Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Roy

1
Зверну вашу увагу на міст, який є не такий популярний, як у Ворохті скажімо, що в Карпатах. Цей міст є не менш красивим, який розташований на мальовничій річці Случ, з кам'янистими берегами та обривами.
Знаходиться він біля траси М06,  біля кільцевої дороги Новограда-Волинського, Житомирської області. Конкретно, ось тут.





Міст в дуже доброму стані, на фото це видно. Побудований в 1914-1915 роках. Його унікальність полягає у тому, що він пережив І та ІІ світову війни, та не зазнав ушкоджень.
Це дуже велика рідкість в цих краях, більшість подібних мостів була зруйнована, як не підривами, так авіацією. Єдиним втручанням в міст було зведення в 1930-х кулеметного ДОТу, зі сторони Коростеня. В кінці ХХ ст., у зв'язку з електрифікацією ділянки колії, на мості встановили електричні опори для контактного дроту.





Пишуть, що побудований без цементу, на спеціальному розчині на основі курячих яєць.  :)








Доволі фотогієнічний мостик. Ось схемка, як доїхати туди з траси. Інші з'їзди не розглядайте - вони для офроуду.








2
Поділюсь власним досвідом, чому не відображались мої фото, які були залиті в альбом на гугл.
Вірніше, чому так сталось і хто це зробив - невідомо. 
Та от, в кінці кожного лінку фотки було ось це - "-no"
http://lh3.googleusercontent.com/a-Ko8vHedxXOkUQHUQznk2plEP-1YHU2yZY06kPbzrKjIvm-ZOcrPYhBliPrRmbVjIJBdIf033yn1X8KM76nZeipEMyKsBKN9X-DhOORqZHVmZIK6P5rxyvr8fc9tA0GDGoRH3ygCqqK9mtUs35073rw1xqSQFug5IvvDWEsKc-yK8Viuym4nR_jtwAmM3gsxNjHmkVNWCs38MZ6qlLNV92bzef6D3XV9JC0JG3bkT1T9O1V7nQLtGwKjyJmcQdX3S1aUFgOtvmbua-XEJ4Bt5WDL10kfrIlyETR2hV9SSopN2Hia0wkcsuW_Sl3dCELZPckKYf7TnSeSkbwWdy1RXFBtxGn7V31KdqBmD_Vst1q48uXnh75gJPR8rfDzbJtaktaOP2PphdGfogvdSl-tTNaOqFEw3xaCBhhOZEgLLFMxJO5Et7bCwyqYhV-lpODjAsgeO4vaYG0nBne9zA3R7tL-02Q1tWNsfyugYvkIJFWeMCAt1dUU6HGl7vLSBODxlS-x1K77mi4lJ7PClgaQ9NcKNo3qPv3Cx_09rj4TrcIQDIHktwlKgwL-nrOfaBGitvsKKEQRHjek-X7Jq96ZIk0N9PaW1SgiylIJQZcd8JahsMAEt2UrHiwlUQ6sZBaeE0Nw4b5k17EheQk5WhMj9AfNpNsxAV-=w1514-h1009-no

Прибравши це вручну, фотки з'явились для всіх. Бо до того бачити їх міг тільки я. Додам, що налаштування по приватності були відключені спочатку, альбом був видимий для всіх.
Це було в цій темі - https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,48.msg53675.html#msg53675

3
Юху! Гарно було!

Оскільки слідкував за чаєм та кількістю лосятини, фоток не багато 8):


Дрезинка, ти де, ау! Або втомлений колійовець.






Церква Різдва Пресвятої Богородиці на Кривчицях (1931 рік)


На не діючій колії можна вже снідати. Офіційно.


ТЕЦ2


Ну і всі ми






Дякую всім за гарно проведений час!

П.С. плануємо наступний сніданок дослідника

5
Клас! Гарний звіт, дякую! Аж мене надихнуло щось написати :)

Цитувати
Незрозумілі для мене штучки-дрючки: :P

Ці штучки називаються дрейдли. Дрейдл це традиційна дитяча єврейська дзиґа (іграшка). Шукай поруч глечик з монетами  ;)

Ось мої дрейдли -





7
Колись відвідали цей будиночок, який, як виявилось має дещо трагічну історію.
Уявіть собі, в період міжвоєння (1920-1939 рр.) на рідну землю повертається емігрант з США. Чуючи політичне затишшя, яке тоді недовго панувало в Європі та економічний ріст на цих теренах, будує собі цю садибу. Як для містечка, її наповнення було доволі сучасним: система каналізації, ванна та туалет у будинку, централізована система опалення. Котел розміщувався в підвальному приміщенні. Будинок мав підвал, два поверхи, кілька просторих кімнат та дві веранди. Кругом фруктовий сад, з господарськими будівлями.
В 1939 році приходять радянські окупанти. Відтоді, у власника садиби виникають проблеми. А закінчилось все тим, що після кількох років спроб відстояти право на володіння садибою, її таки відібрали, на потреби тодішнього керівництва.
Чоловік повісився в саду, біля своєї ж хати.

Знаєте, таких історій було безліч. І це одна з них.
Згодом тут зробили ветеринарний кабінет, який функціонував кілька десятків років, де нещодавно занепав.















Залишки автентичних елементів ванної кімнати




8
Ура! Є компанія. @roy ти зможеш на машині якщо ще хтось захоче?

Точно не обіцяю, бо здаю в ремонт/чистку, не відомо чи заберу до того числа.

10
Проводили літо в затишній атмосфері, на дахівці. Вона зручна, полога, з лавочками та столиком :)





Милувались видами на рідне місто, поки остаточно не стемніло.



Деякі види, відверто негарні. Як, наприклад, новобуд на Підмурній. Явний промах по архітектурі та кольорі в історичному ареалі міста.
Мансарда на всі гроші!


Заглянули в гримерку оперного



Замасковані офіси в склепінні даху на Городоцькій 2





Після заходу сонця, вечірня метушня не припинилась. На верху стало більш затишно, бо не так помітно нас знизу. Тепло останнього літнього дня віддає ще розігріта бляха даху.
Можна розслабитись, познимкувати та рахувати падаючі метеорити :)





Випадково прорекламували марку телефонів Xiaomi, телефони якої, зрештою, в більшості з нас.







11
ну ти мені казав :) Ок. Я неправильно зрозумів. :(

Якшо можна покажи нам його будь-ласка шоб ми, при потребі, висловили свої побажання.

Обов'язково. Як довершу модульну систему, тоді. Щоб була видна вся концепція.

12
Як ви напевно вже здогадалися альманаху цього року не буде. Принаймні станом на зараз немає навіть чорнового зразка. :(
Звідки в тебе така інформація? Чорновик є, і цього року буде. Не роби трагедії.

13
Супер, прочитав з задоволенням!
А що це за такий китайський, керамічний фільтр? Можна глянути, як він виглядає?

14
Це будівлі заводу ЛОРТА.

15
В суботу, в день Незалежності я знайшов для себе ще один улюблений куточок Львова - це митрополичі сади, біля собору св. Юра.
Доглянуте місце, з прекрасним краєвидом на місто, з такою ж чудовою енергетикою. Ідеальне для відпочинку, впорядкування думок та правильних помислів.
Саме в цьому місці колись любив відпочивати та приймати гостей Андрей Шептицький.





Земляні тераси та кам'яні мури були зведені ще у 1771-1772 роках. Збереглися і по сьогоднішній день, правда в не найкращому стані. Тераси є в приватній власності церкви, доступ сюди обмежений, проте не закритий. Очевидно, що через це тут так чисто та доглянуто.
Нижній фруктовий сад на східному схилі, який ще називають садом Шептицького, було облаштовано в кінці ХІХ - поч. ХХ. століття. Ця територія належить місту. Свого часу Іван Левинський виконав проект огорожі цього саду, але його так і не вдалось реалізувати.
Цікаво, побачити б його в архіві...

Капличка митрополичої палати, офіційної резиденції.



Звідки відкривається такий вид:



Сходи на терасу прийому гостей





Дерева, що пам'ятають А. Шептицького





Це місце як оазис посеред Львова, естетичного, природного та духовного значення. Саме такі думки виникли в мене, коли там перебував.

Види на північну частину міста



Терасу тримає контрфорсна стіна, яку нещодавно укріплювали.









Внизу господарська тераса, де росте городина. Помідори, картопля, зелень, кабачки, кілька фруктових дерев і кущів. Виглядає дуже мило.



Частину врожаю картоплі вже зібрали :)



Купол цирку та новий мікрорайон на вул. Шевченка.
Наглядний приклад, як змінюється ландшафт міста. 90% будівель побудовані за 50 років.



Частково зруйнований східний мур.





Сегмент муру, який обвалився. Лівіше стояла остання вежа, яку розібрали в 2017 році.
А справа смачний виноград :)





Герб курії УГКЦ



Вид на центральну частину міста



Площа Соборна, вул. Личаківська, на горизонті професорська колонія, колишній завод Мікроприлад.



Просп. Чорновола, та трохи Підзамче



Герб роду Шептицьких





Щойно зведена невелика тераса, одразу за брамою





Потрапив сюди в рамках екскурсії, за попереднім записом. Про що, ні разу не пожалів. Було чудово!






17
Наша команда у складі дев'яти осіб вибралась на бусику Deadmeat`а зі Львова пізно ввечері, щоб бути в Славутичі зранку.
Успішно доїхавши до атомного міста, зробили фотку біля стели, та відправились оглядати його ...з машини, не виходячи. Далась взнаки нічна втома (вночі ніхто не спав :)).



Зрештою, не має особливого змісту досліджувати місто, коли це зробив наш Львівський урбаніст Олександр Шутюк https://alex-shutyuk.livejournal.com/272182.html
Тим паче, ціль була чітка - ЧАЕС!

Голод давався взнаки, тому традиційно вирішили організувати сніданок дослідника. Але ж не в закладі якомусь!



Споруду для трапези довго не прийшлось шукати, поруч з вокзалом височів недобудований готель, в котрому і поснідали.
І роздивились краєвиди :)



Несподівано було побачити неозброєним оком станцію, Арку і навіть Дугу з цього даху!
Недарма, місце серед лісів для Славутича вибрали саме це, бо основний радіаційний слід проліг на захід та північний схід.

По прямій звідси 50 кілометрів.


Зранку станція Славутич була пустою. Де, звідки не візьмись, появився дядечко та повідомив, що зйомка заборонена)



Як можна не зняти такі милі вазони, які ще мабуть посаджені були у кінці вісімдесятих? :)



Підземний перехід на станції широкий, вочевидь, щоб помістити великий потік пасажирів, працівників зміни станції.
Загалом, на 2019 працює більше 2 тис. людей.



Вагони електрички типу ЕР незвично чисті, не знищені. Дермантинова оббивка сидінь ціла. Суміш ранкових парфумів працівників прикрашав побачену картину чистоти.



З молодшими Дедмітом вирішили відокремитись від всіх, щоб поспостерігати за дорогою до ЧАЕС з кабіни машиністів поїзда.





Для машиністів це рутинна робота, звиклі види. Ми ж були їхнім антиподом. Розговорились. І є про що!
Дорога цікава тим, що без зупинок поїзд перетинає Білорусь і знову в'їжджає в Україну.  Також, не в дивину зустріти диких тварин, які чи пасуться на колії, чи перебігають її.
О, ось перед нами два лося, якраз переходять залізничне полотно!



Мріяв побачити цей вид, та ще й з вікна машиністів!



І міст через Прип'ять.





Де, як каже історія, в ніч, коли відбулась аварія, проїжджав пасажирський потяг Хмельницький - Москва, на перегоні Овруч-Чернігів. Ніч була теплою, вікна були відкритими...

На задньому плані вид на 1 та 2 енергоблоки та арку. На передньому плані болото, в якому сиділи болотяні птахи.



Під'їзд до станції Семиходи добряче заріс молодняком.





Двері відкриваються - всі покидають поїзд. Навіть локомотивна бригада, яка пішла на обід в Чорнобильську столовку.
Платформи станції закриті, навіть мають опалення.





Звідки, по довгому коридору працівники потрапляють у санпропускник, де переодягаються з цивільного у робочий одяг. Або ж такий, в якому ходять лише на станції.



Ми вийшли вийшли прямо на вулицю. І тут, опа! На нас вже чекає старенький ЛАЗ!



Класично побігли займати місця на бамбетлі)



Короткий відрізок шляху і ми опиняємось на площі перед адмінбудівлею станції.



Де по кутках лежать чіповані собачки)





Проходимо контроль, перевірку на рамці, та йдемо отримувати особистий дозиметр та захисний одяг.



Окрім накрохмалених білих халатів та шапочок, нам видають рукавички, распіратор та бахіли.
Весь процес вдягання цього веселить, готуєшся немов би до театрального дійства.





Потрапляємо у славнозвісний "золотий" коридор. Названий в честь вагонки з анодованого алюмінію, який не одноразово був на фото та кінохроніках ліквідації аварії.




Час від часу в коридорі зустрічались такі таблички:



Прототип Уляни Хом'юк)



Цікаво було дивитися у нечисленні вікна, на внутрішню частину станції.



Десь між третім та другим блоком. Справа адмін будівля, внизу спеціальні вагони для транспортування відпрацьованого ядерного палива.



Слід зауважити чистоту території та водночас запустіння. Хоча, поодиноких робітників можна було побачити.



А це я стою вже у приміщенні третього блоку. Вид на трубу першої черги (1,2 блоків) та адмін будівлі. На передньому плані компресорна станція.



Блочний Щит Управління третього блоку.



Саме тут в 2000 році, працівники зміни з чорними пов'язками на руках зупиняли реактор перед всім світом, натиснувши на кнопку АЗ-5

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=B1OMuHEImP0" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=B1OMuHEImP0</a>

Та сама кнопка АЗ-5, яка фігурувала в відео



Робоче місце старшого інженера управління блоком





Згідно написів, більшість приладів виведені з експлуатації за рік після зупину блоку



Мнемотабло



Спільне фото на фоні мнемотабла та сельсинів




Обійшли третій блок по периметру, різними технологічними приміщеннями



Позначки для іноземних працівників комплексу "Новарка". Справді, в цьому лабіринті приміщень можна заблукати.



Сходи покриті пластикатом





Фон в цих приміщеннях підвищений. Особливо, в залі головних циркуляційних насосів (ГЦН) Їх є чотири, один з них резервний.
Оскільки, реактор РБМК-1000 є одноконтурний, вода до ГЦНів поступала вже радіоактивна. Тому, тут високий фон.



Розміри вражають! І це лише видима частина насосів, решта під перекриттям.





Йдемо до меморіальної стели Валерія Ходемчука, який став першою жертвою аварії. Останки його досі під завалами 4 блоку.
Зліва від нас стіна та гермодвері приміщення ЦЗ третього блоку.




Біля стели. Працівники віддають своєрідну шану загиблому працівнику - залишають цигарки.
Взагалі, при всіх строгих обмеженнях та правилах, працівникам БЩУ ( і не тільки) офіційно дозволялось курити на робочому місці. Покидати блок на перекур було б нелогічним, крім того, тютюновий дим трохи гасив надлишок нервової, складної професії.





Центральний Щит Управління. Це місце управління відкритим розподільчим пристроєм, де досі працюють за регламентом люди.









Дивіться, який артефакт надибав!)



Зайшли в БЩУ2. Згадав собі за пальму, яку бачив там ще в 2016. Виявилось, що вона пластмасова  ;D

Монітор транслює зображення з ЦЗ блоку.



Linuxoid входив в образ начальника зміни блоку)






Заглянули до об'єкту "Скала" - це система централізованого контролю, по простому була "мозком" станції. Яка, до речі, працювала до зупину 3 -го блоку.
Вважалась надійною, хоч і повільною. Чому саме така назва?
Вперше ця система була впроваджена на Ленінградській АЕС, де отримала назву СКАЛА — Система Контролю Апарату Ленінградської АЭС.













Жорсткі диски на магнітних плівках BASF





Якийсь самописець



Табло гарне)



Шкода буде, якщо це все знищать.

Останнім пунктом відвідин в нас було сховище ЧАЕС, яке розташоване під головним адмін корпусом, де в час аварії '86 року був штаб.
Що ж, тут вже старого барахла не побачити. Вони зробили зразково-показове сховище, з усім відповідним обладнанням, та невеликою, проте цікавою експозицією.
Глибина залягання зовсім мала. Зрозуміло, що основною функцією було зберігати та утримувати останній форпост чистого місця.



Дизель-генератор стандартний



Гарний ремонт, якісне покриття підлоги. Хотілось взутись у тапочки :)





Лежаки стандартні



Зв'язок. Комплект рацій.





ФВУ





Штаб







Лінійка дозиметрів, які брали участь у ліквідації аварії



І тут вона, характерна болячка рідкокристалічних екранів дозиметрів Прип'ять)







Ящик з індивідуальними дозиметрами, якими тоді користувались.



Замріяний замдиректора))





Ось така в нас мандрівка вийшла. Думаю, далеко не остання, на ЧАЕС та й загалом в Зону. Невдовзі маємо побувати в Центральному залі, походити по кришці реактора... ::)

Дякую всім за цю подорож. Веселі пригоди в нас ще продовжувались в Славутичі, Чернігові, Києві, на трасі М06, у Рівному та Львові))
Було круто.

19
Додам трохи весняного, санаторного тліну. І такого львівського, сирого...
Пам'ятаю, як приїхав до дідуся, який отримав від держави путівку в цей санаторій на 21 день. Не витримав і двох днів, поїхав дідусь до праці (був адвокатом).
Мені ж, за ці короткі відвідини, санаторій здався похмурим, сирим місцем. З якоюсь, такою тягучо-сонною енергетикою. Будівлі були оточені лісом, тому була сирість та затінок.

Через, якихось там 20 років "санаторій" постав у новому амплуа.
Частково знищений, добряче покоцаний, але вивіска є! Деякі будівлі обжиті, хоча найменші. Решта - відверто покинуті, з відчиненими дверима, а-ля гуляй вітер, а інші, вже під замком.

Побродили територією, всюди намагались запхати свого носа, почитали записи, рекламні буклети. Вже історія!
До речі, гугл досі видає інформацію про діючий санаторій Львів, є контакти, відносно недавні фото, вже знищених корпусів. Як це все швидко відбулося...
А тут, цікаві відгуки, де, як на диво, можна багато дізнатись про останні роки роботи санаторію - https://uahotels.info/hotel/Lvov-Bryuhovichi/

Казковий адміністративний будиночок, в минулому шикарна вілла, вже геть помарніла.
(фотки клікабельні)



Позаду котрої, в кращих традиціях сов'єцької забудови прибудували абсолютно безлику добудову, в котрій розміщувались лікувальні та процедурні кабінети.



неФонтан вже :)



А ось і ванни:



Всередині у всю міць розгулявся грибок різних видів



Ефектного зеленого кольору. А ось з сестринської хтось втікав :)



А там щось нереально гарне. Водночас, з специфічним, грибковим запахом.





Тут же, на столі попередження, для нас :)



Наступний корпус, який відвідали - харчоблок. Фактично, їдальня, яка з закриттям санаторію виконувала функції весільних банкетів.

Цей зал ще пам'ятає вигук "Гірко"! Не таке вже й тут запустіння, відносно свіжа закидка.



Гардероб, каскад стільців, в кінці коридору незакінчений ремонт у туалеті. В керівництва щось пішло не так, раз ремонт обірвався.



Забута плящина пива, мабуть останнім відвідувачем



Консервований персик з компоту - неодмінний атрибут колишніх столовок



Так виглядає перехід до роздягальні, працівників столової



А це всередині лікарняно-процедурного корпусу. Тут хтось жорстко відірвався над цим приміщенням, знищивши тим самим красу такого закинутого місця...



Ширми процедурних кабінок



У стоматолога



Так хтось рвався у кабінет, в якому були два зручних, санаторних пуфіки...




Ось так втрачається естетика закинутих місць. Парадокс просто, як закинуте можна зберігати у тому ж стані? Треба ловити час, встигати бачити!
Утаємничувати місце знаходження об'єкту сенсу вже не має. Тут все ясно, як ясний день.
Класична схема в дії - довести об'єкт до повної руйнації, а далі...не важко здогадатись, яка доля в цієї місцини буде.


20
Про explorer.lviv.ua / Re: Ми в Пресі
« : 08.07.2019 10:41:40 »
Стаття про нас в Галнеті - https://galnet.fm/pidzemellya-zakynuti-zavody-ta-vydavnytstva-lviv-yakogo-vy-ne-bachyly/
Інтерв'ю давали Стінгер, Зелена Миша та Рой :)