Жовква - місто доби Ренесансу

[Roy]

Як і планували, вдалося нам зібратись та поїхати дружньою експлорерною командою в Жовкву. На коротку прогулянку, розвідку потенційно-цікавих місць, ну і також просто подуріти. Подуріти вийшло найбільше .
Приїхали зранку в холодну, проте дуже сонячну Жовкву. Погода гарна стояла, сприяла розміреній прогулянці по центральній частині міста.
По приїзді зайшли одразу в магазин, щоб підкріпитися. Навколо магазину були виставлені популярні кічові товари.
Передають нам привіт з Китаю:)

білко одразу з ціною


по дорозі зустрівся нам памятник, схоже, ще поставлений за совєтів. Стоїть поряд з розваленим дитячим майданчиком. Той весь ансамбль нагадує нам про минуле.


Власне залишки дитмайданчика, на фоні синагога. Приміщення вже не являється збором фекалій, обгороджене по периметру, і як кажуть, з 2009 року ведуться реставраційні роботи. Описати враження що за парканом в колишній синагозі можуть Lesyk та US5WEO.
Їм пощастило там побувати.

 


Характерна вуличка як для провінційного містечка, тісно розміщені заклади торгівлі, а також старі іномарки.


Оскільки часу для огляин Жовкви було дуже мало, в планах було оглянути територію навколо Домініканського костелу, синагоги коло ринку а також замку.
На початок подались до Домініканського костелу, увійшли в середину подвір'я (по периметру костелу є камяний мур).
Зайшли через ворота. Костел постав перед нами у всій красі.


при такому лядно помальованому фронті бачимо такий сіро-обдертий бік костелу. Поступова реставрація. Хоча мені до вподоби власне та сіра обдертість.


далі прямуємо по внутрішньому подвір'ї, милуємося будівлями та нетесаним камінням фундементів. Знаходимо під стінами кілька підземних ходів, а також камери спостереження. Декотрі ходи прикриті плитою чи люком, лише один трішки присипаний.






Далі йдемо по затишним вуличкам та попадаємо на площу Вічеву. Затишок спотворють авто, котрі сновигають через центр, дається взнаки відстутність об'їздних шляхів.
Милують око будівлі ренесансної доби.


Ці арки - кайф!










зустрічаються цікаві артефакти прямо на дорозі


на площі залишки пивниць будівель


ну а також фото нашої скромної братії:





Йдемо далі. Потрапляємо на території замку за 1 гривню.



І тут, на щастя наших радіотехніків, випадково була знайдене звалище радіодеталей. На території замку. Пішли колупатися в тому, поки решту полізли в підвали замку.


колупали то всьо по страшній силі


так колупали шо нога Зелі застрягла в тому


повитягували всяке цікаві допотопні речі


навіть я для себе слайд знайшов древній


також знайдений був комсомольський альбомчик. Не встиг зігнити.


щасливі виходимо в двір, відвідуємо тру-туалет


та ліземо у підвали замку. Залази, входи - все відкрите. Більша половина замку на реставрації. В підвалах залишки на стінах культури не в кращих її проявах, а також замітні сліди мисливців за скарбами.








А далі пішли досліджувати будівлі на території замку.


Виглядає так, що історична будівля була суттєво модифікована поляками і потім згрубша совєтами. Хоча можу помилятись. Совок у памятці архітектури проявляється у плануванні, столярці та у кахельних печах.


піднімаємося по аварійних сходах аварійного будинку




вид з вікна на річку


бійниця на кухні. Була замурована, ніша використовувалась під полички



загалом всередині скучно, ліземо на дах


з нами як завжди SEMKI  


дах такий як будівля




на 2 поверсі з Лесиком трапилась біда - обвалилась під ним підлога


та жартую, то ми дурачились. Зеля потім ту люсту "поправив" )


Далі були знайдені 2 підземні ходи


знимка поближче фор зеля


так провалилася кладка


Далі Жовква соціально
геделики (пахучі):





вулиця










жовківське котэ


Жовква - це місто яке безумовно заслуговує більшої уваги. Решти 97% міста так і не вдалось побачити. Але нічо, то ще попереду. Хто ще там не був - раджу відвідати, дуже позитивне містечко.

Обговорення

[Stinger]

Троха доповню від себе:

Синагога




Домініканський костел









центр



















замок



































дуже мертве коте



знову площа

[zelja]

Додам кілька фото 










 

[Drusja]

Додам трохи від себе.

В неділю 13.11.2011 я і Женя зустріли на головному вокзалі Цезар-а вони з -ом і Alter-ом збирались бороздили непролазні ліси з лісниками а я і Женя поїхали дезелькою в Жовкву на прогулянку старовинним ренесансним містом.

Трохи з історії міста, взято звідси.
"Спершу на цій території було село Винники (назва від профілю мешканців - винороби), пізніше з 1598р. Жолква (вже місто - від прізвища магната Станіслава Жолкевського), у радянські часи Нестерів (місто мало таку назву з 1951 по 1991 на честь відомого льотчика Петра Нестерова, відомого своїми "мертвими" петлями, тараном, загинув він неподалік тому і була така назва ), з отриманням незалежності місту повернули у 1991р його історичну назву Жовква. Вперше село Винники згадується в літописах під 1368р."

Дорога скотовозом зайняла приблизно годину і 20хв в холодному вагоні з дивними не зовсім тверезими та адекватними пасажирами. Вийшли на Жовківському вокзалі якому пощастило бути відреставрованим за часів Кірпи.


По дорозі з вокзалу


Парк перед замком і своєрідний місток через річку






Зазираємо у підвали які "старанно" позакривали


Та незакриті каналізаційні колодязі


Ефектне віконечко


Пару фото замку зі сторони парку і річки








В`їзд і вхід






Центр міста














Вхід у замок




Далі заплативши ту ж саму символічну грвню з носа пішли обдивлятися замок з середини.

Подвір'я замку










Вхід у підвали


Ще один


Власне самі підвали










Вийшли з замку і добрий дядечко який впустив на у замок запропонував відкрити нам, згадану в цій темі синагогу.

Власне синагога ззовні


В подвір'ї




А це вже в середині










На другому поверсі




Є ще вихід на третій чи то на дах але він нам його не відкрив

Далі пішли до костелу


Кутова вежа костелу


А далі дійшли до старенької дерев'яної церкви




Цікаві у них стовпи


Фігура на одному з храмів


І на останок вельме цікава скульптура в парку біля замку "Жінка тримає в руках замок"






P.S. Цікаво у них будують


Всі фото на пікасі

[Oleh]

Бачу в замку на подвірі була стара цегла, шкода що неподивились які там були логотипи!!!!!!!!!!!!!!

[Олесь]

Глинська брама або Краківські ворота побудовані в кінці XVI століття. У 1964 була розібрана радянськими військами, оскільки заважали проїзду військової техніки. Відновлено в 1990 стараннями Товариства пам'яток культури. Ворота завершені фронтонами, на яких зображений із заходу герб Станіслава Жолкевського – «Любич», зі сходу герб короля Яна III Собеського – «Яніна», і акротеріями у вигляді кам'яних погрудь лицарів у шоломах.


Західний герб Станіслава Жолкевського.


Герб Яна III Собеського.


У 1932 році завершилося зведення нової ратуші. Проект львівського архітектора Броніслава Віктора. Цей же  архітектор відреставрував палац львівських архієпископів в Оброшино.




Брама між будівлею ратуші і замком.


Ця ж брама з зовнішнього боку міста.


Одна з будівель замку і вежа. Побудували замок на замовлення Станіслава Жолкевського в 1594—1606 роках як оборонну споруду у стилі ренесансу. Замок витримував облоги, хоча кілька разів його здобували козаки. Наприкінці XVII століття був улюбленою резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського, за якого пережив період найбільшого розквіту.


Бійниці в стінах замку.


Таблиця на стіні замку.


Центральні ворота замку. Проник на територію не через центральні ворота (там проводиться реконструкція і добудова), зробив кілька фото і вивели мене через ту діру, якою я проник. Були ввічливі і наполегливі (приватна територія).


Підвали замку.


Підземелля.










А ось і подвір'я замку, на старі фундаменти і залишки стін домуровують в старовиному стилі нові стіни.


Столітня решітка в стіні вежі замку.


Одна з квадратних веж замку, з решіткою що на фото вище.


Одна з веж.


Оборонна стіна з бійницями.


Звіринецька брама.


Покрова, що опікується замком.






Центральний фасад замку.


Костел Св. Лаврентія. Збудований у 1606—1618 роках на штучному насипі, закладеному полоненими турками, як родовий мавзолей родини Жолкевських та пантеон лицарської слави.




Табличка над брамою костела Св. Лаврентія.


Барильєфи костелу.




Вежа-дзвіниця костелу Св. Лаврентія (мала оборонний характер).


Храм Серця Христового. Церкву збудовано 1612 року. На поч. ХХ ст. грунтовно перебудована. Розписи Юліана Буцманюка 1932-1939 рр.


Храм і дзвіниця. При храмі Серця Христового добудовано діючий Василіанський монастир.




Табличка на стінах церкви.


Табличка на стінах монастиря.


Храм Серця Христового.


Синагога. Початок будівництва в 1692 році, під керівництвом королівського «муратора» (архітектора) Петра Бебера. Будівництво було завершено в 1698 або в 1700 році. Архітектурний стиль – ренесанс.


Кутова вежа на даху синагоги.






Синагога.




Циліндрична колона, що підтримує стелю синагоги.




Водовідводи синагоги.


Церква святого великомученика Йосафата. Будівництво храму розпочали у 1652 р. Новий храм було віддано в опіку ченцям Ордену Проповідників (Домініканцям). Після руйнації внаслідок пожеж, воєн було проведено відновлення за сприяння Якуба Людвіка Собєського.










Оборонні стіни і вежа монастиря Домініканців.










Вежа, вид з подвір'я.


Ворота, вид з подвір'я (вся територія обладнана камерами спостереження, за якими постійно хтось спостерігає, я в цьому переконався).


Ліворуч келії монастиря, праворуч оборонні мури (під бійницями видно залишки помосту, який кріпився на дерев'яних палях і на підмуровку стіни).


Келії Домініканського чоловічого монастиря (кляштор) постали у 1754-1792 роках. У 1792 році фасади храму набули форм, збережених донині.


Підвали монастиря (зараз там розміщений котел опалення).


Костел Св. Лазаря ліворуч, церква святих апостолів Петра і Павла праворуч.


Церква Св. Трійці. Дерев'яна церква збудована 1720 р. на місці старої, також дерев'яної, котра згоріла в 1719 році, невідомим теслею, на кошти парафіян та королевича Костянтина Собеського.




Бічні двері в захристіє.


Центральні вхідні двері.