Теми

1

Інженерні Споруди / Остання частина заводу Кінескоп

« : 05.04.2018 00:12:21 »

Дивно, яким чином серед сучасних новобудов, офісних центрів, збереглась практично недоторканою ця будівля, серед переформатованої території колишнього заводу "Кінескоп".
Історична довідка тут і тут. І ще цікаве відео.
В корпусі, де ми побували, - розроблялись та виготовлялись:
- трубки електронно - променеві фотореєструючі просвічуючі;
- трубки електронно - променеві проекційні;
- трубки електронно - променеві осцилографічні;
- кінескопи
і ще цікаво, що розроблялись високої роздільної здатності трубки, для відображення супутникових знимків/
такі, що 4к ховається)
Тобто, підприємство працювало на військову галузь.

Одного ранку, скрегіт металу порушив ранковий спокій, який стояв у повітрі на території, колись великого заводу. Зробивши кілька маніпуляцій, та деяких акробатичних рухів ми ступили в приміщення останнього, практично незміненого корпусу, з часів 90-х. Добре, коли можна скористатись захованим лазом мисливців за металом.

Піднімаємось сходами на верхній поверх, оглядаємо приміщення. Сонечко, якраз його гарно прорізає наскрізь, а через мутні шибки вікон нас і не сильно видно.
Хоча, ми ситуацію кругом чудово бачимо, вікна вже сучасних офісів, хтось приходить, сідає за робочий стіл...а ми тим часом...

А ми що? - ми фоткаємо, та надіємось, що у корпусі ми одні



Дахівка давно там протікає, заливаючи до першого поверху технологічні приміщення. Тому, стоять численні переповнені бочки, які нікому опорожнювати.


Справа залишки витяжки, зліва стенд з зразками корпусів кінескопів


Важко описувати побачене, якщо не орієнтуєшся у цій темі. Тим паче, коли виробництво профільне, та й, застаріле, зрештою. Поміж колб і всілякого обладнання визирають радянські та ранньоукраїнські плакати.


Робочий стіл


Вже знятий фасадний кондиціонер. Такими колись корпус був просто "обліплений".





Важко сказати, це склад готової продукції чи готового браку
Але, як бачимо кінескопи тут вузькопрофільні, не телевізійні.


Цікаво, в якому році працівник підприємства залишив на столі ці окуляри?


Гарно тоді сонце підсвічувало приміщення. Ще один склад вічного зберігання.


Ще одна переповнена бочка


Двері до хімічної лабораторії, з потужною витяжкою. Двері філігранно обгорнула занавіска, яка схоже вже зачерствіла від старості.




В одній із кімнат. Доволі старенькі меблі і...здається, фортепіанний стільчик.





Окреме обладнання закрите поліетиленом, для збереження.






Ця клейонка асоціюється з карантином) Можливо, там ртуті порозливали, а ми лазимо


Зсунуті столи, ялинка. Схоже, було святкування. Можливо, таким чином працівники "допрацьовували" свої останні дні, з розмовами як все знищили та про втрачені надії великого заводу.


І на завершення, трохи такого тру-олдскульного туалету:




Місце для записок, Ггг. В часи, коли туалетний папір був в дефіциті.



Ось, стали свідками, як повільно відмирає епоха...Пройде короткий час, я переодягнусь в діловий одяг, можливо заходитиму в ці сучасні офісні споруди, які поруч. А картинка, вона досі в голові, ці кадри запустіння і залишених речей, ніби непотрібних. Мало хто знає, що я там був щойно, і що прийшлось швидко покидати це знедолене приміщення, бо курва, спрацювала сигналізація. Але всім пофіг.
Лиш тільки я побачив цей контраст. В мозкові кластери записалась чергова порція кадрів буденності, з розумінням, яке все швидкоплинне.
Шикарне хобі, от шо!

Stay tuned)

2

Про explorer.lviv.ua / Стаття про закинутий Львів

« : 22.03.2018 23:17:31 »

Моє нещодавнє інтерв'ю, цікава стаття вийшла - https://zik.ua/news/2018/03/14/zakynutyy_lviv_zakutky_mista_de_rokamy_ne_bulo_lyudey_1284301


Щоб не загубилась

3

Краєзнавство та Історія / За лаштунками театру ляльок у Львові

« : 05.03.2018 00:15:01 »

У 1910-1913 рр. на площі Стрілецькій, 1 (тепер пл. Данила Галицького), відомій від початку ХІХ ст. як місце проведення різноманітних ринків, за проектом архітектора Яна Протшке був споруджений будинок Ремісничої палати. Великий зал, призначений для проведення спільних зібрань представників ремісничих професійних об’єднань, від початку побудови використовувався як кінозал під назвою кінотеатр «Балтик». Він функціонував і під час І Світової війни. Після війни кінотеатр, який мав назву «Штука», відновив діяльність 1926 р., його власником був відомий кіновласник Марек Парізер. Під цією назвою кінотеатр діяв до 1941 р., в часи німецької окупації тут діяв кінотеатр «Космос». Після ІІ Світової війни у приміщенні Ремісничої палати прем’єрним спектаклем “Івасик-Телесик» у 1946 р. відкрився ляльковий театр, одночасно з дитячим театром ще деякий час глядацький зал використовували як кінотеатр «Комсомолець».
Авт. Ірина Котлобулатова

Нещодавно, мали нагоду офіційно побувати на екскурсії в цьому театрі, познайомились з колективом, з приємним директором, художнім керівником Уляною Мороз, а найголовніше, що нас цікавило, то з особливостями будівлі.
Для нашого покоління, театр Ляльок був в житті десь до класу третього, а далі, через невелику перерву молодого розвитку це був клуб Лялька.
Та Лялька, яка багатьом запам'яталось, найбільш неформальний клуб тогочасного Львова, зрештою, з якої залишилось тільки приміщення, інша назва клубу та відповідно інший по характеру стиль. Що безумовно суперечить по духу і театру, та загалом, спільне приміщення, що є не завжди добре.
Як виявилось, приміщення театру тісно заплутані разом з житловими квартирами, які є у цій будівлі.
Наприклад, адміністративне приміщення знаходиться на третьому поверсі, до котрого треба попасти з театру в загальну сходову клітку, з ліфтом до речі, яку ділять мешканці будівлі.
Піднятись на третій поверх, зайти в загальний коридор, з безліччю дверей. Відгадати які з них, і ти, вуаля - знову в приміщенні театру. А це, колишня, велика квартира, де люди проживали в останнє, мабуть перед ІІ світою війною.

Хол театру та залишки колишньої розкоші. Хоча, можливо й не зовсім залишки. Дзеркало, рама, кам'яне оздоблення каміну, поручні, це все є в гарному стані.


Покрутивши головою, бачу гарний вітраж. Який до речі, свого часу виконував функцію додаткового освітлення. За ним було бронескло, та відкритий колодязь до неба. На жаль, у радянські часи його закрили, тому використовують штучне освітлення.


Пані Уляна якраз розповідає нам про особливості та будову приміщення сцени.


Колись, тут були вікна. З вулиці це видно краще.


В театрі організовується музей Ляльок, також проводяться різноманітні майстер-класи для діток




За кулісами. Йде підготовка до вистави, будуються декорації. Вони рухомі, з підсвіткою, по своєму унікальні.




Далі ми пройшлись по іншим приміщення театру.
Таким собі, музейним приміщенням з минулого часу)


Виглядає строго, і пахне совіцькою похмурістю від такої таблички, але, колектив там напрочуд приємний


Закручені, як вуж приміщення, виходимо до сходової клітки, щоб потрапити у підвал.
По дорозі, піднімаю голову, а там трубний сир бор. Таким чином даються в знаки поділені, житлові приміщення.




В підвалі між іншим, було бомбосховище. Правіше - гермодвері.


Провела ревізію підвалу і директор, заодно


Ляльки. Звісно, як на них не подивитись, особливо ті, які зберігаються в коробках?
Милі. Якби не наївно це не звучало, ніби "з душею". Результат праці людських рук. Унікальні і гарні.




Наскільки я запам'ятав, є п'ять типів ляльок, зокрема рукавичні, тростьові, маріонеткові та інші. Для деяких необхідні спеціальні вміння та навички.



Піднялись на верх, до місця інженера


Мініатюрна сцена)




А тут місце директора, де він зазвичай спостерігає за виставою


Добрались й до адміністративної частини. Кругом суцільні пертурбації, йде ремонт.


А під ногами, пожовклі від часу афіші, які знову пригодилися


Для працівників є затишна кухня, де не тільки можна перекусити, а й є місцем задушевних розмов. Атмосфера сприяє.


В цій же кухні, приємний артефакт, котрий виготовлений колись у Львові, на вулиці Пекарській 13 - умивальник фабрики Богдановича.




Перед виготовленням ляльки, спочатку її малювали. Переглянули архів таких малюнків.






Ну і дєдушко, який закликав колись всіх вчитись, вчитись і ще раз вчитись. Атрибут з колишньої, обов'язкової стінгазети-червоного кутка.


В кабінеті директора, гарний вид з вікна


Пані Уляна демонструє різні типи ляльок, за управлінням








Знаменита "коза-дереза")


В будівлі є внутрішній дворик. З якого також, по балкону, поміж квартир є приміщення театру.


А це ми в майстернях, де створюються, ремонтуються ляльки та декорації


Створення ляльки це доволі копіткий процес


Тканина


Пів круглі віконця, під якими проїжджає трамвай


Прощаємось, дякуємо за екскурсію, за "відкриті карти", за показ реалій. І це чудово. Видно, що не легко театру, в фінансовому плані. Але, приємні зміни на краще вже відбуваються.
Слід зазначити, попри стереотип, що театр ляльок є виключно для дітей, смію заперечити. Є також і дорослий репертуар.
Залишилось, тільки прийти на виставу, в новому амплуа і образі.

Дякую Бобру за організацію екскурсії, а також іншим учасникам, плюсую. +

Про всяк випадок, залишаю інформаційний витяг з ключовою інфою про театр, думаю згодиться.

Каса працює щоденно з 11:00 – 18:00 (обід – 14:00-15:00) - крім понеділка
79008, м. Львів, пл. Данила Галицького, 1
телефони для довідок:
+38 (032) 235-58-32 (каса),
+38 (032) 235-47-73 (приймальня)
E-mail:   lviv.puppet@gmail.com
Сайт : http://lvivtelesyk.com.ua/
ФБ-сторінка: https://www.facebook.com/LvivPuppetTheater/
Квитки онлайн: https://ticketclub.com.ua/?org=139 

4

Краєзнавство та Історія / Майже забутий костел та монастир Кармелітів на Персенківці

« : 17.02.2018 17:56:39 »

Сьогодні була гарна днина для нас. Потрапили в приміщення старого костелу, незвичним способом.
Зрештою, це зовсім не важливо, як саме, враховуючи що ми там побачили. Фактично, розконсервували приміщення костелу, зі всім старим радянським надбанням.
Бо власне, вийшло побачити як колись обходились з колишніми святинями, бо дотепер такі або в дуже жалюгідному стані, або ж, вже відновлені.

Побудований костел, у 1938 році, відносно молода будівля. Повна інформація по комплексу тут

(клікайте на фото, буде краща якість)

На фронтоні костелу бачимо слід від влучення артилерійського снаряду - ехо подій другої світової війни.




Видно арку, де колись стояла фігура матері Божої. Є інформація, що вона закопана поруч, під стіною монастиря.


Під карнизом збережена ліпнина, з роком побудови зокрема


Всередині, дещо інша історія


Характерна побілка для стін актового залу, крісла, запах, деякий реквізит.

Сцена. Червоних стягів вже тут не побачити. Актовий зал виконував свої функції, очевидно за незалежної України.




Автентичні вітражі, ясна річ, були вибиті на початку становлення заводу ЛАЗ, та замінені на відповідні, з оригінальною емблемою.


Гарні арки




Ось така суботня історія. Костел, та колишній монастирський комплекс порівну ділять між собою дві структури: недіючий ЛАЗ та Укравтобуспром.
Охороні ЛАЗу не надто подобається, коли хтось туди лазить)

Stay tuned

5

Інженерні Споруди / Покинута друкарня, захована у Львові

« : 18.01.2018 01:02:10 »

Колишня друкарня розташована у промислових приміщеннях будівлі початку ХХ століття, що додає певної родзинки до нього.
Більшість вікон, дверей та перекриттів є автентичними та відносяться до зразків промислової архітектури того періоду.

Друкарня мала у розпорядженні кілька поверхів, на кожному були окремі технологічні приміщення, а для ефективності виробництва були об'єднані ліфтом.

Почали ми ознайомлення з приміщенням з останнього поверху. В нас це був комп'ютерний кабінет, звідки відкривалися гарні види.
Компи старенькі, запилючені, під 98 Віндовсом. Все ж, декотрі машинки ще й працювали. До речі, крайній зліва старенький Макінтош.

(всі фото клікабельні)


Всюди холодно. Давно приміщення не опалювалось. Зрештою, такі площі навіть з виробництвом не дуже окуповували витрати на опалення. А пусті, годі й думати.

Була й своя фотолаболаторія. Звісно, вже практично пуста. Фотоапаратів не знайшли, але баночки з під реактивів ще валялись під ногами. Шкода, не було негативів, щоб якось побачити, що саме тут знімали.
Тим не менше, було багацько плакатів з голими цицьками, в комоді два гранчаки і засохша закусь.
Та й карти в добірку до плакатів, правда затерті дуже сильно. Видно, фотографи в останні роки тут нудьгували




Загальний коридор


В кількох кімнатах був склад нещодавно надрукованих книг та брошур. Можливо, частково брак, або не встигли "евакуювати" всі книги.
Погортавши кілька книжок, зауважив невисоку якість друку та паперу.




Цех трафаретного друку


Колись в цих коробочках були букви






Загальні сходи цієї будівлі


В одному з приміщень була помічена механічна гільйотина німецького виробництва, очевидно ще довоєнного періоду.


Навпроти сучасніша, електрична


В палітурному цеху. Станки робочі, нещодавно воно все працювало.


Віник тут безпомічний)


Преси, старенький Електрон


Праворуч ліфт


Тру надійний інструмент Експлорера)


Чи демонтовують станки, чи розбирають на метали, трудно сказати.


В одному з приміщень стояв офсетний станок в кращому стані


Колишнє робоче місце




Шафа для змінного одягу. Одразу, прояви типового "інстаграмщика" вісімдесятих на дверцях)


Забутий натюрморт. А от батарея гарна!




Три австрійських сейфи


Більшість приміщень вже пусті


Красиві арки перекриття


Контрфорсна стіна у підвалі


Ось так прогулялись. Фото залишиться для історії, бо в найближчому майбутньому там буде що завгодно, крім друкарні.
Дякую Lesyk`у за відвідини та компанію

6

Краєзнавство та Історія / Запізнілий звіт або хащі вулиці Лисенка у Львові. 2010 рік

« : 23.12.2017 23:33:21 »

От що означає, робити порядок часом в себе в архіві. Виявив РАВ файли семирічної давності, та з нашими юними писками) Кайф, скажу я вам.
Було це десь у вересні, 2010 року, вирішили побродити вулицею Лисенка та її околицями.
Були такі дійові особи: Inkognito, Yserl, Venick та я.
Цікаво за ці, здалось не так багато літ подивитися на себе, вулицю. А змін трохи є!

Чим цікава ця дільниця? Властиво тими Львівськими джунглями, звідки можна спуститися до центру за 10 хвилин і назад піднятися.
Прохід біля 45 номеру




Дві хвилі, і ми справді в непролазних хащах. Дещо похмурі місця. Можливо тому і не популярні серед шашличників, які облюбували собі добру частину Кайзервальду.




Вид на церкву під 43 номером


В проміжках кущів видніється будівля лікарні Охмадиту


Грядки з полуницями, пісочниця, яку облюбував кіт


Позаду старого будинку хтось розстелив поліетилен, щоб зручно було збирати плоди дерева


Якщо придивитись ближче, територія саду за будинком додатково обнесена колючою стрічкою


Невелика галявина, всюди фруктові дерева - покинутий фруктовий сад




Далі помічена була ось така кам'яна арка. Можливо, колись тут стояла фігура Божої Матері.  Що могло бути в такій глуші, та на відносно крутому підйомі? Залишаються тільки здогади.


Don Inkognito


Поруч була на той момент свіжо зведена труба від котельні. Вилізли на неї, щоб зробити кілька кадрів околиць.


Зараз пейзаж Львова дуже змінився, практично не видно новобудов)








Зліва на фото територія школи інтернату. Внизу видно залишки старих вікон. Як бачимо, дахівка також ще стара, довоєнна. Сьогодні вона також вже замінена.






На місці цього симпатичного будиночку тепер зовсім інша по розмірам будівля


І тут також






В цьому дворику, пам'ятається мені були виставлені у дворі ванна, біде, унітаз і ще деякі ванні атрибути, але, фішка в тому, що вони були ще часів Австро-Угорщини). Клейма було видно неозброєним оком.Ось в кадрі ванна.










Каскадний дворик, з мангалом. Вулиця Лісна.


Стан дороги)


Сховище кавунів в когось на балконі




В когось навіть ростуть помідори)


Незавершене будівництво


Таке собі сільське обійстя... але ні, це вул. Лісна


Проблемний котедж довгобуд, який описаний в нас тут


Так пройшла наша здибанка тоді. Пройшло 7 років, а ми досі є, досі разом, їздимо, мандруємо.
Тільки от Venick трохи віддалився. Андрюха, давайся чути!
З днюхою, тебе Inkognito!

Всі фото  тут

7

Смітник / Re: Страшний сон ХерСон

« : 23.12.2017 12:29:49 »

Вхід в підвал мабуть не інклюзивний, а ексклюзивний ?

8

Краєзнавство та Історія / Страшний сон ХерСон

« : 23.12.2017 00:21:16 »

Якось не думав, що доведеться писати про якесь місто в дещо негативному ключі. Чому так, прошу читати та дивитись нижче.

Отже, наш тур Кривий Ріг - Джарилгач - Олешківські піски - Херсон добігав кінця. Останньою точкою був Херсон.
По приїзді в місто, ми одразу направились у попередньо заброньований хостел, недалеко біля ЖД вокзалу. Помитися від піску, соленого моря та й зрештою поту, ой як хотілось.
Скинувши речі, привівши себе в порядок, відправились на оглядини міста. Першим на меті в нас було десь смачно поїсти, посьорбати зупки, так сказать.
І що ви думаєте, в районі вокзалу, та ближніх околиць рішуче не знайшли нічого путнього. То сморід, то мухи, алкозаведєнія не беремо до уваги. Це не те що ми такі вибагливі, але що було...
Крім того, проходячи повз численні закриті заклади, з запилюченими вивісками та вікнами, зрозуміли, нам дорога в центр, де в будь якому разі буде щось достойне.
Так сталося, знайшли непоганий заклад, пообідали смачно. Заклад називався BeerHouse, можна рекомендувати, якщо вам доведеться побувати у цьому місті.

А далі пішли у самовільну пішу екскурсію центральним містом.

Всі фото клікабельні, збільшуйте, роздивляйтесь:)

Зайшовши на най най центральнішу вулицю, помітив ось такий артефакт:

Примітивно, так. Для містян, котрі виросли на брукованих вулицях це виглядало дивно. Зрештою, чому та й не зберегли автентичну бруківку і закатали в асфальт вулицю?
Для розуміння, це був "вирізаний" квадратат  50х50 см у асфальтованій дорозі.

Це центр

Чекушка на підвіконні, розбиті шибки

Траплялись будівлі ще царських часів. Екстер'єр з вапняку, при тому еклектичні оздоблення якісь надто грубі. Хоча, автентична віконна рама тішить око, без сумніву.




Типовий житловий будинок, ще довоєнного періоду. Зверніть увагу на вікна.


А також на декомунізацію по-херсонськи)

 
Складається враження, що вензель відновлювали у наш час) Дуже криворуко)


Коханий магазин. Але зачинений.


Застій, запустіння, очікування - якось так можна охарактеризувати Херсон. Тільки от, на що чи на кого?


Спускаючись вниз, доплентались до Дніпра, а саме до великої, та звісно не діючої споруди - річкового вокзалу.
Прейскурант:





Численні радянські вікна з алюмінієвого профілю були у пилюці. Двері зачинені. Орендарями і не пахло. Натомість, на сходах лунав реп, молодь вживала напої, тусила. Решта, молодшого віку стрибали з плавучих доків у воду.


Дівчинка, років дев'яти, стоїть, боїться стрибати. Чую з-за спини підбадьоруючі крики чоловічого та жіночого, хриплявого голосу. "Скакай давай!" - йомайо, а це батьки виявилися...


Зрештою, дівчинка поклалась на власну інтуїцію та стрибнула з меншої висоти




Ось вони, розваги дітей. Щось нагадало ті ранні часи, коли не було комп'ютерів та айфонів)






Пройшлися по пришвартованому судні


Можна відкрити такий лючок і щось там заховати)


Вид на річковий порт


Митний порт, митниця, буксири


Вийшовши з території порту попрямували центральними вуличками далі...


Поруч з портом трапилась ось така інклюзивна річ) Вхід у підвал.


Без сумніву, блок кондиціонеру та сателітарна антена зіпсувала кадр!




А ось на території монастиря, на горішнику була помічена шпаківня, де замість шпака "сиділа" камера. "Всевидяче око" по Херсонськи! Ефектно і з гумором.


Готель Фрегат, вітрило радянської архітектури.




Зайшли на міську набережну, посидіти на лавочці, подивитись на людей, попити холодненького. Подивились як відправлявся швидкісний катер на підводних крилах:






Подивились на екскурсійний баркас


Подивились на двійко поруч пропливаючих байдарочників, чи як вони там звуться




Подивились як тато, ледь не втопив на водному скутері маленьку дитину


Все б нічого, але на тій набережній сильно смерділо від Херсонського комбінату дитячого харчування...)
Ми швиденько тому ретирувались, на "базу"
Хоча ні, зайшли ще в паб, де побачив електричний щиток з рідного Львова...Ех, чуть не сплакнув.




А зранку, наступного дня всі прокинулись у рідному Львові.

9

Я знаю місце / Південмаш

« : 19.12.2017 12:40:29 »

У Дніпрі, великий промисловий гігант відкрив двері для екскурсій, але нюансами.

Державне підприємство "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова" тепер доступне для туристичних груп. Оскільки підприємство режимне, процедура проходження контролю на "Південмаші" передбачає попередній запис, пропускний режим (4 разова перевірка паспорта в ході екскурсії), заборона на фото-, відеозйомку.

Детально у статті - https://zruchno.travel/News/New/1207?lang=ua

Щодо майбутнього, можна туди поїхати, включивши у відвідини ДніпроГЕС а також ЗАЕС.
+1 в список.

10

Куплю-Продам-Подарую-Позичу / Речі з шухляди

« : 15.12.2017 18:28:50 »

Привіт.
Хочу позбутися таких речей:

1. Ліхтарик Fenix TK50
    Знаменитий дальньобій тим, що при вираженій економічності (255лм всього), б'є на 353 метри. Ліхтарик дуже економно використовує заряд батареї. Використовував його бережно, не топив та не ламав. Стан гарний.
    Ціна у магазинах нового стартує від 1 791 гривні - я ж за свій хочу 800 гривень.
    Основні характеристики - https://fonarik.com/market/fonar-fenix-tk50/
    Бімшоти - https://fonarik.com/test/?model=134&scene=1&mode=0

Все що на фото, йде бонусом разом ліхтариком.
ПРОДАНО
   









2. Наушники Koss SB-40 б/в, моніторні, з мікрофоном. Звук непоганий. Шнурок мега довгий.

Нові коштують - 1 160 гривень. Я ж хочу 200 гривень. ПРОДАНО
    Характеристики - https://brain.com.ua/Garnitura_KOSS_SB_40_SB40-p32689.html?utm_medium=PriceList_cpc&utm_source=Hotline_margin8&utm_campaign=naushniki&utm_term=KOSS_SB_40&utm_content=S0004748
   








   





3.  Кріплення для планшету в авто на скло. Нове. Віддам за шоколадку з горішком.











4. Зарядне для акумів типу 18650 та інших. Віддам за дякую.
   

11

Обговорення / ЛЯПА - Львівський локомотиворемонтний завод (обговорення)

« : 10.11.2017 00:00:59 »

Основна тема тут - https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7689.msg50891/topicseen.html#msg50891


А головне, чому на завод кажуть ЛЯПА?
- Де ти сі робиш?
- Та на ЛЯПІ...

Працівники казали, що слово ЛЯПА пішло від того, що колись територія вся була в болоті, не було асфальтованих доріг. Цяп-ляп...Звідти слово. А чи правда це чи ні, невідомо))

12

Інженерні Споруди / ЛЯПА - Львівський локомотиворемонтний завод

« : 09.11.2017 23:57:04 »

Юхуху!
Настав той момент коли ми заходимо на завод через головні ворота. Робочий! Інші враження)

Львівський локомотиворемонтний завод займається ремонтом магістральних електровозів, кар'єрних електровозів, ремонтом тягових електричних машин, допоміжних електричних машин, та ремонтом колісних пар.
Електровози як правило то це моделі ВЛ8, ВЛ10, ВЛ11, ВЛ11м/5, ВЛ11м/6, ДЕ1 а також ВЛ 80,60,40 та ДС3
Електровози модернізують як правило за трьома рівнями, від напростішого, до наймастабнішого, з заміною більшості вузлів та агрегатів, включно з сучасною кабіною машиніста, світлом, тощо.
Детально про ЛЛРЗ з 150 річною історією можна почитати тут

Цей завод такий собі острівець в мегаполісі, оточений вулицями з жвавим рухом. Кожного разу, їдучи чи від'їжджаючи з вокзалу ми бачимо будівлі цього великого підприємства. І ось, нам, пронирам випала можливість подивитися на залізничний двірець, але під іншим, не знайомим ракурсом. Скажу чесно, враження цікаві. Відчуття міста в місті, зі своїм особливим колоритом, незважаючи на невисоку огорожу.

Зустрів нас начальник охорони праці, згідно регламенту провів нам інструктаж з техніки безпеки на заводі.

І все, гоу на оглядини!
Заходимо в цех ремонту колісних пар.



Кожна деталь колісної пари розбирається та на окремих участках доводиться до ладу. Технічної інформації від мене мало, що з гуманітарія візьмеш


В цеху чисто, кожен займається своєю ланкою роботи. Гріє на серці від того, що це державне підприємство, та й працює. Після побачених розвалених заводів, враження виключно приємні.



Працює портальний кран


Зубчасте колесо в обробці






Наступний етап накладання бандажу




Ось і сам бандаж колеса


Газова грілка


Зварювальні роботи








Шліфування




Стружка. Метал від нагріву отримав майже спектральні кольори)


Поверхня готова


Тут монтують корпуси буксів


Змазка, а ля варена згущонка:)




Один з територіальних засобів перевезення вантажів


Заглянули в цех по ремонту електродвигунів


Струмознімачі






Теж розбитий по "відділах" - мийка, розбірка, пресовка, зварювання і т.д. Від і до.


Тут спеціальна камера, де перед початком робіт електромотор миють за допомогою їдкого натрію


Цех "по підшипниках", даруйте за необізнаність




Метал, метал, метал - і ту на тобі, милий зелений куточок, з вічними, "закальонними" вазонками


Якщо лампочки світять, значить струм для живлення крану подається, все ок.


Робочий процес


Логістика між цехами


Блогери поналазили! А звітність писати мені)


Найкращий інструмент всіх часів і народів


Бювет)




Після ремонту


Йде монтаж


Цех по обробці кузовів. Чистка, грунтування, фарбування.
Якраз там такі процеси проходили, видно по специфічному тумані.






Ця табличка стала для мене відкриттям, не знав)




Механізм з попередньої мийки, для виявлення дефектів у кузові, на момент протікання


Вітчизняний локомотив ДЕ1. Зважаючи на 2001 рік стан в нього не дуже.


Порадувала спеціальна ворсова накладка на підніжку)


Як в більшості різних депо, контактний провід тут не йде всередину, а закінчується біля будівлі. Тому вже черговий ЧМЕЗ виштовхує їх туди-сюди, при потребі.


Середньовідновлений ВладімірЛєнін10 готовий до видачі замовнику


А ці ще чекають своєї черги









Ось вони, незвичні ракурси і фотки на добру пам'ять






Дякуємо керівництву заводу за цікаву екскурсію та можливість заглянути за куліси!
Щиро надіюсь, що в найближчому майбутньому ми побачимо збірку новеньких, сучасних електровозів, родом зі Львова!

Обговорення теми
Всі фотки тут

13

Обговорення / Пригоди на острові Джарилгач (обговорення)

« : 03.10.2017 00:38:38 »

Основна тема тут

14

Природні Об'єкти / Пригоди на острові Джарилгач

« : 03.10.2017 00:38:13 »

По факту безлюдний острів, але на ділі не зовсім. Достатньо "нашумівший", після подій 2014 року, острів стає з кожним роком все більше популярним серед туристів різних категорій. Починаючи від простих атдихающих під шезлонгом, до "виживальщиків", котрі з мінімальним спорядженням обходять острів.
Бо власне, бути там на одному місці  цікаво хіба день, максимум два. Все ж це море. Гарне, порою лазурного забарвлення. А головне, о чудо, воно чисте! То так, порівнюючи та згадуючи берегову лінію Одеської області.

Після відвідин Кривого Рогу, волочились в поїзді до Херсону з першої до шостої ранку. Втома була добра, і ті кілька годин плацкартного сну додали бадьорості.
З головного вокзалу без проблем добрались до Скадовська. Водії бусиків одразу на пероні рекламували свої трансферні послуги на популярні напрямки, в Скадовськ зокрема.
Заплативши 110 вітчизняних купюр ми вже сиділи у переобладнаному "Спрінтері". У вартість трансферу також увійшла зупинка на пів-дорозі шляху, де ми закупилися овочами.
Я ще тоді дивувався, навіщо нам помідори, картопля, огірки, та ще й в не малій кількості. Море, спека, практично немає затінку. Але, я тоді трохи помилявся.
Це була душевна компанія, і їжа ця згодилась 

В Скадовську докупили  дещо з харчів, купили води в бутлях та шашлик, який в день прибуття і посмажили.

Є окремий пірс, звідки приватники ходять на острів. Знайшли ми і свій катер, котрий завіз нас та привіз назад, на материк



В руках візитка, якраз обмінювались телефонами.


Ну, будьмо! Старт на острів.


Десь на горизонті видніється баржа, так от, ми з нею розійшлись буквально на пару метрів.


Традиційно, дорогу я проспав. Хвилі, заколисало. Час від часу чув викрики нашої команди, які не стримували емоцій, бачачи зграйку дельфінів близько катеру. Виглядало гарно, особливо коли вони слідували за нами, певний час.


Мій короткий сон обірвав поштовх катера об мілину. Приплили.


Випаковуємось. Перед нами все ще залив, де практично відсутні класичні, морські хвилі. На лінії горизонту Скадовськ. Вода в затоці прозора. На диво. З велетенськими медузами.


Очевидно, що з такою кількістю речей ми не спроможні були б на серйозну експедицію. Планували стати табором, а звідти наскоками влаштовувати вилазки, по бажанню.

Вийшли ми в цьому місці. Табір розклали тут, недалеко від маяка. Чого там? Бо поруч з ним чудова, прохолодна вода доброї якості, яка витікає прямо в море.
Дуже мене здивувала відсутність сміття, зважаючи на те, що ми були на популярній точці острова, куди на день привозять людей з Скадовська. Приємно.

Табір наш виглядав так:




Не полінувались з собою прихопити по звичайній, китайській пляжній парасольці з Ашану. Вітром їх сильно не здувало, оскільки ми знаходились серед мінімальних, але дерев.
З деревами окрема історія. Назва дерев, які поширені на острові - "Лох" або ж інша назва "Маслинка". Можна відчути себе "лошарою", від дощу не сховатись, дров на наріжеш, бо колючки такі, що нема як взятися за деревину))
Зрештою, в перший день шашлик трохи галузок назбирали сухих, але їх було дуже мало. Допоміг пакет з вугіллям, який завбачливо придбали раніше.
Висновок такий: готувати їжу на дровах на острові проблемно. Саме тому ми запаслися газовими балонами з пальниками.
Також згодився тент. Ним була накрита кухня.

В обідню пору, коли сонце припікало ми зазвичай читали, благо запаслись книгами.


Пляж виглядав так:


Людей зазвичай було мало, хіба поодинокі сусіди. Радувало, що контингент був спокійний, не було масового розпиття, криків, матів та всього витікаючого звідти.
Хіба ми могли порушити тишу трохи)

В першу ніч сну дехто з нас чуть не наклав у бобік, прийшло сімейство кабанчиків на знайомство. Хтось сидів з ножем в наметі, хтось просто чекав, що далі буде. Розуміючи, коли сікач, нюхаючи гладить намет іклами то вже якось і не до сміху. Тільки мені пощастило, заспокоїв Руфус, сказав шо вони ніц не зроблять нам, завалився на бік і міцно захропів, перебиваючи хрюкання сімейства кабанів.
Я розслабився, та й теж заснув, в какофонії звуків матінки природи. Хоча, признаюсь чесно, я більше переживав за наш "холодильник" - сховище продуктів у викопаній ямі, накрите підручними засобами, що знайшли на території заповідника. Кусок шиферини, дошки і ми отримали хороший захист та оптимальну температуру для зберігання продуктів. Хряки не знайшли. Розкоперсали смітничок лише, та залишки багаття. Все.

З WC, а власне з прибиранням після себе проблем не було, дякуючи жуку Скарабею)

В перший день море вразило своєю чистотою та кольором. З двох метрів  глибини легко можна було побачити маленького краба чи рапана. Останніх нам не пощастило наловити, з наступного дня змінилась течія, море трохи помутніло, щезли і рапани і краби, яких спершу було достатньо. Те що їх там багато і їх їдять, було видно по ракушках, якими був масово вкритий простір біля нашого табору.



Тут ми пили, набирали воду, мились, світили голими ср@ками в бік Криму. Наявність води поруч суттєво добавило комфорту до відпочинку.
Позаду, лівіше будиночок, який ми дослідили. Дивно, він виявився відкритим.







Всередині були ліжка, посуд, сіль, решітки для грилю. При поганій днині можна було б пожити там. Спробувати вижити) Як для безлюдного острова дуже навіть гідно.


Видно, що будиночок вже давненько не навідували.








Те, що був виламаний замок у вхідних дверях нам не сподобалось. Студент знайшов написані на стіні телефони лісників, подзвонили, повідомили про ситуацію. Подякували...


Поруч, залишки будівлі, по часу мабуть ровесника старого маяка, а це початок ХХ століття. Суттєво підточило море.






Цокольний камінь фігурно тесаний.


Маячок непролазний. Двері заварені. Хоча на верху стоїть камера, яка направлена в бік того ж Криму.






Пройшлися на правий край острова. Виявляється, там влітку живе дідусь, який охороняє пірс, та інший реквізит. Мешкає в наметі радянського виробництва. Має при собі сокиру)


Ось і пірс з біотуалетом


Туалет насправді бутафорний, привезли його сюди, бо так вимагали дозвільні служби. Дверима підпертий до перил, функцію виконує лише декоративну.












Вітри там сильні. Чесно кажучи, незважаючи на літо, деколи було прохолодно. +28 для моря, при сильних вітрах не надто комфортно. Море асоціюється з спекою, а тут її, як такої в принципі не було.


Сонце сідає - час для фоточок!












Захід зі сторони заплави.


Одного вечора почався шторм. Ми були вже повідомлені про нього, на Одещині він добре тоді побушував.
Попідв'язували намети, обклали камінням, натягнули всі можливі мотузки...і забилися до Студентів в тамбур) Доварювали макарони, нарізали ковбасу, відкорковували плящину. І чекали, коли Друся з Женьою та Руфусом повернуться з походу по острові.
Зауважу, що напів-копчена салямі "не дожила", незважаючи на вакуумне пакування.  А от сирокопчені прекрасно себе чули і смакували.

Берегова лінія суттєво скоротилася




Чекаємо на прихід циклону


Перед наметом стоїть армійська, солідольна тушонка, яка чудово нам "заходила"






Дякуючи Остапу, ми мали постійний wi-fi)


Навіть в шторм)


Коли наші сусіди заховались у намет, покинувши імпровізований стіл з наїдками, прийшли кабанчики.


Ггг, доїли)


Тим часом в тамборі ще не тісно, потім нас там було семеро. Підготовка)




Гарно тоді ми повечеряли, посиділи  . Ще й козу по наметах поводили.

Шторм трохи забрав пляжу


Підсумовуючи розповідь, скажу що час провели там ми чу-до-ВО! Не надто довго (4 дні), при тому що ми не сильно лазили та не долали багатьох кілометрів.
Багато плюсів насправді. Чистота місця, природа, вдала компанія, наявність води, можливість купити деякі продукти, рідкий хліб чи навіть хоробру воду для поціновувачів, на катері, котрий причалює щодня.
Можливість довезти до місця чимало краму. З недоліків, то це хіба кабани дикі, які вночі шукають поживи. Може й лось підійти. Хоча, тварини, як ми зрозуміли людей не бояться. Їх підгодовують.







Насправді, про флору і фауну, та інші пригоди має написати Друся. Він має найбільше цікавих світлин, мав зустріч з скатом і ще багато чого цікавого.

На острові дуже нам допомогла портативна сонячна батарея. Могли собі трохи пошикувати з нею. Інтернет, заряджання павербанків, телефонів, ліхтариків і т.д.



Мобільний душ, що на фото, використовувався для миття посуду)


Учасникам ++, дякую. Наступна розповідь з мандрівки буде про Українську пустелю та про місто Херсон)



Обговорення теми тут

15

Обговорення / Кривий Ріг індустріальний за один день (обговорення)

« : 20.09.2017 18:57:13 »

Основна тема тут

16

Інженерні Споруди / Кривий Ріг індустріальний за один день

« : 20.09.2017 18:57:01 »

Все це наше дійство відбулось влітку 2017-го, в рамках планованої поїздки: Кривий Ріг - о. Джарилгач - Олешківські піски та славне місто Херсон.

Перша розповідь про місто Кривий Ріг, який всі ми вперше побачили.
Чому Кривий ріг? Було не мало стереотипів, цікавих фактів про це місто. Найдовше місто чи найбрудніше місто, місто з підземним трамваєм, та червоною пилюкою.
Власне, ми хотіли з цим всім розібратись, що відповідає дійсності а що ні, і як воно є насправді.

Подорож класично розпочалася з залізничного вокзалу, вранці. Ні, не центрального, а з станції "Рокувата". Вокзалів, до речі, там декілька.

В нас був чудовий провідник, краєзнавець - Володимир Казаков. Попередньо, я з ним обговорив маршрут поїздки та відвідин різноманітних об'єктів індустріального значення.
Отже, все по порядку. Сівши в комфортний бусик ми відправились до крайньої північної частини міста, де фактично, навіть з не центру міста більше тридцяти кілометрів.
Всі ці кілометри минали за вікном, будинки сільського типу, поля з соняхами та об'єкти північного ГЗК. Доволі контрастно! Поля, а на горизонті величні труби.

Фактично місто, це конгломерат, який складається з навколишніх сіл. Тому воно і велике по відстані, та ще й криве. Здивували ще довгі тролейбусні маршрути.

Ми попрямували в Кочубеївські штольні. Місце відоме також тим, що там проводили зйомки українського фільму "Червоний".



Чим вони цікаві на перший погляд? Самі штольні - є де полазити. Плюс це те, що ти знаходишся ніби в каньйоні пересохлої ріки, звідки виглядаються темні отвори печер, в нашому випадку балконних виробіток.
І вдало це все повите природою.

Залишились декорації з фільму. І сходи, якими зручно спускатись всередину.




А там, класично прохолодне, підземне повітря. Після спеки те що треба.
Навіть не скажеш, що Руфус пережив п'янку в поїзді.




Спускались/піднімались в одну з виробіток.




Так виглядають штольні.


Штольні не високі, 1.50м висотою. Так, щоб лобом якраз стукнутись.
Зрештою, не травмувавшись, ми поїхали далі, назад у місто, на оглядини.


Заїхали до будинку культури Північного ГЗК (гірничо-збагачувального комбінату). Поруч виставковий стенд на відкритому повітрі з технікою, яка працює в кар'єрах та шахтах.
Ковш. Чого нам було тоді так смішно, вже не згадати)


Біля думпкару.


Фото шахтного електровоза немає, є тільки кабіна.


Бульдозер.


БеЛАЗик один, і то найменший з серії.


Ось і порода, на п'ятдесталі. Саме з такої добувають залізну руду.


Далі в нас наступна локація, знову ж таки, з зйомок фільму "Червоний". На території колишньої овочевої бази, був відтворений ГУЛАГ.
На мою думку, гарно відтворений об'єкт по стилістиці, та й загалом, атмосфера відповідала дійсності та уяві з таких місць. Шкода, що чимало декорацій вже зруйновані були на той час.
Що зараз, боюсь гадати.


Територія штучно посипана червоним пилом. Як вияснилось, райони з червоною пилюкою в Кривому Розі існують.










Зовсім поруч, серед хащів була стежина, котра вивела нас до відвалу шахти "Гвардійська" та до провальних воронок. Хащі ці, та отвори в землі є на місці старого селища, яке припинило своє існування десь в 1960х.


Частинки породи легкі. Водночас, піднятись нагору відвалу практично неможливо. Миттю стягує вниз "потік" камінців.


Ось і провалля. Видно, чому тут розповсюджений червоний колір, у вигляді пилюки. Площі вражають!










Провалля з іншого боку




Тут ми прямуємо через центральну частину міста. Попереду градирні Арселормітталу.


Їдемо ми, проїжджаємо десятки кілометрів, щоб побачити "махіну",  кар'єр ЮГОКу (ПГЗК).



По правді кажучи, місцями перехоплювало подих, від побаченої площі, та об'єму кар'єру. Дороги, прокладена колія, кар'єрні електровози серії ВЛ...Все так ВАУ!




Десь у глибині кар'єру


Ось так міняється рельєф.


Завантаження породи.


Кольори КривБасу)






Заради зменшення пило-утворення  постійно курсує поливальна машина.




Процес справді пилючний


Недалеко проїжджав тепловоз 2ТЕ116, котрий випускав диму не менше, ніж кар'єр)) Євро 5!






Наступна точка в нас - Бурщицький відвал. Це таке місце, де є чи не найкраща панорама на місто. Причому, оазис посеред підприємств, на верху ростуть рідкісні рослини, зокрема степова Ковила.
Разом з чистотою місця, та гарним ландшафтом знаходитись там приємно. Контрастно так.

На верхньому плато, в кадр помістився весь Арселлорміттал. А посередині невелике, проте організоване звалище побутових відходів.


З певним інтервалом завод викидує в атмосферу різного забарвлення дим. Білий, червоний, сірий, чорний. Стає очевидним, що екологія та чистота середовища тут є незадовільними, враховуючи що цей гігант практично в центрі міста. Запах своєрідний відчувався, особливо при поривах вітру.




Поруч, на сусідньому робочому відвалі відвантажували породу. Вітер дув в наший бік, відповідно пилюку відчули на собі.






Тим не менше, поруч є такі види:




Тепер я можу сміло сказати, що Кривий Ріг є дуже зеленим містом. Насаджень та дерев повно. Розуміючи, що це така свого роду компенсація за шкідливість викидів.






Цікаво було бачити таку техніку в роботі


Приміська електрина ЕР2






Йдемо до руїн шахти "Валявко-Південна".
Друся ходить з пістолетом ?! 





Відкритий ствол шахти. Глибина 500+. Підходити якось не по собі, лише підповзти. Обов'язковою атракцією є кидання каміння.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vQ7P7TMmRpg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vQ7P7TMmRpg</a>
Місце загублених доказів та людей, як на мене.


Недалеко затоплений кар'єр, з бірюзово-синющою водою.






Зразки породи:




Мрія багатьох Львів'ян - МЕТРО. Правда, маємо таємне, а от цивільного на жаль ні.
Йдемо кататись.


Попадаємо в хол, через турнікети, на станцію. Запах, оточення, типічне метро.




Навіть шум схожий. Тільки, коли з тунелю на швидкості вивалюється трамвай, щось стає не одразу зрозуміло. Трамвай, хто тебе сюди засунув?


Трамваї Tatra T4SU, всередині в гарному стані, порівняно. В русі шумність в тунелі вища, ніж в звичайному метро.


На наземній станції, де ми вийшли, тьотя(шапка) почала сваритись на мене, що тут режимний об'єкт та фотографувати не можна.






Класичний совковий хол, з вазонами, певно ще тих часів. Сварлива цьоця аж до виходу супроводжувала.


Заступили трохи в центр міста. В принципі нічого надзвичайного, забудова 50-80х років, клюмби, поліція, дівчатка в спідничках. Чистенько доволі.






Зате цікаво було на відстійнику шахтних вод - червоному озері!


Де поверхня вкрита сіллю, з дивною рослинністю та залишками не менш дивних риб.






В цьому місці й закінчуємо наш ознайомчий тур Кривим Рогом. Дякуємо нашому гіду, та паралельно домовляємось про ще один екскурс - в підземні надра.


Але, про це вже згодом. Нас чекають ще пригоди, дорога в поїзді на море.


Вечір закінчився в одному з закладів міста, де ми смачно повечеряли.
Дійові особи: Rufus, Student+Hаталя, Drusja+Женя, Остап & Roy.
Наступний звіт буде з острова Джарилгач)
Дякую всім.

Тут обговорення
Всі фотки ТУТ

17

Плани / Індустріальний Кривий Ріг + відпочинок на острові Джарилгач

« : 31.05.2017 00:14:55 »

Так, так. Така об'єднана мандрівка

Переходжу до конкретики.

Мета поїздки: отримати естетичну насолоду від промислового Кривого Рогу, катання мрією багатьох Львів'ян - на метротрамі, проживання на майже безлюдному острові, сон на пляжі, згоріти на сонці, покидатись медузами, вилов рапанів з подальшим приготуванням, навчити Руфуса плавати, та зрештою, гарно відпочити в дружньому товаристві. Що мабуть і буде основним.

Дата поїздки/виїзду: 19-20 червня. Дата та час ще поки не узгоджені точно. Але, одна з цих дат точно.

Тривалість експедиції: до 10 днів. Знову ж таки, ще додатково буде узгоджено.

Логістика: Львів - Кривий Ріг сполучення поїздом. Кривий-Ріг-Херсон також поїзд. Херсон - Скадовськ, замовимо бус на шкірі, з деревом. Скадовськ - острів - катер.
Громіздкі речі, такі як намети, казан, тощо, можливо відправимо НП в Скадовськ.

План поїздки: День, максимум два виділяється на Кривий Ріг. Також, в маршрут можна включити Олешківські піски.
Приблизний план по Кривому Рогу:

Зустріч групи на залізничній станції «Кривий Ріг – Головний»   8.00
Трансфер до пам’ятника козаку Рогу – бренду міста. Вступ до екскурсії   8.00-8.15
Перехід до найбільшого у Європі квіткового годинника   8.15-8.20
Огляд квіткового годинника – найбільшого квіткового годинника у Європі   8.20-8.30
Відвідування 3D-відеогалереї історико-краєзнавчого музею   8.30-9.00
Трансфер до залізорудного кар’єру ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат. Супроводжуюча оглядова екскурсія містом   9.00-9.15
Екскурсія до залізорудного кар’єру ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат   9.15-9.45
Трансфер до музею підприємства ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат   9.45-10.00
Екскурсія до геологічного скансену та музею підприємства ПАТ Південний ГЗК   10.00-11.00
Трансфер до північної частини міста. На ділянці між станціями швидкісного трамваю «Кільцева – Вечірній Бульвар» переїзд на криворізькому метротрамі. Оглядова екскурсія містом   11.00-12.00
Обід у кафе «Челентано» по вул. Мусоргського   12.00-13.00
Трансфер до старого Кочубеївського рудника (с. Ганнівка Кіровоградської області)   13.00-13.45
Екскурсія до залізорудного кар’єру та штолень Кочубеївського рудника (початок ХХ ст.) – місце зйомок кінофільму «Червоний» на початку 2016 року   13.45-15.30
Трансфер до району шахти «Гвардійська». Оглядова екскурсія містом   15.30-16.15
Відвідання криворізької зони відчуження (гігантська безодня) шахти «Гвардійська». Збір колекції криворізьких мінералів і гірських порід   16.15-17.30
Відвідування «криворізького ГУЛАГу-концтабору» - знімального майданчику українського блокбастеру «Червоний»   17.30-18.00
Трансфер до цеху виробництва сувенірної продукції з криворізького каміння   18.00-18.10
Час промислового геотуризму. Відвідування цеху виробництва сувенірної продукції з криворізького каміння. Ознайомлення з технологіями виготовлення поробок з каміння. Придбання сувенірів з криворізького поробного каменю   18.10-19.00
Трансфер до адміністративної частини міста   19.00-19.30
Вечеря у кафе «Ложка. Вилка». Вільний час   19.30-21.15
Трансфер групи до залізничної станції «Кривий Ріг – Головний». Закінчення туру   21.15-21.30
Від’їзд групи   21.56

Однозначно, він ще буде скоригований, без всілякої попси, на кшталт квіткових годинників, найбільших в Еуропі)
Максимально підкреслена буде увага до промислового та техногенного комплексу.

Решта вільних днів буде відведена на острів Джарилгач, Олешківські піски та околиці.

Проживання на острові в наметах. Їжу варимо собі самі. Також є варіант, послуги гіда тамтешнього за 270 грн. день, у вартість входитиме намет, трьохразове гаряче харчування на місці та екскурсії островом. Це ще додатково вивчу, тре буде порахувати що вигідніше.

Спуск в шахту наразі нереальний - 200$ з особи. Буде спроба організувати відвідини потужного металургійного комбінату АрселорМіттал, але гарантій жодних немає. На жаль.

Вартість поїздки з особи: доїзд залізничним транспортом в Кривий Ріг, звідти в Херсон та з Херсону до Львова близько 900 грн. в купе.

Хто їде? Наразі є Студент з жінкою, Настьона, Друся, Женя, Руфус та я.

Про цікавинки Кривого Рогу можна тут переглянути - http://krt.dp.ua/ua/

Острів Джарилгач - http://discoverkherson.com.ua/dzharilgach, https://travel.tochka.net/ua/10578-ray-na-zemle-ostrov-dzharylgach-turisticheskaya-fishka-khersonshchiny/
Олешківські піски - http://discoverkherson.com.ua/oleshki

Питання, пропозиції, зауваження вітаються.

   

18

Обговорення / Індустріальний тур - Південно-Українська АЕС + МРВСП (обговорення)

« : 17.04.2017 01:03:57 »

Основна тема тут

19

Інженерні Споруди / Індустріальний тур - Південно-Українська АЕС + МРВСП

« : 17.04.2017 01:02:40 »

Це діло було ще у 2016 році, і ось, вирішив віддати свій боржок - нашкробати фотозвіт.

Це був дощовий жовтень, звичайний будній, сіренький день. Не робочий для нас. Бо ми якраз виходили з поїзда в Подільську (раніше Котовськ), в пошуках транспортного засобу, який мав нас провезти через такі цікаві об'єкти як Південно-Українська АЕС, Олександрівська ГЕС, Ташлицька ГАЕС та через день в Музей ракетних військ стратегічного призначення, і на залишок Дендропарк "Софіївка", бо природа теж нам цікава. Інколи

Наш бусик по "убранству" інтер'єру був на рівні з шейховими лімузинами. Золото, шкіра, лак, дерево.


Заряджені дозиметрами, які врешті нам ніяких інших чисел не показали.


Ось і головний вхід в АЕС. Заборонено було його фотографувати до речі. А я що? Я кота фоткав!


Осьо наша братія. Такі чемні, усміхнені, слухаємось гіда. Позаду два працюючих блоки, та адміністративна будвіля.


А це будівля, в якій знаходяться різні пристанційні об'єкти, зокрема типографія, їдальня. Працівники закритої частини АЕС мають свою, окрему столовку.
Велике панно з мозаїки, радянські тру-металопластикові вікна. Ті що з алюмінієвого профілю.


Це ми підї'хали до недобудованого 4-го блоку. Попереду велетенська стіна приміщення машзалу. А там мав бути 4 блок та допоміжні приміщення. На основі консервації будови створили тренувальний центр для працівників АЕС.
Власне, туди ми і пішли на оглядини.




Секундочку! Трохи любові сімейної)


Студент з доцьою


А тут вже не до любові. ВОХР у вигляді жінок з гумовими палицями --- не можна було фоткати прохідну.


Ні, нулі це не туалет. Поверхів на такого роду об'єктах не позначають, лише відмітки у метрах.


Руфус казав, що йому не подобається ця світлина. Як на мене вона чудова. Експлорер то не Фейсбук, будеш Ігорку тут затеґований.


А ось і приміщення тренувального БЩУ, яке є відтворено до реального 1:1.
Щось описувати мені, особі з гуманітарною освітою як мінімум не доречно, але деякі деталі і без опису цікаві.
Як ось продумана система освітлення, для забезпечення м'якого, заливного світла без різких тіней.


Слоти ЮСБ для підзарядки ґаджетів). Чудово!


Соти в розрізі, мнемотабло реактора.


Ось воно, щастя експлорера!








Зеля б щось крутнув






Бракує так трохи тієї "ламповості", що ми бачили на БЩУ-2 на Чорнобильській АЕС.



Наглядач (екзаменатор)


Знимка на добру пам'ять


Наш гід. Вдячні йому за гарну екскурсію.


Flash і двері до майбутнього блоку.


Заслужений обід в пристанційній столовці.


Бюджетненько. Ну і смачно. Завжди смачно в таких місцях.


Ностальгуючим по совку є виділені моменти




Олександрівська ГЕС.
Лив такий дощ, що не виходили в більшості. Та й закрита для відвідин була, рівно так само як ПУАЕС. Високий рівень терористичної небезпеки тоді був.


Ташлицька ГАЕС. Реально гарне місце, затоплений каньйон, чудова природа. А сама ж ГАЕС, за кадром цього разу.




Водний транспорт для працівників ГАЕС


Види там шикарні. Навіть Stitch втішилась побаченим.






Ні-ні, то не ми


Nastyona




Чайка. Передавала вітання.




Протилежний берег









Тут рослинність сама вказує, де вона росте.


Yserl каже Хайль!


Оппа...Невеликий офтопчик:




Просто, коли ці троє збираються, вони мусять мати подібне фото.

Южноукраїнськ.
Міста не бачили. Відвідали музей, з гарною макетною частиною.


Макет приміщення блоку, з парогенераторами та циркуляційними насосами


Макет реактора ВВЕР-750 ВВЕР-1000, в розрізі, зі стержнями. В людський ріст.


Папік приймає екзамен))


Колись навіть макет був рухомим, для наглядності роботи.


Машзал. Турбогенератори.


Хто любить цю тему, ясно що було цікаво. Особливо, коли фахово розказували та пояснювали.


А хтось спав в той час)


Наостанок в Южноукраїнську - його набережна








На цій веселій ноті наш експлорерний день закінчився. Залишилось потрапити в готель, наїстись, напитись і виспатись.
Щоб зранку з новими силами потрапити сюди - в Музей Ракетних військ стратегічного призначення.
Місце в нас на форумі вже чудово описане, але я в рамках звіту, кілька слів добавлю від себе.

Знову ж таки. Дощ.


Екскурсію нам проводив веселий чоловік, колишній військовий. До речі, важко було визначити, які йому війська були близькі по духу, радянські чи українські вже. Неоднозначне враження після спілкування з ним таки залишилось.



УКП - Уніфікований командний пункт, куди ми згодом спустились.


Зауважу лише моменти, які найбільше мене вразили. Однозначно, музей як не музей, це щось інше і краще. Вартує це побачити, і не тільки, послухати колишніх працівників - офіцерів у відставці.
Ото ж, в рамках Будапештського меморандуму Україна мала позбутись ядерного озброєння, у нашому випадку як ця в/ч, мала бути зруйнована та шахти ліквідовані.

Але, є можливість побачити єдиний вцілілий артефакт - ковпак ракетної шахти, з усіма механізмами.
Єдине що, як ближче підійдеш, можна подивитись на завалений та затоплений ствол шахти.




Уніфікований Командний Пункт та підходи до нього - безумовно це родзинка цього місця.


Приємно дивує стан. Прямуємо через технологічні приміщення та потерну до УКП














Ряд гермодверей і ми попадаємо до шахти. Тільки всередині не ракета, а автономний модуль на амортизаційних підвісах.




В проміжку між модулем і шахтою є ліфт. Модуль має 12 поверхів з технологічними та житловими приміщеннями. Побачили тільки три з них.






В боковій ніші аварійній вихід знайшовся




Спускались в ліфті по двоє, до знаменитої кабінки. Ось тут, ще до прикладу в 1993 році змогла змінитись доля мільйонів людей. Через поворот ключа, по прямому наказу, з Москви, запуск балістичної ракети з ядерним зарядом. В час незалежної України. З її території.
Ось такий парадокс.




Поверхом нижче, на останній дванадцятій відмітці, житловий модуль.




Дуже багато елементів, фурнітури, яка зустрічалась в ГДРівських залізничних вагонах. І не тільки. Уніфікація - наше все.


Відчуття як в якомусь купе поїзда, тільки що вікна немає.
Є санвузол, з унітазом та умивальником




Холодильник, аптечка, самовар, який надійно закріплений. Щоб в разі чого не гримнув та не обпік захисника вітчизни.






Затишно. Такий собі космічний кокпіт.


Знизу ніщо інше, як вигрібна яма


Наостанок, вирішили дослідити броньовану башенку кругової оборони.
Позабирали павутиння, і о чудо, а вона ще крутиться! І танкові перископи на місці.








Дякую всім за компанію.
Добавляйте ще свої фото. І Софіївку заодно)

Обговорення тут

20

Куплю-Продам-Подарую-Позичу / Продам металодетектор Garret Ace 250+Mars Goliaf

« : 08.04.2017 23:09:54 »

Продаю свою любиму "аську". Я єдиний її господар)
В комплекті катушка Mars Goliaf (робить її хорошим пилесосом), катушка Nel Tornado 2-го покоління (глючна, але можна полагодити), оригінальна катушка а також каплезахисний чехол на блок та акумулятори Sanyo eneloop 2450.
Зовнішній стан на тверду 4. Не топився, не ремонтувався. Коробка, документи в наявності. Апарат 2010 року.
Поміняний підлокітник на оригінальний, з ребрами жорсткості.
Ціна - 6200. Продається тільки комплектом.