Автор Тема: Світло в архітектурі Львова  (Прочитано 2858 разів)

1 гість дивиться цю тему.

TANK

  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 51
  • Рейтинг -8
    • Перегляд профілю
Світло в архітектурі Львова
"...людина завжди піддається тим кольоровим вогням. Вони чудові. Треба було б поставити пам'ятник тому, хто винайшов неонові лампи. В п'ятнадцять поверхів висотою, з міцного мармуру. Той хлоп дійсно зробив щось з нічого".
Раймонд Чендлер "Молодша сестра"
Світлова архітектура, хоч і вважається порівняно молодою галуззю, своїм корінням сягає сивої давнини. Сакральне значення світла, що прорізає темряву, знайшло своє відображення у звичаї для нічних церемоній оздоблювати будинки лампадами та свічками. Ця традиція була притаманна давнім єгиптянам і грекам. Натомість народи Малої Азії влаштовували ілюмінації на честь своїх володарів; від них цей звичай запозичили римляни. Цивілізація Давнього Риму багато в чому стала підґрунтям культури середньовічної Європи. Це стосується і традиції влаштовувати ілюмінацію будинків з нагоди урочистих подій.


Павло Гранкін
Світло в архітектурі Львова (1900-1939 роки) "...людина завжди піддається тим кольоровим вогням. Вони чудові. Треба було б поставити пам'ятник тому, хто винайшов неонові лампи. В п'ятнадцять поверхів висотою, з міцного мармуру. Той хлоп дійсно зробив щось з нічого".
Раймонд Чендлер "Молодша сестра"
Світлова архітектура, хоч і вважається порівняно молодою галуззю, своїм корінням сягає сивої давнини. Сакральне значення світла, що прорізає темряву, знайшло своє відображення у звичаї для нічних церемоній оздоблювати будинки лампадами та свічками. Ця традиція була притаманна давнім єгиптянам і грекам. Натомість народи Малої Азії влаштовували ілюмінації на честь своїх володарів; від них цей звичай запозичили римляни. Цивілізація Давнього Риму багато в чому стала підґрунтям культури середньовічної Європи. Це стосується і традиції влаштовувати ілюмінацію будинків з нагоди урочистих подій.
Особливий розквіт мистецтва ілюмінації припадає на Х/ІІ-ХVIIІ століття — епоху бароко. її влаштуванню й оформленню радо віддавалися і архітектори, і художники. Вогнями прикрашалися не тільки громадські споруди та приватні будинки; для влаштування ілюмінацій та феєрверків спеціально зводилися тимчасові споруди: тріумфальні брами, портики, галереї тощо, прикрашені живописом та скульптурою у відповідності до складних іконографічних програм. Все це доповнювалося театра¬лізованими дійствами, співом і музикою.
У Львові феєрії почали провадити від кінця XVI сто¬річчя. Ці видовища стали настільки популярними, що влаштування "вогняних дійств" стало однією з навчальних дисциплін університету. На підставі тогочасних лекцій у 1747 році була видана книга. Свідками давніх ілюмінацій залишаються ажурні кам'яні ліхтарі на церкві св. Юра, призначені для "штучних вогнів". Цікаво, що їх встановлення було обумовлено вже у контракті на побудову храму (XV ст.).
Ілюмінації практикувалися у Львові і протягом усьо¬го XIX століття. Особливо пишними були дійства, що влаштовувалися з нагоди приїзду імператора Франца Йосифа І. Тоді навіть парки сяяли "тисячами лампад, ' транспарантів і ілюмінованих ламп, являючи захопленим очам справді чаруючу картину". Та поступово цей звичай відмирав. Остаточний кінець йому поклала у 1902 році так звана "карткова ілюмінація": замість освітлення на шиби вікон наклеювали картки з відповідним написом, а дохід від розповсюдження цих наклейок пішов на добро¬чинні цілі.
Занепад звичаю святкових ілюмінацій майже співпа¬дає в часі з появою у Львові електричного освітлення, якому судилося повністю змінити обличчя міста. Від початку 1910-х років на фасадах кам'яниць центральної частини Львова з'являються перші світлові електричні реклами. Піонерами їх впровадження були, як не дивно, не багаті власники великих магазинів або ресторанів, а власники кінотеатрів. Мистецтву кінематографу доводи¬лося виборювати собі право на існування, а для цього використовувати в першу чергу найкращі досягнення технічного прогресу. І ось на противагу бляшаним виві¬скам, що заполонили львівські вулиці, над кінотеатрами заясніли електричні реклами. їх форма і розміри були різноманітними — від "метрових літер" на фасаді сінема¬тографу Corso (зараз кінотеатр ім. Т. Шевченка) до напису висотою всього 20 см на вивісці сінематографу "Фрашка" (зараз "Київ"). Остання включала ще й "електричний калейдоскоп". Він був на той час "останнім винаходом електротехнічної науки в її практичному застосуванні; в цьому калейдоскопі з'являються автоматично розмаїті світлові геометричні фігури, дуже приємні для ока, зміна тих фігур, як і все функціонування калейдоскопу відбувається спокійно і нічим не разить ока та не шко¬дить зорові". Вищенаведена цитата взята зі скарги на рішення магістрату (1913 р.) про усунення цієї реклами — такі новинки, як бачимо, не всім були до вподоби. Консервативно налаштовані представники "високого" мистецтва пропагували традиційні металеві фігурні вивіски, з умовою їх.художнього виконання — отож ка¬лейдоскоп таки зняли із сінематографа "Фрашка". Однак світлова реклама знаходила і своїх прихильників. Наступну електричну вивіску запроектував Альфред Захарієвич, один із найвидатніших архітекторів тогочасного Львова. Традиційнішим був проект вивіски аптеки М. Еттінгера, який виконав головний теоретик львівської секції Маріан Ольшевський: металева фігура ангела, що тримав у руках вітражну лампу. Зрештою, так звані рекламні вітражі й травлені шиби можна розглядати як своєрідні поперед¬ники світлової реклами: ввечері, освітлені зсередини, вони відігравали саме її роль.
Після Першої світової війни світлова реклама набуває все більшого розповсюдження. Однак цей процес не завжди йшов у парі з поліпшенням естетичних якостей вивісок. А це суперечило новому розумінню естетики міста, яке запанувало у міжвоєнне двадцятиліття.
Основною формою тогочасної електронної реклами були викладені з шалівок написи або скляні скриньки з нанесеними на стінках зображеннями, що підсвічу¬вались ізсередини. Новинкою у 1920-х роках стали рекламні проекційні апарати, які подавали зображення на екрани, змонтовані на ліхтарних стовпах. Своєрід¬ним поєднанням цих двох різновидів стали світлові рекламні тумби, які стали широко застосовуватися від початку 1930-х років. їх архітектурна шата, на відміну від вивісок 1920-х, набуває витонченої форми, і поряд з чисто унітарними елементами включає різноманітні художні деталі: ліхтарі, годинники і навіть скульптури. А доповнювали рекламні написи змінні картини, що про¬ектувалися на скляні стінки тумби, і навіть... фонтани. Деколи такі тумби виконували подвійну функцію — як -місце розміщення реклами й одночасно як вказівники до трамвайних та автобусних зупинок (архітектор Калікст Кжижановський, 1930-ті рр.).
На цей період припадає акція міського будівельного департаменту з усування старих незугарних вивісок і реклам та заміни їх на естетично виконані, створені за єдиною концепцією. На місце мальованих на блясі при¬ходять накладні практичні літери і нове слово тогочасної техніки освітлення — неонові лампи. Останні багато в чому формують вигляд міста 1930-х років.
Неонові лампи у Львові здебільшого були продукцією від Philips — концерну зі світовою славою. Його офіційним представником у Львові було технічне бюро І. Льовіна, що містилося по вулиці Подлєвського (Гребінки) 9.3 ним конкурували проектно-інсталяційні фірми — Е. Аллеша, Людвіка Рауша та інші. До виконання проектів ці фірми залучали провідних львівських архітекторів: Фердинанда Каслера, Зигмунта Шпербера, Тадеуша Врубеля, Калік-ста Кжижановського, Кароля Яна Коцімського, Якуба Менкера. Але найкращим фахівцем з неонових реклам вважався Адам Мар'ян Мацівуєвський (1898-1965) — ав¬тор проектів найскладніших світлових вивісок.
Якості проектів відповідав і рівень виконання. Цікавим свідченням цього є збережена серед архівних документів рекламна листівка фірми Philips із зображенням неонової вивіски.
Те, що він спеціалізувався на ефектних світлових композиціях, не було випадковістю — його творчі інте¬реси були пов'язані насамперед з театром і сценічними ефектами.
У супровідній записці до неї представник варшавсько¬го бюро написав: "Наші конструкції ще ефективніші".
Неонова реклама надавала Львову європейського вигляду, і місто ні в чому не поступалося іншим великим центрам. Своєрідний вплив світлової реклами на міське середовище відзначали вже сучасники: "Як тільки буде збудовано або перероблено кінотеатр в певній частині міста, відразу усі сусідні з ним вуличні вивіски, інтер'єри крамів з содовою водою і реклами перемальовуються в ті самі кольори, дістають такі самі написи і освітлюють¬ся подібним способом". Ця тенденція не обмежувалася тільки кінотеатрами. Не менш інтенсивно на вигляд міста впливали вертикальні вивіски магазинів і ресторанів та величезні рекламні світлові інсталяції на гребенях дахів. За естетичністю такої реклами ретельно пильнував уряд будівельного нагляду магістрату. Слід окремо наголо¬сити, що висока естетичність тогочасної реклами — це в першу чергу заслуга Мар'яна Гелм-Пірго, начальника цього відділу. При кожній оказії усувалися старі дерев'яні портали у старій частині міста, й очам мешканців і го¬стей міста з'являлися укриті під ними старовинні архі¬тектурні деталі. Чари старого Львова підкреслювало виконане наприкінці 1930 року підсвічування ратушної вежі. З використанням різних джерел світла — ламп розжарювання, дугових тощо — було влаштовано під-світку міського театру і будівлі профспілки залізничників (більш відомої львів'янам як "Рокс" — від назви кінотеатру Roxi, який містився там з 1938 р.). Спеціальна підсвітка була виконана для фігури Богоматері на площі Мар'яцькій (нині пл. Міцкевича). Подальшому розвиткові мистецтва неонової реклами та підсвітки архітектурних об'єктів перешкодила Друга світова війна.
Останнє десятиріччя чимось нагадує ситуацію початку століття. "Дике" будівництво і не менш стихійне встановлен¬ня рекламних світлових і несвітлових засобів, естетичний вигляд і розміри котрих не можуть не викликати застере¬ жень — все це вже було. Тож чи не варто звернутися до досвіду 1930-х років і, нарешті, розробити цілісну концепцію, яка б включала обґрунтовані вимоги щодо місця встановлення, розмірів і матеріалу реклами? В цій концепції знайшли б своє місце й ті раціональні положення проектів світлового оформлення міста, що вже давно розроблені. Рис 1. Зразки рекламних світлових тумб. Проекти К. Кжижановського. 1930 р. Рис 2. Неонові реклами:
а) проект А. Мсцівуєвського. 1934 р.
б) прект Я. Менкера. 1934 р.
Рис 3. Рекламна листівка фірми РІііІірз, кінець 20-х років

Розшарити F VK G+