Останні повідомлення

Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »
61
Давненько планували потрапити в цей куток Львівської області. Банально, колись не змогли це зробити через "відсутність" нормальної дороги, а також залізничного сполучення.
Тепер все інакше - годину автівкою і ви в Добромилі, у Прикарпатті, на кордоні з Польщею.
Для поїздки ми виділили собі суботу та неділю.

В хронологічному порядку розповідатиму, де ми зупинялись та що бачили.

Першим пунктом був Добромильський залізничний вокзал, будівля 1872 року.
Ще був легкий серпанок, як ми зайшли на території будівлі вокзалу. На жаль, будівля вже довший час стоїть закинутою. На першому поверсі вже знята навіть підлога. На другому, очевидно жили люди, можливо навіть працівники станції. На горищі познаходили трохи залізничного реманенту, плафонів ліхтарів, розподільчих коробок та іншого. Цінного ні, тут вже нічого не має. Видно що пошуки хтось проводив докладно, навіть здирали дошки перекриття.
Тим не менше, атмосфера старої, покинутої станції шикарна! Крім того, збереглися деякі автентичні елементи оздоблення, плитка та до прикладу підвісні ємності для вазонів на колонах перону.










Була тишина на колії. Видно незначний накат. Все свідчило про те, що залізничний рух тут мінімальний, адже колія йде до Нижанкович, де тупик - впирається у держкордон.
І тут раптом гудок! ТУ-ТУ! З повороту виринає старенький маневровий тепловоз ЧМ та пихкає в сторону станції.



Два плацкарті вагони...Ступа і жорна, біда чорна. Люди виходять на розкрошену платформу недіючого вокзалу!



Виявляється, сполучення Самбір - Нижанковичі таки обслуговується. Враховуючи, що маршрут обслуговує маневровий тепловоз, час у дорозі близько двох годин.

Появі потяга ми справді здивувались, зважаючи на скрутну ситуацію, яка останнім часом є на Львівській колєї :)




Підмостичі

Далі, ми опинились в маленькому селі Підмостичі, де мешкає десь кілька десятків осіб. Колупаючи стару цеглу в знищеному панському маєтку (за союзу клубі), прибіг на шум до нас пан Ґеник :).
Звісно, що з претензіями, хто такі і що ми тут робимо. Але наш діалог увійшов у правильне русло, і за деякий час ми куштували смачні грушки у пана Ґеника в обійсті, а також слухали його історії, як він переїхав 20 років тому зі Львова, на батьківську землю, як вирощує горіхи та нутрій. І ще яке смачне м'ясо у бобра, який попав у капкан тому, що гриз молоденькі горіхові дерева. З ввічливості, від смачного м'яса бобра та трунку ми відмовились, натомість, дізнались, що в цьому селі є незвична церква.
У селі розташована унікальна для Галичини церква-ротонда, побудована у 1846 році. Пан Ґеник разом з родиною приклався до відновлення цієї церкви, до того вона була у поганому стані.

Так церква виглядала колись:


А так зараз:





Дзвіниця старенька, всередині дзвони, дерево в оригіналі. Ззовні сучасна оздоба.




Гарно прощаємось, та відправляємось у наступну точку - Нижанковичі.

Відвідали палац Козловських, який знаходиться на території ліцею, за 300 метрів від кордону.



Коротка історична довідка, взята в Wiki:
Цитувати
Історичних відомостей про палац і маєток (фільварок) залишилось дуже мало. Маєток з палацом належав польським магнатам Любомирським (як і багато інших маєтків по Україні). Проте пізніше пані Любомирська подарувала палац своєму родичу графу Потоцькому. Ліси, чарівна природа приваблювала його, і він часто приїжджав сюди на полювання. В свою чергу граф Потоцький подарував цей палац своїй коханці Анні Грім, австрійці за походженням. Прожила вона тут до початку Другої світової війни. Але з настанням війни виїхала у Відень.

Територія була поділена на дві частини: верхня частина з палацом належала Анні Грім і нижня частина, яка належала іншим господарям, на якій був розташований фільварок, в якому працювало багато селян. Займалися вони сільським господарством, рільництвом і тваринництвом.

Після смерті господарі фільварку були поховані у склепі, який зберігся до наших днів, але нині розташований на території Польщі за кілька десятків метрів від кордону.

За легендою у палаці схований вхід до замку Гербуртів в Добромилі.

У наш час в палаці Анни Грім розташована бібліотека Нижанковицького професійного ліцею, а в нижній частині маєтку, яка належала селянам, розташовані майстерні та гуртожитки ліцею.

Нижньої частини, як такої, можна сказати не існує. Все побілено, пластикові вікна, двері, жодної ліпнини. Скромним нагадуванням є лише ковка на балконі.

А верхній, завдяки тому, що є на закритій частині, збережений відносно непогано. Хоча потребує невідкладної реставраційної допомоги.







Колись, Анна Грім виходила на цей балкончик та легким помахом руки запрошувала вельможних гостей до танців чи до трапезного столу.



Родинний герб на фронтоні будівлі



А також на башті





Оскільки, був час обіду, ми теж вирішили провести трапезу у палаці.
Ну як, майже у палаці. Всередину не лізли, щоб не дратувати охоронців :)



Білоруська консерва "Перловка з м'ясом" виявилась дуже смачною.



Кожен на стіл виклав свій тормозок: була тушонка, сухпай ЗСУ, а Електричкін навіть бургери зробив, правда сам з'їв. Але, голодних не залишилось.



Трохи фоточок на згадку і вйо до наступної локації.









Станція Нижанковичі!

Одразу видно, що тут простоює тепловоз, по величезній плямі мазуту. Євро 5!



Сама будівля - знахідка! Вціліла поміж двох світових воєн, збудована була в один рік з Добромильським вокзалом - у 1872 році. Маса збережених елементів, дерев'яної фурнітури, зокрема у залі очікування. Частина виявилась пустою, тому там побродили. А на першому поверсі пост погранців.

Діти приїхали до бабусі))


Зал очікування





Австрійська сантехніка





Особливо то все сподобалось Зеленій Миші (не плутати з політичною слабкістю)





Відійшли від станції, Електричкін каже йти далі до кордону. От хуліган!



Колись тут буде відкрито. До 1939 року тут активно курсували товарні та пасажирські потяги.



Криниця, на території вокзалу.




Відмічу, що в Нижанковичах дорожнє покриття в жахливому стані. Класичне, доволі бідне містечко. Незважаючи на вливання коштів в інфраструктуру в середині 2000-х, коли були ідеї відкриття пункту переходу.
Але, все залишилось на паперах.



Добромиль. В вечірню пору він нам відкрився з пагорба, де розташований цвинтар міста.

На цьому фото є все, що притаманно галицькому містечку: сім'я, бус, храм та напіврозвалений замок, який височіє над містом.



І мертві і живі. Піднявшись на пагорб, ми насолоджувались краєвидами, атмосферою старого кладовища, а також...теплими повітряними масами, які реально гріли, з сторони гір. А з північного боку, навпаки - були холодні потоки. От такий контраст.











Тут керамічні портрети цілі.













Добромиль виявився доволі жвавим містечком. Прокладається каналізація, магазини в центрі, наприклад, не гірші ніж в Дрогобичі. Є два мотелі.
Ми ж зупинилися в комплексі "Радич". Чисто, недорого, смачно. Що ще треба втомленому досліднику, щоб набратися сил на наступний день? Правильно, пива і видовищ.
Навіть і тут Опілля є ;D

Одна з вілл, яка є в Добромилі. Незважаючи на стан, тут живуть люди. Поспілкувався з мешканцем. Розказував, що поляки колись давали грубих грошей, за цей будинок. Він був не проти, але сім'я відмовилась. Тепер живуть в руїнах, грошей не те що нема де взяти на ремонт, але й банально заробити.



Саліна

Ранок наступного дня був похмурим і холодним. Ми відправилися в Саліну.

Важке по енергетиці місце. Гнітючої атмосфери додає тотальний дестрой усіх будівель, які хоча б частково можна було зберегти для наступних поколінь. Але ні. Кругом розруха.







Ще донедавна тут були дерев'яні сходи.







Навіть стовп, і той комусь заважав



Натомість відновили меморіал.



Дуже добре, що встановили інформаційні стенди.







Зелена Миша, замаскована  серед хащів.



Села в цьому краї доволі збідніло виглядають. Хоча, на початку минулого століття тут економічна ситуація була дуже хорошою.

Ось, наприклад, покинута сільська хатина, побудови початку ХХ століття. Хата можливо старша, а от сарай зроблений капітально, швидше за все молодший за хату.







Замок Гербуртів на Сліпій горі, що в Добромилі.

Коротка інфа з wiki:

Цитувати
Близько 1450 року львівський ловчий Микола Гербурт побудував на Сліпій горі біля Добромиля дерев'яний замок. Проте замок згорів під час нападу татар у 1497 р.

Будівництво мурованого замку почав Станіслав Гербурт 1566 р. відразу після того, як польський король Сигізмунд II Август надав місту Добромилю магдебурзьке право. У 1614 Ян Щасний Гербурт завершив і дещо перебудував цю твердиню, надавши їй ренесансного вигляду. Вона мала винятково оборонні функції, житлові корпуси використовувались тільки для тимчасового мешкання.

З 1622 р. замок перейшов у власність Конєцпольських.

Після поділу Польщі австрійський уряд видав розпорядження розібрати старі укріплення, що й частково було зроблено.

До нашого часу збереглися:

-чотириярусна брамна бастея з рештками житлових приміщень
-два фрагменти мурів
-залишки однієї башти
-залишки криниці на подвір'ї замку (яма, завглибшки бл. 3 м)
У плані замок овальної форми, займав площу подовгастого гребеня гори і мав довжину 85 м, ширину — 25 м. Завдяки своєму розташуванню був неприступним.

Розташований на висоті 560 метрів над рівнем моря.

Дорога геть розм'якла від недавніх дощів, тому ми піднімались нозями, у тумані. Тому, видів крім молока не було ніяких.



Зате ліс був містичним, і похід до замку був від того ще цікавішим.







Всередині замку встановлений стіл з лавками.



Туман таки додав колориту.







Електричкін ризикував випробувати на міцність кістки, заради вдалого кадру :)







Мабуть буде класне відео від Саннімена)



Стінгер фоткає старі настінні розписи





Історична ланка Експлорерів:)








Хирів.

Будучи в Хирові, не оминули поза увагою єзуїтський колегіум - конвікт.
Як на 4-тисячне містечко, це величезний комплекс, фасадна частина якого має довжину 172 метри.
Це був один з найбільших освітніх закладів Речі Посполитої. В першій чверті ХХ століття тут були власний водогін з джерельною водою, млин, пекарня, парова пральня, друкарня, а у 1923 році збудували навіть власну електростанцію.
Все закінчилося в 1939 році, коли прийшла радянська влада. Все начиння комплексу було викинуто, спалено. Крім того, додала свій внесок війна, частина будівлі була зруйнованою та спаленою.
Далі, до незалежності України об'єкт був у підпорядкування військових.
Тому, по факту ми маємо лише "обгортку", стіни, особливо після нещодавньої пожежі, де згоріли всі перекриття та дах. Сьогодні територія у приватному володінні.
Більше про Хирівський конвікт можна почитати тут





По багатому оздоблена ворота у каплицю. Стилістично йде у різнобій з стилістикою споруди.



Дашок щитка.



Ну а ззаду все більш звично







Оригінальна гідроізоляційна система по периметру споруди





Стара Сіль. Костел Архістратига Михаїла.

Цей, неймовірної краси костел був останнім пунктом нашої мандрівки.



Перед нами костел побудови 1660 року. У зв'язку з численними перебудовами, в його стилістиці переплітаються кілька стилів, барокко, готика та необарокко.
Про цей костел в нас є гарна тема написана Олесем - https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,7773.msg51510.html#msg51510

Фасад костелу має специфічну фактуру, обдерту штукатурку. Все через пожежу в 1970 році, гасили її не водою, а соляним розчином, ропою. Правильно, звідки в Старій Солі вода? :) Дефіцит!
Власне, відбулась певна реакція та вся ліпнина та цегла почала специфічно лущитись. На мій погляд, це навіть додає колориту споруді. Хоча за ліпнину, фігури, які були зроблені в 1926-28 роках, треба подбати.
Ліпнина стилістично є схожою до ар деко, напрям, який був популярним в той час.











Мозаїка дуже красива!



Барельєф Михаїла та гніздо лелек



Фігури апостолів









Снаряд в стіні, який не розірвався. Подібну картину можна побачити у Львові, на фасаді Преображенської церкви.
Насправді, цей снаряд так не влучив. Використали не здетонований снаряд, який не розірвався поруч, та урочисто замурували, як пам'ять.



Найстаріша частина костелу - колишня каплиця



Дзвіниця





Хрест і гніздо




Ну і ми, учасники "експедиції".



Трохи морально втомлені, бо тоді на заході дня якраз почались чвари на експлорері. Що зробиш, раз в рік таке стається, мусимо триматись купи (купу кожен трактує по своєму) та пережити це до кращих часів  ;)

Надіюсь, фотозвіт Вам сподобався, які і описані місця.
А ще, не все ми там побачили. Тому, колись неодмінно повернемось.
62
Микола Бандрівський написав:
"
Печера в с.Сукіль була виявлена навесні 1988 р. під час повені, яка оголила вхід на правому березі р.Сукіль на північно-східній околиці села в урочищі "Лаврівки" (цікаво, що вершина гори, яка нависає над печерою, має назву "Монастир"). Тоді ж печера була обстежена св.п.Михайлом Рожком і працівниками Інституту нафти і газу з Івано-Франківська. Того ж року перші археологічні дослідження в печері провела археологічна експедиція НТШ під керівництвом Миколи Бандрівського, знято план підземних ходів (тунельного типу). Матеріали з досліджень печери в с.Сукіль опубліковано: див. збірник "Скелі й печери в історії та культурі стародавнього населення України" (Львів, 1995, с.121-122)
"

Ось ці матеріали






Якщо підсумувати:

1) Є ще дві схожі штучні печери в Косівському районі

2) Ці печери не могли бути ні монастирем, ні житлом схимників, ні як культова споруда, ні як сховок від набігів.

3) Культурного шару в них виявлено не було.

4) Основна робоча версія що в цій печері щось ховали. Це могли бути опришки чи звичайні розбійники.

5) "Колодязь" це насправді сифон який закриває вхід в іншу кімнату. Для його осушення потрібно відводити воду з річки. Там ховали найбільш цінні речі.

63
Всяке-Різне / Re: Ретро транспорт
« Остання відповідь від maxiWELL 20.11.2019 19:14:42 »
Фантастична картина для 2019-го: лінійний ЛАЗ 695Н. Причому з рідними задніми ліхтарями.

Один із останніх заповідників старих ЛАЗів на Київщині. :'(





Півтора роки тому за один день в тих місцях траплялося 2-3 автобуси. Тепер тільки один.
64
Інженерні Споруди / Re: Водопостачання Львова
« Остання відповідь від Golem 19.11.2019 21:41:05 »
Що ж. Для мене колись було відкриттям що воду у Львів качають майже аж з-під Сколе. А з іншого боку: звідки її ще качати? То ж маємо у кранах правдиву Карпатську Джерельну!

На скріншоті видно багаточисельні водозабори коло річки Стрий


Їзда в Україні це вам не Європа. Тут не понудьгуєш, і за кермом не заснеш. Постійно на дорозі відубвається якийсь двіж. Тому дивлячись в дзеркала і моніторячи ситуацію на трасі Львів - Стрий можна помітити на узбіччі дивні горбики. Це буде не спуск у підземний хід що вів з Високого замку в Угорщину. А водогін від річки Стрий у Львів.

Горбики попри трасу в районі Раковця


Зблизька, Ковирі


Ще жодного люка на них я не помітив!


Ковирі. Спуск вниз до водогону. Наверх йде труба з вентилем для розповітрювання


Район с. Хоросно. Тут ані драбини, ані труби наверх




Подібні горбики з вентилями йдуть від Стрия і до Львова. Впевнений що під час перезапуску водогону їм прийдеться туди спускатися і розповітрювати трубу. Хто розповітрював батареї той знає що звідти виходить не тільки повітря. А ще брудна чорна жижа. Шкода мені тих монтерів коло вентиля. Вони ж не винні що труби назовні немає.

А це труба меншого діаметру що йде в паралель до основної. Це добре видно на фото зверху де є острівки серед зелені. Припускаю що колись це був водогін Львова. Просто він відслужив своє і його закинули.





До речі, місцеві мешканці с. Деревач добре памятають як цю трубу проривало. Казали що тобі вода била високо вгору а в улоговинах утворювалися озера, можна навіть було купатися.
65
Інженерні Споруди / Re: Водопостачання Львова
« Остання відповідь від KARABIN 19.11.2019 17:38:59 »
всяке буває...
уявіть масштаб і все стане зрозуміло
ту засувку тільки шоб відкрутити гайки, треба стратити цілий день плюс поставити нову
я коли працював в ЛКП то на зміну засувки потратили 4 години стоячи майже в кипятку, зупинили бойлерну але там засувки погано тримали, думали шо в гумовцях норм буде, та де там вода в підвалі стояла вище гумовців
не так все просто як комусь здається...
66
Інженерні Споруди / Водопостачання Львова
« Остання відповідь від YserL 19.11.2019 13:02:58 »
Опустошення 20 000 метрів труби, 1 м погонний це 4,5 куба, всього 90 000 кубів води злили. По комерційні ціні 900 000 гривень.

На водогоні «Стрий-Львів» аварійна ситуація: З 19 до 20 ЛИСТОПАДА ВОДОПОСТАЧАННЯ ДО ЧАСТИНИ ЛЬВОВА БУДЕ ЗА СКОРОЧЕНИМ ГРАФІКОМ

В зв'язку з проведенням аварійно-відновлювальних робіт на магістральному водогоні діаметром 1200 мм «Стрий – Львів» в районі с.Верчани комунальне підприємство «Львівводоканал» попереджає про зменшення об'єму подачі води до міста. З 9.00 19.11.19р. до 18.00 20.11.19 водопостачання здійснюватиметься з пониженим тиском за скороченим графіком, а саме: з 7 до 9 год зранку та з 19 до 21 год увечері 19 листопада, та з 7 до 9 год зранку 20 листопада) у Франківський район, центральну частину міста і прилеглі до неї житлові мікрорайони Шевченківського району, житловий масив Броньова, частину житлового масиву "Сихів" (вул.Ч.Калини, Довженка, Чукаріна, Хуторівка і прилеглі до них вулиці), житловий мікрорайон «Новий Львів», Залізничний район, обмежений вулицями Городоцька – Чернівецька – Залізнична – Б.Міхновських.

Відновити стабільне водопостачання у повному обсязі заплановано з 18.00 год 20.11.19.

Коментує головний інженер Анатолій Шимоняк:
«Вийшла з ладу чавунна засува на головному магістральному водогоні 1978 року побудови. Це перша така масштабна аварія за останні 10 років. Зазвичай на цьому напрямку ми проблем досі не мали. Ремонтні роботи надзвичайно складні, нам доведеться зупинити водозабір у Стрию та спустошити понад 20 км трубопроводу, змонтувати нову засуву, промити і знову наповнити водою увесь об’єм водогону. На час зупинки водозабору будемо подавати воду по графіку з водозбірників. До аварійних робіт залучені 9 одиниць спецтехніки та кілька ремонтних бригад. Запевняємо мешканців міста, що докладемо максимум зусиль, щоб виконати роботи максимально швидко і відновити водопостачання у повному обсязі»








src https://www.facebook.com/vodokanal.lviv/photos/a.104584881011509/104584817678182/
67
Інженерні Споруди / Re: Комин святого Альфонса
« Остання відповідь від Drusja 19.11.2019 11:10:56 »
Процес пішов...


68
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=pRGmp_1QsHA" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=pRGmp_1QsHA</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=pNd2L15VMJo" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=pNd2L15VMJo</a>
69
Не знаєте куди себе подіти коли надворі дощ чи тане сніг? Гайда на Сукільські водопади! В одному селі є аж вісім надзвичайно красивих водопадів. І саме в таку мокру погоду вони є найбільш повноводні та мальовничі. Надодачу Ви ще відвідаєте цікаве підземелля видовбане в горі. За легендою тут переховувалися від набігів монахи з монастиря що був поруч. Всередині є два довгих коридори та заглиблення з водою.

Сукільський Верхній


Підземелля в товщі гори


Сукіль-Набивківський



«От Сукі….ль» - думав я про тих хто мав би робити сюди дорогу. Адже ЖПС показував що 25км від Болехова до Сукіля їхати 50 хв. І це виявилося правдою! Село Сукіль лежить рівно посередині між двома туристичними центрами: Скелі Довбуша і водопад Кам’янка. Якби не жахлива дорога, це міг би бути карпатський варіант «Золотої Підкови». А так то тільки на джипі. В загальному дорога від Львова до Сукіля займає 2,5 години.



При в’їзді в село знаходиться перший водопад «Сукільський Нижній». На Гугл карті він позначений тут Коло нього є невеличка табличка з описом всього каскаду водопадів. Висота цього лише 2,5м, але для розминки годиться. Ми з Олесем і його дівчиною (яка все проспала дома) оглядаємо водопад і йдемо далі.







Щоб попасти до наступного водопаду з цікавою назвою «Дика Баба» потрібно звернути на північ між двома церквами. Далі лишаємо цвинтар по праву руку і вверх по потічку. Від точки куди можна під’їхати машиною до водопаду йти метрів 500. Але якщо у Вас не грізний джип, а звичайна пузотерка то краще її лишити коло церкви і прогулятися весь маршрут пішки.

Дорога до Водопаду






Цей водопад нас вразив своєю дикою тропічною красою. Води тут хоч і не було багато, але оці зелені мохи навколо, ці крапельки що по одній перекочуються з каменя на камінь того вартували. Висота водоспаду 4 метри. Прохід до нього у взутті на підборах чи в’єтнамках утруднений.







Проїжджаємо далі селом і на роздоріжжі спускаємося ліворуч вниз до річки. В цьому місці нас чекає аж три водоспади і справжнє підземелля.

Водопад Сукільський Верхній розташований за подвір’ям однієї з садиб. Паркана тут немає, а її мешканці люб’язно нас пускають. Цей водопад повноводний і має чудові місця для селфі та групових фотографій. Висота його 3м.

Підземелля он під цією горою


Зручне місце шоб лишити машину








Водопад у вигляді серця – що може бути романтичнішого!




Найвищий Сукіль-Плайський водопад (8м) розташовується на іншій гілці річки. Дякуємо господарям садиби і вертаємося назад до моста. Далі вузькою стежкою попри річку ми попадаємо на дуже мальовничу галявину тут. По суті це навіть не галявина, а ціла бухта вимита за мільйони років цим водопадом. По скелях навколо можна судити який був тут рельєф колись.

Прохід до Водопаду


Можна видавати профанам за фортечні мури


При першому ж погляді на водопад у нас виривається слово «Вав!». Він справді великий та дуже красивий. Фотографуємося донесхочу і йдемо дивитися на підземелля.





Будь-який монастир чи замок обов’язково повинен мати підземний хід! Це непорушна аксіома уявлень галичан про фортифікацію. Причому підземний хід буде йти якщо не до Львова, то як мінімум до сусіднього міста. Часто приходиться пояснювати людям що навіть у сучасних ходах укріплених бетонієм з часом сиплеться стеля та збирається вода. Що ж говорити про тодішні будівельні технології! Навіть якщо хід і справді був, то він давним давно обвалився.

Чомусь ніхто не хотів мені давати координати де знаходиться вхід у підземелля. Так ніби це невідомо яка таємниця і там можуть бути закопані скарби монахів. То ж врешті Олесь знайшов його нанесеним на Османд карту. Ну і в селі кожна бабуся показувала нам рукою де він знаходиться.

Вхід в "печеру"






Вхід у підземелля це вузька щілина на схилі річки. Він знаходиться на кілька метрів вище рівня води. Просочуємося всередину і попадаємо у головну залу. Тут можна майже стояти. Прямо йде довгий хід шириною метр. Праворуч видно колодязь і ще один хід паралельний попередньому. Всі ходи мають прямі кути та видно сліди довбання. Те що підземелля штучне не викликає сумнівів. Зараз тут можна ходити лише зігнутим бо стінки пообвалювалися і піднявся рівень підлоги. І вхід теж обвалився. Але його не важко розчистити якщо шо. Слідів тюбінгів ми не побачили.

Головний коридо прямо від входу


Праворуч видно виробітку яку називають "колодязь"


Логічно, бо в ньому вода :)


Хід коло колодязя закінчується тупиком


Вид з тупика на Олеся


Якшо захотіти то воду можна відкачати. Але думаю там ніц нема


Глибина «колодяза» кілька метрів і він затоплений водою. Довжина обох ходів десь двадцять метрів і вони з’єднуються між собою вкінці. Далі видно невеличке продовження ходу вглиб гори і незакінчену виробітку. Мені це все дуже нагадує породу в Золотій Шахті коло Берегово. Ці ж сланці і ця ж схожа на каолін глина.

Йду по головному коридору прямо


Поворот ліворуч і спалене колесо


Вид від колеса на головний коридор


Вид з головного коридору на вихід


В породі видно вкраплення чогось жовтого


Вихід з підземель колись явно був ширшим


В інтернеті існує думка що тут переховувалися монахи під час набігів і це вони видовбали криницю. Ця версія звучить неправдоподібно. Вода ітак є за пару метрів поруч в річці, вночі можна набрати. Для чого їм було будувати довгі вузькі тунелі, а не одну велику келію? Та й вентиляція мусіла бути інакше б вони тут задихнулися скоро.

Дороговказ до Водопаду




Трохи замастившись вилазимо нагору. Недослідженим залишився водопад Сукіль-Плайський верхній. До нього потрібно піднятися серпантином по дорозі вгору і перейти ділянку одного з мешканців. В сумі десь 500м шляху. Цей водопад має висоту три метри і також утворив собі затишну ложбинку. У водопаді плаває багато колод. Напевно місцеві мешканці таким чином сплавляють дрова вниз до своїх будівель.





Вітаємося з Джимміком який вже встиг троха заскучати і їдемо до наступних водопадів в кінець села. Ця місцина називається хутір Хащуватий. Минаємо автентичні бойківські хати які особливо і не змінилися за останні сто років. Лише дах їм сучасний зробили, аби не тік. Люди всі тут добрі, вітаються з нами, усміхаються. Дуже приємно попасти в такий тру куточок гір як було колись.







Тут є два водопади Хащуватий верхній(1,5м) і нижній(7м). Хоча насправді їх значно більше. Тут щокілька метрів на потічку зустрічаються міні-водопадики 😊 До річки веде стрімкий спуск вниз з головної дороги, тут ми і лишаємо машину.

Нижній. Не повезло, вода закінчилася :(


Верхній


Видно як вода вимила цілий острівець


Нас настільки заперли всі ці міні-водопадики що кілометр до нашого останнього, на сьогодні, водопаду ми вирішили йти долиною річки. Аби жодного не пропустити. Стежка тут десь є, десь немає. Але за хвилин тридцять ми цей кілометр здолали.

Водопадики подорозі




Опа! Що це там за монстр?


І о так! Воно того вартувало пертися в таку глушину. Широкий та високий Сукіль-Набивківський водопад виглядав майже як Ніагара. Це надзвичайно мальовниче та фотогінічне місце. Добре що ми цей водопад залишили насамкінець. Інакше б нам решту не зайшли після нього 😊













Від водопаду вверх йде стежка яка невдовзі виходить на капличище. Велика та добротна споруда може вмістити цілу групу туристів. Поруч є хрест і синьо-жовтий прапор. Від хреста до машини двадцять хвилин ходу просторими лугами. Я от собі подумав що непогане тут місце для перенесення хіпі фестивалю з-під Шипота. Водопад є, гори є, галявина є, попсових туристів немає 😊







Коврик версія 2.0. Не тільки вставляє, а ще й допомагає!


Назад ми поїхали через перевал і попри водопад Камянка на трасу Київ-Чоп. Дорога тут проїзна для більшості стокових позашляховиків: каміння і глина. Хоча на пузотерках краще і не пробувати.

Класне місце для фестивалю!


Як думаєте де тут північ?


Напевно що не вгадали. Бо рідкі гілки ростуть на йух :)


Підсумовуючи: Стільки водопадів за одиницю часу я в своєму житті ще не бачив! Причому вони як молода сільська дівчина: реально красиві та ще не зіпсуті надмірною увагою. На огляд водопадів та підземелля нам пішло 5,5 годин. З добиранням зі Львова і назад якраз виходить повний день. Якщо є ще час і натхнення то можна сходити на сусідню гору Беньки. Звідти видно і Сколівські Бескиди з Параскою, і Горгани з їх розбитими літаками, і Пікуєнний верховинський хребет. Або відвідати справжні природні печери коло Кам’янки.
70
Привіт.

Цитувати
Чи був би цікавим тур у Чорнобиль і навколишні села? Без перетину 10-кілометрової зоні і Прип'яті Чорнобиль менш забоянений, ніж Прип'ять. Репортажів звідти небагато (окрім стандартних екскурсійних локацій), хоча у місті багато пам'яток. Нелегально туди потрапити нереально, бо там живуть працівники зони відчудження і розміщено купу установ. Однак при тому, там залишились і покинуті будинки. Звичайно, збереженість там нульова. Та нас все одно, навряд чи пустять всередину будівель. Тому, хоча б оглянути ззовні.

Так, був б цікавим, подібний ми організовували.

Цитувати
Наскільки впливатиме на вартість перепусток і/або туру виключення 10-кілометрової зони і Прип'яті (по-моєму, туди потрібні додаткові перепустки)?

10 чи 30 на вартість не вплине. Вплине на вартість кількість днів, та чи буде в програмі ЧАЕС.
Головне, вартість формує кількість учасників групи. Чим більше людей, тим дешевше.

Цитувати
Чи можна роздобути перепустки без посередників туроператорів, напряму з Держагенції? Мовляв, не лохи туристи, а дослідники закинутостей. Законослухняні (сподіваюся) стосовно відвідання Зони відчудження. Чи це подіє?

Ні. Посередник має бути, який в будь якому разі потребуватиме грошей  :)

Цитувати
Чи дозволять заїхати до табору "Сказочний"?

Якщо попередньо домовитись та скласти програму (маршрут), то швидше за все так.
Сторінок: « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »