Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Roy

2521
Левандівка, десь на вулиці Повітряний. Залишки вивіски продуктового магазину.
Характерним елементом є також кінескоп, на котрому намальований розклад роботи.
Кінескоп колись так часто використовувся в оформленні.  ;D

2522
Гумор / Re: Смішні фотки 3
« : 11.01.2011 23:01:04 »
Нє, ну вашшє хамство.. С%уїли зовсім вже.

2523
Ще тут подібна стаття про тернопільський андерграунд - http://te.20minut.ua/news/72563

Треба в гості зібратись, в файне місто Тернопіль.  ;)

2524
Тема створена спеціально для фотографій знайдених цікавих артефактів часів Польщі, Автро-Угорщини, Речі Посполитої, котрі ще можна побачити на теренах Львова та в регіоні, на будівлях, в будівлях, загалом на вулицях та в інших місцях.
Це мають бути різноманітні графічні знаки, вуличні таблички, вивіски, предмети, клейма, памятні знаки, плакати, розписи на стінах та всяке інше.

Час невпинно відносить від нас ці милі оку речі. І як відомо, нажаль, в нас відсутня культура збереження (реставрація чи відновлення) подібних речей.
Порою все брутально плюндрується, замальовується, затирається та викидається.

В свою чергу, такі знайдені артефакти варто фотографувати, в імені файлу вказувати місцезнаходження та викладати в цю тему. Згодом, по мірі збільшення інформації це все можна буде в майбутньому гарно каталогізувати.

На початок, кілька зразків від мене:

Львів, вул. Друкарська 4. Над вхідною брамою автентична табличка, вулиця та номер, в гарному стані.


Львів, вул. Барвінських 11. Польська табличка, і що приємно, старанно відновлена господарями будинку.


Тут такого ж типу на вулиці Вахнянина 39-а, в парку Погулянка


Головний вокзал у Львові, знак на дебаркадері, котрий вказує нам на його виробника (Чехія)


А це, на тому ж вокзалі, клеймо на гвинтових східцях дебаркадеру (Польща, Краків). На той час фірма виробник металевих конструкцій.


Численні настінні розписи у Львові, так рекламувалися заклади торгівлі.
Пасаж Адріолі


На Пекарській, зараз банк, написи поховані під слоєм сучасної фарби


Визирають, просяться на волю :)



Фірма, котра виробляла оздоблювану плитку.
На вулиці Руській



Дуже цікавим і водночас унікальним є памятний знак сажотрусу. Адже відомо, сажотрус колись був затребуваний, скажімо як сьогодні сантехнік.  :) Робота для нього тривала цілий рік. За відутності газу, зачасту львівяни палили в печах вугіллям, після котрого димоходи потребували регулярної чистки.
Лише тільки тепер Львівського сажотруса увіковічнив львівський архітектор Володимир Цiсарик. Памятник знаходиться на дахівці ресторану "Дім легенд".

Але, справжня, харектерна з тих актуальних часів пам'ятна табличка про сажотруса знаходиться на вулиці Ангеловича 20 у Львові. Мій улюблений знак, мабуть один такий у Львові. Просто краса. І ще кажуть, приносить щастя  :)



2525
Вітаю! Здоров'я, любові та кар'єрного зросту!

2526
Лови вітання і від мене!
Такої ж наснаги до всього невідомого, впевненості, удачі і багато міцного здоров'я до того!

2527
Заліково хлопаки, молодці. І опис прекрасний, ще раз нам нагадує в якій ми розрусі живемо.
по +

2528
Молодці, гарно злазили! А ви там часом на конвейєрному не бачили залишків форту від цитаделі ніде?
Були дуже поряд з тим місцем, але нажаль не заходили туди, на територію автонавантажувача. Забув шось за нього.

2529
Основна тема тут
Всім учасникам вилазки зачот.

2530
   Рясне. Неділя. Зеля, Інкогніто, Лесик, холод, сніг  та мороз основні учасники цієї прогулянки, цим, без сумніву потужним індустріальним районом.
Перед нам постала вулиця Центральна. Так вона виглядає зі сторони вулиці Шевченка.


Метою прогулянки було віднайти по переказам, можливо хімічну лаболаторію від котрогось з заводів.
Йшли просторою вулицею, ретельно дивлячись по бокам і мотаючи все на вус :)
Минали потужні заводи:
яко Конвеєр (з потужним КПП)


та потужний промисловий гігант Запоріжсталь  :)


Далі дійшли до бажаної цілі. Звичайно ж, побачивши абсолютно пусту споруду, звідки випотрошене обладнання, трохи розчарувались. Не сталось як гадалось, Чібісу мензурок і реактивів ніхто там не залишив.
Будівля красувалась без віконних рам, перший поверх - все загратоване. А дещо замуроване.


надпис, котрий засвідчує те, що ми шукали


Дослідили. Всередину не заходили, бо не було чого.


Єдиний залишок від колишньої лабораторії, ось цей распіратор:


Часу трошки ще залишалось, вирішили пройтися далі по вулиці. Тут багато приміщень є в оренді, десь металбаза, десь проводять ТО а десь паркуються ТІРи.




Нам захотілось чогось первісного, ще з тих часів.


Замітили котелню. Рушили до неї. Заходили через "прохідну", тру-надійним способом :) А як інакше?


У всій красі перед Нами. Незнаю як то коментувати, шкода шо нашого енергетика не було :(






На таку моцну споруду має бути сторож. Ось він, в буді:


обійшли усілякі допоміжні споруди, шукали сторожа  :)




Далі відкрилі ці двері:


всередині насосна, глибока доволі. Заглиблення сферичної форми.


згодом вибрались на цистерну


звідси Зеля фоткає як сортують металобрухт






Згодом ми покинули територію котельні, так і докінця не дослідивши. Почимчикували у сторону Сільмашу, проте за браком часу вирішили вернутися назад. Подорозі зайшли в одну із колишніх адмінспоруд конвеєрного. Замітили на території 3 ВШ, з одної з яких гарно дуло повітря під силою вентилятора. Не могло таке нас не здивувати.
Заступили в будівлю, в котрий на той момент відбувались змагання з дзюдо. В приміщеннях оселилась якась ДСЮШ.
Плакати, ручно писані пером спеціально зазнимкував. Тепер таке рідкість. Не кожен графічний дизайнер зараз так вміє, тобто ручно.
Hand-made!


Виявляється Андрій Садовий у 2001 році здобув ІІ місце у турнірі з дзюдо. І важив тоді менше 32 кг.  :)


Ну і наостанок, клацнув перехід між корпусами


На тому наразі все. Інформацію можна доповнювати по об'єктам, котрі розташовані вздовж вулиці. Цікавого є там ще багато!
Гарний індастріал, поки що не весь досліджений.

Тут другорядне обговорення теми





2531
Плани / Re: Гряда Жовківська
« : 27.12.2010 21:49:57 »
Та Ви не думайте, шо я буду включно по друге число гудіти. Не такий вже алкаш, просто не знаю чи буду на той момент ві Львові.
В кожному разі плануйте, а я постараюся до Вас приєднатись.  :)

2532
Девайси просто душевні. :) І анотація влучна!
Фотоапарат ФЕД..., ще малим поламав такого. Доречі, якщо маєш бажання, встав плівку, пофоткай, прояви і я в себе відсканую її і переведу в ч/б. Вийде цікаво.
А уфологічний комбайн з того всього найбільш тру! Яка форма! Уявляю, коли він працював, який був шум та дисонанс.
А лампові тіві "Юність" всі ніби кварцом смерділи, був в мене такий як на фото і в ще в двічі меншому розмірі. Треба в підвалі погребтись, можливо найду і ризикну ввімкнути:).
А годинник "Рата" від заводу "Ізмєна" ;D це шось. Збільшена в надцять разів форма тоді модного спекулянтського годинника Монтана.
"Рата" то така відповідь капіталізму ;D

Ну й додам від себе один цікавий девайс - це ФОТОН 1-М, експонометр для фотодруку, в пінопластовій коробці.
Вже віджиток минулого...


2533
Плани / Re: Гряда Жовківська
« : 27.12.2010 21:10:47 »
На поїздку +1
Манить підземний хід... ;)
Тільки  2-ге число не дуже підходить...

2534
Молодці, залік!
Ще раз дивуюсь, як радянська влада з легкістю перетворювала храми на склади...
Суджу по надпису "Не курити" і пожежного кутка.
Коротко - ЖЕСТЬ.

2535
Гумор / Re: Смішні фотки 3
« : 26.12.2010 00:27:03 »
В макдональдсі

2536
наприклад в п'єц ТЕС  :)

2537
Цитувати
А тут хороший сайт про вінницький трамвай.     

Мене дуже зацікавила ця тема, хотілося би поїхати і самому глянути на вагони та покататися містом на трамваї. А якщо пощастить, то ще й потрапити в депо.

Ось таких швейцарських  красенів випустили на маршрут 2008 року. Тут стаття.

Мав щастя на такому трамваї їздити. Але не у Вінниці, а ще в Цюріху в 2007 році. Як пам'ятаю, були там 3 три типи трамваїв, і ці що на фото були найстарші. Тому й нам подарували. :) Тоді їхній стан був на 4+, зважаючий на немалий вік. І лавки там цікаві, деревяні, подібні як в наших електричках. Вміють швейцарці берегти старе, культура в них така. От цікаво як в нас з ними складеться доля?
Буду в наступному році у Вінниці, гляну на їхній стан, як їх експлуатують.

2538
   Якось попала мені до рук, як виявилось, чудова книжка знайомого мені художника Юрія Лесюка, "Аромат червоних йон". І от, читаючи між рядків, довідався про вугільні шахти в коломийському районі, а саме в селі Ковалівка, котрі на даний час вже не діючі. В силу своєї необізнаності я нажаль не знав нічого про ці шахти, і тому, вирішив поділитися, доволі цікавою інформацією про передумови виникнення та історію цих шахт, яку знайшов.




ЧОМУ У КОВАЛІВЦІ СВЯТКУЮТЬ ДЕНЬ ШАХТАРЯ?   

29 серпня в селі Ковалівка святкували 340 років від першої згадки про село, а заразом й День шахтаря. Так, так День шахтаря, виявляється в Ковалівці не так давно видобували вугілля (про це тепер, напевно, мало хто знає) завдяки котрому вся Івано-Франківська область, та частина Чернівецької мали змогу освітлюватись.

Для того, щоб дізнатися, як на Коломийщині вугілля добувалось, я навідався до Ковалівського сільського голови Василя Ясінського.

Почав свою розповідь війт з того, що про вугільне родовище між Косовом і Кутами було відомо ще з 20-х років XVII століття. А вже у 1883 році почалися вибіркові геологічні роботи на території сіл Мишина і Ковалівки. Сім років по тому вуглепромисловець О. Шипановський заклав чотири шахти глибиною 25-30 метрів, де видобували вугілля з верхнього пласта (по Сухому потоці в Ковалівці). Це був майже поверхневий видобуток. І у 1891-1899 роках середньорічний видобуток становив 7 тисяч тонн. Наприкінці дев’ятнадцятого століття шахти законсервовано через малу потужність верхнього пласта. Замість них збудовано вертикальну шахту глибиною 75 метрів, де залягав більш потужніший пласт.

«На той час, – каже пан Василь, – устаткування було примітивним, умови праці тяжкими. Ніякої техніки безпеки на тих шахтах не існувало. Робочий день тривав 12 годин. Всі роботи виконувались вручну. Жили робітники (селяни сіл Мишин і Ковалівка) в себе дома. Заробітна плата була дуже низька».

Також мені стало відомо з розповіді сільського голови, що шахта працювала протягом 12 років і видавала близько 100 тонн вугілля на добу. За час її існування видобуто 250 тисяч тонн вугілля. Проте Ковалівське вугілля було не конкурентоспроможним, тому з середини 20-х років видобуток його припиняється. А тим часом було розпочато будівництво нових шахт. Споруджено 2 шахти з похилим стволом.

Далі Василь Ясінський розповідав про те, що у 1940 році тут видобували 6,2 тисячі тонн вугілля, що йшло на забезпечення місцевих потреб. У цьому ж році прибула планова геологічна розвідка, частково була прислана техніка для шахт. Але 1 липня 1941 року в село прийшли німці і шахти частково були зруйновані. Проте й самі німці звідси пересилали вугілля й до себе на Батьківщину. А вже 28 квітня 1944 року в Ковалівку входять радянські війська. Тоді шахти відновили свою роботу. І на початку вересня того ж року виробіток вугілля пішов угору.

В 1944-1945 роках знову були проведені широкі геологічні роботи. Геологи встановили, що вугільний район охоплює села: Мишин, Ковалівку, Стопчатів, Іспас, Микитинці. Через те, що найближчим великим містом є Коломия, тому й родовище назвали Коломийським. Перше шахтоуправління теж було в Коломиї, бо в селі не було де його розмістити, в той час у Ковалівці взагалі не було жодного державного будинку при тих шахтах. У тому ж 1945 році були побудовані дві нові шахти №3 на південь від села і №7 па північ, а в 1949 році – шахту №6. У 1947 році побудовано електростанцію на 300 кВт. Скоро почались великі допоміжні роботи. У 1948 році прокладена шосейна дорога, а в 1949 році підведена залізна дорога до шахти №6.
Цікавий факт розповів мені війт про те, що в 1947 році при видобуванні вугілля були знайдені рештки мамонта. Але їх одразу переслали до Москви.

«У 1947 році, – каже сільській голова, – шахтоуправління перейшло з Коломиї в Ковалівку, але до 1961 року називалось Коломийським. Шахти одержували все більше техніки все більше розгорталися масштаби робіт. Але в невеликих шахтах важко було застосовувати тодішню техніку. Тому в 1960 році шахти № 3 і № 7 зовсім були закриті, а також горизонтальний хід шахти № 6. А вже у 1961 році до Дня шахтаря був відкритий комбінат».

У зв’язку з застосуванням техніки кількість робітників зменшилась. До прикладу, якщо в 1952 році на шахті працювало 960 чоловік, то у 1962 році вже 620 чоловік.

Серед цих людей був і мешканець Ковалівки Петро Боднарук, котрий розповів мені про те, що вся робота в комбінаті була електрифікована. Робітники працювали там відбійними молотками. В двох лавах для добування вугілля взагалі застосовувалась вибухівка. Подача вугілля велася з допомогою потужних електровозів. Були впроваджені породонавантажувальні машини, а також заштовхувачі верхньої дії для обміну вагонеток у клітях. Шурф шахти вертикальний, глибиною 154 метри. Штреки переведені на металеві кріплення з металевими стойками. Підвісна лінія протяжністю 217 метрів давала тоді можливість відправляти вугілля в бункери щоб подавати потім у вагони.

Сам пан Петро потрапив на роботу в шахту одразу після служби в армії. Потім, з часом закінчивши курси лебідчика, працював на другому горизонті тягав вагонетки. «Після цього, – каже Петро Боднарук, – вже коли вдарили вертикальний ствол я, закінчивши чергові курси, працював на шостій шахті машиністом по підйому і спуску людей. Робота ця була дуже відповідальною. Я тричі на день піднімав і опускав людей. І от так працював до 1968 року. А відтак шахту закрили і на її базі створили кабельне виробництво».

Також Петро Боднарук розповів про те, що шахти були нерентабельні і на кожну тонну треба було доплачувати 32 рублі, але саме вугілля було дуже якісне. Нарікав й на те, що воно залягало коритоподібно і з одного боку виходить в Лючку, а з другого в; Пістиньку. Вода з цих річок не давала можливості механізувати виробництво і все, по суті діла, видобувалося вручну, відбійними молотками. Одного разу привезли комбайн, запустили, але вода, прорвавшись, поховала його.

Наступний з ким мені вдалось поговорити був батько сільського голови, Василь Ясінський. Він працював машиністом насосу, викачував воду. «Найважче, – каже пан Василь, – було в неділю, коли всі були вихідні, а я на шахті був один. Траплялось навіть й так, що стійки поломить і залишався дуже вузький прохід, то доводилось куфайку знімати, бо інакше не пролізеш, щоб до помпи дійти».

Володимир Заячук

   
Процес видобутку ковалівського вугілля                                    Колишній вхід в одну з ковалівських шахт
(фото 60-их років)

джерело - Коломийська правда


Ковалівка п’є, гуляє, Ковалівка курит,
Ковалівка має гроші — нічим сі не журит.


А тепер Ковалівка не має ні шахти, ні гроший і сі журит. Решта тут

Ще також тут є інформація про історію села, але стаття ще писана за совітів, і доволі прикро, що вона лежить на сайті з промовистою назвою Інститут Україніки. Тому текст там відповідний до часу.


Але не всі ресурси Ковалівки закінчились :)

Є ще такі:
   
Вітайте, Олеся Стефанко — "Міс Україна-Всесвіт 2011". І то шо пишут, шо вона с Одесси, не вірте.:)

Файне село село Ковалівка, де вродилась така дівка!  :)

П.С. Ну і звісно, я думаю при таких багатствах цього краю, нам варто організувати туди експедицію.  ;)





2539
В мене є. Можу віддати. 4 -ох камфорна, з духовкою. За флєшку коньяку.  :)

2540
Сьогодні вітаємо супер-тру модератора з ДН, для багатьох друга, невтомного дослідника та просто хорошу людину - Inkognito !
Бажаю тобі міцного здоровячка, такої ж витримки, та сімейного благополуччя. Вітаю! :)