Кінозал з гермодверима або «Де проводити конференції під час ядерної війни?»

[Vergaz]

Звісно ж, це не перше сховище, в яке ми незаконно проникли групою осіб, проте без попереднього зговору. Йдучи такі модні, разом з Двакришом (він же - три підвал та чотири зацепер), Ванічкою та МуНлАйТом, під ранок з нічної полазки в сторону нашого ночлігу. По дорозі - останній бомбарь, який ми запримітили, їдучи в офігенному громадському транспорті Вінниці. За транспорт однозначно лайк: дешево, благоустроєно, культурно, проте не дуже швидко. Хоча Вінниця - маленьке місто, тому швидкість транспорту не засмучувала. Змучені, бо цілу ніч гуляли - вирішили перепочити на зупинці. Але раптом: вентшахта! (фото відсутнє по відомим причинам). Я був досить здивований. Новесенька, пофарбована, забор пів метровий, та головне - немає жалюзів! тобто просто вентшахта, залазна з усіх чотирьох сторін. Ми навіть не надіялись, що там щось годне - думали обісцяний піддомник (ну я ураховував, зрівнюючи з Львовом). Першим на розвідку пішов ТриПідвал. Вилізши, сказав:
-та там якісь коробки з медикаментами і герми, далі я не пішов. Ваня був замучений, тому відмовився лізти, тому я з Сєрьогою пошуршав в вентшахту. До мого здивування: в вентшахті був КАНАЛІЗАЦІЙНИЙ ЛЮК (відкритий), спуск вниз. стояли незрозумілі коробки з незрозумілим вмістом (не відкривали), зразу ж і гермодвері.









Пройшовши герми побачили оце ж чудо



У нас у Львові таке хрін десь побачиш, тим більше з відкритим залазом.

Побачивши цю красу, ми також помітили світло з наступних дверей. Не маючи в планах палитись/прийматись, пофоткавши ми рушили на вихід, оскільки попереду нас чекав грандіозний залаз з ахіреть якою цікавою історією, на найбільший завод в Вінниці, з найбільшим бомбарьом, трійним запалом та нереальною втечею від толпи охоронців.