Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Roy

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »
281
Шастав недавно по альбомах в пікассі і надибав фотозвіт ДЖЕКСОН'а з шахти Нововолинська -1. Хм..., ну і так трохи зацікавило, як якось нам туди теж так гарно попасти?

І що ж, потребується ідеї, думки, знання, знайомства. Ну і взагалі, як ідея? Курча, все ж таки андерграунд індустріальний, нє? :)

282
Гумор / "Чоткий портал"
« : 13.09.2010 12:16:19 »
Чоткий портал - Gop.com.ua І ще навіть мають свій гОп-форум! No comments... ;D


283
Пишу під враженнями. Приємними! Від приємного спілкування та пригодах на місцях!
Як і планували провели зустріч з моледенькими-гарненькими журналістами, краще журналісточками. Мали їх здивувати львівським андерграундом я, Romchick, SANECKA. Що ж, здається здивували, і нам це файно вдалося. Зустрівся з дівчатками-журналістами, познайомились, перейшли одразу до Львіських таєнимць, подалися до Лощини. Там на нас чекав вже Romchick. Перейшлися Лощиною, прогулянку допонювали цікавими фактами та історіями з місця. Всередині замітили деякі зміни: води в декількох коридорах стало більше, по дошкам вже не пройти а також металеві сходи котрі ведуть вгору, вже були зрізані.
Наступний об'єктом було бомбосховище на Чорновола. Інсталились, вдягнулись у бахіли та пішли у середину. У бомбіку вже не пошумиш - гермодвері до будинку вже відкриті, видніється світло з підвалів. Для дівчат момент входу/виходу з об'єкту був найцікавішим.
Далі був легенький перекус_перекур, а вже згодом ріка Полтва. Інсталились біля мосту. На люці був підло поставлений пеньок, добре що хоча б портал не закритий чимось міцнішим. Тут для наших гостей було вже найцікавіше, побачене та відчуте всередині а також  почуте від нас, створювало їм екстра-відчуття. Дійшли до веб-камери, тут запропонував не вертатись назад, а вилізти назовні класичним діггерським методом - через люк, що й успішно зробили. Вуаля...настрій в нас на всі 100, емоції переливаються через верх.і що ж тоді, ну.як завжди, всі одноголосно погодились це все окропити...чимось міцненьким. Що й зробили вже на Підзамче, заодно й бахіли помили...
Одним словом журналістам вечір проведений в "іншому Львові" сподобався...Казали, матеріал для статті буде чудовий. Співпраця в подібному роді продовжиться.

Було гарно, весело, та цікаво. Всі зарядилися гарною порцією позитиву. Буває таке нечасто, проте запам'ятовується назавжди :)

Фото_докази проісходящево:

284
    Надибав статтю у Високому Замку, про те як "відома американська дослідницька група
«Мисливці за привидами» (Ghost Hunters International) досліджувала паранормальні явища на території Підгорецького замку на Львівщині. Впродовж трьох днів за допомогою надсучасної апаратури дослідники намагались виловити у замку духів, які, за давніми легендами, живуть там і лякають жителів Підгірців. Зусилля не були марними. «Привиди у замку справді є!» – такого висновку дійшли американські дослідники".


Уривки з статті:
   "З того часу до Підгорецького замку були запрошені чотири різні групи людей, які займалися дослідженнями аномальних явищ на території замкового комплексу. Вражаючі висновки були зроблені командою популярної української телепередачі «Битва екстрасенсів». Усі двадцятеро екстрасенсів одноголосно заявляли, що замок переповнений привидами"

«Мисливці» розповіли, що під час досліджень використовували спеціальну апаратуру: пристрої, які здійснюють звукозапис, вимірюють електромагнітні поля, радіоактивність, термографічні камери, камери нічного бачення, портативні і статичні відеокамери та інше спорядження. Значна кількість апаратів виконана на спецзамовлення, зокрема: геофон, який фіксує та описує вібрації; ЕМП вимірювач, що створює аудіоефект при змінах в електромагнітному полі; генератор «білого шуму»... Працювали лише вночі, коли, мовляв, на світ виходить потойбічна сила. Американський проект дослідників позиціонується як документальна програма з науковим підходом. Тому до кожної знахідки вони ставляться скептично і намагаються пояснити наукою. На запитання журналістів, якою мовою спілкуєтесь із привидами, головний продюсер американського проекту Керан Газалвес сказав, що тут мова не відіграє жодної ролі, слід дивитись на явище ширше.

Більше про таємниці Підгорецького замку розповіла фіналістка VI «Битви екстрасенсів» Олена Курілова, яка взяла участь в американському дослідженні «Мисливців за привидами». «Жодних документів про нерозголошення таємниць дослідження не підписувала, тому розповім, що мене вразило у Підгірцях, – сказала вона. – Підгорецький замок – шокуючий і паранормальний. Вже біля воріт палацу відчула тривогу. Коли зайшла у замок, побачила силует жінки у довгій білій сорочці та з розпущеним волоссям. Кожен її порух супроводжувався незначним вітерцем, хоча протягу у кімнаті не було. Відразу відчула, що привид має позитивну енергетику, він – світлий, відкритий і випромінює тепло. Коли я підійшла до жінки у білому ближче, її силует наче випарувався, але присутність відчувалась і надалі». Дослідники припускають, що цей силует, швидше за все, належить дружині польського короля Яна ІІІ Собеського Марії Казимири, про що свідчать і давні легенди. «Згодом у підвалі замку побачила ще двох привидів, – продовжила Олена Курілова. – Це були силуети військових у німецькій формі».

Оригінал статті тут

Що ж, дуже цікаво, залишається дочекатись до виходу їхнього фільму про замок. Місце там таки з доволі потужною енергетикою, буваючи там неодноразово відчував на своїй шкурі :)

Фотка_скан з газети з ймовірним привидом:)


Було б добре якщо б хтось поділився власними спогадами, чимось побаченим, або ж відчутим на собі. Без міфів та легенд звісно.



285
Смітник / Re: Важкі будні
« : 21.08.2010 11:02:56 »
А мені  обригай-тема зовсім не подобається у нас на форумі...
Хоча то вам шановне товариство рішати.
нє,нє, обригай то випададок ;D тут також місце для інших позитивних буденних моментів

286
Смітник / Re: Важкі будні
« : 21.08.2010 01:28:51 »
Хороша тема. ;D
Тут має бути слушне доповнення з вилазки з Нового Роздолу! ;)

287
Є бажання відвідати один з найкраще збережених об'єктів Лінії Арпада, що знаходиться в селі Верхня Грабівниця, з перебуванням на місці 2 дні. Планується тщатєльно там все познімати (тобто пофотографувати), обслідити довколишню територію, облазити усі підземні закаулки, помилуватися красою карпат, та й побалувати себе чимось смачненьким, свіжозготовленим на вогні. Прихопив б собою й МД, також шось пошукати можна.

Можна на наступні вихідні, або й посеред тижня. Маю вільний час.

Звіт Wenderer'a з місця
Об'єкт входить у 7 чудес України  :) опис - http://7chudes.in.ua/info/643.htm

Тут є ще два фотозвіти:
1 - http://vkarpatah.com.ua/zakarpate/liniya-arpada.-bunker-v-sele-v.grabivnitsa.-chast-pervaya.html
2 - http://vkarpatah.com.ua/zakarpate/liniya-arpada.-bunker-v-sele-v.grabivnitsa.-chast-vtoraya.html

P.S. Хм..., там має бути цікаво...

В кого які пропозиції?

288
Смітник / Re: Коханий в Писок
« : 20.08.2010 12:11:51 »
Та місць дофіга насправді,просто треба "роззути очі" і не лінуватися. Величезний Калуш, Стрий,де є закинута ВЧ і купа цікавого.на форумі майже нема звітів з Волині,думаю,там теж є на що подивитися. Знайомий вчится на геологічному-лазив в шахту в Стебнику,краса неземна.взагалі,в кожному маленькому місті є щось цікаве,про що ми можемо і не знати. 
На рахунок шахти в Стебнику, як туди попасти можна?

289
Тут чотирьохлапий робот, рухливість просто вражає...!
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=cHJJQ0zNNOM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=cHJJQ0zNNOM</a>

290
Разом з Смайлом маємо бажання перейтися ділянкою від вул. Шевченка, а конкретніше від елеватора до вул. Вінниця, з метою пошуку пролягання південно-західного колектора, також зачіпити вул. Тунельну. А найважливіша мета - це фотографування вечірньої залізниці, на ділянці від Клепарова до головного вокзалу. Тип прогулянки спокійний, без гострих проявів на кшталт кудись влізти, зломати, та пірнати (під землю). :)
Плануємо десь на 17:00.
Хто має бажання, приєднюйтеся!

291
Ідеальний рюкзак для подорожей, зручний, є окреме місце для ноутбука (до 17 дюймів), куди також влізуть шнур та мишка і навіть ще щось)). Є окреме місце для фотоапарата та 4 обєктивів, в боксі також мають місце захисні подушки. Є також третє віділення, доволі вмістиме для інших речей, з міні кишенями для ручок, карточок, гачком для ключів та іншого. Віділення доволі вмістимі, можна запакувати багато речей, за відстутності ноутбука - ще більше. Фляшка, їжа, светр, футболки все спокійно вміщається разом з фотоапаратом з 4 обєктивами.  У рюкзака водовідштовхуючий матеріал All Weather Cover™. Користувався ним зрідка, стан ідеальний, без надривів та слідів зношування. Колір чорний з зеленими смужками.
Продаю за 250 гривників. Ціна нового стартує від 550.



292
Мали бути на місці табору ракетні шахти, як гадалося. Але не сталось як гадалось.  :)
Перевірити інформацію мусіли, отож зібралися зраненько Зеля, Інкогніто, Ромчик, Ростислав та я. Ганебний дощовий ранок...купуємо бастурму, воду сідаємо в сраковоз Зелі та відчалюємо в напрям Бібрки. З основної дороги звернули наліво, залишили машину. Спочатку бетонна дорога нас обнадіювала на наявність чогось військового там в лісі, далі та ж дорога була всіяна зрубаними деревами та кущами, спеціально мабуть думали, щоб не шастали туди всякі)) Пробирались через лісові баталії, топтали болото, мокли, а тоді вже вийшли на рівненьку чисту дорогу, яка огортала пагорб.







Далі, остання надія, виходимо з-за повороту та бачимо залишки будівель:


Все, тут зрозуміли що й до чого й трішки розчарувалися. Хоча настроєва погода та гарна природа цієї місцини нам то компенсувала:














Далі потому, змарнілі такі, захотіли ше якихось пригод, подалися в Старе Село. Але замок нас не цікавив, цікавив нас асортимент продуктів в місцевому магазині))). Плюнули на той асортимент збідований та й поїхали в Брюхляндію на чебуреки смаченькі...
Поїли.

Та зігрілись)





 

293
Залізниця розташована на верхній терасі Стрийського парку, колії прокладені вздовж периметра парку від вулиці Івана Франка до входу в парк з боку вул. Стрийської (біля парку ім. Б. Хмельницького). При побудові залізниці використали колію, що існувала ще з часів Загальної крайової виставки 1894 р., а в міжвоєнний період з’єднувала станцію Персенківка з товарними залізничними платформами павільйонного містечка Східних Торгів. Початкова довжина дитячої залізниці становила 1850 м, на лінії було збудовано три станції, маршрутом курсував потяг, що складався з паровоза та чотирьох дерев’яних вагонів. У 1960-х роках старий потяг замінив тепловоз із металевими вагонами.Під час реконструкції вулиці Стрийської у 1976 р. довжину колії скоротили до 1200 м, в цей же час була ліквідована одна зі станцій.

Після розпаду СРСР станції ДЗ були перейменовані Комсомольська в Паркову (Паркову), а Піонерська - в Сонячна (Сонячну).

У перші роки роботи дитячої залізниці парк рухомого складу був укомплектований одним паровозом Кч4-027, чотирма двовісними дерев'яними пасажирськими та трьома вантажними вагонами.

Наприкінці 60-х - початку 70-х років рухомий склад був оновлений - ДЗ отримала в своє розпорядження нові суцільнометалеві вагони Pafawag і ТУ2-087, ТУ3-039, ТУ3-040. ТУ2-087 отримав вельми незвичайне оформлення, зроблене за мотивами стандартної розмальовки перших випусків ширококолійного електровоза ВЛ8.

Деякий час у середині 80-х років на Львівській залізниці застосовувалася дещо незвичайна технологія керування поїздами. До поїзду з обох кінців чіплялися тепловози ТУ3 і з кінцевої станції поїзд повертався без обгону локомотива.

У 1989 році тепловоз ТУ3-040 був списаний, і сьогодні ТУ3-039 залишився єдиним на території колишнього СРСР тепловозом цієї серії, експлуатація якого продовжується до цих пір. Усвідомлюючи унікальність цієї машини, керівництво дитячої залізниці приділяє особливу увагу її збереження. В даний час ТУ3-039 використовується лише в особливих випадках - на свята та за спецзамовленнями. В основному для водіння поїздів використовується ТУ2-087


Фото представляє урочисте відкриття Львівської дитячої залізниці 8 листопада 1951 р. – популярного дитячого атракціону та навчальної бази для майбутніх залізничників.
(c)Олег Введенський

Повністю вичерпний історично-технічний опис Львівської Дитячої Залізниці є тут (рос.)



Недавно проходив з другом поряд станції "Сонячна". Друзяка мені заявив, що ніколи не катався на дитячій залізниці. Хм...подумав я, глянув на годинник...ок, тоді пішли на станцію. Якраз в голові поїзда був ТУ 3 039. От і супер, підійшов, на прохання проїхатися усередині тепловозу отримав згоду. Краще все ж таки, ніж в вагоні, серед дітей. Хоча діти й в тепловозі були, і діти машиністи.

Юний машиніст самостійно зрушив потяг з місця, як і керував ним в подальшому. Проте під пильним наглядом старшого.

Кабіна ТУ 3. Простора, правда шось крісел я не замітив. Хіба відкидні були.

Панель приборів. Все тут дуже просто


тумблери зі світловою індикацією

А скоростемір знаходиться позаду машиніста

Пронто...просто пронто, мабуть талісман)))

Тумблер який відповідає за очисні щітки на склі

Сподобалась мені технологія обігріву лобового вікна

V12 у всій красі


Вітерець бере старт

А тут "стрєлачнікі стрєлкі перєводят"

Та невже? :)

Курсуємо в депо

Так всередині. Видно трубу для вихлопу тепловозу.

ТУ 3 у всій красі

ТУ 2 йде на посадку

кабіна в ньому низька та тісна. Зате сидіти можна

Дані ТУ 3

решта фоток тут

294
Сьогодні з Venickom були в справах в районі податкової. Верталися в центр Стрийським парком. Проходимо повз вежу а тут.ввідкриті двері на наш подив. Такого звісно пропустити не могли, дістали ліхтари та мильнички, зайшли в споруду.
Вхід в колишній ресторан пролягав через роздягальню, що на першому рівні. Над вішаками розміщувалося електронне табло про наявність місць на кожному з секторів вежі!! Приємно вразила така річ. Вежа поділена на 6 поверхів (секторів).

Вхід, коли заходили, двері були прикриті


Табло, яке показувало інфу про вільні місця

На другому поверсі розміщувалась барна стійка та кімната бугалтерії чи дирекції закладу. Залишилось дуже багато елементів побуту радянського часу, характерних дермантинових меблів, барних стільців, посуди.Ще зауважу, виглядає воно зовсім непогано, тобто не знищене часом та відвідувачами закритого закладу. Ресторан декорований тру-hand made вітражами, скульптурами, шклом, дещо є ще ціле, можна тільки уявити собі, як там колись шикарно було.
Між поверхами є туалети, умивальники. Також є вантажний ліфт, по якому возився посуд та їжа з верхніх поверхів.  А останній поверх це взагалі фантастика!
Білі дивани, барна стійка з колецією імпортних напоїв (пусті, проте нерозбиті фляшки) модних та дорогих ще в кінці 80-х років...Якось переносишся в часі, коли перебуваєш там, взагалі дивні відчуття, висота розташування, предмети та панорама роблять своє діло... Звідти є лаз на гвинтові сходи, які огинають вежу а також скрита драбинка на стрих, звідки можна попасти на дахівку вежі.
Отже, є прекрасне місце, незнаю як так двері раптом відриті виявилися серед дня..., наразі все ще не засране та не понищене сильно. В кожному разі вхідні двері ми замотали шнурком від проводки. Чим швиде туди навідаємося тим краще буде, варто цю атмосферу побачити та відчути особисто.

P.S. Взагалі місце виглядало містично, всередині відмовилася працювати цифромильничка якимось чином, довелося заюзати телефон.


Сходи з першого поверху вгору











На другому поверсі


Містичний гном...всі страхи від нього)))






Десь посередині вежі


Ліфт


Барна стійка, яка хіба згнити зі старості може.



Сходи

Ну і епілог, верхній поверх + дах
















Так залишили по собі

Відео, з телефону
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=LsvccN0fkE8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=LsvccN0fkE8</a>


295
З'явилась в мене така ідея, власне, псевдо-половити рибку в центрі. Зробити таку собі атракцію для нас та відвідувачів кнайпи "Легенди". Гарно розкластися, вудки старенькі будуть, поплавки, все як має бути. Будемо стояти на березі, в бахілах, а ще в протигазах можна. В кнайпі треба щоб хтось це все зняв на відео та пофоткав. Ну і всередині теж доволі креативні знимки та відео можуть вийти.
Що про то думаєте? Які ще ідеї?


Update
Фотозвіт з Рибалки тут - https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,4179.msg25068.html#msg25068

296
Думаю варто починати зранку або ж пізно ввечері.
Які пропозиції? Що шановні про то скажете?

297
Похмурий, туманний ранок зустрів мене з Смайлом на Погулянці, біля Центру творчості дітей та юнацтва Галичини.
На годиннику 7:30, крокуємо в напрямок лісопарку, через ставок.







Найперше що нас цікавило та хотіли побачити, це будинок та церкву, які розташовані серед мальовничого масиву, в такому собі оазисі. Будинок за адресою Вахнянина 39-а. Збереглася на будівлі старенька табличка неймовірної краси Pasieki Lyczakowsie 1. В фронтальній частині будинку збереглась автентична веранда, вхідні двері та замок того часу. Поряд з будинком церква Матері Божої Неустанної Помочі. На її місці колись зведена була вірменською громадою дерев'яна капличка, яка з часом перейшла до монахинь Бенедикток. Тоді ж і була зведена церква та будинок.

Будинок має свою оригінальну легенду.
Жила у цьому будинку гарна панянка. На вигляд мала років зо 30, а час, який невпинно втікав, наче оминав. Вона не старіла, а чоловіки, які закохувались до нестями, з часом втрачали силу і... зникали. Це привернуло увагу одного лікаря, який, перевіряючи панянку по реєстру, не зміг зрозуміти дату її народження. Виходило, що вона мала мати 80 років. Він здогадався, що через шалене кохання з панночкою чоловіки, побувавши в її сексуальних обіймах, втрачали життєву енергію і молодість. Розгадавши її таємницю, медик, в якого вона закохалася, зупинив сексуальне винищення чоловіків. Не отримуючи від нього взаємності, жінка почала старіти і згасати.




При тому будинок дуже позитивний, як і навколишня територія, перевірено неодноразово на собі. Добрі колеги колись винаймали третину будинку для проживання, гостював інколи, гулялося, спалося, їлося, пилося там добре, привидів ніхто не бачив :) В мене чомусь завжди виникає дивне відчуття привязаності до того місця.
Поряд є металева вишка невідомого призначення, городи, кілька покинутих сарайчиків. Городи свіжі, обробляються людьми. А от в одному покинутому, напів-заваленому сарайчику знайшли, підреслю, саме знайшли :) серед тих хащів старенький Москвич 400-420. Трохи поржавілий, проте всі основні вузли на місці. Замаскований прогнившими дошками з перекриття. Взагалі, місце там багате на артефакти бувальщини, думаю, Стінгер б кайфанув там по особливому))) Всі ці господарські будівлі виглядали давно покинутими господарями, все давно зайшло в полон рослинності.
Покинувши цю загадкову територію рушили в напрямок до Виноробного заводу,(філія молдвинпрому), зведеного на місці броварні Яна Кляйна. Перше, що кинулось в очі з заводу, то це адмін будівля, яка виглядає постраждалою від вибуху газу. Гріх було не скористатись недільним святом, та не влізти на об'єкт! Правда не так нахально як колись практикувалося зрідка. ;)  Зайшли ззаду, відкрили кілька потенційно-хороших точок входу-виходу. Завод не виглядає цілком дестройним, щось ще там таки жевріє. Котельня правда вже не працююча. Впринипі є там дещо цікаве, варто навідатися.
Після відвідин заводу далася взнаки безсонна ніч, випите пиво з Пивнички, вирішили, пора вже щось зїсти. Було обрана їжа з Арсену та посиденьки на блоках.



Церква








Різного роду знахідки




От і головна знахідка) Потужний пеніциліновий запах можна собі уявити, адже відкрив двері невідомо за скільки літ



Варіації на тему "chicago gangsters"  ;D


Вивчення знайденого


Погріб, в котрий я чуть не провалився


Але все таки в нього провалився Смайл (з матрацом та пудрою з зеркалом)  ;D  ;D  ;D


Навколо повно було делікатесів


Тут я пірнув в хлам)


Городи


"Вже сі виліз туво на дерево"  ;D


Адмінбудівля винзаводу


шукаємо вхід


Вже всередині: "шах, мат та пиво"  ;D


Хороший кусок чугунного минулого, доречі класний унітаз, шкода шо зараз віддають перевагу білим каменям, в місцях де багато люду звісно


Була замічена нами цікава залізобетонна штуковина, може хтось буде мати якісь здогади що то є?

Її номер


По дорозі до Арсену зустрівся нам оригінальний автомагазин, вірніше його назва


куплені сирні палочки, які чомусь випадали з рук

от і наше пристанище для сніданку :)

Решта фоток тут




 

298
Є бажання в мене та в Inkognito в неділю 23.05. пройтися по Прогулянці та околицях, все грунтовно дослідити на наявність чогось цікавого. Зачепимо ще кілька мені відомих місць. Вилазити плануться десь так дуже зранку. Пивко, закускі і прочіє прінадлєжнасті всіляко підтримуються, погоду обіцяють не дощову, тому може й вдатися ще нам файний пікнічок.
Ділимося ідеями та оприділяємося з часом!

299
Обговорюємо тут шановні, а основна тема тут

300
Від древлян до сьогодення

У товщі граніту в 1938-1939 роках з’явився цей підземний командний пункт, міць і технічна оснащеність якого вражають людську уяву навіть сьогодні. Військово–історичний комплекс «Скеля» – це справді унікальна споруда, яка поєднує в собі могутність радянської держави часів Сталіна та прадавню трагічну історію міста Іскоростеня часів княгині Ольги, яка, за легендою, спалила його, помстившись древлянам за смерть свого чоловіка князя Ігоря.

Підземелля під сорокаметровою товщею глини, піску, граніту й залізобетону, як засвідчують дослідники, споруджували на місці древлянських підземних тунелів. У тих самих печерах, у яких колись ховалися від дружинників княгині Ольги древляни, було залито тонни бетону, після чого печери стали нагадувати ціле підземне місто, заховане у товщі гори, зі своїми автономними комунікаціями й іншими системами життєзабезпечення.

Навіщо радянській верхівці знадобилося будувати підземну фортецю в глибинці, аж на Україні? Це залишається загадкою досі. Тим часом історики–краєзнавці роблять припущення, які дають відповідь на дане запитання лише частково. Офіційна ж версія появи укриття, створеного інженерним генієм фортифікатора генерала Дмитра Карбишева, де без перебільшення можна пережити глобальний катаклізм на кшталт прямого влучення у планету гігантського астероїда, - його споруджено в якості запасного пункту управління західного укріпрайону, так званої “лінії Сталіна”. Але ж будівництво об'єкту розпочалось задовго до війни, велося під пильним наглядом НКВД. Він мав зв'язок практично з усім СРСР, але ніколи не використовувався за призначенням. Вочевидь, той, хто замислив це будівництво, знав чи передбачав, що буде по переду. У низці ж  запитань, на які досі не дано відповідей: до чого готувався «замовник» будівництва;  і чому жодного разу не скористався спорудою; та яке її справжнє призначення; і  чому німці, окупувавши Коростень, більш ніж байдуже поставилися до фортифікаційного монстра? До речі, нацисти не лише не використали “Скелі” у власних військових потребах, але й не застосували вибухівки, аби ліквідувати потенційне сховище для підпільників. Рейхсфюрер облаштував “Вервольф” на Вінниччині, а портайгеноссе Гімлер, лише побіжно оглянувши “Скелю”, вирішив побудувати інший бункер ближче до Житомира. Варто відзначити й те, що фортеця зіграла важливу роль у сенсі оборони міста, та й не тільки.

У 1941році німці пройшли відстань від Львова до Коростеня за 8 днів, а вже тут радянським військам вдалось протримати гітлерівців цілий місяць. Вояки Вермахту так і не здобули цитаделі, тому застосували отруйний газ, який впустили до вентиляційних шахт. Проте загін майора Бєлозорова, який обороняв “Скелю”, виринув з підземелля за чотири кілометри від об'єкта і прийняв останній бій.

Підземні ходи, що сполучали “Скелю” з містом, простяглися під руслом річки Уж на відстань до 10 кілометрів. Якось, уже по війні, у лабіринтах заблукали діти. Їх знайшли тільки через кілька діб. Після того вхід до підземелля зруйнували вибухівкою і замурували.

Втім, є свідчення, що у Коростені була велика кількість ходів, що сполучали “Скелю” з містом. І нині не доведено, хто копав їх - древляни чи радянські сапери. Вважається, що загальна довжина коридорів середнього рівня укриття складає 146 метрів, верхнього — близько двохсот. Про нижні приміщення, які можуть сягати в глибину на 70 метрів, не відомо практично нічого. Кажуть, що вони ніби-то знаходяться в тому місці,  де, за переказами, знаходилась купальня княгині Ольги, входи у верхній та нижній яруси були замуровані, коли радянські війська відступали, аби не залишити фашистам можливості замінувати їх. Тож укриття складається з трьох ярусів, однак для відвідувачів доступний лише один. Існує гіпотеза, що на таємничих верхньому й нижньому ярусах об'єкта були спеціально обладнані секретні приміщення невідомого призначення.

Примітно також, що інформації про “Скелю” практично ніде немає: ні в літературі, присвяченій Другій світовій війні, ні в підручниках з історії. Найпотужнішої фортифікаційної споруди “рубежу Сталіна” 1939 року історично-документально просто не існує.
      
Підземна фортеця

Як же облаштована підземна цитадель? Вузькі коридори «Скелі» навіюють жах, особливо, якщо уявити, що над головою 20 метрів ґрунту, 18 граніту та 2 метри залізобетону. Вся інфраструктура підземного міста тут була продумана до дрібниць: система опалення, електро- та водопостачання, вентиляція, засоби індивідуального захисту тощо. Тут стояли дизельні генератори, що забезпечували автономне енергопостачання. Були там їдальні, кімнати відпочинку, робочі приміщення. Дощові стоки споруджено так, що за будь–якої зливи і нині перед входом не залишається й сліду від води. При температурі повітря від 40 градусів спеки до 40 морозу термометри усередині стабільно показують +16. І досі ніхто не знає, як діє каналізаційне відведення часів Карбишева, адже усі документи щодо об'єкта засекречено в архівах ФСБ Росії, яка вперто нехтує численні офіційні запити.

Розповідають, що у повоєнне лихоліття таємний бункер став притулком для цілого циганського табору. Коли ромів випровадили із секретного об'єкта, він тривалий час пустував. У 1968 році місцева влада, зважаючи на унікальний мікроклімат об’єкта, вирішила переобладнати підземелля під овочесховище, але з Кремля від товариша Косигіна надійшла категорична заборона.

У 1985 році було ухвалено рішення про відновлення бункера як пункту управління Коростенської міської ради з надзвичайних ситуацій. Тож у 1988 році бункер розчистили від сміття, він отримав статус укриття на випадок ядерного конфлікту. Карбишевську систему вентиляції інженери цивільної оборони обладнали лише протирадіаційними фільтрами. Того ж року на базі “Скелі” відбувся всеукраїнський семінар з цивільної оборони.
У ході відновлення укриття в 1986 році було взято на аналіз воду, яка наповнювала його ємності. Виявилося, що півстолітня вода… повністю придатна для вживання! Якщо уявити, що унікальний колодязь і артезіанське джерело можуть вічно забезпечувати віртуальних мешканців “Скелі” питною водою, то напрошується висновок: даний об’єкт зовсім не відповідає даному йому статусу – секретний командний пункт…

Комендант  "Скелі" Іван Поліняка розповідає, що на смак вода дійсно відмінна, по закінченні зміни кожен з працюючих тут бере по кілька літрів додому. Колодязь, видовбаний 70 років тому, має в діаметрі 4 метри і 6 метрів глибини. Джерело б'є прямо з каменю.

Будівництво об’єкту розпочалось у 1928 році, закінчилось в 1935—37, велось воно в суворій секретності.  Захищало його п'ять рівнів металевих маскувальних сіток: якщо б у нього влучила авіабомба, детонація відбувалася зверху, і навіть караульне приміщення, розташоване ззовні, лишалося б неушкодженим. Шматки залізної арматури, що стирчать із граніту, і досі не покрились іржею.

Герметичні противибухові двері можуть витримати прямий постріл гармати: всередині об'єкт збудовано так, що удар під будь-яким кутом приймає на себе внутрішня стіна, що слугує амортизатором. Усі внутрішні металоконструкції ковані, без жодного шва від зварювання. Донині в робочому стані знаходиться броньована телефонна лінія, от лише на другому кінці телефони до неї не підключені. 

Окремо відведено кімнату із засобами захисту від хімічної атаки. Тут велика колекція протигазів:  є дитячий, навіть протигаз для коня, або спеціальний підводний, у якому можна півтори години протриматись під водою. Серед експонатів – автомати, карабіни, гранатомети, міномети, макети дзотів, зразки патронів, протипіхотні та протитанкові міни.

Комендант «Скелі» розповідає: прямих доказів по те, що цей бункер споруджувався для самого Сталіна, немає, але все вказує на це. Судячи з фотокарток, які зробили німці після захоплення Коростеня, в кабінетах, передбачених для командування, був дубовий паркет і шкіряні меблі, які дуже полюбляв Сталін. Проте немає свідчень, що Сталін був у «Скелі».

Після ознайомлення з підземним містом починаєш розуміти: війну могли в ньому перечекати не тільки Йосип Віссаріонович, а й увесь вищий командирський склад радянської армії. Однак не покидає думка, що не для цього він споруджувався. Можливо колись спорудою зацікавляться дослідники теми розробки в довоєнному СРСР власної ядерного зброї, адже не такою вже й далекою вимальовувалася комуністичним вождям перспектива її застосування.

А поки що таємницю сталінських часів надійно хоронять коростенські скелі.

Між іншим, уже двічі телеканал «Інтер» знімав тут документальні фільми про Велику Вітчизняну війну. Як каже «господар» «Скелі» Іван Поліняка, музей поступово розвивається та приваблює дедалі більше відвідувачів зі всієї України та навіть закордонних...
                                                                                                                                                                                                                                      (С) Алла ШЕВЧУК

    Попавши на об'єкт звісно був приємно вражений побаченим, в голові одразу провів образну паралель між Лощиною та Скелею. Різниця вийшла велика)) Якось прикро на мить стало за наш об'єкт, який гниє поволі, а міг би слугувати в іншому ракурсі, як в Коростені, були б і гроші і задоволення з того.
Отже Скеля. Ну дуже тут все гарно, той антураж ще додає географічне положення, розміщення в мальовничому парку і скеля, в якій він знаходиться. Незвично бачити такого роду підземний об'єкт в такому хорошому стані! Всередині дуже вдало підібрані експонати з знахідок в УРах регіону, та предметах по ВВВ. Підбірку речей по ГО, а саме дозиметрів, газоаналізаторів, медпрепаратів, протигазів, ще не бачив в такій кількості. Заслуговують уваги рідкісні світлини з воєнних дій, цікаво виглядали конструкційні макети ДОТів. Досхочу виставлено зброї, найбільше мені з того сподобався кінджал СС, з написом «Meine Ehre heisst Treue» (Моя честь в вірності).  Ех.., хороші слова!
Отож фото:

Головний вхід


Парк та річка, в якому знаходиться "Скеля"




Спускаємося сходами і заходимо всередину


Вхідна герма




Форма коридорів ідентична тим, що є в Гулську


Резервувари з водою


А то під ним таке...


Фільтраційна






Асортимент предметів, який є в кімнаті ГО










Дозиметри:







Костюм  :)



Німецька радіостанція фірми Blaupunkt, 1941


Тут вона на старому фото:



Макети:





Макет "Скелі"


Кімната з зброєю


Знахідки знайдені біля ДОТів

Міни







Сейф в кабінеті головокомандуючого

Йа!

Світлини війни



Знайома офіцерська сумка  :)

Здивувася, коли побачив розміри колодязя (фоткав через грати)




Схеми по конструкції дотів


Кімната відпочинку


Скелі над входами в об'єкт


Збоку бронетехніка готується до параду:






Решта фоток на Пікассі

Обговорення

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 »