Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Нелегал

Сторінок: 1 2 »
1
ALBUM INŻYNIERÓW I TECHNIKÓW W POLSCE
Альбом інжинерів і техніків у Польщі виданий у 1930их роках. В ньому статті та реклама присвячені промисловому розвитку міста.
Перші 2 сторінки - про водогін, і станцію у Волі Добростанській.
А потім 4 сторінки присвячені розбудові каналізації Міста. Є ФОТКИ! Більшість з них підписані, наприклад знимка будівництва корита для Полтви десь біля площі Різні
ЧИТАТИ ТУТ

2
Цієї весни склались кілька обставин аби я ним зацікавився, побував і описав.
1. У квітні ФСЛ виклали кілька фоток з його відкриття, шо було аж у 1910 р.!! Хто б подумав, шо він вже досить старий!?  ::) :o Мало того, за ті 110 років (!!) був і є закладом охорони здоров'я. Уривок з офіційної іст. довідки:
Медики-фтизіатри старшого покоління згадують, що у 30-х роках минулого сторіччя у м.Львові, на вул.Замарстинівській 274, функціонував санаторій для хворих на туберкульоз, збудований за типовим проектом.

З 1946 року на цій базі функціонували туб.стаціонари для різних форм туберкульозу (а з 1988р. до даного часу – дитяче стаціонарне відділення ММО «Фтизіопульмонологія»). В області і у м.Львові було створено протитуберкульозні диспансери із стаціонарами, почала проводитись масова піркетизація дітям.
2.  ...у сер. травня проїздивши у справах Замарстинівською повз нього я не побачив на брамі якої-небудь таблички, шо вказує чим є ця група будівель і руїн...
3. ...a це цілком закономірно, бо де-юре незрозуміло кому належить санаторій! 30 квітня прокурорка області писала:
судимось за два та упереджуємо незаконне відчуження ще п’яти об’єктів нерухомості, у яких були розміщені лікувальні корпуси ліквідованих:
• Медичного об?єднання «Фтизіопульмонологія»,
• Львівського комунального шкірно-венерологічного диспансеру.
Йдеться про приміщення лікарень на вулицях:
? Лемківська, 24
? Устияновича, 14
? Замарстинівська, 274,  81, 83
? Личаківська, 233
? Кордуби, 4а
З’ясували, що у лютому 2008 року Львівська обласна рада, без встановлених законом підстав та поза волею дійсного власника (Львівської міської ради), своїм рішенням вилучила 7 приміщень закладів охорони здоров’я у Львові із власності міста у володіння області.



щоб упередити продаж у аналогічний спосіб ще п’яти приміщень, загальною площею  майже 5000 м2, ініціюємо їх повернення у судовому порядку до комунальної власності міста.

Наближаючись до його території вирішив за собі мету знайти хоч якийсь артефакт, натяк, доказ, слід про його роботу в ті давнi довоєнні часи.

Хоч санаторій відкривали в селі Голоско, я б сказав шо він є ПІД ГОЛОСКОМ (у цьому мікрорайоні є така вулиця): бо заклад фактично на околиці колишнього села і заодно міста Львова, якшо рухатись зі Львова у сторону Брюх, то на парній стор. Замарстинівської після нього лиш один двір, і той - нежитловий. Втім, з іншої сторони від санаторію живе досить відомий сусід. Але хто це тут я не афішуватиму.

Перш ніж вирушити на об'єкт, погуглив про нього і прочесав мапи. А державна мапа земельних ділянок показала шо за ним закріплено 7 га землі! Навіщо їм стільки? Що на цих лісових гектарах: якісь альтанки для дихання відносно лісовим повітрям, теренкури для оздоровчих прогулянок?

гугл-мапс зберегли, шо кілька літ назад при вході на його територію була хоч якась табличка, звідки можна було б дізнатись про заклад охорони здоров'я на цьому лісовому схилі. тепер є лише попередження про заборону СТОРОННІМ В'ЇЗДУ сюди. Що ж, я не їду, а заходжу пішки...

Варто звернути увагу на рельєф території: тут є можна сказати три рівні, три тераси: на найнижчому - сад (про нього трохи згодом) і будиночки менші,- їх одразу видно увійшовши в браму. Алейка від неї веде прямо до сходів що підіймаються на верхній, третій, рівень схилу - на цій терасі основні корпуси. Зліва від брами другий рівень, на цій терасі досить захаращено, чимало руїн, серед яких у одному з будиночків купка "слоників", позаду них увагу привертає майданчик зі смiтниками, на яких абревіатура "КЗ ЛОР" гласить, що тут все належить обласній раді.






Більш охайним серед хатинок виглядає дезнінфекційне відділення з дахом цікавої форми.

Хатки праворуч від головної алейки - старі проте накриті у наші часи, переважно замкнуті.



Хоча є виняток. Ближче до схилу головні корпуси - світлі та доглянуті будівлі. Під більшою бачив припарковану "копійку" в нормальному стані.
Аби не привертати уваги її власника, що мабуть працює тут і не захоче мене тут бачити, залишаю цю частину території. Зрештою за совка і дотепер тут лікують, його ремонтували, вкладали ресурси і про його давню історію тут в подвір'ї мало шо нагадує. Тим паче перш ніж побувати тут, натрапив на публікацію про ремонт і загалом нормальні умови всередині. Більше офіційно-стерильних фото його приміщень зсередини і ззовні - тут
Тому йду оглянути оті гектари, що в глибині лісу.

Безлюдність і переконаність що тут все-таки хтось працює і когось лікує нагадують мені уривок "Санаторію під клепсидрою" дрогобицького Бруно Шульца:
"Стосунки в Санаторії з кожним днем стають нестерпніші. Ніяк не заперечиш — ми просто потрапили в пастку. З часу мого приїзду, коли передо мною, новоприбулим, явлено було якісь види гостинної запобігливости, керівництво Санаторію не завдає собі найменшого труду, щоб залишити нам хоч би оману якоїсь опіки. Ми просто полишені самі на себе. Ніхто не турбується про наші потреби. Я давно виявив, що проводи електричних дзвоників уриваються тут-таки над дверима і нікуди не провадять. Служби не видно. Коридори і вдень, і вночі занурені у темряву і тишу. Маю сильне переконання, що ми — єдині гості в цьому Санаторії та що таємничі й дискретні міни, з якими покоївка хряскає дверима кімнат входячи або виходячи — то просто містифікація."

По дорозі в ліс бачу старий фруктовий садок,між дерев стежка, що веде до брамки лише для пішоходів.



Рухаючись вверх на схил натрапляю на краєвид, в якому домінують новобудови на малоголосківських пагорбах.

Ліс довкола огорожі закладу густо зарослий, і навіть якшо моя теорія про теренкури має право на існування, то нічим не підкріплена, - маркування нема. Тому фоткаю балкони і труби, що поєднуючи будівлі нагадують мости.



Але, після кільканацяти хвилин прочісування лісу натрапляю на якусь огорожу і металеві труби, - це вже цікавіше. Обходячи таку малу архітектурну форму здогадуюсь,що це - санаторний водозабір.

Обходжу його і...БІНГО! На водокачці бачу назву фірми-виробника, написане латиницею. ЦЕ і є те, що я шукав, той самий доказ того, що об'єкт є тут настільки давно!! Адже за України чи за совка навряд чи встановили б помпу NK Rudolf!?

 Із відчуттям розкритої таємниці та виконаного обов'язку спускаюсь і фоткаю яскраві гойдалки і качелі біля найбільшого корпусу.

Ця водокачка мала б право бути унікальною частинкою тематичної підбірки, але у неї є прив'язка і спец. огорожа, тому будучи такої невільною, вона туди трохи "не вписується".

3
Рясне - сплошна локація
Підпис до коментарів юзерки Mary Lu Vay
Шось в тому є, бо ж в мікрорайоні є: старий польский п-ник міжвоєнних часів і старовинне к-ще і в/ч і промзона, яку "оберігає" ДОТ
І от я дізнаюсь, що на форумі та й взагалі в неті ДУЖЕ МАЛО фоток його, і це для мене є дивиною і загадкою, ну ЧОМУ,ЯК ТАК? Та це ж чи не єдиний вцілілий на території Міста ДОТ часів Другої світової!?!? Втім, це ще й ПРИЧИНА піти туди і виправити ситуацію. Йду в місцевість, що в прямому значенні є поміж Рясних: адже з одної сторони - Р-2, а з іншої - Р-Руська, а найближче - промзона Р.

Поки йшов до нього, роздумував: що там зараз? Чи не зробили собі з нього комору мешкнці особняків, бо поблизу є кілька дворів? Городники, який ще ближче не тримають там реманент? А безхатьки, які облюбували сквери і лісосмуги поблизу, ше не затусили в ньому?
Споруда ззовні непримітна, бо добряче вросла у рельєф і обросла деревами-кущами. Зразу і не розпізнати що це. Вхід замаскований, тому зі сторони хідника це нагадує якийсь фундамент.

Вхід.

Сходи слизькі, бо вкрились шаром землі та листя.

На долівці "тамбуру" між дошок шматки автівки - я не здивований, бо на відрізку траси-сусідки ДОТа часто трапляються ДТП (в т.ч. смертельні).



Всередині темно і вогко, - зі стелі, на якій утворились мікросталактити, капає вода. Єдине джерело світла у основній кімнатці - амбразура. Та й вона вже частково засипана. Без спалаху

Зі спалахом

Біля неї - бачу ще одну. Загалом їх було три: дві "дивились" на захід (прострілюючи дорогу і залізницю),...



одна - на південь (погляд, між іншим, чітко в сторону форту ПСВ "Х Рясна Полська 319 (Верк 320), що приблизно за 700 м від цього місця). Зараз два віконця замуровані цеглою. Під ногами відносно мало сміття і води, хоч і на стінах патьоки.

Вигляд західного фасаду. Через гілки майже не бачу тої єдиної амбразури з відстані 1,5 м.

Північний фасад - з нього стирчать ржаві трубки діаметром 3-5 см.


На даху вільніше, - туди легко зайти з південного фасаду, що дообре проглядається з хідника і з траси. До речі тут ще й добре проглядається важливе деталь: поверхня землі явно є вище, ніж його віконця. Ймовірно? так сталось через розширення дороги, - мабуть в 1940 роки вона була тут значною вужчою, відтак і до стін ДОТу була віддаленішою. І коли її розширювали, замурували аби ґрунт не зсувався всередину, внаслідок чого вона розлазилася б. Тому можна вважати, що зараз функція споруди - підпирати малесенький відрізок траси на Краківець :)

Kрізь єдиний отвір проросло деревце. Серед іншого зауважив тут і біля амбразури лампадки (3 шт.). Задумався...


Гадаю, ДОТу добре на околиці міста. Про його існування трішки інфи тут і тут.

4
Ну що б здавалося труба...
Труба та дим, - і більш нічого.
А серце б'ється-ожива, як їх побачить!...

Попередній мій звіт я умисно завершив на певній інтризі, - трубі з викладеними на ній цифрами "1924". Ракурс, з якого я її фоткав, мабуть, найкращий аби розгледіти їх. Втім, якшо дуже захотіти, можна побачити їх і з вулиці Шевченка.

Чому я написав у заголовку теми "святого"? Це можна буде зрозуміти читаючи тему, або ж доскролити до кінця і прочитати трохи незвичний аргумент.

Отож спустившись з 6 поверху Легенди-Клас я зразу рушив до труби. Мене відверто цікавило як виглядає вона зблизька, і чи є ше якісь ознаки, що свідчать про її ймовірне зведення у 1924 році??  Звиняйте за пафос, але то наче якийсь дух дослідника спонукав її побачити з різних сторін, пофоткати.

І мої сподівання виправдались!!
На нижньому рівні її є синя табличка, на ній напис полською: "Alfons Custodis Budowa kominow Lwow". Хммм...цю річ реально стилізувати під міжвоєнний період якшо захотіти, начіпити, не виключаю і такого сценарію. Бо навколо здебільшого сучасні будівлі, квартал з офісами і котельнею. Раптом хтось вирішив похизуватись тим, що береже такий артефакт і зробив копію?
Втім, з іншої сторони, попри скептицизм до автентичності таблички, у мене виникають питання про Альфонса Кустодіса! Ким він був? Чи можна пов'язати його життя/діяльність з міжвоєнним періодом і Львовом?

Поки їхав додому, згадав шо колись купляв собі одяг у магазину що десь тут, як і швейне підприємство. Пригадую, шо тоді, кілька років тому труба трошки привернула увагу. Власне через цю табличку. Я її бачив, трясця, і не раз!! Просто це тривало 1 секунду, коли проїздив повз квартал.  Гугл-мапс у доказ...

Друга річ, яка спонукала мене зацікавитись цим комином (назваю річ як належить) стала відома нам тільки тепер - це оті 4 цифри на ньому - 1924.

Тому як тільки дорвався до компа - почав гуглити. Україномовні сайти (в т.ч. львівські) не писали про нього. Тому читаю на російськомовному форумі про цеглу, де є відповідна тема:
В 1894 году Альфонс Кустодис получил патент на круглую дымовую трубу,
а в 1895 начал строительство труб на Донецко-Юрьвском Металлургическом Обществе (ныне Алчевский Металлургический Комбинат)
1900 год утверждено Акционерное общество для постройки фабричнных труб и печей
Общество работало практически на всей территории Российской Империи, имело представительства не только в Питере и Москве, но и на Урале, а на юге работали кирпичные заводы в Ростове и Дружковке Екатеринославской губ.
Компания Альфонса Кустодиса успешно работала в Соединенных Штатах Америки, вот очередной патент.


Що ж, така знахідка - це круто, і цілком відповідає нашій львівській табличці та комину. Шукаю далі вже в польському та англомовному сегментах нету.

Еврика! На сайті польських оголошень а-ля ОЛХ є архівний запис про те, що у 2016 році хтось з Освієнцима продав за 18 злотих раритетне видання:
1911 23 Ceramika Łagiewniki Podgórze Tarnów
PRZEGLĄD CERAMICZNY- Dwutygodnik Podgórze


ul. św. Floriana 5 1911 nr.23 Redaktor odpowiedzialny: inż. Karol Rolle Ilość stron: 16

Мій приблизний переклад інфи про лот:
Фірма  Ceramika Łagiewniki з району Podgórze, що у Кракові в 1911 році на регулярній основі випускала тижневик для будівельників, де в одному з випусків була реклама фірми Альфонса Кустодіса, саме львівської філії (LWÓW ul. Sapiehy 45 - Alfons Custodis. Galicyjski Zakład budowy kominów fabrycznych), що була на вул. Сапіги (теп. вул. Бандери). Втім, у архіві скан-версія тої реклами не збереглась.
Але маємо доказ, наша табличка на Шевченка вже має вагомі причини вважатись правдоподібною!

Подальші пошуки в ПОЛнеті приводять мене на сайт польської фірми, що виготовляє п'єци. На їхньому блозі все-таки є скан реклами фірми Кустодіса з того таки 1911 року, з тижневика для будівельників. З неї також дізнаємось, що крім фабричних камінів його фірма будувала фабричні п'єци, муровані та залізобетонні водні резервуари.

Австрійський довідник-енциклопедія дає непогану біографічну довідку про нього, і ще одне підтвердження про зв'язок з Містом:
* 24.05.1850 - † 20.05.1924
нар.: Еммеріх, Німечина. смерть: Дюссельдорф
Релігійна конфесія: невідома

Перший шлюб (1879) з Марією Людовикою Сабіною,
2-й шлюб (1895) з Наталі, Шмітц
Діти від 2-го шлюбу: Альфонс Марія Антоніус (1896-1976); Гертруд Марія Агнес / Герта (* 1897)

Професійна кар'єра, викладання
приблизно з 1899 року   Компанія Alphons Custodis у Відні доказується
1906   Нова реєстрація будівельної компанії Alphons Custodis Карла Герцера
1920   Будівельні ліцензії на компанію
1920   "Alphons Custodis Ges.mbH" Будівельна компанія, зокрема виконання заводських димарів, котлової кладки, громовідводу, металургійних заводів, печей і цегельних заводів.
   

Неправильно названий у всій відповідній спеціалізованій літературі архітектором "Sonnenuhrhaus" у Шенбрунні, Альфонс Кустодіс був зовсім не архітектурно активним. Через масове і поширене нерозуміння його біографії - як внесок наукового Просвітництва - тут все-таки фіксується.

Альфонс (також Альфонс) Кустодіс народився в 1850 році в Еммеріху, Німеччина. У 1881 році він заснував "Tonwerke Düsseldorf", який спеціалізувався на будівництві печей і високих димоходів. Окрім живих ділових відносин з Росією, він заснував філію в США, а також підтримував філію в Празі (із зміною назв компаній). У 1896 році філія зареєстрована у Відні. Як власник, "Alphons Custodis, Ing. В Дюссельдорфі" було процитовано, що говорить про інженерну освіту. Невдовзі Відень з'являється як головний штаб, але Кустодіс ніколи не залишався у Відні довгий час. Про це свідчить реклама в журналі "Neubauten und Concurrenzen" з 1899 року що компанія вже була процвітаючою компанією в той час: "будівництво фабричного димоходу, нове будівництво, піднесення, ремонт без перебоїв. Понад 3000 замовлень з Європи та Америки. За даними комерційного суду, у колишній імперії Габсбургів існували записи фактично декількох філій, таких як у моравських Острау, Будапешті,Львові, Кронштадті, Ауссіг і Граці.

Близько 1918 року Альфонс Кустодіс вийшов з віденського бізнесу, і колишній керуючий директор Карл Герцер став єдиним власником цієї компанії. Однак компанія залишалася зареєстрованою до 1970-х років під назвою компанії "Alphons Custodis GmbH" у Відні. З придбанням магістерської концесії в 1920 році компанія отримала дозвіл також на здійснення будівництва у Відні.

У невідомий час син Альфонса Кустодіса Альфонс перейшов на батьківську компанію. Згідно з реєстраційним архівом, в 1930-х він провів деякий час у Відні, але будь-яке залучення його сина у віденську компанію не зафіксовано в документах комерційного суду.


Як бачимо, наш львіський комин фірми Кустодіса завершений ймовірно після смерті цього великого будівничого. Втім, його фірма процвітала і по той бік океану.
Димова труба Анаконди - цегляна димова труба колишнього мідеплавильного заводу в місті Анаконда штату Монтана, США. Вважається однією з найвищих цегляних споруд в світі (за деякими даними, є найвищою). Була зведена в 1918 році нью-йоркською будівельною компанією «Alphons Custodis Chimney Construction Company». Запущена 1919 року.

Зараз у США його компанія має іншу назву (Хамон Кустодіс). Втім, там про А.Кустодіса пишуть як новатора у промисловому будівництві:
Під час ери, коли низькопотужні будівлі в промислових містах породжували густий покрив смогу і просочувалися вулиці з забрудненням повітря, Кустодіс переніс промисловість димоходу на новий рівень з винаходом радіальної цегли.

"Це була інновація в дизайні, яка дозволила побудувати труби вище", - сказав Гіббонс. «На початку 1900-х років, це був цілком інженерний подвиг, щоб побудувати таку високу структуру. Підвищуючи висоту димоходу, краща локальна якість повітря, тому що димовий газ менш концентрований ». Близько століття потому, у 1998 році, Custodis була придбана міжнародною інженерною та контрактною компанією Hamon, яка обслуговує важкі галузі промисловості. Це призвело до народження нинішнього куреня Хамона, який обслуговує всі п'ятдесят штатів і десять провінцій Канади. Головний офіс компанії Hamon Custodis розташований у місті Сомервілль, штат Нью-Джерсі.



Наш львівський комин фірми Кустодіса особисто для мене трохи не вписутється поміж сусідніх будівель. Він був би гармонійним, скажімо десь на Підзамчі. У цих краях протягом 2000их років ландшафт змінювався, я також пригадував шо залишки досовкових артефактів тут фоткав, здається Голем - то була коробка "Сіменс" на електроопорі. Десь поблизу Шевченка, 146. Але якшо він тут, то з якою метою його звели у кварталі, в якому за совка був крупзавод, про який нагадує хіба назва найближчої зупинки гром. транспорту? Що тут було раніше? Приблизну відповідь на це питання читаю у Вікі, стаття про вул. Шевченка:
№115: До 1939 року був млин «Едмін і син» та 1-ша Малопольська парова лущарня пшона та круп, в радянський період — крупзавод № 25, за часів незалежності України завод був зупинений, а його будівлі частково зруйновані.
до речі, зараз димар у робочому стані, - він приєднаний трубою до котельні. Здається є і вікночечко  у трубі, що ї поєднує.

І про те чому слово Альфонс для мене зазвичай асоціюється зі святим. На Замарстинівській монастир є, монастир святого Альфонса, може й архітектора Кустодіса у професійних колах колись вважали святим??...




5
Поки в одній темі переживають за ймовірне зменшення кількості недосліджених об"єктів, а у іншій - діляться враженнями від промислової гордості райцентру, я спробую поєднати ці два поняття: НЕВІДОМИЙ (тому що досі недосліджений нами) об'єкт, що, водночас, є промисловою гордістю мікрорайону (а колись - села-передмістя Львова).

Якось так вийшло, шо фанерний завод, який пережив ДСВ, перебудову працює і зараз, і його велику територію не планує ніхто забудувати (як Полярон чи інструментальний). Тим часом непомітно для міста, він відзначив сто років! Так, у 2019 році фанерному виповнюється аж 102 роки.
Зараз про це мало шо нагадує в його архітектурі чи технологіях.

Втім, якшо уважно придивитись, можна впізнати початок ХХ століття у стінах корпусів, фасади яких максимально близько до вулиці Брюховицької. Мої фотки (літо чи осінь 2011 р.)



Про вік заводу писали краєзнавці-автори книги "Слово про Кам"янку" (2002).






І от недавно я йшов повз нього і надибав оголошення про потребу в працівниках, а там - і номерки адміністрації заводу.

 Це підштовхнуло мене погуглити якісь фотки/відео/репортажі про нього. Якось дивно, шо про нього в неті майже нічо путнього нема (крім хіба бізнес-інформації). Нема нічо і у нас. Тепер принаймні є тема у розділі Плани.
Але все-таки одне шикарне відео я знайшов! У ньому є класна зйомка заводу дроном, і фотки зсередини, а також спогадив ветеранів з-ду.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=HkWtji9bfn4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=HkWtji9bfn4</a>

Чому я це пишу в планах? Бо вважаю шо було б круто попасти на завод, якому от-от буде 102 роки і він працює і ніби не ризикує найближчим часом закриватись. Хочеться щоб це було по-людськи, офіційно (як з локомотиворемонтним було). Що я для цього вже маю?
По-перше це відео: у ньому є фотки заводу ВСЕРЕДИНІ, у цехах - очевидно що з дозволу адміністрації зроблені. Це і дає підставу вважати, що зайти на територію можна, попередньо домовившись з керовніками. На них можна вийти завдяки оголошенняю, яке я додав у цю тему.
По-друге, завдяки тому шо живу недалеко і знаю деяких місцевих, скажімо так активних громадян Кам"янки, є ймовірність вийти на краєзнавців, які замутили цей відос=тобто домовились про дрон-зйомку і фотографування цехів.

P.S.: місце для інсталу на територію також знайшов, але наразі його не афішую, бо конкретно щодо фанерного я суто за нормальне потрапляння.

6
Дозволю собі дати в цю тему якісь направду класні звіти, написані НЕ адміністраторами і не мною.

Євреї в Полтві, дослідження на місцевості

Сильно! Поєднано і роботу з джерелами, і вишукування об"єктів на вулицях і під ними: детально, ретельно, достовірно, ВАЖЛИВО.

Центр космічного зв’язку
тема доповнена різними коментами, але тут є дуже цікаві фотки антен зблизька Електрічкінга і Алекса-Л.

Цвинтарі Львова
Тема на перший погляд нудна, але В НАС вона сповнена інфи про маловідомі, зниклі кладовища/поховання.
Цікаві фотки від Anhorda. Але як на мене, то важливою деталлю тої теми є те, що White Love  писала курсову саме по зниклих некрополях Львова. І в списку джерел у гордій самотності онлайн-ресурсів Еxplorer.lviv.ua!

Як на Гуцульщині вугілля добували
Xaolas i Magnowski наповнили цю тему суперовими фотками, текстовим звітом, професійними поясненнями, схемами.

Кременець, замок, штольня
Driver і Ко поїхали у замок, - пофоткали його, панорами міста і штольні у лісі біля Кременця.

Сховище тролейбусне
Soulstorm про один з бомібків, де у 2015 р. були нові електрощитки, лавочки і...унітази

"Поворот не туди", або Як я вперше на товарняках до Києва добирався
Segfault якісно і стильно написав про трейнхоп. Vasi4 йому був за штурмана

Далі буде...


7
Прочитавши цю тему я вирішив, що традицію можна і треба підтримати, хай і наодниці. Я це зробив по-своєму. У рідному мікрорайоні Рясне є цілих два місця вшанування вояків УПА: пам'ятник на вул.Рясненській і хрест на Брюховицькій. Останній я фоткав у цій темі.

До того ж сьогодні була добра погода жеби "вигуляти" свою чорно-червону футболку.
Мої скромні квіти контрастують поміж посаджених тут на День Незалежності парафіянами одної місцевої церковці.

Вдруге в житті я наблизився аж так до цього придорожнього хреста.


8
Заходьте у основну тему - я туди додав фотозвіт з цеху, який сьогодні відновив роботу. Тепер ця тема троооошечки оптимістичніша :)

9
Побував там сьогодні по роботі. На комбінаті була святкова ґранда - відновлення роботи після 2,5 років простою, можливого банкрутства, суду, санації, інвестиції у 1 мільйон доларів і... нарешті він сьогодні знову працює. За наступні 4 місяці крівництво комбінату планує вийти на повну потужність виробнитцва.  Today туди привезли пресу, в т.ч. мене. Тупо було б не пофоткати це все зсередини аби доповнити, освіжити цю тему.
Комбінат почав працювати ще у далекому 1951 р. Поч. 50их час тут впізнається у архітектурі, зокрема у фасадах.



Звичайна собі прохідна, але з моднячим табло. За нею є велопарківка. Територія комбінату велика, і ровером тут їздити мабуть досить вигідно, зручно. Бачив двох працівників що їхали на роверах, але не зумів сфоткати. Навіть якби це сталось, то я б не оприлюднив би - обидва роверисти, яких бачив - охоронці.


Біля в'їзду отака закусочна.

Для усього міста, вочевидь, дуже важливо щоб з цієї труби йшов дим. От такий екологічний компроміс: комбінат переробляє макулатуру, але труба робе своє сіре діло. :(

ще трохи диму з іншої трубки

На території багато кущів, дерев різних порід: берези, липи, каштани.




Цікаво, куди вони показують?


Ліхтар

Нам показали тіки один цех. Однак в ньому є якісь цікаві деталі, що створюють контраст і нагадують про радянську епоху, коли ЖЦПК був промисловим гігантом.
Почну з працівників. Зараз у штаті комбінату 539 осіб.


Здається це таблички які підказують де жіноча роздягалка, де - чоловіча.



Цех розділений, зразу й не осягнеш яка площа приміщення під дахом

До речі, про дах..

Перейдімо до агрегатів

Оцю центрифугу обслуговує жінка

вона стежить аби була стабільна подача води у кашу

Пульт-симбіоз: древній дизайн+новий монітор

...і ше образочок тут :)

про всяк випадок...


яскраво пофарбовані елементи розбавляють зелено-сіру картинку






ВОДА. Вона тут ніби є, але помічаєш не одразу. Лише коли приглянешся уважніше, відчуєш як вона капне з верхньої частини механізму.



Верхня частина


недіючі циліндри, за якими є велика ЯМА, а у ній...

...ТРУБИ і...

БРУХТ от власне коли я його побачив, то виник когнітивний дисонанс, бо коли ВІПи у піджаках розказують про те що вдалось вберегти гіганта від розятгування на металобрухт, а тут лежить отаке, то є питання, а у якогось дядька виникли претензії, коли він поабчив ЩО я ЦЕ фоткаю. Він казав шось типу: "Навіщо це фотографувати? От це фоткай!" - показав на паруючий агрегат.


Ще трохи пультів керування



Після натискання ВІПами на цей краник гудок символічно сповістив про початок роботи.


...а засоби оповіщення також ще з давнини



Від старого годинника тут тягнеться дріт

ну і на закуску дошка якості. Документи датовані ще 2013 роком - якраз напередодні отого майже банкрутства.

а ось ще одна дата - з оптимізмом у майбутнє

На вході у цех там отакий дивний дерев'яний ящик. Про які корки тут йдеться?

З понеділка, якщо сприятимуть обставини, додам коротеньке відео або два.

10
Якось я натрапив на форумі на тему про брак води у Львові. Згадав, шо в мому фотоархіві маю кілька знимок водокачок (водяних колонок) Міста та й вирішив якось звести це в одну тему.
Зважаючи на те, що Львів на великому Вододілі, можна припустити шо поверхневі води в нас були неглибоко, тому й водокачки ставили у різні роки. Та з часом, на них забили, не доглядали а той зовсім демонтовували. На моїх (і не лише!) фотках колонки різні: є зі Львові, є з області, з різним принципом помпування.
почну з далеку, так як більшість колонок, які знимкував за межами Львова ДІЮЧІ.
Стрий, 2012 рік
Обидві діючі. Вода ринула після кількох секунд качання достатньо потужним потоком. Мають спеціальні носики - швидше всього функціонал, ергономіка - можливість повісити посудину до якої набираєш воду і не тримати її в руках. Зверніть увагу - поряд, за кілька сантиметрів люк в каналізацію.



Добромиль, Старосамбірський р-н, 2013 р. Подвір'я житлового будинку. Швидше за все колонка з сссрівських часів - припускаю це бо на трубі є клеймо "Ц 22 р" (цена 22 рубля)




Дубляни (передмістя Львова), січень 2015 р. Клеймо на кришці вказує на те шо це аж з Одеси! недіюча





Львів. більшість (якшо не всі) недіючі.
Вул. Стрийська, 36-40. Взято з блогу. Клеймо під трубою польською




фоткаincognito - його знахідка під Кортумовою горою (вул. Петрівського). Там до 2004 року не було водопроводу, тому для місцевих ця колонка, мабуть, мала велике значення.


Три колонки на Кам'янці (Батарівці) поч. 2012 р.
Недалеко від цього мікрорайону є ліс "Глобус", де є джерела питної води і невеличке озерце. Тобто рівень залягання підземних вод спонукав мешканців пробивати свердловини і ставити колонки. Не дивно, шо тут поблизу одна від одної є (точніше БУЛО) кілька колонок.
вул. Шевченка, 258. Її вже тут нема - не знаю що з нею, але десь в 2013 по ній залишилось тільки порожнє місце, яке нагадує про її існування обнесеною огорожею



вул. Брюховицька, 25 -- її також вже тут НЕМА. я її сфоткав у січні 2012.




І найцікавіший експонат доживає віку на Шевченка, 276. В 2012 році я зняв її первісний вигляд.  В 2010-2011 рр., до речі, за докладання зусиль з неї можна було "вижати" воду наполегливим натисканням на кришку.
З тих часів вона "змінилась" -- вандали зняли кришку з польським клеймом, зафарбували її в рожевий колір.

До речі, клеймо - я ретельно погуглив rudolf schmidt bia?a і знайшов інфу шо це робота польської фірми, швидше всього міжвоєнний період.





11
Смітник / Re: Графіті
« : 07.03.2016 12:53:06 »
На початку січня пофотокав графіті на наймолодшій вуличці Бенедиктовича (з'єднує Городоцьку та Шевченка)




хоча дехто каже що це стріт-арт









12
Коли ми вилазили я порахував к-ть драбин у стволі - їх 27.
Ми п'ятеро піднялись ними нагору за +\- за 40 хв.

13
пл. Григоренка, 4
по можливості продовжуватиму цю тему новими знимколокціями

14
Натрапив у свому архіві пофотканий млин в селі відомому завдяки фестивалю й фортам. Але біля зупинки є непогано збережений млин. я в нього залізти  не мав часу, так як вже чекав на автобус до Львова, але вдалось зробити кілька кадрів кімнат першого поверху з підвіконників.
загальний план. Будівля в самому центрі села, біля роздоріжжя


По сусідству люди ведуть господарку - їхня хата примикає до млину. Мабуть нащадки мельників.


Інтер'єр

курити зась!




мануали для робочих


як не дивно ше не все розікрали!


через дорогу - залишки МТС (мототракторної станції) колгоспу

це здається тильна стіна МТС

малюнок на корівнику

те шо від нього лишилось


ОДНЕВСЕ в Поповичах - сільрада+магазин

нечасто бачу рушнички на вуличних хрестах

15
Я довго думав в який розділ-тему дати цей відеошедевр. Тому шоб воно не згубилось, даю окремою темою.
Особисто мене воно ВРАЗИЛО. З перших секунд не розумів з якої сторони вони їдуть в Місто, потім ніби нічо особливого, але як вони проїхали кільце Кульпарківська-Виговського-Великого. словом, ЦЕ ТРЕБА БАЧИТИ.
Автобусні БУДКИ, скромні та прості вивіски великих магазинів, нема реклам, заторів, багато ЛАЗів та бобіків, зупинка гром. транспорту під катедрою, ЯЛИНКИ на клюмбі, нема пам. Кобзарю (ну і хвилі), ДАІшники в шинелях, перехожі в хутряних шапках


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=xBi0zk9GGrk" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=xBi0zk9GGrk</a>

16
Скролив я сьогодні Fb і натрапив на сторінку ПолтваТБ, поскролив ту сторінку, а там - бац i Bottlehunter!
Видно шо на якійсь презентації чи шо. Короче фотка гарна, даю скрін зі сторінки - там вже є навіть один самолайк :)

17
Обговорення / Дігерство і АТО
« : 03.02.2015 10:57:48 »
За останні кілька днів натрапляв на якусь інфу в ЗМІ про те, що стосується і діґерства і АТО водночас. Вирішив зробити тут тему, де буду додавати такі повідомлення.
Почну зі Львова. Поки ми самовіддано і завзято штурмували стіни та головний вхід Роздільського пивзаводу, з суттєвими втратами пального потрапили в палац і санаторій, поки ми в чудовій атмосфері ближче знайомились і лапали писками сніг на тамтешньому озері і лазили в печеру,
?Львів?'ський Демократичний Альянс впорядкував бомбосховище. от таку інфу знайшов на їх Фб:

Цього разу об'єкт знову розташований на території дитячого садочка, по вул. Родини Крушельницьких, 23 (бічна від вул.Зеленої, близько клубу "Picasso") в цю суботу 31 січня об 11:00, як завжди чекаємо Вас з хорошим настроєм, змінним одягом, а також з ліхтариками!
Як ви можете долучитись?
1) Прийти власною персоною зі змінним одягом і взяти участь безпосередньо;
2) "Нагрузити" свого чоловіка, хлопця, брата долучитись до цієї правильної ініціативи smile emoticon
3) Репостнути цей запис з мотивуючим гаслом важливості цього заходу!
Зареєструватися як волонтер можна за лінком:
http://goo.gl/forms/TErYpvSprB
або телефонуйте: 093 717 47 48 - Святослав Могиляк

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=64lTG5IufQU" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=64lTG5IufQU</a>

вже пророблена робота ними є на їхньому ж каналі ютуб. Відеозвіти:
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=RUlyrax_QDE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=RUlyrax_QDE</a>
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=BHLqvjiJ2E4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=BHLqvjiJ2E4</a>

18
Тема by Fry і Нелегал

Основна тема ТУТ

19
Думаю, є шо обговорити. до речі, шо там на знайденій флешці ;)
і як там папуга з кіндера??

20
...Або історія про те, як Експлорер святкував Андрія квестом двориками й іншими цікавими місцями рідного Міста.
Почали, як і планувалось з-під пам'тника. Ті, хто підписався в темі прийшли вчасно, a cамe Bottlehunter, Roy, Stinger, Stalker, Soulstorm і я (здається, нікого не забув).
Стартанули з Костюшка, 14. Чи той Roy, чи Bottlehunter доречно згадав шо семе тут свого часу був потужний вибух газу. Без жертв не обійшлось. Але мости, як бачимо, витримали, а саме подвір'я відреставроване. Драбина-стремянка - тут ми побачили її вперше (в інших дворах її там лишати на стін - мейнстрім, адже саме там її тримати дуже зручно, там як під ліжком чи біля шафи малуватио місця в хаті). Також варто взяти уваги ВЕРХНІЙ міст - в цьому дворі він підсилений аркою. Коли вже вдома я переглянув фоточки ВСІХ мостів, які ми дослідили в той св'ятковий день, то дійшов висновку шо це ЄДИНИЙ АРКОВИЙ міст між балконами який ми з вами бачили! Не помилюсь якшо заявлю шо це і є ЩЕ ОДНОЮ особливістю двору на Костюшка, 14.

Далі був подарунок імениннику по дорозі на Дорошенка, 67 (про презент більше знають Bottlehunter i Stalker)
На Дорошенка, 67 ми дочекались фото_графині і давай знимкувати дворик:

Тут я також звертав на висячі драбини (їх тут більше - на кожному мості по одній), сподіваючись довести свою теорію про те, що такі мости є частиною пожежної безпеки будинку: горить одне крило->жильці біжать по мостах в інше і вже звідти по сходах спускаються на вулицю чи в двір. Теорія правдоподібна, однак не доведена. Драбини прямого відношення до теорії не мають. Так чи інакше, тут мости є такими собі кладовками і оранжереями: вазонки, інші домашні причандали зручно зберігати шоб в тісних квартирах не забирали місце.

Потім ми виявили між Дорошенка 76 та Дорошенка 65 цікаву стіну, де є Ґрааль і Територія "А". Святе місце.

Сусідній двір (Дорошенка, 65) також з двома коротшими ніж попередні мостами
Однак тут крім вищезгаданих драбин є ще й дашок і нижній заставлений меблями та купою домашнього вжитку.
Зацініть ше одну цікаву річ: і на Дорошенка 67 і на 65 є приварені декоративні елементи для завішування на них вазонків (москалів, одягу для сушки, сушки, хто шо придумає, потрібне підкреслити)
Ні тут , ні на Костюшка нам не вдалось вийти на ці мости, так як двері на змаках а подекдути є відеокамери+детектори руху.

Сторінок: 1 2 »