Перегляд повідомлень
201
Обговорення / Блукаючи Львівськими промзонами, #1 (обговорення)
« : 21.11.2011 16:19:56 »
Основна тема тут
Перегляд повідомлень
У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.
202
Інженерні Споруди / Блукаючи Львівськими промзонами, #1
« : 21.11.2011 16:19:44 »
Все починалось ось тут.
Вирішили пройтися Bottlehunter, Stinger, ZED, Sunkatalano, Цезар & я.
Будівля винзаводу, невідомий завод позаду очисних споруд, садок з ретрансляторами в Сороках-Львівських і наостанок територія залізниці під дивною абревіатурою КМС-125 і РЗП-16, що позначена на Вікімапії. В цих місцях ми побували та оцінили їх пильним дослідницьким оком.
По дорозі, ЖПС Цезар'а малював наш маршрут, його побачити можна тут
(Тільки прошу не дивуватися тому, чому він закінчується на Чайковського 18
)
Отже, опис побаченого.
Першим побаченим об'єктом був корпус фабрики від винзаводу (молдвинпрому). Всередині, як не дивно абсолютний дестрой. Покрівля та стіни.
Те, що тут колись розливали вино вказують де не де розкидані деталі, яко шкляні труби
ну і етикетки та корки
Недавно в корпусі колишньої фабрики щось горіло.
Поряд доволі великий табір циган, в контакт з ними входити не було бажання.
Кругом непролазні хащі, завалені всіляким хламом. Зустрічаються відкриті каналізаційні люки, з пахучими випарами стоків, котрі неслися на очисні.
Цьогорічний урожай обліпихи радував Стінгера.
Також, нас всіх радував гарячий чай з коньяком
Досягши оптимальної кондиції, можна сміло йти вперед у нерозвідане
На горизонті почав виднітися невідомий мені завод, який знаходиться ось тут
Смайл про нього вже згодом сказав таке: "Щось а-ля скляного або керамічного, хоча наче естакада от є і там наче залізлбетонні вироби. то для того комплексу робилося - ТЕЦ-2 і довкола, там всьо мало бути дуже круто і багато. Тобто джерело одної і другої енергії поруч соживача + зола як наповнювач."
На частині цього заводу перебирають металобрухт
Завод ближче
ТЕЦ2 зовсім поряд
Хащі густішають, болота збільшуються. Перелазимо канаву, і йдемо до труб.
Всьо, старість...Чи може дослідникам не пасує так по трубам лазити?
Насправді, одному без допомоги дуже важко піднятись на трубу.
Навіть колючка зустрілася. Все ж, труба звернула вправо до ТЕЦ2, а ми зіскочили в болота на ліво.
Здалось мені, що екологічна ситуація там катастрофічна. Хтось викопав яму невелику, котра наповнилась смердючою водою. Можливо близьке розташування очисних на це впливає?
Всі канави, ставки мають таку воду. Навіть в селищі Сороки Львівські.
Загальну, накволишню унилість ZED прийнявся розвіювати
Якби там не було, але ті "пустоші" не надто приємні
Далі вийшли в Сороки Львівські, пішли дивитися на ретранслятори, які були помічені на вікімапії
Ретранслятори одинакові, знаходяться от серед таких дерев
Далі направились до залізничного вузла.
Через тунельчик.
Сункаталано просив фотку в тунелі
Кеп зрідка підказує, що якщо горить жовтий,
значить буде поїзд
На поворотах краще сходити з колії. Якщо б не бачили світлофора, могла статись "прикрість"
Тим паче швидкість потяга не маленька була
Ось сама станція. На території розташовані вагони з шпалами, рейсами і всім тим необхідним, що зараз необхідне для ремонту колій.
Там спокійно, немає інтенсивного руху. Охорона також присутня. Тому й не дуже цікаво.
Стало вечоріти. Щоб стало цікавіше, та для порції адреналіну вирішили видертися на освітлювальну вишку.
Види з неї такі собі, але момент підйому/перебування був цікавий.
Стінгер підмнімається
Перший покоритель вершини
Види:
Кароч, гарно пройшлися. Спонтанність, непердбачуваність - це завжди класно. Сподіваюсь, подібні блукання за наявністю вільного часу ще не раз організуємо.
Дякую всім за компанію, зокрема Ботлхантеру, котрий то всьо придумав. + в рейтинг учасникам.
Обговорення
Вирішили пройтися Bottlehunter, Stinger, ZED, Sunkatalano, Цезар & я.
Будівля винзаводу, невідомий завод позаду очисних споруд, садок з ретрансляторами в Сороках-Львівських і наостанок територія залізниці під дивною абревіатурою КМС-125 і РЗП-16, що позначена на Вікімапії. В цих місцях ми побували та оцінили їх пильним дослідницьким оком.
По дорозі, ЖПС Цезар'а малював наш маршрут, його побачити можна тут
(Тільки прошу не дивуватися тому, чому він закінчується на Чайковського 18
) Отже, опис побаченого.
Першим побаченим об'єктом був корпус фабрики від винзаводу (молдвинпрому). Всередині, як не дивно абсолютний дестрой. Покрівля та стіни.
Те, що тут колись розливали вино вказують де не де розкидані деталі, яко шкляні труби
ну і етикетки та корки
Недавно в корпусі колишньої фабрики щось горіло.
Поряд доволі великий табір циган, в контакт з ними входити не було бажання.
Кругом непролазні хащі, завалені всіляким хламом. Зустрічаються відкриті каналізаційні люки, з пахучими випарами стоків, котрі неслися на очисні.
Цьогорічний урожай обліпихи радував Стінгера.
Також, нас всіх радував гарячий чай з коньяком
Досягши оптимальної кондиції, можна сміло йти вперед у нерозвідане
На горизонті почав виднітися невідомий мені завод, який знаходиться ось тут
Смайл про нього вже згодом сказав таке: "Щось а-ля скляного або керамічного, хоча наче естакада от є і там наче залізлбетонні вироби. то для того комплексу робилося - ТЕЦ-2 і довкола, там всьо мало бути дуже круто і багато. Тобто джерело одної і другої енергії поруч соживача + зола як наповнювач."
На частині цього заводу перебирають металобрухт
Завод ближче
ТЕЦ2 зовсім поряд
Хащі густішають, болота збільшуються. Перелазимо канаву, і йдемо до труб.
Всьо, старість...Чи може дослідникам не пасує так по трубам лазити?
Насправді, одному без допомоги дуже важко піднятись на трубу.
Навіть колючка зустрілася. Все ж, труба звернула вправо до ТЕЦ2, а ми зіскочили в болота на ліво.
Здалось мені, що екологічна ситуація там катастрофічна. Хтось викопав яму невелику, котра наповнилась смердючою водою. Можливо близьке розташування очисних на це впливає?
Всі канави, ставки мають таку воду. Навіть в селищі Сороки Львівські.
Загальну, накволишню унилість ZED прийнявся розвіювати
Якби там не було, але ті "пустоші" не надто приємні
Далі вийшли в Сороки Львівські, пішли дивитися на ретранслятори, які були помічені на вікімапії
Ретранслятори одинакові, знаходяться от серед таких дерев
Далі направились до залізничного вузла.
Через тунельчик.
Сункаталано просив фотку в тунелі
Кеп зрідка підказує, що якщо горить жовтий,
значить буде поїзд
На поворотах краще сходити з колії. Якщо б не бачили світлофора, могла статись "прикрість"
Тим паче швидкість потяга не маленька була
Ось сама станція. На території розташовані вагони з шпалами, рейсами і всім тим необхідним, що зараз необхідне для ремонту колій.
Там спокійно, немає інтенсивного руху. Охорона також присутня. Тому й не дуже цікаво.
Стало вечоріти. Щоб стало цікавіше, та для порції адреналіну вирішили видертися на освітлювальну вишку.
Види з неї такі собі, але момент підйому/перебування був цікавий.
Стінгер підмнімається
Перший покоритель вершини
Види:
Кароч, гарно пройшлися. Спонтанність, непердбачуваність - це завжди класно. Сподіваюсь, подібні блукання за наявністю вільного часу ще не раз організуємо.
Дякую всім за компанію, зокрема Ботлхантеру, котрий то всьо придумав. + в рейтинг учасникам.
Обговорення
203
Плани / Недільна прогулянка - елеватор+брюховичі
« : 18.11.2011 23:14:06 »
В неділю 20.11. планую видертися на елеватор, що в Рясному, для здобуття наснаги з висоти а також для фоток (видів звідти).
Далі пропонується почимчикувати по колії до Брюхович та поглянути на один, поки що мені невідомий закинутий об'єкт. Опісля того, як заведено, матрац, можна в чебуречну, а можна й свій тормозокроздусити з'їсти поряд в лісі, скажімо на території австрійського форту.
От так, пропоную приєднюватися, має бути цікаво.
Час збору, думаю найкраще з самого ранку, десь так о 8-9 орієнтовно.
Приєднюйтесь, радо запрошую до експлору!
маршрут:
Далі пропонується почимчикувати по колії до Брюхович та поглянути на один, поки що мені невідомий закинутий об'єкт. Опісля того, як заведено, матрац, можна в чебуречну, а можна й свій тормозок
От так, пропоную приєднюватися, має бути цікаво.
Час збору, думаю найкраще з самого ранку, десь так о 8-9 орієнтовно.
Приєднюйтесь, радо запрошую до експлору!
маршрут:
204
Обговорення / Піонерський табір "Ластівка" в Брюховичах (обговорення)
« : 07.11.2011 15:41:19 »
Основна тема тут
205
Інженерні Споруди / Піонерський табір "Ластівка" в Брюховичах
« : 07.11.2011 15:39:46 »
Давно цікавився цим місцем, і вчора випала нагода туди заглянути. Табір знаходиться тут
Піонерські, а донедавна дитячі табори, це такий собі закамянілий згусток дитинства та молодості, який відображається в свідомості та породжує в уяві сумні асоціації. Насправді, дивлячись на те, де колись були позитивні емоції, сміх та радість, а тепер розруха, робиться якось прикро на душі, а може й навіть сумно. Така вже специфіка покинутих дитячих таборів, зокрема цього - Ластівка.
Вхід до колишнього табору легкий, все відкрито, охорони немає. Будівлі активно руйнуються часом, та зрідка людьми. Табір розташований в дуже мальовничому куточку, навколо лісу. Сміття обмаль.
Залишається відкритим питання, кому цей ласий шматок землі перепаде?
Так виглядає вхід
і заїзд
Всередині "КП" є кімнатка сторожа чи вахтера, а також залишки умивальників при вході.
Мабуть діти колись мусіли перед входом в табір після прогулянки заходити чистими.
Перший деревяний будиночок від входу
Хтось акуратно перед входом поклав взуття
Обовязковий атрибут - тарілка з емблемою "Общепіта"
Обкладинка польського зошита TOP 2000. На початку девяностих це були перші "кольорові" зошити, було круто в такому писати
Їдальня
Гараж
Господарське приміщення
Фарба на стінах вже ефектно полущилася
Економія на плитці
Холодильник
"Труд" за вісімдесяті роки
Тут знаходились ключі від приміщень на території.
Інструкція по ТБ. Начальнтк табору Саєнко
Радянська пляшка. Залишки горілки в ній також з тих часів.
Прибудова, з інвентарем
і олдскульне взуття в ній
Тепла вода вмикалась надворі
Приміщення ідальні
Підлога викладена плиткою, з твердого лінолеуму
Цех розміром у 20кв. м.
Металхантери ще давніше постарались
Навіює сум...
Територія обсипана золотистим листям, крокуємо далі...
Сюди заходити не мав бажання
Обійшов кругом
Кімната відпочинку
Залишки котельні
...
Вбиральня
з велетенською вигрібною ямою
Час стирає все, які і залишки фарби, так і память.
І ще один будиночок зсередини, цегляний. Всередині присутні елементи радянського минулого
Фото туалету - обовязково
А осінь тим часом повністю накрила ліс поряд золотим покривалом.
На цьому все.
Фотоальбом тут
Обговорення тут
Піонерські, а донедавна дитячі табори, це такий собі закамянілий згусток дитинства та молодості, який відображається в свідомості та породжує в уяві сумні асоціації. Насправді, дивлячись на те, де колись були позитивні емоції, сміх та радість, а тепер розруха, робиться якось прикро на душі, а може й навіть сумно. Така вже специфіка покинутих дитячих таборів, зокрема цього - Ластівка.
Вхід до колишнього табору легкий, все відкрито, охорони немає. Будівлі активно руйнуються часом, та зрідка людьми. Табір розташований в дуже мальовничому куточку, навколо лісу. Сміття обмаль.
Залишається відкритим питання, кому цей ласий шматок землі перепаде?
Так виглядає вхід
і заїзд
Всередині "КП" є кімнатка сторожа чи вахтера, а також залишки умивальників при вході.
Мабуть діти колись мусіли перед входом в табір після прогулянки заходити чистими.
Перший деревяний будиночок від входу
Хтось акуратно перед входом поклав взуття
Обовязковий атрибут - тарілка з емблемою "Общепіта"
Обкладинка польського зошита TOP 2000. На початку девяностих це були перші "кольорові" зошити, було круто в такому писати
Їдальня
Гараж
Господарське приміщення
Фарба на стінах вже ефектно полущилася
Економія на плитці
Холодильник
"Труд" за вісімдесяті роки
Тут знаходились ключі від приміщень на території.
Інструкція по ТБ. Начальнтк табору Саєнко
Радянська пляшка. Залишки горілки в ній також з тих часів.
Прибудова, з інвентарем
і олдскульне взуття в ній
Тепла вода вмикалась надворі
Приміщення ідальні
Підлога викладена плиткою, з твердого лінолеуму
Цех розміром у 20кв. м.
Металхантери ще давніше постарались
Навіює сум...
Територія обсипана золотистим листям, крокуємо далі...
Сюди заходити не мав бажання
Обійшов кругом
Кімната відпочинку
Залишки котельні
...
Вбиральня
з велетенською вигрібною ямою
Час стирає все, які і залишки фарби, так і память.
І ще один будиночок зсередини, цегляний. Всередині присутні елементи радянського минулого
Фото туалету - обовязково
А осінь тим часом повністю накрила ліс поряд золотим покривалом.
На цьому все.
Фотоальбом тут
Обговорення тут
206
Гумор / Хеловін 2011
« : 01.11.2011 16:28:21 »
І так, презентую фотки з нашої забави, котра успішно відбулася. Навіть не думав, що так гарно ми собі весело проведемо час.
Завдяки збірці найактивніших та найоригінальніших людей, котрі була на паті - ми повеселились на славу!
Часу на підготовку не було, але Ромчик був найоригінальніший:
Користуючись моментом, Стінгера посвятили в "капатєлі"
100 грам спирту пішли Стінгу а ура! Залпом і до дна
Для того, щоб війти до норми, робилися горілчані інєкції
Наколотий Біг Мак?
Стінгер тим часом поліз за горілкою
Навіть в нас гарбузик був, ось справа світиться
Перед польотом
Ноу комментс...
медсестричка тішила нас
Доопрацювання образу скаліченого будівельника
Льотчік істрєбітєль, ані такіх любят
Незважаючи на грізний вигляд Яра, бджілки злітаються до нього на медок. Пють та й пють його.
Шальоні експлорери
Пілять
Перехожих не лякали
Впірьод по здорову їжу!
Ромчик відтятою рукою намагається показати, що саме йому треба
Ржака в залі. Персонал розгублюється.
Чєлавєк-піла! "Можна сфоткатись, ну можна?" Всі подіставали мобілки та мильнички.
Упс, скалічений работнік впав. Збіглася охорона та адміністрація. Але вдіяти нічого не змогли.
Народ хотів вражень - так що на охорону пофіг
Йдемо назад
Ярік: Викиньте то РЕВО на%уй Пийте медівочку
Кола з макдональдза помічна при таких травмах
Тим часом Бджілочки змішали РЕВо з медівкою...
Тим часом Ярко та Андрюха чекають на клієнтів
Можна крові випити
Сань, де рука?
Де мій тарен?
Діффчьонкі
Ти шо, не п'єш медівки?
Пю!
Да, дєтка!
Навть я є. Класний шолом.
Гості
Знову за старе
Класне було паті. На всі 100%
Всі фото ТУТ
Завдяки збірці найактивніших та найоригінальніших людей, котрі була на паті - ми повеселились на славу!
Часу на підготовку не було, але Ромчик був найоригінальніший:
Користуючись моментом, Стінгера посвятили в "капатєлі"
100 грам спирту пішли Стінгу а ура! Залпом і до дна
Для того, щоб війти до норми, робилися горілчані інєкції
Наколотий Біг Мак?
Стінгер тим часом поліз за горілкою
Навіть в нас гарбузик був, ось справа світиться
Перед польотом
Ноу комментс...
медсестричка тішила нас
Доопрацювання образу скаліченого будівельника
Льотчік істрєбітєль, ані такіх любят
Незважаючи на грізний вигляд Яра, бджілки злітаються до нього на медок. Пють та й пють його.
Шальоні експлорери
Пілять
Перехожих не лякали
Впірьод по здорову їжу!
Ромчик відтятою рукою намагається показати, що саме йому треба
Ржака в залі. Персонал розгублюється.
Чєлавєк-піла! "Можна сфоткатись, ну можна?" Всі подіставали мобілки та мильнички.
Упс, скалічений работнік впав. Збіглася охорона та адміністрація. Але вдіяти нічого не змогли.
Народ хотів вражень - так що на охорону пофіг
Йдемо назад
Ярік: Викиньте то РЕВО на%уй
Пийте медівочкуКола з макдональдза помічна при таких травмах
Тим часом Бджілочки змішали РЕВо з медівкою...
Тим часом Ярко та Андрюха чекають на клієнтів
Можна крові випити
Сань, де рука?
Де мій тарен?
Діффчьонкі
Ти шо, не п'єш медівки?
Пю!
Да, дєтка!
Навть я є. Класний шолом.
Гості
Знову за старе
Класне було паті. На всі 100%
Всі фото ТУТ
207
Куплю-Продам-Подарую-Позичу / Продам маршрутизатори
« : 06.09.2011 13:32:54 »
Модем D-link DSL-2640U, б/в, ціна - 60 гривень.
Роутер D-Link DIR 320, б/в, ціна - 190 гривень
Роутер D-Link DIR 320, б/в, ціна - 190 гривень
209
Плани / Разом - в День НеЗалежності 24 серпня.
« : 21.08.2011 13:20:19 »
Колись була в нас гарна традиція, збиратися дружньою компанією та тусувати на якийсь цікавий об'єкт в день НеЗалежності.
Цього разу пропоную зібратися та посвяткувати цей день на котромусь з цікавих місць разом.
До прикладу:
1)покищо нерозвіданий піонерський табір у Брюховичах;
2)кам'яний кар'єр поряд;
3)крокуючі екскаватори та велетеньске озеро поряд.
Що скажете на це?
Цього разу пропоную зібратися та посвяткувати цей день на котромусь з цікавих місць разом.
До прикладу:
1)покищо нерозвіданий піонерський табір у Брюховичах;
2)кам'яний кар'єр поряд;
3)крокуючі екскаватори та велетеньске озеро поряд.
Що скажете на це?
210
Обговорення / Ремонт вулиць та доріг -}Lviv and around (обговорення)
« : 14.08.2011 01:35:54 »
Основна тема тут
211
Обговорення / Ракетні шахти типу "Двіна" під Вінницею (обговорення)
« : 12.08.2011 00:28:00 »
Основна тема тут
212
Військові Об`єкти / Ракетні шахти типу "Двіна" під Вінницею
« : 12.08.2011 00:27:50 »
Знаходяться шахти в селі Якушинці, зовсім недалеко від Вінниці. Кординати: 49.2886906N 28.3375168E
Заїхали ми туди по бетонці на машині, ну майже туди, а саме до воріт колишньої адмін частини шахт. Колишня адмін споруда вже на даний момент повноцінна військова частина, що функціонує, про що свідчить малюнок державної символіки і курящий прапор на прохідній.
Таким чином, як зазвичай, побачити подібний дестрой не довелося - обійшли ВЧ та попали на бетонну дорогу, котра вивела нас через густий ліс, на територію базування шахт. Було нас троє, окрім мене SANECKA та мій друг Вітя.
Заступивши на базу, назустріч виїхав нам мікроавтобус. Зупинився. Зі скрипом відкрилось віконце, а звідти фраза "Хлопці, це приватна територія, вам тут робити нічого, та й до того ж тут дуже небезпечно" - котру промовив водій буса, ймовірний орендар території.
У відповідь я посміхнувся, розказав про те що нас цікавить і для чого ми тут. Ще й привіт передав від західного краю.
І так, перед нами постала суцільна бетонована площадка, з поодинокими деревами та кущами. 4 залізобетонні ковпаки шахт теж на місці.
Зауважуємо цікаву деталь - усі входи, лази, люки, закриті бетонними плитами. А також отвори на куполах шахт, щоб бува ніхто не захотів політати а потім поплавати.
Але нема такого закритого чого ми б не могли відкрити
Думаю, чому мене подібні шахти не особливо вставляють. Ось в чому секрет!
Якісь мудрі особи знають, що перед істалом треба прочитати по пів книжки, і стати таким начитаними, щоб зразу освідомити значущість колишнього могутнього об'єкту!
Ну і воно так і є. Сліди сучасної молоді там зустрічалися частіше, ніж на інших подібних місцях.
Відсвовуємо втрьох плиту та попадаємо всередину.
Звісно, всередині все дуже знайоме. Особливого практично нічого. Єдине що залишилося багато надписів на стінах, те декотрих елементів інтер'єру. Фоткали, жартували, перечікували грозу та поволі підійнялись на -1 рівень.
Чорний челавєк
Найбільші входи - засипані
Коли вилізли на поверхню, добряче змокли. Вперіщив такий дощ по дорозі назад, що поки вдягнули дощовики, все промокло наскрізь. Особлива електроніка. Але компанія друзів та карпатський напій Сані не дав змогу розвинутись негативним наслідкам.
P.S. Для Руфуса: зустріли тільки такий вид, в одному екземплярі. Дуже сильно кліпав очима. Мабуть спав
Обговорення
Фотки на Пікассі
Заїхали ми туди по бетонці на машині, ну майже туди, а саме до воріт колишньої адмін частини шахт. Колишня адмін споруда вже на даний момент повноцінна військова частина, що функціонує, про що свідчить малюнок державної символіки і курящий прапор на прохідній.
Таким чином, як зазвичай, побачити подібний дестрой не довелося - обійшли ВЧ та попали на бетонну дорогу, котра вивела нас через густий ліс, на територію базування шахт. Було нас троє, окрім мене SANECKA та мій друг Вітя.
Заступивши на базу, назустріч виїхав нам мікроавтобус. Зупинився. Зі скрипом відкрилось віконце, а звідти фраза "Хлопці, це приватна територія, вам тут робити нічого, та й до того ж тут дуже небезпечно" - котру промовив водій буса, ймовірний орендар території.
У відповідь я посміхнувся, розказав про те що нас цікавить і для чого ми тут. Ще й привіт передав від західного краю.
І так, перед нами постала суцільна бетонована площадка, з поодинокими деревами та кущами. 4 залізобетонні ковпаки шахт теж на місці.
Зауважуємо цікаву деталь - усі входи, лази, люки, закриті бетонними плитами. А також отвори на куполах шахт, щоб бува ніхто не захотів політати а потім поплавати.
Але нема такого закритого чого ми б не могли відкрити
Думаю, чому мене подібні шахти не особливо вставляють. Ось в чому секрет!
Якісь мудрі особи знають, що перед істалом треба прочитати по пів книжки, і стати таким начитаними, щоб зразу освідомити значущість колишнього могутнього об'єкту!
Ну і воно так і є. Сліди сучасної молоді там зустрічалися частіше, ніж на інших подібних місцях.
Відсвовуємо втрьох плиту та попадаємо всередину.
Звісно, всередині все дуже знайоме. Особливого практично нічого. Єдине що залишилося багато надписів на стінах, те декотрих елементів інтер'єру. Фоткали, жартували, перечікували грозу та поволі підійнялись на -1 рівень.
Чорний челавєк
Найбільші входи - засипані
Коли вилізли на поверхню, добряче змокли. Вперіщив такий дощ по дорозі назад, що поки вдягнули дощовики, все промокло наскрізь. Особлива електроніка. Але компанія друзів та карпатський напій Сані не дав змогу розвинутись негативним наслідкам.
P.S. Для Руфуса: зустріли тільки такий вид, в одному екземплярі. Дуже сильно кліпав очима. Мабуть спав
Обговорення
Фотки на Пікассі
213
Обговорення / Новояворівська Сірка та Крокуючі Екскаватори (обговорення)
« : 25.07.2011 23:25:43 »214
Смітник / Re: Вишка шахти "Зарічна", 152 метра "від кінчика &#
« : 21.07.2011 11:14:12 »
Та це зрозуміло, але питання про перенесення звучить не тільки до тебе. Пропозиція.
215
Посилання / Фотографії 2 світової війни
« : 19.07.2011 20:30:50 »
Якісні фотографії часів 2 світової війни (1939 -1945) - Воєнний альбом (рос.)
Сайт повністю присвячений цій темі.
Сайт повністю присвячений цій темі.
216
Куплю-Продам-Подарую-Позичу / продаю швейцарський спальний мішок
« : 17.07.2011 15:54:14 »
Добротний, теплий, порівняно легкий армійський спальний мішок в ідеальному стані - з запасів швейцарської армії.
Тип - кокон, розрахований на зріст до 195 см.
Вага - 1,7 кг.
Колір - хакі.
Довжина - 220 см, ширина - 80 см.
Температурний режим від -5 до +5.
Стан - 5"-"
Ціна - 200 гривень.
Тип - кокон, розрахований на зріст до 195 см.
Вага - 1,7 кг.
Колір - хакі.
Довжина - 220 см, ширина - 80 см.
Температурний режим від -5 до +5.
Стан - 5"-"
Ціна - 200 гривень.
218
Смітник / Re: Один день у вугільній шахті (обговорення)
« : 10.07.2011 16:39:28 »Цитувати
В Полтві то таке, але в інших гаффно-колекторах, чи закритих підземних системах ізолюючі апарати просто необхідні.
Як давно Пан був у подібному коллекторі востаннє? І як часто в подібні місця навідується?
Був, буваю, буду і частіше за тебе.
Взагалі, припиняй офтоп і прогнозований холівар.
Завідомо знаючи об'єкт, брати зі собою подібні засоби захисту можливо й не варто. Але як же з нерозвіданими? Я, до прикладу знаю такі місця, де без кисневого балону не виживеш. Є різні типи об''єктів,і не варто все утотожнювати з Полтвою. (КЕП). Кароч, Linuxoid все вірно каже.Доречі, навіть в звичайному бомбарі саморятівник може врятувати життя. В закритих підземеллях накопичується СО2, тому в льох в селах ходять зі свічками: якщо свічка стане світити тускло або взагалі згасне, значить треба тиснути на тапки звідти - так само в бомбарях, бункерах.А також може врятувати життя гарно підібрана аптечка. Але ми не носимо аптечки коли просто ідемо гуляти по місту чи кудись по справах. Десь три чверті моїх друзів не пристібаються в авто. А от ці речі справді можуть врятувати життя. Але ми ними нехтуємо. Не бачу сенсу носити з собою кудись на вилазки саморятівник.
Ну і на рахунок Полтви. Кількість шкідливих бактерій та грибків там б'є всі рекорди. Захист, у вигляді фільтру там теж необхідний, але знову ж таки, це справа кожного.
Тут є посилання, про неприємні трафунки під землею.
219
Обговорення / Один день у вугільній шахті (обговорення)
« : 08.07.2011 23:23:32 »
Основна тема тут
220
Інженерні Споруди / Один день у вугільній шахті
« : 08.07.2011 23:23:26 »
Вугільна шахта, сірий, похмурий ранок. На території стоять четверо осіб, які входять в певний дисонанс з уточуючим середовищем, та особливо з працівниками шахти.
Ми в центрі уваги.
Очікуючи, я тим часом нарізаю великі шматки ковбаси шахтарському безхвостому коту, котрий мабуть зазнав травми, десь тут, на шахті. Бідолаха.
Ось настав він, час спуску у шахту. Направлємося в приміщення, в котрому нам видають білизну, штани, куртку, гумові чоботи, каску. Тут, на пункті видачі все чітко та строго. Хтось з нас запитує: "Мені будь ласка чоботи 42 -го розміру", - "нема, все 45-ий, давайте бистро, беріть, і не затягуйте". Взяли і звалили. Все ХХХХL.
Вдягаємо білизну - натур продукт, чистий льон; штани з захисними гумовими нашивками на колінах, куртку, пояс, замотуємо онучі поверх шкарпеток, бо чоботи гігантські.
Наступний етап - видача коногонок, саморятівників, номерків.
Далі, пройшла мить і ми вже у клєті. Прірва, глибиною у 500 метрів поступово затягує нас...
Всі наші надпотужні кастомні ліхтарі, пецлі, фенікси - все залишили нагорі. Штатив свій теж, що в свою чергу вплинуло на якість фоток. Але, я думаю важливо побути в "шкурі" шахтаря, без всяких посторонніх девайсів, щоб краще відчути атмосферу всередині.
Отже, попадаємо всередину. Виходимо в доволі широкий бетонований штрек. Свідомість починає активно сприймати все нове відчуте та побачене. Тут своєрідний запах, а також потужний протяг - це робота вентиляції. Перше, куди заходимо в підстанцію. Ловимо погляди шахтарів - ми ж не формат, причому один з "неформатів" з довгим волоссям, що, як виявилось особливо не вітається шахтарями
Йдемо далі по штреку, ступаючи ногами в болото, та весь час вдарюючись головою об виступаючі предмети. Так сталось, що йшли швидко і на місцях не затримувались.
Піднімаємося по квершлагу - по доволі затяжному підйомі. Захекані, по дорозі роздивляємося на вловлювачі вагонеток.
Далі наша дорога пролягала через вентиляційний штрек. Весь час нас супроводжує потужний шум, (схожий як в колекторі Полтви) так проходить повітря штреками. Штрек укріплений залізними арками та дерев'яними затяжками.
Якщо відверто, виглядає страшно, всюди проломи та тріщини, видно як гнеться метал під товщею породи. Страшно тому, що тут працюють люди...
Йдучи позаду - почув скрип дерева, укріпляючої балки. Спрацював інстинкт самозбереження - відбіг у сторону
Якось стояли, робили фотку, і тут, БАЦ! - кілька метрів від нас тріскається перекладина і обвалюється порода, не вбила б, але все ж...Тутже чуємо слова провідника "Хлопці, тут без каски нема що робити, не знімайте її"
Хоча ми так і не попали в забій до виробітки, все ж, від побаченого усвідомлюєш небезпечність професії. А не попали в забій, власне через нештатну ситуацію, пропало світло в забої, також за ним і вентиляція. Такого роду ситуація, як я зрозумів, для гірників це дрібниця.
Цікаво, в шахті працюють насоси на 6 тис. вольт, потужністю 850 кВт. Маса води штовхається по трубам на гора - а звідти по спеціальним водосховищам. Ця вода непридатна до споживання.
В кожній шахті під землею має бути медпункт, в цій не без вийнятку. Зайшовши в медпункт, моментально ловиш стійкий запах йоду. Звичайна кімната в земній товщі, наповнена післявоєнними меблями а це кушетка, письмовий стіл, комод, шафа і настільна лампа. Дивлюсь на підлогу, а там ящики, в котрих куски марлі і...кров, багато крові з згустками.
В цей момент, жіночка, лікар, каже "О, ви вже сьогодні не перші" Сміємося.
Виявляється в ящиках не кров, а як кажуть шахтарі, кров землі. Це така субстанція, котра витікає з-під надр землі, і на кров лише схожа.
Невеликий екскурс добіг до кінця, час залазити в клєть і підніматись нагору.
Переодягаємося, здаємо одяг та інвентар, дякуємо та прощаємося.
Набираємо питтєвої газованої води, п'ємо.
Далі нас чекав обід в шахтарській їдальні. Це місце, де можна смачно пообідати за 10 гривень, потриматись за олдскульні алюмінієві ложки та вилки.
В подібній їдальні обовязково в асортименті є молочно-кислі продукти. Це необхідні складові раціону шахтарів, котрі, зі стажем роботи практично всі хворі на силікоз.
Майже суровий шахтар, єдине то волосся що зліва з-під каски виглядує, бентежить трохи
попадаємо за цю червону герму, в ЦПП (центральна підземна підстанція)
Всередині - конденсаторна руднична високовольтна установка
далі, в цьому ж приміщенні насос, котрий качає воду з шахти по трубам, що зверху
там же, перша спільна фотка
Оскільки в забої зникло світло, направляємось до вентиляційного штреку
Ми, вагонетки і водяна завіса. Сотні підвішених пакетів з водою, лопають у потрібний момент і запобігають розповсюдженню вогню.
колесо вагонетки
Вентиляційний штрек шахтарі використовують для того, щоб справляти природні потреби. Хоча тут пасує грубе слово - срати.
Люди тут прості і відверті, все називають своїми словами.
піднімаємося по квершлагу.
наверху. Зліва лебідка.
підземний звязок. Апарат працює мабуть з моменту відкриття шахти.
лінуксоїд показує як тріщать затяжки і сипеться порода
стан штреку поступово погіршувався
тут видно погнуті арки, під тиском
закипіли радіатори (с)
розглядаємо породу
над головами пласт вугілля
за секунду після, як зробив це фото, там щось обвалилося. Далі туди не пішли.
№2. Ромчик заховав голову у дирку в перекритті
всьо. Їм вже ніякі підземелля не страшні
а так гниють арки
звичайна лампа, у газозахищеній оболонці.
№3. Пора на вихід
так виглядає саморятівник
так виглядає захист колін
Майбутній Стахановець
здаємо інвентар
не згодився
п'єм воду
апарати - для переходів у часі. Сідаєш з мокрою головою, вмикаєш, лупить на волосся 220V і ти в іншому вимірі.
Так, я люблю солодку
здаємо одяг
так коногонки зберігаються і заряджаються
покидаємо шахту і йдемо обідати
Все. От так, на якусь мить ми відчули себе digger'ами. Відчуття такі, що словами не передати і пером не описати. Наш експлор сягнув позначки - 500метрів під землю.
Велика подяка Linuxoid'у за організацію екскурсії в шахту. Респект +
тут обговорення
Всі фотки
Ми в центрі уваги.
Очікуючи, я тим часом нарізаю великі шматки ковбаси шахтарському безхвостому коту, котрий мабуть зазнав травми, десь тут, на шахті. Бідолаха.
Ось настав він, час спуску у шахту. Направлємося в приміщення, в котрому нам видають білизну, штани, куртку, гумові чоботи, каску. Тут, на пункті видачі все чітко та строго. Хтось з нас запитує: "Мені будь ласка чоботи 42 -го розміру", - "нема, все 45-ий, давайте бистро, беріть, і не затягуйте". Взяли і звалили. Все ХХХХL.
Вдягаємо білизну - натур продукт, чистий льон; штани з захисними гумовими нашивками на колінах, куртку, пояс, замотуємо онучі поверх шкарпеток, бо чоботи гігантські.
Наступний етап - видача коногонок, саморятівників, номерків.
Далі, пройшла мить і ми вже у клєті. Прірва, глибиною у 500 метрів поступово затягує нас...
Всі наші надпотужні кастомні ліхтарі, пецлі, фенікси - все залишили нагорі. Штатив свій теж, що в свою чергу вплинуло на якість фоток. Але, я думаю важливо побути в "шкурі" шахтаря, без всяких посторонніх девайсів, щоб краще відчути атмосферу всередині.
Отже, попадаємо всередину. Виходимо в доволі широкий бетонований штрек. Свідомість починає активно сприймати все нове відчуте та побачене. Тут своєрідний запах, а також потужний протяг - це робота вентиляції. Перше, куди заходимо в підстанцію. Ловимо погляди шахтарів - ми ж не формат, причому один з "неформатів" з довгим волоссям, що, як виявилось особливо не вітається шахтарями
Йдемо далі по штреку, ступаючи ногами в болото, та весь час вдарюючись головою об виступаючі предмети. Так сталось, що йшли швидко і на місцях не затримувались.
Піднімаємося по квершлагу - по доволі затяжному підйомі. Захекані, по дорозі роздивляємося на вловлювачі вагонеток.
Далі наша дорога пролягала через вентиляційний штрек. Весь час нас супроводжує потужний шум, (схожий як в колекторі Полтви) так проходить повітря штреками. Штрек укріплений залізними арками та дерев'яними затяжками.
Якщо відверто, виглядає страшно, всюди проломи та тріщини, видно як гнеться метал під товщею породи. Страшно тому, що тут працюють люди...
Йдучи позаду - почув скрип дерева, укріпляючої балки. Спрацював інстинкт самозбереження - відбіг у сторону
Якось стояли, робили фотку, і тут, БАЦ! - кілька метрів від нас тріскається перекладина і обвалюється порода, не вбила б, але все ж...Тутже чуємо слова провідника "Хлопці, тут без каски нема що робити, не знімайте її"
Хоча ми так і не попали в забій до виробітки, все ж, від побаченого усвідомлюєш небезпечність професії. А не попали в забій, власне через нештатну ситуацію, пропало світло в забої, також за ним і вентиляція. Такого роду ситуація, як я зрозумів, для гірників це дрібниця.
Цікаво, в шахті працюють насоси на 6 тис. вольт, потужністю 850 кВт. Маса води штовхається по трубам на гора - а звідти по спеціальним водосховищам. Ця вода непридатна до споживання.
В кожній шахті під землею має бути медпункт, в цій не без вийнятку. Зайшовши в медпункт, моментально ловиш стійкий запах йоду. Звичайна кімната в земній товщі, наповнена післявоєнними меблями а це кушетка, письмовий стіл, комод, шафа і настільна лампа. Дивлюсь на підлогу, а там ящики, в котрих куски марлі і...кров, багато крові з згустками.
В цей момент, жіночка, лікар, каже "О, ви вже сьогодні не перші"
Сміємося.Виявляється в ящиках не кров, а як кажуть шахтарі, кров землі. Це така субстанція, котра витікає з-під надр землі, і на кров лише схожа.
Невеликий екскурс добіг до кінця, час залазити в клєть і підніматись нагору.
Переодягаємося, здаємо одяг та інвентар, дякуємо та прощаємося.
Набираємо питтєвої газованої води, п'ємо.
Далі нас чекав обід в шахтарській їдальні. Це місце, де можна смачно пообідати за 10 гривень, потриматись за олдскульні алюмінієві ложки та вилки.
В подібній їдальні обовязково в асортименті є молочно-кислі продукти. Це необхідні складові раціону шахтарів, котрі, зі стажем роботи практично всі хворі на силікоз.
Майже суровий шахтар, єдине то волосся що зліва з-під каски виглядує, бентежить трохи
попадаємо за цю червону герму, в ЦПП (центральна підземна підстанція)
Всередині - конденсаторна руднична високовольтна установка
далі, в цьому ж приміщенні насос, котрий качає воду з шахти по трубам, що зверху
там же, перша спільна фотка
Оскільки в забої зникло світло, направляємось до вентиляційного штреку
Ми, вагонетки і водяна завіса. Сотні підвішених пакетів з водою, лопають у потрібний момент і запобігають розповсюдженню вогню.
колесо вагонетки
Вентиляційний штрек шахтарі використовують для того, щоб справляти природні потреби. Хоча тут пасує грубе слово - срати.
Люди тут прості і відверті, все називають своїми словами.
піднімаємося по квершлагу.
наверху. Зліва лебідка.
підземний звязок. Апарат працює мабуть з моменту відкриття шахти.
лінуксоїд показує як тріщать затяжки і сипеться порода
стан штреку поступово погіршувався
тут видно погнуті арки, під тиском
закипіли радіатори (с)
розглядаємо породу
над головами пласт вугілля
за секунду після, як зробив це фото, там щось обвалилося. Далі туди не пішли.
№2. Ромчик заховав голову у дирку в перекритті
всьо. Їм вже ніякі підземелля не страшні
а так гниють арки
звичайна лампа, у газозахищеній оболонці.
№3. Пора на вихід
так виглядає саморятівник
так виглядає захист колін
Майбутній Стахановець
здаємо інвентар
не згодився
п'єм воду
апарати - для переходів у часі. Сідаєш з мокрою головою, вмикаєш, лупить на волосся 220V і ти в іншому вимірі.
Так, я люблю солодку
здаємо одяг
так коногонки зберігаються і заряджаються
покидаємо шахту і йдемо обідати
Все. От так, на якусь мить ми відчули себе digger'ами
. Відчуття такі, що словами не передати і пером не описати. Наш експлор сягнув позначки - 500метрів під землю. Велика подяка Linuxoid'у за організацію екскурсії в шахту. Респект +
тут обговорення
Всі фотки