Перегляд повідомлень
201
Обговорення / Львівське телебачення зсередини (обговорення)
« : 12.01.2012 02:21:16 »
Основна тема тут
Telegram чат
Facebook
Instagram
Напишіть нам
Donate Експлореру
Перегляд повідомлень
У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.
203
Куплю-Продам-Подарую-Позичу / Продам nokia 5800 navigation edition
« : 10.01.2012 01:13:11 »
Стан корпусу на "5-". Дисплей захищений плівкою.
До комлекту входять: коробка, документи з продажу, автомобільне кріплення, наушники(гарнітура), медіатор, шкіряний чохол а також дві оригінальні батареї nokia bl-5j.
Телефон був у користуванні протягом року, працює без збоїв та суттєвих глюків. Єдине, це те, що відсутній стилус, загубився в процесі експлуатації.
Ціна - 900 гривень.
До комлекту входять: коробка, документи з продажу, автомобільне кріплення, наушники(гарнітура), медіатор, шкіряний чохол а також дві оригінальні батареї nokia bl-5j.
Телефон був у користуванні протягом року, працює без збоїв та суттєвих глюків. Єдине, це те, що відсутній стилус, загубився в процесі експлуатації.
Ціна - 900 гривень.
205
Гумор / Випхали водія і вкрали маршрутку
« : 05.01.2012 00:43:56 »
"Курйозний випадок стався в п'ятницю ввечері мало не в центрі Львова. Двоє пасажирів напідпитку виштовхали з маршрутки водія, один з них сів за кермо і поїхав далі. Двоє 24-річних хлопців сіли в маршрутку вже у стані сп'яніння, але вирішили ще "добавити" прямо в автобусі, пише "Комсомольська правда в Україні". Вони почали пити горілку на задньому сидінні"
Решта історії тут з її класичним завершенням.
В пацанів здійснилася мрія
Решта історії тут з її класичним завершенням.
В пацанів здійснилася мрія
207
Всяке-Різне / Гранчаки (граньоні стакани)
« : 27.12.2011 10:40:11 »
Порадьте будь ласка, де у Львові можна придбати граньоні стакани? Знаю, штука вже дефіцитна, але все таки, колись на радянського жителя припадало по 2 стакани. 
Треба, не багато, не мало - аж 40 штук. Знаю, що були донедавно в МЕТРО на Городоцькій, але вже розібрали. Відповідно, якийсь з склозаводів ще має форми, та досі виготовляє їх.
Де ще можна у Львові їх придбати?
З.І. Ідеально б - 40 штук стограмових, 40 - двістіграмових.
Або по 40 з одного виду.
Треба, не багато, не мало - аж 40 штук. Знаю, що були донедавно в МЕТРО на Городоцькій, але вже розібрали. Відповідно, якийсь з склозаводів ще має форми, та досі виготовляє їх.
Де ще можна у Львові їх придбати?
З.І. Ідеально б - 40 штук стограмових, 40 - двістіграмових.
Або по 40 з одного виду.208
Всяке-Різне / Електронні ігри вісімдесятих
« : 19.12.2011 20:35:47 »
Просто гарний сайт, де зібрана колекція портативних електронних забавок, з різних країн. Головне, на них можна бавитись. Відтворено 1:1 http://www.pica-pic.com/#
Для певного покоління буде вельми ностальґічно
Для певного покоління буде вельми ностальґічно
209
Смітник / Re: Про Російську воєнку
« : 18.12.2011 00:51:12 »Ну а про "рівних по разуму" це не до всіх українців, погодся!
Не погоджуюся. Менталітет слов'ян та інших постіЙних мешканців СНГ кардинально відрізняється від менталітету сучасного населення США. І це факт, погодЬся!
Красно капітаниш, ух!
212
Краєзнавство та Історія / Личаків вночі
« : 06.12.2011 13:23:55 »
Знову ж таки, в рамках екскурсії, після відвідин підвалів, подалися незмінною, проте веселою компанією, разом з журналісточками.
Ажіотажу там було вже значно менше, якось все тихіше, цвинтар все таки. Сформувалася група, і одразу, разом з гідом вирушила в сторону до польських поховань. Так сталось, що нам було не до групи, і ми одразу роз'єднались, притому попарно. Ось така цвинтарна романтика
Вночі там захоплююче, працівники запалили лампадки, повмикали освітлення де можливо, і зацарювала там містика, таємничість та спокій, котрий час від часу порушував прохолодний вітерець.
Ось що з того вийшло.
Перед початком всі слухають легенди та оповіді директора Личаківського цвинтаря Ігора Гавришкевича
Вхідний плац. Зліва неороманська каплиця вірменської родини Кшечуновичів, в ній поховано 9 представників цієї сім'ї. В центрі каплиця родини Кісельків.
На передньому плані зліва гробниця доцента Львівського університету, доктора права Станіслава Зборовського, на задньому плані підсвічена каплиця усипальниця родини Дунін-Борковських
Пам'ятник на могилі Володимира Барвінського (1850-1883), видатного літератора, політика, громадського діяча, співзасновника "Просвіти"
Дуже гарна скульптурна композиція на могилі Юзефа Торосевича (1784-1869)
Izydor Polanski, що то за пан, я не знаю
Могила археєпископа С. Стефановича (1755-1858). Згідно однієї з легенд, єпископ сильно захворівши у віці 75 років, передчуваючи смерть, збудував гробницю для себе. Однак, коли виздоровів, прожив ще 25 років, і майже кожного дня приходив та дивився на місце свого майбутнього спочинку.
Скульптура на гробниці родини Гешопфів
Світлова гра лампадок
Могила Івасюка
Високий замок з найвищої точки некрополя
Тематично так
А це одна з найстаріших надмогильних плит Личакова, датована 1675 роком. Перенесена вона з якогось з навколокостельних цвинтарів Львова. Похована тут Гертруда (з Моршинських), дружина кавалера Святого Цісарства Римського.
"Личаківська плакальниця", на п'єдесталі гробниці Трушковських і Закрейсів. Статуя відлита з бронзи.
Інші, не менш цікаві пам'ятники
Хтось спить при світлі
Місячне небо над Личаковом
Дякую всім за компанію. Там не страшно зовсім. На некрополі спокій та благодать. Після таких блукань, снилися кольорові, приємні сни, причому не тільки в мене.
Обговорення
Ажіотажу там було вже значно менше, якось все тихіше, цвинтар все таки. Сформувалася група, і одразу, разом з гідом вирушила в сторону до польських поховань. Так сталось, що нам було не до групи, і ми одразу роз'єднались, притому попарно. Ось така цвинтарна романтика
Вночі там захоплююче, працівники запалили лампадки, повмикали освітлення де можливо, і зацарювала там містика, таємничість та спокій, котрий час від часу порушував прохолодний вітерець.
Ось що з того вийшло.
Перед початком всі слухають легенди та оповіді директора Личаківського цвинтаря Ігора Гавришкевича
Вхідний плац. Зліва неороманська каплиця вірменської родини Кшечуновичів, в ній поховано 9 представників цієї сім'ї. В центрі каплиця родини Кісельків.
На передньому плані зліва гробниця доцента Львівського університету, доктора права Станіслава Зборовського, на задньому плані підсвічена каплиця усипальниця родини Дунін-Борковських
Пам'ятник на могилі Володимира Барвінського (1850-1883), видатного літератора, політика, громадського діяча, співзасновника "Просвіти"
Дуже гарна скульптурна композиція на могилі Юзефа Торосевича (1784-1869)
Izydor Polanski, що то за пан, я не знаю
Могила археєпископа С. Стефановича (1755-1858). Згідно однієї з легенд, єпископ сильно захворівши у віці 75 років, передчуваючи смерть, збудував гробницю для себе. Однак, коли виздоровів, прожив ще 25 років, і майже кожного дня приходив та дивився на місце свого майбутнього спочинку.
Скульптура на гробниці родини Гешопфів
Світлова гра лампадок
Могила Івасюка
Високий замок з найвищої точки некрополя
Тематично так
А це одна з найстаріших надмогильних плит Личакова, датована 1675 роком. Перенесена вона з якогось з навколокостельних цвинтарів Львова. Похована тут Гертруда (з Моршинських), дружина кавалера Святого Цісарства Римського.
"Личаківська плакальниця", на п'єдесталі гробниці Трушковських і Закрейсів. Статуя відлита з бронзи.
Інші, не менш цікаві пам'ятники
Хтось спить при світлі
Місячне небо над Личаковом
Дякую всім за компанію. Там не страшно зовсім. На некрополі спокій та благодать. Після таких блукань, снилися кольорові, приємні сни, причому не тільки в мене.
Обговорення
213
Обговорення / Екскурсія підвалами будівлі Домініканського монастиря (обговорення)
« : 05.12.2011 14:58:34 »
Основна тематут
214
Краєзнавство та Історія / Екскурсія підвалами будівлі Домініканського монастиря
« : 05.12.2011 14:58:18 »
Аж розперало нас від цікавості, що ж там за підземелля такі, про котрі ми не чули і де не були.
Власне, як виявилось, це не зовсім підземелля, а звичайні підвали, з арочними склепіннями, камяними стінами, що так характерні для багатьох будівель старовинного Львова. Тільки вони там брудні та захаращенні.
А тут, чистенько, освітлено, присутні інсталяції, котрі мали б приваблювати відвідувачів. Ми, а саме Stinger, GreenLION, Смайл, YserL, мали серед цього знайти для себе щось цікаве, та об'єктивно оцінити це "підземелля".
Площа перед собором. На ній стотисячпятсот людей. Ух!
Всі з нетерпінням чекають на відвідини підземель, збоку журналістам дають передпочаткове інтерв'ю, а ми супер скромні та безбілетні стоїмо та спостерігаємо за цим.
В інтернет-сайті ясна річ ніхто не з нас реєструвався, не звикли до подібного як і до екскурсій, ясна річ. Пройшли ми до входу з допомогою журналісточок ( респект Олі, Юлі та Марті).
От так виглядає вхід. Вийшов перебраний Лев Данилович, і каже: - "По одному"
Ну а де в нас таке може бути, щоб "поодному", всі пхають один одного, спішать вщипнути Лева Даниловича та отримати незабутні враження. Штовханина, повимазувані куртки та потоптане взуття - це нормальна річ для відвідувача музею, свіжовідкритого супермаркету чи майбутнього пасажира маршрутки. Звичка.
Ми ж заходимо майже останні. Від галопу людей в підвалі здіймається курява, починається кашель та інтенсивне пітніння. Ще й людей прийшло в 3 рази більше. Аншлаг!
Перша інсталяція. Взагалі, задуми по інсталяції хороші, але все таки, по технічному виконанню вони трохи не дотягують, у порівнянні з західноєвропейськими аналогами.
Ну і вертаючись до наших звичок. Клацаю цей кадр, в тісноті, і чую слова за спиною: "Та фоткайте вже швидше, скільки можна"
Розумію, що довго не вийде, прориваємся серед людей і забігаємо вперед.
Журналісти, фотографи, відеооператори прориваються разом з нами.
Присутні сучасні комунікації, котрі прикриті мішковиною
Для антуражу, по приміщеннях розкинута гірлянда, що сліпить відвідувачів золотистим світлом.
Автограф, котрий засвідчує, коли середньовічний камінь замальовували снєжкою. Таке не варто залишати, не говорячи вже про снєжку та порушення автентики.
Гіпсові макети в одній із кімнат. Виглядало симпатично
Приємне лице. Ойків і айків не було. Люди привикли, на вулиці з фляшкою ще не такі зустрінеш.
Ще одна постать
Поки всі слухають цікаві оповіді, ми в свою чергу пхаємо свої носи куди треба і не треба.
підглядаємо:
Зауважуємо замуровані виходи
Старі елементи, понищені часом
Кімната з сучасними кованими хрестами та предметами. Яке воно має відношення до середньовічних підземель нажаль не почули.
Але мені найбільш сподобалася "природня" інсталяція в цій же кімнаті, з ще австрійською каналізаційною трубою:
А найвідвертішою знахідкою там, були чиїсь шкарпетки та дві пусті фляшки з-під горілки.
Також були знайдені післяреформенні копійки СРСР.
Чиї фляшки та шкарпетки, думаю неважко здогадатись. Сьогодні, після зміни дахів, горища Львіських храмів рясніють такими фляшками. Значить, без цього робота не ладиться.
А це, експонат з музею космонавтики, який, якщо не помиляюсь "за союзу", був у приміщеннях Домініканського монастиря.
Пройшли трошки далі по непідготовленими приміщеннями, а далі, ймовірно працівник музею, підсвічуючи собі шлях телефоном, сказав покинути їх.
Радує, що Львів має колосальний потенціал, в питанні вибору об"єктів. І нехай ці "підземелля" будуть стартом для відкриття інших, ще більш цікавих , з призми покинутого і недоглянутого андерграунду.
До нових зустрічей, у Львівських підземеллях
Обговорення
Власне, як виявилось, це не зовсім підземелля, а звичайні підвали, з арочними склепіннями, камяними стінами, що так характерні для багатьох будівель старовинного Львова. Тільки вони там брудні та захаращенні.
А тут, чистенько, освітлено, присутні інсталяції, котрі мали б приваблювати відвідувачів. Ми, а саме Stinger, GreenLION, Смайл, YserL, мали серед цього знайти для себе щось цікаве, та об'єктивно оцінити це "підземелля".
Площа перед собором. На ній стотисячпятсот людей. Ух!
Всі з нетерпінням чекають на відвідини підземель, збоку журналістам дають передпочаткове інтерв'ю, а ми супер скромні та безбілетні стоїмо та спостерігаємо за цим.
В інтернет-сайті ясна річ ніхто не з нас реєструвався, не звикли до подібного як і до екскурсій, ясна річ. Пройшли ми до входу з допомогою журналісточок ( респект Олі, Юлі та Марті
).От так виглядає вхід. Вийшов перебраний Лев Данилович, і каже: - "По одному"
Ну а де в нас таке може бути, щоб "поодному", всі пхають один одного, спішать вщипнути Лева Даниловича та отримати незабутні враження. Штовханина, повимазувані куртки та потоптане взуття - це нормальна річ для відвідувача музею, свіжовідкритого супермаркету чи майбутнього пасажира маршрутки. Звичка.
Ми ж заходимо майже останні. Від галопу людей в підвалі здіймається курява, починається кашель та інтенсивне пітніння. Ще й людей прийшло в 3 рази більше. Аншлаг!
Перша інсталяція. Взагалі, задуми по інсталяції хороші, але все таки, по технічному виконанню вони трохи не дотягують, у порівнянні з західноєвропейськими аналогами.
Ну і вертаючись до наших звичок. Клацаю цей кадр, в тісноті, і чую слова за спиною: "Та фоткайте вже швидше, скільки можна"
Розумію, що довго не вийде
, прориваємся серед людей і забігаємо вперед.Журналісти, фотографи, відеооператори прориваються разом з нами.
Присутні сучасні комунікації, котрі прикриті мішковиною
Для антуражу, по приміщеннях розкинута гірлянда, що сліпить відвідувачів золотистим світлом.
Автограф, котрий засвідчує, коли середньовічний камінь замальовували снєжкою. Таке не варто залишати, не говорячи вже про снєжку та порушення автентики.
Гіпсові макети в одній із кімнат. Виглядало симпатично
Приємне лице. Ойків і айків не було. Люди привикли, на вулиці з фляшкою ще не такі зустрінеш.
Ще одна постать
Поки всі слухають цікаві оповіді, ми в свою чергу пхаємо свої носи куди треба і не треба.
підглядаємо:
Зауважуємо замуровані виходи
Старі елементи, понищені часом
Кімната з сучасними кованими хрестами та предметами. Яке воно має відношення до середньовічних підземель нажаль не почули.
Але мені найбільш сподобалася "природня" інсталяція в цій же кімнаті, з ще австрійською каналізаційною трубою:
А найвідвертішою знахідкою там, були чиїсь шкарпетки та дві пусті фляшки з-під горілки.
Також були знайдені післяреформенні копійки СРСР.
Чиї фляшки та шкарпетки, думаю неважко здогадатись. Сьогодні, після зміни дахів, горища Львіських храмів рясніють такими фляшками. Значить, без цього робота не ладиться.
А це, експонат з музею космонавтики, який, якщо не помиляюсь "за союзу", був у приміщеннях Домініканського монастиря.
Пройшли трошки далі по непідготовленими приміщеннями, а далі, ймовірно працівник музею, підсвічуючи собі шлях телефоном, сказав покинути їх.
Радує, що Львів має колосальний потенціал, в питанні вибору об"єктів. І нехай ці "підземелля" будуть стартом для відкриття інших, ще більш цікавих , з призми покинутого і недоглянутого андерграунду.
До нових зустрічей, у Львівських підземеллях
Обговорення
215
Обговорення / Цегельня Берла Нойвонера і Філіпа Вальдмана (обговорення)
« : 01.12.2011 03:42:23 »
Основна тема тут
216
Стара цегла / Цегельня Берла Нойвонера і Філіпа Вальдмана
« : 01.12.2011 03:42:05 »
Приємно, що з давніших часів початку ХХ ст., збереглася до наших днів виробнича будівля фабрики " B. Neuwohnera i Filipa Waldmanna".
Мені відомо, що фабрика займалася виготовленням цегли під клеймами "Waldman", "Neuwohner", "B.N.", та в радянський період "ЛЬВ-2".
Також в цій будівлі було виробництво кахелю до печей та камінів, котрі ще досі огрівають львівські домівки. Такий старовинний кахель, також є хорошим предметом для колекціонування у порівнянні з цеглою.
І я, як не дивно, також цікавлюсь ним, збираю. Якщо цеглу зачасту можна знайти на вулиці та в подвір'ях, то кахель, як не дивно - на смітниках. Тільки тепер, люди починають цінити красу неповторних старих печей та камінів, відповідно з'являється комерційний інтерес на розібрані печі й каміни. Кахель й справді неповторний, подібні зразки не часто попадаються.
Ось зразки кахелю, звідти:
Ось такий має вигляд корпус фабрики:
Фасад незмінно, протягом років, прикрашає ось така "корона" на вході, та також численні вставки кахелю.
Цікаво, в будівлі за радянських часів також виготовлялася цегла та кахель, правда останній вже значно гіршої якості. За часів незалежності, на території старої кахлярні утворилося ТзОВ "Окс", котре власне продовжує вікову традицію, виготовляє печі та каміни, з оглядкою на минулий стиль, але під сучасні вимоги.
Є фото з старої лінії виробництва кахелю (нової, звісно, по певним причинам не покажу).
Тут все починається з глини, на фото біла глина каолін.
Транспортується по такій от старій вагонетці
Основна маса попадає на конвеєр і в шнек. Там вже добавляються необхідні складники для успішного випалу
Далі, вже шлікер виїзджає прямокутною "ковбаскою", майстер нарізає його на порційні шматки та відправляє в інший цех.
Брикети з шлікеру тепер вже засовують у спеціальну форму, де майстер під дією старого німецького пресу формує майбутній кахель.
Ось форма і прес для прямого кахелю:
А тут прес для кутового кахелю, майстер якраз кладе шлікер у форму
Після пресу - майбутній кахель набув правильної форми
Після того, кахлі складають на полиці та відправляють сушитися у відведене для цього приміщення
Після просушки, завершуючий етап для кахелю є випал у печі. Продукцію поміщають у піч та тимчасово замуровують до моменту випалу.
Правда, стан будівлі зараз не найкращий. З Снопківської височини грунтові води постійно підтоплюють її. Власники своїми силами укріпили фундамент та зробили відвід для грунтових вод.
Ось колодязь викопаний всередині, наповнений грунтовими водами.
Стара цегельня працює, дає працю людям та продукцію, і це найприємніше.
І ось кілька зразків сучасної продукції, для прикладу.
Ось їхній сайт.
При потребі - обговорення
Мені відомо, що фабрика займалася виготовленням цегли під клеймами "Waldman", "Neuwohner", "B.N.", та в радянський період "ЛЬВ-2".
Також в цій будівлі було виробництво кахелю до печей та камінів, котрі ще досі огрівають львівські домівки. Такий старовинний кахель, також є хорошим предметом для колекціонування у порівнянні з цеглою.
І я, як не дивно, також цікавлюсь ним, збираю. Якщо цеглу зачасту можна знайти на вулиці та в подвір'ях, то кахель, як не дивно - на смітниках. Тільки тепер, люди починають цінити красу неповторних старих печей та камінів, відповідно з'являється комерційний інтерес на розібрані печі й каміни. Кахель й справді неповторний, подібні зразки не часто попадаються.
Ось зразки кахелю, звідти:
Ось такий має вигляд корпус фабрики:
Фасад незмінно, протягом років, прикрашає ось така "корона" на вході, та також численні вставки кахелю.
Цікаво, в будівлі за радянських часів також виготовлялася цегла та кахель, правда останній вже значно гіршої якості. За часів незалежності, на території старої кахлярні утворилося ТзОВ "Окс", котре власне продовжує вікову традицію, виготовляє печі та каміни, з оглядкою на минулий стиль, але під сучасні вимоги.
Є фото з старої лінії виробництва кахелю (нової, звісно, по певним причинам не покажу).
Тут все починається з глини, на фото біла глина каолін.
Транспортується по такій от старій вагонетці
Основна маса попадає на конвеєр і в шнек. Там вже добавляються необхідні складники для успішного випалу
Далі, вже шлікер виїзджає прямокутною "ковбаскою", майстер нарізає його на порційні шматки та відправляє в інший цех.
Брикети з шлікеру тепер вже засовують у спеціальну форму, де майстер під дією старого німецького пресу формує майбутній кахель.
Ось форма і прес для прямого кахелю:
А тут прес для кутового кахелю, майстер якраз кладе шлікер у форму
Після пресу - майбутній кахель набув правильної форми
Після того, кахлі складають на полиці та відправляють сушитися у відведене для цього приміщення
Після просушки, завершуючий етап для кахелю є випал у печі. Продукцію поміщають у піч та тимчасово замуровують до моменту випалу.
Правда, стан будівлі зараз не найкращий. З Снопківської височини грунтові води постійно підтоплюють її. Власники своїми силами укріпили фундамент та зробили відвід для грунтових вод.
Ось колодязь викопаний всередині, наповнений грунтовими водами.
Стара цегельня працює, дає працю людям та продукцію, і це найприємніше.
І ось кілька зразків сучасної продукції, для прикладу.
Ось їхній сайт.
При потребі - обговорення
218
Плани / Завод хімволокна, Сокаль
« : 25.11.2011 18:40:52 »
Є пропозиція в неділю 27 глистопада, поїхати туди, на один з найцікавіших індастріальних об'єктів Львівщини. Описаний Ботлхантером тут - http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,3732.msg22658.html#msg22658
Планується виїзджати зранку, о 07:30. Назад ввечері на маршрутці, або на дизель-поїзді.
Лінуксоїд там нас зустріне.
Так що, хто має бажання, приєднюйтесь.
Планується виїзджати зранку, о 07:30. Назад ввечері на маршрутці, або на дизель-поїзді.
Лінуксоїд там нас зустріне.
Так що, хто має бажання, приєднюйтесь.
219
Інженерні Споруди / Водонапірна вежа у Брюховичах
« : 24.11.2011 00:58:59 »
В районі астрономічної обсерваторії є така вежа. Розташована на горбочку. На вершечку вежі приємно, ми собі пили чай, в перерві між гулянням по санаторіях Брюхович.
Драбина ще виглядає міцною, вершок обгороджений, на ньому також є люк, в основний резервуар для зберігання води.
Доїхати/дійти до неї просто, по основній дорозі котра прямо веде до обсерваторії, але раніше звернути вправо, якраз перед новозбудованими котеджами. Звідти її буде добре видно.
Більша частина висоти долається внутрішніми сходами
Види:
Можна й помедитувати.
Смайл і катєльня в Рясному
Драбина ще виглядає міцною, вершок обгороджений, на ньому також є люк, в основний резервуар для зберігання води.
Доїхати/дійти до неї просто, по основній дорозі котра прямо веде до обсерваторії, але раніше звернути вправо, якраз перед новозбудованими котеджами. Звідти її буде добре видно.
Більша частина висоти долається внутрішніми сходами
Види:
Можна й помедитувати.
Смайл і катєльня в Рясному
220
Обговорення / Блукаючи Львівськими промзонами, #1 (обговорення)
« : 21.11.2011 16:19:56 »
Основна тема тут