Автор Тема: Seattle Undeground  (Прочитано 2717 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Golem

  • Адміністратор
  • Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 2939
  • Рейтинг 431
  • Стать: Чоловіча
  • AlkoGolem
    • Перегляд профілю
    • Пікаса
Seattle Undeground
« : 17.02.2009 05:54:00 »


Місткість простору – обмежена, і ця межа давно досягнута. Особливо у містах, де висока концентрація людей. Не вміщаючись на поверхні енергія витісняється вгору, де й носиться повітряними потоками взад вперед аж поки не зачепиться за вершини гір, а також вниз, під землю. Виходячи з-під землі на поверхню завжди відчуваєш, шо несеш з собою добрячий запас тої енергії, відчуваєш піднесення та радість, ейфорію і щастя. Чим більш глухе та рідковідвідуване підземелля – тим більше енергії виносиш звідти і тим ібльше кайфу одержуєш. Людський організм – машина по запамятовуванню кайфу тому він дуже добре памятає, де та коли йому було файно і його туда завжди тягнутиме. Тому я й лажу у підземелля...



Перші поселення в Сіетлі появилися не так і давно – в 19 столітті. До цього тут жили індіанці. Тодішні будинки були з дерева та стояли один зразу біля другого. Місто було розташоване на болоті і мало постійні проблеми з водою, яка хронічно його заливала. Також осідав грунт. Але найбільше жителям дошкуляла каналізація. Вона була проведена по вузьких деревяних трубах, часто переповнювалася і заливала помешкання зсередини нечистотами. Тому коли в 1852р місто повністю згоріло, було вирішено відбудовувати його тільки з каменю і тільки на сваях. Місце шо утворилося попід сваями відвели для каналізації. Все було б добре, якби різні райони міста не стояли на різній висоті. Тому між ними споруджували стіни аби припинити потік води. Шоб перейти з магазина в магазин, часто треба було перелазити десь через 2м стіну. Тож врешті міська влада назбирала грошей і зробила нагорі єдине покриття назване Піонер Сквер, яке заховало під собою цілий квартал, перетворивши багато вулиць та підїздів у підвали та підземелля. Для освітлення підвалів з них нагору часто робили вікна з грубої скляної плитки, багато з яких зараз можна побачити на тротуарах.



На то вона і Америка, шоб тут все було за гроші. Тому, на відміну від Львова, під землю тут спуститися цілком легально. Спочатку короткий екскурс в історію, потім нас ведуть через вулицю у перше підземелля. Попри всі мої побоювання його ніхто не окультурював. Зі стелі звисають гірлянди павутини, по кутах лежить бита цегла і старі дошки, все як іі\ на наших обєктах подібного типу. Єдине шо - проведене таке-сяке освітлення, шоб фото виходили красиві.Можна побачити старі комунікації, стіни з нетесаного каменю як у тернопільських замках, грубезні металеві швеллери, які підтримують стелю (тобто дорогу), стовпи, на яких тримаються хмарочоси.



Дуже цікаво дивитися через скляну мозаїку знизу на тротуар, як там проходять люди. Особливо вражає як під гламурністю та блиском вулиць зверху, знизу буквально через 10см ховаються ржаві бруски, росте мох і все присипано пилюкою. Чи споглядати старі замуровані вікна, входи в будинки, лоббі готелів. Взагалі лазити є де. Всяких темних кутків і дверей вистачає. Все це справляє враження, дуже цікаво дивитися на вивіски тих часів, їх сантехніку, залипші в нашаруваннях часу електричні щитки.




Одним словом нам дуже сподобалося. Доторкнулися і до старовини підвалів і до бруду підземелля. В саму ж каналізацію не спусилися, але бачили через решітку її брудне черево. Місця там зо два метри, а води майже нема. Все таки Полтва – потужна річка. А звичайна каналізація наповнюється повністю тільки в дощ.Може і туда якось можна буде полізти, але треба спочатку знайти американський аналог експлорера :)



ПС: Якшо можна в Америці, то чому не можна у Львові? Шо, в нас мало багатоповерхових та розгалужених підвалів? Чи хіба тяжко провести світло, зробити поручні і водити людей у Полтву? Хто там був – знає, шо від Міленіума до Грушевського йде нормальний широкий тротуар яким легко можна на мотоциклі проїхати. Не то шо туристів водити.













Всі фото тут
Розшарити F VK G+
курча