Автор Тема: Цікаво про наш регіон  (Прочитано 4814 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Golem

  • Адміністратор
  • Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 2939
  • Рейтинг 430
  • Стать: Чоловіча
  • AlkoGolem
    • Перегляд профілю
    • Пікаса
Цікаво про наш регіон
« : 27.03.2009 15:06:31 »
... Хребет Чорногора

Чорногора - це майже сорокакілометровий хребет з середніми висотами близько 2000 м, що займає домінуюче положення на всій території Українських Карпат. Головний хребет простягнувся з північного заходу на південний схід і характеризуєься хвилястістю вершин і неглибокими сідлами між ними.
Чорногора починається поблизу села Кваси, що на Закарпатті, вершинами Шешул і Рогнеска, які ведуть до першого двохтисячника - гори Петрос (2020 м), вона в свою чергу віддалена на 10 км від найвищої вершини України - Говерли (2061 м), далі йдуть вершини Брескул (1912 м), Пожижевська (1822 м), Данціг (1848 м), Туркул (1933 м), Ребра (2001 м), Гутин-Томнатик (2016 м), Бребенескул (2035 м), Менчул (1998 м), Смотрич (1894 м) і Чорна Гора або Піп-Іван (2028 м) із залишками польської обсерваторії на вершині.
На хребті знаходиться кілька гірських озер і серед них найвисокогірніше озеро України (оз.Бребенескул - 1800 м). Схили вершин в основному покриті травою, кам'яних розсипів мало, жереп (гірська сосна) і лелич (гірська вільха) зустрічаються рідко, верхня межа лісу знаходиться досить низько (1400 м).
Чорногорою в минулому проходив державний кордон Польщі та Чехословаччини, а сьогодні це межа Іванофранківщини і Закарпаття, тут і досі збериглися стовпчики старого кордону.
У багатьох місцях на висогір'ї можна побачити залишки оборонної лінії (окопи, землянки, колючий дріт) часів І світової війни.
Усе це в поєднанні з свіжим гірським повітрям, кришталево-чистою водою, чудовими краєвидами та помірними фізичними навантаженнями завжди приваблювало любителів активного відпочинку. 

... Хребет Горгани

Горгани є найбільшою за площею територією Карпат і охоплюють надзвичайно цінні гірські екосистеми у їх центральній частині. Вони в переважній більшості розміщені на території Івано-Франківської області. Горгани простягаються з північного заходу на південний схід від долини р.Мізунки по долину ріки Прут. Південна межа Горган співпадає з Головним Вододільним Хребтом Українських Карпат, що відділяє басейн Дністра і Пруту від басейну Тиси - притоки Дунаю. По цьому хребту в минулому проходив державний кордон Польщі та Чехословаччини, а сьогодні це межа Іванофранківщини і Закарпаття.
Горгани складаються з 5-6 поздовжніх хребтів, що перерізані глибокими поперечними долинами рік. Їх ширина до 40 км, а протяжність від долини Мізунки до долини Пруту - 75 км.
Вершини хребтів в основному вкриті осипами пісковиків, саме тому ця частина Карпат отримала назву Горгани ("горганами" місцеві називають нагромадження брил каменя). Горгани є найбільш залісеною частиною Українських Карпат. Підніжжя і схили до висоти 1200 - 1300 м вкриті мішаними лісами. Вище 1400 м, ліси в Горганах переходять в кам'яні розсипи, які в багатьох місцях густо покриті майже непрохідними заростями гірської сосни (місцева назва - "жереп") та гірської вільхи ("лелич")
У багатьох місцях на висогір'ї збереглися залишки оборонної лінії (окопи, землянки, колючий дріт) часів І світової війни.
Жителі Горган - бойки та гуцули - відзначаються своєрідною культурою, звичаями, національним одягом, різними видами ремесел.
Усе це в поєднанні з свіжим гірським повітрям, кришталево-чистою водою, чудовими краєвидами та помірними фізичними навантаженнями завжди приваблювало любителів активного відпочинку. 

... Хребет Свидовець

Свидовець - це майже шестидесятикілометровий гірський хребет з середніми висотами 1700 м, що відноситься до групи полонинських хребтів і знаходиться у Закарпатті на межиріччі Чорної Тиси і Тересви. Головний хребет простягнувся з північного заходу на південний схід і характеризуєься хвилястістю та куполоподібністю вершин і неглибокими сідлами між ними. Абсолютна висота зростає у пд.- сх. напрямі (г.Темпа - 1635 м, г.Догяска - 1764 м, г.Близнюки - 1880 м).
Північні схили круті з ознаками альпійського рельєфу (численні кари, масивні брили донної морени, скелясті стінки та гребені). Верхня частина хребта відкрита, вкрита субальпійською і частково альпійською рослинністю, полонинами. Межа лісу досить низька, північні схили вкриті ялиновими лісами, а південні - ялиново-буковими і буковими.
Для хребта характерним є велика кількість гірських озер ("Морське Око"). Це і оз.Драгобратське (1600 м над р.м., довжина 55 м, ширина 21 м, площа 0.1 га, глибина до 1.2 м), і оз.Ворожеска (1450 м над р.м., круглої форми діаметром 95 м, площа 0.7 га, глибина до 4.5 м), і оз.Герешаска (1577 м над р.м., довжина 125 м, ширина 110 м, площа 1.2 га, глибина до 1.2 м), і оз.Апшинець (1487 м над р.м., довжина 126 м, ширина 100 м, площа 1.2 га, глибина до 3.3 м).
Усе це в поєднанні з свіжим гірським повітрям, кришталево-чистою водою, чудовими краєвидами та помірними фізичними навантаженнями завжди приваблювало любителів активного відпочинку.

... Вершина Хом'як

г.Хом'як (1542 м) належить до хребта Горгани, частини Карпат , вершини яких мають круті схили, покриті кам'яними розсипами - "горганами". Від цього слова і походить назва хребта - Горгани. Зовні , для більш вишуканих мрійників , вона нагадує піраміду Хеопса, для туристів з менш екзотичною уявою, вона схожа на спину ховрашка, звідки і назва - Хом'як. З вершини відкривається чудовий краєвид на Чорногірський хребет з найвищими вершинами України (г.Говерла,2061 м, г.Петрос,2020 м) та гору Довбушанку, 1754 м.
Про похід на гору Хом'як

  ... Вершина Петрос

г.Петрос (2020 м) - четверта за висотою вершина в Україні. Гора "камінь" , так перекладаєтьсяі з місцевої говірки слово "петрос". Він ,і справді, перевіряє твердість намірів кожного, хто намагається його скорити.

... Вершина Парашка

г.Парашка (1268 м) - найвища вершина Сколівських бескидів. Гора ця - місце де розгорілося трагічне і згасло кохання красуні княгині Парасковї, де вона і загинула. Свідченням цієї трагедії є памятник на схилі гори. Багато легенд пов'язано із назвою гори: одна з них, про те, що тут стратили дочку князя Святослава Парасковію під час битки князя зі своїм братом Ярополком.

... ріки Зх.України


... Дністер

- річка, що бере свій початок на північних схилах Лісистих Карпат, тече рівнинами Прикарпаття, серед живописних скелястих берегів Поділля, повз сади і виноградники Молдови і впадає в Чорне море. Каньйон, утворений рікою, не поступається красою Карпатам та Кримським горам. Його схили густо помережені дзвінкими притоками, порослі реліктовою степовою та лісовою рослинністю. Своєю незайманістю та чистотою вони захоплюють з першої хвилини і довіку залишаються у серці мандрівника.
Дністровський каньйон утворений рікою Дністер шляхом вимивання гірських порід з Подільської височини являє собою долину ріки Дністер з прямовисними берегами висотою 100-250 метрів. Північні схили каньйону густо помережані ущелинами, по яких стікають до Дністра його ліві притоки: Золота Липа, Коропець, Стрипа, Джурин, Серет, Збруч та десятки великих і малих струмків. Довжина каньйону перевищує 250 км, він є найбільший в Україні та один з найбільших в Європі. На своєму шляху ріка утворює багато звивин і меандр. На берегах Дністра можна зустріти фортеці 12-18 ст.

... Черемош

Важко, напевно, знайти на карті Європи іншу таку ріку, яка при порівняно невеликих розмірах користувалася б у туристів такою популярністю і про яку було б складено стільки пісень, легенд, переказів. Ця гірська річка протікає територією Івано-Франківської і Чернівецької областей у межах Українських (Лісистих) Карпат. Чим же ж обумовлений настільки великий інтерес до цієї ріки у любителів водного туризму? Перш за все, її різноманітними природними особливостями. Тут, на порівняно невеликій відстані, мандрівник зустрічається із всім комплексом складних природних перешкод, характерних для гірської ріки, навіть високої категорії складності. Пробиваючи собі шлях серед гірських ущелин, ріка утворює багато несподіваних поворотів, на кожному з яких туриста підстерігають прижими, шивери, пороги і перекати з високими валами, гострі скелі. Довжина Чорного Черемошу до злиття з Білим - 94 км, Білого до устя - 66 км. Свій початок Чорний Черемош бере на висоті 1700 метрів на відрогах Чивчинського кристалічного масиву.

... печери Зх.України

... печери Тернопільщини

Отже, печери - казковий, фантастичний світ, абсолютно не схожий на той, в якому живемо ми. Красу печер неможливо змалювати або передати на фото чи кіноплівці. Це треба бачити: кристали, які при освітлені грають всіма відтінками веселки, сади із сталагмітів; висячі гірлянди сталактитів; стелі, вкриті інеєм різнобарвних кристалів; відшліфовані водою стіни, найрізноманітніших відтінків; різнокольорові натічні форми, підземні озера, ріки, водоспади... Так, це треба побачити! Спелеомандрівки найбільшими в світі карстовими печерами в гіпсах - це справжня казка, відвідини царства Ночі.
На півдні Тернопільської області, в межиріччі Серету, Збруча та Дністра, знаходиться це диво природи: печера "Оптимістична" (розвідана довжина ходів більше 217 км), "Голубі Озера" (121 км), "Млинки" (більше 28 км), "Кришталева" (23 км), "Вертеба" (8 км). Щороку спелеологи відкривають нові ходи - нові лабіринти. Тож, ще є щось незвідане у нашім краї. І лише тому, хто відвідає ці підземні лабіринти, для кого карта є перепусткою у світ мандрів, печера відкриє свої таємниці.
Ці печери утворені 20 млн. років тому шляхом розмивання гіпсових порід підземними водами, процеси печеротворення продовжуються і сьогодні. Для проходження печер не потрібно вертикального (альпіністського) спорядження, а стала температура робить спелеотури однаково можливими в будь-яку пору року.

... печера-музей трипільської культури "ВЕРТЕБА"

(загальна довжина ходів сягає біля 8 км), відома з давніх часів. Тут спостерігається протягом року стала температура - +10-12 С, відносна вологість коливається в межах 92-100%. У печері живе велика колонія кажанів.
Цікава вона тим, що ще у четвертому-другому тисячоліттях до нашої ери (період неоліту) її обладнали під житло представники самобутньої трипільської культури, хоч взагалі вони традиційно селилися на пагорбах. За велику кількість археологічних знахідок цю печеру називають "Наддністрянською Помпеєю".
Перше дослідження Вертеби датоване 1876 роком, а чимало знайдених там потім експонатів зайняли почесне місце в музеях Європи (були вивезені туди, коли Тернопільщина входила до складу Польщі та Австро-Угорщини). А вже за незалежної України, у 1999-му, археологічна експедиція під керівництвом великого ентузіаста і фаната своєї справи, директора Борщівського краєзнавчого музею Михайла Сохацького знайшла у Вертебі цілісний культурний пласт часів неоліту. Відтак ще тоді виникла ідея створити у печері унікальний музей, експозиція якого наче повертала б відвідувачів на кілька тисячоліть назад. Задум було реалізовано - підземний музей відкрив свої двері для відвідувачів.

... печера "Млинки"

(загальна довжина ходів сягає більше 27 км), відкрита в 1960 році. Тут спостерігається протягом року стала температура - +110С, відносна вологість коливається в межах 84 -100%. Особливість "Млинків" в тому, що кожен район лабіринту є ніби відзеркаленням іншої печери, крім того, тут можна прокласти маршрути як для спелеологів - початківців, так і для спелеологів - професіоналів.
Недалеко від Чорткова, на околиці села Залісся, над каньйоном потічка Млиночки біліють вкриті молодими акаціями гіпсові кручі - "Скалки", у надрах яких заховалася лабіринтова печера "Млинки".
Відкриття печери було випадковим. Місцеві жителі, добуваючи гіпс, несподівано для себе прорубали вxiд до підземної порожнини. А вже подальше першопроходження і дослідження печери здійснювалось тернопільськими спелеологами-аматорами.
Більше 2 годин нового, небаченого i незабутнього дарує людині маршрут лабіринтом печери "Млинки" - фантастичне царство, яке створювалось протягом мільйонів років. Ніколи не забуваймо про це i всіляко оберігаймо унікальні витвори підземних печер, охороняймо безцінні пам'ятки природи, щоб ними захоплювалось не одне прийдешнє покоління.

... печера "Угринь"

За два кілометри на захід від входу в печеру Млинки, на цьому ж правому березі Млиночків, в околицях села Угринь. Знаходиться велика вирва, на дні якої чорніє вхід в Угринську печеру.
Злегка пригнувшись, потрапляємо у вхідний зал Вестибюль, що простягається на 20 метрів у глибину гори.
Ближня частина печери відома ще з першої половини ХХ століття. Історія відкриття печери така. На горі добували гіпс, його випалювали і перемелювали на борошно, яке використовувалось у будівництві. Для поміщика, пана Потоцького із гіпсового каміння виготовлялись різні прикраси: попільниці, шкатулки, статуї. Робітники, що добували гіпс, пробили малий отвір у землі, але не звернули на це уваги. У 1934 році вчитель з місцевої школи Отецький зацікавився цим отвором в горі. Він розкопав його і натрапив на великий підземний зал.

... замки та фортеці Зх.України

... Теребовля

Миколаївська церква: Церква - одна з найдавніших споруд у місті, збудована вона в 16 ст., і хоча 1734 р. вона зазнала деяких перебудов, початковий об'єм залишився все тим же: над апсидою розміщено спеціальний бойовий ярус з бійницями. Це характерне для Поділля поєднання - храм, який ставав в разі потреби фортецею.
Замок: На високій горі над містом збереглися руїни замку, збудованого на місці давньоруського городища. У підніжжі, між горою та р. Гнізною, була друга частина давньоруського укріпленого міста, названа пізніше Старим містом. Вона була оточена валами і остроколами. Мурована фортеця виникла тут в 1366 р. Замкове подвір'я оточене товстелезними стінами (іх товщина доходила до 4-5 метрів) з однією велетенською вежею на краю гори та ще двома баштами - з напільного боку.

... Скала Подільська

Місто відоме з І половини ХІV ст. Вже тоді тут був оборонний дерев'яно-земляний замок, дуже понищений татарами. Князі Коріатовичі, які правили Поділлям з 1331 р., відбудували фортецю в 60-70-х рр. ХІV ст. Швидкий розвиток артилерії зумовив зведення мурованого замку бастіонного типу. Він був охоронцем і символом міста, навіть на міській печатці з 1531 р. є його зображення. Зараз над Збручем збереглись башта,оборонні стіни , що сходяться на краю виступу під гострим кутом, 4-ярусна порохова вежа, а також рештки палацу з чудовим кам'яним орнаментом навколо вікон та дверей.

... Бучач

Замок: Найдавнішою пам'яткою в Бучачі є руїни замку, спорудженого українськими феодалами Бучацькими, що згодом полонізувалися. Твердиню спорудили на місці більш давніх укріплень. До палацу вела в'їздна брама на першому поверсі та підйомний міст, перекинутий через рів. Палац прикрашали галереї з аркадами. Посеред двору був фонтан. Замок багато разів руйнувався, але завжди потім відбудовувався. На мурах замку з внутрішнього боку збереглись кам'яні опори, які колись використовували для дерев'яних машин для стрільби. Бійниці було пристосовано для ведення перехресного обстрілу, на верхніх ярусах на консолях споруджено дерев'яні бойові галереї.
Ратуша: Проект - авторства видатного архітектора Бернарда Меретина, а скульптури витесав з каменю його товариш Пінзель (обидва - творці Львівського собору св. Юра, костелів в Городенці, Гвіздцю тощо).

... місто-фортеця Кам'янець-Подільський

У середні віки місто було справжньою фортецею, що мало дві однаково потужні групи фортифікацій: міські укріплення та замок (Стару фортецю).
Фортеця - одна з найбільших неприступних споруд України, яка займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества. Літопис приписує будівництво кам'яної фортеці литовським князям Корятовичам, які правили Подільським князівством у 60-90-х роках ХІVст. Споруджена вона на високому скелястому березі р.Смотрич для оборони Турецького мосту - єдиного можливого в'їзду до міста.
Всього в місті більше ста історичних пам'яток, серед яких кафедральний Петропавлівський костел(XVст.), поруч з яким стоїть мінарет із позолоченою статуєю Діви Марії, Домініканський костел (кін.XIVст.) вірменська Миколаївська церква (кін.XIVст.), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIIст.), найстаріша в Україні ратуша (XIVст.) та інші оборонні та культові споруди.
"Квітка на камені" - так сказала Леся Українка про Кам'янець-Подільський.

... древньоруська наскельна фортеця "Тустань"

Тустань - давньоруське наскельне 5-ти поверхове місто-фортеця, що була розташована на скельній групі Камінь, поблизу села Урич Львівської області.
У 3 тис. до н. е. (5000 р. тому) на скелях було язичницьке святилище. Вчені виявили 270 петрогліфів. У ІХ-ХІІІ столітті на скелях існував могутній дитинець Тустань. Виявлено 4000 пазів і вирубів. На їх основі здійснено графічну реконструкцію фортеці.
Дерев'яна забудова Тустані існувала з другої половини IX до середини XIII століття. Вона була важливим стратегічним пунктом оборони південно-західних рубежів Київської Русі до зруйнування ордами хана Батия в 1241 році.
У всій Європі немає нині збережених дерев'яних фортець X-ХІІІ століття, що ставить Тустань в ряд унікальних архітектурних пам'яток, а рештки штучного муру, склепіння, печери, сходи, підскельні коридори, криничка і дві цистерни для води, чудові краєвиди, свіже гірське повітря роблять цей об'єкт цінним не лише для науковців, але й для туристів та краєзнавців.
Завдяки праці українських істориків-науковців (кер. М.Рожко) нині стало можливим повне відновлення фортеці.

... Манявський Скит

"Манявський Скит" - це, розташований у мальовничому гірському урочищі, поблизу села Манява, старовинний монастир-скит 17 ст., засновником якого є виходець із Афону монах Йов Княгинецький. Колись цей монастир підпорядковувся безпосередньо константинопольському патріарху.
Свого часу тут знаходилась велика бібліотека стародруків. Легенди кажуть, що сюди неодноразово навідувався легендарний гуцульський опришок Олекса Довбуш. Вище монастиря є один з наймальовничіших карпатських водоспадів - Манявський водоспад.
Манявський Скит заснував в 1612 р. Йов Княгиницький. У 1620 р. Царгородський патріарх надав скитові право ставролігії. У середині ХVІІ ст. скит мав до 200 ченців і десятки підпорядкованих монастирів у Галичині, на Буковині й навіть у Молдавії. У 1612 р. споруджена Хрестовоздвиженська церква. У 1620-1621 рр. монастир обведений оборонним муром з трьома вежами, які знищили турки 1676 р. За підтримкою українських гетьманів, молдавських господарів, російських царів, місцевих криторів 1681 р. скит був відбудований.
За вірогідними джерелами у скиті похований гетьман України І. Виговський (1664 р.). Протягом 1970-1980 рр. тут проведені значні реставраційні роботи. Після цього Скит був оголошений історико-архітектурним заповідником. Тепер в ньому розташований Хрестовоздвиженський монастир УПЦКП.

... пам'ятки природи Зх.України

... Скелі Довбуша

На захід від м.Болехів розташовані відомі скелі та печери біля села Бубнище (Скелі Довбуша). Ці печери з лавками, сходи, рови, вали-бійниці, криниця глибиною 6 метрів та інші споруди невідомого призначення давно цікавили мандрівників та істориків. Більшість учених вважає, що найімовірніше - це залишки скельного монастиря, схожого на Манявський Скит, а пізніше тут був оборонно-фортечний пункт, як замок Тустань в Уричі. Основна група скель, висота яких до 30 м, півколом оточує з півночі і сходу внутрішню площу, із західного боку обмежену ровом і, очевидно, оборонним валом. Висота входу в основну печеру становить 1,6 м. Над печерою видовбана в скелі відкрита полиця глибиною до одного метра, над нею прорубані в камері косі рівчики, в яких, мабуть, був закріплений дах дерев'яної прибудови. Далі праворуч розміщена друга, дещо більша, відкрита печера, висотою 2,3 м. Її називають "конюшнею". Біля неї ще одна невелика печера, яка, можливо, служила мешканцям цієї старовинної оселі для зберігання знарядь праці та харчів. Серед місцевого населення є багато легенд і переказів про ці печери. Дехто вважає, що тут були замки або сторожові укріплення ще з руських часів, які сповіщали населення про напади ворожих племен. Досі збереглись сліди прибудов до скель, можливо, то були дерев'яні стіни і укріплення якогось замку. Дехто пов'язує різні споруди в печерах і самі печери з перебуванням там ватажків карпатських опришків, особливо з іменем Олекси Довбуша.
Зараз скелі використовуються для тренувань скелелазів і альпіністів.

... обсерваторія на г.Піп Іван "Білий Слон"

"Це - особливий релікт міжвоєнної архітектури, уламок того міфічного львівсько-варшавсько-віденсько-паризького вектора, про який сьогодні циркулюють лише чутки і здогади. Це споруда і це структура, житло, робітня, цитадель, академія, бібліотека, зали для конференцій, танців і гімнастики, салон, басейн, машинне відділення, ресторація, електростанція, котельня, анфілада комор, а ще підземелля і безліч інших загадкових приміщень з вічно зачиненими дверима, це ковчег, це комплекс. Це комплекс Європи, тут, у найдальшій з її околиць, на межі з Неевропою, в самому центрі Європи,
Це колишня обсерваторія, себто місце для обсервації, для споглядання, для вдивляння і спостереження - можливо, за ангелами, можливо, за кометами. Нині в Її стінах можна сховатися від перелітних гірських дощів. Стійкий запах екскрементів і старого шмаття вже не вивітриш - навіть шістнадцятьма полонинськими протягами, які вічно гуляють у цих стінах з огляду на діри і шпари - як у метафізичному сенсі, так і в дослівному. Мандрівники розкладають вогнища просто в залах і коридорах. Залишки паркету незле надаються для розпалювання - тутешні люди досить віддавна осягнули цю провокативну істину й тому йдеться вже не про паркет як такий і не про ясно-горіхову обшивку стін, і не про тьмяно-букові стелажі в бібліотеці, а саме про "залишки". Що сталося з телескопами та всіляким іншим невідомим астрофізичним приладдям, сказати годі. Навряд чи Польща встигла евакуювати їх у вересні тридцять дев'ятого. Можливо, потім, за Москви, їх перетранспортували кудись на Кавказ, Тянь-Шань або Памір. Бо Росія не мала потреби в карпатських обсерваторіях, розпоряджаючись долею значно вищих вершин і навіть зухвало надаючи Їм свої романтично-надхмарні назви, як, наприклад, Пік Комунізму.
А втім, Росія далеко і взагалі її майже немає. Натомість є планетники, цей особливий різновид магів І віщунів, під'єднаних до кожного з космічних явищ міріадами невидимих і болючих струмів. Чи не вони створили це поле, цю пустку, цю лунку порожнечу? Чи не їхніми зусиллями виникла ця заборонена зона, ця руїна, цей шемріт вітру в нічних коридорах обсерваторії: "туди не можна"?..
Тисячу разів мав рацію той поет, котрий уперше легковажно заримував "Космач" із "космосом".
Ю.Андрухович

Взято звідси
Розшарити F VK G+
курча