Бував там неодноразово. Охорона є, але вона знаходиться далече від стоянці. Крім того, якщо не залазити у середину літаків, вона не звернеть на вас ніякої уваги.
Також збереглися дві злітні смуги, на яких, якщо ви на авто, можно погоняти.
НЕ треба намагатися пройти через КПП. Він охороняется і вас туди не пропустять. До стоянці можно дістатися по злітній смузі, яка відкрита для всіх.
« Остання відповідь від S.T.A.L.K.E.R. 25.10.2020 17:49:49 »
Куплю або прийму в подарунок металевих солдатиків виробництва СРСР. Цікавить також металева військова техніка (іграшкова) часів СРСР. Монети годинники форма гудзики(вiйськовi) ремнi котелки протигази (цiкавi наприклад пмк,пмг,) Пропозиції прошу сюди або в приват.
« Остання відповідь від Жасмін 25.10.2020 11:15:43 »
Добрий день, однодумці. Одного разу я писала тут відгук про свій перший похід по підземній річці, а саме Полтві в прекрасному місті Львів.
Коли я їхала додому, то отримала фідбек від Bottlehunter ), який порадив мені обов'язково навідатися в дніпровську Половицю. Шлях мій тривав через м. Дніпро і я відразу знайшла людей, які займаються походами в Половицю і могли б влаштувати мені екскурсію, але тут мене чекало невелике (або велике?) розчарування. Хлопці не надавали ніякої необхідної екіпіровки учасникам і цінник був досить завищений. В той момент я вирішила, що я зможу це зробити сама. Помилилася я в своєму рішенні чи ні ви дізнаєтеся далі
Далі я придбала всю необхідну екіпіровку, знайшла супутницю і прийняла рішення відправлятися у Дніпро для такої захоплюючої подорожі по річці. У Дніпрі стояла не надто «льотна» погода і ми переживали, чи можна при такому розкладі йти в річку, але в підсумку було прийнято рішення йти і погода навіть вирішила нас побалувати сонечком. Заплановано приїзд було на більш ранній час, але ви ж знаєте, що ми плануємо одне, а доля вирішує інакше.
Я досить погано орієнтуюся в Дніпрі і, як виявилося, моя супутниця теж, тому нашим найкращим помічником була гугл карта. Якщо чесно, то ми були в сумнівах, чи зможемо знайти вхід, знаючи тільки приблизну геолокацію. Нашим орієнтиром була Червоноповстанська балка. Ми йшли пішки від Автовокзалу, в певний момент вийшли на вулицю Паторжинського і прийшли до цієї балки. Вхід не довелося довго шукати, оскільки він відразу кинувся в очі, коли ми підійшли до балки.
Задоволені ми попрямували прямо в Половицю. Пройшовши трохи, ми виявили імпровізовану лавку посеред річки і не змогли пройти повз. Коли ще ви посидите на лавочці в підземній ріці, правильно?
Просуваючись далі після невеличкого привалу, ми помітили кругле бічне відгалуження від основного шляху і авжеж ми вирішили його дослідити. В кінці тунелю нас чекало вечірне світло крізь решітку і вид на Катеринославський бульвар. Ми навіть наробили фоток, просунувши телефон через решітку.
До речі, десь тут ми залишили пляшечку з запискою усередині. Якщо раптом хтось із вас її знайде, відпишіться. Це було б дуже класно.
Далі ми повернулися і продовжили свій основний шлях. По дорозі нам зустрічалося багато різних старих речей, які цікаво було розглядати, а також незвичайна стара цегла.
Пройшли ми велику відстань і опинилися на роздоріжжі. Одна дорога вела вправо, а інша вліво. Вивчаючи інформацію про цю річку, ми якось упустили цей момент і не знали куди нам потрібно було йти. Зліва вже була вже висохша дорога, а ось справа продовжувалась річка і ми вирішили йти направо. Через якусь відстань стеля була вже нижче і ми йшли зігнувшись (в статтях було сказано саме так, тому ми думали, що вже підходимо до виходу). Ми йшли дуже довго та вже почали відчувати втому. Далі нам зустрілось досить дивне явище для таких підземних річок, це камера. Так-так, камера посеред Половиці. Поруч було місце щоб випростатися і дати спині відпочити. І ми, звичайно ж, туди встали і почали ділитися враженнями, адже остання ділянка шляху була тяжкою. У нас навіть проскочила думка «А можливо мі зможемо відкрити цей люк та вилізти?». Раптово пролунав гучний стукіт чимось металевим по люку. Думка про те, щоб відкрити цей люк швидко зникла. Ніяких більше дій і звуків не було. Мабуть хтось там подумав, що ми вирішили наробити шкоди або зробити щось з проводами, які проходили від камери. А можливо навіть кудись влізти. Карта показувала, що ми знаходимося десь поруч з банком. Але ми же не даремно сюди полізли і нам дуже хотілося знайти вихід та побачити Дніпро. Одже, ми пішли далі.
Ми продовжили свій шлях вперед і йшли дуже довго і постійно в зігнутому стані. Готуючись до походу, ми читали, що вихід повинен був бути «ось-ось», але його все не було і не було. Фітнес-браслет показував, що ми пройшли вже декілька кілометрів і швидше за все на тому роздоріжжі ми повернули не туди. Коліна, спина вже нили, а ми все ушли в позі «зю» і не було навіть натяку на те, що ми скоро вийдемо. Після чергового повороту та відсутності «світла в кінці тунелю» ми вирішили все ж таки йти назад. Дорога назад була ще важче, вже здавалося, що сил зовсім немає. Ми йшли-йшли назад, але ніяк не могли дойти до камери, щоб хоч трошки перевести дух. Кожні пару метрів доводилося відпочивати, обіймаючи свій рюкзак, адже с рюкзаком на спині там точно не вдалося би йти, занизька була стеля. Нарешті ми дійшли до камери і залізли під люк відпочити. Це було наче ковток свіжого повітря, а сил залишалося вже так мало, що хотілося лізти прям через цей люк до того «стукаючого» чувака. Чувак відразу майже відізвався новий гуркітом і ми трошки перелякані пішли далі. Нарешті прийшли до тієї ділянки, коли можна було йти в повний зріст і не згинатися. Тут ми вже йшли швидше і веселіше. Спина і коліна хором сказали спасибі.
На годиннику було вже майже 9 годині вечора, а нам треба було ще пройти велику відстань до входу в Половицю, але все вийшло трохи інакше. Ми натрапили на інший люк, відкрили його і вилізли у якомусь дворі прямо в центрі міста. Втомлені і задоволені ми пішли пити каву
Нехай наше маленька подорож закінчилася не так, як ми припускали, ми не побачили світло в кінці тунелю і не вилізли на набережній Дніпра, але все одно це було дуже цікаво і захоплююче.
« Остання відповідь від Golem 24.10.2020 20:22:04 »
Я вже звик що мені в приват пишуть всякі гомосексуалісти. А чого очікувати… У більшості вилазок Експлорера беруть участь одні хлопці. От вони і думають… Правда RZDS – приємний вийняток і треба брати з них приклад.
типові RZDS на Глинянському
Напевно справа в самих дівчатах. Я не пригадую жодну групу з восьми дівчат які би йшли нелегалом в Зону. Зазвичай одна-дві дівчини зато хлопців хоч відбавляй… Або уявімо собі дівчат які пішли шатали бомбарь щоб там спокійно зробити манікюр. Ржуха, правда? Ба, більше того! Наявність дівчини в компанії дуже часто послаблює всі підозри в охорони . Мовляв «дівчата таким не займаються» тому «щоб я вас більше не бачив»
Поточна статистика реєстрації на форумі сумна. Зареєстрованих дівчат мало, а тих хто лазить ще менше. Я не буду вдаватися у філософські роздуми чому саме так. Натомість зосереджуся на тому «як дівчат зацікавити» urban exploration.
Шість на одну!
Колись поляки відзначилися на весь Євросоюз знявши рекламу своїх заробітчан-сантехніків. Хлопці були підтягнуті, без живота. Приходили за викликом і німецькі домохазяйки були в захваті. Я вирішив піти тим же шляхом. Тому наступні два тижні в центрі Львова у галереї Зелена Канапа, Вірменська 7 красуватиметься моє фото з шоломом Експлорера замість голови. Вхід безкоштовний. Приходьте, насолоджуйтеся, купуйте. Якщо хтось із дівчат зацікавиться що саме приховується за лого Експлорера, то знатиме де нас шукати. Ну а якшо писатимуть хлопці то вже ітак звик.
« Остання відповідь від Golem 22.10.2020 20:11:31 »
А Ви знали що в Чорнобиль можна цілком легально потрапити на власному авто? Переваги очевидні: їздиш де тобі і скільки хочеться. Це не бус, жоден корона вірус не страшний. Ну і виходять хайпові фотки машини на фоні реактора. Також ми взяли участь в поліцейській операції по пошуку сталкерів в зоні. На стороні цих сталкерів, само собою. Вийшла детективна історія з безвісти зниклою неповнолітньою, прослуховуванням телефонів і ящиком Revo. Так що вмощуємося позручніше і читаємо далі.
Все почалося з ідеї фікс поїхати в Зону на двох моїх Джимміках, старому і новому. А коли є ідея то починаєш шукати як її зреалізувати. Один досвідчений дигер, сталкер і просто офіційний гід погодився порішати перепустки в зону.
Група знайомих сталкерів з Вергазом, Саньою Київським та іншими також збиралися в зону на ці ж дати. Але вже нелегалом. Вони попросили доставив їм ящик REVO і палету воду! Наші дві експедиції мали помпезно зустрітися в центрі Прип’яті та потиснути руки. Після чого вилізти на дах шістнадцятиповерхівки і фоткатися на фоні Арки. На наступний день ми підкидаємо всіх бажаючих поближче до Дитяток щоб менше топати назад. І їдемо собі у Львів. Цікаво, весело та по Експлорерівськи нахабно. Жаль що тільки одним Джимміком.
Ящик Рево, початок...
Все пішло не по плану
План для того і є щоб все пішло не по плану. Щойно вони вийшли в Зону та втратили зв'язок на найближчу добу як на Варті опублікували фото неповнолітньої дівчини яку розшукує поліція. Дівчина була з нашої тусовки, ми разом досліджували потік Водний у Скнинівському парку. То ж, не виключено, що нас будуть обдзвонювати з поліції. А в Зоні це паліво і майже гарантоване принімалово. Чому? Зараз дізнаєтеся!
Тушим Паліво
Джиммі - маленька машинка. Сховати в ній ящик REVO і три палети води щоб їх не побачили на КПП «Дитятки» і «Лелів» неможливо. Не треба бути Шерлоком Холмсом аби здогадатися що Женя, ХХХ і Я стільки води не вип'ємо. Значить ми веземо закладку сталкерам. Питання лише яким.. Як на зло, в той день у Зоні було лише двадцять туристів. Це дуже мало. А ми ще й були єдині зі Львова. Отже, сталкери теж мають бути Львівські.
Машина створена для перевозки закладок Сталкерам
Те дивовижне відчуття коли я за кермом в'їхав у Зону Відчуження. Мрія здійснилася! Звідси усе виглядає по інакшому ніж з вікна автобуса. Реальніше та доступніше. Зупиняєшся де хочеш, фоткаєш що хочеш. Ну майже… КПП «Дитятки» фотографувати не можна. На узбіччях деколи таки фонить.
Нарешті я тут!
Їдемо на Дугу
Японець! Після Фукусіми вони в машинах роблять спеціальне місце для наших дозиметрів Терра. Сидить ідеально!
В’їжджаємо у місто Чорнобиль. Тут у нас заброньований готель. Саме так, готель! Чорнобиль - це нормальне жиле місто. З трьома готелями, магазином, церквою і відділком поліції. Мене здивувало що Чорнобиль майже на сто років старіший за Львів.
Магазин в Чорнобилі
Алея Слави
Памятник апокаліпсису зверений із зараженої арматури
Атомна Електростанція знаходиться коло міста Прип’ять за п’ятнадцять кілометрів від Чорнобиля. Десь посередині між Чорнобилем та Прип'яттю розташовується «ДУГА». Це величезні антени які колись виявляли запуски ворожих ракет. Виглядають ці антени просто бомбезно і є одним з символів Зони. Хоча до самої станції відношення не мають. Коло антен є командний пункт. Там колись розміщувалася приймальна апаратура та комп'ютер. Всередину приміщень ми не заходили, це заборонено правилами. Фото в звіті ми взяли в сталкерів
Ці антени Дуги уціліли виключно завдяки радіації. Підірвати їх не можна бо здійметься радіоактивна пилюка, буде землетрус, старий саркофаг і все таке. А різати антени у повітрі вартує дорожче ніж метал з якого вони складаються. От вони і стоять на радість туристам.
Малюнки французького мандрівного хуйдожника. Це перший
Командний центр Дуги
Там було табло де відображалася вся інформація
Пусті стійки з обладнанням на 2 поверсі
Елементна база до-каемкової епохи. 70-і роки
Столовка Дуги
Показано вибух на станції
Ну і всякі щити в командному пункті
Тут добре видно чому саме Дуга. Так проходив сигнал
Хлопець залип в монітор
Оранжеві но...
Пожежна частина щоб гасити Дугу в разі чого
Кінотеатр військового містечка коло Дуги. Окремо фільми для особового складу. Окремо для цивільних.
Тут виголошувалися полумяні промови
Олімпіада 80-х
Ваня пойме
Звалка розкурочених блоків коло Дуги
Колись це все вартувало мільйони карбованців
В будці сторожа все найцінніше
Все що залишилося від зйомок серіалу
Так до карантину возили іноземців
Четвер. Сталкери успішно зайшли в Прип’ять і відписали що сидять голодні, змерзлі і тверезі. Попросили якнайшвидше підвезти запаси. Ми проскочили Рудий Ліс і добре що зупинилися пофоткатися коло знаку Прип’ять. На всіх парах до знаку підлітає поліцейська Нива і починає питатися у туристів чи не бачили вони Сталкерів. Що ми, що інші групи в Прип'яті ще не були. Маємо надійну відмазку. Тому поліція поїхала собі далі.
Я передав інформацію про поліцію нашим щоб ховалися. Бо в Зоні почався шмон і краще почекати поки все вляжеться. Тому ми поїхали фоткати Джима на фоні ресторану Прип’ять, готелю Полісся та інших типових принад. З часу мого попереднього візиту тут побільшало всіляких графіті та поменшало артефактів. ХХХ казав що минулого року тут по дев’ятсот відвідувачів одночасно могло бути.
Класичний селфі спот
Святодій тут би кінчив
І тут також
Автомати з содовою це постійне джерело гранених стаканів для сталкерів
Якась частинка так злобно тут фонить
А це місцева лікарня. Про поширення коронавірусу в ті часи ніхто ше не чув
Дрочити - 100% ефективність!
Журнал абортів тих, хто не послухався
№2
VIP палата для малят начальства
Тут робили аборти
№3 Зачаття
№4 Готовий продукт. Ця картина мені подобається найбільше
Лікарняні будні
№5 Діти підросли і пішли до школи
Дивно шо обладнання не демонтували і не продали. Все атки воно коштувало троха рублів
У підвал з одягом пожежників ми не спускалися
Прип’ять стає значно цікавішою коли ти на авто і нема людей. Відчуваєш себе нелегальним дослідником який потрапив у закинуте місто. На машині відсутня рутина подорожей великою групою. Оце вічне зайшов, вийшов. Через вікно нічого не видно. Не вистачає часу роздивитися. То ж я повністю задоволений що поїхав саме за кермом.
Колись і тепер
І як таке чудо вціліло всі ці тридцять років!
Арка
Вид на центр Припяті
Десь там зачаїлися наші
Підераси
Робили на совість. Союз розвалився, герб лишився.
Збережу тут пару фоток Джима шоб потім знав де шукати
Дональд Трамп
Радянський супермаркет
Найвпізнаваніша фотка з Чорнобиля
І тут я вперше побачив кажана сережд білого дня. Він просто собі літав попри нас <a href="http://www.youtube.com/watch?v=x7f9JOka7WM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=x7f9JOka7WM</a>
Ми гуляли коло одного з під'їздів коли до нас з кущів вискочив… поліцейський. Він подивився на Женю і недовірливо спитав:
- Скільки тобі років?
Женя назвала цифру значно більшу за шістнадцять. Поліцейський розчаровано розвернувся і передав по рації що це не ті. Але з цього моменту вони нас вже не полишали і ходили по п’яткам. Ми ж зв’язали нашу львівськість, ящик Рево, сталкерів та зниклу безвісти неповнолітню дівчинку і нам стало зрозуміло кого саме вони шукають.
Нас пильнують
Але ж у нас є Джиммік! Тому ми швиденько від'їхали у протилежний від них край Прип’яті, по шуріку заховали все добро, поставили точку на карті та й поїхали ніби ми тут просто милувалися красотою покинутого міста. Справу зроблено, можна відпочивати! В честь українській поліції хочу сказати що вони таки встигли підійти десь на вісімсот метрів до нашої машини. Але в цей час ми вже сиділи у Джимміку і це їм нічого не дало. То ж наші матимуть що їсти та пити.
Випадково знайшли в одній з квартир
Настав вечір. Втомлені ми верталися до готелю як мені подзвонив невідомий номер.
- Вас турбує залізничний райвідділ міліції. Чи знаєте Ви ААА і БББ?
- Давайте не будемо грати в хованки. В нас є інформація що вона знаходиться в Чорнобилі. Передайте щоб скинули свою фотографію з написом що все добре. А ми тоді закриємо справу.
З такими от краєвидами я вів всі ці розмови
Пятий енергоблок
Я пообіцяв шо напишу в загальний чат і якщо вона його прочитає то я фотку перешлю. А він, в свою чергу, попросив щоб я пояснив «дітям» що лазити погано.
На КПП «Лелів» охоронець ну дууууже незадоволено дивився на наш пустий багажник. Але формально ми нічого не порушували. Викинули продукти в яму у центрі Прип’яті де все сміття лежить. Щоб не заважали. Далі готель, повна відсутність звязку з нашими. Далі тишина як в підземній шахті і міцний сон до ранку.
На наступний день ми поїхали на лівий берег Прип'яті, на нетуристичні місця. Тут знаходяться відносно цілі покинуті села. Туристів сюди возять рідко, мародери їх теж минували. В одному з крайніх сіл «Красне» є одна з трьох вцілілих церком у Зоні. Ми думали спокійно тут погуляти поки все там не вляжеться в Прип’яті. А тоді поїхати наших підвозити. Але де там! Посередині дороги нас наздогнала нацгвардія. Потім ще кілька авто проїхало. З документами в нас все було гаразд, але не покидала думка «щось їх тут забагато…». А потім Вергаз написав що їх прийняли. Прийшли до них просто у квартиру і спиталися «Ви знаєте де знаходитеся?»
Сьогодні ми перші хто розбудив цю ахрану
Дорога по лівому берегу Припяті
Згорівший ліс. Як сюди перекинувся вогонь через річку - загадка.
Все що лишилося від згорівших хат
Ці комбайни колись збирали радіоактивну пшеницю і відправляли в штати за пів ціни
Гриби фонять менше ніж комбайн
Ну звісно! Нам сюди!
Залізниця на Сволотич. Зараз проїде електричка.
Нацики
село Красне
Тут попереднього разу ми їли сухпайки і чекали Роя
Одна з трьох церков що збереглися в ЧЗВ
Ліземо на Дзвінницю
От шо мені не подобається в православії так це от ці дзвони з газових балонів. Якось дуже по пролетарськи
В школі відчутно поменшало паперів
Дитячі малюнки тих часів
Прочитавши назву книжки я спочатку подумав щось інше
Як нові! Аж не віриться що їм стільки років!
Всередині ощадкаси
Якщо ви думаєте що це просто знайти сталкера у Прип’яті то це зовсім не так. Місто на 50 тисяч мешканців. Один будинок це дев'ять поверхів, кілька під’їздів і купа квартир. Фізично обійти всі ці квартири дуже часо-трудоємко. А таких будинків тут під сотню! Якшо сталкери самі себе не спалять шумом, світлом чи ще якось то єдиний спосіб це….
Вірно, прослухати їх мобілки! Саме так, за словами поліції, вони їх і знайшли. Інтернет був поганий а телефон тягнув. От хтось і проговорився по телефону де вони живуть. А також в якому будинку знаходиться закладка. Прослуховувати телефони без рішення суду, само собою, що незаконно. Але ж ніхто нікого не слухав… Поліція це в жарт говорили. Вони просто випадково натрапили на квартиру зі сталкерами.
Навіть попри нечесні методи пошуку вони не знали де саме закладка. Разом зі сталкерами мусіли добряче її пошукати. То ж нам було приємно що ми гарно все заникали.
Від поліції всі сталкери отримали по цінному сувеніру із зони, такий не купиш у ларьку Чорнобиль-туру. А саме: адмінпротокол за проникнення.
Може і добре шо їх прийняли. Починався дощ і йти ще стільки само назад було би дуже важко. Та й поліція і батьки видихнули з полегшенням.
Класичний ракурс!
Фон стабільний
Басейн що працював до 1998 року
Щось стрілки не ту годину показують
Дитячий протигаз в школі
Тут яма. Обережно автомобілісти. Реально можна провалитися
Дитячий садок
Недавно тут був ремонт
До нього люди відносяться по різному
Але хтось старався, працював. Тому шкода праці
Ура! Я знайшов збитий літак.
Авто Транспортноє Хозяйство
Тоді цим танком розстрілювали ліквідаторів-дезертирів. Щоб "добровільно" йшли прибирати радіоактивні відходи
А зараз просто іграшка
Точно! Наступний значок Експлорера виглядатиме саме так
Каналізаційно-Насосна станція в Припяті
Всередині типовий глибокий колодязь
Прип’ять опустіла. Вцілілі Сталкери обнагліли вкрай і повилазили на поверхню. За пів дня ми двічі їх випадково зустріли поки спокійно оглядали школу, басейн, дитячий садок, Юпітер, АТХ і градирню. По суті побачили все що нас цікавило та й поїхали на вихід
Юпітер
Тут наливають пиво "Чорнобильське Світле"
Цікаве місце?
А Х*й там!
Всередині вентцеху
Бокс з ведмедем-мутантом який вирвався на волю
Вже збився їх рахувати
Лівосторонній та правосторонній рух Гусів
Лампова радіола 60-х років. Дивно, бо Юпітер був сучасний завод і тут мали бути транзистори
Тоска одним словом. Все цікаве вкрадено до нас.
Діснейленд по Українськи
Ну все, їдемо на вихід. Вєргаз завьот!
Градирня. Була по дорозі то ми і заскочили.
Градирня це був великий душ який охолоджував воду з електростанції. Бо потужності річки не вистачало.
Останній на сьогодні
КПП "Дитятки"
Все чисто! Можна їхати додому
Половина Експлореру була б розчарована моїм звітом якби я не сфоткав їм оце. Обід в Зоні на ЧАЕС
За 168 грн в центрі Львова можна поїсти краще
На КПП «Дитятки» стояв Вергаз, Саня і купа ментів. Саня, як завжди, був у центрі уваги. Виявляється ментів викликав він сам. І він же від них зараз отримував тягла. А все почалося з…. Ні, не з дівчини. А з того самого ящика Рево. Випивши кілька банок хлопці почали фоткатися з ним на КПП «Дитятки.» Звідти вийшов АТО-шник Вова і ножом попробивав усі банки. А також знищив пиво і знешкодив пляшку горілки яку Влад проніс через всю зону. Саня не зміг цього стерпіти та вирішив його «провчити».
Все почалося з цієї фотки
Потім було таке... <a href="http://www.youtube.com/watch?v=F72EZsEyIkE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=F72EZsEyIkE</a>
Коли ми приїхали коло хлопців вже кучкувалися поліцейські
Спочатку була одна машина, потім стало дві. В Шевроле Вергаза заставили написати пояснюючу. При тому що він вже мав протокол. Ми ж мусіли довго і нудно його чекати.
Характерна поза Сані в якій він не встаючи просидів весь час поки я був на КПП "Дитятки"
Дивлячись на відео дії охоронця адекватними назвати важко. Як і бажання неповнолітніх сталкерів бухати прямо на КПП. Так шо 1:1. Знайому Сані продовжували тримати у райвідділі в Чорнобилі аж поки за нею не приїдуть батьки. А ми з Вергазом поїхали у Львів. А Саня лишився проконтролювати цей процес.
Вечір і розслабуха
А це вже ранок і нас чекають нові пригоди. Але про це в наступному звіті
На завершення перепрошу всіх сталкерів кого прийняли в той день через пошуки неповнолітньої. Ніхто цього спеціально не хотів.
Telegram чат
Facebook
Instagram
Напишіть нам
Donate Експлореру
Останні повідомлення
Контактуйте з галереєю
