Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Roy

501
Ще за вікном зовсім темно, падає сніг, двірник саме починає шкробати замерзлий лід на тратуарі, під вікнами. Якраз наступає саме фаза міцного, найприємнішого сну за всю ніч, як раптом дратівливо задзвенів будильник.
Сонним рухом руки виключаю сенсорну цяцьку. Слідом за ним дзвонить вже Сергійко, бадьорим голосом каже вставай, проспиш поїзд!

Дійсно, ми ж планували поїздку в шахту. Святкові дні, численні страви геть розслабили мозок, що й навіть вилетіло з голови це все.
Збираюсь. В окремому місці завжди приготовлені ліхтарики, комлект запасних акумуляторів, фотоапарат та інші необхідні речі. Власне, ці інші речі не були взяті, але про це вже згодом.
Швиденько нарізаю скибки м'яса та інших смаколиків, заливаю чай в термос та біжу на поїзд, де на мене в вагоні чекали четверо колег-співучасників - Deadmeat_junior, Soulstorm, White Love та Нелегал. Сьогодні маємо провести день під землею.

Цю процедуру ми зазвичай називаємо інсталом. Тихо, незамітно для чужого ока попасти туди, звідки відкриється нам шлях під землю. Пройшовши довгим тунелем, ми попали до місця спуску.
Перед нами різко пішов вниз вертикальний ствол, обкладений залізними тюбінгами, добряче роз'їдженими соленим повітрям.
Всередині ствола, пролягає донизу деревяна збійка з дошок, з драбинами і чотирьох метровими прольотами між ними. Хм..., подумав я, виглядає не надто надійно, беручи до уваги стан дошок і те, що ліхтарик до дна так і не досвітив.
Авантюра ще та!
Згадав за відсутність каски, наколінників, рацій, схеми, але є хлопці провідники, які до нас приєднались.
А от відсутність аптечки, причому у кожного з нас, це вже провал.
Як то в нас ведеться, спонтанність та чуйка і ми ліземо вниз. Верхній одяг схований, благо рукавички були.
Спускаємось вниз. І раптом, чую внизу щось падає. Спускаюсь, дивлюсь Хаолас з розбитою головою каже спокійно - "Я вже прийшов". Відвалився шматок драбини, акуратно поцілив йому в голову, яка до того ж була без шапки. Про каску вже мовчу. Зважаючи на відсутність аптечки довелось йому евакуйовуватись з об'єкту.
Ствол цей вентиляційний, а також розрахований на аварійний вихід. Стан дошок, особливо на верхніх рівнях м'ягко кажучи задовільний. Середина відрізнялась сухістю та міцністю дерев'яної конструкції а вже внизу, на дереві були соляні утворення та сталактити.


Спустились.

Як бачите, з нами дама.

Також, лежать каремати. Onix та Magnovski залишатимуться на ночівлю.

Нелегал спускався з пакетом їжі, від чого час від часу в прольоті нам на голову падали то яблука то канапки. Проте, основний вміст провіанту в пакеті таки зберігся.


Наступний етап - спуск по квершлагу. Який до слова, не блистів ідеальністю.


Спустившись, перед нами пролягав шлях через доволі аварійну ділянку - часктово обвалений штрек. Можливо, внаслідок нещодавніх земних коливань, що мали місце в Карпатах.


Місцями видно, що ділянку таки доводять до ладу.

Але таки здоровий глузд натякає, що просочуватись у місиво породи та балок то є небезпечно.
Як казав наш колега і колишній шахтар - "Я б туди не поліз. То як російська рулетка"))
Пролазити треба дуже обережно, з інтервалом, знявши рюкзаки, щоб бува нічого не зачепити.


Пройшовши чимало шляху, вийшли до таких собі камер, де їхні розміри по приблизним підрахункам займали 100 метрів висоти/ глибини. Видовищне місце. Кидаючи камінь, рахуєш час, коли він долетить до низу прірви.

Відчувається небезпека. Ні, не за нас, а про житлові будівлі, які знаходяться якраз десь над ними.



Інша камера, має захист.


Камери вироблялись підземним способом, за допомогою вибухово-технічних засобів.

Таких як амоніт


В штреці трапляються напіврозібрані механізми, комбайни, вагонетки - деякі подекуди ще з породою. Сприймається якось це неоднозначно, звісно стагнація на лице, про те немає повного розвалу.
По нашим, загагально-українським міркам в певному середовищі це звучить як недофінансування))

Перед нами залишки шахтної бурової установки. Відсутня гідравліка. Нею бурили шурфи, вставляли анкери, таким чином укріплювали породу, заради запобіганню обвалів.






А це, залишки прохідного комбайну, до якого монтувалась конвеєрна стрічка, по якій подавалась порода.


Час під землею біжить швидко. Час той, зовнішній. Тут якось затишно, та розмірено. Від чого, по суб'єктивним замірам пів години підземного часу припадає на годину наземного.

Саме час на обід, на роздоріжжі колій. Місце найменш пилючне. Є всі, крім Хаоласа, якому десь на горі зашивали голову.


Випала нагода покататись у шахтних вагонетках.


Шум, гам! А от транспортувати вагонетку з породою було не легко.


Час потрохи збуває. Стільки ми ще всього хотіли побачити! Доводиться рухатись до виходу, а це дві години шляху, включно з підйомом.




Ось вона, сіль.


Залишені кимось старі елементи живлення


Вигляд породи




Прямуємо по магістралі. Видно по колії, що час від часу тут є рух.


Неоминаємо нагоди заглянути в бокові відгалуження


Трансформатор, цілком в гідному стані


А  це механізм перекидування вагонеток.


Цього разу місце вагонетки зайняла Людина)


Наша подорож добігла до кінця. Перед нами чекав підйом по стволі, а на хлопців, Onix'a та Magnovskogo дводенне дослідження шахти, інші горизонти, підземне депо та інші смаколики.
Як скажімо соляне озеро, неймовірної краси.


Ооось, туди десь нагору нам треба...Піднімались, швидше ніж опускались.


Вибрались щасливі, цілі і неушкоджені. І я вже згодом помітив, як в мене пропав затяжний кашель.
Сіль свою справу зробила. :-)

Дякую товариству за компанію.+++

Обговорення теми - тут

502
Фільм про діяльність УГА в 1918-1919 роках.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=ysGCsSxVl4o" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=ysGCsSxVl4o</a>

503
Про урбан дослідників з польського міста Лодзь зняли фільм.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=YdA9NGdNdxg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=YdA9NGdNdxg</a>

504
минулого року в районі ензиму в щебневому насипі старої залізниці вдалось викопати лопатку і кирку. деревяних ручок ясна річ  вже небуло,лопатка розсипалась( а от на кирці (що цікаво) небуло навіть серйозної корозії і було присутнє клеймо.

А що за клеймо? Австріяк чи щось пізніше?

505
Тепер він зовсім один. Так сталось. І коли він рухається  своїм ходом по коліях, навіть бувалі залізничники переводять на нього захоплені погляди. Останній з могікан!


Паровоз серії Л, виробництва Луганського паровозобудівного заводу у 1950 році. Магістральний, потужний вантажний паровоз, який розвиває потужність до 2200 к.с. Був в експлуатації аж до 80-х років минулого століття. Один з найнадійніших та найбільш економних паровозів. Отримав назву у залізничників “лебедянка” або ж просто “елька”.


Старі паровози стали нікому не потрібні, хіба, ще де-не-де на постаментах біля кількох депо. Не дано було пошанівку старій техніці, яка служила на наших теренах.  Було порізнано на метал практично всі паротяги, незважаючи на прохання ентузіастів залізниці зберегти хоча б по одному, кожної моделі. Тодішній очільник залізниці Г. Кірпа розпорядився саме так. Швидше за все рішення було прийнято з більш економічних міркувань, зважаючи на всі заслуги пана Кірпи.
Нашому герою, паровозу серії Л пощастило. Його забрали з Одеси, не торкнулися до нього газові різаки, він залишився. Цілим. І отримав пристанище на Львівській залізниці.
Пройшли роки. Зібралася команда старших залізничників, машиністів, з різних областей. Яких об’єднала цього разу одна справа. Тих, чиї руки пам’ятають цю машину. Їх мало. Але вони є.










<a href="http://www.youtube.com/watch?v=n0qWkmwofWs" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=n0qWkmwofWs</a>

Працююча, жива машина. Стоячи поряд з ним, саме так хочеться його охарактеризувати. Охоплює парою, характерний пфух-пфух, поклацування механізмів, запах вугілля... Виринають з спогадів прочитані книги, старі і не дуже фільми, з часів початку минулого століття. Розумієш що це жива частинка історії.




Здається, що я завжди про це мріяв.
Вже всередині паровоза з командою професіоналів, які не менш захоплені залізницею ніж я. Додаємо вугілля у топку. Готуємось вирушати в дорогу!




Чого вартий гудок паровоза! Аж мурашки по тілу пробігають, від цього проникаючого, і якогось ностальгічного звуку, де його навколишнє середовище не чуло вже багато років.
Проїжджаючи, характерним рухом руки люди просять машиніста погудіти. Атракція!Врешті, апогей якої наступає вже на головному вокзалі. Клуби пари, всі охочі фотографуються на фоні залізної парової машини. І щоб проїхатись в звичайному вагоні ковельського потягу, в тісняві, але знаючи що тягне цей вагон справжній паротяг.
Всередині, в кабіні все якось по іншому. Відчуття безпосередньої присутності, до керуванням паровозом. Тут гаряче, доволі контрастно з вулицею, де є непоганий морозець.
І все просто, але лише на перший погляд. Ручне керування, манометри, швидкостемір,  регулятори, топка. Щоб всім цим керувати треба мати знання, любов до тієї справи або ж добру пам’ять. Зв’язку з диспетчером немає та інших пристроїв безпеки, що присутні в сучасних локомотивах. Лише керування по світлофорам а також мобільний звязок. Для вироблення електрики паровоз має турбогенератор.




Всередині своєрідний гул коліс, працюючий котел. Я сиджу на протилежному боці від машиніста, спершись на м’який дерматиновий підлокітник. Спостерігаю за минаючим пейзажем території Львівського вокзалу, Клепарова а далі Рясного. Набрали чималеньку швидкість 50 км/год, при конструкційній 85 км/год. Розмовляємо, п’ємо чай.











По приїзді до вокзалу, прощаємось з паровозною бригадою, проте не з паровозом. Нас пізно ввечері чекала з ним зустріч в депо. Побачити паровоз, котрий не спить, а спокійно собі пухкає. При тому, що бригади немає, лише час до часу вночі черговий підсипає вугілля в топку. Працюючий паровоз має бути постійно розігрітий. Бо в противному разі, його надто довго “розпалювати”.




Попросили щоб нам включили турбогенератор -  плавно загорілося світло.

Яке ж це цікаве явище, спостерігати за залізним велетнем. Справляє враження живої машини. Ще й атмосфера в депо цьому сприяла, тиха ніч, вечірні ліхтарі з гарячим світлом, падаючий сніг.


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=m3lpg3gjTOk" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=m3lpg3gjTOk</a>




Серед залізничників цей паровоз вважається одним з найкрасивіших. Прикметно, що червона зірка на котлі закрита емблемою Львівської залізниці, що якось порушує загальний автентичний образ.


Погнутий відбійник в нашої Лебедянки, одного разу розніс башмаки і впав у яму кругового депо.




Випадком долі познайомились з машиністами, котрі свого часу працювали на ньому. Вийшла в нас довга та цікава розмова, біля паровоза, і не зауважили як промайнув час та змерзли ноги:)



При всій естетичній складовій, паровози серйозно програють тепловозній та електричній тязі. Низький ККД (3 -10%), значні витрати людських сил на обслуговування та промивку котлів, великі розтрати води.
Тому, залишається лише його романтичний характер. :)

Дякую Deadmeat_junior за організацію!++



                                                                                                                                                               

507
Незакинута. На задньому дворі постійно хтось тусується.

508
Декстер, вітаю з дн! Тепер вже можна)) ;)
Будь здоровий і щасливий!

509
Посилання / Re: Всяке цікаве
« : 24.12.2015 10:07:51 »
http://nsarchive.gwu.edu/nukevault/ebb538-Cold-War-Nuclear-Target-List-Declassified-First-Ever/ - США вперше розсекретили список цілей атомних бомбардувань по СРСР у разі початку збройного протистояння під час Холодної війни

510
Привіт. Які саме місця тебе цікавлять?

511
Круто! То вас знайомі водили до метрА чи якісь "метроводи"? Охоронців якихось там бачили?

Водив мій знайомий киянин. Крім локальної міліції, та осбслуговуючого персоналу на станції, нікого не було, особливо в тунелях.  :)
Так що маємо такий еxperience, знаннями можемо ділитись з майбутніми метропроходцями)

512
Ось так, ця субота вже давно загубилася в календарі. Тим не менш, спогади є і навіть світлини.
Тому ділюсь та доповнюю тему.

Все почалося суботнім, морозяним ранком, на Київському, ще не метушливому вокзалі. Здмухуючи з себе пір'я вагонних подушок, витрушуючи останніх соників з організму, виперлись на площу перед двірцем.
Було нас тако: пан КажанRufus, Deadmeat_junior+ його друг Орест, Zelja (без лому на жаль, але з твердими руками), і я, по іншу сторону кадру.


Рушили одразу не до дренажки Нікольської, а до Клову, де ще ніхто крім мене раніше не був.
Місто тим часом просиналося, рух автомобілів збільшувався а небо міста наливалося гарними кольорами.


Перші сотні  метрів підземного Клову на другий раз відвідин здались вже скучними троха, ми собі розважались.


Рівень води був навіть трішки вищим, ніж останнього разу. В кількох глибших переходах вода на пару сантиметрів не доходила до краю бахіл.


Зауважили совкову лопату в притоці. Мали б експлорерний інстаграм, обов'язково б туди таке фото залили. Виглядає як ложка в тарілці. Ну майже.  :)


Барви стрічок, більшість яких з часів Майдану


Кальцитові відкладення на замурованій притоці.


Вже й не пам'ятав, чи чув раніше такий сильний шум води, що ближче біля виходу, де Парус.
Гарний і шумний водоспадик.


Інсталяція від працівників Водоканалу. Колектор всіляко підлатують.


Традиційна атракція - пошук монеток


Вже під Хрещатиком. З певним інтервалом, в колектор доволі ефектно вривався туман, чи то дим. Вияснили, що це вихлопні гази від маршруток, бо над нами зупинка)




Таким чином, чекінилися в ФБ) Якщо підійти до лівньовки, то пару поділок в телефоні з'являлось.


Вибрались з Клову цивільним способом, пішли назад до витоку. Не планували спілкуватись з новітньою поліцією. Бо наш вихід з люку, ймовірно їх б зацікавив.

Тут ми вже в парку Шевченка, навпроти одноіменного університету. Асорті зручних лавочок.




Я так і до кінця не зрозумів, що хлопаки хотіли показати на цій знимці. Але хай буде)


Завжди приємно бачити рукописні плакати.


Хотіли заруфити якийсь дах, навіть знайшли більш-менш піддатливий царський будинок. Але фортуна опинилась не на нашому боці.


Вирішили йти до музею авіації в Жулянах. Ну спершу трохи на метро, а потім вже йти.
Проходили повз район, з милою назвою "Совки". Це село фактично.  :)


Зеля, ЕЕЕеееее!!!

П.С. табличка була прикручна на місце, у властиве їй положення.

Вуличка з брукованою дорогою


Далі, почались хащі. Сміття, абандон і...територія якогось підприємства.


Ми звісно, опинилися по той бік прохідної і закритими воротами)). Телевізор в будці сторожа працював. Він або ж спав "втомлений", або перебував в процесі стомлення в іншому місці.
На щастя знайшли ключик та випустились. Все за собою гарно закрили.


Нарешті дійшли до музею Авіації. Одразу кидається в очі скупчення літаків.


Квиточок на одного вартував десь 70 грн., з усіма відвідинами відкритих літаків та фотозйомки. Не буду вдаватися в подробиці техніки в музеї, скажу лише що там однозначно цікаво. Експозиція постійно поновлюється.
Найцікавіші на мою думку експонати я покажу.

Представлена широка лінійка радянських Мікоянів-Гурєвічів






Всередині ТУ- 154






Не надто комфортний салон, порівнюючи з сучасними авіалайнерами.


Місце для грудних дітей та пеленання


Кабіна пілотів






Туалет. Нема туалетного паперу і злив не працює... :'(


В великому вертольоті Мі-26 організували виставку бортових самописців.




До чого тут ЕОМ - невідомо


Ось цей комплект ще зовсім недавно обслуговував аеропорт в Жулянах.




Гарні гідролітаки серії Бе


Серія дальніх ракетоносців-бомбардувальників Ту


Схоже, десь тут літала корова Кузьміча ;D


А це його учбовий варіант.


Ніс літака настільки гострий, що можна проколоти пучку пальця)


Ту-142ВПМК, дальній протичовновий літак






Іл-62














Десь так)


Наостанок. Ту-134, який обслуговував ще 2 роки тому вищі ешелони влади. Кажуть що призидентський літак, але чомусь не віриться.






Написи "не сідати" вже пережиток минулого.




Туалет з природнім освітленням


Місця супроводжуючих


Шкода що в кокпіт не було повноцінного доступу.




День потихенько спливав. Відбулась запланована зустріч з київськими колегами, які мали показати те, заради чого їхали - метрополітет. Справжній, інсайд.
Для нас, як для новачків був вибраний більш-менш легкий варіант закидання в тунелі метро - на тупики однієї станції.

Нас трохи було, не багато-не мало аж семеро, тому вискакувати з платформи в проміжку між рухом поїздів було круто. Всі зразу не могли це зробити. Поділилися на дві команди.

Які можуть бути перепони? Це міліція, "шапка" (новий дігерський термін для нас)  ;D, та звісно датчики руху, які знаходяться в тунелі.
Ми були вже троха втомлені після походеньок Києвом, закрадались навіть сумніви щодо такої авантюри.
Все ж, адреналін пішов в кров. І  раз! Нас троє, зриваємось за відїзджаючим поїздом, пробираємось за лаштунки станції. Деталі описувати не буду, з відомих причин. Попереду чекали датчики, поїзд, контактний рельс.
Для нас це все було абсолютно новим відкриттям. Проникнення в окремий світ, зі своєю атмосферою та запахом, скажу так, скромно. :)


Тупик він такий. З підсвіткою.




За ним частина тунелю без колії




В тупіку є власна платформа.


Мимо проходящий поїзд. В цей момент середовище починає вібрувати, з'являється повітряний вихор, а звуковий супровід цього просто неймовірний. Тішить слух дослідника-урбаніста.


Вихід був успішним. Завдяки пану Руфусу, який на половині шляху відмовився лізти далі, вернувся і чекав нас на станції. Тому ми мали постійний GSM зв'язок з ним. Повідомив нам про міліціянтів, які крутилися біля нашого залазу. Тому, скориставшись вікном в ситуації, ми були успішно телепортовані з цього епічного для львів'як нас місця.

Сей чудовий вечір закінчився на даху закинутого річкового вокзалу з розпиттям алко та без алко напоїв.))
Дякую товариству за гарну компанію. І Киянам, без яких це все б не відбулося.











Ось така історія.



Нагадую, що обговорення тут.

513
Передився троха відео. Спікери, ви молодці!

514
Новий ресурс, з станом дорожного покриття в Україні - uaroads.com
Можна також його завантажити з Google Play чи Аpp Store.

515
Про explorer.lviv.ua / Re: Telegram
« : 08.12.2015 18:37:31 »
Зручна штука! Швидкий обмін даними, фото, відео, координатами.
Додавайтеся в нашу групу!

516
Колись був в тому музеї, в 94-році))
А що, не було там експозиції періоду Київської Русі? Тема не розкрита!   8)

517
Всього найкращого, дядько Golem!
Міцного здоров'я, сімейних та робочих успіхів! Вітаю!

518
Ееееее, а шо з машиною?
Сергійко, машинку давно скомуніздили. ::)
Після звіту)

519
Приїхали.
Чекайте на звіт.  ;)

520
Ті хто старші мандрують в купе за 180грн., а студентсво по 35 грн.))) От так.