Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Roy

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 »
321
Похмурий, туманний ранок зустрів мене з Смайлом на Погулянці, біля Центру творчості дітей та юнацтва Галичини.
На годиннику 7:30, крокуємо в напрямок лісопарку, через ставок.







Найперше що нас цікавило та хотіли побачити, це будинок та церкву, які розташовані серед мальовничого масиву, в такому собі оазисі. Будинок за адресою Вахнянина 39-а. Збереглася на будівлі старенька табличка неймовірної краси Pasieki Lyczakowsie 1. В фронтальній частині будинку збереглась автентична веранда, вхідні двері та замок того часу. Поряд з будинком церква Матері Божої Неустанної Помочі. На її місці колись зведена була вірменською громадою дерев'яна капличка, яка з часом перейшла до монахинь Бенедикток. Тоді ж і була зведена церква та будинок.

Будинок має свою оригінальну легенду.
Жила у цьому будинку гарна панянка. На вигляд мала років зо 30, а час, який невпинно втікав, наче оминав. Вона не старіла, а чоловіки, які закохувались до нестями, з часом втрачали силу і... зникали. Це привернуло увагу одного лікаря, який, перевіряючи панянку по реєстру, не зміг зрозуміти дату її народження. Виходило, що вона мала мати 80 років. Він здогадався, що через шалене кохання з панночкою чоловіки, побувавши в її сексуальних обіймах, втрачали життєву енергію і молодість. Розгадавши її таємницю, медик, в якого вона закохалася, зупинив сексуальне винищення чоловіків. Не отримуючи від нього взаємності, жінка почала старіти і згасати.




При тому будинок дуже позитивний, як і навколишня територія, перевірено неодноразово на собі. Добрі колеги колись винаймали третину будинку для проживання, гостював інколи, гулялося, спалося, їлося, пилося там добре, привидів ніхто не бачив :) В мене чомусь завжди виникає дивне відчуття привязаності до того місця.
Поряд є металева вишка невідомого призначення, городи, кілька покинутих сарайчиків. Городи свіжі, обробляються людьми. А от в одному покинутому, напів-заваленому сарайчику знайшли, підреслю, саме знайшли :) серед тих хащів старенький Москвич 400-420. Трохи поржавілий, проте всі основні вузли на місці. Замаскований прогнившими дошками з перекриття. Взагалі, місце там багате на артефакти бувальщини, думаю, Стінгер б кайфанув там по особливому))) Всі ці господарські будівлі виглядали давно покинутими господарями, все давно зайшло в полон рослинності.
Покинувши цю загадкову територію рушили в напрямок до Виноробного заводу,(філія молдвинпрому), зведеного на місці броварні Яна Кляйна. Перше, що кинулось в очі з заводу, то це адмін будівля, яка виглядає постраждалою від вибуху газу. Гріх було не скористатись недільним святом, та не влізти на об'єкт! Правда не так нахально як колись практикувалося зрідка. ;)  Зайшли ззаду, відкрили кілька потенційно-хороших точок входу-виходу. Завод не виглядає цілком дестройним, щось ще там таки жевріє. Котельня правда вже не працююча. Впринипі є там дещо цікаве, варто навідатися.
Після відвідин заводу далася взнаки безсонна ніч, випите пиво з Пивнички, вирішили, пора вже щось зїсти. Було обрана їжа з Арсену та посиденьки на блоках.



Церква








Різного роду знахідки




От і головна знахідка) Потужний пеніциліновий запах можна собі уявити, адже відкрив двері невідомо за скільки літ



Варіації на тему "chicago gangsters"  ;D


Вивчення знайденого


Погріб, в котрий я чуть не провалився


Але все таки в нього провалився Смайл (з матрацом та пудрою з зеркалом)  ;D  ;D  ;D


Навколо повно було делікатесів


Тут я пірнув в хлам)


Городи


"Вже сі виліз туво на дерево"  ;D


Адмінбудівля винзаводу


шукаємо вхід


Вже всередині: "шах, мат та пиво"  ;D


Хороший кусок чугунного минулого, доречі класний унітаз, шкода шо зараз віддають перевагу білим каменям, в місцях де багато люду звісно


Була замічена нами цікава залізобетонна штуковина, може хтось буде мати якісь здогади що то є?

Її номер


По дорозі до Арсену зустрівся нам оригінальний автомагазин, вірніше його назва


куплені сирні палочки, які чомусь випадали з рук

от і наше пристанище для сніданку :)

Решта фоток тут




 

322
Є бажання в мене та в Inkognito в неділю 23.05. пройтися по Прогулянці та околицях, все грунтовно дослідити на наявність чогось цікавого. Зачепимо ще кілька мені відомих місць. Вилазити плануться десь так дуже зранку. Пивко, закускі і прочіє прінадлєжнасті всіляко підтримуються, погоду обіцяють не дощову, тому може й вдатися ще нам файний пікнічок.
Ділимося ідеями та оприділяємося з часом!

323
Обговорюємо тут шановні, а основна тема тут

324
Від древлян до сьогодення

У товщі граніту в 1938-1939 роках з’явився цей підземний командний пункт, міць і технічна оснащеність якого вражають людську уяву навіть сьогодні. Військово–історичний комплекс «Скеля» – це справді унікальна споруда, яка поєднує в собі могутність радянської держави часів Сталіна та прадавню трагічну історію міста Іскоростеня часів княгині Ольги, яка, за легендою, спалила його, помстившись древлянам за смерть свого чоловіка князя Ігоря.

Підземелля під сорокаметровою товщею глини, піску, граніту й залізобетону, як засвідчують дослідники, споруджували на місці древлянських підземних тунелів. У тих самих печерах, у яких колись ховалися від дружинників княгині Ольги древляни, було залито тонни бетону, після чого печери стали нагадувати ціле підземне місто, заховане у товщі гори, зі своїми автономними комунікаціями й іншими системами життєзабезпечення.

Навіщо радянській верхівці знадобилося будувати підземну фортецю в глибинці, аж на Україні? Це залишається загадкою досі. Тим часом історики–краєзнавці роблять припущення, які дають відповідь на дане запитання лише частково. Офіційна ж версія появи укриття, створеного інженерним генієм фортифікатора генерала Дмитра Карбишева, де без перебільшення можна пережити глобальний катаклізм на кшталт прямого влучення у планету гігантського астероїда, - його споруджено в якості запасного пункту управління західного укріпрайону, так званої “лінії Сталіна”. Але ж будівництво об'єкту розпочалось задовго до війни, велося під пильним наглядом НКВД. Він мав зв'язок практично з усім СРСР, але ніколи не використовувався за призначенням. Вочевидь, той, хто замислив це будівництво, знав чи передбачав, що буде по переду. У низці ж  запитань, на які досі не дано відповідей: до чого готувався «замовник» будівництва;  і чому жодного разу не скористався спорудою; та яке її справжнє призначення; і  чому німці, окупувавши Коростень, більш ніж байдуже поставилися до фортифікаційного монстра? До речі, нацисти не лише не використали “Скелі” у власних військових потребах, але й не застосували вибухівки, аби ліквідувати потенційне сховище для підпільників. Рейхсфюрер облаштував “Вервольф” на Вінниччині, а портайгеноссе Гімлер, лише побіжно оглянувши “Скелю”, вирішив побудувати інший бункер ближче до Житомира. Варто відзначити й те, що фортеця зіграла важливу роль у сенсі оборони міста, та й не тільки.

У 1941році німці пройшли відстань від Львова до Коростеня за 8 днів, а вже тут радянським військам вдалось протримати гітлерівців цілий місяць. Вояки Вермахту так і не здобули цитаделі, тому застосували отруйний газ, який впустили до вентиляційних шахт. Проте загін майора Бєлозорова, який обороняв “Скелю”, виринув з підземелля за чотири кілометри від об'єкта і прийняв останній бій.

Підземні ходи, що сполучали “Скелю” з містом, простяглися під руслом річки Уж на відстань до 10 кілометрів. Якось, уже по війні, у лабіринтах заблукали діти. Їх знайшли тільки через кілька діб. Після того вхід до підземелля зруйнували вибухівкою і замурували.

Втім, є свідчення, що у Коростені була велика кількість ходів, що сполучали “Скелю” з містом. І нині не доведено, хто копав їх - древляни чи радянські сапери. Вважається, що загальна довжина коридорів середнього рівня укриття складає 146 метрів, верхнього — близько двохсот. Про нижні приміщення, які можуть сягати в глибину на 70 метрів, не відомо практично нічого. Кажуть, що вони ніби-то знаходяться в тому місці,  де, за переказами, знаходилась купальня княгині Ольги, входи у верхній та нижній яруси були замуровані, коли радянські війська відступали, аби не залишити фашистам можливості замінувати їх. Тож укриття складається з трьох ярусів, однак для відвідувачів доступний лише один. Існує гіпотеза, що на таємничих верхньому й нижньому ярусах об'єкта були спеціально обладнані секретні приміщення невідомого призначення.

Примітно також, що інформації про “Скелю” практично ніде немає: ні в літературі, присвяченій Другій світовій війні, ні в підручниках з історії. Найпотужнішої фортифікаційної споруди “рубежу Сталіна” 1939 року історично-документально просто не існує.
      
Підземна фортеця

Як же облаштована підземна цитадель? Вузькі коридори «Скелі» навіюють жах, особливо, якщо уявити, що над головою 20 метрів ґрунту, 18 граніту та 2 метри залізобетону. Вся інфраструктура підземного міста тут була продумана до дрібниць: система опалення, електро- та водопостачання, вентиляція, засоби індивідуального захисту тощо. Тут стояли дизельні генератори, що забезпечували автономне енергопостачання. Були там їдальні, кімнати відпочинку, робочі приміщення. Дощові стоки споруджено так, що за будь–якої зливи і нині перед входом не залишається й сліду від води. При температурі повітря від 40 градусів спеки до 40 морозу термометри усередині стабільно показують +16. І досі ніхто не знає, як діє каналізаційне відведення часів Карбишева, адже усі документи щодо об'єкта засекречено в архівах ФСБ Росії, яка вперто нехтує численні офіційні запити.

Розповідають, що у повоєнне лихоліття таємний бункер став притулком для цілого циганського табору. Коли ромів випровадили із секретного об'єкта, він тривалий час пустував. У 1968 році місцева влада, зважаючи на унікальний мікроклімат об’єкта, вирішила переобладнати підземелля під овочесховище, але з Кремля від товариша Косигіна надійшла категорична заборона.

У 1985 році було ухвалено рішення про відновлення бункера як пункту управління Коростенської міської ради з надзвичайних ситуацій. Тож у 1988 році бункер розчистили від сміття, він отримав статус укриття на випадок ядерного конфлікту. Карбишевську систему вентиляції інженери цивільної оборони обладнали лише протирадіаційними фільтрами. Того ж року на базі “Скелі” відбувся всеукраїнський семінар з цивільної оборони.
У ході відновлення укриття в 1986 році було взято на аналіз воду, яка наповнювала його ємності. Виявилося, що півстолітня вода… повністю придатна для вживання! Якщо уявити, що унікальний колодязь і артезіанське джерело можуть вічно забезпечувати віртуальних мешканців “Скелі” питною водою, то напрошується висновок: даний об’єкт зовсім не відповідає даному йому статусу – секретний командний пункт…

Комендант  "Скелі" Іван Поліняка розповідає, що на смак вода дійсно відмінна, по закінченні зміни кожен з працюючих тут бере по кілька літрів додому. Колодязь, видовбаний 70 років тому, має в діаметрі 4 метри і 6 метрів глибини. Джерело б'є прямо з каменю.

Будівництво об’єкту розпочалось у 1928 році, закінчилось в 1935—37, велось воно в суворій секретності.  Захищало його п'ять рівнів металевих маскувальних сіток: якщо б у нього влучила авіабомба, детонація відбувалася зверху, і навіть караульне приміщення, розташоване ззовні, лишалося б неушкодженим. Шматки залізної арматури, що стирчать із граніту, і досі не покрились іржею.

Герметичні противибухові двері можуть витримати прямий постріл гармати: всередині об'єкт збудовано так, що удар під будь-яким кутом приймає на себе внутрішня стіна, що слугує амортизатором. Усі внутрішні металоконструкції ковані, без жодного шва від зварювання. Донині в робочому стані знаходиться броньована телефонна лінія, от лише на другому кінці телефони до неї не підключені. 

Окремо відведено кімнату із засобами захисту від хімічної атаки. Тут велика колекція протигазів:  є дитячий, навіть протигаз для коня, або спеціальний підводний, у якому можна півтори години протриматись під водою. Серед експонатів – автомати, карабіни, гранатомети, міномети, макети дзотів, зразки патронів, протипіхотні та протитанкові міни.

Комендант «Скелі» розповідає: прямих доказів по те, що цей бункер споруджувався для самого Сталіна, немає, але все вказує на це. Судячи з фотокарток, які зробили німці після захоплення Коростеня, в кабінетах, передбачених для командування, був дубовий паркет і шкіряні меблі, які дуже полюбляв Сталін. Проте немає свідчень, що Сталін був у «Скелі».

Після ознайомлення з підземним містом починаєш розуміти: війну могли в ньому перечекати не тільки Йосип Віссаріонович, а й увесь вищий командирський склад радянської армії. Однак не покидає думка, що не для цього він споруджувався. Можливо колись спорудою зацікавляться дослідники теми розробки в довоєнному СРСР власної ядерного зброї, адже не такою вже й далекою вимальовувалася комуністичним вождям перспектива її застосування.

А поки що таємницю сталінських часів надійно хоронять коростенські скелі.

Між іншим, уже двічі телеканал «Інтер» знімав тут документальні фільми про Велику Вітчизняну війну. Як каже «господар» «Скелі» Іван Поліняка, музей поступово розвивається та приваблює дедалі більше відвідувачів зі всієї України та навіть закордонних...
                                                                                                                                                                                                                                      (С) Алла ШЕВЧУК

    Попавши на об'єкт звісно був приємно вражений побаченим, в голові одразу провів образну паралель між Лощиною та Скелею. Різниця вийшла велика)) Якось прикро на мить стало за наш об'єкт, який гниє поволі, а міг би слугувати в іншому ракурсі, як в Коростені, були б і гроші і задоволення з того.
Отже Скеля. Ну дуже тут все гарно, той антураж ще додає географічне положення, розміщення в мальовничому парку і скеля, в якій він знаходиться. Незвично бачити такого роду підземний об'єкт в такому хорошому стані! Всередині дуже вдало підібрані експонати з знахідок в УРах регіону, та предметах по ВВВ. Підбірку речей по ГО, а саме дозиметрів, газоаналізаторів, медпрепаратів, протигазів, ще не бачив в такій кількості. Заслуговують уваги рідкісні світлини з воєнних дій, цікаво виглядали конструкційні макети ДОТів. Досхочу виставлено зброї, найбільше мені з того сподобався кінджал СС, з написом «Meine Ehre heisst Treue» (Моя честь в вірності).  Ех.., хороші слова!
Отож фото:

Головний вхід


Парк та річка, в якому знаходиться "Скеля"




Спускаємося сходами і заходимо всередину


Вхідна герма




Форма коридорів ідентична тим, що є в Гулську


Резервувари з водою


А то під ним таке...


Фільтраційна






Асортимент предметів, який є в кімнаті ГО










Дозиметри:







Костюм  :)



Німецька радіостанція фірми Blaupunkt, 1941


Тут вона на старому фото:



Макети:





Макет "Скелі"


Кімната з зброєю


Знахідки знайдені біля ДОТів

Міни







Сейф в кабінеті головокомандуючого

Йа!

Світлини війни



Знайома офіцерська сумка  :)

Здивувася, коли побачив розміри колодязя (фоткав через грати)




Схеми по конструкції дотів


Кімната відпочинку


Скелі над входами в об'єкт


Збоку бронетехніка готується до параду:






Решта фоток на Пікассі

Обговорення

325
Всі фото, коментарі по фесту залишаємо нижче:

326
Сьогодні з Зелею хочемо пройтися берегом Полтви, пару знимок зробити. Орієнтовно на 22:00. Хто ще має бажання?

327
Сьогодні на офіційному сайті Чорнобильської АЕС відкрив сторінку контакти, і побачив ось це.
Уважно, з певною ейфорією перечитав ці рядки. Так виходить, що теоретично відкрилась реальна можливість відвідати станцію. Невже аж  така гласність.? :)  Якщо так - то це безумовно радує. Думаю, варто спробувати. Тут вже дядько Смайл нам в поміч ;)
В кого ще якісь ідеї, думки по темі?   


Для відвідання Чорнобильської АЕС необхідно надіслати листа на ім'я генерального директора ДСП ЧАЕС Грамоткіна Ігоря Івановича з проханням про організацію візиту.
У листі вказати наступні дані:
· організація
· країна
· дата відвідин
· мета візиту
· кількість членів делегації з указанням прізвища, імені,по-батькові, посад і громадянства
· паспортні дані (серія і номер), рік народження членів делегації
· марка і номер автомобіля, на якому планується візит, прізвище і ім'я водія
· контактні телефони особи, що займається підготовкою візиту.

Листа необхідно відправити на факс приймальні директора 0 (4579) 2-56-70 не пізніше, ніж за 6 днів до передбачуваної дати візиту. Продублювати лист факсом до відділу міжнародного співробітництва
0 (4579) 2-61-71.
За рішенням керівництва ЧАЕС буде підготовлена і погоджена програма, що є підставою для в'їзду в зону відчуження і на територію ЧАЕС.
Пропоновані об'єкти для відвідування:
1. Об'їзд навколо станції, інформація про об'єкти.
2. Макетний зал ЧАЕС (макет станції, енергоблоків, інформація про діяльність ЧАЕС, перегляд відеофільму).
3. Оглядовий павільйон об'єкта «Укриття» (макет об'єкта «Укриття», фотоекспозиція, інформація про стан і діяльність на ОУ, перегляд відеофільму).
4. Оглядові відвідання м. Прип'ять і Чорнобиль.

Для уточнення питань по організації візиту на ЧАЕС звертайтеся в сектор організації візитів відділу міжнародного співробітництва ЧАЕС за телефонами 0 (4579) 26171, 0 (4593) 43424.

328
Пропоную відвідати це місце, в суботу або неділю (17,18 квітня) на вибір. Наразі вже підписалися на поїздку :), Zelja, Stinger. Мета - гарненько облазити всі закутки та діри, зробити знимки об'єкту, та нас в процесі дослідження.
Місце таки доволі небезпечне, з несподіванками. Згодиться мотузка. Описане Golem'ом тут.
Відстань - 168 км, добирання поїздом, з виїздом приблизно в 5 ранку, або ж маршруткою.
Ваші пропозиції та поради:

329
Для мене проблема в колекторах - це слизькі бортики. Порою несу в руках фотік, штатив і світло. Одного разу чуть не пірнув з тим всім. Йдеш, полюєш за цікавим ракурсом, а під ноги якось вже увага і не звертається.

Тому придумав такий собі девайс на ноги. Накинув приблизний ескіз, як б вони мали виготовлятися та кріпитися. Може хтось із дописувачів має якісь ідеї та зауваження по конструктиву ?  Зокрема цікавить питання надійного кріплення до бахіл.

330
Обговорення / Знахідки
« : 08.04.2010 01:02:45 »
Обговорюємо нижче, основна тема тут:

331
Ось наглядний приклад, як все старе у Львові руйнується. Як завжди такі руйнування приводять до знищення майна, в гірших випадках трагічно для людей. Ця кам'яна стіна знаходиться на вул. Замковій позаду монастиря. Сьогодні став свідком цього обвалу, сталося це за 2 хвилини до приходу на це місце. І так склалася доля для водія авто, мусів проїзджати саме в цю неприємну мить, як 15-метровий шмат стіни обвалився саме на нього. Власник авто "народився в сорочці", відбувся переляком та без подряпин. Чого не скажеш про авто, яке вже не підлягатиме ремонту. Шкода дядька, проте добре що живий лишився...
За  поваленою стіною відкрився до огляду сад за монастирем, (тихе та гарне місце), а також фрагмент засипаного підземного ходу.

332
   Отже, випала нагода зустріти світанок на Краківському ринку. Зібралися о 6-ій ранку Іннкогніто, Санечка та я.
Коли зайшли на територію ринку, зразу собі подумки порівняли побачену картину з Привокзальним ринком. На відміну від нього, тут була ще "мертва тишина", тільки де-не-де хтось переносив тлумки з товаром. В той час Привокзальний вже "кипить".
Незвично було спостерігати за ринком, як вдень подібний до мурашника.
   Ходили по пустій території аж до 7-мої. Все ж, це було щось не те, не так інтригувало, не бачили тих переповнених прилавків з фруктами, овочами, з квашеними смаколиками, в'яленою рибою, китайською піротехнікою, не видно було кліток з тваринами. Не було тієї характерної риси базару, на яку ми чекали. Просинається там це все значно пізніше. Та і ми ще до того якісь сонні були...
Вирішено -туди варто йти вдень. Але це вже іншим разом. :)

333
   Отже, випала нагода зустріти світанок на Краківському ринку. Зібралися о 6-ій ранку Іннкогніто, Санечка та я.
Коли зайшли на територію ринку, зразу собі подумки порівняли побачену картину з Привокзальним ринком. На відміну від нього, тут була ще "мертва тишина", тільки де-не-де хтось переносив тлумки з товаром. В той час Привокзальний вже "кипить".
Незвично було спостерігати за ринком, як вдень подібний до мурашника.
   Ходили по пустій території аж до 7-мої. Все ж, це було щось не те, не так інтригувало, не бачили тих переповнениз прилавків з фруктами, овочами, з квашеними смаколиками, в'яленою рибою, китайською піротехнікою, не видно було кліток з тваринами. Не було тієї характерної риси базару, на яку ми чекали. Просинається там це все значно пізіше. Та і ми ще до того якісь сонні були...
Вирішено -туди варто йти вдень. Але це вже іншим разом. :)

Обговорення

334
Маємо на меті розкопати існуючий вхід в колектор, який засипаний землею та сміттям.
Хотілось б мати на цій ділянці цей портал, було б безпечніше, та й маршрут довшим та цікавішим б став.
Описано тут.

Ваші пропозиції по часу та по реалізації задуманого:

335
В останній день зими випала нам нагода постріляти з зброї хорошої в тирі. Кавалок народу стріляли з дрібнокаліберного MP-161K
. Решта народу, а саме SANECKA, Stinger та я стріляли з СВДшки.
Вперше стріляв зі цієї зброї. Відчувається наскільки потужня ця гвинтівка, її шум вистрілу та масивність.
Так що, коли накопичується негативна енергія, замість биття груші (наприклад), можна сміло стрільбами по цілях там її вивільняти  ;D
Тир знаходиться на Промисловій 53

P.S. Хто знімав попрошу доповнити світлинами!

336
Залазили під час сьогоднішньої вилазки в нього.
Назагал, це бомбосховище ідентичне тим що знаходяться в парку Франка (прозвані Дойчляндськими))). Відрізнється лише побіленими стінами. Також були залишки мережі 220V, проведена була система вентиляції, мобуть в радянський період бомбік таким чином мали довести до необхідного стандарту. Приміщення чисті, лавки вздовж стін відсутні, лише де-не-де були дошки. Вентшахти, як не дивно - засипані. Ну і як завжди, попалась нам знахідка у вигляді старої пляшки з-під вина, з досить цікавою назвою. :)

P.S. Дедміту та Пасі по +, за проявленню сміливість посеред людного місця та білого дня  ;D

337
Залазили під час сьогоднішньої вилазки в нього.
Знаходиться якраз на трамвайній зупинці, під майданчиком дитсадка. Згадка про нього тут
Назагал, це бомбосховище ідентичне тим що знаходяться в парку Франка (прозвані Дойчляндськими))). Відрізнється лише побіленими стінами. Також були залишки мережі 220V, проведена була система вентиляції, мабуть в радянський період бомбік таким чином мали довести до необхідного стандарту. Приміщення чисті, лавки вздовж стін відсутні, лише де-не-де  були дошки. Вентшахти, як не дивно - засипані. Ну і як завжди, попалась нам знахідка у вигляді старої пляшки з-під вина, з досить цікавою назвою. :)

Обговорення

338
Проходячи нашим містом, часто задираю голову та споглядаю на наші дахівки. Переконаний, в місті є достатньо оригінальних горищ, з хорошою оглядовістю. Звісно, не до всіх є відкритий доступ, тому пропоную досліджувати по можливості, та згодом вносити в наш облік такі місця.
Позитивними характеристиками конкретних горищ повинні бути відносно легкий доступ до них, та хороша оглядовість з цікавими ракурсами.
Вважаю, що це також сміло може бути одним з таких неформальних місць  як Лощина, чи скажімо Полтва, для нас чи гостей міста.
    В свою чергу підвали теж вимагають окремої уваги, особливо в старій частині міста. Ваблять вони своєю красою, склепіннями, підземними переходами між будинками, в яких міститься в різних об'ємах історичний культурно-побутовий прошарок. І теж це в якійсь мірі цікаво  :)
До багатьох ще є вільний доступ, наразі...
Отже, якщо хтось володіє інфою по темі, а також ключами))), діліться!   ;)

339
Після відвідин очисних, по дорозі назад вирішили трохи "пограти вар'ятів" ;D
Зліплений псевдосніговик та інсталяція з кріслом на колії.
Фото наших вар'яцтв:

340
   Бомбосховище біля церкви Юра або ще правильніше, біля цирку, на території дитячого майданчика.  
Бомбік донедавно був закритий, висіла дебела колодка, яку я місяці 2 тому вже не замітив. От і настав час його побачити вже зсередини. Прихопивши нову колодочку, після відвідин бомбіка на Городоцькій 147 всі гуртом рушили до нього.
Двері, які добряче обледеніли, не хотіли зразу відкриватися. Завдячуючи нашим спільним потугам а також Стінгеру та Смайлу, (за надану саперну лопатку та ломик) двері нам піддалися. Підняли доволі важкі двері, підперли під стіну та й спустилися вниз. Доречі, на майбутнє - одному підняти їх практично неможливо, а також слід уважно закривати зісередини, бажано втрьох.
Попавши всередину, зразу в памяті згадується бомбік під Добробутом, площа майже ідентична. Відчувається висока вологість. В кімнатах акуратно поскладені гермодвері, в тому числі квадратні з ВШ. В одному кутку кімнати стоять на купці сегменти дво-поверхових ліжок. Одне навіть є зібране , біля якого стояла кастрюля з ложкою, в якій були залишки їжі невідомо якої вже давності. Цікавим знайденим артефактом була пляшка з під Львівського пива, судячи по етикетці середина 90-х. Мабуть тоді й останній раз були тут люди, а також вимикачі, крани вказують на цей період.
Присутні фільтри, є клапани надлишкового тиску. Сантехніка майже ціла. Цікавий умивальник  - на вигляд звичайна залізяка  радянського періоду, доторкнувся - пластмаса, ніколи не зустрічав таких. На перший погляд води ніби немає, а також світла, спеціально не перевіряли. Вигрібна яма відсутня. Звичайно, дизель-генераторна установка також відсутня, вловлюється лише її характерний запашок.
Закривалися двері втричі важче ніж відкривалися. Ніяк не вистачало лишнього сантиметра для того щоб пропхати колодку в отвір. Все ж, з допомогою ударів, лопатки та лома вдалося закрити. Тепер об'єкт зачинений. Ключі знаходяться в мене, Зелі та Стінгера.


P.S. Згадав допис від Sasha1990, а саме:
Цитувати
Воно походу діюче відносно. Нам на БЖД казали
Якщо так, невже то краще що маємо в тому "стані" на теперішній час?  

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 »