Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Bottlehunter

1
Звіт мені сподобався, а от з тим, що Мюнхен нецікавий, категорично не погоджуюся. Дорогий, холєра, але дуже цікавий. Центр міста дуже пишний і красивий. А ще в Мюнхені є Дойче Музей, один з найкрутіших технічних музеїв світу. Тільки він вартий того, щоб купити квиток на літак сюди - цілі велетенські зали і поверхи присвячені промисловості, видобуванню корисних копалин, фізиці, комп'ютерам, астрономії та іншому. Серед іншого, там проводять електричне шоу з мільйонами вольт та справжніми блискавками, діти та дорослі у захваті)

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=k8lXOnsvD80" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=k8lXOnsvD80</a>

Ось кілька моїх фото звідти:

Центр міста













Джульєтта, її, як ви зрозуміли, треба потерти на щастя)



Місцями бойової слави дядька Адольфа. Мюнхен колись був головним місцем нацистів









Кілька фото з музею:

























2
І як успіхи? Похвалитеся колекцією накопаних корків?

3
Маємо тепер новий розділ, для звітів з-за кордону https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/board,47.0.html

DeZer, з тебе звіт як з ініціатора ідеї  8)
 

4
Ну то чудово. Залишилося вибрати хто з адераторів це зробить :)

5
Типу туди перенести всі звіти з-за кордону, незалежно від теми? Чи тільки ті, які зараз в "Краєзнавство та історія"?

6
Дуже дивно, що ніхто ще досі не написав про Заліщики. Спробую це виправити, виклавши свої старі (2015 рік) фото.

Як і багато містечок Тернопільщини, Заліщики мають чудову атмосферу та потужний туристичний потенціал. Всі мабуть знають класичну панораму міста, з трьох сторін обгорнутого Дністром. Раніше я думав, що то мабуть треба застосовувати панорамну фотографію або спеціальний об'єктив, щоб отаке пофоткати, але ні - коли піднімаєшся на горб перед містом, від вигляду перехоплює подих. Літо вже на носі, і це суперовий маршрут, щоб трохи поволоцюжити з рюкзаком і друзями по рідній землі.



Тільки не робіть дурниці і не їтьде в Заліщики автомобілем. Варіанти добирання громадським транспортом зі Львова такі, що від них перехоплює подих ще більше, ніж від красивої панорами міста. Ви детально роздивитеся всю Галичину, встигнете покуштувати місцевого пива і біляшів на сонних провінційних автостанціях, нажити собі друзів і ворогів і на власній шкурі зрозуміти, про що писав Прохасько в своїй книзі ФМ Галичина. Ось тільки деякі з них:

- Автобус Львів-Заліщики, 7+ годин в Еталоні на спеці
- Нічним поїздом в Коломию і звідти ранььою електричкою в Заліщики
- Якимось ковбойським поїздом вночі до Тернополя, а звідти електричкою чи автобусом

І таких варіантів безліч. Ми вибрали такий: київським поїздом до Франківська, потім маршруткою в Городенку, далі автобус в Заліщики. Назад довелося добиратися попутками до Городенки, бо "то неділі, в неділю автобус з села не їздит", а далі чим прийдеться))) Було спекотно, цікаво і весело.
Я не буду розписувати історію міста і що там можна побачити, ви це легко знайдете в інеті. Скажу тільки, що гарне місце для намету є метрів з 50 справа перед автомобільним мостом (якщо заїжджати зі сторони Чернівецької області). Джерела там ніякого нема, по воду можна зганяти в місто, набрати в когось) А далі ви і без мене знаєте що робити влітку на Дністрі.

Поділіться, будь ласка, своїми фото, враженнями та порадами.

По приїзді до Франківська посиділи в кафе (станіславівським кав'ярням одвічний респект) і подумали, чого нам ще не достає для походу.





Не вистачало трьох картоплин, одної мівіни та фляшки рому. Виправили це недорозуміння в гастрономі



Гігантська голова Бандери в Городенці


Міст в напрямку в'їзду в місто


Міст зі сторони річки


Розклали намет, можна і перекусити


Залізничні артефакти у воді


Інформаційна дошка в парку


Колишній панський маєток


Вулиці міста










Початок підйому на гору. Як завжди, замість нормальної дороги ходимо якимись собачими стежками


Піднялися)))






Угорський цвинтар часів Першої світової (хоча я в цьому не впевнений, досі не знаю чому він там)











Перший кілометр дороги назад


7
Толковий текст про те, що робити, якщо ви впали з платформи на рейки в метро. Скопіпастив з Фейсбука, не знаю хто автор. Опубліковано у "Київ, я люблю тебе".

===============================================================
Можливо це врятує чиєсь життя. Можливо навіть Ваше або близьких Вам людей.

Мова піде про виживання в метро, ​​а саме що робити коли звалився з платформи. За рік в київському метрополітені при падінні з платформи гине близько 35 осіб, це приблизно три смерті в місяць. І багато хто реально не знає як діяти в такій ситуації.
Почну здалеку, це важливо. На чому рухаються поїзди метро? На електротязі. Це просто і відомо майже всім.
Звідки вони беруть електрику? Ось тут версії у людей розходяться. Розповідаю як насправді: поїзд котиться по двом звичайних ходових рейках, а збоку від поїзда (конкретно зліва) йде третя рейка, контактна. Зазвичай ми її не бачимо - тому що вона розташована під платформою. (Див. Фото внизу, вона закрита кожухом, зазвичай жовтенького кольору).

Саме з контактної рейки потяг бере електрику за допомогою струмоприймача. Напруга у цієї рейки 825 В, а силу струму вона дає таку, що багатотонний метрошний состав непогано так розганяється.
Загалом, наближатися до цієї рейки СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНО. Смерть ось прям моментальна і остаточна. Незважаючи на те що вона закрита кожухом - вставати на неї категорично заборонено.
Саме тому якщо ти впав з платформи - В ЖОДНОМУ РАЗІ НІКОЛИ не намагайся залізти на платформу назад там де впав.
І В ЖОДНОМУ РАЗІ НІКОЛИ не намагайся сховатися від поїзда, що наближається, під платформу.

А ЩО ТОДІ РОБИТИ?
1.Варіант номер один: бігти в напрямку руху поїзда до початку платформи. Поїзд там все одно зупиниться, а машиніст побачить тебе заздалегідь. Співробітники метрополітену допоможуть тобі вибратися.
А ще в кінці платформи є НОРМАЛЬНІ СХОДИ, по яким спокійно можна вийти і нікуди не дертися.
2. Якщо раптом не можеш бігти (при падінні зламав щось) або тікати - варіант номер два: лягай ниць у виїмку між рейками, головою до поїзда, обличчям вниз. Вкрай бажано встигнути скинути з себе рюкзаки і сумки.
У виїмці може бути калюжа, вона може навіть смердіти - але тут не до огиди, виживання важливіше. Лягай, закрий вуха і приготуйся посивіти. Гуркоче поїзд знатно, від нього йде потік гарячого повітря і при гальмуванні можуть летіти іскри. Зосередься на положенні тіла, лежи нерухомо.
Обов'язково лежати головою до поїзда, інакше одяг може задерти потоком повітря, і зачепитися за що-небудь, тоді тебе потягне і розм'ясорубить. Загалом лягай головою до поїзда, обличчям вниз. Так чи інакше, поїзд і виїмка спроектовані так, що тебе ніщо не зачепити і ти обов'язково виживеш.
3. Якщо бачиш що хтось впав - обов'язково підкажи людині, що робити. Якщо побіг - відмінно, тоді швидше повідом черговому по станції: або через колону екстреного виклику, або через будь-якого співробітника метрополітену. Хоч через прибиральника - вони зазвичай усі проінструктовані на цей випадок.
4. Якщо людина все-таки лізе назад на платформу - в жодному разі не подавай йому руку: якщо його вдарить струмом від контактної рейки - тебе вдарить РАЗОМ З НИМ. Скинь куртку або штани - витягай за одяг. Але краще направ по ходу руху поїзда в кінець платформи. Це простіше і правильніше.
5. У разі аварії або катастрофи, якщо поїзд в тунелі і далі точно не піде - виходь праворуч по ходу руху поїзда. Пам'ятай, що контактну рейку розташовано зліва по ходу руху, і не факт щоїї відразу ж знеструмлять.

8


Один з націкавіших музеїв, які мені досі доводилося бачити - збережена історична будівля очисних споруд в Празі. під патронатом ERICH, - європейської організації, яка опікується об’єктами промислової історичної спадщини. Зазирніть на їх сайт, там багато цікавих місць, які любителям індастріалу захочеться побачити.





Для початку трохи історії.

В другій половині 19 століття Прага зіткнулася з тими ж проблемами, що й більшість великих міст Європи: промислова революція призвела до різкого збільшення населення і, відповідно, відходів його життєдіяльності. Існуюча каналізація - кількадесят прямокутних ровів, що “доставляли” какахи та мертвих тварин без жодної очистки просто до Влтави - явно не справлялася з покладеною на неї роллю. Крім того, ці канали не завжди прямували донизу, як би дивно це не звучало. Як наслідок, місто мало кілька великих помийних ям, які були постійним джерелом неприємного запаху і які треба було постійно очищати. Тому наприкінці 19 століття, після кількох років розгляду різних проектів та бюрократичної тяганини, стартували масштабні роботи.





Всі роботи з проектування та будівництва велися під керівництвом англійського інженера Вільяма Ліндлей, і це людина, якою я направду захоплююся.

 Він продовжив справу батька і проектував каналізації та водогони в різних країнах Європи та Росії. Кожного разу це був унікальний, масштабний та технологічно новаторський проект. Фактично, Ліндлей напрацьовував з нуля підходи та технології, якими ми користуємося і досі, наприклад форма колектора, кути нахилу певних ділянок, методи очищення, системи захисту від затоплення та переливів, технології виготовлення будівельних матеріалів тощо. Сер Вільям Ліндлей завжди прискіпливо ставився до вибору матеріалів і якості робіт. І в цьому можна пересвідчитися і тепер, спустившись під землю в Празі або відвідавши каналізацію міста Лодзь.

У Варшаві, де Ліндлей проектував водогін, інженерові навіть поставили пам’ятник.



Перед Вільямом Ліндлей стояла задача спроектувати каналізацію, яка могла б обслуговувати місто з 500 тис. населенням. Він її перевиконав і розрахував все для мільйона людей. Зараз населення Праги 1200 тис, і жодних проблем окрім поточних планових ремонтів поки немає. Більше того, доводилося читати, що коли проводяться якісь роботи під землею, то заміни зазвичай потребує бетон 50-70-х років, а не цегла часів Ліндлей.

Загальна схема каналізації міста проста - з периферійних частин міста стікаються три основні потоки. Вони зливаються докупи в самому серці міста, під Старомєстскою площею. Нерегулярно, з нагоди якихось історичних подій туди навіть проводять екскурсії, за ними можна слідкувати, наприклад, на сайті місцевого водоканалу

Далі каналізаційний потік тече до очисних споруд в район Бубенеч. Почали вони працювати в 1906 році і служили місту аж до 1967, коли на повну потужність почали працювати нові очисні споруди на Цісарському острові. Порівняйте, до речі масштаб: невеличка стара споруда і масштабний комплекс з найновішим обладнанням.





Зараз це затишне місце, зі збереженою старою промисловою архіткетурою та цікавими екскурсіями (чеською та англійською мовами).  Розклад екскурсій та правила можна знайти на Офіційному сайті музею. Час від часу тут відбуваються різні акції, як-от нічні тури чи запуск автентичних парових машин початку двадцятого століття. Також можна за окрему плату влізти на високу трубу котельні поруч. В тій самій будівлі, збоку, є затишне та недороге кафе з кавою, пивом та перекусами.

Ми з Големом потрапили сюди на Великдень, екскурсія була типу як офіційна прелюдія перед неофіційними полазками.

Розповідь гіда дуже цікава, але ще цікавіші приміщення з червоної цегли, де всюди зустрічаються органічно вписані інженерні артефакти початку століття. Постійно розриваєшся між бажанням послухати і пофоткати. Можу спорити, що ті форумчани, які люблять пофотографувати, із задоволенням провели би тут день, а то й більше ;) ;) ;) Ось що ми побачили того дня.

Хол та електричний мотор в ньому.







Автентична плитка на підлозі:



Оцей люк був спочатку спроектований для освітлення. Всі етапи з очистки води відбувалися внизу, вгорі тільки адміністративні приміщення.


А так люк виглядає знизу.



Потім освітлення зробили електричне.



Перше приміщення на нашому шляху - котельня



Спускаємося нижче, до приміщення, де відбувалася груба очистка.












Через комплекс в Бубенчі проходило 120 млн літрів води в день, з яких діставали до 25 вагонів нечистот. Влітку їх продавали фермерам як добрива, а взимку через низький попит складували у спеціальні “гімносховища” на сусідньому Цісарському острові.

Технологія очистки досить проста. Спочатку великі предмети, як-от гілляки, каміння, різне сміття, виловлюються спеціальними решітками. Потім вода потрапляє в спеціальний бак, де кілька годин відстоюється пісок і намул.
В підземній частині будівлі проводилася механічна очистка. Зокрема, в спеціальній ємності довжиною 13 і глибиною шість метрів осаджувався пісок, його згодом діставали і відвозили вузькоколійкою на Цісарський острів, потім промивали та продавали. Після кожної зими в каналізації зникають десятки тон піску, дощ вимиває його на вулицях та розмиває штукатурку стін будинків.





Насоси, які приводилися в дію паровими машинами. Дуже фотогієнічні)))









А це самі парові машини, вироблені в 1903 році в Празі. Чистенькі, відремонтовані і викликають правдивий захват відвідувачів. Всі відразу кидаються фотографувати блискучі механізми, що дуже пасували би до якогось фільму в жанрі Стімпанк. Час від часу їх запускають, сподіваюся, колись на цю атракцію потраплю.















Голем фоткає піч парової машини зсередини.



А я це зробив ще минулого року)))







Виходимо на задній дворик, щоб спуститися ще нижче







Вузькоколійка, якою відходи вивозилися на сусідній острів





Під цим полем знаходяться великі ємності загальною довжиною близько 88 метрів. Вони мали похиле дно, щоб збирати осад (шлам). Такого осаду за день збиралося біля ста кубометрів, його згодом збирали та використовували як добрива. Ці канали виходять прямо до Влтави.













І на завершення екскурсії вся група пливе на моторному човнику темним каналом.
Сподіваюся, Голем виправить мене, якщо десь щось перепутав і додасть свої враження. Дякую, що догортали аж досюди ;D



9
Якось раз на Великдень приїхав до мене в гості власною персоною сам Голем. Та не сам, а з паскою, крашанками і шнурком з карабінами. Справа в тому, що я вже давно запримітив кілька дзюр, які наполегливо вимагали дослідження, а самому спускатися не дуже хотілося. Міські підземелля нечасто але регулярно збирають данину людських життів, минулого року в празькій підземній річці також  втопився хлопець. Тому безпека і гарна компанія - на першому місці.

Після нетривалого сніданку, ми поїхали на старі очисні споруди, більш відомі як Музей каналізації. Про нього буде окрема тема, бо то не булька з носа - здоровенний шмат промислової історії і цікава екскурсія.




Відразу перепрошую за нездалу якість фото. Фотографії будуть які завгодно - пересвічені, несфокусовані, з заваленим горизонтом і те де. До повної колекції бракує хіба ще пальця в об'єктиві) Фотограф з мене так собі, а знімати під землею, та ще й коли  хочеться як можна швидше рухатися далі - то взагалі не моє. Я впевнений, що Голем зі своїм супертелефоном ситіацію пізніше виправить.

Зовсім недалеко від музею, в районі вулиці Млинської, є вхід в каналізацію, нора в людський ріст. Прикрита, як водиться, великою решіткою-мишоловкою. Звук з дірки долинав потужний. Таке враження, що всередині потік хоча б такий, як в Полтві на Чорновола. Перевдіваємося і заскакуємо всередину.



Спочатку метрів п'ятнадцять затопленого коридору. Потім тунель трохи крутиться і нарешті виходить у високе приміщення, довжиною метрів п'ятнадцять і шириною зо п'ять. Всередині два невеликі потічки падуть з висоти метрів чотирьох, і зливаються в один. Оце і все, звук зблизька таке враження що навіть менший, ніж назовні. Просто тунель викладений добротною цеглою, деколи навіть плиткою, і через це потужно резонує. На схожий трюк ми купувалися ще кілька раз: з бокового яйця звук як з Боїнга, пролазиш навкарачки метрів п'ятдесят, збираючи на шапку колекцію мертвих запліснявілих павуків, а там - маленький потічок з сусіднього будинку паде з метрової висоти.





До речі, про саме проектування цього місця - я був, м'яко кажучи, шокований. Все викладено ідеально гладенькою чорною цеглою з ідеально рівними швами. Всі деталі продумані до дрібниць - наприклад, якщо в яйце вливається бокова притока,нахил нижче по течії кілька метрів зроблений більший,щоб розігнати потік. Вода не просто паде з висоти, а затікає в спеціальну трубу, щоб не розбивати цеглу внизу. У всіх потрібних місцях для зручності робітників вставлені спеціальні металеві скоби, на них однаково зручно ставити ногу і взятися рукою. Навіть скоби під люками не прості собі залізяки, а мають зазубрини, щоб нога не ковзалася. Недарма в каналізацію Праги спускався сам Франц Йосиф, і я впевнений, що чехам за себе соромно не було. І вся ця господарка має поважний вік - більш ніж сто десять років.









За допомогою шнурка піднімаємося у верхнє яйце, проходимо метрів чотириста, зазираємо у бокові притоки. Чудове місце, що й казати. Йти можна і далі, але скільки - невідомо. Судячи з усього - далеко) Робимо ще кілька фото і йдемо на вихід, на сьогодні запланована ще одна підземна річка.





Наступний об'єкт - Мотольський потік. Невелика річка, яка в районі парку Цибулька затікає під землю і близько чотирьох кілометрів тече аж до Влтави. Вхід виглядає дещо незвично:



Всередині отого півкругу - бетонна яма з гладенькими стінками, висотою зо три метри. Тобто вниз без шнурка ще сяк там спустишся, а от назад то вже буде над чим задуматися)  Вхід сухий, вода з озера затікає через інший злив, збоку, і вже звідти тече руслом, час від часу поповнюючись мілкими бічними притоками.

Прив'язуємо шнурок і спускаємося вниз. Довкола досить людно, багато рибалок, дітей. Ми дуже надіємося, що ніхто нашого шнурка красти не буде, залишаємо його і йдемо всередину.











Вода чистенька і навіть по-своєму приємно пахне. Йдемо далі, розглядаючи нечисленні артефакти. Якихось цікавих знахідок, типу монеток або бивнів мамонта, в той день взагалі не було. Зате траплялися графіті, сюди досить часто спускаються.






Тут підлога викладена справжньою керамічною плиткою.



Голем пробує зловити сигнал ДжіПіЕс з люка, щоб зрозуміти, де ми є.



Велике озеро, де навіть живуть кажани. За ним цегляний колектор закінчується і починається одноманітний бетонний. Ми протопали ним ще з кілометр і, пам'ятаючи про те, що чим далі пройдеш, тим далі вертатися вирішили вертатися. Оце і все на сьогодні, до нових зустрічей в ефірі.



10
Шкода фаворит, вже починає пускати коріння в асфальт від довгого стояння на одному місці.





11
Теж там побували минулого року. Місце гарне, приємно, що тими нещасними медведями хтось переймається.
Проект створений за підтримки і під наглядом австрійців, можливо тим і пояснюється "несовковість" місця і підходу до тварин та відвідувачів.
Без екскурсовода тоді і справді не дозволяли ходити, але це і краще - людей було просто море.

На території є облаштоване місце для парковки, магазин з сувенірами (гарними) і палатка  з кавою-морозивом. А ще дитячий майданчик, щоб батьки трохи відпочили за столиками)  Загалом дуже атмосферно та релаксивно)
































12
Інженерні Споруди / Re: Полтва
« : 10.04.2019 14:49:53 »
Це мабуть пов'язано з інформаційною кампанією за зменшення використання поліетилену. Ось ще одна недавня новина на цю тему. До речі, від тієї ж авторки

https://zaxid.net/lvivski_supermarketi_pokazali_yaku_alternativu_proponuyut_polietilenu_n1479189

13
Не зважаючи на пафосний заголовок, не очікуйте, будь ласка, чогось надзвичайного всередині) Так називають це місце на всіх чеських сайтах, де я пробував шукати про нього інфу, хоча власне на завод воно схоже на так щоб дуже)))

Однак тема підземних нацистських заводів в Чехії - щось нове для мене і безумовно цікаве. Зараз активно збираю інфу по цих об'єктах, виявляється, їх було не один і не два. Одну зі статей чеською (ще не маю ради якісно перекласти) можете прочитати тут.

Є в Празі місцина, яка називається Браніцькі скали (Branické skály), це дуже красива вскеля, яка спускається майже до Влтави. Здавна тут видобували вапняк, в підніжжі скелі залишилися кілька штолень. Одну із них наприкінці 2 Св. війни нацисти почали розбудовувати, щоб розмістити тут чи то якісь майстерні чи то повноцінний військовий завод. Підземелля мали захистити виробництво від бомбардувань. Роботи так і не були закінчені, частина прокладених ходів підірвана. Документації чи свідчень, яким можна було б довіряти, не збереглося.

Вчора в Прагу прийшла справжня весна, я навіть перший раз в році ходив в шортах і пив пиво на столиках  ;D ;D ;D Побічним продуктом сімейної прогулянки стали неочікувані відвідини цього підземелля і нечіткі фото на мобільний. Всі ходи я не пройшов, то хотів би сюди повернутися ще раз, зі штативом і нормальним світлом як мінімум.

Щоб дістатися до скель, потрібно вийти на трамвайній зупинці Přístaviště. Навпроти неї розміщений отакий незвичний євангелистський костелик



І чудово видно круту скелю





Трохи далі за костелом можна побачити земляний насип, паралельний дорозі. В деяких джерелах вказано, що він мав захисну функцію, в деяких - що там ще й була чи мала бути вузькоколійка.



Відразу за насипом легко помітити вхід всередину



Всередині починаються розлогі і високі ходи, на землі трапляються рельси. Видно, що порівняно недавно ходи позамуровували, проте хтось наполегливий і озброєний кувалдою звільнив шлях товаришам-дігерам













Ще один вихід



Він же ззовні



Ще один вхід всередину, метрів за 200 від того, де я залазив. Швидше за все, вони навіть не сполучені



Камінь, підозріло схожий на бульбу



Ще раз перепрошую за якість фото. Сподіваюся, ще раз сходжу сюди з нормальним фотоапаратом і світлом, ну і заодно пройду штольні до кінця.

14
Продавати крадене негарно, тому тобі бан на три дні ;)

15
На Мартовича 2 хороша прийомка радіодеталей, це прямо в центрі. Вони також можуть і інший хабар купити, треба питати.

16
Про інші поки не знаю. В це записуватися не треба було, просто приходиш і вештаєшся всюди, де замка на дверях нема)

17
В 2033 році, коли Лесик добуватиме свій другий президентський строк, а Чотирнадцятий Клон Ілона Маска відкриє телепорт зі Львова до Сан Франциско, це місто стане шалено популярним місцем для відпочинку на вихідні. Бо ж дуже зручно: зайшов в будку в центрі Львова і відразу вийшов біля Голден Гейт. Тим більше, що в нас з США безвіз, Лесик ще в 2029 році порішав)

Сподіваюся, в пригоді стане оця тема, де я постараюся розповісти про місця, які можуть бути цікаві різного роду Експлорерам і які в туристичних путівниках зазвичай не займають перших позицій. Спочатку це мали бути повноцінні великі звіти (ну бо Америка велика і все тут таке грандіозне, тому розповісти хочеться багато). Але часу пройшло до...багато, а я так і не зібрався щось вродити. Тому хай краще буде синиця в руках, тобто маленький опис кожного місця з парою фоток, аніж зовсім нічого)

Перший такий об’єкт - музей ігрових автоматів, розташований на 45 пірсі. Це великий ангар, в якому зібрана приватна колекція з ігрових автоматів, більше 200. Це і механічні сценки з ярмарок кінця 19 століття, і сучасніші ігри типу бейсболу чи механічних гонок, еротичні картинки довоєнного часу, автомати, які передбачають долю та багато-багато-багато іншого. Основна фішка в тому, що вся ця господарка повністю робоча і доступна всім відвідувачам, головне наміняти побільше четвертаків в спеціальному автоматі. Відчуття, коли ти граєш в справжнього Пакмана - безцінні!
 
Офіційний сайт - http://museemecaniquesf.com/

Той самий Пакман





Відеогонки



Різноманітні сценки з життя, кидаєш монетку і вони "оживають"







"Веселі картинки".





Ще кілька цікаввих екземплярів







Насправді ніякими фотками не передати атмосферу всередині ангару. Хочеться спробувати буквально все, відповідно і четвертаки з кишень зникають з космічною швидкістю)))

18
Чоткий звіт. Ще один з моїх улюблених тру-олдскульна прогулянка Дедміта та АйЕмНейм
https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,2037.0.html

19
Звіт сі пише, троха зачекайте




20
Два клейма з Праги