Південно-Західний Колектор (Щитовий)

[Golem]

Почистив і згрупував тему. Вона є дуже показова. Як ми всі разом кусочок по кусочку дослідили цю систему. Спочатку взагалі не було інформації. А зараз навіть карта і фото зсередини є. Думаю якось спуститися туди ще раз і подивитися на зміни кількості сміття на дні за останні 10 років.

Ну а і щоб вона була актуальна додам сюди фото впадіння ПЗК у Полтву з цього от походу. Район вулиці Торфяної. Кому цікаво там є ше більше фото.





ПС: тут є тема про загибель хлопчика в ПЗК

[Golem]

Каналізація вулиць Наукової, Виговського та всієї Левандівки попадають у Полтву через південно-західний колектор (ПЗК). Це спеціальний тунель що йде глибоко під землею, місцями до 40 метрів. Наверх стирчать лише вентиляційні труби як на вул. Ряшівській, наприклад. ПЗК був прокладений щитовим методом. Таким же методом прокладають лінії метро. В Полтву він впадає коло кільця на Липинського.



ПЗК є сумнозвісним через трагедію що сталася у 2013 році. Тоді двохрічний хлопчик впав у відкритий люк на Левандівці. Його тіло знайшли аж через два дні. Віднесло хлопчика недалеко. Пошуки ускладнив стан колектора. За словами рятувальників він захаращене сміттям. «Експлорер.Львів» тоді суттєво допоміг рятувальникам інформацією про ПЗК та його входи.

Про засмічення дна ПЗК я писав ще в 2009 році. Пройшло десять років і ми вирішили спуститися на те саме місце ще раз. Перевірити як змінився стан колектора за цей час. Було нас четверо. Incognito ta Stalker страхували нагорі, Electrichking і Golem спускалися вниз.

2019 рік


2009 рік


Ось короткий підсумок:

1)   Стан колектора погіршився. Сміття лежить де і лежало. Місцями мул сягає по коліна.
2)   Скоби у вентиляційних шахтах згнили повністю. Їх просто немає. Спускалися і піднімалися ми виключно на шнурках
3)   Входи, які ми обстежили, завалені сміттям та іржею. Ледве можна протиснутися всередину колектора.
4)   КНС на вул. Науковій закинута та зруйнована вщент. Після добудови колектора в 2004 році стоки, напевно, течуть самоходом.

2019 рік

Бетоній троха змучився


Драбини і слід простив


Ледве протиснулися


2009 рік
Гладкі і рівні бетонні стінки


Ще є драбина


Вхід внизу доволі просторий


Позитивні моменти:
1)   Після трагедії входи закриті кусками бетонію. Ніхто вже не провалиться.
2)   Сліди від води в недавню зливу сягали нам лише по пояс. Тобто в колектора є запас під новобудови.
3)   Тут стерильно в порівнянні з колектором на Стуса. Ні тобі сантиметра слизу під ногами, ні сопель що капають в очі прямо зі стелі, ні багатошарового грибка на стінах. Та і запах куди менший. Все таки наявність вентиляційних шахт та чистої води дає свої плюси.





Ми спустилися в точці 104 і спробували пройти до точки 103. Точка 104 це навпроти Аеропорту, де закінчується нова дорога. Ось карта. На жаль, доволі скоро ми стикнулися з впадінням у ПЗК двох дренажних систем: з Скнилівського парку і з Аеропорта. Чому нажаль? Тому що вони нанесли в колектор мулу та іншого сміття. Звичайна каналізація несе лише какашки. Дошки та куски глини в унітаз ніхто не зливає. Нога провалювалася в мул аж по коліно. Витягнути її вимагало суттєвих сусиль. І це була лише перша притока з двох. Вона була проти течії праворуч.



Позначили рівні води до вилазки


Видно шви від тюбінгів з яких складається тунель


Перша притока дренажки в ПЗК


Друга притока дренажки в ПЗК


Дуже дивне рішення сплавляти дощову воду в каналізацію навіть у новозбудованих районах. ЇЇ ж можна було відвести в природні річища. Вода, очевидно що, наноситиме в колектор багато гілок, каміння та мулу. Це все повинні будуть потім фільтрувати очисні споруди.



Вода з дренажки йде по певерхні. Вона замулюється і забруднюється. і потім попадає сюди


Фоткаю це все по коліна в мулі. Друга дренажна притока ПЗК


Вхід через який ми прийшли. Він наполовину завалений іржею та сміттям


Далі проти течії ми прорубатися не змогли, тож вирішили йти за течією до точки 105. Це в сторону Любінської вулиці та Аеропорта. Йти за течією легко. Тунель круглий, його висота поза 2 метри, дно не слизьке. По міркам Полтви тут взагалі немає води: лише 2-3 метри ширини і 30 см глибини. Мокрі позначки на стінах вказують на рівень води під час пікових навантажень. Він не перевищує 1м. Забігаючи наперед додам, що за годитну перебування в колекторі ми не помітили коливання рівня. Тобто, судчи з усього, ніхто сюди насосами стоки не качає.

Висоти ПЗК вистачить навіть для високих дігерів


Вав, і тут є сталактити!


Ура! Ми перші з Експлорера йдемо досліджувати ПЗК!




Залишки будівельного устаткування


Спочатку ми думали шо це іржа або фарба. Але таки грибок!




Води тут буває по ту оранжеву мітку


Ось людина для орієнтиру


Притока прямо зі стелі. Через десять років тут буде дира. Вода бетон точить!


Карамельні стіни поруч

Сам тунель ПЗК складається з тюбінгів. Їх видно на фото. Тюбінги це такі частини кола з яких можна побудувати цілу трубу. Тобто тунель після проходження щитовим способом укріпляли не суцільною бетонною стіною, а її частинами. Схоже як в шатхті. Зараз стан бетону тюбінгів середній. Тріщин та сколів поки що не видно. Але повсюди нарости сталактитів та солей.

Похід до вентшахти 105 та назад нам зайняв годину часу. Вентшахта виявилася повністю закидана сміттям. Тож в разі надзвичайної ситуації не змогла б послужити надійним притулком. Цікаво, а кудою ж Водоканал збирається спускатися в разі аварії у ПЗК? І скільки цей спуск, разом з прокопуванням шляху, займе часу?



Вже раз тут то вирішив все обфоткати по повній. Хто зна коли буду наступний раз


Стики тюбінгів




Вхід 105 ще більш завалений ніж 104 звідки ми прийшли


Хіба що фотік туди просунути


Ось що вийшло. Майже як комин


Йдемо назад до 104


Сталактити зі стелі


Рівень води коло входу такий як і був.


Наш вихід назовні


Дуже дивне відчуття йти незвіданим колектором вперше. Небезпека та невизначеність загострює усі рецептори. Це тобі не комфортна Полтва у центрі міста, де почуваєшся майже як дома. Тут навіть немає люків куди можна екстренно евакуюватися в разі чого. Палицею промацуєш перед собою дно у пошуках ям. Прислухаєшся до віддаленого гуркоту води у пошуках колекторних хвиль. Тішишся як дитина коли нарешті коло виходу назовні. Але ж ще жумаритися наверх!

Так виглядає спуск в ПЗК


Електричкінг вперше спускається на шнурку






Команда підтримки. Заодно і пильнує шнурок та решту споряги. А також відганяє зівак.


2019р


2009рік


Всередині ПЗК


Що стримує Водоканал від покупки квадроцикла чи трактора і розчистки колектора за його допомогою? Риторичне запитання, напевно. Тому що коштує він недорого, а свіжого повітря для роботи двигуна в середині достатньо. Чистий колектор та справні входи це запорука його безпеки та довговічної роботи. А зараз під час спуску кожному з нас на голову було звалилося кілька кусків сміття. Входи у ПЗК настільки вузькі, шо скоро вже і не протиснешся у них. Та й вентшахти поросли деревами та іншою живністю. Ще через десять років вони можуть попадати взагалі. На прикладі Припяті знаємо як вона бере верх над людськими будівлями.

Каналізаційна насосна станція на Науковій (КНС)


Свіжа траншея для кабеля


Судячи зі стану не діє вона давно


Всередині КНС


Тут напевно колись була накопичувальна ємність і насоси. А зараз пустили напряму






Електричний щит КНС


1971 рік, коли будувалася Наукова


Ого, аж 630КВА. Жерло електрики немало


За щитком


Зараз в приміщенні стоїть трансформатор. Це його вихід


Прямий туалет у Полтву


Дно КНС


Фарба встигла добряче облущитися. Напевно пустує з 2004 року


Кому Електричку-Гриль?


Напівзамулена дренажка Кульпарківської. Йде коло КНС паралельно колектору


Третина труби в мулі. Якшо злива то може і затопити


Все що лишилося від автосервісу. Напевно тут скоро новобудови будуть раз так все зачистили

Ну і наостанок стандартне питання: «А чи смердить у Полтві?». Раніше я впевнено відповідав: «Ні, не смердить!». Але зараз кажу: «Незнаю». Поясню на прикладі. Коли сам сходив у туалет то тобі воно не смердить. Але варто комусь зайти після тебе, і ця людина може навіть втратити свідомість. Той самий ефект спрацьовує і у Полтві. Якшо це твоє – то воно не смердітиме 😊

Дякую всім за увагу а учасникам мандрівки за класний день. Досліджуймо Львів!

[STALKER]

Як відбувався спуск і підйом - повна версія:

[Bottlehunter]

Після публікації матеріалів з останньої вилазки в нашій ФБ групі, в коментарях зав'язався інформативний діалог між користувачем на ім'я Дмитро та Големом. Дмитро, судячи з усього, незле розбирається в каналізаційній господарці та охоче поділився деякими деталями (якщо ви нас читаєте і маєте бажання розповісти ще щось по темі, будемо дуже раді).
Коментарі здублюю сюди, щоб не загубилися.

Дмитро:
Ходили ходили і не знайшли КНС аеропорт)
Не дно КНС, а грабельна.

Наукова знаходится в режимі очікування. ждем коли буде необхідна...
А нарахунок дренажу то там з тим не все так легко. найближча річка біля кнс але й та в трубі вже... під час доща часто не витримує напливу...
А в загальному більш меньш нормальний колектор.

Нарахунок чистити трактором чи якимось іншим квадроциклом, то техніка безпеки недозволяє, хіба коли колектор відкритий як на пластовій.

Голем:
Дякую за коментар! Ви напевно працюєте з цим? Чи могли б ми зустрітися і я б троха понабридав вам питаннями? Розкажете про КНС аеропорт. Ми її і не шукали якшо так :)
Ну рахунок Граберні на Науковій - дуже схоже шо там готують плацдарм для новобудов :( Все розчищено
А яка техніка використовується для чищення колекторів в Європі? Є ж трактори без операторів. такі використовувалися в Чорнобилі ще в 80-х роках

Дмитро:
я колись цим займався, правда не так Глибоко як б вам хотілося, Наукову просто грабують шукачі металу, сама споруда якщо я не помиляюся ще ніби за Водоканалом(а може і ні я не вкурсі)

нарахунок техніки то це ось такі машини http://msk.zp.ua/oistka_kanalizasii є багато варіації і всякого такого, в нас вони теж є але нажаль їхня кількість не дозволяє проводити профілактику(вистачає тільки для усунення закупорок)

споглядав закупорку у Кракові тиждень тому та сама техніка ті самі методи...

КНС аеропорт яка вивеена з експуатації, давно вже але врізки мали б ще десь в колекторі лишитися
P.S. пішіть може щось розповім вам щось цікаве

Голем:
Дуже дякую за інформацію!!! На разі мене пообіцяли звести з інженером із водоканалу. Спробую спочатку його все розпитати. А якшо лишаться білі плями то напишу Вам

[Golem]

Відвідав вихід ПЗК на вулиці Винниця, за мостом. Тобто тепер є чітка привязка де він виходить по ту сторону Камянки. Фото і коментарі до них нижче

А ось і вхід в систему. Залізничний насип на задньому плані


Впізнати легко по характерному куску тюбінгу ззовні


Тюбінг неважкий, дослідник який хоча б раз на день робить зарядку зранку легко його відсуне


Спускаємося, вид всередині. Фото з притоки з Винниці в сторону приток в ПЗК


Дощова(ліворуч) і фекальна(праворуч) притоки з вулиці Винниця, з-під моста. Відносно попередньої фотки це вид праворуч за драбиною.


Дощова, або як його називають Клепарівський потік. Бере початок з озера на Камянці


Фекалка


Замулена на Гімно! Ступив і потім бульки з того болота йшли


Притоки в сторону Липинського і ПЗК, десь 20м до зливу


Колектор з дороги на вул.Винниця


Чиста велика труба на Винницю, сучасний колектор збудований разом з Дорогою, початок 90-х


Якшо пройтися трубою то вона завертає ліворуч слідуючи ландшафту


Вихід назовні на дорогу


Праворуч на Винницю де щойно був, ліворуч на Клепарівський потік


Йдемо в сторону Щитового по дощовій трубі. Повірте, звук там просто закачаєшся!

Ну у на відео я вже все сказав. Тут перепад висоти, під цією штукою продовження колектора вниз. Ліворуч вода з левандівки. Вниз вода стікає з обох боків як на Городоцькій Це зроблено шоб якось стримати тиск води. Далі все тече до ОККО на Липинського



Щитовий з Левандівки. Цікаво, а мешканці будинку на чийому подвірї цей злив про нього здогадуються? Напевно вночі шум води чути...


Ну і хто не знає, це Клепарівський потік по вулиці Винниця що впадає в цей колектор


Він бере свій початок на озері в Камянці


От і все. Ще раз для закріплення. Колектор виходить по ту сторону моста де зараз стоїть Джиммік

[Golem]

Додам сюди якісніші за попередні фото злиття ПЗК і Полтви. Знято з човна.

Підпливаємо, течія навіть вповільнилася


Тому походили цю ділянку цілком спокійно


Квадратний переріз колектора. Перед зливом з ПОлтвою видно підняття стелі. Але сам отвір, який веде в колектор, чомусь знову малий. Не бачу тут логіки.


Вдалині видно навіть бокові притоки. Тобто на вулицях Панча і Варшавській колектор робили відкритим методом. Бо щит круглий не буває


Знято під час сплаву Полтвою.

І відео зливу ПЗК і Полтви. ПЗК починається на 2:32

За ПЗК човен притиснуло до лівої стінки і там ми стояли на місці. Така от заплава. Прийшлося звідти вигрібати.

[Golem]

Ми спустились на сорок метрів під землю щоб попасти в тунель де ніхто з дігерів ще не був. Цей тунель йде з вул. Наукова через Левандівку до проспекту Чорновола. Ходять чутки про його стратегічне призначення для непомітного перекидання військ. Діаметр тунелю чотири метри, довжина - більше десяти кілометрів. Теоретично ним міг би курсувати колісний транспорт, але зараз там тече вода. Та й сам тунель напіваварійний. Побачене нас вразило.

Спуск під землю


Над нами зараз сорок метрів грунту


Деякі ділянки ми проходили взявшись за руки. Щоб не знесло


А на деяких навпаки, застій мулу і по пояс води


Вода камінь точить. Якщо не залатати, то скоро це все почне валитися


Ми все дослідили і успішно вибралися нагору


Відкриваємо звичайний каналізаційний люк і відчуваємо себе наче на даху дев'ятиповерхівки. Наші потужні ліхтарі ледве досвічують до дна. Змійкою вниз іде стара іржава драбина. Це і є спуск в щитовий колектор Львова. Мало хто знає, але під такими вулицями як Наукова, Виговського, Ряшівська, Левандівська, Брюховицька та Варшавська глибоко під землею прокладене справжнє «водяне метро». Тільки от транспорт тут чомусь не ходить.

Вид з останнього "поверха" вниз на воду


Туди ведуть такі ось драбини


Майже біля води


Внизу такого от діаметру тунель


Метою нашої мандрівки, крім просто цікавості, було перевірити в якому ж стані ці комунікації. Адже влада не пильнує навіть за тими що є в центрі міста, де все легкодоступне. Що ж казати про глибинні тунелі в спальних районах. На жаль наші підозри справдилася.

До нас тут з дігерів ніхто ще не бував. Ми не знали які небезпеки можуть чекати і тому були максимально обережні. Спочатку, як найдосвідченіший, спустився автор цього допису з газоаналізатором та протигазом. Драбина виявилася міцною а повітря внизу - придатним для дихання. Останній проліт до води з'їла корозія. Та ми мали розкладну телескопічну драбину. По ній і добралися до самого дна тунелю.

Люк хоч і закис, але відкрився


Далі драбинимо вниз


Скоро вже дно


Так краще видно масштаб тунелю. Останній етап був по переносній драбині


Вид з колектора на місце куди ми змогли спуститися по металевих драбинах


Щитовий колектор. Вид проти течії в сторону вул. Шевченка


Щитовий колектор. Вид за течією в сторону вул. Тунельна


Щитовий колектор Львова це унікальне місце. Тут водночас відчуваєш і страх висоти, і КАЛустрофобію. Бо ти стоїш по пояс в калі на глибині сорок метрів під землею. Навколо довга та одноманітна бетонна труба. В ній багато бруду тож труба здається вузькою. Десь далеко над головами через круглий люк світить сонце. Та до нього швидко не доберешся.

Наша глибина під землею більше дев'яти поверхів


Деколи нагору йдуть такі от драбинки. В кінці там Ваня для масштабу. До речі, поставте йому також + Реально йшов весь час першим!


Ваня в тунелі під землею. А єдиний вихід високо і далеко


Або той же Ваня в тому ж тунелі але повністю забитому брудом. Аж голова в стелю впирається


Старт був на вулиці Брюховицькій коло фанерного заводу. Спочатку ми пішли проти течії в сторону вул. Шевченка. Стан колектора тут просто жахливий. Рухатися приходилося по в'язкому мулу по пояс у воді. З кожним кроком з мулу виділявся газ який вітер ніс нижче по течії. Це нас і рятувало. Місцями ми діставали руками до стелі яка, по ідеї, мала би бути на чотириметровій висоті. Бо стояли ми не на бетоні, а на бруді. Його тут половина колектора. І так не повинно бути.

Колектор в сторону вул. Шевченка


Опа! Загата з бруду :( Вона ж і затримує мул


Після неї рівень став підніматися


Ваня майже дістає головою до стелі чотириметрового колектора


Коли просуватися далі стало і небезпечно і дуже важко ми повернули назад. Запищав газоаналізатор сигналізуючи сірководень з мулу. То ж ми майже бігли до точки старту.

Наша крайня точка десь під вулицею Шевченка


Води і мулу тут багато. То ж поки що повертаємося назад.


Вниз по течії колектор мав відчутний нахил та течію. Тому аж такого мулу там не було. Як і бетонного дна. Воно десть зникло залишивши по собі багато гострих уламків. Інколи ми йшли немов по гірському камінню, обережно переставляючи ноги під водою. Напевно дно зруйнувала вода і тиск на колектор.

Вид за течією в сторону вул. Тунельна. Буруни на воді свідчать про нерівності на дні


Тут дно все було всіяне гострим камінням


То ж йшли ми помало та обережно


Але бувало попадалися і хороші ділянки


І ще один. В сумі ми таких бачили п'ять.


Ділянка з чистим дном та цілими стінками ближче вулиці Винниця. На стіні навіть зберігся телефонний кабель будівельників


Оооо! Запасні чоботи!


Ехх, розмір замалий


Це рівень води в горизонтальних ділянках тунелю


Коли з'являвся нахил то виникала стрімка течія. Вона і викривала всі нерівності дна під ногами


Стінки тунелю, в основному, є зношеними але ще +- цілими. Так було всюди крім ділянки коло озер на вулиці Винниця. Там вода пробивала бетонну стелю і потужними душами змивала кал з наших костюмів хімзахисту. Де не де ці струмки були заткані старими дерев'яними чопами. Тобто колись з цим ділом боролися. Та, на жаль, нових чопів ми не бачили. А от нові струмки – були!

Ооо! Нарешті душ! Район озер на вулиці Винниця


Пробуємо заткати один з отворів


Старий чоп зроблений до нас


Ну а це прямо таки гігантський ЧОПИЩЕ в тунелі


«Вода камінь точить»,- говорить народна мудрість. Дно колектора вже пошкоджене. Якщо нічого не робити то вода зруйнує і стелю. Куди тоді ходитиме в туалет третина Львова? Не кажучи вже про те, цей тунель ДВІЧІ проходить під залізницею. По ній, крім іншого, транспортують небезпечні вантажі. Не дай Бог відбудеться трагічний збіг обставин.

Лиє як з відра


Якщо нічого не робити то потім оті струмочки прийдеться такими от чопами затикати


Спокійна течія в колекторі. По слідах на стінках видно як піднімається вода у вечірні і ранішні години. А ще стращна тінь Стіка праворуч :)


Царівна колектора


Ми пройшли два кілометри за течією. Далі тунель різко пірнав униз, до вулиці Тунельної. Йти було неможливо, зносило. Але і не потрібно. На цьому місці я був з іншої сторони. То ж ділянку вважав дослідженою.

Останні метри де ще можна йти і фотографувати. Зі стінки далі лиє вода


Тут нас почало зносити течією


Прийшлося взятися за руки і так викарабкуватися назад


Як ми орієнтувалися по відстані? Кожних п'ятсот метрів тут є запроектований вихід на поверхню. От їх і рахували. На жаль, жоден з них зараз не є в робочому стані.

Боковий вхід №1


Зверху тече вода


Піднятися нагору нереально


Зато знайшли таку от красуню


Вхід №2


Нанизу купа сміття


Наверх йде драбина


Але по ній лізти теж щось не дуже хотілося


Вхід №3


Тут драбина ціла. І є акуратна пластикова фекальна врізка. Респект тим хто це зробив! Молодці!


Не полінувалися і цю трубу довели аж до дна


Ваня поліз перевірити чи відкриється люк. А стік його пильнує знизу жеби не впав


Вхід №4. Засипаний сміттям як і решта входів.

П'ятий вхід не фотографували бо там був повний капець на течії. Було не до того

Шлях назад забрав в рази більше сил та часу. Бо йти приходилося по коліна в воді та ще й проти сильної течії. На щастя ми справилися до часу пік, коли всі приходять з роботи і починають користуватися водою. Тоді рівень піднімається вдвічі. Якби ми не встигли, то йти проти такої сильної течії не змогли б фізично. І мусіли б перечікувати до пізньої ночі в одному з виходів.

В разі чого біля цих аварійних виходів можна було б перечекати


Ще одне схронісько. Місця якраз на трьох


Стрімка течія і сильний тиск води дуже утруднювали пересування


Радіє те що на стінах залишився телеграфний дріт. Напевно шоб не заблукати :)


Дев'ять поверхів драбиною нагору минули легко. Так наче це лізти на другий поверх ліжка в жіночому гуртожитку. Ще б пак. Прогулявши цілий день під землею нам хотілося нарешті побачити сонце! Відчути як моральне, так і фізичне полегшення. Бо ми це зробили і вже в безпеці! Ми пройшли найзагадковіший та найнедоступніший з колекторів Львова. Від вулиці Шевченка під дачами і лісом Кам'янка і до вулиці Тунельної. А також побачили що там коїться на власні очі.

Карта пройденого маршруту


Ура! Ми побачили світло!


І кілька наших радісних фото в честь цього


Фото для дівчат і мами


Дякую Ваня і "містеру Стіку" за компанію і реалізацію моєї давньої мрії


А коїться там повний піхвець. Більшість входів в колектор у аварійному стані, мулу та бруду на дні багато, дно розмите тому вода підмиватиме все навколо колектора. На додачу зі стелі б'ють численні джерела грунтових вод. Якщо їх негайно не залатати то з часом ці джерела розмиють бетон і великого обвалу не уникнути.

Бурунці на воді свідчать про стан дна під водою


Рівень мулу і води в колекторі. А має бути лише на дні. Якби з нами йшов хтось нижчий то йому було б реально важко


Стан самого колектора


Душ прямо через бетон


Нерівномірність дна колектора


Та й таке. Головне шо всі цілі вибралися на поверхню!


ПС: Присвячується Ромчику який всю цю тему і затіяв багато років тому і в якого нині Днюха