Мій перший раз на копі

[Golem]

Фоткаємо знахідки за день


Неможливо навчитися їзді на велосипеді переглядаючи лише ролики на ютубі. Аналогічно неможливо навчитися користуватися металошукачем не вставши з-за монітора. В обох випадках потрібні практичні уроки.



В нашій країні, на жаль, людей з металошукачами часто називають «чорними археологами». Таке клеймо повісили засоби масової дезінформації на всіх, кому цікаво що там приховує земля. І це не дивно. Люди що не сидять перед телевізором це їх прямий збиток. Звичайно, малий відсоток шукачів і справді розкопує кургани та плюндрує могили. Але цих людей є дуже мало. Неправильно всіх мусульман в чамлі вважати терористами бо 0.00~01 відсоток цим займається.



Для чого мені здався той металошукач? Тобі шо, Полтви мало? Гм, та прикладів море. Пройтися по місцю падіння німецького літака, знайти залишки перебування Євреїв у Полтві, перевірити старі печери чи не жили тут бува люди або знайти ключі що випали з шортів під час пробіжки. І це все теж чорна археологія??? Очевидно шо ні поки ти не знайшов щось цінне. Далі когось починає жаба дусити, зразу тебе фоткають і викладають на Вартову Башту 1.



Металошукач для дослідника це такий же інструмент як і ліхтарик, шнурок з карабінами чи автомобіль з правами. Але ним потрібно ще навчитися користуватися. Варіантів є два. Або самому довго і нудно копати цвяхи, дріт, гусениці та інше сміття. І так крапля за краплею здобувати досвід. Або приєднатися до людей які цей етап вже пройшли і взяти кілька базових уроків. Що, як у випадку Golem 14 Лема, прискорить еволюцію в сотню разів.



Коло Львова був монастир, а де монастир там і ярмарка. А де ярмарка там і монета та їх п'яні власники. Наприклад Південний ринок існує заледве тридцять років, і то скільки люди там всього загубили. А якщо ярмарок існував 300 років? Та ще й у відкритому полі? Туди ми і зібралися копати.



«Чим раніше почнеш, тим більше за день встигнеш», - мій перший урок . Це стосується не тільки роботи, стосунків та відпочинку, але й копу також. То ж о восьмій ранку мої колеги вже ладували свої металошукачі.

-   «Ти новачок, копай всі сигнали!» - сказали мені та лишили самого в полі.

І поки я зі своєю Аською виколупував з землі старі цвяхи вони встигли взяти кілька монет за 10 хв. І справді тут місце козирне. Я не злюся і не заздрю що нічого не викопав. Моє головне завдання на сьогодні здобути досвід. А покопати на результат завжди встигну. Як я потім дізнався, люди шо копають весь метал підряд і здають його на металобрухт часто заробляють більше, ніж ті хто шукає лише монети. На полях і в Карпатах чорного металу є дуже багато. А ще його значно легше знайти та  збути.

В пісчаному грунті все файно зберігається


Ця штука дзвенить як золото


Порпаюся в піску. Дитина виросла, іграшки залишилися


Місцевий мешканець вийшов пасти корову і почав до нас приставати. «Се муя приватна власність, ідіт гет звідси!». Ми не стали сперечатися та відійшли в сторону за вказану ним межу. Цей чоловік нам пояснив що колись Чорні Рагулі перекопали йому весь город, лишили ямки і він тому тепер нікого не пускає.

В сусідному полі монеток було менше. Зате нас чекало продовження цирку. Цей мешканець привіз на скутері свою жінку Галю. Як вона на нас налетіла! «Ах ви ж іроди! Держава гине, заводи стоять а ви тут копаєте! Нє шоб піти десь працювати! Та щоб ви здохли як моя корова. Тільки про гроші думаєте, мільйони заробляєте. Нині свято а у вас Бога в душі немає. « Ну і в такому дусі. Ми з того щиро поржали і вирішили не псувати їй настрій. Шкода мужика шо має таку жінку, шкода жінки що має такого чоловіка який цілий день пасе одну корову, замість піти на роботу. Мають поле чудес, а навіть не спромоглися його обробити, обгородити чи продати.

За словами досвідчених це був доволі нетиповий вияв агресії. Напевно чорні їх справді дістали. Монастир позначений на всіх картах, от і їздять. Ми передислокувалися на поле коло мого дому. Тут нас точно ніхто чіпати не буде. На цьому полі колись рубали ліс, потім садили пшеницю. Були дві дороги якими їздили на кавалєрку. Зараз я тут зранку бігаю. На перший погляд це нічим непримітне поле в глушині. Та на моє превелике здивування на цьому полі були цілі розсипи монет. Деякі лежали навіть на поверхні.

За день ми не обійшли і половини цього поля


Як виглядає коп у новачка? Я йду зі своєю аською і пікає лише чорний метал. А поруч йде робо-коп і в нього монетка за монеткою. Підходжу я до нього і там де він показує пальцем моя асьська теж чує монетку. Питається: чого я нічого не викопую? Одним словом справа не в апараті, а в досвіді. Як його правильно тримати, як водити, на який звук звертати увагу, де і скільки копати, нюансів тьма.



Коли мені це все пояснили то я теж став монетки зустрічати. Небагато, але більше від нуля. В цій справі велике значення має точність визначення цілі та глибини в землі. Бо на одну монетку попадається десять корків, дротів і пляшечок з міндобривами. А ще чорний метал з отвором посередині дзвенить як золото. Відрізнити це сміття від монетки дуже важко, тому треба копати. Якшо ти новичок як я, то одна ціль займає пів години. Велика траншея, купу грунту навколо, пошуки що пищить серед цього всього. А профі практично за 1-2 копка вже мають ціль в руках. Ефективніше копаєш – більше викопуєш.





За день до копу я собі був думав «Копати це не моє. Я ж не азартна людина. Надоїсть за дві години, піду додому полежу собі, а вони най там порпаються в тій землі.» Але насправді час з 8 ранку до 7 вечора пройшов швидко. Ходиш собі на свіжому повітрі, чимось зайнятий, щось нове вчиш, в телефон не заглядаєш. Час від часу переговорюєшся з товаришами про знахідки. Мозг відпочиває, ти наповнюєшся спокоєм. Навіть на обід не сильно тягнуло.





Перед копом я був нагострив свою лопату. Виявляється що це було зайве. Гостра лопати може випадково зачепити ціль і серйозно її пошкодити. Тому краще копати тупою, але безпечною лопатою. Та й пальці на ногах ціліші будуть. Вввечері ми підрахували улов. На нас всіх поза п'ятдесят монет. Найстаріші це 1500-і роки, найновіша ювілейна 20 копеєк до пятдесятиріччя революції 1967 року. Основна маса була крейцери 1800-х років. Значить за Австрії тут був жвавий рух. Один мідний крейцер був еквівалентом десь 50 грн зараз. Загубив в полі дорогою з корчми і не дуже помітно. Другим великим пластом йшла перша світова війна. Багато патронів, шрапнелі, ґудзиків, пломб. Активних бойових дій тут не було, але хтось та й ходив. Для офіційної науки ці всі знахідки просто сміття, а для нас – радість!





Підсумовуючи: день був супер, я дуже багато навчився і навіть викопав кілька своїх монеток. Ми сюди ще раз приїдемо коли скосять сусіднє поле. Бо епіцентр монеток повинен бути саме там. Сьогодні Шумахер вчив мене їздити на Daewoo Matiz з коробкою автомат. Бо хоч апарат в мене простий, учень з мене ніякий але я з місця зрушив. Тепер значно впевненіше чуюся з приладом в руці.





Багатьох пошук з металошукачем приваблює можливістю отримати щось цінне і на шару. Майже як пошук грибів у лісі. Якшо обгородити цю ж ділянку парканом і запускати людей за гроші то кількість бажаючих упаде в рази. До шари я не звик. Напевно тому пошук скарбів це не зовсім моє. Але я дуже вдячний всім друзям за досвід та чудово проведений день!





А який був Ваш перший раз?