Telegram чат
Facebook
Instagram
Напишіть нам
Donate Експлореру
Останні повідомлення1
Інженерні Споруди / Золото Карпат або Штольні коло Берегово
« Остання відповідь від Golem Сьогодні о 09:28:48 »- Що може бути цікавого в шахті? – запитаєте Ви. – «Людей туди на каторгу посилали!»
- А якщо це Золота шахта? – відповім я питанням на питання. Лізти в золоту шахту куди благородніше ніж у вугільну. 😊
Досвідченіші люди добре памятають шумиху в пресі навколо золотих копалень на Закарпатті. У всіх нас тоді була одна думка: «Крадуть!». Як інакше простій людині пояснити нерентабельність видобутку золота? Ось простий розрахунок. В тонні руди шість грам золота. Якщо переробити стандартну 20-и тонну вантажівку ОНУР-а породи, то получиться 120 грам чистого золота. Гроші це немалі, а вантажівка породи по шахтним міркам це ні про що.
Та насправді не все так просто. Золото в породі знаходиться у вигляді мікроскопічних смужок що навіть очима їх не побачиш. Тобто ніяких злитків тут не буває! Відділяти золото від породи можна або промиванням, або хімічними методами. Перший варіант і використовувався в часи Кучми. Але він був недосконалий тому половина золота викидалася з промитою породою. Хімічний метод ефективніший і дешевший. Але наш народ як тільки чує слово «Хімія» то тут же стає на рога. Тому цей варіант не дали впровадити.
В березні місяці інвестор почав відновлювати там виробництво і ставити сучасніше обладнання. А це означає що зводити паркани та забутовувати входи. То ж, поки не пізно, ми вирішили туди навідатися щоб відносно легко помилуватися жовтими штольнями.
Коалінова шахта
Відновлене виробництво
Спуск в Золоту Шахту
Короткий підсумок:
1) Ми(Electri4king, Vasi4, Назар і Golem) облазили кілька штолень що ведуть в головну шахту, оглянули видобуток коаліну і розвідали ситуацію зі спуском в головний ствол.
2) Штольні розкидані на схилі гори Кукля. Найвища штольня розташована на висоті 240м.н.р.м, найнижча 160м.н.р.м. Довжина по прямій більше кілометра. Є багато бокових кімнат де вівся видобуток породи.
3) Усі штольні зі значними завалами. Металеві тюбінги що підтримують стелю дбайливо вирізані.
4) Найбільш діючою з усіх виявилася коалінова штольня. Все обладнання на місці, я навіть прохідний комбайн. Згідно записів люди тут були менше року тому.
5) Ми дослідили адмінбудівлю та сфотографували багато цінної документації по шахті, включаючи її детальний план. Буде доступно для своїх.
6) Ми заночували коло головного ствола і зробили пробний спуск в нього.
7) За весь час до нас ніхто не підходив і не питався: «Хлопці що ви тут шукаєте?!»
Тунель що веде вглиб гори
Такі завали нам зустрічалися по дорозі. Перелазиш і йдеш далі
А може там золото?
Goldem перевірив золото на справжність
Ось де ми були
Тут і у всьому звіті всі професійні фотки то Васіча. Решту то мої з телефону.
Ну а тепер історія попорядку. Все почалося багато років зі звіту тому де наші хлопці шукали вхід у Золоту Шахту. Потім ми досліджували Соляну шахту і там захотілося додати нашим пригодам блиску. То ж Васіч запропонував як буде тепло злазити в Золоту шахту. «А чом би і ні!» - подумав я і чухнув туди на перший же зов.
Жовта порода в шахті
Тут і далі по тексту під словами «Золота Шахта» я матиму на увазі комплекс споруд який включає в себе не тільки шахту, а ще й штольні(горизонтальний вхід у виробітку з поверхні), штреки(горизонтальний але без виходу на поверхню), вентканали, фурнелі(вертикальні переходи між горизонтами) і всі решта шахтні приналежності. Який був наш початковий план я теж не писатиму. Бо все ітак було пішло не по плану але вийшло дуже класно.
Карпатський хайвей зі Львова в Берегове минає швидко за цікавими розмовами. Закуповуємся в місцевому супермаркеті Опіллям, водою, продуктами та іншими потрібними речами та й їдемо в село Мужеложичі. Одразу при вїзді звертаємо ліворуч і білою камяною дорогою деремося вгору попри виноградники. Орієнтуємося на силікатний корпус адмінбудівлі.
Збираюся в похід
Адмінбудівля
Досліджуємо що вони там повстановлювали
Доволі швидко перед нами постає синьо-білий корпус відновленого виробництва. Поруч запарковані автівки і навіть є поліція охорони. Проскакуємо це місце і паркуємося за поворотом на розвилці коло компресорної станції. Дорога прямо веде до штолень і перегороджена колючим дротом. Дорога ліворуч веде на закинутого стволу шахти.
Закинута компресорна станція
НДІ Опілля переймає досвід
Востаннє тут працювали в 2006 році
Вхід у штольню 23 поруч з компресорною
Троха вище якийсь навантажувач породи
Так виглядає завал зверху
Підходимо до коалінової штольні 28
Двері за трьома печатками
Досліджуємо гору Кукля
Дайте підзарядитися
Вежа на вершині. Може виліземо?
Така табличка, як не вилізти!
Пустіть у рукавичку
Ми тут нові, нічого не знаємо. Засидівшіся з дороги кидаємося в розвідку в одних шортах і з мобільними телефонами в руках. Деремося напролом через зарослі ожини, акації і драпу в пошуках стволу. І це була помилка йти непідготовленими в розвідку. Бо практично одразу ми знайшли компресорну станцію, два входи в золоті штольні, закриту коалінову штольню, величезну адмінбудівлю і будку ретранслятора на вершині гори. Причому що до будки йшло десь двісті метрів кабелю який просто лежав на землі і не був підключений. Виходить що місцеві цигани непогано заробляють на гашиші і коноплі, тому до металізму не опускаються. Брудні,покусані і поцарапаті ми вертаємося до машини.
Тяга з штольні 29, значить можна лізти!
Ми на розвідці. тому далеко не йдемо
Заварений вентствол штольні 23
Вид на Європу
Сучасні ємності для промитої води
Стела коло Адмінбудівлі
Всередині типовий живопис
Такі номерки видають коли спускаєшся в шахту
тут же видавали і когонки. Але їх вже розкурочили
Васіч вивчає прилеглі території
І як тут знайти шось корисне?
Порода поруч з адмінкою
Винні погреби в будинку навпроти. Ото я розумію шахтарі!
Нетронутий компресор і газоаналізатори
Вже пята вечора, а їли ми ше як ранком на Окко в Сколе. Підкріпившись вирішуємо дослідити штольню номер 29. Широкий і відносно чистий прохід манить своєю прохолодою. По залишкам шпал йдемо вперед. Доволі скоро перед нами зявляється завал майже до стелі. Пролазимо його і йдемо далі. Завали повторюватимуться і повторюватимуться аж поки не впруться у вертикальний рудоспуск. Далі пройти нам не вдалося.
Обід дослідника
"Чого ви всі такі серйозні?"
Вид в сторону Карпат
Васіч прийняв дозу Опілля
Нічого такого, інакше до тих дротів просто не дотягнешся
Ефективний релакс після обіду
Місця шалених людей
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=QQSdfJvVhVc" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=QQSdfJvVhVc</a>
В цій штольні велася або розвідка або видобуток породи. Тому що всюди є багато бічних вибраних кімнат та прокладена колія. Також присутні фурнелі на інші горизонти. Спочатку, при вході в штольню, порода була сіра. Але з часом вона почала потроху червоніти як цнотлива дівчина на непристойний жарт. Перед завалом порода мала яскраво жовтий колір що місцями переходив в рожевий. А далі йшов крейдяно-білий коалін. Що порода, що коалін мали констистенцію мокрої глини. Тобто руками їх можна було запросто покришити.
Стіни вкриті тонким шаром бетонної штукатурки
Рудоспуск вниз
Йдемо далі вглиб гори
Бетон закінчився, почалися завали
Для масштабу, там вдалині тюбінги і завал. А також забутовано цеглою. Зато ліворуч можна пройти
Фурнель на інший горизонт
Стоп, розвилка, тормози, швидкість
Вихід назовні
Тут дерева прориваються у шахту
210 метрів над рівнем моря
В одномі місці ми не могли пролізти і кинули пляшку Опілля вперед щоб звільнити руки. Аж раптом зі стелі відірвалася велика брила золотоносної породи і завалила пляшку. Ми аж завищали від радості! Бо перед нами відкрився новий прохід!
Йдемо досліджувати глибини Морії
Це не постановочна фотка. Ми справді через ці завали проходили
Чому в шахті завжди треба мати запасне світло. Бо звалишся в таку от фурнель і гайки тобі
Виробітка без будь-якого укріплення
Назар часто подавав класні ідеї шо нам далі робити
Ну і для геологів я пофоткав троха породу
Вертикальна фурнель що йде вгору а не вниз як попередня. Біле це каоліт
Перехід жовтої породи в каоліт
Кінець. Ще одне провалля. Кажани масово літали кудись далі. Але ми не стали йти
Один Васіч жовтої породи, один - білої.
Я б зробив таку декоративну плитку для ванної
Сувенір напамять
Закінчилося Опілля, Васіч пє воду
Якщо почитати історію то видуботок золота в Мужієво вівся ще як дві тисячі років тому. Жили золотоносної породи йшли в каоліні (це глина з крейдою). Люди шукали ці жили і повністю їх переробляли. Я от подумав що золото і біткоін мають насправді дуже багато спільного. Що то що то важко добувати і його кількість обмежена. Що то що то використовується як гроші, хоча насправді практичної користі з нього було мало в ті часи.
Так от, перед нами відкрився прохід в чисто коалінову штольню, вхід до якої знаходився дещо вище і був за трьома печатками. Ці дві системи, по ідеї, не повинні були зєднуватися. Але…
Може хтось себе тут пізнає
депо
Приточно-витяжна вентиляція
Вхід зсередини
Після депо доволі скоро почалися завали. То ж цей поїзд нікуди вже не поїде
Назар пробує пофіксати шахту
Зварочний апарат в шахті
Стан коалінової штольні такий ніби тут щойно закінчилася зміна. Інструмент, заряджені вогнегасники, тюбінги, електрика, лампочки - все на місці. Попід стелю йдуть дві грубезні труби вентиляції. Всередині прокладена колія і на чільному місці стоїть електровоз з причепленими вагонетками. У Васіча розширилися зінниці і включився режим гіперактивності. Він почав гвалтувати той бідний електровоз всіма можливими способами лиш би він завівся. Та попередня зміна розрядила акум і вимкнула електрику. То ж прокохавшись з годину незадоволений Васіч пішов з нами далі досліджувати цю систему.
Коалінова кімната
Бур
Далі електрики нема, кабель завалило
Батарея електровоза дохла
Спуск на другий горизонт
Шахтні гриби
Під ними відходи їх життєдіяльності
Васіча вистачить і на два Паровоза
Це фігня а не завал, розчистимо!
В кінці тунелю
Фотки краще передають ту білизну і стерильну чистоту коалінових шахт. Тут є два горизонти десь 10 -20 метрів висоти між ними. Видуботок вівся комбайном. Він ще й досі стоїть в одному з тунелей другого горизонту. Перший горизонт після депо доволі швидко перекриває завал. Але якшо його обійти то опиняєшся у великій просторій сніговій печері з безліччю невеликих кімнат. На другий горизон веде людський ходок по деревяній драбині.
Цей великий хробак що створив підземний світ
Для масштабу
Всі написи на Моравській мові
Повністю робочий електровоз
Поки Васіч фотодрочив ми пішли людським ходком на 1 горизонт, але за завалом
нічого цікавого, просто пуста порода і все
Та ми вертаємся назад і, перелізши ще один завал, спускаємся на той же другий горизонт але вже по колії. Тут раптово починає пищати дозиметр! 0.6-0.8uSv. Не смертельно, але робітники дозу могли і отримати, якщо це тільки не радон. На другому горизонті суттєво прохолодніше ніж на поверхні, лише 16 градусів. За рахунок цього зі стелі звисають величезні і надзвичайно мякі грибки. Вони нагадують цукрову вату чи комір зимового пальто.
Майже як на новий рік
Застали Васіча на гарячому
Моя баба би сказала "Кавалєр!"
тут вже троха менше, 0,6
Їдемо на вихід
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=y-xjW51_AcY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=y-xjW51_AcY</a>
На другому горизонті стояв ще один маленький електровозик який, о щастя, був заряджений. То ж Васіч урочисто провіз нас 200 метрів до кінця тунелю де стояв чеський гірничий комбайн. Якби в шахті була електрика я думаю він запросто би завівся і продовжив проходити тунель. А так то просто гарний обєкт для фотодрочу!
16 градусів, доволі тепло
Металева зварна рама в шахті
Піднімаємся нагору
Все, кінець дороги
Троха відпочиваємо
Фото Васіча
Вийшли нагору ми вже затемна і переїхали до вертикального ствола в шахту. Це доволі віддалене від людей місце і можна спокійно заночувати в наметах. Повний місяць, вид на вогні Берегове. Ще би вода тут була то можна пластунський табір робити. Пробую заснути та не можу. Не пройшло і доби а вражень як за тиждень. Голова хоче це все переварити, а тіло вимагає спокою.
Дорога до відпочинку
Васіч дивиться своє відео з паравозіками
Машина не промокає і храпоізоляцію має непогану
Місце ночівлі коло ствола
Чистяк!
Вранці ми виявили що жорстко лоханулися з водою. Ми розраховували на дощ і навіть купили дощовики в Берегове. А була реальна спека і води в нас нема. Їхати десь далеко влом. Васіч спустився в ствол перший і виявив що далі вниз драбин нема. Всі підчисту зрізано. Тобто треба лізти по арматурі. А ще що в нас лише одна система. В принципі лізти можна і без страхівки, але для чого ризикувати? Друге але що в шахті жарко. Там порода окислюється повітрям і виділяється тепло. То ж без води там ходити не в кайф. Тому довго вагаючись ми все таки прийняли рішення спуститися туди іншим разом. А натомість пішли спускатися в ще один вентиляційний ствол.
Васіч йде перший
До дна без саннімена ніяк не досвітиш
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=ogr080vnXP8" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=ogr080vnXP8</a>
Назар фон Мазох заглядає в закриту шахту
Прямо на нас зиряють камери звідси
Вентствол знаходиться коло однієї заваленої штольні номер 23. Спуск вниз десь двадцять метрів на шнурку. Всередині є приблизно пятсот метрів ходів. Закінчується все новенькою бетонною забутовкою. Таке враження що вони ізолювали головну шахту від бокових непотрібних штолень. А так то стан штольні плачевний. Все вирізане, таке враження що за кілька років вхід самозавалиться. Один вузьких завал вів на поверхню. Я тихенько проліз, підкрався до вентшахти ззовні і гучним голосом спитав «Хлопці! Що ви тут шукаєте?!»
Знайшли ще купу штолень де ми не були
Всередині штольні 23 за завалом.
Повна розруха і дестРой
Сучасна забутовка на роздоріжжі
Крематорій в шахті? Гм.. А це ідея!!!
Куски зі стелі сипляться нам на голови
Один з тупиків
То ж треба так нагло різати тюбінги в себе ж таки над головою
Зато порода тут красива
Там далі цегляна забутовка і все
На цій оптимістичній ноті я завершу звіт по шахтах. Васіч ще хотів лазити і лазити. Але ж в нас по дорозі є ще величезний бункер в лісі. То ж взявши по самородку ми якимось дивом запакувалися в джиммік і врубали ось цю пісню
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=n3K7bYoaUgo" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=n3K7bYoaUgo</a>
Щаслива людина після полазок
Васіч читає камєнти що в нього шкари брудні
- А якщо це Золота шахта? – відповім я питанням на питання. Лізти в золоту шахту куди благородніше ніж у вугільну. 😊
Досвідченіші люди добре памятають шумиху в пресі навколо золотих копалень на Закарпатті. У всіх нас тоді була одна думка: «Крадуть!». Як інакше простій людині пояснити нерентабельність видобутку золота? Ось простий розрахунок. В тонні руди шість грам золота. Якщо переробити стандартну 20-и тонну вантажівку ОНУР-а породи, то получиться 120 грам чистого золота. Гроші це немалі, а вантажівка породи по шахтним міркам це ні про що.
Та насправді не все так просто. Золото в породі знаходиться у вигляді мікроскопічних смужок що навіть очима їх не побачиш. Тобто ніяких злитків тут не буває! Відділяти золото від породи можна або промиванням, або хімічними методами. Перший варіант і використовувався в часи Кучми. Але він був недосконалий тому половина золота викидалася з промитою породою. Хімічний метод ефективніший і дешевший. Але наш народ як тільки чує слово «Хімія» то тут же стає на рога. Тому цей варіант не дали впровадити.
В березні місяці інвестор почав відновлювати там виробництво і ставити сучасніше обладнання. А це означає що зводити паркани та забутовувати входи. То ж, поки не пізно, ми вирішили туди навідатися щоб відносно легко помилуватися жовтими штольнями.
Коалінова шахта
Відновлене виробництво
Спуск в Золоту Шахту
Короткий підсумок:
1) Ми(Electri4king, Vasi4, Назар і Golem) облазили кілька штолень що ведуть в головну шахту, оглянули видобуток коаліну і розвідали ситуацію зі спуском в головний ствол.
2) Штольні розкидані на схилі гори Кукля. Найвища штольня розташована на висоті 240м.н.р.м, найнижча 160м.н.р.м. Довжина по прямій більше кілометра. Є багато бокових кімнат де вівся видобуток породи.
3) Усі штольні зі значними завалами. Металеві тюбінги що підтримують стелю дбайливо вирізані.
4) Найбільш діючою з усіх виявилася коалінова штольня. Все обладнання на місці, я навіть прохідний комбайн. Згідно записів люди тут були менше року тому.
5) Ми дослідили адмінбудівлю та сфотографували багато цінної документації по шахті, включаючи її детальний план. Буде доступно для своїх.
6) Ми заночували коло головного ствола і зробили пробний спуск в нього.
7) За весь час до нас ніхто не підходив і не питався: «Хлопці що ви тут шукаєте?!»
Тунель що веде вглиб гори
Такі завали нам зустрічалися по дорозі. Перелазиш і йдеш далі
А може там золото?
Goldem перевірив золото на справжність
Ось де ми були
Тут і у всьому звіті всі професійні фотки то Васіча. Решту то мої з телефону.
Ну а тепер історія попорядку. Все почалося багато років зі звіту тому де наші хлопці шукали вхід у Золоту Шахту. Потім ми досліджували Соляну шахту і там захотілося додати нашим пригодам блиску. То ж Васіч запропонував як буде тепло злазити в Золоту шахту. «А чом би і ні!» - подумав я і чухнув туди на перший же зов.
Жовта порода в шахті
Тут і далі по тексту під словами «Золота Шахта» я матиму на увазі комплекс споруд який включає в себе не тільки шахту, а ще й штольні(горизонтальний вхід у виробітку з поверхні), штреки(горизонтальний але без виходу на поверхню), вентканали, фурнелі(вертикальні переходи між горизонтами) і всі решта шахтні приналежності. Який був наш початковий план я теж не писатиму. Бо все ітак було пішло не по плану але вийшло дуже класно.
Карпатський хайвей зі Львова в Берегове минає швидко за цікавими розмовами. Закуповуємся в місцевому супермаркеті Опіллям, водою, продуктами та іншими потрібними речами та й їдемо в село Мужеложичі. Одразу при вїзді звертаємо ліворуч і білою камяною дорогою деремося вгору попри виноградники. Орієнтуємося на силікатний корпус адмінбудівлі.
Збираюся в похід
Адмінбудівля
Досліджуємо що вони там повстановлювали
Доволі швидко перед нами постає синьо-білий корпус відновленого виробництва. Поруч запарковані автівки і навіть є поліція охорони. Проскакуємо це місце і паркуємося за поворотом на розвилці коло компресорної станції. Дорога прямо веде до штолень і перегороджена колючим дротом. Дорога ліворуч веде на закинутого стволу шахти.
Закинута компресорна станція
НДІ Опілля переймає досвід
Востаннє тут працювали в 2006 році
Вхід у штольню 23 поруч з компресорною
Троха вище якийсь навантажувач породи
Так виглядає завал зверху
Підходимо до коалінової штольні 28
Двері за трьома печатками
Досліджуємо гору Кукля
Дайте підзарядитися
Вежа на вершині. Може виліземо?
Така табличка, як не вилізти!
Пустіть у рукавичку
Ми тут нові, нічого не знаємо. Засидівшіся з дороги кидаємося в розвідку в одних шортах і з мобільними телефонами в руках. Деремося напролом через зарослі ожини, акації і драпу в пошуках стволу. І це була помилка йти непідготовленими в розвідку. Бо практично одразу ми знайшли компресорну станцію, два входи в золоті штольні, закриту коалінову штольню, величезну адмінбудівлю і будку ретранслятора на вершині гори. Причому що до будки йшло десь двісті метрів кабелю який просто лежав на землі і не був підключений. Виходить що місцеві цигани непогано заробляють на гашиші і коноплі, тому до металізму не опускаються. Брудні,покусані і поцарапаті ми вертаємося до машини.
Тяга з штольні 29, значить можна лізти!
Ми на розвідці. тому далеко не йдемо
Заварений вентствол штольні 23
Вид на Європу
Сучасні ємності для промитої води
Стела коло Адмінбудівлі
Всередині типовий живопис
Такі номерки видають коли спускаєшся в шахту
тут же видавали і когонки. Але їх вже розкурочили
Васіч вивчає прилеглі території
І як тут знайти шось корисне?
Порода поруч з адмінкою
Винні погреби в будинку навпроти. Ото я розумію шахтарі!
Нетронутий компресор і газоаналізатори
Вже пята вечора, а їли ми ше як ранком на Окко в Сколе. Підкріпившись вирішуємо дослідити штольню номер 29. Широкий і відносно чистий прохід манить своєю прохолодою. По залишкам шпал йдемо вперед. Доволі скоро перед нами зявляється завал майже до стелі. Пролазимо його і йдемо далі. Завали повторюватимуться і повторюватимуться аж поки не впруться у вертикальний рудоспуск. Далі пройти нам не вдалося.
Обід дослідника
"Чого ви всі такі серйозні?"
Вид в сторону Карпат
Васіч прийняв дозу Опілля
Нічого такого, інакше до тих дротів просто не дотягнешся
Ефективний релакс після обіду
Місця шалених людей
В цій штольні велася або розвідка або видобуток породи. Тому що всюди є багато бічних вибраних кімнат та прокладена колія. Також присутні фурнелі на інші горизонти. Спочатку, при вході в штольню, порода була сіра. Але з часом вона почала потроху червоніти як цнотлива дівчина на непристойний жарт. Перед завалом порода мала яскраво жовтий колір що місцями переходив в рожевий. А далі йшов крейдяно-білий коалін. Що порода, що коалін мали констистенцію мокрої глини. Тобто руками їх можна було запросто покришити.
Стіни вкриті тонким шаром бетонної штукатурки
Рудоспуск вниз
Йдемо далі вглиб гори
Бетон закінчився, почалися завали
Для масштабу, там вдалині тюбінги і завал. А також забутовано цеглою. Зато ліворуч можна пройти
Фурнель на інший горизонт
Стоп, розвилка, тормози, швидкість
Вихід назовні
Тут дерева прориваються у шахту
210 метрів над рівнем моря
В одномі місці ми не могли пролізти і кинули пляшку Опілля вперед щоб звільнити руки. Аж раптом зі стелі відірвалася велика брила золотоносної породи і завалила пляшку. Ми аж завищали від радості! Бо перед нами відкрився новий прохід!
Йдемо досліджувати глибини Морії
Це не постановочна фотка. Ми справді через ці завали проходили
Чому в шахті завжди треба мати запасне світло. Бо звалишся в таку от фурнель і гайки тобі
Виробітка без будь-якого укріплення
Назар часто подавав класні ідеї шо нам далі робити
Ну і для геологів я пофоткав троха породу
Вертикальна фурнель що йде вгору а не вниз як попередня. Біле це каоліт
Перехід жовтої породи в каоліт
Кінець. Ще одне провалля. Кажани масово літали кудись далі. Але ми не стали йти
Один Васіч жовтої породи, один - білої.
Я б зробив таку декоративну плитку для ванної
Сувенір напамять
Закінчилося Опілля, Васіч пє воду
Якщо почитати історію то видуботок золота в Мужієво вівся ще як дві тисячі років тому. Жили золотоносної породи йшли в каоліні (це глина з крейдою). Люди шукали ці жили і повністю їх переробляли. Я от подумав що золото і біткоін мають насправді дуже багато спільного. Що то що то важко добувати і його кількість обмежена. Що то що то використовується як гроші, хоча насправді практичної користі з нього було мало в ті часи.
Так от, перед нами відкрився прохід в чисто коалінову штольню, вхід до якої знаходився дещо вище і був за трьома печатками. Ці дві системи, по ідеї, не повинні були зєднуватися. Але…
Може хтось себе тут пізнає
депо
Приточно-витяжна вентиляція
Вхід зсередини
Після депо доволі скоро почалися завали. То ж цей поїзд нікуди вже не поїде
Назар пробує пофіксати шахту
Зварочний апарат в шахті
Стан коалінової штольні такий ніби тут щойно закінчилася зміна. Інструмент, заряджені вогнегасники, тюбінги, електрика, лампочки - все на місці. Попід стелю йдуть дві грубезні труби вентиляції. Всередині прокладена колія і на чільному місці стоїть електровоз з причепленими вагонетками. У Васіча розширилися зінниці і включився режим гіперактивності. Він почав гвалтувати той бідний електровоз всіма можливими способами лиш би він завівся. Та попередня зміна розрядила акум і вимкнула електрику. То ж прокохавшись з годину незадоволений Васіч пішов з нами далі досліджувати цю систему.
Коалінова кімната
Бур
Далі електрики нема, кабель завалило
Батарея електровоза дохла
Спуск на другий горизонт
Шахтні гриби
Під ними відходи їх життєдіяльності
Васіча вистачить і на два Паровоза
Це фігня а не завал, розчистимо!
В кінці тунелю
Фотки краще передають ту білизну і стерильну чистоту коалінових шахт. Тут є два горизонти десь 10 -20 метрів висоти між ними. Видуботок вівся комбайном. Він ще й досі стоїть в одному з тунелей другого горизонту. Перший горизонт після депо доволі швидко перекриває завал. Але якшо його обійти то опиняєшся у великій просторій сніговій печері з безліччю невеликих кімнат. На другий горизон веде людський ходок по деревяній драбині.
Цей великий хробак що створив підземний світ
Для масштабу
Всі написи на Моравській мові
Повністю робочий електровоз
Поки Васіч фотодрочив ми пішли людським ходком на 1 горизонт, але за завалом
нічого цікавого, просто пуста порода і все
Та ми вертаємся назад і, перелізши ще один завал, спускаємся на той же другий горизонт але вже по колії. Тут раптово починає пищати дозиметр! 0.6-0.8uSv. Не смертельно, але робітники дозу могли і отримати, якщо це тільки не радон. На другому горизонті суттєво прохолодніше ніж на поверхні, лише 16 градусів. За рахунок цього зі стелі звисають величезні і надзвичайно мякі грибки. Вони нагадують цукрову вату чи комір зимового пальто.
Майже як на новий рік
Застали Васіча на гарячому
Моя баба би сказала "Кавалєр!"
тут вже троха менше, 0,6
Їдемо на вихід
На другому горизонті стояв ще один маленький електровозик який, о щастя, був заряджений. То ж Васіч урочисто провіз нас 200 метрів до кінця тунелю де стояв чеський гірничий комбайн. Якби в шахті була електрика я думаю він запросто би завівся і продовжив проходити тунель. А так то просто гарний обєкт для фотодрочу!
16 градусів, доволі тепло
Металева зварна рама в шахті
Піднімаємся нагору
Все, кінець дороги
Троха відпочиваємо
Фото Васіча
Вийшли нагору ми вже затемна і переїхали до вертикального ствола в шахту. Це доволі віддалене від людей місце і можна спокійно заночувати в наметах. Повний місяць, вид на вогні Берегове. Ще би вода тут була то можна пластунський табір робити. Пробую заснути та не можу. Не пройшло і доби а вражень як за тиждень. Голова хоче це все переварити, а тіло вимагає спокою.
Дорога до відпочинку
Васіч дивиться своє відео з паравозіками
Машина не промокає і храпоізоляцію має непогану
Місце ночівлі коло ствола
Чистяк!
Вранці ми виявили що жорстко лоханулися з водою. Ми розраховували на дощ і навіть купили дощовики в Берегове. А була реальна спека і води в нас нема. Їхати десь далеко влом. Васіч спустився в ствол перший і виявив що далі вниз драбин нема. Всі підчисту зрізано. Тобто треба лізти по арматурі. А ще що в нас лише одна система. В принципі лізти можна і без страхівки, але для чого ризикувати? Друге але що в шахті жарко. Там порода окислюється повітрям і виділяється тепло. То ж без води там ходити не в кайф. Тому довго вагаючись ми все таки прийняли рішення спуститися туди іншим разом. А натомість пішли спускатися в ще один вентиляційний ствол.
Васіч йде перший
До дна без саннімена ніяк не досвітиш
Назар фон Мазох заглядає в закриту шахту
Прямо на нас зиряють камери звідси
Вентствол знаходиться коло однієї заваленої штольні номер 23. Спуск вниз десь двадцять метрів на шнурку. Всередині є приблизно пятсот метрів ходів. Закінчується все новенькою бетонною забутовкою. Таке враження що вони ізолювали головну шахту від бокових непотрібних штолень. А так то стан штольні плачевний. Все вирізане, таке враження що за кілька років вхід самозавалиться. Один вузьких завал вів на поверхню. Я тихенько проліз, підкрався до вентшахти ззовні і гучним голосом спитав «Хлопці! Що ви тут шукаєте?!»
Знайшли ще купу штолень де ми не були
Всередині штольні 23 за завалом.
Повна розруха і дестРой
Сучасна забутовка на роздоріжжі
Крематорій в шахті? Гм.. А це ідея!!!
Куски зі стелі сипляться нам на голови
Один з тупиків
То ж треба так нагло різати тюбінги в себе ж таки над головою
Зато порода тут красива
Там далі цегляна забутовка і все
На цій оптимістичній ноті я завершу звіт по шахтах. Васіч ще хотів лазити і лазити. Але ж в нас по дорозі є ще величезний бункер в лісі. То ж взявши по самородку ми якимось дивом запакувалися в джиммік і врубали ось цю пісню
Щаслива людина після полазок
Васіч читає камєнти що в нього шкари брудні
