Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Roy

81
+1 попередньо зі мною.
Чекаємо ще чи вже будем вибирати житло?
День, максимум два.

82
Отак, вирішили оглянути форти Миколаєва, бо побачили в львівських інтернетах бучу, що славнозвісні форти часів ПСВ на межі зникнення.
Але, про форти пізніше. Вирішили спершу відвідати колись величезну сортувальну залізничну станцію Дем'янка Дністерська, яка тепер переживає найгірші часи. Разом, з практично зниклим сірчаним комбінатом, впала й його колишня сортувальна станція. Ну як впала, один склад вагонів, наповнених сіркою ще стоїть. Зі всіх будівель робочою залишилась одна, один працівник, кілька гавчиків, відсутність світлофорів та електричної сигналізації. Шпали гнилі, та рейки криві. Але, місцина доволі таки атмосферна.





Сталкер витягнув круте радейко, та почав ловити хвилі міжпланетних цивілізацій. Похмура місцина наповнилась ще й містичними звуками радіохвиль.





Проте, довго тут не залишались.

Нам було по дорозі, заїхали у село Черниця.
Там є збережений, вірніше вже практично зруйнований комплекс панської садиби, разом з парком.  Комплекс цікавий тим, що на цьому місця з давніх часів був замок, монастир, на території якого і був збудований цей маєток

Цікава історія - 70% розваленої будівлі маєтку, в найменшому сегменті ще живе старша жіночка :(







Це в тій самій будівлі





Черницький замок був збудований ще в кінці XVII століття. Власники його часто змінювалися. Декілька разів був пограбованим та спаленим. З часом він втратив свою функцію оборонного замку, а став маєтком для проживання власників села. Останній його влас­ник, Вітольд Стефанус, багато уваги приділяв сільському господар­ству та промисловому виробництву, що приносило йому великі дохо­ди. У стайні на території маєтку утримував багато корів та коней. На площі 120 га землі вирощував сільськогосподарські культури. У 1929 році у селі Пісочна побудував фабрику з виробництва ігра­шок.
В. Стефанус приділяв велику увагу опікунству над дітьми - сирота­ми та багатодітними сім’ями. Він безкоштовно віддавав цим дітям мо­локо і хліб. Частково забезпечував їх взуттям та одягом.
Дізнавшись про таке успішне процвітання Черницького маєтку, уряд викупив у В. Стефануса двір з прилеглими будинками, парком і полем - 120 га, і заснував у ньому агрономічний інститут замість університету, якого домагались наші посли у сеймі.
У Черницькому агрономічному інституті працювали в основному інженери, агрономи, викладачі українського походження, які закінчи­ли вищі навчальні заклади, здебільшого за кордоном, найбільше - у Празі. Викладалися предмети спочатку польською мовою, а пізніше - украї­нською. Навчання в інституті було платним, навчалось близько 70 студентів. На території маєтку підтримувалася ідеальна частота і поря­док. У саду росли дерева тільки відбірних сортів, пішохідні доріжки були акуратно підсипані, з бордюрами по боках. Парк і маєток прикра­шали статуетки і декоративні арки. В парку росли дерева, завезені з різних країн Європи. У В. Стефануса була така традиція, що їздова карета під’їжджала до головного палацу господаря, об’їжджала на­вколо круглої і квітучої клумби тричі. Коні, яких брали в упряж до ка­рети, доглядались окремо з особливою увагою.
Чистоту і порядок на території маєтку утримували працівники і студенти інституту. Цей заклад вважався зразковим у регіоні. Проіснував він до 1936 року, коли його перевезли до Станіслава (тепер Івано - Франківськ ). На його базі після цього організували сільськогосподарський технікум з трирічним терміном навчання. Профілюючими спеціальностями в ньому були аг­рономія, зоотехнія, ветеринарія. У 1937 році збудували великий корів­ник. Технікум мав підсобне господарство і 120 гектарів землі, там харчувалися студенти, частково продукцію відправляли для по­треб району. Навчання в Черницькому технікумі тривало і за радянських часів аж до 1964 року. В цьому році технікум розформували і на його базі відкрили од­норічну сільськогосподарську школу, яка проіснувала до 1979 року Її перевели у село Красів. Так закінчилася істо­рія Черницького сільськогосподарського технікуму. Із стін його вийш­ло декілька сотень висококваліфікованих спеціалістів, керівників, викладачів, професорів, кандидатів і докторів сільськогосподарських наук.
З 1979 року розпочався різкий занепад цього прекрасного куточках і гордості села Черниця. Лісопарк і сад стали заростати чагарниками і бур’янами, будівлі і споруди інтенсивно руйнувалися. Часта зміна тим­часових власників і їхня байдужість ще більше прискорювали руйна­цію цього мальовничого куточка села. Цінні породи дерев, які були за­везені з Європи, по - хижацьки почали вирубувати, безкарно нищились статуї. Учбовий корпус і будівлі, які потребували капітального ремон­ту, руйнували, знімали паркет, розкрадали декоративні кахельні печі. За десять років такого безгосподарного існування маєток перетворився у купу руїн.
Надія на відродження з’явилася тоді, коли у 1991 році Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва вирішив узяти його під свою опіку і перетворити на виробничо - навчальну базу. Задум сподобався мешканцям села, одноголосно його підтримано на сході села. Але через неправильний підбір відпові­дальних за цю базу, а пізніше через нестачу коштів на рестав­раційні роботи,процес занепаду став ще більш відчутний. У кінці 90-х років територія стала такою жалюгідною, так що відновити її практично неможливо.
Взято звідси

Решта колишніх житлових та господарських будівель - в жалюгідному стані.



Тут так видно, ніби підвал виріс з-під землі





Було кілька кахельних печей австро-угорського періоду. Всі вони розбиті вщент.





А от вежа, в напрочуд гарному стані



Ех, шкода, що моя альма-матер не подбала про збереження цього об'єкту.

Якась сільська старенька садиба, яка вгрузла своїм поважним віком у землю. Пора їй...



Було в нас 3 кг маринованого шашлика, якого терміново треба було смажити. Піст, але кажуть, що мандрівникам можна. Вибрали собі полянку з гарними краєвидами біля Миколаєва, поруч з потернами часів ПСВ.
Прийнялись готувати такий бажаний шашлик! Ухх, досі слина тече.

Я зрозумів чому нік у цього хлопця саме Hveda Гриль :)
















Поки смажили м'ясо, кожен наминав свій харч. Чи малював)













Ось він - шашлик! Прекрасна радянська традиція!  ;D



Недалеко від нас який мужик пристрілював приціл "мелкашки". Поприбирати, на жаль, не вийшло за собою. Як і пристріляти приціл.



Відвідали потерни часів ПСВ



В яких, місцями значні обвали







Протермінований китайський ліхтарик вперто летів лише вниз, замість догори. Тим не менш, нам було весело))









Пишу цей звітик втомленим. Ніби й, багато не бачили, але присутня приємна втома. Гарна компанія, смачний пікнічок - день був ура.

Наостанок, трохи нас, краєвидів та моментів природи.

Краєвиди до речі, такі вагомі. Ось чому б'ють на сполох! Кар'єри тут таки змінюють рельєф, які помітно розширились за останній час.
Зрештою, по фото, ви це зможете оцінити. З поміж усього, це таки була чи не основна ціль поїздки.











Вид на Миколаїв

















Всі фото тут - https://ibb.co/album/k0gWov

Друзі, дякую за компанію! ++

83
+1 попередньо зі мною.

84
В нас є ще третя машина + 3 вільні місця. Хто ще хоче, велкам!

Upd: вилазка успішно відбулась, звіти тут - https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,8081.msg54313.html#msg54313

85
Якщо б ще хтось був на машині, тоді всі б махнули спершу на Дем'янку, а потім в Миколаїв.

86
Мається на увазі, що з нами ще хтось може поїхати, можемо висадити в Миколаєві, і поїхати в Дем'янку. Все по дорозі.
Або, спочатку в Дем'янку, а потім в Миколаїв. Є 2 вільних місця в машині.

87
На форти я пас, але їхатиму машиною, перше що на меті - Дем'янка. А по тому, можна і по Миколаєві полазити.

88
З 28 по 1 - +1.
Автівкою твоєю?)

90
Чи є інформація по футболкам, на коли будуть?
В роботі. Можливо через тиждень.

91
Проходить якийсь час і знову туди тягне. В зону. В те ізольоване місце від решти світу, після оглядин якого, замислюєшся на життям та його цінностями.
Це принаймі в мене так. Після ЧЗВ ще довго залишається певний післясмак від побаченого, відчутого. А потім, мозок синтезує якусь думку, висновок - і на життєві погляди вносяться корективи.
Побутує думка, що там небезпечно. Від примітивних знань про радіацію, що вона вбиває, в певних індивідуумів і до тих, хто остерігається "важкої" частинки, яка може попасти в організм, підточити здоров'я чи навіть вбити.
Останнє твердження більш реальне, але елементарні правила перебування в зоні ЧЗВ все ж дають змогу захиститись. Навіть, такі, в дечому розсіяні перестороги та боязнь, не мали б бути причиною не побачити це унікальне місце. Слухайте, ми ж не керуємо своїм життям, важливо те, що ми робимо тут і зараз, бо завтра може і не настати. До прикладу, ліпнина старої львівської кам'яниці не вибирає момент, коли і на кого впасти.
А відвідування ЧЗВ - це мудра прочитана книга. Маса візуального матеріалу для обробки інформації!

Відійду від власних ліричних моментів, а напишу краще враження від Зони. Що ж змінилось, за 3 роки, з мого останнього відвідування?

Змінились, друзі, багато чого.
Перше, це руйнація. Популярна Прип'ять та інші місця інтенсивно руйнуються. Опади, погода, вандалізм вносять свої правки в облік зниклого міста.
По прикладу 3 школи, все мокре, стіни тріщать, деякі ось-ось впадуть.  Цей музей під відкритим небом відданий на поталу всім.
Можливо, якщо б були цілими вікна, та хоча б так-сяк латали бітумом дахи, можливо і зберегли на довший термін будівлі.

Але, але... Наразі, туристичний атракціон в керівництва ЧЗВ зараз не в пріоритеті. Є інше - ліс, метал, та інші "корисні копалини".

Було помічено багато свіжих написів балончиком, знищених речей, які ще були цілими зо тридцять років тому. Це прикро, звісно. Наслідок підвищеного зацікавлення до зони. На "боянних" місцях.
В ЧЗВ є маса інших цікавих об'єктів, окрім Прип'яті, Чорнобиля та Дуги, які можуть похвалитись непоганою збереженістю.
Але, це не для всіх туристичних груп. Тому інтенсивно розвивається сталкінг - нелегальні походи в Зону.

Нещодавно з РЛС "Дуга" зірвався та розбився білоруський сталкер. Помер у кареті швидкої допомоги, кажуть, був не зовсім тверезим. Наслідок - поки спиляні перші підхідні драбини (хоча і без них можна вилізти).
А що якщо б це був  турист з офіційної групи? Цілком імовірно, що закрили б офіційні тури.

Скільки протримається Прип'ять, ЗГРЛС "Дуга", деякі придорожні села? Невідомо. Навіть станція, характерний 4 блок під аркою вже не цікавий, та не такий характерний. Могутня арка виглядає стерильною, та чомусь не захоплює своїми розмірами. От цікаво, що під аркою? А всередині? Будь ласка - платіть гроші. На сьогодні - 100$ керівництву ЧАЕС, і ви маєте можливість побачити золотий коридор, БЩУ, можливо ГЦН. Все. І це офіційно. Тут вони швиденько скумекали. Ось вам наочний приклад індустріального туризму, який розвивається семимильними кроками.



В нас була дводенна мандрівка, яка розпочалась з затону в Чорнобилі, де оглянули затоплені баржі, які брали участь у ліквідації аварії 86-го року.



Баркас на ймення Сталкер, якогось локального "Кузміча", адже поруч лісгосп. На ньому мабуть ходять на рибалку, полювання та по ягоди ))



На руїнах прибережної інфраструктури влаштували фотосесію



Тим часом вдалині рибак собі спокійно рибу ловить. А ви кажете радіація... 



От тварин не рекомендують гладити. Ось Yserl одразу взявся за дозиметр. 



Шикарна совєтська зірка з нержавійки на воротах комплексу Дуги, на яку не піднялась рука металхантера.



Коли кілька груп на об'єкті, то не цікаво. Звернули вправо від дуги, в бік військового містечка, яке так і залишилось на всіх картах піонертабором.



В одному з приміщень надибали макет з планом території, включно з антенним комплексом.







Саме містечко практично поглинув оточуючий ліс



Дитячий майданчик захопили мурахи ковалі





Макет винищувача на дитячому майданчику



Стелаж з іграшками в місцевому садочку



Казан з польової кухні перед будинком



Антена стоїть. В її підніжжі, як завжди, аншлаг.







Передвісники весни. Зауважу, що нам тоді дуже пощастило з погодою. Було 15 градусів тепла, сонячно.



Ще заздалегідь вирішили, що в Прип'яті відмітимо восьмоє марта. Ось що з того вийшло:















Побавились з реквізитом, щоб відтворити атмосферу свята :)

Відвідали завод Юпітер, який попрацював частково до 1997 року.
На головних воротах хтось повісив заводського годинника, який ніби свідчить, що час тут застиг.



Видно, що тут добряче його колупають на метали. При відносно збережених приміщенням, артефактів тут обмаль, хоча, де-не-де щось таки вдавалось знайти.





Дахівка на одному з корпусів добряче забруднена



В пошуках документації.



В одному з цехів на столі хтось поклав тріснутий графітовий блок з РМБК-1000.
На щастя, не б/в)



В цехах:



Цей момент був у Сталкері (грі)


Інтроверт в Кубані



Маry Jane, journalist CNN





Піднялись на шістнадцятиповерхівку, зустріти захід сонця.



Лагідний, поліський захід сонця. Залиті ліси теплими кольорами, і це доповнене тишиною. Неймовірне видовище!



Ця все спровокувало романтичну хвилю серед нас:







Я в свою чергу, сфоткався з більш постійним явищем - сонцем



Вид на Прип'ять, арку



Арка, 2 види природного освітлення:




Нічна Прип'ять







Не бриті, та негОлені...



Наш побут в Чорнобилі:



Такий собі філіал Прип'ятьської квартири. Санвузол з сидячою ванною. Була гаряча вода! Щастя!



Знаєте, мене дуже вразили покинуті села ЧЗВ, де ми більшу половину наступного дня пробули. Отримав масу естетичного задоволення, від цього невеликого етнотуру.
Тут дуже гарна природа, мальовничі хатки, подекуди з солом'яними стріхами. Звичайно, почищені, в основному мародерами. Але, якщо ви хочете відчути цю трагедію, через яку люди полишали віками нажиті місця, це саме воно. Крім того, зайдіть у сарай чи стайню. Тут ви побачите заздалегідь заготовлені та поскладані дрова тридцять літ тому, корм для тварин чи знаряддя праці. Ці предмети точно ніхто не рухав, бо не несуть в собі матеріальної цінності, тому вони так і залишились.
Також, траплялись ціпи для молотьби, елементи прялок, рубелі, дерев'яні деталі возів та навіть самоварів.
І живуть там тепер, дикі тварини.

Досі під враженням.



Покинутий зерноочисний комплекс та комбайни




Хатки та їх наповнення







На горищі





Сільське відділення пошти






Вдалині села



Стара грушка та хата





Взуття, яке 30 років тому хтось повісив



M&M`s оленя



Хочеться тут побути довше







Старий човен. Недалеко ріка Прип'ять.



Станина відомої швейної машинки



На дворі трохи фонило, вирішили підкріпитись в хатині. Сміття звісно, після себе прибрали.



В сільській школі



В церкві











Залишаюсь спраглим по цим видам. Надіюсь, що скоро сюди повернусь.




Фотосет з Mary Jane з недобудованою градирнею третьої черги ЧАЕС







Фотографуємо дефрагментований сегмент


Побували й на станції Янів. Це така собі перевалочна база, де масово пиляли метал. Причому, виглядало що нелегально. Шальоно радіоактивні елементи валялись під ногами.

Поруч звалище ІМРів



Ось так приблизно виглядала територія станції Янів



Будівля використовується



Наостанок, втомлені від ходіння та вражень, відвідали Прип'ять. З найцікавішого, проникли у підвали басейну "Лазурний". Наявність збереженого обладнання навіть здивувало.







Були гарні дні, погода, компанія. Дякую всім Вам.
Додавайте свої враження в тему!

92
Додам і своїх вражень.

Найперше, що вразило, то це як головний інженер показував мої фотки на моніторі, питався як туди потрапили та дякував за гарні кадри :)
А от за фото амоніту біля камери, викликало ще тоді збурення. По всім інструкціям він не мав там бути, і не так собі нічийно валятись. Що ж, був лишній раз перевірити безпеку в шахті.

Перед спуском. В затишній, старенькій кімнаті. Такий собі останній форпост колись великого підприємства. Тут можна поїсти, випити чаю, подивитись телевізор. Поруч душ, туалет.
А затишок тут створюють самі ж працівники, які найбільш віддані своїй професії.



1 горизонт



Конюшня, аналог депо. Коники трудились тут до 70-х років. А далі, на зовні вони вже були сліпими. І відправляли їх на бійню  :'(



А запах конюшні зберігся крізь роки



Насоси та майстерні, там же. Стеля в плавних формах, ніби її роками вода обмивала. Але ні, це потоки повітря згладжували форму.





Траверсний підйом



Пласти породи



Поколупали собі трохи полігаліту





Побували в двох луговнях, в одній сухій, та в тій, що заповнена ропою. Ці місця просто фантастичні. На моє переконання, одні з найкрутіших підземних локацій Галичини :) Чи то навіть й України ))





Тут ще й повиловлювали кристали галіту



Естетика діяльності бурильної машини



і ми



Погляд угору - на аварійний, старенький Кюбек



1852 рік!



Почекун в особі Електричкіна



Кімната зв'язку з диспетчером. Приємне лампове світло, автентичний телефон, все в дереві, кушетка. Кайф!



В шахтній капличці. Ікона, схоже принт початку ХХ століття. Цікаво виглядають камінці з місця добуття поруч, філігранно викладені. Композицію доповнюють яйця з полігаліту, які ідеально відшліфовані.



Ну ось і ми, що брали участь у експедиції.



Дякую керівництву шахти, Голему у організації екскурсії а також учасникам!


93
Маю питання: Як там з мобільним звязком та інтернетом? Тобто чи потрібно брати рації для спілкування?
Зв'язок там хороший. Принаймі в тих місцях, де ми будемо.

94
Для всіх:
0)  Паспорт не забути! В Дитятках звісно кльово, але торчати там два дні під відкритим небом?
1)  Одяг по прогнозованій погоді, самі вирішуйте як Вам комфортно;
2)  Шузи – бажано із моцною підошвою - купа битого скла, що хоче залізти Вам просто в ноги;
3)  Шось на голову як хто любить, щоб весняне сонце не спалило лисину як ото Руфуса під Немировом;
4)  In case of дощ – див пункт №1. Хапніть із собов одноразових дощовиків;
5)  Вокуляри: буде декілька місць, де пирдолить по беті шальоно, що слів сказати не є. Місця варто побачити, а окуляри моцно допоможуть в цьому. Звісно, скляні, не пластикова фігня. Але навіть без них буде все ок, але так безпечніше на старість;
6)  Рукавички – маст хев, жеб пилюку не збирати на руки, хоча б дві пари;
7)  Ліхтарик – в руки або наЛобник, маст хев;
8)  Дозиметри-радіометри: як кому цікаво, краще беріть із собов(позичте в друзів) - $10 оренди на добу тупо глупо та розраховано на забугрових туристів. Будьте мудрі та не ведіться на недоречні витрати;
9)  Банки сили(power bank), блоки живлення, модеми, кОбелі до Ваших гаджетів;
10)  Хорієте на шось? (як ото Руфус на алкоголізм чи Інтроверт на клептоманію металу) – хапніть ліки із собов. Лікар є на ЧАЕС та в самому Чорнобилі, де ми мали б ночувати;
11)  Вологі серветки – big pack або 4-5 менших, руки витирати або й дупу;
12)  Вода – 1,5-2 літра/писок доба. Пити буде хотітись шалено, от повірте мну. Можна буде купити в Києві, на заправці по дорозі в ЧЗВ та в самому Чорнобилі в магазині де ми будемо під обід п’ятниці (маю надію, тому куплю в Києві);
13)  Харчування:  мають обідати два рази – п’ятниця та субота (маю надію в столовці ЧАЕС, бо там прекрасно, тру і смачно). У п’ятницю сраня всі матимуть можливість поїсти в Києві, рівно ж як в суботу перед від’їздом -  повечеряти класично в KFC(слабаки йдуть в Пузату Хату). Питання вечері у п’ятницю та снідаку в суботу – it’s up to us. Придбати їжу можна в самому Чорнобилі, як повернемось у п’ятницю ночувати(так, бухло і запивон там можна купити), а от продукти харчування (окрім Мівіни та консервованих/запакованих щільно) викликають деякі сумніви. Тому, я собі із батьком взяв ДПНП-П-6, цього має цілком стати на 2 писки на вечерю/сніданок. Не забувайте про Снікерси та набори із горішків-сцукохфруктів (десь до 30 грн в АТБ)
14)  Атрибутика: можна купити в бариг в Дитятках, можна в магазинах в ЧЗВ. Оскільки перші не працюють в неділю лише, раджу хапнути магніти та інше в самому Чорнобилі(коли їхати туди), а на виїзді поглянути до вищеозначених бариг
15)  Ті хто курить (ба палить) – не кидайте недопалків на землю. Це ж стосується іншого сміття. Краще візьміть із собов кульочок для сміття, викинути йго можна буде згодом.


95
Прикольно, але на ті дати я не зможу.

96
Всім привіт.
Прохання в максимально стислий термін скинути мені персональні дані, в такому порядку:
- ПіБ, країна, дата народження, № паспорта.

Скидайте тут, або в телеграмі.
Дякую.

97
Інженерні Споруди / Re: Полтва
« : 14.02.2019 17:11:14 »
Фото з мосту, на Чорновола



Взято тут

98
Народ, а є якись план відвідин? Я бачу що ми на два дні їдемо.
Що брати з собою і т.д.

В ближчому часі повідомлю.

а що за бусик буде? стоячі місця не берете?

Група вже сформована, вільних місць немає.

99
З'явилося одне вільне місце!
YserL зайняв місце.

100
Знахідки / Re: Фалеристика
« : 08.02.2019 19:28:55 »
Невелика добірочка значків з символікою ЛАЗу та Автобуспрому, яку я збираю.

Цікавий значок Говерляна 74, з логотипом ЛАЗу.