як кому цікаво тут можна переглянути раритетні фото Закарпатської залізниці, трошки почитав і зрозумів, що Карпати тих часів заслуговоють окремо виділеного часу на дослідження, а саме зародилась в мене ідея одної етно-експедиції в ті краї. Ну все сон з роздумами у потязі пройшов можна і прокидатись у Квасах

Кваси зустріли нас теплою погодою і маленьким дощиком, село на висоті 535м над рівнем моря, назва якого походить від мінеральної "Квасної" води якою воно славится.

От від того знаку ми і почали свій маршрут червоною стежкою на гору

Погода нас тішила ми йшли плавноі неспішно розглядаючи вже гірські околиці села



Загалом до полонини Браїлки, піднялись доволі швидко, там ми побачили перший контраст погоди - ми починали заходити у хмари









На полонині розташовані багато кошар. Не буду брехати хто їх основний мешканець, бо мені здаєтся, що не вівці а більше корови.
Загалом, Закарпаття славится своїм сиром, от виявляєтся в Квасах теж була потужна сироварня.
На фото пан Петер Неймет з сиром «Емменталь» власного виробництва фото зроблене у Квасах.

Національний центр угорських молочних кооперативів (Orsz?gos Magyar Tejsz?vetkezeti K?zpont) у 1940 році виграв тендер на організацію сирного виробництва на Закарпатті. І побудував у Квасах сироварню з чаном на 1200 літрів і гвинтовим пресом.
Фото Центру кооперативів

з їх допомогою в 1941 сироварня в Квасах видавала по 90-100 кіло сиру в день.
А ми, відпочивши на місці літньої ночівлі корівок, і поговоривши про сир, розділились на три групи з раціями і пішли у Хмари.

Нас Чекали близниця до якої було ще приблизно 4,5км в гору. Ну може не дуже чекала, бо поступово адаптувала нас до гіршого.
Спершу це була просто волога, якою на нас ніс вітер. А ще вище вона вже перетворилась на величезні каплі води, які неслися просто надзвичайно швидко і все на нас.
Температура теж не ставала кращою, а опускалася все нижче.
Біля памятника ми зрозуміли, що наші пізнання в плані поганої погоди буде розширено ;).
Почався град-сніг-крупа незнаю як то назвати, мело так, шо добрий господар заколочував би вікна не те що собаку на вулицю випустив.



І сама памятна табличка

Історія загибелі учасників цієї групи є доказом, що у горах не можна жартувати навіть на самих простих маршрутах. Нажаль такий ще один памятний зявився між Близницями. Весною цього року там загинув хлопчина громадянин Чехії.

Ми ж рушили далі під цим шквалом на верх, сильно не зупиняючись, робити багато фото не було ні часу, ні можливості. Пройшли малу Близницю і побігли на Велику, цей останній відрізок шляху був вже простішим, але погода нас не жаліла.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=a9kGvOnGsL8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=a9kGvOnGsL8</a>
Чесно, навіть це відео не передає тих емоції, клянеш і той похід, і свою ідею цього походу, себе і всіх хто тебе не зупинив.
Але все приносить Свої винагороди - на Близниці були 13:00, а дехто може і швидше, там трошки посиділи і побігли назад.
Серце гріло те. що ми в таку погоду змогли піднятись, а лице мерзло від жашливого вітру ;D
На малій близниці Зустріли Drusja і зробили пару знимок біля таблички





Тай помчали до низу. Погода почала покращуватись, видимісь збільшилась до метрів так 50, а потім і взагалі стала шикарною,









ми зрозуміли що спізнились на вершину десь так на годину. Але ні про що не жалкували адже таке
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=6qziMr-2fX0" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=6qziMr-2fX0</a>
НЕ Забуваєтся ;)
Фотографи подіставали свої Камери, і ми помало спускались вниз на Браїлку де влаштували собі імпровізований обід.

















Ми уже бачили Кваси



А дехто вже навіть дойшов до нашого імпровізованого Дому на час обіду.

Спускались останні пів години ми всетаки на Ліхтарях.
В Квасах у нас Був продуктовий шопінг і спонтанний похід у Баню, що було дуже круто після такого ривка.
Згідно з інформації від Високоітелектуальних приборів разом з походеньками по Франику і Квасах намотали 27км. Що не мало.

Отож Поїздка вдалась, всі випробували себе на витривалість в горах в погану погоду. Ми зрозуміли що після Близниці можна сміливо через Жандарми іти на Драгобрат і спускатись в Ясіню.
Це реально, дня тільки більшого треба.
А також можна планувати інші одноденні походи + 2 ночі в потязі.
ТОму всім плюси до карми і дякую, що склали один одному компанію. Я дуже тішусь що в нас це вийшло і нас було так багато.
Дякую Roy, deadmeat_junior та Drusja за надані фото для звіту.

19
Друзі шукаю компанію для цікавої афери, якби найшлися бажаючі провернути наступну ідею про дату вже б домовились поки все капітально снігом не занесло.

Отож я б хотів відвідати Гору Близницю і потратити на це 1 день і дві ночі.
План схема така, В пятницю вечером виїхати на Солотвино тим клятим Солотвинським потягом, звідти на Автобусі заїхати в Кваси і піднятись на Близницю і того дня ж спуститись в  Кваси. Фізично це можливо по часу. І В Квасах сісти на Раховоза і в неділю зранку бути ви Львові.

Чи має бажання хтось таке провернути? І тоді вже б по наявності бажаючих домовились би про дату.

20
Плани / Боржава на два дні.
« : 09.07.2015 09:56:31 »
Привіт! Маю у попередніх планах 25-26 липня збігати на Боржаву.

Приблизний план такий у Пятницю 24 липня 17:43 відправитись зі Львова електричкою Львів МУкачево з приміського.
Приблизно о 10 вечора прибудемо у Воловець відійдемо трошки по маршруту і Розібєм намет.
Прокидаємось з ранку і через сироварню тримаємо шлях на Великий Верх, подорозі маю в планах накопати калгану і якщо ще буде поїсти чорниці.
З Великого Верху біжим на Стій і з нього вертаємось назад тримаючи курс у Сторону Шипоту.
Друга ночівля у лісі спустившись з Хребта знаю там непогано облаштовану стоянку.
Неділя ранок прокидаємось і спускаємось до Шипоту, стараємось попасти туди ще до 9 години щоб не зустріти там ще натовпу "Туристів".
Звідти Тримаємо напрямок на Пилипець де сідаємо на Автобус до Воловця. У Воловці відходимо від вокзалу до річки(є хороше місце біля школи) і там доїдаємо останні консерви і допиваємо Чай який не випили в поході. Йдемо на мукачівський Експрес той що міжрегіональний і 20:45 ми ви Львові.

Якось так приблизно.

Буду радий Хорошій компанії.

Сторінок: 1 2 3 »