Перегляд повідомлень

У цьому розділі можна переглянути всі повідомлення, зроблені цим користувачем.


Повідомлення - Bottlehunter

841
Алгоритм дій при "зустрічі" з міліціянтами, права та обов'язки працівників міліції та затриманих (рос.)

http://ua.livejournal.com/1330550.html

842
Плани / Re: Плани роверові
« : 18.06.2014 10:54:17 »
Маєш на увазі льотати по місту з дикими криками "У*обуйте з дороги, гальма не працюють"? Конєчно же я за!

843
Лощина - один з найбільших ядерних бункерів в Україні. Більша частина об'єкту схована на 25-30 метрів під землею. Лощина має приблизно 50 підземних кімнат, з'єднаних між собою довгими коридорами. Колись це був військовий центр зв'язку, що пояснює величезні розміри цього місця.

Я прибув до Львова пізно ввечері після довгого переїзду з Варшави та зустрівся з Фляшкохантером і дивовижною командою львівських Експлорерів. Найперше ми пішли промочити горло в паб "Андерграунд" (це місце заслуговує окремої розповіді), а після цього запакувалися в авто та поїхали на околицю міста, де й розміщений бункер (Не знаю, чому Вільям подумав, що СКА - то околиці. Напевно таке враження справив безлюдний вечірній Клепарів та темний і страшний спортивний комплекс, через який ми йшли)

Вхід, який ми вибрали, був затоплений по коліно, але, на щастя, хлопці зі Львова взяли для мене бахіли і їхньої висоти якраз вистачило, щоб пройти. Ми перевзулися і побрели в темряву. Поверхня під водою була завалена сміттям, тож йти там було весело та незграбно. Після кількох хвилин продирання через сміття рівень води почав зменшуватися. Ми підійшли до довгого коридору, що вів до основної частини бункеру. Тут було двоє дверей, один прохід вів прямо в основний коридор, а інший направо, в бічну кімнатку, звідки, через інші двері, теж можна було потрапити до головного коридору. Хлопці розповіли, що ця кімната була призначена для дезактивації людей перед входом до приміщення.

 Більша частина підземелля була сухою, не зважаючи на те, що з плином часу тут мало що залишилося. Більшість металу була вкрадена на металолом, а місце добряче засмічене. А ще, схоже, хтось нещодавно розпалив тут вогонь. Треба сказати, що палити що-небудь в закритих приміщеннях, типу цього, взагалі не надто розумна ідея. В одному з коридорів бункера був дим, ми були змушені швидко його проходити.

Але, не зважаючи на це, це місце дивовижне. Весь комплекс неможливо порівняти до чогось схожого в Ірландії. Більш ніж 50 кімнат вздовж довгих коридорів, більшість порожні, але все ж де-не-де залишилися оригінальні важкі гермодвері, залишки механізмів та навіть набір радянських повітряних фільтрів.

Одні зі старих гермодверей.




Стара радянська лижва, знайдена серед сміття та щебеню.




Запас повітряних фільтрів, що зберігався в одній з кімнат бункеру.


Після приблизно годинної прогулянки коридорами, ми повернулися через затоплену секцію на свіже нічне повітря, спакувалися та повернулися до машини. Наступною була відома львівська підземна річка - Полтва.

844
Підземелля, бомбосховища, незвичні місця Полтави та не тільки - в цьому ЖЖ: http://zhorkins.livejournal.com/
"Юний дослідник" у якого "дєдваєвалстрануразвалили".

Абстрагуйсі від дєда і страни. Таже не всіх дурних війна забрала. Більше про об'єкти Польтави я толкового матеріалу не видів.

845
Підземелля, бомбосховища, незвичні місця Полтави та не тільки - в цьому ЖЖ: http://zhorkins.livejournal.com/

846
Привіт. В Липівку можна поїхати, наприклад. Напиши коли збираєшся, можливо знайдеться компанія)

847
Цитувати
А центром вписаного в трикутник кола є точка перетину його бісектрис.

Не знав, що у кола бувають бісектриси  :)

Тоді перепишу цю фразу отак: Центром вписаного в трикутник кола є точка перетину бісектрис трикутника. Так добре?

848
Цитувати
Чи я коректно тебе розумію: серце Галичини десь коло Болехова?

Так, саме біля Болехова. Більше того, позавчора по обіді знайдений під підлогов бібліотеки Стефаника австрійський таємний державний документ каже: "Є достовірні відомості, що бойківський Грааль захований посередині уявного трикутника поміж сакральними галицькими містами Брошнів, Битків і Болехів, а саме..." Далі в папері проїла дзюру миш і не мож ніц прочитати. В ліпших традиціях Дена Брауна, я здогадався, що центром трикутника є центр вписаного в нього кола. А центром вписаного в трикутник кола є точка перетину його бісектрис. Провівши нехитрі розрахунки, я виявив, що то має бути альбо в Рожнятові, альбо на дні Рожнятівського водосховища (мапа.) Мусимо врахувати трохи похибку, бо не знаємо, чи той чоловік, що ховав бойківський грааль добре вчивсі в школі.


849
Хороший план, містере Фікс!

Я в суботу їду в саме серце Галичини, готуватися до виборів. Крім того, ми, бойки, мусимо час від часу побувати в Болехові, бо інакше втрачаємо веселість і життєвий оптимізм.

Гарно вам провести час!

850
Плани в силі, погоду синоптики обіцяють добру.

Отже, субота, 15:00, Винниківський ліс.

851
Всяке-Різне / Re: Куплю ровера
« : 07.05.2014 12:41:16 »
Якщо такі ровери, як ти написав, то тобі пряма дорога в Ваш магазин. Там того добра багато.

А скільки нині одна стипендія, якщо не секрет?

852
Газовий завод у Волі

Довідка від Фляшкохантера: Воля - це частина польської столиці, розташована на заході міста. Колись це був потужний промисловий район. Три колишні підприємства перетворені сьогодні в музеї. Це Музей Промисловості на колишній фабриці, Музей Варшавського повстання в старій електростанції та Музей газифікації на Газовому заводі. Саме про цей завод і йде мова в цьому дописі.

Енергетичний коментар від Смайла: Газ на Газовому заводі видобували методом газифікації вугілля. Спрощено процес виглядає так: у великий герметичний баняк кидають вугілля, і підпалюють частину. Кисню всередині бракує, вугілля тліє, вуглець з вугілля в результаті горіння окислюється не повністю. Тобто на отримуємо не СО2, а СО, який сам по собі непогано горить. Також можливе утворення горючих сполук з воднем. Утворений газ відсмоктують в трубу, очищують від твердих частинок, охолоджують і подають в газову мережу, тобто цьоці Касі, яка варить на ньому борщ.

Будівлі, в яких побував Вільям по-правильному називаються Газгольдери. Всередині там був великий металевий ковпак, під який подавася газ, для зберігання. Для герметичності ковпак був занурений у воду, схематично конструкція виглядала так:



У Львові теж колись був Газовий завод, на теперішній вул. Газовій.



Наступним пунктом мого списку був старий Газовий завод на Волі, дуже оригінальна місцина, яку я здибав на кількох дослідницьких сайтах. Більшість будівель були зведені поміж 1886 та 1888 роками, щоб забезпечити газом громадян Варшави. Сьогодні в будівлях підприємства зробили музей, але два великі газові колектори на південно-східному кутку території залишилися закинутими та забутими. Зараз вони закриті та потрохи руйнуються.

Вже в сьомій годині ранку я оглядав територію з-за огорожі. Голова трохи боліла, причиною тому була весела нічка напередодні. Я зустрів групу студентів з Франції, а потім ми разом виявили, що горілка в Польщі несподівано дешева.

Я знав, що охорона базується недалеко від закинутих будівель, а крім того є ще два пси, що бігають по території. Тому й прийшов так рано, надіючись, що всі вони зранку будуть ще спати.





Якомога швидше і тихіше я переліз через паркан і прошмигнув у двері найближчої будівлі. Всередині газовий колектор абсолютно порожній, і це означає, що все, що ти бачиш. потрапивши туди - це величезний порожній простів, що простягається на один поверх під тобою та чотири високі поверхи догори. І виглядає це чудово!

Навколо кожного рівня по всьому периметру всередині прокладений круглий дерев'яний тротуарчик. Дерев'яні дощечки постарілися та зігнили, до того ж, на тротуарчику не бракувало дірок. Справа від мене доріжка виглядала ще більш-менш, мою вагу мала б витримати. Та стан дощечок зліва від мене був паскудний, це означало, що мені треба було б пройти три четверті периметру будівлі, щоб дістатися до драбинки, яка вела до верхнього ярусу. Я почав свою мандрівку, але дощечки почали прогинатися трохи занадто, щоб цю прогулянку можна було назвати комфортною. Довелося поспішно відступити.

На протилежній від мене стороні будівлі були ще одні двері, я вирішив, що було б добре обійти газовий колектор ззовні і дістатися до них. Звичайно, були непогані шанси наткнутися на охорону та собак, але оскільки ранок ще тільки почався, я надіявся на краще.

Я прокрався через кущі по периметру, а коли дійшов до дверей, побачив, що з вагончика охоронців їх мало б бути дуже добре видно. Але було тихо, я здійснив швидеий ривок до дверей і на дерев'яний тротуарчик. Тепер шлях до драбинки був значно коротший, і вона виявилася цілком в дорому стані. Принаймні, якщо порівнювати з дошками, по яких щойно довелося йти. За хвилинку я вже вмостився на балках і розглядав порожній простір під собою.





Сидячи нагорі, побачив охоронця, що робив обхід території надворі. Він не заходив всередину, та навіть якби і зайшов, то мене навряд чи побачив би. Я зробив ще кілька фото, намагаючись якнайкраще зняти золоті сонячні промені, що світили крізь вікна. Обійти периметр газового колектора я забоявся, дошки виглядали надто ненадійні.





Після фоографування я почав потрохи злазити. Почекав хвилинку біля дверей, щоб переконатися, що охорони немає поблизу і вискочив надвір. Вхід до другого колектора був відразу навпроти мене.Виглядала ця будівля точнісінько як попередня, але перший поверх був затоплений. Я зустрічав раніше чудові фото, на якому всі вікна будівлі відбивалися у воді. Але через те. що я знаходився недалеко від охоронців, вирішив виходити з території. Тепер трохи жалкую, тому що можна було зробити гарні знимки, зайшовши в будівлю. Якщо все буде добре, обов'язково сюди повернуся.



853
Бомбезно! Я так розумію здійснилась давня мрія? І хто був експло-приводом вагончика?

Той, що на першому відео, мав потужність одну фляшкосилу  ;) А той, що на другому, розганяли Цезар і Xaolas

854
Недалеко від с. Залісся, що біля Бібрки,  в лісі є кілька розвалених цегляних будівель. Це - недобудована база відпочинку штабу ЗОК. Інформація неточна і отримана з не так щоб дуже достовірних джерел. Тобто від чувака, що відпочивав там разом з сім'єю. За його словами, будівництво тут почалося наприкінці 80-х і припинилося з розпадом Союзу. Тут по-особливому гарно, але не через розвалини, а через незвично чистий сосновий ліс і пахуче повітря. Не смітіть тут, будь ласка, коли вирішите тут відпочити. Зрештою, як і будь-де на природі.

Зручного під'їзду автомобілем сюди немає, зустрічалися тільки хлопці на позашляховиках, що гасали лісовими дорогами. Зі Львова можна дістатися маршруткою з АС-5, що на ДБК (вул. Зелена). Підійде будь-яка, що йде в сторону Бібрки, квиток коштує 5 грн. Потрібно вийти на початку села Залісся, повернутися трохи назад по трасі та навпроти каплиці звернути направо на лісову дорогу, що потім переходить в асфальтовану. Півтора кілометри лісом - і ви на місці.

Місце на мапі

Фотоальбом

Кілька фото














855
Основна тема.

Дякую всім за компанію, люто плюсую. Поділіться фотками  :D

856
"Ну, я би сказав шикарно. Шикарно, пафосно, та ти шо! П'ять раз на день їсти, анімація, дискутека!"
Дзідзьо, про відпочинок з Мейсоном в Турції

Цими вихідними на пероні Києва висадився об'єднаний Львівсько-Станіславівський десант у складі  Цезара, Xaolas'a, Onyx'a та Фляшкохантера. Подивитися на київські експлорерські місця нас запросив Astranotus та його знайома, Наталя, за що їм ще раз дуже дякуємо.

Всі відвідані нами об'єкти вже були свого часу описані на форумі, тому не буду перевантажувати розповідь цитатами з Вікіпедії та книжки "Дослідження підземель,катакомб та бомбосховищ для чайників, видання друге, перероблене та доповнене".

Рюкзаки з карематами, спальниками та змінним одягом ми залишили в камерах схову на вокзалі. З собою взяли маленькі торбечки зі спорядженням для залазу. Ночувати планувалося на нічим непримітній багатоповерхівці. куди мав бути відкритий залаз на дах. Після відвідання цього будинку, виявилося, що залаз закритий колодков. Ми почухали ріпу, зробили кілька фото з балкону та й пішли в Клов. Питання "де спати" залишилося відкритим.





Хто не знає - Клов це одна з київських підземних річок, притока Либіді. Вода тут чиста, прозора і неглибока, що робить прогулянки річкою особливо приємною.

Я мріяв побувати в Клові ще відтоді, коли про Експлорер не відав ні сном, ні духом. Та наш форум і не існував тоді ще. Я ходив в інтернет-клюби і читав там дігерські звіти без жодних фото, на жахливо зверстаних сайтах. Це були розповіді про дивовижні підземелля, де течуть струмки, живуть сліпі риби та велетенські цвіркуни. Про відчайдушних людей, що, ризикуючи життям, спускалися туди і знаходили за свій ризик старовинні золоті монети.

В реальності все виявилося трохи простіше) Але все одно, враження від прогулянки незабутні.




Шлях до річки починається з іншої річки, Либіді. По її бетонних берегах ми й дісталися до квадратного входу в Клов.



Поки ми йшли, почався дощ. Довелося біля години перечікувати під мостом, попиваючи пиво. В дощ в Клові, як і в усіх колекторах, небезпечно. В 2003 році тут загинуло двоє дігерів, про що свідчить меморіальна табличка всередині





Далі будуть фото вперемішку мої та Xaolas'a, він просто трохи забобонний і не викладає фото в понеділок. Отже, де незрозуміло що сфотографовано - то я знімав, а де все гарне чітке та освітлене - то Xaolas.

Спочатку (тобто ніби з кінця, але вже) Клов протікає квадратним колектором.







Потім починається напівкругла частина







От в таких місцях можна починати щось шукати))) Вода зносить всіляке добро в щілини та тріщини між плитами. Потрібно вибрати звідти намул та подивитися, що вловив. Якщо трапляються цвяхи, болти та інші залізячки, значить, ви на правильному шляху. Процес та кульмінація "копу" виглядає якось так (фото Онікса):





А ось і знахідки:









Нічого особливого, але затягує неймовірно. Вище по течії, в старій частині русла, ми навіть знаходили друшляки, якими народ "мив золото". Пробували вичерпувати намул ними, але нічого особливого не знайшли.

Далі, вверх по течії.





Стара частина русла, що проходить під Хрещатиком. На дні - покладена на ребро жовта цегла. Більш ніж за століття вода ідеально її відшліфувала.



А ось і цвіркун











Поки ми лазили по Клову, вже почало вечоріти. Ми повечеряли і пішли до наступного об'єкту - резервного водогону.



На фото цей довгий (ми прочалапали пішки по рейках, трубах та воді загалом біля 7км) тунель виглядає непримітно. В реальності все зовсім інакше.

Уявіть собі - десь посеред Києва є люк, відкривши який потрапляєш в круглий тунель, де йдуть дві тлусті труби, а посередині з металевої сітки зроблений мостик. Йдеш-йдеш собі мостиком, через приблизно кілометр дві труби зміняються однією, а мостик - металевими рейками, на яких часом трапляються вагонетки.
Через кожні кілометр з хвостиком на поверхню виходить ствол, до холєри високий. Рейки бувають затоплені (і тоді треба витягувати бахіли) або сухі (тоді бахіли доводиться знімати, бо незручно човгати по бетонній підлозі).

Водопровід залягає дуже глибоко, десь над нами час від часу проїжджали поїзди метро. Гул при цьому стояв як в кінотеатрі, коли у фільмі головному героєві загрожує Смертельна НебезпекаТМ.

На жаль, нормальних фото я не зробив, бо знімав на мильницю. Будемо чекати, поки решта команди поділиться знімками. Наразі що є.

Початок шляху.







Труби стоять на отаких кругляках. Напевне, щоб могли трохи рухатися при зміні температури.





<a href="http://www.youtube.com/watch?v=tND_dIMdtKE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=tND_dIMdtKE</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=9vHszlLxISM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=9vHszlLxISM</a>





В кінці нашого шляху, за легендою, мало би бути підземне водосховище. Ми дійшли до кінця тунелю, де труби піднімалися на поверхню, туди ж вели і металеві сходи. Було чути звуки вулиці, і навіть війнуло свіжим повітрям. Xaolas трохи піднявся - і зверху загавкали собаки, явно реагуючи на нас. Трохи відійшли - стихли, знову підійшли - гавкають. Стало зрозуміло, що тут нам на поверхню без запалу не вийти. На додачу, хтось (чи щось) почав стукати по трубі. Спочатку тихо, потім все голосніше. Стук наче долинав з того боку, звідки ми прийшли. Ми відклали трохи цегли, вимкнули ліхтарики. Стук не припинився. Відклали ще по дві цеглини і вирішили повертатися. Приглушили світло і перемовлялися тільки пошепки, забувши, що ще двадцять хвилин тому будили чортів в пеклі, розганяючи заіржавілу вагонетку до першої космічної швидкості. Зрештою стук припинився, що це було, незрозуміло і потепер, а ми після півторикілометрового шляху, пройденого на пальцях і в бахілах, дісталися до наступного ствола.

Після короткої наради і згадки, що до місця, де ми залазили, йти майже як до Коломиї, було вирішено підніматися тут, в надії, що собак та охорони вихідний. Собаки і справді святкували майскіє празнічкі, а охоронець банально спав в своєму вагончику. Двері у вагончик, до слова, були за 5 метрів від місця, де ми вилізли, відчайдушно намагаючись не шуміти. За 10 метрів від нас були металеві ворота, а за ними глуха вуличка. Ривок - і хто під воротами, хто через повилазив на вулицю. Я, як біла людина, відкрив си фіртку і гонорово вийшов з гордо піднятою головою :-)

Ночували ми в одному з будинків на Хрещатику. А зранку варили каву на даху, насолоджуючись теплим ранком та чудовим краєвидом. Вірніше, каву варив Цезар, я хіба заважав дурними порадами)



Наступний день був матрасним. Були на цвинтарі кранів:







Далі, пройшовши трохи берегом Либіді, вийшли до Лисої гори. Дуже гарне місце, мені сподобалося





Русалчине озеро, зараз більше схоже на пересохле болото. На березі стоїть дерев'яний язичницький ідол.



Язичницьке капище





Залишки старого форту





По дорозі ліхтарик Xaolas'a зохавав жетон метро і не хтів віддавати. Довелося гарно попросити)



Погуляли ще трохи Хрещатиком та  й поїхали додому. По дорозі ми з Цезаром чинили люті правопорушення.

Альбом з фото.

Обговорення



857
Кілька робіт з Києва, що сподобалися.





Стіна пам'яті Цоя, в дворику на Грушевського, 4б. Відкрита влітку минулого року.










858


Всім привіт!

Ситуація в країні, на жаль, залишається дуже напруженою і багато в чому незрозумілою, кожного дня гинуть люди. Саме тому ми вирішили не святкувати річницю форуму, а провести натомість Зустріч учасників Explorer.lviv.ua. Матимемо змогу познайомитися, обговорити напрямки подальшого розвитку форуму та спільноти, поділитися досвідом. Обійдемося цього разу без надмірних веселощів, надмірного алкоголю, музики.

Отже, 10 травня 2014р., субота, 15:00 зустрічаємося біля закинутого бункеру звязку у Винниківському лісі (Посилання на Вікімапію)

Як дістатися:

До Винник можна доїхати маршрутками №№ 5А, 36, 40. Можливо, є ще якісь, але я про них не знаю. Виходимо з маршрутки біля Тютюнової фабрики у Винниках. Звертаємо на вул. Івасюка, з правої сторони якої розташований ринок та супермаркет "Барвінок". Дорога йде весь час прямо та вгору, близько 700 метрів. Далі потрібно на перехресті повернути наліво, на вул. Лісну. З обох боків розташовані великі котеджі, йти потрібно весь час прямо, приблизно 650 м. В самому кінці вудиця впирається у великі ворота, перед ними потрібно звернути направо. Через 100 м. побачите ось такі білі двоповерхові будиночки, це колишнє військове містечко.



Потрібно звернути наліво і пройти асфальтною доріжкою прямо 300 метрів, спочатку поміж будинків, а потім ще трохи лісом. Прядо перед собою побачите галявину, де стирчить вхід  в бункер (тотально заварений і засипаний, що вбереже від неприємних ситуацій). Галявину потрібно обійти справа і голосно крикнути "Експлорер!". Вітаю, ви на місці.

Ось приблизна карта маршруту:



859
+1 буду :) На рахунок місця, там місцеві будуть дошкуляти, бувщі вояки та кегебешнікі, хати поруч, сто пудово викличуть ментів, як вже було, на мою думку варто заглибитись в ліс, щоби не світитись.

Місце заховане в лісі, нас не мало би бути чути в найближчих будинках.

860
Часу залишається все менше. Нещодавно були біля бункерів, знайшли гарне місце, де можна буде розміститися самим і недалечко розбити наметовий табір.

Приблизно отут http://old.wikimapia.org/#lat=49.824894&lon=24.1235941&z=17&l=37&m=b

Постараюся найближчими днями описати як дістатися туди і намалювати схематичну карту.  За потреби також намалюємо фарбою стрілки на асфальті по дорозі, щоб вже точно не зблудити)))

Відписуйтеся, будь ласка, хто точно буде, щоб ми знали кілько пива замовляти. Дуже хотілося би побачити на святкуванні всіх "старожилів" форуму.

Також потрібен казан літрів на 10. Повернемо чистий та непорожній)