Останні повідомлення

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »
41
Куплю-Продам-Подарую-Позичу / Віддам у добрі руки
« Остання відповідь від zelja 17.06.2019 16:37:12 »
Віддам у добрі руки ось такі вот скарби :)
Серед них як бачите є 2 дозиметра дп5а і дп5в повністю робочі нажаль тільки одні навушники.
Також кілька ламп, пейджер, пару ксів ;) І мій перший налобник Petzl Tikka XP який відпрацював 9 років йому вже на пенсію пора з такими списком пошкоджень як (розтягнутий ремінець , тріснута задня кришка ,відламана одна защолка) но він досі працює тому хто немає налобника і може його відновити велкам , буде ще працювати зо 10 років. В замін нічого не прошу.

DSC-0011" border="0


DSC-0013" border="0

42
Інженерні Споруди / Re: Фантомна залізниця
« Остання відповідь від STALKER 17.06.2019 08:01:38 »
Дуже цікаво було подивитись на той міст як він колись виглядав моя бабця часто їздила цією залізницею треба буде фото альбом її ретельно переглянути
То тільки до 1944 року той міст існував.
43
Після вдалих пошуків літака в Карпатах, або того що від нього лишилось після падіння та багатократного розтягування, я, Golem та Electri4king поїхали в сторону Львова з надією ще кудись по дорозі заглянути. Чітких планів ми не мали, тому дивлячись крізь вікно Джимніка генерували ідеї на ходу. Так ми заїхали до Вітряка попри дорогу з Мислівки. Територія навколо нього була відкрита. В охоронній та собачій будках нікого не було. Фото є в звіті про пошуки літака.
Під'їжджаючи до Миколаєва у Голема виникла ідея поглянути на гирло Зубри в Дністрі. З його слів, то друга по величині Львівська річка і тут вона набагато ліпша. Отож ми знов запхали Джимніка до чорта на кулички, і почали оглядатися.

Спершу заїхали з протилежного боку Дністра. По дорозі бачили макове поле:


Після виходу з машини в декого виникло запитання чи можна померти від великої кількості укусів комарів. Голем пшикався балончиком наче AXE'ом перед першою свіданкою.

Місце впадіння Зубри в Дністер:


Будівля на його фоні нас одразу ж зацікавила і ми поїхали шукати підхід з іншої сторони.

Перш ніж дійти до того, що нас цікавило, була ще одна будівля. Як з'ясувалось потім, тут були насоси які викачували воду з відстійників і гнали на Миколаївський цементний завод.





Половину будівлі займали невеликі кімнати з прорізами в підлозі під великі труби. Можливо тут було додаткове фільтрування.


На диво де-інде частково збереглися лампи та короби для дротів:


Відбірне, пластикове сміття:


Відстійник, нині схожий на болото, з виглядом від протилежної сторони до входу на ту будівлю в яку ми  потрапили спершу:


А ось вигляд навпаки на те, що нас зацікавило:


Вигляд на другий відстійник:


Підходимо до іншої будівлі, яку ми бачили з іншого боку:


Вона розділена на два ідентичних зали. Перший:





Другий:


В кожному залі є дві секції з гвинтовими насосами та тримачами для їх приводів, а також східці посередині:


Кріплення для приводів гвинтових насосів:


Основа гвинтового насоса, гвинти обертаються і таким чином доставляють воду наверх:


В кожній кімнаті є три рівні по висоті. Між кожним із них є тільки один насос на одній зі сторін почергово:





Місце де набирає воду верхній насос знаходиться на другому рівні (посередині):


Набирає він її з резервуару який наповнюється нижнім насосом:


Наполовину втоплений нижній насос:


Будівля трохи дірявя, тому в деяких місцях ходити стрьомно:


В стіні торчить купа арматури. Можливо там був колись залізний місток, який стибзили металхантери.


А от кабелі з-під підлоги їм було впадлу діставати:


Якісь обгортки:


Перед цією будівлею є невелика яма в якій сходяться виходи від труб з будівлі та відстійників:


По бокам від будівлі є стежини, що спускаються до Зубри:






Якщо не спускатися на стежку, а просто обійти будівлю, то можна побачити два шлюзи у відкритому стані:





І власне, те, заради чого ми сюди заїхали:





Отак наша мандрівка до річки затягнулася на огляд цікавої споруди. Після чого ми ще шукали охоронця із сусідніх територій щоб попитати його трохи. Перестріли його по дорозі. Він нам і розказав про те що це все було необхідно для процесу випалювання цементу на заводі. А коли вони то перестали робити відпала й потреба в цих спорудах. По його словам закинуто вже два роки.
44
Інженерні Споруди / Re: Фантомна залізниця
« Остання відповідь від Yura89 16.06.2019 21:10:58 »


Фото узяв в інтернеті такий самий міст у Бережанах був як на розкопках винниках
45
Сходили дуже результативно! Звіт і фото тут






46
Інженерні Споруди / Re: Фантомна залізниця
« Остання відповідь від Yura89 16.06.2019 19:04:31 »
Дуже цікаво було подивитись на той міст як він колись виглядав моя бабця часто їздила цією залізницею треба буде фото альбом її ретельно переглянути
47
Уявіть собі що Ви в горах та збилися зі стежки. Ви приймаєте рішення напролом скочуватися вниз до потічка. Там є лісовозна дорога, нею можна вийти до цивілізації. Нічого не підозрюючи Ви продираєтеся вниз через хвойові зарослі вічнозелених Карпат. Клянучи свій ЖПС Ви слизьгаєтеся на покритих мохом цекотах та молитеся аби ніде тут не підвернути ногу, чи шию. Раптом посеред хащів помічаєте якусь поржавівшу залізяку. «Трильовщик» - зневажливо думаєте Ви і йдете далі. Але з часом деталей стає все більше і більше. Вони врослИ в дерева, визирають з-під моху. Блискучо-білі заклепки на кусках алюмінієвої обшивки, шассі та характерне крісло з ремнями безпеки не залишають сумнівів. Ви натрапили на уламки літака.

Колінвал від двигуна


Думаєте це чергова казка? Вважаєте що всі німецькі літаки ще після війни розтягнули на метал та сувеніри і зараз вже нічого немає? Який може бути літак коло Яйка Ілемського, якшо воно ходжене-переходжене майже як Говерла? Ми теж так думали та, на щастя, помилялися!

Перші згадки в інтернеті про цей літак датуються 2015 роком. Віктор все детально перефоткав та описав, проте точних координати нікому не давав. Ще б пак, на фото є дуже багато цінних номерних деталей які на чорному ринку можуть коштувати чималих хрошей. Потім Khimik знайшов місце падіння радянського літака МІГ і описав в нас на форумі. Ця тема привернула увагу громадськості до теми пошуку літаків в Карпатах і так ми дізналися про JU-88. Ми почали гуглити і дзвонити всім за координати. Та про цей літак не знали навіть місцеві волонтери що займаються маркуванням стежок та виданням карт. То ж ми приготувалися до затяжних та виснажливих пошуків. Початковий план був йти сюди на травневі свята. Але в цей час проходить “Карпатський кордон”, оффроад івент який Khimik ну ніяк не міг пропустити. То ж ми перенесли мандрівку на Сині Свята.

Елемент фюзеляжу де кріпляться крила




1)   Ми відвідали місце падіння літака JU-88. Якшо знати напрямок, то від крайньої точки куди можна заїхати машиною і до літака йти не більше години часу. Мотоциклом ще менше.
2)   Місце знаходиться троха нижче полонини «Довге Поле». Десь 30 хв. ходьби від стежки з полонини Мшана. Адекватно-зацікавленим туристам розкажу як туди добратися. Ховати координати особливо немає вже сенсу. Бо виносити звідти скоро уже не буде шо.
3)   Судячи з компактного розташування уламків, літак або врізався в схил, або впав зверху. Також слідів воронок від вибуіхв авіабомб не бачили.
4)   До місця падіння літака вела чітка стежка від Миндунку. Видно недавні сліди від бензопили яким нема і тижня часу, нерозмокші на дощі пачки від цигарок
5)   І, на жаль, ми троха запізнилися. На місці катастрофи вже попрацювали місцеві і, судячи з залишених тут речей, ще планують продовжувати. Є багато свіжих ямок. Деякі деталі, що були на фото 2015 року, зникли. Решта поскладані на акуратні купки і чекають свого часу.
6)   Дуже хотілося б щоб місце авіакатастрофи не зникло з нашої памяті і не заросло лісом. Поставити памятний знак, позначили для туристів на карті. Якось так.



З Вікіпедії «Junkers Ju 88 — дводвигунний, багатоцільовий літак Люфтваффе часів Другої світової війни. Літак був розроблений компанією Гуґо Юнкерса в середині 1930-х років, як так званий Schnellbomber, і повинен був стати швидшим за будь-який винищувач того періоду. Його ласкаво прозвали «покоївкою на всі руки» (Mädchen für Alles), і справді Ju-88 справлявся з будь-якою роллю. Як і ряд інших бомбардувальників Люфтваффе він успішно використовувався як бомбардувальник, пікіруючий бомбардувальник, торпедоносець, літак повітряної розвідки, важкий винищувач, і навіть як літаюча бомба.

Об'єм випуску розвідників Ju 88D в 1940 р. склав 330 машин, на наступний рік було замовлено вже 1000 одиниць, а потім ще 350 літаків модифікації Ju 88D-1. Реально в 1941 році було побудовано 568 «вісімдесят восьмих» — розвідників. На початок 1942 року майже всі дальньорозвідувальні авіагрупи люфтваффе мали в своєму складі літаки Ju 88.»







Місцевий з Мислівки - «А куди то ви хлопці йдете?»
Ми – «Та на Яйко!»
Місцевий «Оооо! Яйко то така гора! Всім горАм гора! Така крута і висока. Туди дуже тяжко йти. Вищої гори в світі немає. Ну хіба ще Говерла десь там далеко є» 😊

Виїхали ми(Khimik, Korgyk, Віталік, Jonny і Electri4king) зі Львова о 17-00 щоб успішно минути пробки бажаючих віддихнути на природі. Далі Стрий, поїдання класичних хот-догів в Долині, зустріч з Андрієм Брошнівським і вібромасажер до Мислівки. Дорога така, ніби тут не було ремонту ще з часів як її розбомбив той Юнкерс що ми їдемо шукати. В Мислівці звертаємо з «траси» ліворуч як на Миндунок і далі помаленьку котимся в кінець цивілізації. Переїжджаємо річку і, зїхавши з лісовозної дороги, падаємо на привал. Я спеціально наголосив на місці привалу. Бо якшо з необережності розбити табір коло дороги, то лісовози всю ніч тобі не даватимуть спати.



По одному виходимо з машини, тримаючи в одній руці балончик, а іншою відганяючи комашню. Потім через щілину в дверях передаємо балончик в салон і наступний на вихід. То ж перша робота це розвести вогень щоб хоч троха можна було робити все решта. Ну а далі вже традиційне знімання стресу після чотирьохгодинного обїжджання дураків та ям на дорозі та й ідемо спати. Вже 12 година ночі. Домовилися завтра ранком прокинутися о 6-30, щоб побільше встигнути за день. Хоча це й порушувало правило 11 години, але і справді той літак ше треба було знайти.






Напевно Віталіку і Хіміку в Патрулі всю ніч смерділо дизелем. Іншої причини чого вони підірвалися о 5 ранку та почали таборувати ми не знайшли. Та, тим не менше, піджерши смачнющої яєчні з тушканом від Віталіка ми вже о 7 ранку були готові рухатися далі. Це вперше в житті я так рано виходив з табору 😊







Ось карта що де і як. Від табору можна ше кілометр-два проїхатися в сторону Довгого Поля. Нива і Джиммік на стоковій гумі пройшли. Паркетник не пройде. Далі дорога зливається з річкою. По ній ми не їхали, це завдає шкоди екології і є заборонено. Хоча хтось же ш тут ту дорогу тут зробив 😉



Лісовозна річкосмуга закінчується великою вирубкою з якої вже проглядається наш схил. Провівши грунтовну перед-підготовку вдома ми приблизно орієнтувалися де той літак може бути. Падіння такої махіни обовязково повинно було лишити слід у лісі.

Річко-Дорога до вирубки


Для такого типу походів потрібне високе взуття


Вид з вирубки на гору де лежить літак


Видно шо стежку сюди хтось прорізав


У пошуках місця падіння






От так ми бігли коли почули що літак знайдено!


Так виглядав шлях до першої знайденої деталі


Це було дуже змішане відчуття коли ми нарешті вийшли до літака. З одного боку радість що пошуки увінчалися успіхом. Стільки праці, чекання і ми всі нарешті тут. А з іншого боку - гірке розчарування. Бо і сліду від шассі, втулки гвинта, крісла пілота, синіх балонів та інших цінних деталей не залишилося.



























Хоча чого сумувати. Ми добросовісно обійшли і обфоткали все що залишилося. Навіть дві ложки, два шампура і пилку для дерева тих, хто тут працює. Неприємно вразили ямки після копу з металошукачем. Їх прийнято за собою закопувати! Коржик виявив кусок кабіни з залишками шрапнелі. Тобто літак впав внаслідок повітряного бою, а не з технічних несправностей. Залишків боєприпасів чи слідів вибухів не було. Хоча чітко видно шо літак горів. Багато поплавленого алюмінію та гуми навколо.

Видно пошкоджене літаком дерево


Ямки від копу


Всі детальки маленькі лісові гномики акуратно поскладали на купку




Елемент крила з кульовим шарніром










Кусок обшивки зі слідами пробоїн






Шарова опора




Коржик показує як міг впасти літак


Залишки паливної системи






Випускний колектор




















База копачів






Використовуючи металошукач вдалося окреслити район падіння літака. Він розтягнувся на кілька сот метрів вздовж схилу. В цьому місці пікав практично кожен квадратний метр. В основному дрібне сміття. А далі ніц взагалі не пікало. Про якусь реконструкцію місця авіакатастрофи говорити не приходиться. Тому що всі великі деталі знесені на окремі купки. Добре є ще дерева які росли тут в ті часи. Кілька з них мають дуже характерні пошкодження завдані літаком.

Деталі не тільки викопують, а й ще відчищають




Батарейка або акумулятор


Наявність дитячої іграшки і коробочки з-під кіндера наштовхує на думку шо копає з сином










Як на секонді








Хімік розмірковує чи може перевикористати форсунку






Андрій Брошнівський задоволений походом


Гак на крилі до якого могли кріпити стояночні розтяжки


Храповик для заведення двигуна




Вкладиш на колінвалі


І як воно все мало працювати?


Двоє людей зможуть його підняти


Привід від маслонасоса


Щітки


Кусок обшивки з отворами від шрапнелі


А це дуже дивний камінь. Отвір явно штучного походження




Провівши тут кілька годин ми вирішити збігати ше на Яйко. А шо, вертатися назад і квасити від обіду і аж до ранку? То ж ми пішли далі вверх по схилу і доволі скоро вийшли на полонину Довге Поле. А звідси вже до Яйка йде маркована стежка.

Вид на Яйко Ілемське з Довгого Поля


Аршиця, на ній лежить МІГ


Звідти ми прийшли






На вершині затишно. Видимість мільйон на мільйон. Вдалині, наче прожектор, просвічує димку золотий купол Гошівського Монастиря. Лише обід, часу море. То ж у Хіміка заграв хотюнчик десь нині пооффроадити. Тому ми швидко спакувалисі і пішли вниз до машин.




Пофіксано!




Хімік розказує як ходив МІГ шукати


Троха жарко на сонці в чорній футболці


І що, там справді є літак?








Качає прес


Як мені надоїли ці комахи


Думаємо як спускатися


Електричкінг забрався в старий окоп


Спуск здійснили через полонину Перебитого Груня і далі троха зрізали на лісовозну дорогу направо. Цей останній кусок був найтяжчий. Стрімка дорога вниз під пакучим сонцем. Лісу, який зазвичай робить холодок та тіньок, немає. Його весь вирізали. Під ногами зорана земля з каменями, гілками та пилюкою. Селевий потік і то менше схил коцає. Яке на мене то краще вже спускатися так само як і піднімався.

Дорога на Грунь




Горгани це найдикіша частина Українських Карпат


Полонинка під Грунем


Якшо знати куди дивитися то звідси видно місце де ще лежить літак




Лісовозна "дорога смерті" вниз до машин


Далі ми впали табором на стику річок Правич і Свіча (коло моста як йти на Яйко). Тут троха позмивали з себе засохлі рештки комашні та понизили температуру тіла до нормальних 36.6. Хімік засмажив нам офігенно-смачний шашлик і ми всі розїхалися. Андрій подався досліджувати гори та шукати гриби. Хімік, Коржик і Віталік покотилися пробувати нову дорогу на Карпатський Кордон. А я з Електричкіном і Джонні помчали в сторону Львова з надією щось нині поексплорити. Але про це буде в окремому звіті 😉

Вертаємсі назад до Миндунку


Надуваємо матрас на місці злиття Свічі і Правича




ВЕС коло Вигоди, Долинський район


На відміну від Самбора тут стоїть лише одна крутилка. Напевно пробують вітер.




Одна така штука може виробляти до 360кВт




Потім з 400В роблять 10кВ і передають в енергомережу України


А це вже халтура за словами Електричкіна. А він то знає!


Лягаючи дома спати о 1 ночі я пробував згадати все що сьогодні відбулося. Пята ранку і: «Пєш Опілля – нема похмілля». Далі рубілово бездоріжжям, пошуки літака, перефоткування всього, жарене на сонці Яйко, Свіча в трусах і шашлик з мошкарою. А потім вітряк коло Вигоди та  епічні гвинти Архімеда коло Миколаєва. Може й добре шо ми так рано встали. Інакше цей звіт би вийшов аж завтра 😊



Впевнений що в Карпатах є ще багато таких сюрпризів. Тоді була дуже велика війна. Літаки ганяли сотнями, збивали їх також немало. Найчастіше вночі, тому ніхто не бачив де впав. Усіх їх точно ше не знайшли. Деякі і досі лежать в Карпатській глушині та чекають своїх дослідників.
48
Плани / Re: Відвідини ЧАЕС та Славутича
« Остання відповідь від deadmeat_junior 16.06.2019 18:17:49 »
Андрію, ти вписав ще Романа? Тобто зі мною +2
49
Інженерні Споруди / Колишня ливарня на Підзамче
« Остання відповідь від Forgotten Galicia 16.06.2019 16:55:35 »
Може хтось знає, яка функція мала ця штука (y першому фото)? Це у колишній фабриці машин / ливарні, де зокрема виробляли люки. У радянський час ливарня стала частиною трамвайно-тролебусного тресту. Але думаю, що обладнання, яке ще можна побачити в середині з часів перед війною?



50
Плани / Re: Відвідини ЧАЕС та Славутича
« Остання відповідь від PrimaBezfiltra 15.06.2019 22:49:39 »
+ я
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »