Личаківська-2

[explorer]

Личаківська-2

У будинку №35 за Польщі був Заклад німих і сліпих, за часів СРСР це була спецшкола-інтернат №101 для глухонімих дітей, тепер це Львівська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Марії Покрови для глухих дітей. У будинку №36 від 1950-х років було ательє індпошиву одягу та ремонту взуття, останніми роками тут працював магазин "Сантехніка", нині – елітний магазин "Престиж" і "Хлібна хата". На східній стіні будинку до 1970-х років була фігура дволикого Януса, потім вона зникла.

Під №37 із радянських часів міститься військкомат спочатку Червоноармійського, тепер Личаківського району, вхід до якого з вулиці Личаківської у 1970-х замурували. У будинку №38 за Польщі діяла загальноосвітня школа святого Антонія, від 1950-х – середня школа №12 із російською мовою викладання, згодом вона стала восьмирічною, а нині тут приміщення початкової школи №37, основний корпус якої розташований на вулиці Солодовій №6. Із боку Личаківської тут  одноповерхова прибудова 60-70-х років.

У житловому будинку №39 за польських часів була цукерня Лабеги, у 1950-х роках – ремонт взуття. У будинку №40 на розі з вулицею Чернігівською від радянських часів працює гастроном "Дністер". Під №41 за польських часів був ювелірний магазин Бродського і майстер біжутерії Вахса, зараз тут крамниця чоловічого одягу "Гулівер" і магазин "Автозапчастини". У будинку №45 за Польщі були перукарня Юнґа та молочарня Марії Фішер, у 1950-х – перукарня, нині магазин "Автозапчастини" та мережа мультимедійних магазинів "Сідючок". У будинку №46 2005 року відкрили відділення Укрсиббанку. Під №47 до 1939 року був магазин одягу Масловської, в 1950-1960-х – фотосалон тресту "Укрфото", на початку 1990-х облаштували кіностудію "Галичина-Фільм", яка згодом занепала. У будинку №48 за радянських часів працювали продуктовий магазин, кафетерій, а також майстерня з ремонту годинників, вона залишилася донині.

Під №49 у приміщенні, яке за Польщі належало костелу святого Антонія, від радянських часів міститься музична школа №4. Під №49-а розташований римсько-католицький костел святого Антонія, який не припиняв своєї діяльності за тоталітарних часів. У 1950-1960-х у костелу забрали частину його території, де знаходилися цвинтар, на якому ховали священиків, і сад. Було знищено мур із боку вулиць Лисенка та Малої, а із Заньковецької в 1970-х зробили пролом у мурі та сходи, що ведуть до скверика, впорядкованого на місці церковного саду. Наприкінці 1980-х на цьому місці мали намір збудувати багатоквартирку, але рішучий протест парафіян костелу та мешканців прилеглих будинків не допустив цього. У 2003-2004 роках на території теперішнього скверика збудували господарське приміщення костелу.

У будинку №50 за Польщі була перукарня Дзямського, зараз тут салон мобільного зв'язку і бар "Гледіс". Під №55 від радянських часів є продуктовий магазин і крамниця господарських товарів; на фасаді будинку – меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1924-1933 роках мешкав поет Збіґнєв Герберт. У будинку №56 за польських часів була пекарня Яворка, зараз це закрите одноповерхове приміщення, за цією ж адресою перукарня і пункт прийому склотари. Під №57 – аптека, власником якої за Польщі був Бондзінський. Під №60 за польських часів був ресторан Фрідмана, нині житловий будинок. Під №62 за Польщі працював ресторан Ноєра, з 1950-1960-х – ремонт взуття, ощадна каса й опорний пункт правопорядку, останніми роками також відкрили магазин канцтоварів і сувенірів. У будинку №63 від 1950-х існує перукарня, останніми роками облаштували магазин "Родинна ковбаска". Під №64 від радянських часів був продуктовий магазин, зараз тут відділення "Правексбанку". Під №66 за польських часів працював ресторан Гея, нині продуктовий магазин "Апетит". На фасаді будинку №67 – меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут народилася і мешкала у 1869-1892 роках співзасновниця згромадження сестер служниць НДМ Йосафата Гордашевська, яка стала блаженною 2001 року.

Будинок №68 знищили та розібрали в часи війни, нині на його місці одноповерховий павільйон, збудований у 1970-х, який має адресу №70-а, тут міститься кафе-бар. Під №69 від радянських часів працює відділення зв'язку. У будинку №71 від часів СРСР є хлібний магазин. Триповерховий будинок №72 спорудили наприкінці 1960-х у стилі радянського конструктивізму, тут до 1990-х було ательє мод "Фантазія", потім інвестиційна компанія "Галицькі інвестиції", 2005-го будівлю цілковито переробили в стилі євроремонту, нині там міститься компанія мобільного зв'язку Life:). Під №74 і в прилеглих будівлях та на подвір'ях від радянських часів міститься Львівський прикордонний загін. У будинку №75 за польських часів була фабрика перев'язочних засобів "Польсан" і магазин споживчих товарів для торгівлі, промисловості та сільського господарства "Комора", від 1950-х – фотосалон артілі "Фотохудожник", зараз тут комунальне підприємство "Господар".

У будинку №77 за польських часів була перукарня Ґлюкзама, яка збереглася донині, від 1950-х – також майстерня з ремонту взуття, останніми роками працював магазин "Автозапчастини", нині – крамниця одягу "Евіта". На фасаді будинку – меморіальна таблиця, яка сповіщає, що тут у 1958-1987 роках мешкав видатний український письменник Володимир Лопушанський. Чотириповерховий будинок №81 спорудили в 1960-х, від радянських часів у ньому міститься Львівський апеляційний господарський суд.

Під №82-а знаходиться православний храм Петра і Павла, який з 1946 року потрапив під юрисдикцію Московського патріархату. 19 серпня 1989 року настоятель Володимир Ярема (1915-2000) оголосив про перехід до Української Автокефальної Православної Церкви. 1993-го він став патріархом УАПЦ, прийнявши ім'я Димитрія. Коли 2000-го патріарх помер, його поховали на подвір'ї храму.

У будинку №84 за польських часів був дерев'яний промисел Байсса, зараз тут житловий будинок. Під №91 від часів незалежності міститься Єпархіальне управління УАПЦ. У будівлі №97 за Польщі був ресторан Шмідта, нині це житловий будинок. Під №99 за радянських часів був Будинок піонерів Червоноармійського району, тепер це Будинок дитячої та юнацької творчості Личаківського району.

Ілько Лемко

http://gazeta.lviv.ua/articles/2007/05/11/23320/