Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Теми - Roy

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 »
61
Я знаю місце / ВЧ при колії
« : 14.04.2016 22:29:14 »
Пеленгував карти і побачив позначку на вікі, пише що "казарма". Може хто був там, що за об'єкт?
http://wikimapia.org/#lang=en&lat=49.847240&lon=24.198933&z=16&m=b


63
Плани / Водохреща 2016
« : 18.01.2016 12:28:31 »
Салют товариство!
Ну що, організовуємось очищувати душу і тіло в холодній водиці, в морозну днину?

Є варіант поїхати в Страдч або в Новий Милятин.

Хто приєднюється?


65
Ще за вікном зовсім темно, падає сніг, двірник саме починає шкробати замерзлий лід на тратуарі, під вікнами. Якраз наступає саме фаза міцного, найприємнішого сну за всю ніч, як раптом дратівливо задзвенів будильник.
Сонним рухом руки виключаю сенсорну цяцьку. Слідом за ним дзвонить вже Сергійко, бадьорим голосом каже вставай, проспиш поїзд!

Дійсно, ми ж планували поїздку в шахту. Святкові дні, численні страви геть розслабили мозок, що й навіть вилетіло з голови це все.
Збираюсь. В окремому місці завжди приготовлені ліхтарики, комлект запасних акумуляторів, фотоапарат та інші необхідні речі. Власне, ці інші речі не були взяті, але про це вже згодом.
Швиденько нарізаю скибки м'яса та інших смаколиків, заливаю чай в термос та біжу на поїзд, де на мене в вагоні чекали четверо колег-співучасників - Deadmeat_junior, Soulstorm, White Love та Нелегал. Сьогодні маємо провести день під землею.

Цю процедуру ми зазвичай називаємо інсталом. Тихо, незамітно для чужого ока попасти туди, звідки відкриється нам шлях під землю. Пройшовши довгим тунелем, ми попали до місця спуску.
Перед нами різко пішов вниз вертикальний ствол, обкладений залізними тюбінгами, добряче роз'їдженими соленим повітрям.
Всередині ствола, пролягає донизу деревяна збійка з дошок, з драбинами і чотирьох метровими прольотами між ними. Хм..., подумав я, виглядає не надто надійно, беручи до уваги стан дошок і те, що ліхтарик до дна так і не досвітив.
Авантюра ще та!
Згадав за відсутність каски, наколінників, рацій, схеми, але є хлопці провідники, які до нас приєднались.
А от відсутність аптечки, причому у кожного з нас, це вже провал.
Як то в нас ведеться, спонтанність та чуйка і ми ліземо вниз. Верхній одяг схований, благо рукавички були.
Спускаємось вниз. І раптом, чую внизу щось падає. Спускаюсь, дивлюсь Хаолас з розбитою головою каже спокійно - "Я вже прийшов". Відвалився шматок драбини, акуратно поцілив йому в голову, яка до того ж була без шапки. Про каску вже мовчу. Зважаючи на відсутність аптечки довелось йому евакуйовуватись з об'єкту.
Ствол цей вентиляційний, а також розрахований на аварійний вихід. Стан дошок, особливо на верхніх рівнях м'ягко кажучи задовільний. Середина відрізнялась сухістю та міцністю дерев'яної конструкції а вже внизу, на дереві були соляні утворення та сталактити.


Спустились.

Як бачите, з нами дама.

Також, лежать каремати. Onix та Magnovski залишатимуться на ночівлю.

Нелегал спускався з пакетом їжі, від чого час від часу в прольоті нам на голову падали то яблука то канапки. Проте, основний вміст провіанту в пакеті таки зберігся.


Наступний етап - спуск по квершлагу. Який до слова, не блистів ідеальністю.


Спустившись, перед нами пролягав шлях через доволі аварійну ділянку - часктово обвалений штрек. Можливо, внаслідок нещодавніх земних коливань, що мали місце в Карпатах.


Місцями видно, що ділянку таки доводять до ладу.

Але таки здоровий глузд натякає, що просочуватись у місиво породи та балок то є небезпечно.
Як казав наш колега і колишній шахтар - "Я б туди не поліз. То як російська рулетка"))
Пролазити треба дуже обережно, з інтервалом, знявши рюкзаки, щоб бува нічого не зачепити.


Пройшовши чимало шляху, вийшли до таких собі камер, де їхні розміри по приблизним підрахункам займали 100 метрів висоти/ глибини. Видовищне місце. Кидаючи камінь, рахуєш час, коли він долетить до низу прірви.

Відчувається небезпека. Ні, не за нас, а про житлові будівлі, які знаходяться якраз десь над ними.



Інша камера, має захист.


Камери вироблялись підземним способом, за допомогою вибухово-технічних засобів.

Таких як амоніт


В штреці трапляються напіврозібрані механізми, комбайни, вагонетки - деякі подекуди ще з породою. Сприймається якось це неоднозначно, звісно стагнація на лице, про те немає повного розвалу.
По нашим, загагально-українським міркам в певному середовищі це звучить як недофінансування))

Перед нами залишки шахтної бурової установки. Відсутня гідравліка. Нею бурили шурфи, вставляли анкери, таким чином укріплювали породу, заради запобіганню обвалів.






А це, залишки прохідного комбайну, до якого монтувалась конвеєрна стрічка, по якій подавалась порода.


Час під землею біжить швидко. Час той, зовнішній. Тут якось затишно, та розмірено. Від чого, по суб'єктивним замірам пів години підземного часу припадає на годину наземного.

Саме час на обід, на роздоріжжі колій. Місце найменш пилючне. Є всі, крім Хаоласа, якому десь на горі зашивали голову.


Випала нагода покататись у шахтних вагонетках.


Шум, гам! А от транспортувати вагонетку з породою було не легко.


Час потрохи збуває. Стільки ми ще всього хотіли побачити! Доводиться рухатись до виходу, а це дві години шляху, включно з підйомом.




Ось вона, сіль.


Залишені кимось старі елементи живлення


Вигляд породи




Прямуємо по магістралі. Видно по колії, що час від часу тут є рух.


Неоминаємо нагоди заглянути в бокові відгалуження


Трансформатор, цілком в гідному стані


А  це механізм перекидування вагонеток.


Цього разу місце вагонетки зайняла Людина)


Наша подорож добігла до кінця. Перед нами чекав підйом по стволі, а на хлопців, Onix'a та Magnovskogo дводенне дослідження шахти, інші горизонти, підземне депо та інші смаколики.
Як скажімо соляне озеро, неймовірної краси.


Ооось, туди десь нагору нам треба...Піднімались, швидше ніж опускались.


Вибрались щасливі, цілі і неушкоджені. І я вже згодом помітив, як в мене пропав затяжний кашель.
Сіль свою справу зробила. :-)

Дякую товариству за компанію.+++

Обговорення теми - тут

66
Фільм про діяльність УГА в 1918-1919 роках.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=ysGCsSxVl4o" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=ysGCsSxVl4o</a>

68
Новий ресурс, з станом дорожного покриття в Україні - uaroads.com
Можна також його завантажити з Google Play чи Аpp Store.

69
Плануємо я + Deadmeat_junior поїздку, на день, або ж два. Мейбі ще Rufus.

Що маємо на меті:
- відвідати ДСШ "Нікольська"
- декілька цікавих дахівок
- метрополітен
- музей авіації в Жулянах
- можливо Клов

Також, є варіант залишитися і на неділю.

Хто має бажання, приєднюйтесь.

Виїзд в п'ятницю ввечері поїздом.

71
Карта укріплень Львівщини, створена на основі книги Володимира Пшика "Укріплені міста, замки, оборонні двори та інкастельовані сакральні споруди Львівщини XIII-XVIII ст." (2008)

https://www.google.com/maps/d/viewer?mid=ziaR3phm4zUw.kG1EfBLGqAFc&hl=uk

72
Тут Stitch ідейку підкинула - http://ua.igotoworld.com/ua/news/378_puteshestvie-v-nedra-zemli-predlagaet-krivoy-rog.htm

В чому полягає ідея? - спуститись в залізорудну шахту на глибину 1500м на 5 годин, поексплорити один з найбільших індустріальних центрів України.
Звісно, що офіційно. На жаль, чи на щастя, не знаю, кому як краще.  :)

Пропоную час для мандрівки останні числа жовтня, або початковий гЛистопад) Виділити на це вихідні.

Думайте товариство, я вже загорівся ідеєю.


74
Всім привіт!
Нарешті, хоч краєм ока, але таки побачили одну з систем Одеських катакомб. В нашому випадку, ми мали можливість потрапити до шахти Калініна, котра складається з численних багатометрових ходів та карстових печер. Знаходиться вона в центральній Одесі.

Вдосталь насмажившись на сонці, простою необхідністю була для нас прохолода. А підземна прохолода, за практично 100% вологістю повітря, що може бути краще?

Серед житлового масиву, в дворі багатоповерхівки, де бігають діти, де звикло стіни обписані балончиками а з кухонь вириваються запахи - зі скрипом відкривається плита, на кшталт такої, якою прикривають газові комунікації.
Тільки пофарбована вона не в жовтий колір. Одягаємо ліхтарики.

Спускаємося вниз бетонними сходами, до відмітки - 30 метрів. Зауважую залишки парних гермодверей при вході. Гм, а тут насправді, колись в післявоєнній Одесі вирішили зробити бомбосховище, для вищих ешелонів влади.
Об'єкт міг бути повністю ізольованим від зовнішнього світу: тут були горизонтальні резервуари з водою, система очищення повітря, ГСМ, дизельгенераторні, котельня. На даний момент, цього всього вже не залишилося, в період відкритого доступу до шахти, це все було порізано на метал різними верствами населення.

Тут можна побачити, якими інструментами добували породу. Тут і ланцюг, спеціальний молоточок і лом, пилка, якою до речі пробував врізати породу. Порівняно, по зусиллю як трухляве дерево різати.


Думав спершу, який ненадійний будівельний матеріал. Але це сирість. І взагалі, в старій Одесі будинки з цегли не знайти. Навіть Одеський оперний театр побудований з ракушняку.



Попереду складна, закручена система підземних ходів. Лабіринт, в якому без карт практично реально трохи "блуданути" (то нам 8)). Тому, в нас був досвідчений провідник.
А під ногами, до сьогодні валяється стара бобінна плівка, нитки, а також є хаотичні позначки на стінах.

Бачимо технічні приміщення, які обслуговували сховище. Хоча ні, не сховище. Сюди радше личить назва ЗКП - захисний командний пункт, враховуючи глибину залягання та розміри об'єкту.



Одна з атракцій шахти - це настінні написи, та розписи різних часів існування об"єкту. Тут є і технічні написи щодо видобутку ракушняку, є і написи солдатів словацького корпусу Вермахту, які переховувались тут певний період під час ІІ світової війни, є просто надписи і малюнки післявоєнного періоду впродовж до наших днів. Всі вони цікаві, хочеться розглядати. Але є один нюанс, всі вони намальовані чимось чорним (можливо вугіллям) та легко стираються пальцем. Від чого в нас виникли деякі сумніви щодо їх автентичності. Хоча, можливо наші здогади і не вірні. Хочеться вірити, що вони дійсно збереглись.



Зверніть увагу на дати












Портрет "красуні" минулих літ.


Як бачимо, там зліва хтось робив писав не  зовсім вдалу копію.


Систему ходів катакомб починаючи з п'ятдесятих років суттєво укріплювали. Мурували переважно залізобетонні арки, та потовщували стіни.
Що цікаво, через високу вологість, цементна суміш виглядає так, що ніби це було зроблено кілька днів тому, тобто свіжою.



Одне з місць, де через вузьку вентиляційну трубу долаючи тридцяти метрову глибину попадає всередину природнє світло.


Залишки амперметра в електричній шафі, 1949 рік. Ось такий олдскул. Шкода що не цілий.


Деяку лепту до руйнації обліку сховища привели змагання страйкбольних команд на тему гри Сталкера.

А й справді, атмосфера тут відповідна.
Вартує лише звернути увагу на ці гермодвері. В нас такі рідкість. Стандарт минулих років.


Залишки кінотеатру, залу засідань. Видно ще декоративні гіпсові фризи на стінах. На жаль, через відсутність ширококутника світлина не передає побаченого.


Можна побачити і інші роботи каменярів - майже художня різьба, і як наслідок чийсь барельєф.




Женя не побоялась спуститись в катакомби незважаючи на гіпс! Ось що значить жінка експлорера  ;)


Тут, як і в печері, є місце для сну, кухні, туалету. А також, місце з чистою, смачною та прохолодною водою.


Ракушняк у розрізі


Погляд наверх, а там ось така гарна кладка. Вже забув, що це. можливо карстова воронка.


Друся фотографує породу


А це - так звані груші. Вони створені для укріплення, моніторингу та стабілізації нависаючої породи. Розташовані в більш просторих приміщеннях.




Вже й не зауважили, як покинули територію бомбосховища. Зміни були не відчутні, ми вже на сотні метрів пройшли вглиб шахти.

Грибок, на залишених балках ефектно розрісся


Багато де з'явилось кальцитових утворень, схожих на тоненький лід


Укріплення аварійної стелі


Незважаючи що дехто з нас "шпацерував" у в'єтнамках, всі з легкістю долали водяні перешкоди ти низькі, метрової висоти переходи. На щастя, ніхто не травмувався.


Шахту перерізає природна, карстова печера.




Добрались до повноцінного, вентиляційного ствола шахти. Під металевою плитою, кілька метрів дуже прозорої води. З драбинкою, яка нікуди не веде.


А це, вид на гору. Десь там можна вибратись, або ж навпаки, пробратись сюди.


А це, досить незвичне явище. При бурінні для прокладки свай, попали акурат в катакомби.


Тепер, після невеликого штрафу за це і ще кількох паперів, частина катакомбного приміщення, де попала "голка цивілізації" назавжди буде ізольоване від решти.

Ось і все. Частинку підземної Одеси ми побачили, наш невеликий чорноморський етнотур можна вважати завершеним.



Дякую всім за гарну компанію.

Обговорення теми тут
Фото тут

76
Наша літня мандрівка планувалась на 6 днів, так щоб побувати на узбережжі Чорного моря, відвідати Вилкове з його тамтешніми принадами а також, хоча б краєм ока спогледіти Одеські катакомби.
Ну, але все по порядку.

Спершу ніч в поїзді, яка без всіляких сумнів з експлорерами мала бути веселою, плюс до того ще був мій кум. Бо ще як куми збираються, то вже ого!  ;D

Вранішня "Одесса - жемчужина у моря" зустріла нас безвітряним теплим ранком.




Далі, колективно вирішено було рухатись на Білгород-Дністровський. Придбали квитки на електричку.
Чи не головним моментом було побачити таке довгоочікуване мооооре, з вікна електрички. В районі Затоки лише тоненька коса розділяє лиман та море. А відчути бриз моря через вікно вагону, де від нього якихось 15 метрів - це незабутньо. Зустріч двох стихій природної та техногенної. Гарно!
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=y8v89xIDjHs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=y8v89xIDjHs</a>

Прибули в Білгород. Якогось особливого бажання описувати фортецю не було і не є зараз. Так, об'єкт красивий, але надто туристично розкручений для його окремого "хваління" тут.
Хоча, кілька знимок є, які дещо нам говорять, що:
- там опасно

- місцями гарно

- ну і вузько :)


Зате місто має ось таку вивіску, приправлену місцевим колоритом:


Далі, вирішили прямувати в сторону до Вилкове та обрати місце дислокації біля моря. Вибрано було курорт Приморське, який знаходиться за 10 км від Вилкове.
Велкам ту совок! Відчув на собі різницю, що це коли відпочинкова база має "туалет со сливом воды" і також без нього.
Також, тут тобі усміхнуться після того, як заплатиш гроші.
Гадаю, рівень курорту Приморське можна оцінити по цим фото:







Є і плюси звісно. Солодкі, смачні фрукти - кавуни, дині, персики, які вирощені на полях поруч. Також в продажі асортимент копченої та в'яленої риби з моря чи Дунаю. Смачно! Але, враховуючи спеку, останньою можна й отруїтись, що я успішно і зробив.
Муха з брудними лапками сіла - довелось за ніч використати рулон туалетного паперу. 

Інша справа з так званою "украЇнською Венецією". Венецією там і не пахне, але місцина там дуже самобутня, цікава, яку хочеться досліджувати ще і ще.
Навіть незважаючи на тотальну відсутність дороги сюди.


Одного ранку ми вийшли на автобусній станції в містечку Вилкове. Місто ще спало. Туроператори, котрі займаються прогулянками на човнах ще теж. Була сьома година ранку.
Вирушили в напрямку Дунаю, оглядаючи по дорозі вулички.






Інколи, місцями тут ще радянський союз. Таблички назви вулиць, опустілі будиночки, з полущеною фарбою.
Вийшли на пристань Дунаю. Місцеві рибалки розмірено сидять над рікою, час від часу поглядаючи на гойдаючі поплавки. Риба тут є.


Саме тут ми познайомились з дядьою Ваньою, рибалкою, з ним ми домовились про нашу прогулянку на його човні. Скинулись грішми, дядя Ваня поїхав до бензоколонки на велосипеді на край міста.



<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Y3zMy6oGz7k" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Y3zMy6oGz7k</a>

Коли сіли в човен, зрозуміло стало, яку Руфус має боязнь води!
Тримається))


Нас разом семеро, човник з мотором п'ятдеесятих років невпинно трудиться, ми ж спокійно оглядаємо береги двох держав - України та Румунії.

Видно як впав рівень води в Дунаї


Цей пришвартований кораблик виконує функцію розчистки каналів


Хотіли побачити судоремонтний завод + затон


Фактично звалище стареньких вантажних кораблів, облюбованих птахами. Де-не-де жевріє якась робота. І видніються свіжі судна.


Пусті доки


Плавуча майстерня


птахи


Покинутий склад. Рівень води суттєво знизився.


Церква чи каплиця на території дачі колишнього депутата Рибака. На відео можна буде побачити озброєну охорону поруч.


Румунія


Місцевий дядько з цигаркою в зубах. По хліб певно.


Острів, на котрому колись жили виключно старовіри. Зараз там переважно дачі, з дуже родючим грунтом. Також, серед рослинності заховані непримітні місця відпочинку.




Символічний вказівник. Навіть Львів є!


Зупинилися по бажанню на острові. Була невеличка дерев'яна пристань. Тут ми пообідали, чи поснідали?

Був позичений на грядці поруч соковитий, налитий сонцем сеньйор Помідор, без ГМО. Посмакувало.


Через деякий час, коли ми були вже безпосередньо в каналах міста, човник, мотор човника закашлявся та перестав дихати. Дядя Ваня розпочав процедури зняття свічки та продуття її.


Ми ж собі спостерігали за оточуючими хащами та пропливаючими поряд човнами.


Комар місцевий трохи попозував - скуштував западенської крові


Дуже милі і гарні оку пристані, канали. Тут вже вирує життя біля води.








Кожен зі своїм інструментом.


Діти в каналі стрибають у воду.


Вантажать на човен будматеріали.


Стоянка


О, а хто тут в нас?


Користуючись низьким рівнем води хлопці чистять пристань від мулу


Нашого дядю Ваню всі знають і поважають


От таке тут співіснування транспорту






Спека, відсутність дощів робить свою справу - канали в рясці.


І ще, у Вилковому певно найзатишніший автовокзал з усіх які я бачив на наших теренах.


А чого Женя з гіпсом на руці? Не питайтеся, то ми так в Одесу весело їхали. ;D

Чекаємо на доповнення від інших учасників мандрівки.
Звіт з Одеських катакомб читайте в окремій темі. Скоро.

Обговорення теми тут
Всі фото тут

77
Знайдено на фейсбуці.
"В будинку де я живу, кожен вечір відбувається резонанс, будинок коливається (Долучаю відео). Кожну ніч біля 00,00 годин панельний 9-ти поверховий будинок починає розгойдуватись і так відбувається до 6,00-7,00 усі не закріплені речі починають гойдатись, люстра, вода у вазі, флешка що весить на стіні на шнурку, та і на відчуття дуже моторошно, чую як часами потріскує бетон.
Боюся найстрашнішого що від тих коливань може обвалитись будинок (Відео за посиланнями нижче).
порадьте будь ласка хто знає чим цьому зарадити, на гарячій лінії міста забили на це!"

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Swdlwh6XFtc" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Swdlwh6XFtc</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=SM5Kjxd4irw" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=SM5Kjxd4irw</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=MgcQXV_OwA4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=MgcQXV_OwA4</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=OHiGlahJM84" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=OHiGlahJM84</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=VVYf1Ne8IWc" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=VVYf1Ne8IWc</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Gb75CSJBm44" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Gb75CSJBm44</a>

Хто що про це скаже? Цікаво.

78
Розкладний компактний диван, в доброму стані. Ціна - 1200 грн. Для форумчан - знижка.
Розміри на фото.








79
Фестиваль Leopolis Grand Prix вже проводиться у Львові щорічно, протягом кількох років. Щоразу, з'являються цікаві моделі машинок.
Я забіг лише в перший день проведення фесту, побачив невелику частину доволі рідкісних авто.

Оглядини почав з СМЗ С3Д, в народі "інвалідки". Машинка, з одноциліндровим двохтактним моторчиком потужністю до 14 к.с., від мотоциклів ІЖ. Потужність на 500 кг. маси мотокаляски. Відрізнялась шумністю і прожорливістю)).
Що цікаво, виготовлялась в такому кузові до 1997 року. Наступницею стала "Ока".




Варіант з повністю ручним управлінням


Багажник. Крім корисного простору там розташована пічка.


А це попередня модель "інвалідки" - СМЗ С3А, вироблялась з 1959 по 1970 роки. Розганялась до неймовірних 60 км/год. Блок склоочисника розташований в салоні, з приводом лише на щітку водія.


Салон тісний, та ще більш спартанський, якщо порівнювати з наступником.


Моторчик розвивав всього 8 к.с. Гальма були лише задніх колесах.


ЗАЗ-965 - "горбатий" запорожець, суттєво з розширеним кузовом і причіпом-близнюком.





Бррр...Що це, спитаєте ви?
Так, я не відмовив собі посидіти в новенькому Mercedes-Benz S-class 350, оцінити салон та результати сучасних технологій.
Та й погодьтесь, цікаво пересісти з совіцької інвалідки одразу в авто такого класу, контраст ще той  :)


Дерево, шкіра та алюміній


Панель типу оптітрон вже не в моді, лише графічний дисплей.


Не зміг не звернути увагу на Mercedes-AMG CLS 63, в відомій комлектації з потужністю 557 к.с., де розгін до сотні займає трошки більше 4 секунд.








Як завіряв мені представник фірми Ріа-авто, цей двигун зібраний вручну, про що свідчить табличка з автографом майстра. Вручну. Але, по відчуттям якось "без душі".
Не відчув я в цих розцяцькованих мерсах попередньої надійності, "душі", відчуття, що авто зроблено на совість. Чого не скажеш про серії 123, 124, 126, 140...Взагалі, це якось стосується всіх авто до 2000-х років.
Ось такі враження.

Їдемо далі.

Volkswagen t1, доволі часто зустрічається на вуличках Львова






BMW 2000 1967 року, з автоматичною трансмісією




Volkswagen Karmann Ghia 1966 року. Мотор об'ємом 1,2 літри, потужність 34 кінські сили. Не густо, як для спортивного купе.
Машинка походить з Бразилії.




А от посадка низька, спортивна


Mercedes-Benz-CE 230 1980 року. Хотів б таку мати, красиве купе!




В салоні дуже затишно і зручно


М'ягкий велюр


Volvo BV 202 на гусеничному шасі. двигун бензиновий, дволітровий потужністю 97 к.с. Також є причіп. Машина працює в Карпатах, вивозить лижників на гору.








Дверей немає.




Газ -67Б, виготовлений у 1944 році. Використовувався під час ІІ св, возив полковника, згодом осів в одній із шкіл півдня Тернопільської області. Звідти попав на металолом.
Відновлений ентузіастом. Практично всі деталі автентичні.






Мопед Верховина, Львівського мотозаводу. Певно, готується до реставрації.
А от Стінгер міб б похвалитись кращим! ;)


"Трьоха", вона ж ВАЗ-2103. Непогано відновлена. Пасує наклейка знаку якості ссср






Москвич 401. Власника не було поряд, тому деталі реконструкції мені невідомі.




Якийсь довгий Каділак з п'ятиметровим кузовом. Власника не було.


Поруч стояло трійка Крайслерів, початку 70-х років. Скажу чесно, машини припали до душі. Величезний салон, з м'якимИ диванами, утворили колосальний затишок і комфорт.


 Можливо, дається взнаки відсутність звички до такого типу авто. Під капотом в них V8, в салоні є кондиціонер, магнітола, в якій дуже влучно звучить Charlie Rich, працюють електросклопідіймачі всіх вікон. Розкіш, порівнюючи з європейськими авто того часу.







 Звісно, на момент нафтової кризи в США, восьмициліндрові двигуни трохи дефорсовані, але тим не менше "булькають" приємно.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=mrRY8i4FMkc" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=mrRY8i4FMkc</a>









Ідеально!  :)


В наших теренах ці машини екзотика, пропонуються на весільні кортежі.




А в Америці і 500 доларів можуть не вартувати. Хто згадає фільм Брат-2, - "For that car $500"? - американського далекобійника здивувала така щедрість))

Наостанок побачив такого дивного Лексуса, обтянутого а-ля крокодилячою шкірою.




Що ж, є і такі поціновувачі... :-\  Всі ми різні.  :)

80
Що, ж товариство. Пропонується в неділю, 28.05 поїхати в Жовкву, з метою віднайти пивниці на горі Гарай.
З собою рекомендується взяти невеликий тормозок, ліхтарик, одяг (який не шкода забруднити) зручне взуття, хто має можливість - саперну лопатку.
Потім можна буде посмажити ковбаски.
Хто має бажання, пропозиції - підписуйтеся нижче.
З пов., Рой

Детальна інфа - http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7101.msg46191/topicseen.html#msg46191

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 »