Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Roy

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »
201
Знаходяться шахти в селі Якушинці, зовсім недалеко від Вінниці. Кординати: 49.2886906N 28.3375168E

Заїхали ми туди по бетонці на машині, ну майже туди, а саме до воріт колишньої адмін частини шахт. Колишня адмін споруда вже на даний момент повноцінна військова частина, що функціонує, про що свідчить малюнок державної символіки і курящий прапор на прохідній.

Таким чином, як зазвичай, побачити подібний дестрой не довелося - обійшли ВЧ та попали на бетонну дорогу, котра вивела нас через густий ліс, на територію базування шахт. Було нас троє, окрім мене SANECKA та мій друг Вітя.
Заступивши на базу, назустріч виїхав нам мікроавтобус. Зупинився. Зі скрипом відкрилось віконце, а звідти фраза "Хлопці, це приватна територія, вам тут робити нічого, та й до того ж тут дуже небезпечно" - котру промовив водій буса, ймовірний орендар території.
У відповідь я посміхнувся, розказав про те що нас цікавить і для чого ми тут. Ще й привіт передав від західного краю.  :)

І так, перед нами постала суцільна бетонована площадка, з поодинокими деревами та кущами. 4 залізобетонні ковпаки шахт теж на місці.


Зауважуємо цікаву деталь - усі входи, лази, люки, закриті бетонними плитами. А також отвори на куполах шахт, щоб бува ніхто не захотів політати а потім поплавати.


Але нема такого закритого чого ми б не могли відкрити  ;D


Думаю, чому мене подібні шахти не особливо вставляють. Ось в чому секрет!
Якісь мудрі особи знають, що перед істалом треба прочитати по пів книжки, і стати таким начитаними, щоб зразу освідомити значущість колишнього могутнього об'єкту!  ;D


Ну і воно так і є. Сліди сучасної молоді там зустрічалися частіше, ніж на інших подібних місцях.

Відсвовуємо втрьох плиту та попадаємо всередину.

Звісно, всередині все дуже знайоме. Особливого практично нічого. Єдине що залишилося багато надписів на стінах, те декотрих елементів інтер'єру. Фоткали, жартували, перечікували грозу та поволі підійнялись на -1 рівень.








Чорний челавєк  :)










Найбільші входи - засипані










Коли вилізли на поверхню, добряче змокли. Вперіщив такий дощ по дорозі назад, що поки вдягнули дощовики, все промокло наскрізь. Особлива електроніка. Але компанія друзів та карпатський напій Сані не дав змогу розвинутись негативним наслідкам.  ;)


P.S. Для Руфуса: зустріли тільки такий вид, в одному екземплярі. Дуже сильно кліпав очима. Мабуть спав  :)



Обговорення
Фотки на Пікассі






203
Та це зрозуміло, але питання про перенесення звучить не тільки до тебе. Пропозиція.

204
Якісні фотографії часів 2 світової війни (1939 -1945) - Воєнний альбом (рос.)
Сайт повністю присвячений цій темі.

205
Добротний, теплий, порівняно легкий армійський спальний мішок в ідеальному стані - з запасів швейцарської армії.
Тип - кокон, розрахований на зріст до 195 см.
Вага - 1,7 кг.
Колір - хакі.
Довжина - 220 см, ширина - 80 см.
Температурний режим від -5 до +5.
Стан - 5"-"
Ціна - 200 гривень.







207
Цитувати

В Полтві то таке, але в інших гаффно-колекторах, чи закритих підземних системах ізолюючі апарати просто необхідні.

Як давно Пан був у подібному коллекторі востаннє? І як часто в подібні місця навідується?

Був, буваю, буду і частіше за тебе.   8)  ;)
Взагалі, припиняй офтоп і прогнозований холівар.

Доречі, навіть в звичайному бомбарі саморятівник може врятувати життя. В закритих підземеллях накопичується СО2, тому в льох в селах ходять зі свічками: якщо свічка стане світити тускло або взагалі згасне, значить треба тиснути на тапки звідти - так само в бомбарях, бункерах.
А також може врятувати життя гарно підібрана аптечка. Але ми не носимо аптечки коли просто ідемо гуляти по місту чи кудись по справах. Десь три чверті моїх друзів не пристібаються в авто. А от ці речі справді можуть врятувати життя. Але ми ними нехтуємо. Не бачу сенсу носити з собою кудись на вилазки саморятівник.
Завідомо знаючи об'єкт, брати зі собою подібні засоби захисту можливо й не варто. Але як же з нерозвіданими?  Я, до прикладу знаю такі місця, де без кисневого балону не виживеш. Є різні типи об''єктів,і  не варто все утотожнювати з Полтвою. (КЕП). Кароч, Linuxoid все вірно каже.
Ну і на рахунок Полтви. Кількість шкідливих бактерій та грибків там б'є всі рекорди. Захист, у вигляді фільтру там теж необхідний, але знову ж таки, це справа кожного.

Тут є посилання, про неприємні трафунки під землею.

209
Вугільна шахта, сірий, похмурий ранок. На території стоять четверо осіб, які входять в певний дисонанс з уточуючим середовищем, та особливо з працівниками шахти.
Ми в центрі уваги.
Очікуючи, я тим часом нарізаю великі шматки ковбаси шахтарському безхвостому коту, котрий мабуть зазнав травми, десь тут, на шахті. Бідолаха.

Ось настав він, час спуску у шахту. Направлємося в приміщення, в котрому нам видають білизну, штани, куртку, гумові чоботи, каску. Тут, на пункті видачі все чітко та строго. Хтось з нас запитує: "Мені будь ласка чоботи 42 -го розміру", - "нема, все 45-ий, давайте бистро, беріть, і не затягуйте".  Взяли і звалили. Все ХХХХL.
Вдягаємо білизну - натур продукт, чистий льон; штани з захисними гумовими нашивками на колінах, куртку, пояс, замотуємо онучі поверх шкарпеток, бо чоботи гігантські.
Наступний етап - видача коногонок, саморятівників, номерків.
Далі, пройшла мить і ми вже у клєті. Прірва, глибиною у 500 метрів поступово затягує нас...

Всі наші надпотужні кастомні ліхтарі, пецлі, фенікси - все залишили нагорі. Штатив свій теж, що в свою чергу вплинуло на якість фоток. Але, я думаю важливо побути в "шкурі" шахтаря, без всяких посторонніх девайсів, щоб краще відчути атмосферу всередині.

Отже, попадаємо всередину. Виходимо в доволі широкий бетонований штрек. Свідомість починає активно сприймати все нове відчуте та побачене. Тут своєрідний запах, а також потужний протяг - це робота вентиляції. Перше, куди заходимо в підстанцію. Ловимо погляди шахтарів - ми ж не формат, причому один з "неформатів" з довгим волоссям, що, як виявилось особливо не вітається шахтарями :)

Йдемо далі по штреку, ступаючи ногами в болото, та весь час вдарюючись головою об виступаючі предмети. Так сталось, що йшли швидко і на місцях не затримувались.
Піднімаємося по квершлагу - по доволі затяжному підйомі. Захекані, по дорозі роздивляємося на вловлювачі вагонеток.
Далі наша дорога пролягала через вентиляційний штрек. Весь час нас супроводжує потужний шум, (схожий як в колекторі Полтви)  так проходить повітря штреками. Штрек укріплений залізними арками та дерев'яними затяжками.
Якщо відверто, виглядає страшно, всюди проломи та тріщини, видно як гнеться метал під товщею породи. Страшно тому, що тут працюють люди...
Йдучи позаду - почув скрип дерева, укріпляючої балки. Спрацював інстинкт самозбереження - відбіг у сторону :)
Якось стояли, робили фотку, і тут, БАЦ! - кілька метрів від нас тріскається перекладина і обвалюється порода, не вбила б, але все ж...Тутже чуємо слова провідника "Хлопці, тут без каски нема що робити, не знімайте її"
Хоча ми так і не попали в забій до виробітки, все ж, від побаченого усвідомлюєш небезпечність професії.  А не попали в забій, власне через нештатну ситуацію, пропало світло в забої, також за ним і вентиляція. Такого роду ситуація, як я зрозумів, для гірників це дрібниця.
Цікаво, в шахті працюють насоси на 6 тис. вольт, потужністю 850 кВт. Маса води штовхається по трубам на гора - а звідти по спеціальним водосховищам. Ця вода непридатна до споживання.
В кожній шахті під землею має бути медпункт, в цій не без вийнятку. Зайшовши в медпункт, моментально ловиш стійкий запах йоду. Звичайна кімната в земній товщі, наповнена післявоєнними меблями а це кушетка, письмовий стіл, комод, шафа і настільна лампа. Дивлюсь на підлогу, а там ящики, в котрих куски марлі і...кров, багато крові з згустками.
В цей момент, жіночка, лікар, каже "О, ви вже сьогодні не перші" :) Сміємося.
Виявляється в ящиках не кров, а як кажуть шахтарі, кров землі. Це така субстанція, котра витікає з-під надр землі, і на кров лише схожа.

Невеликий екскурс добіг до кінця, час залазити в клєть і підніматись нагору.

Переодягаємося, здаємо одяг та інвентар, дякуємо та прощаємося.

Набираємо питтєвої газованої води, п'ємо.

Далі нас чекав обід в шахтарській їдальні. Це місце, де можна смачно пообідати за 10 гривень, потриматись за олдскульні алюмінієві ложки та вилки.
В подібній їдальні обовязково в асортименті є молочно-кислі продукти. Це необхідні складові раціону шахтарів, котрі, зі стажем роботи практично всі хворі на силікоз.


Майже суровий шахтар, єдине то волосся що зліва з-під каски виглядує, бентежить трохи :)


попадаємо за цю червону герму, в ЦПП (центральна підземна підстанція)


Всередині - конденсаторна руднична високовольтна установка
 

далі, в цьому ж приміщенні насос, котрий качає воду з шахти по трубам, що зверху


там же, перша спільна фотка


Оскільки в забої зникло світло, направляємось до вентиляційного штреку




Ми, вагонетки і водяна завіса. Сотні підвішених пакетів з водою, лопають у потрібний момент і запобігають розповсюдженню вогню.


колесо вагонетки


Вентиляційний штрек шахтарі використовують для того, щоб справляти природні потреби. Хоча тут пасує грубе слово - срати.
Люди тут прості і відверті, все називають своїми словами.


піднімаємося по квершлагу.




наверху. Зліва лебідка.





підземний звязок. Апарат працює мабуть з моменту відкриття шахти.




лінуксоїд показує як тріщать затяжки і сипеться порода




стан штреку поступово погіршувався


тут видно погнуті арки, під тиском





закипіли радіатори (с) :)


розглядаємо породу


над головами пласт вугілля




за секунду після, як зробив це фото, там щось обвалилося. Далі туди не пішли.


№2. Ромчик заховав голову у дирку в перекритті








всьо. Їм вже ніякі підземелля не страшні  ;D


а так гниють арки




звичайна лампа, у газозахищеній оболонці.


№3. Пора на вихід




так виглядає саморятівник


так виглядає захист колін






Майбутній Стахановець  ;D




здаємо інвентар




не згодився :)


п'єм воду




апарати - для переходів у часі. Сідаєш з мокрою головою, вмикаєш, лупить на волосся 220V і ти в іншому вимірі.


Так, я люблю солодку :)


здаємо одяг


так коногонки зберігаються і заряджаються




покидаємо шахту і йдемо обідати










Все. От так, на якусь мить ми відчули себе digger'ами :). Відчуття такі, що словами не передати і пером не описати. Наш експлор сягнув позначки - 500метрів під землю.  ;)

Велика подяка Linuxoid'у за організацію екскурсії в шахту. Респект +

тут обговорення
Всі фотки



210
Посуну всі справи, але в шахту поїду.  :)  +1

211
Основна тема тут

212
Планується виїздка в об'єкт Лінії Арпада, що у Верхній Грабівниці, на неділю-понеділок, 26-27 червня. Плануємо їхати на машині з Gribkoff777. Буду я і Зеля, та можливо Ely, той шо Ілюха :). Можливо він візьме свою машину, якщо будуть бажаючі, буде відповідно ще 3 посадочні місця. Також радо запрошуємо всіх бажаючих відвідати з нами місцину, як і з авто, так і без нього. Проблем з альтернативним сполученням немає.
Туди - 200 км, рахували по бензині, виходить по 100 грн з особи.

Отже, приєднюйтесь. тим паче треба віднайти там ще один бункер! Ну і полазити з МД  ;)

213
Пропоную в цій темі викладати зразки радянської реклами, з ЗМІ, особливо з друковних видань.

Ось зразки від мене. Рекомендую до перегляду.

Дезодорант
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=BnErvpd7o2I" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=BnErvpd7o2I</a>

Напій "Байкал"
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=vXmop3noE1s" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=vXmop3noE1s</a>

Телевізор "Юность"
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=h5JgqVzNWEA" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=h5JgqVzNWEA</a>

Плавлений сир
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=bkUXFq0HEZA" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=bkUXFq0HEZA</a>

Кварцевий годинник "Чайка"
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=bxnj-oK3JU8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=bxnj-oK3JU8</a>

Дитячий конструктор
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=h_4vS19qvzY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=h_4vS19qvzY</a>

Електробритви "Харків"
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=3A0ChGwsDuM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=3A0ChGwsDuM</a>

Радіоприймач Апогей 301
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=2utKWryrVqk" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=2utKWryrVqk</a>

Вже початок 90-х. Горілка "Распутін"
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=squ-7UpNJWI" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=squ-7UpNJWI</a>

Хто пам'ятає цей час?  :)

214
Цікаво так, Ми, в основному далекі від журналістики люди стараємося створювати цікавий для читачів матеріал.
І нам, "не професіоналам" це виходить найкраще.

Респект Нам і Viva Explorer!

215
Смітник / Re: Криївки
« : 07.06.2011 22:59:20 »
Холіварити є смисл?
Не варто. Останні 4 повідомлення в смітник пліз.

216
Планую знову відвідати цей об'єкт, полазити по близько розташованим ДОТам та подосліджувати підземні споруди.
Радо запрошую і Вас до експлору.

До диспозиції в нас буде славнозвісна "Гульська міна", один з найбільших УРів, навколишні гарнозбережені ДОТи, доволі маштабні підземні ходи, з довколишнього - залишки старого водяного млину, поряд розташована річка Случ з її красивими берегами. Та що тут казати, там ляпота :).

Можно прихопити й МД з собою. Якось зимою маузерівський настріл находив просто в ДОТі.  Доречі, ДОТи цікаві тим, що розташовані на пагорбі з прекрасною оглядовістю та мають люки до підземних коридорів. Відчуваєш себе солдатом вермахту  :) Таким чином гарно відчувається могутність споруди.

Поїздка планується на 1 день. Назважаючи на немаленьку відстань, зручне добирання. Ну майже.  ;)

Туди поїздом Ужгород-Київ відправлення зі Львова о 21:27 прибуття у Новограді_Волинському о 3:14. До Гульська орієнтовно 10 км, можна доїхати автобусом або ж на таксі.

Назад тим же поїздом, відправлення о 19:19, прибуття у Львів о 1:02. Або ж Київським експресом, котрий відправляється о 19:40, а прибуває о 23:33

Виїзд в пятницю ввечері.

Ціна квитків, у дві сторони орієнтовно 100 грн. Якщо є студак - то дешевше.
Так що, для дослідження місцини часу буде достатньо. Якщо буде сприятлива погодка, можна буде ще й скупатись та поматрасити.

Так що, хто має час та бажання, приєднюйтесь!






217
Смітник / Re: ВОПи
« : 30.05.2011 00:36:47 »
І ще, апарат не забрали? ???

219
Яке ж це місто, його культура, жителі, побут?
Маючи вільний від справ час, свій фотоапарат під боком та натхнення, вирішив пізнати його для себе. 

Житомир це стародавнє невеличке містечко, котре засноване по переказам аж в 884 році, чисельність жителів складає близько 270 тис. Не густо, як для обласного центру.
Околиці міста просто шикарні. Скелясті обриви, стара бруківка, низькі старі будівлі, мальовнича річка, котра в'ється містом, ліси навколо, котрі межують з містом. Супер!
Але це не скажеш про центр міста, він тут кардинально відрізняється від перефирії Житомира. Він чимось схожий на столичний. Здалось навіть,  що він ніби заражений характерною київською метушнею, широкі вулиці та площі центру а також архітектура забудови сталінських часів допомагають збагнути це.
Таке враження, що це міні-філіал Києва, відчувалось явище наслідування, ну але це доволі суб'єктивне враження.
Я себе необтяжував метою відвідувати музеї, та спеціально характерні місця, практично йшов навмання.

Житомирський теплий ранок. Сонце, синюще небо. Мій шлях розпочався з цього місця:



Це центральна частина міста, напіврозвалений будинок, у котрому проживають люди. Поряд школа, велика площа, рух транспорту, багатоповерхівка. Доволі контрасно. Ну і якось симпатично, так краще вбачається історія міста. Очевидно, на будівлю чекає знесення, аже розташована на вигідному місці. Поки що відчувається брак інвестицій та застій у багатьох відношеннях. Наче й не обласний центр.



Туалет, теж центр.
Доречі, так і не знайшов громадської вбиральні в місті, навіть на туристичній карті. Окрім цього переповненого, звісно  :)


Історична стара забудова міста була 1-2 поверхова, рідко трьох. Збудовні переважно з цегли або з дерева. Деякі в дуже аварійному стані.





Центр. Площа Соборна.
над площею височить багатотонна глиба з каменю.


Можна б було цей old-style знести, та не було чим :)


Ну і сама площа Соборна. Характерний годинник, з рекламою місцевого, навіть всеукраїнського виробника морозива "Рудь".


Житомирські таблички:





Про житомирські катакомби легенди ходять вже давно, навіть не легенди, а розповіді про підземне місто. Роками влада боролася з цим, засипали усі входи -виходи. Інформації про житомирських дігерів немає, невідомо чи хтось це досліджує.
Я все таки чисто випадково знайшов 2 входи, один біля Єзуїтської юридики, вхід котрого закледений був бетонним блоком, другий посеред вулиці, класична "лівньовка" зі скобами, з ймовірним продовженням. Найбільш цікавим виглядав хід біля Юридики, викладений зі старої цегли. Ех..., далеко. :-\


Власне Єзуїтська Юридика, вірніше її залишки. Абсолютний дестрой. Нічого цікавого, крім ось цього:


і афігевших котів юридики:


А тим часом весна в місті набирає повні оберти:




літні столики готуються приймати відвідувачів


Пішохідний міст. Має по бокам "крила". Думаю, Скіп буде знати для чого їхнє призначення.





Це місце для закоханих, котре рясніє любовними колодками, написами на нереальних висотах а також написами під мостом.


граматєї :)




Зеля, чуєш, Валєрра і тут був  ;D




Воно й не дивно, дуже романтичне місце, з прекрасним краєвидом


От так, люди живуть в місті біля річки


Далі забрів до будинку з космічними димарями)).



Але ні, це не димарі, це ракети, з музею космонавтики. Куди я принагідно зайшов.

На вході перевіряємо, чи все застібнуте


Звідти, коротко лише найцікавіше:

Спускний апарат Союз-27 - доставляв і повертав у 1978 році екіпаж у кількості двох осіб






Побут космонавтів:




комплект для приводнення з аварійного запасу космонавта


Так виглядає експозиція музею. Приглушене світло, космічна музика :). Об'єкт вартий уваги, але з екскурсією.


Далі, в компанії Lacerta я продовжив топтатись Житомирем.

Затоптали у стару частину міста:




В старій частині міста повно водяних колонок


живляться водою вони з централізованого водопроводу. Водопровідна вода тут в рази якісніша ніж у Львові.


Винесені на вулицю поштові скриньки. Це, для того щоб поштарка голову собі не ламала. Адже дуже все щільно забудовано житлом і в різних конфігураціях. Ще й до того на горбистій місцевості.




Поряд з котрою скелі, де часто тренуються альпіністи




А місто за той час готується до 9 травня: знімаються жовто-блакитні прапори


Тролейбус ЗіУ-682. Відрізняється характерним гумовим запашком.


Юній пасажирці тролейбуса Рой явно не сподобався :)


Та й інші чомусь повідвертались





модні київські ціни, ета ж сталіца!  ;D




Шось дуже довввгий звітик намалювався, мені аж тошно від того, читачам мабуть ше гірше може стати. Добре, заокруглятимуся.

Ще з Lacerta зайшли в музей МНС, а якщо по простому, до пожарників в гості :)
В музеї нам зраділи. Подивилися на місцеву експозицію,
я згадав за коп :)



а також за старі підземні безкисневі ходи:


ну і диспетчерський пульт також цікавий, можна понатискати кнопочки


Ну і будучи в Житомирі, як не придбати шкарпеток з Житомирської панчішної фабрики?
Серед тру-шкарпеток віднайшлися ось такі, оргазм сокс, код 69. Посміхнуло. Казали остання пара, народ все розібрав.


Не міг не замітити таку тру-мальовану вручну табличку, на автовокзалі.


Все, покидаю Житомир, маленьке місто зі своїм внутрішнім світом, життя в котрому безумовно продовжується!


Марічці велика подяка за компанію та допомогу. А також Сергію, котрому також подяка за можливість відвідин обласного архіву.

Тут можна пообговорювати
А тут є всі фотки з Житомира








Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »