Останні повідомлення

Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1
В неділю знову сходили в Полтву. Відвідали і цей колектор. Весь звіт є тут

Якшо коротко:

1) Старий польський колектор використати не вдасться. На вул.Промисловій і коло Окко його перетинають нові бетонні жолоби і забирають дві третіх обєму.
2) Далі вверх по течії він сильно замулений

А так то гарне місце щоб сховатися від цивілізації. Додаю кілька фоток тих що є в звіті сюди. Так шоб пост не вийшов таким сухим та сумним :)
























2
Інженерні Споруди / Недільна Полтва
« Остання відповідь від Golem 17.09.2019 07:28:39 »
В неділю хочеться прогулятися містом, відпочити. З часом центральні алеї набридають і ти починаєш шукати якісь дрібні вулички, маловідомі закамарки. Коли вже і це все відвідав то можна перейти на новий рівень, підземний. Пройтися тим же містом але в іншому вимірі. Але й тут є вже свої находжені місця. Цей звіт буде не про них. Ми перші за дуже багато років пройшлися старим польським колектором в сторону центру. Також ми дізналися що найбрудніша частина Полтви є на Погулянці, коло її витоків!



Ось короткий підсумок:

1)   Ділянка старого польського колектора від ринку Топпедо і до Липинського 50Б (Ніко захід) прохідна. Це десь два кілометри. Далі в сторону центру міста колектор дуже сильно замулений.

2)   На вулиці Промисловій та коло ОККО в колектор врізані жолоби під комунікації. Вони забирають до дві третіх його об’єму. Під час сильних дощів проїжджу частину вулиці Липинського може затоплювати. Хоча зливні решітки на цій ділянці в чудовому стані. Вода просто не встигатиме стікати вниз.

3)   Ці жолоби були зроблені в радянський період. Під час реконструкції дороги на вулиці Липинського можна було їх переробити. Це б відновило проектовану пропускну здатність цього колектора.

4)   Також ми пройшли проти течії всю вулицю Левицького аж до з’єднання вулиць Погулянка-Вахнянина. Востаннє ми тут були десять років тому.

5)   Це найбрудніша частина розвіданого колектора Полтви. Я ще ніколи таким брудним з мандрівки не виходив. Всі стіни колектора тут в сантиметрі білого слизу. Зі стелі звисають гірлянди бруду. З часом вони вкривають весь шолом, спину, рюкзак. На бортиках лежить сміття та екскременти в чистому вигляді, чекають наступної зливи щоб їх змило. Багато каміння, дошок. Про щурів я взагалі мовчу.

6)   В кількох місцях бортики поруйновані. В 2014 році хтось встановив оранжеву трубу яка наскрізь перетинає колектор на рівні пояса. Навіть Совєти пускали такі речі попід стелю. Цікаво як у них з дозволами на це?

7)   Після колектора на Левицького «туристична» Полтва на проспекті Свободи виглядала так, ніби її щойно поприбирали Керхером та підготували до приходу інспектора Фреймут.

Старий польський колектор


Решітка ззовні не можна було проникнути в колектор. найчастіше ставили у вязницях


Бетонний жолоб на вул. Промисловій що перегороджує колектор


Але пройти можна


А це вже жолоб коло ОККО. Тут тільки навкарачки


За жалобом в сторону центру


Перехід колектора на Левицького в яйце на Погулянці


Яйце на Погулянці. Все вкрите слизом


Колектор на Левицького в сторону центру. Теж слиз


Сподіваюся ви не залипаєте в телефон за столом? ;)


Врізка пластикової труби з кабелем в колектор. 2014 рік


Вихід з колектора на левицького в основне русло Полтви


Ліворуч йде фасад оперного. Ні тобі дубових паль, ні виходу в оркестрову яму.


Все почалося з цього репортажу. Він підняв багато питань, наприклад який стан колектора на Липинського в сторону центру? Ми(Brigadir, Gandza, Golem, Sunnyman, Stinger і просто Саня з бородою) вирішили це перевірити. Домовилися зібратися на 10 ранку коло ринку Торпедо, щоб побільше встигнути за день. Але самі знаєте, у Львові як не хресна хода то марафон. Тому купа доріг було перекрито, всі ми троха спізнилися.

Запаркувалися практично коло самого люка на території ринку. Люк знаходиться в кущах за парканом, нас не видно. Це міг бути ідеальний залаз якби навколо не було так нагаджено. Чесно, нам всім хотілося пошвидше спуститися в Полтву щоб цього всього не бачить та не нюхати.

Тільки совєти могли будувати колектор меншого діаметру нижче по течії ніж був до цього вище. Цих чотириста метрів до старого польського колектора нам прийшлося йти напівзігнутими у повній концентрації. Головне пошвидше пройти цю ділянку. Але пошвидше не дуже получалося. Місцями траплялися намули і вода майже переливалася через край бахіл.

Карячимся в радянському колекторі




Це перехід польського колектора (більший) в радянський (менший)






Води тут небагато. Але через сміття виникають "заплави". Бахіл якраз вистачає.


Далі стеля колектора піднялася як і наш настрій. З рівними спинами ми пошурували проти течії. Скоро минули люк коло готелю Вольтер в який я недавно спускав журналістів. За ним ще кількасот метрів до повороту вулиці Липинського і квадратний колектор переходить у яйце. Висота яйця навіть вища за стелю колектора, десь поза два метри.









Задзеркалля Полтви


перехід квадратного колектора в яйце




Обабіч колектора у великій кількості присутні австрійські керамічні зливи з клеймом Reiss. Це дозволяє певним чином датувати колектор. Також на цій ділянці ми виявили цікавий артефакт. Це була решітка яка закривала бічний злив. Схожі решітки ставилися на ділянці колектора по вул. Чорновола, де була пересильна тюрма. На жаль до сьогоднішніх днів дожила лише ця решітка. Основне її призначення було щоб в’язні не втікали у колектор.

Сюда що вапно з будівництва зливали?


Яйце далі в сторону центру


Для цього є смітники!


Тут колектор розбирали шоб щось пустити зверху. Але зробили все культурно.


Клеймо Reiss




Підходимо до вулиці Промислова


Тут є сміття, знову заплава




Автентична решітка що перекривала вихід в колектор


Видно отвори на стелі куди вона кріпилася


От і вулиця Промислова. Про це ми знаємо приставивши телефон до люка і послухавши ритм GPS міста. Наш колектор йде далі прямо по вулиці Липинського в сторону центру. Але його перпендикулярно перетинає дебелий бетонний жолоб. По жолобу, напевно, йдуть комунікації. Очевидно що так совєтам було простіше зробити, ніж кидати все під землею. Тут жолоб перекриває добрячу половину колектора. Далі буде ше гірше… Це створюватиме перешкоди дощовій воді під час злив і вона стоятиме на проїжджій частині. Цей жолоб зроблений з іншого бетону і значно пізніше основного колектора. Та й поляки би собі так не дозволили будувати.

Бетонний жолоб посередині колектора


Але протиснутися можна


Також в цьому місці після жолоба вливається менший колектор з вулиці Промислової. Це звичайна кругла труба. Поруч є два люки назовні.

Притока з вулиці Промислова


Крупним планом




Поруч є старий забутований колектор




Цю ділянку ми всі подолали сухі. Зазору між жолобом і водою якраз якраз вистачає щоб втиснутися у нього та не намочитися. Тут вже дно було порядно замулене. Далі проти течії намулу почало ставати все більше і більше. Форма колектора не змінилася, те ж яйце, але стеля поступово ставала все нижча та нижча. Тобто «земля» під ногами поступово піднімалася. Аж поки коло заправки ОККО колектор не перерізав ще один жолоб. На цей раз пробратися під ним можна було лише навкарачках. Що я і зробив.

Колектор на ділянці від вул.Промислової до ОККО


Видно що рівень води поступово піднімається


Решітка назовні


ще один жолоб. Довший і нижчий




Пройшовши ще кількасот метрів я по рації передав що вертаюся. Мулу ставало дедалі більше, спина так низько вже не згиналася. Для мене стало очевидним що кількість мулу буде тут тільки накопичуватися. І далеко я так не дійду. То ж висновок простий: колектор забитий мулом і перекритий жолобами. В цьому місці його пропускна здатність не більше 30 відсотків від номінальної.

За жолобом


Зараз я стою напівзігнутим так ніби мене пасуть чопи


Ще одна решітка і точка привязки до ЖПС




Кінцева точка куди я дійшов. Десь район державної служби охорони


Вертаюся назад. Там мене чекають


Чекати було важко. Але дуже вдячний що не лишили самого


Ходьба по Одеськи


По дорозі назад ми знайшли смітник викинутий кимось в колектор. Зробити це можна було лише через люк. Куди дивиться поліція? Карячитися аж до Торпедо не дуже хотілося. То ж Бригадир запропонував відкрити один симпатичний люк. Майже з останніх сил я все таки переборов стару заіржавівшу завісу та перекинув кришку на траву. Люків на такій підвісці я ще не зустрічав.





Звідси дуже смердить хімією


Назад завжди швидше йдеться. Течія помагає.


А ось вже і вузький колектор


Знахідка! В нього ж можна Полтводендрони посадити!


Годинне відео Саннімена як ми верталися назад.
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=V3RRXO9QWE0" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=V3RRXO9QWE0</a>

Як би ти не любив Полтву, а вилазити назовні завжди приємно. З посмішкою ми розсілися по центру клумби на кільці коло Епіцентру. Поскидали з себе хімзахист, пороздівалися, сушимся та засмагаємо. Заодно і спорядження підсихає. Машини навколо пхаються з усіх сторін, на нас навіть патруль не звертає уваги. Завжди хотів вилізти посеред клумби на якомусь кільці. 😊





<a href="http://www.youtube.com/watch?v=YFEBjxWweyk" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=YFEBjxWweyk</a>

Але це ще не кінець розповіді. Не втамувавши свою жагу до пригод ми з Бригадиром піджерли пиріжків на Словацького та ломанулися досліджувати інший малоходжений колектор по вулиці Левицького. Запаркувавши машину коло адміністрації ми відкинули з землі неважку металеву пластину та, як колись, по сходинках сховалися від людей. Тут собі спокійно переоділися та пішли проти течії в сторону Погулянки.

Вид від адміністрації в сторону Погулянки


Наші сходи


Як я вже писав, в цьому колекторі дуже брудно та неприємно. Зато води небагато і можна йти прямо по руслу. Минаємо зелений люк до Російського консульства, потім є розгалуження. Ліворуч вливається вода з вулиці Мечнікова. Там йде каскад водопадиків щоб скинути висоту. Діаметр яйця малий, але ходибельний.

Стеля колектора


Важко було зробити культурний стік у воду?


Ця притока давно вже не працює


Так ніби запхав камеру в раковину громадської вбиральні


Висюльки зі стелі


Крокодиляча голова


Що вище по течії то більше бруду. напевно тому що менше води яка б це все змила


Вихід до Російського консульства ;)


Тому і не можна їсти та втикати в телефон :) Насправді це фото показує що туалетний папір непогано розчиняється в каналізації. Якщо, звісно, зливати за собою.


Притока з Мечнікова


Красиве яйце!


Такий же трикутник колись був на зливі цієї гілки з Полтвою коло грушевського. Вже нема :(


Йдемо глянемо шо там в яйці


Далі йде менше яйце і каскад Полтвопадів




Йдемо прямо в сторону Погулянки. Невдовзі широкий колектор закінчується і перед нами просто яйце. Йти ним можна, не зносить. Потрібно руками триматися за стінки. А вони липкі та слизькі, хоч у фільмі жахів показуй. Ще через кілька метрів на голову я яйці ллється полтвопад. Пройти таку ділянку можна тільки в повному ОЗК. То ж я йду далі, а Бригадир залишається «охороняти» вхід. Після водопаду в колекторі з’являється невеличка кімната і скоби нагору до люка. Вдалині просвічується злиття двох менших колекторів з вулиць Погулянка та Вахнянина.

А ось і Погулянка


Відчуття ніби ти в шахті і ці каменюки це порода що впала зверху


Таке от шось незрозуміле біле вкриває всі бортики і плаває у воді


Яйце в сторону Погулянки


За Полтвопадом. Є вихід назовні чи спуск всередину. Залежно з якої сторони дивитися.


В кінці видно злиття яєць з Погулянки і Вахнянина


Ми доволі глибоко зараз під землею


Вертаюся назад тримаючись за ці липкі стінки


Без хороших рукавиць сюди зась!


Ось і вихід


Колись піднімалося питання «скільки джерельної води дає притока з Погулянки?». Відповідь: «Я не знаю скільки тут джерельної, але навіть з каналізацією води тут мало». Ми вертаємося назад. Практично одразу нижче входу колектор стає вищим. Можна йти по бортику не згинаючись. Тут також брудно, але вже не настільки. Зато трапляються розсипи чорного металобрухту у відносно великих кількостях. Таке враження що хтось регулярно його скидав сюди зверху. Ми, наприклад, на бортику знайшли сокиру та грубий кусок мідного кабеля. Це ще раз доводить що ніхто тут довго не був.

Востаннє я тут ходив в 2009 році з Fenriz i Zelia. З того часу нічого в кращу сторону не змінилося. Навпаки, решітки дощоприймачів часто забиті, свіжого повітря через них попадає мало. В одному місці колектор навскосяк перетинає оранжева труба. Напевно комусь треба було кинути кабель з одної сторони вулиці на іншу. От він і продовбав отвір в бетонних стінах колектора. Якщо так триватиме і далі, то в перспективі тут не буде як пройти, стільки труба та кабелів стирчатиме! Я не говорю вже про витік води та фекалій в навколишній грунт через ці отвори.

Закамянілий кусок дерева. Як він сюди потрапив?


Зруйнований бортик на Левицького


Ще одне руйнування і купа заліза


Чийсь гаманець. Пустий :(


Вулиця Левицького в сторону Центру


Обросла труба під стелею


Хтось врізав сюди кабель


2014 рік


Бокова притока чистої води десь в районі шостої школи


Тут вже колектор затоплює під сам верх і тому бруду менше


Агов металісти, чим ви там нагорі займаєтеся?


Знайшли сокиру


І кусок кабеля




Починаються повороти. Підходимо до центру міста


В основне русло Полтви ми прийшли як до себе додому. Вибратися з колектора можна по вузькому, сантиметрів 10 підводному гребеню. Це все що залишилося від бортика після минулорічних злив. Про руйнування ми неодноразово писали, за рік так ніхто не поремонтував. З гребеня можна впасти і опинишся вище пояса у воді (були прецеденти). Якщо яму не залатати то з часом вона тільки збільшуватиметься.

Злиття з центральним колектором коло памятника Грушевському


"Шагать по водє со мной"


Тут колись був такий же бортик як і на Мечнікова. Змило


Бригадир висунув цікаве питання: коли закривали Полтву, що було з мостиками? Роботи тривали не один місяць, люди якось мусіли ходити з берега на берег. Можливо в колекторі залишилися частини цих старих містків. Як мінімум для чогось же існують ці три щілини на місці клумби на Маріїнській площі….

Австрійська ложечка. Лежала в боковій притоці в центрі


Проспект свободи. Тут також бортик добряче підмило і скоро зруйнує. Чи не скоро...


Щілини над клумбою на Маріїнській площі. 3 штуки. Можливо тут був деревяний місток?




Вид на Полтву з-під Фонтану в сторону Оперного театру


Щоб менше вертатися до машини ми вирішили вилізти коло театру Марії Зеньковецької. Я надів фірмову жилетку «Дослідники Львова» і поліз першим. Не встиг я відкрити люк як почув «Оооо, дивися! Дігери з Полтви вилазять». Молода компанія подивилася на нас як на живу ілюстрацію новин з фейсбука, але обніматися не пішли. Ну дуже вже брудні ми були.

Локаль відновив недавно змитий ліхтар та камеру. Тепер ще більше світла. І чудовий селфі-спот для діггерів. А цікаво, нас там хтось бачить? Напишіть будь-ласка якшо так.


От для чого в Полтві потрібен шолом!


і куртка від хімзахисту :)


Ну а далі вже традиційне вмивання у фонтані та повернення назад тією ж дорогою, тільки по поверхні. Була вже 19 година, нині відвідали дві нові ділянки Полтви. Брудні, смердючі та страшенно задоволені ми ніяк не могли розійтися. Ще зо дві години просто сиділи в машині і ділилися враженнями.

Пісня в тему на завершення :)
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=sz84qnCZMV0" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=sz84qnCZMV0</a>
3
Природні Об'єкти / Нічний Ігровець (Горгани)
« Остання відповідь від explorer 16.09.2019 19:32:19 »
Ігровець - третя по висоті вершина в Горганах - 1804 метри н.р.м. а також найвища точка хребта Ігровище.
Цікавий тим, що на відміну від більшості гір у Горганах, вершина Ігровця являє собою величезене майже плоське плато з невеликим ухилом в сторону Закарпаття.

Також на вершині окрім типових горганських розсипів кам'яних брил та непрохідних заростів жерепу, зустрічаються великі ділянки трави\мхів де можна припасувати намет для ночівлі. Саме ночівля на вершині була метою нашого короткого походу. Група склалась з Джона і мене :)

Ми обрали стрімкий підйом від Осмолоди, який проходить повз туристичний притулок і далі виходить на хребет між вершинами г.Висока та Ігровець.

Маршрут (червоний), як і інші популярні маршрути в цьому районі, доглянутий і чудово ознакований. Мітки часті, на роздоріжжі є відповідні знаки, і т.п.

Шлях починається з красивого містка через річку Лімниця неподалік Осмолоди. Далі стрімкий підйом лісом.



Ближче до верхньої межі лісу розташований чудовий туристичний притулок, відновлений в 2010 році. На підйомі метрів 50 в праву сторону (вниз) від основної стежки. Числені вказівникі не дадуть пройти повз. Трохи нижче притулку є джерело, яке являє собою маленьку криницю глибиною в метр-півтора, та місця для наметів. Числені відгуки в мережі вказують на те, що воду з цього джерела не варто вживати без додаткової обробки. На й на вигляд - не хочеться :)



Також є згадки, що в теплу пору року в притулку проживає якийсь Юрій, і спілкування з ним багатьом суттєво псує настрій. Ми не зустріли ні Юрія, ні його слідів. Мабуть, його сезон вже скінчився.



Далі ліс досить швидко переходить в криволісся та типову рослинність субальпійського поясу Карпат. Стежка прорубана в полях жерепу.
Як на замовлення, хмари що "зачіпились" за вершини на які ми йдемо, жваво тікають на захід через хребет.



Починають відкриватись краєвиди на навколишні гори, та подоланий шлях.



В залежності від рівня прозорості повітря, можна бачити селища та містечка рівнинної частини Івано-Франківської області.



На підході до вершини Ігровця



Ми прийшли як-раз вачсно для запланованих ночівлі. Захід сонця зустріли вже на верху.



Залишки старих укріплень на вершині



Ніч на Ігровці. Повний місяць непогано підсвічує каміння довкола, а вдалині видно вогні міста Калуш.



Ніч була морозна. Намет вкрився товстим шаром інію, також іній вкрив майже все довкола окрім жерепу, зробивши каміння слизьким наче лід.



Світанок ми успішно проспали. Ранок на Ігровці. Над рівниною в повітрі висить полоса димки:



Сонце заливає наш схил своїм теплом, розтоплює іній, та разом із вітром випаровує будь-які сліди морозної ночі.



Гарячий сніданок та сонячна погода дають нам наснаги для прийняття рішення спускатись довшим маршрутом - через Полонину Боревка.

Вигляд на Сивулі з спуску з Ігровця на полонину Боревка. Ліворуч з димки виринає пік Говерли, та видно обриси Чорногірського хребта.



На полонині Боревка (іноді підписують як Погар) ще стоять намети неквапливих туристів. Чудове ознакування вказує напрями всіх стежок з полонини, також недалеко є вода.



Ми обрали найменш популярний спуск в сторону Осмолоди - жовтий маршрут. Стежка тут дуже різноманітна :) на вузькій стежинці, що біжить по стрімкому схилу майже не скидаючи висоти впродовш кількох кілометрів, зустрічаються всі можливі в Горганах комбінації розваг з дерев\каміння\завалів\чорниць\грибів\лісу суцільно вкритого товстенною ковдрою мхів з яких стирчать тільки стовбури дерев.



Жартуючи, що на тій стежці не вистачає тільки водоспадів, в неочевидному місці ми звернули з маршруту до закинутої дороги, яка нижче перетворилась в чималий потік з своїми невеликими водоспадами, та випробуванням взуття та терпіння :)



Спустившись кам'янистим руслом потічка в урочище Лопушне, вийшли на брудну лісовозну дорогу формату "де кожен необачний крок може закінчитись втратою взуття в глибинах вологої багнюки". Нею доскакали вже на іншу дорогу, де зрідка пересувався легковий транспорт. 9 кілометрів які відділяли нас від свого транспорту нам суттєво скоротили місцеві мешканці, люб"язно підібравши нас десь до середини шляху.

Всі фото тут: https://photos.app.goo.gl/FPed4rj53JzjR7Qr6
4
Викладу нарешті я фоточок трохи
Загальне фото на підступах


Біб-ка де все і сталося. У кутку під вікном натрапили на місце, де ймовірно найбільше горіло.





Пригодився? А він взагалі придатний був?


Витримав пожежу


Вилізли на дах



Хто і навіщо лишив той бутиль? Що у ньому? Невідомо, - ми не чіпали його.


Цікаві залишки від кушеток. Може лишились тут з часів монастиря (1930ті рр.)




Цегла і черепиця марковані там


Знахідка десь на третьому поверсі


З вікон протилежної сторони добре видно кіптяву над вікнами.


5
Плани / Re: В Дрогобич 28 вересня полазити по старих підвалах
« Остання відповідь від Roy 16.09.2019 07:23:56 »
Ура! Є компанія. @roy ти зможеш на машині якщо ще хтось захоче?

Точно не обіцяю, бо здаю в ремонт/чистку, не відомо чи заберу до того числа.
6
Плани / Re: Ігровець 14 вересня
« Остання відповідь від explorer 15.09.2019 20:03:53 »
Поїздка відбулась суперово, навіть наексплорерили спуск руслом потічка замість маркованого маршруту :))
Дякую Джону за чудову компанію!

ПС: міні звіт тут: https://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,8290
7
Природні Об'єкти / Re: На човні по Дніпру і Десні
« Остання відповідь від maxiWELL 14.09.2019 16:30:44 »
Неочікувано запропонували вдруге покататись на човні. Мотивували це тим, що перша прогулянка вийшла ознайомчою і далі оболонської затоки і Дніпра так і не вийшли. А в цій подорожі захотіли показати Десну. В принципі, такою і мала би бути перша поїздка, просто не встигли вчасно підготувати човен. Тож я зрозумів, що не відчепляться, поки не організують обіцяну екскурсію:) Так що врешті погодився. Хоча з більшим інтересом очікував на новий сталк (київські сталкери, де ви? Ау!!!). Перед подорожжю збирався полазити по «баяну», але до Києва були затори, тому запізнився і на вилазку не залишилось часу.

Намічалась довша і триваліша прогулянка північніше по Дніпру із заходом у річку Десна. Товариш казав, що там є цікавинки. І справді, цікаве знайшов. Це широченний Дніпро, бази відпочинку з дерев'яними будиночками на палях, земснаряди, станція водозабору, високовольтні ЛЕП, хвойний прибережний ліс і, звичайно, захід сонця.

Виходимо із затоки Оболонь. Прохід між косою Собаче гирло і зеленим островом — і є вихід у Дніпро.


Мис коси, що відділяє затоку від Дніпра.
Латаття, нажаль, вже відцвіло.


На Дніпрі повно народу. Але є де розминутися.


Дніпро в цьому місці досить широкий.


Баржа.


Риболовля з човна посеред Дніпра.


Острів Муромець із заболоченими затоками — старими руслами Дніпра.


В гущині острову видніються будиночки бази відпочинку «Берізка» (діючої).


Острів Муромець. Ці зарослі вважаються лісом.


Відпочивальники облаштували намети. Навіть є кемпери.


Хто бідніший, зробив халабуду:)


Широке місце на Дніпрі: приєднання річки Десна і старого русла. Від одного до іншого берегу — більше кілометру(!!!).
А вдалині вже видно супутник Києва — місто Вишгород.


Вишгород хоч і компактний, але виглядає як мегаполіс.


Причому місто і далі розбудовується.


Повертаємо в бокову притоку. Тут її ледве видно, але вона є.
Ліворуч по борту — острів Великий із дачами, до яких можна дістатись лише човном. Праворуч — острів Муромець.


Табличка свідчить про те, що тут в Дніпро впадає річка Десна.


Чайки порозсідались:)))


Старе русло Дніпра — Старосільський рукав. Вдалині видно Вишгородську Київську ГЕС у Вишгороді.


Острів Муромець. Дерева на березі — лісові угіддя річкового Лівобережного лісництва. Аж 917-й квартал(!!!) — не дивуйтесь, на лівому березі північніше Києва, величезні лісові масиви, тому така нумерація.


На Десні повно човнів.


Буксир і земснаряд для видобутку піску і поглиблення русла.


Вдалині видно багатоповерхівки. Але звідки? Бровари наче не виходять до Десни.
Виявилось, що це масив Троєщина (м. Київ). До них аж 4 кілометри — а як видно!


Земснаряд.


Діюча база відпочинку «Десна» Укртелекому.
Дерев'яні будиночки на палях виглядають колоритно.


Ще якісь плавзасоби, напевно пов'язані із намиттям піску.


Класичний корабель. Чомусь на Fleetphoto (фотосайт човнів) його не знайшов, тому будемо вважати, що це баркас.


Водозабір Деснянської водогінної станції, яка забезпечує водою лівий берег Києва.


Наш шлях перетинає високовольтна лінія.
Видно, як змінюється висота підвісу дротів над рікою.


Сама опора видовжена. Плюс — підпорки подовжені. Тому під опорою спокійно ростуть дерева(!).


Склад піску від земснарядів.


Ще один земснаряд.




Десна широка.


На берегах повно народу.


Пришватувалися до берегу, щоб пообідати і відлити.


Берег заріс тополями.




Прогулянка на човні означає, що треба заходити у воду. А водичка прохолодна.


Потім зустріли і третій земснаряд.




Береги перестають бути одноманітними. Тут грунт сповзає у воду разом із деревами.


Сосновий бір, що нехарактерний для прибережної рослинності.


Краса!


Зійшли на берег. Ліс дивний: вербово-сосновий.


Смужка лісу невеличка. За декілька десятків метрів від берегу — паркани.


Берег різкий. Місце відносно чисте. Хоча сміття заховали у кущах.
А в цілому, непоганий пляж. Для якогось двіжу чи пікніка чудово підійде.


Десну перетинає ще одна ЛЕП. Цього разу потужніша — 330кВ.
Здивувало як провисають дроти. Але тріскоту не чутно.


Берег раптово став безлісим.


Відпочивальники. Судячи по наметам, приїжджають на ночівлю.




Потім був привал. Чи, точніше, дрейфування. Доїли припаси.
Течією віднесло аж на кілометр. Добре, що у напрямку Києва:)))

Кружляли вертольоти. Аж три штуки.


Поруч промчвся катер. Нас трохи погойдало хвилями.


Сонце швидко сідало, тож капітан, нарешті, завів човен і ми рушили до Києва.


Земснаряд, походу, цілодобово працює.


Цікавий момент.


Прикольний ефект — ввечері тіні відзеркалюються берег. Тому потрібно було дійти до Києва засвітло.


Ось, нарешті, на горизонті показалась Троєщина.


Захід гарний. Хоча триває він недовго.
Плюс — відчутно холодає і посилюється вітер.




Повернутися до заходу сонця не встигли. Але стало спокійніше, коли на горизонті з'явились Дніпро і правий берег Києва.


Подорож пройшла спокійно. Хоча вдома теж переживали.
Відсьогодні похолодало, тому втретє цього року напевно не запросять. Але якщо раптом будете у Києві, то товариш не проти організувати екскурсію.
8
Обєднав три аналогічні теми в одну.
9
Інженерні Споруди / Re: Закинутий Дрогобич
« Остання відповідь від Golem 14.09.2019 09:52:22 »
Обєднав три теми про закинутий Дрогобич в одну. А то сам в них путався вже :(
10
Плани / Re: В Дрогобич 28 вересня полазити по старих підвалах
« Остання відповідь від Golem 13.09.2019 22:22:52 »
Ура! Є компанія. @roy ти зможеш на машині якщо ще хтось захоче?
Сторінок: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10