Автор Тема: ТЕХНІЧНІ СТАРИНКИ - ПОПЕРЕДНИКИ ВОДОПРОВОДУ  (Прочитано 2084 рази)

1 гість дивиться цю тему.

TANK

  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 51
  • Рейтинг -8
    • Перегляд профілю
ТЕХНІЧНІ СТАРИНКИПО ПЕРЕДНИКИ ВОДОПРОВОДУ
"Якщо захочеш ко¬лодязь мати – треба дивитися, щоб такова вода була зверху або неглибоко під землею, і для цього у слекотній час треба копати колодязі, тому що там, де є у цей час вода, її буде багато і ніколи не висохне. І тому... хто хоче на пев¬ному місці воду шукати, треба туди вийти перед виходом сонця, і лягти на землю, покласти під¬боріддя на землю, та ди¬витися проти сонця; іде побачить імлу, що з землі виходить,! мерехтить пе¬ред очима... хоча б там і було сухе місце – це означає, що там неглибоко с вода; а якщо хто хоче знати, багато там чи мало води, хай це зрозуміє, на землю подивившись, тому що земля крейдиста або вапниста небагато. води у собі має, пісок мало з себе води видає, і то несолодкої та мулистої, до того ж глибоко у землі лежачої. Чорна земля не¬багато джерел у собі мас, л'лькисирісті ба гаго, якої напивається з дощів або снігів, але там вода буває доброго смаку.
Піщаниста глина, як і мулиста земля, червоної води у великій кількості' дає, але треба дивитися, щоб ця вода не уходила у кам'яні гори або у щілини; при горах крем'яних води багаті і холодні та здорові бувають. На рівному ж полі вода буває важка, тепла, солона та несмачна, і якщо трапилася солодка або кисла, то знай, що така хоча і єу землі, іде Із гори і там свій початок має; тому на рівному полі, якщо воно знаходиться поміж горами, вода завжди буває солодкою, особливо коли вона знаходиться у тіні (дерев), які дерева є справжніми та нескладними ознаками водного місця; якщо у деякому місці спочатку є калюжа або сира земля, і там би виросла вільха, тополя, тросник, плющ або інша рослина, що любить вологу, і коли яку з тих рослин там знайдеш, тоді на цьому місці копай діл, на три стопи широкий, а глибокий на “п'ять стоп".


ТЕХНІЧНІ СТАРИНКИ
ПОПЕРЕДНИКИ ВОДОПРОВОДУ
(Колодязі стародавнього Львова]
"Якщо захочеш ко¬лодязь мати – треба дивитися, щоб такова вода була зверху або неглибоко під землею, і для цього у слекотній час треба копати колодязі, тому що там, де є у цей час вода, її буде багато і ніколи не висохне. І тому... хто хоче на пев¬ному місці воду шукати, треба туди вийти перед виходом сонця, і лягти на землю, покласти під¬боріддя на землю, та ди¬витися проти сонця; іде побачить імлу, що з землі виходить,! мерехтить пе¬ред очима... хоча б там і було сухе місце – це означає, що там неглибоко с вода; а якщо хто хоче знати, багато там чи мало води, хай це зрозуміє, на землю подивившись, тому що земля крейдиста або вапниста небагато. води у собі має, пісок мало з себе води видає, і то несолодкої та мулистої, до того ж глибоко у землі лежачої. Чорна земля не¬багато джерел у собі мас, л'лькисирісті ба гаго, якої напивається з дощів або снігів, але там вода буває доброго смаку.
Піщаниста глина, як і мулиста земля, червоної води у великій кількості' дає, але треба дивитися, щоб ця вода не уходила у кам'яні гори або у щілини; при горах крем'яних води багаті і холодні та здорові бувають. На рівному ж полі вода буває важка, тепла, солона та несмачна, і якщо трапилася солодка або кисла, то знай, що така хоча і єу землі, іде Із гори і там свій початок має; тому на рівному полі, якщо воно знаходиться поміж горами, вода завжди буває солодкою, особливо коли вона знаходиться у тіні (дерев), які дерева є справжніми та нескладними ознаками водного місця; якщо у деякому місці спочатку є калюжа або сира земля, і там би виросла вільха, тополя, тросник, плющ або інша рослина, що любить вологу, і коли яку з тих рослин там знайдеш, тоді на цьому місці копай діл, на три стопи широкий, а глибокий на “п'ять стоп".
За такими і подібними рецептами, що межують з чаклунством, шукали місця для колодязів наші предки. Адже без колодязів не існував жоден населений пункт, а тим більш великі міста, навіть розташовані на багатій на воду території. Добрим прикладом цього є Львів. Місто виникло у долині, від природи на диво багатою на воду. Сюди стїкалися чис¬ленні потоки і струмки, на схилах навколишніх узгір'їв били джерела. Води було так багато, що одним із перших заходів при закладанні міста було копання ровів для осушення те¬риторії. Пізніше підтоплення пивниць ґрунтовими водами ?стало постійною проблемою для львів'ян. І Ітим не менш води бракувало. З розростанням міста численні потоки, які досить часто визначали напрямок вулиць, забрудню¬валися відходами зі збудованих на їх берегах будинків. Вода у міських ровах теж не відзначалася свіжістю. Потре¬би населення та господарств, що швидкими темпами розвивалися у місті, вимагали додаткових джерел водопостачання, у першу чергу – колодязів.
Криниць, які в архівних джерелах фігурують під назвою гол¬ій, у місті було досить багато, і певний час вони задовольняли потреби Львова у воді. Але мали такі колодязі і свої вади. Насам¬перед це були незручності, пов'язані з черпанням води вручну та з її подальшою доставкою до потрібного місця. Дебет колодязів був явно недостатнім для перенаселеного передмістя, що було особливо відчутно під час пожеж. До того ж якість питної води постійно погіршувалась, в основному через наявність поблизу колодязів великої кількості поховань.
Усі зазначені фактори вплинули нате, що Львів вже на почат¬ку XV століття мав свій водопровід, який постачав до міста воду з навколишніх джерел. Однак водопроводом користатися могли переважно мешканці укріпленого середмістя, і то з певними обмеженнями, а на додаток –за платню. Тому з появою водо¬проводу копані криниці не зникають, а у передмістях вони ще довго залишаються головними джерелами водопостачання.
Наявність криниць допомогла львів'янам пережити не одну облогу. Так, у 1648 році, коли козаки Богдана Хмельницького взяли місто в облогу і, за вказівками передмїщан, перерізали водопровідні труби, – криниці залишилися єдиним джерелом води для обложених. Захисники Високого замку, розташованого на горі, тільки з криниці могли поповнювати запаси води, що негативно впливало на їх обороноздатність.
З подальшим розвитком міста, особливо після ліквідації фортифікацій та поліпшення водопостачання, криниці в його центральній частині зникають. Зараз колодязі ще можна зу¬стріти тльки на околицях Львова.
Однак не всім відомо, що одна із середньовічних криниць існує і донині, до того ж її історія надзвичайно цікава. Виникла вона на місці, де був похований св. ЯнізДуклі(беатифікований у 1733 р., канонізований у 1997 р.). Цей монах-бернардинець ще за життя прославився побожним життям і даром пророцтва, а після смерті у 1484 році його могила поступово стає місцем паломництва. У 1520 році його тлінні останки вирішили пере¬нести до костелу Бернардиніе із прилягаючого до монастиря цвинтаря. Коли могилу розрили, із землі виступило настільки багато води, що на цьому місці спорудили криницю, спочатку дерев'яну, а у 1748-1755 роках – кам'яну. Над криницею збу¬дували ротонду (вона збереглася до наших днів), що складається з чотирьох стовпів, які підтримують купол, завершений статуєю св. Яна з Дуклі. Вода з цієї'криниці славилась своїми лікувальни¬ми властивостями. Про це свідчили написи у середині ротонди, що у віршах прославляли чудеса святого. Фреска на склепінні зображувала труну св. Яна, яку несуть на небо ангели.
Зараз ця старовинна фреска – на межі знищення, з віршів не можна прочитати ані слова; статуя на куполі втратила по¬золоту. Не функціонує і сама криниця. Однак ротонда існує, і чекає на своїх реставраторів, які повернуть їй первісний вигляд та оздоблення. А, може, і криниця ?– остання із се¬редньовічних – знову почне давати життєдайну воду?
Підготував Павло Граннін (Львів)

Розшарити F VK G+