Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Johnny

Сторінок: 1
1
Привіт усім. Пропоную 13 або 14 зганяти подивитися на волинські ДОТи (ті, що біля Нововолинська і оборонний пункт "Устилуг"). Також там поряд є недобудовані очисні, залишки старовинних кладовищ, заводи, шахти, тощо. Я буду на авто.

2
Колективне підприємство курортний кіноконцертний зал "Мир". Збудований у 1986 році. Станом на 2012 рік закинутий з розбитими вікнами.
Так палац культури описує wikimapia.org.

Палац був досить великим: "08.1986 р. Відкрився Палац культури "Мир" на 1000 місць".

Коли саме занепав цей палац точно невідомо. Перед цим його продавали:
"Те саме зробили з Палацом культури "Мир". Міська рада у 2003 році продала його приватній структурі, забравши з Палацу культури ім. Т. Г. Шевченка навіть деякі музикальні інструменти та штори.
За незначний проміжок часу Палац культури "Мир" зовсім занепав і його було закрито."

Востаннє його продавала міська громада:
"Три минулі роки свідчать, що, на превеликий жаль, комунальною власністю міська влада нині розпоряджається сумнівно і малоефективно.
Продано стратегічні запаси землі, які потрібні для розвитку курорту, забудова міста ведеться хаотично, без генерального плану, за принципом "шанхайських" поселень.
Земля і об’єкти комунальної власності продаються за заниженими цінами, без тендерів.
Дійшло до того, що палац культури "Мир", який ми передали міській громаді за символічну ціну 1 млн. 20 тис. грн. (коштує він, щонайменше, 15 млн. грн.),
був негайно проданий місцевій комерційній структурі за таку ж символічну ціну."
(дані з 2005 року)

Місцевий медіа ресурс повідомляє, що в 2011 році звідти намагалися винести плитку:
"Учора, 14 червня, о 15.20 у місті Трускавець, що на Львівщині, двоє невідомих осіб, розбивши вікно,
проникли в приміщення палацу культури "Мир", звідки намагались викрасти плитку в кількості 270 штук."

На знімках Google Street за 2015 рік будівля виглядає зачиненоню. Проте видно старання щодо її збереження.





Зараз вона виглядає так:


Як то кажуть, театр починається з гардеробу. На жаль, відвідувачів було не багато, а прийняти верхній одяг було нікому.


Здається тим панам вже не бракує плиточок, бо їх тут більше тисячі:


Мала зала:


По всьому приміщенні можна знайти залишки паперових елементів антуражу:


Ба, навіть залишки більш-менш сучасних сантехнічних рішень є:





В корпусах для колонок навіть дротів не лишилось:


А от плакати ніхто не забирає:


І запрошення на дискотеку. Сьогодні в клюбі будуть танці :)


В багатьох кімнатах є опис майна. Був і кабінет цивільної оборони:


Запрошення:


Вперше бачу щоби написи про Васю були в такому стилі:


Реклама літаків від фірми "Сарай":


Тут навіть вибори проводили:


Що це? Тирісторна? Поясніть мені...


Куток охорони праці на кухні ресторану:


Тепер в холодильних камерах охолоджуються сидіння крісел після невдоволених останньою виставою:


Вигляд зі сцени. На превеликий жаль, мій калькулятор при відсутності нормального освітлення фотографує не дуже гарно, але хоч щось розгледіти можна:


Сама ж сцена виглядає отак:


Мережа ходів над сценою та залою. Ходити по них не бажано, оскільки метал та дерево, з якого вони зроблені, мають властивість трухнути.


Колись тут пафосні дамочки з собачками виказували своє "фе" заморившимся офіціантам:


Вигляд з даху. У частини будівлі його вже немає.





Тут і фонтан у подвір'ї був:


Поки я бродив по залишкам колись популярного культурного центру мені спало на думку, ви колись задумувалися,
чому закинуті будівлі перетворюються на смітники? Як це відбувається? Невже людям так катастрофічно не вистачає смітників?
Чому весь цей непотріб вони несуть не до смітника у себе вдома, контейнера на вулиці, стихійного чи офіційного звалища, а саме сюди?
Поки що схоже на те, що можна зробити наукову працю на цю тему :D

Знайти даний об'єкт легко, він є помічений на багатьох мапах. З цікавинок можна побачити як влаштована сцена, конструкції для її освітлення та різні реквізити.

3
У 1974 р. Міністерством радіопромисловості СРСР розпочато будівництво у
м. Дрогобичі заводу “Знамя”, спершу як цеху No 29 Львівського об’єднання радіопромисловості.
Першу продукцію завод випустив у 1977 р. З 1974 р. по 1992 р. підприємство під назвою завод “Знамя” підпорядковувалось
Львівському об’єднанню радіопромисловості (ЛОРТА). Згідно з наказом No 1 по підприємству від 20 лютого 1992 р. завод “Знамя”
перейменовано на Дрогобицький завод “Схема” і переведено на новий статут самостійного підприємства. У 1996 р. підприємство було реорганізовано у ВАТ “Дрогобицький завод “Схема”.
Підприємство займалося виготовленням друкованих плат, радіоапаратури та блоків цієї апаратури у мікромініатюрному виконанні, виробництвом та ремонтом акумуляторів.
Рішенням Львівського арбітражного суду від 20 жовтня 2000 р. ВАТ “Дрогобицький завод “Схема” було визнано банкрутом, нині територію підприємства фактично перетворено на руїни.

Щодо дати закриття є розбіжності в різних офіційних джерелах. Так, наприклад в судових справах з приводу пенсій позивачами було вказано пізніші дати:
"Звільнений з роботи 18.03.2002 р. у зв'язку з банкрутством підприємства.".

Місцеві також називали цей завод "Ламповим". Далі витяг інформації з відкритих джерел: "Справжня назва ВАТ ДРОГОБИЦЬКИЙ ЗАВОД "СХЕМА",
який не має нічого спільного з виробництвом ламп і лампочок. Цей завод виробляв мікросхеми для електроніки в тому числі й лампових телевізорів
(напевне звідти й народна назва "Ламповий")."

Було знайдено натяки на військову орієнтацію заводу: "Тато інженер-радіотехнік. Брав участь у виробництві друкованих плат на заводі.
У його відділі розроблялись лише плати, без компонентів і по цьому не можна сказати, де їх використовували. НО, ці плати були круглі, тому думаю зрозуміло де =).
Мікросхеми там не могли розроблятися, можливо лише складання кристалів у корпуси, тому що виготовити кристал це складний процес і цей завод замалий для цього."

За інформацією з 2006 р. особливо багатим в 1999 р. завод не був: "ВАТ Дрогобицький завод "Схема" (82100, Львівcька обл., м. Дрогобич) – розмір статутного фонду 4 089 072 грн. 50 коп.,
з кількістю простих іменних акцій 16 356 290 шт., номінальною вартістю 0,25 грн. Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій від 20.09.1999р. №225/13/1/99,
видане Львівським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, вважати таким, що втратило чинність – розпорядження №12-ЛВ-С від 15.03.2006р."

Також з цікавої інформації: "Акт перевірки фінансових показників за 2011 рік Ревізійною комісією ПАТ "Баштанський сирзавод" встановлено наступне:
... - внески в статутні фонди ..., ВАТ "Дрогобицький завод "Схема" - 63,7 тис. грн., ..."
Постає питання до фінансистів, чи підприємство зобов'язано кожного разу звітувати про внески в ліквідовані підприємства, чи то вони робили внески у вже неіснуючі?

Загальний вигляд на завод:





Типове становище на поверхах:





У важкодоступних місцях залишились різні металеві конструкції:


В правому корпусі на першому поверсі таких дірок багато. Всі вони з'єднані в одному підвалі, що відокремлений від загального.
Нормального входу до нього я не знайшов. Знаходиться в затопленому стані.


Деякі декорації загрозливо нависають над головою:


В приміщеннях є різні написи, що свідчать про те що тут грали у пейнтбол. Там де є слово "STOP" краще оглянутися перш ніж ступати, бо є небезпечні місця.
Наприклад на другому поверсі правого корпусу при вході далі по коридору краще не ступати, там трухлява стеля.


Досі можна знайти елементи для промислу:


Не усі з них виглядають привітно. Наприклад бочки з хімічними реактивами та/або відходами. Особливо коли вони відкриті консервним ножем з невідомих причин.


На наступній фотографії в дальному куті можна розгледіти зелені бочки. На одній з них можна прочитати вверх ногами півслова "...oznań".
Дуже схоже на "Poznań". Це звісно, просто здогадка.


А тут вже видно щось схоже на назву вмісту цих зелених контейнерів "Polych...". Хоч би це було не "Polychlorinated biphenyls" які між іншим можуть використовуватись при виготовленні плат.
Ця речовина немає запаху та кольору і має дуже високу токсичність. Цитата: "Доведеними є численні негативні впливи на функціонування певних органів людини та накопичення в жирових тканинах.
ПХД є потужним чинником придушення імунітету і може викликати так званий «хімічний СНІД».
Надходження ПХД до організму провокує розвиток раку, ураження печінки, нирок, нервової системи, захворювання шкіри.
Та найбільш небезпечним впливом ПХД на людей є їх мутагенна дія, яка негативно впливає на здоров'я наступних поколінь.".
Детальніше тут.


Над однією зі стін видно перегородки багатьох маленьких кімнат, в яких невідомо що зберігається. Також невідомо наскільки великим є цей коридор.
Конкретного входу до цієї зони я не бачив. Фото зроблені з дірки у стіні.


Увага! Я категорично не рекомендую приходити на цей об'єкт без маски, окулярів, та відповідного одягу оскільки є дуже велика потенційна небезпека хімічного отруєння невідомими речовинами.
Також немає інформації в яких кількостях і в яких місцях вони можуть зберігатися в тому числі у відкритому вигляді.


Іноді можна побачити шматки проводки:


І як би це не було дивно, схеми!


Бланки для фінансової документації:


Книга до автоматичної лінії друкованих плат:


Для поціновувачів графіті є дуже гарні варіанти:























Вигляд з вікон:








Загальний підвал:





Двері були моцні:


Невідомо що:








І нарешті вихід:


Загалом, простоявши 20 років під впливом погоди будівля починає потрохи розвалюватися.
Аж так багато цікавого там вже не залишилось, хіба пару графіті, схеми на плівках, та хімічні речовини.
Я не впевнений чи знаходяться бочки з хімічними речовинами на території приватної власності, але якщо ні, то можливо вартує десь підняти це питання.
Корпус, що знаходиться лівіше від входу має пластикові вікна, відповідно знаходиться в приватній власності.

4
Після вдалих пошуків літака в Карпатах, або того що від нього лишилось після падіння та багатократного розтягування, я, Golem та Electri4king поїхали в сторону Львова з надією ще кудись по дорозі заглянути. Чітких планів ми не мали, тому дивлячись крізь вікно Джимніка генерували ідеї на ходу. Так ми заїхали до Вітряка попри дорогу з Мислівки. Територія навколо нього була відкрита. В охоронній та собачій будках нікого не було. Фото є в звіті про пошуки літака.
Під'їжджаючи до Миколаєва у Голема виникла ідея поглянути на гирло Зубри в Дністрі. З його слів, то друга по величині Львівська річка і тут вона набагато ліпша. Отож ми знов запхали Джимніка до чорта на кулички, і почали оглядатися.

Спершу заїхали з протилежного боку Дністра. По дорозі бачили макове поле:


Після виходу з машини в декого виникло запитання чи можна померти від великої кількості укусів комарів. Голем пшикався балончиком наче AXE'ом перед першою свіданкою.

Місце впадіння Зубри в Дністер:


Будівля на його фоні нас одразу ж зацікавила і ми поїхали шукати підхід з іншої сторони.

Перш ніж дійти до того, що нас цікавило, була ще одна будівля. Як з'ясувалось потім, тут були насоси які викачували воду з відстійників і гнали на Миколаївський цементний завод.





Половину будівлі займали невеликі кімнати з прорізами в підлозі під великі труби. Можливо тут було додаткове фільтрування.


На диво де-інде частково збереглися лампи та короби для дротів:


Відбірне, пластикове сміття:


Відстійник, нині схожий на болото, з виглядом від протилежної сторони до входу на ту будівлю в яку ми  потрапили спершу:


А ось вигляд навпаки на те, що нас зацікавило:


Вигляд на другий відстійник:


Підходимо до іншої будівлі, яку ми бачили з іншого боку:


Вона розділена на два ідентичних зали. Перший:





Другий:


В кожному залі є дві секції з гвинтовими насосами та тримачами для їх приводів, а також східці посередині:


Кріплення для приводів гвинтових насосів:


Основа гвинтового насоса, гвинти обертаються і таким чином доставляють воду наверх:


В кожній кімнаті є три рівні по висоті. Між кожним із них є тільки один насос на одній зі сторін почергово:





Місце де набирає воду верхній насос знаходиться на другому рівні (посередині):


Набирає він її з резервуару який наповнюється нижнім насосом:


Наполовину втоплений нижній насос:


Будівля трохи дірявя, тому в деяких місцях ходити стрьомно:


В стіні торчить купа арматури. Можливо там був колись залізний місток, який стибзили металхантери.


А от кабелі з-під підлоги їм було впадлу діставати:


Якісь обгортки:


Перед цією будівлею є невелика яма в якій сходяться виходи від труб з будівлі та відстійників:


По бокам від будівлі є стежини, що спускаються до Зубри:






Якщо не спускатися на стежку, а просто обійти будівлю, то можна побачити два шлюзи у відкритому стані:





І власне, те, заради чого ми сюди заїхали:





Отак наша мандрівка до річки затягнулася на огляд цікавої споруди. Після чого ми ще шукали охоронця із сусідніх територій щоб попитати його трохи. Перестріли його по дорозі. Він нам і розказав про те що це все було необхідно для процесу випалювання цементу на заводі. А коли вони то перестали робити відпала й потреба в цих спорудах. По його словам закинуто вже два роки.

5
Продаю свого ровера GT Aggressor Expert 2017 року випуску. Куплений в 2018 (маю документи). Гарантія на раму - 5 років. Лінк на OLX.
Треба заклеїти заднє колесо. В цієї моделі трохи скриплять гальма при намоканні (такі вже гальма).
Зроблю невелику знижку і подарую замок, крила, світлові маячки і може навіть шолом :)

6
Є пропозиція зібратися і поїхати машиною подивитися на Будапешт в кінці квітня. Оскільки 29 (понеділок) і 1 (середа) - вихідні, то можна взяти вихідний на 26 (п'ятниця) або 30 (вівторок) і в цьому проміжку вибрати 4-5 днів для подорожі. Я особисто можу з 26 по 1, але якщо хто хоче відсвяткувати Великдень вдома, то з 28 по 1 гарний варіант. Проміжок часу достатній, тому можна зіграти датами. Бюджет: машина 5000 UAH поділити на всіх (паливо туди-назад, страхівка і проїзд по платним дорогам), житло від 630 UAH (за 3 ночі з людини, якщо їхати на 2 то на третину менше ;D), кишенькові витрати плюс їжа на ваш розсуд :)
Буду радий якщо знайдуться охочі

7
Почалося все з того що у одного з моїх улюблених гуртів вийшов новий альбом і мені закортіло побувати на їх концерті. Але на превеликий жаль їх тур не включає в себе рідну неньку.

Час від часу я моніторю Kiwi на наявність дешевих перельотів і в один прекрасний день, дивлячись ціни, я зрозумів що десь іще бачив слово Меммінген, якраз під час перегляду списку міст в яких буде виступати даний гурт. Я ще раз переглянув ціни на літак і на концерт, пригадав що на Airbnb згоряє 37 євро бонусів і на емоціях купив собі квитки. Зі Львова в це місто літає тільки Ryanair, і чи то ціна була висока, чи то незручні дати були але я вибрав полетіти Wizzair'ом з Києва, плюс у мене там є підписка, тому вийшло ще дешевше. Трохи незручно але все ж. Докупив квитки на потяг до Києва і відклав це все до наближення концерту.

Пройшов майже місяць і я вже не міг стримати себе віт втіхи що поїду на концерт а заодно вперше побачу Німеччину. Настала дата відправлення і я з радістю попрямував на вокзал із заздалегідь зібраним рюкзаком, готовий до пригод :). Пригоди почали мене спіткати із самого Львова. Увійшовши у вокзал і подивившись на табло я зрозумів що потяг затримується на 2 години, а різниця між прибуттям потягу в Київ і вильоту звідти літака становила всього 1 годину і 40 хвилин. Ну ладно, подумав я, він же може нагнати то за ніч, але про всяк пішов до інформаційного бюро яке звісно ж саме в цей момент було зачинене на невизначений час із табличкою №"мій номер потягу" запізнюється на 2 години. Добре, ще є черговий по вокзалу, прийшло мені на думку, сходжу до нього. Як і подобає справжньому черговому, в нього було мільйон справ, він весь час із кимось говорив але тільки не зі мною. Розчарований я пішов до найближчого відкритого віконця і спитав там за цей потяг. У відповідь я ще раз почув що потяг запізнюється на 2 години і щоб я пішов в довідку. Година була пізня, добігала до 8 вечора, якраз час відправлятись. Добре що в мене із собою була нормальна їжа і деякий час я згаяв влаштувавши собі вечерю в не найприємнішому для цього місці - залі очікування. Трохи перекусивши і заспокоївшись я знову наважився вивідати хоч якусь інформацію яка могла би мене втішити. На диво я побачив відкрите вікно довідки і зразу ж зайняв місце в черзі таких самих везучих людей як і я. Дочекавшись і пояснивши свою ситуацію отримав я не багато, а саме вказівку сходити до чергового. З другої спроби мені таки вдалося заволодіти його увагою, хоча час від часу її на себе забирав якийсь підвипивший безхатько що вимагав викликати швидку, іноді згадуючи що його поперли звідусіль на вокзалі і в тому числі з медпункту. Розказавши своє становище я ще трохи чекав поки чергова говорила із колегами, потім ще комусь дзвонила і ще говорила з колегами. В решті решт вона сказала мені що існує ще інший потяг, який до речі теж запізнюється, але може приїхати швидше бо так мало бути по розкладу, але він їхав за тим першим і тому становище вийшло цікаве. Ще трохи постоявши отримав рекомендацію сходити на автовокзал, може у них щось є. До мене прибилась одна панянка, вона правда запізнювалась на інший потяг, з Києва. В продовження гарного вечора в касі автовокзалу мені сказали що нічого в них немає на цей час але я міг би глянути на платній парковці, там іноді стоять бусики на Київ. Зібравшись із духом я почовгав туди, на хвості йшла та дамочка. Моєму здивуванню не було меж коли я побачив білий спринтер із табличкою "Київ". Я навіть тільки зараз, пишучи статтю, подумав про те що це могли бути нелегальні перевезення без всіляких там страхівок і дозволів, але на той момент, коли вони сказали що відправляються в 9 і прибувають в 4:30 я був безмежно радий, навіть не шкодував про збільшення витрат. Отже я пішов на залізничний вокзал, щоб здати квиток, дамочка із хвоста ліквідувалась зі словами "Біжіть!" і тут я відчув себе Форестом Гампом і помчав що є духу бо вже діло доходило до 9 а там ще й могли бути черги. В фіналі я все встиг, отримав обіцянку на повернення 100% на картку і папірець, цілу ніч не спав, бо спати в тій маршрутці просто нереально, хоча виглядала вона досить пристойно, і трохи підмерз у Києві бо перепад температури становив градусів 8. До речі, проходячи коло залізничного вокзалу в Києві, куди приїжджав автобус, я почув що поїзд яким я мав їхати запізнюється на дві з половиною години, а той другий на півгодини. Так що теоретично другим я міг би встигнути і навіть трохи поспати.

Хотів написати якось коротко, але щось не дуже виходить :)
Отже Меммінген. Меммінген - це невеличке місто на півдні Німеччини, в землях Баварії, округ Швабія. Населення 43 тисячі людей. Це вся цікава інформація,що можна знайти на українській вікіпедії. Засновано в 5 сторіччі в Римській імперії. Оскільки місто маленьке я вирішив обходити його пішки, хоча спершу була ідея взяти в оренду ровера, але на жаль не знайшов де. Цей вид транспорту тут є дуже популярним, навіть в зимову пору року. Перше, що мене здивувало - тут дуже багато виробничих підприємств та і підприємств в принципі. На деяких з них іноді дахи вкриті сонячними панелями.




А ось приклад закинутої будівлі:




По дорозі від аеропорту зустрів два військових літаки:






Трохи далі гарний костел:




Так виглядає вулиця де живуть люди:




Пару фоток з дому де я жив:








Деінде зустрічались такі штуки, в основному там де було щось пов'язано з будівництвом:




Річка на межі передмістя Memmingerberg та самого Memmingen. Міст старенький, зате вода кришталево чиста:




В місті багато костьолів і башт, і майже на всіх є годинники. Судячи з усього німці люблять час:


















На найстарішій башті зберігся сонячний годинник:




Так от виглядає вулиця в старому місті:




Типові будинки. В більшості будинків схожого типу кількаповерхові дахи:




Старий дерев'яний будинок:




Головна площа. Ратуша:




Сама площа. Інколи тут відбувається ярмарок, мені не довелося його застати:








Є пару статуй, досить цікавого стилю:


























Є дуже гарні графіті із глибоким сенсом:






Вивіски для магазинів чи інших популярних місць дуже часто малюють прямо на будівлі, що додає привабливості місту:




Також багато магазинів виставляють товар на вулицях при цьому він ніяк не захищений від крадіжки:




Німці люблять герби:
















В місті є своя невелика річка, що тече відкрито майже по всій довжині. Мене здивувала її чистота:












Але в особливо популярних місцях видно вплив людини:








Хотів трохи сказати про вплив людини. Дуже багато понаїхавших турків, росіян, африканців і арабів. Якось йшовши по одній з центральних вулиць побачив як дівчина кинула недопалок прямо на пішохідній зоні. Я не був здивований коли почув після цього російську мову з її сторони. Потім, якось, серед білого дня, між двома костелами в скверику африканець справляв собі нужду під деревом. Ввечері по вулицях турки ходять компаніями і голосно говорять щось по своєму.


Мабуть у них є якісь свої ультрас:




Просто прикольний знак:




Дивна будівля невідомого призначення:






Десь біля річки бачив надпис не чіпляти замки, то місцеві їх чіпляють на сітці на надземному переході над коліями, де зазвичай пишуть "Висока напруга. Не торкатись":




В аеропорті були цікаві ангари, явно не нові. Виглядають як бетонна плита на якій росте трава. На Wikimapia бачив що десь там фігурує НАТО:




А ось так діряво виглядають легені нашої планети над Україною:




Цікавий ефект, тінь літака падає на хмари а навколо подвійна райдуга:




В результаті я був приємно вражений даною поїздкою, концертом і цим маленьким містом. Хоча його розміри ні про що не кажуть, адже йому нічого не бракує: інфраструктура краща ніж у Львові, проблем з транспортом немає, геть усе що треба можна знайти в цьому місті (для прикладу, я особисто бачив до 10 салонів авто найпопулярніших марок і декілька магазинів різної спецтехніки), дуже гарно і спокійно. Люди тут привітні, але англійську розуміють не всі. Очевидно можу сказати що враження перевищили мої очікування. Я був там два дні і цього було достатньо для того щоб ознайомитись із містом. Мені часу трохи не вистачило, бо я трохи забагато спав після нелегкого добирання. Шкода що не встиг побувати в міському музеї і галереї. До речі з концертом теж вийшла смішна історія, я ледь туди потрапив. Ходив навколо концерт-холу і не міг збагнути як туди зайти, а потім попались добрі німці і провели мене :) А після нього загубив номерок для гардеробу, довелося шукати.

На додачу посилання на Google Drive з усіма фотографіями: https://drive.google.com/open?id=1zn4km5kuRRBIm497lYTvw7WLHohjwyZk

Дякую за увагу :)

Сторінок: 1