Крупзавод, Рясне

[Bottlehunter_]

Катався сьогодні на ровері по Рясному, звернув увагу на елеватор-хлібокомбінат, що на вул. Шевченка, 200. Вся територія виглядає закинутою, обгороджена цегляним парканом з присутніми дірками в ньому. Зі сторони залізниці - залізна огорожа, також з придатними для інсталу місцями. З охорони - дядько-сторож, що тусувався біля прохідної та облізлий пес, що грів боки на весняному сонечку. На карті - цифра 1.

Цифра 2 - неідентифікована мною закинута територія, здається, не охороняється.

Пропоную зібратися якось та оглянути цікаве місце. Поки що сьогоднішні фотки, зроблені з-за паркану.























... і драбина на небо. Як в "Лед Зеппелін" ;)

[Bottlehunter_]

Сьогодні вилазка відбулася, більш чи менш успішно. Народу було страшно багато, як кажуть в Америці, Me, Myself and I. А всьо через то, що деякі учасники форуму не читають повідомлення в планах, під якими потім пишуть "+1" >:(

На територію я проник через здоровенну дзюру в паркані, відразу за залізничним переїздом. Пороззирався довкола і пішов шукати охоронця, щоб якось узаконити своє тут перебування. Але жодної живої душі мені не трапилося, якщо не рахувати старого облізлого пса, що спав на прохідній просто під вертушкою. Приміщення з кабінетом директора та начальника з постачання (принаймні, так було написано на табличках) також було відчинене, в туалеті горіло світло, але того, хто то світло не виключив, не було.

Виявилося, що підприємство називається "Крупзавод" та належить ДП "Львівський комбінат хлібопродуктів", тому тему перейменовую. Але в Мережі все одно нічого цікавого знайти не вдалося :(

Прогулявся по території, познимкував різні цікаві речі. Зустрів дядька, який виявився не сторожем. Він ніс порожній мішок, котрий, за його словами щойно знайшов, та шукав вихід з території  ;D ;D ;D

Потрапити всередину якогося приміщення мені не вдалося - на всіх дверях навішені замки, придатних для інсталу дірок не виявилося :( І була реальна нагода видертися на самий вершечок елеватора, але, зваживши всі "за" і "проти", я вирішив відкласти то до кращих часів.







































Далі я перейшов через залізничні рейки, подолав черговий паркан та частково оглянув територію (Позначка "2" на карті вище). Подивитися все завадив охоронець, що чемно припросив мене на вихід. Не можу припустити, що тут було раніше. Всередині високої будівлі ні першому фото - чотири силоси, можливо, там зберігалася крупа або борошно. Більше нічого вцілілого на території нема.

[Anhorda]

Шкода, що елеватор, побудувати який недешеве задоволення, припинили використовувати, і, судячи зі звіту Bottlehunter_, реанімувати і вводити повторно в експлуатацію не збираються.

Декілька моїх фото:







Борошняний пил відноситься до вибухонебезпечних речовин, тому сусідство елеватора, навіть неробочого, і заправки виглядає дивно:



Це ще один доказ того, що споруда не потрібна державі. Або вистачає потужностей елеватора на Підзамче, або комусь з чиновників не вистачає стратегічного мислення.

[Anhorda]

Але в Мережі все одно нічого цікавого знайти не вдалося :(

Ємність сучасного елеватора від 25 до 150 тис. тон. Робота максимально автоматизована. Керують обладнанням елеватора з центрального диспетчерського пункта. Складається з двох основних частин: робочої башти і силосного корпусу (одного, або декількох).



Силосний корпус
Зернові маси зберігаються в силосах висотою до 30 м і об'ємом від 150 до 600 тон. Силоси споруджують із монолітного, або збірного залізобетону. Форма — циліндрична, чи прямокутна. Зернова маса транспортується в верхню частину елеватора ковшовими норіями. Над силосами встановлені стрічкові транспортери. З них за допомогою візка, який пересувається по всій довжині надсилосного транспортера, зернова маса засипається в потрібний силос. Вивантаження зерна із силоса відбувається на стрічку підсилосного транспортера самопливом після відкривання заслінки. Може застосовуватися пневматичне транспортування зернової маси.

Робоча башта
Має висоту 50 — 65 м. Це приблизно 5 — 7 поверхів.
На кожному поверсі башти розміщені однотипні машини:



1— поверх вальцових верстатів; 2 — поверх розсівів; 3 — поверх ситовіялок; 4 — розподільчий поверх

Вальцовий верстат подрібнює зерно. Робочий орган — пара чавунних валків довжиною 1 м, які обертаються назустріч один одному з різною швидкістю. Степінь подрібнення залежить від відстані між валками і рельєфу поверхні (рифлений, гладкий).

Після проходження через вальцовий верстат продукт подається на просіювальну машину — розсів, в якому є набір сит з різними розмірами комірок. Тут продукт сортують на декілька фракцій: крупну крупу, дрібну крупу, дунст і борошно. Процес вальцювання і просіювання може повторюватися декілька разів.

На ситовіяльних машинах відбувається сортування частинок круп і дунстів за розмірами і вагою. Через нахилене сито, яке здійснює зворотньо-поступальний рух, подається продукт. Знизу поступає повітря, яке перешкоджає проходженню через сито легких частинок, але не затримує крупні. Наприклад, манну крупу отримують на ситовіялках.

Також в робочій башті розміщуються автоматичні ваги і зерносушарки.

[Caesar]

Частинка житниці СРСР або як ми сходили по хліб...
6,50 Львів, Рясне . Елеватор
Бажання відвідати цю споруду було  давно. Перша точка погрузочний цех . Глибина підвалу під ним приблизно метрів 5-7. ДУЖЕ ДУЖЕ тихо влізли вилізли.Нічого нового та цікавого .
Йдемо далі. Жодного вибитого вікна чи дірки в елеватор немає , все закрите ,забите чи заварене з погрузочного цеху потрапити нема змоги також. Та за силосом «знаходимо» місце для інсталу , та проблема в тому що від вікна до підлоги 5м . Все ж лізимо
Розмотуєм канат, кріпимо до силоса. Ми всередині . Рюкзак залишається на даху ...
Приміщення збереглось непогано , уся проводка на місці, можливо і під струмом, встановлена нова протипожежна сигналізація, на одних дверях помітили контактну сигналку.  Перший поверх цілком ізольований від решти ні підвалу ні люку на другий(хіба лізти в саму камеру ) Під стіною допоміжні приміщення (роздягалка, санвузол...) загалом досить чисто та сухо , пшениці майже немає , конвеєрна стрічка на місці. Знаходим декілька артефактів. Пора на вихід.
Перший пішов! Долізши до вікна чую «Шухер, охорона!» Бігаємо ми швидше . незважаючи на крики «Куди бл...ть побігли!?» все ж, відхилили запрошення та покинули об*єкт .
«А де , бл...ть твій рюкзак?» Перша фраза після бігу з перешкодами. Повертаємось назад, забираємо рюкзак який лежить на даху за силосом. Добре, що його не було видно, а влізти наверх ті 3 дядечка не спроможні.
Висновки:
Охорона є , і проводить обхід території . В бігу ці 3 дядька не сильні, не даремно макарони продають. Винні хороший шмат альп канату з карабіном і банку зеленки . Щоб оглянути дах Елеватора та решту приміщень потрібно а) лізти вночі б) домовлятись з охороною-власником.  І вилізла група вчасно.

Фото будуть, як найдем як би то впихнути Альтера в користувачі!)

[Caesar]

Вихід пригадується кадрами. "Охорона!"-"О біжать!"-"А чуть не вбився, як залазив"-"Кущі малини"-"Куди бл...ть побігли"-"Паркан"-"Стоп"- «А де , бл...ть твій рюкзак?»

[Caesar]

Власне сам винуватець

А це з середини

[Roy]

Таки тема не розкрита повністю. Шкода що на дах не потрапили. Але це, я так розумію, без запалу ніяк не обійдеться, адже сходи на верх зі сторони вулиці.
За сміливість обом +

[Caesar]

На першому поверсі нічого особливого крім конвеєрної стрічки та доп приміщень. Без запалу не влізш на дах. Решта фото з Альтера

[Alter]

Почалось все з того, що Цезар підбив мене злазити на елеватор якраз в той самий день, коли ми веселою бригадою мали їхати на сірку-екскаватори-церкви-болота-трикотажні фабрики і всяке таке. І лізти мали перед вилазкою. Отож наспіх зібравшись о 5 ранку вирушаю в пошуках маршрутки від податкової на Рясне. Сталось чудо, і якимось чином я досить швидко опинився на місці.
    Отож світає, чекаю Цезара, візуально оцінюю, кудою б то залізти.

Підходить Цезар. Йдем в обхід по периметру.



Задня частина елеватора.



Древній артефакт.

До елеватора, доречі, підходить пару колій, а поруч поїзди маневрують, тож протягом всієї вилазки ми насолоджувались грохотом вагонів та нецензурними матюками машиністів.



Знаходимо більш-менш придатне місце для подолання паркану. Здавалось би просто, але коли воно обмотане колючою гадостю під назвою "єгоза", задоволення від такого паркуру явно падає вниз. Короч перелізли, і зразу ж метнулись у найближчу будівлю. Нею виявився відвантажувальний ангар, де зерно вантажили на потяги.

Інсайд.



Хотіли залізти через нього по транспортному коридорі, але вхід наверх був намертво заварений. Фейл, однако...



Далі слід розказати про те, як ми облазили всі задвірки у пошуках місця інсталу, при цьому знайшовши лише два глибокі підвали під елеватором. Вирішили туди не лізти. Короч всюди все забито/заварено/закрито. Вилазимо по циклонних фільтрах нагору, відковирюємо шибу, спускаємо туди трос, інсталюємось. Слід сказати що Цезар свій рюкзак взяв із собою, а я свій залишив на криші елеватора (є там така площадка прям посередині), ібо рюкзак важкий, габаритний та і взагалі незапально він собі там лежав.

Отож всередині.















Трушна табличка.







Купа дротів. КЕП) а взагалі ,дивлячись на ті мотори-монстри, мене трохи вразило загальне потенційне енергоспоживання Зустрічались кабелі товшиною зо 20 см!. Ось...







Знайшли якийсь вхід-вихід. Правда лиш для карликів.





Кабінет був закритий...



Десь там Цезар знайшов свій артефакт.





От так там працювали...



Далі власне історія із "побєгом". Думав що моєму рюкзаку гаплик зі всім його начинням, але сперли лиш Цезарового троса...





Ось і все.

[Emmett]

На прохання Боттлхантера переношу свій старий звіт з https://urbexplore.wordpress.com/ про елеватор і крупзавод, що на Рясне, сюди. Енджой, панове  :)

Був якось взагалі нецікавий день, точно такий же, як і більшість інших — нудний і рутинний. Виконавши всі свої справи, я вирішив нарешті зайнятися чимось корисним, тож обдзвонив декілька потенційних супутників на сьогодні, повідомив, що сьогодні вилазка. Вже через двадцять хвилин всі зібралися(сьогодні команда складалася аж із трьох людей). Якось одразу на думку прийшов елеватор і крупзавод прямо під ним. Так як там особливо ніхто нічого не досліджував, я не знав про жодні нюанси — що там з охороною, який стан, де краще інсталитися, тож фактично, ми йшли навмання.

Інсталитися вирішили із сторони залізниці, бо з іншого боку доволі активна дорога і люди.



Перше, що побачили, коли потрапили на територію — самотній заводський локомотив, що возив зерно від елеватора до заводу чи складів.



Об'єкт порівняно добре збережений, як ззовні, так і всередині. Єдина проблема — він абсолютно неприступний. Все заґратовано, забито і закрито. Це чудово вберегло його від металхантерів і мародерів, але й дослідити його зсередини це також не дозволяє.





От і сам елеватор, високий і гордий. Кінцева ціль на сьогодні — підкорити його верхівку.



Але поки далі бродимо територією. Можливо, головний корпус крупзаводу. Або ні.
Все так само забито.



Навіть таке віконечко заарматурили :(



У віконечку. Дуже хочеться потрапити туди.



Вийшли на стежину, якою йшли на початку. Як виявилося, то  колишня залізна дорога для локомотива. Колії давно винесли, залишилися лише шпали. Простуємо до будівлі попереду.



Я охрестив її локомотивним депо — тут вагончик стоїть, роз/завантажується і виконує маневри.
Зверніть увагу на план: зліва і справа зачинені ворота, щоб вибратися, потрібно їх перелізти.





Сходи справа вели на верхній поверх, де була система транспортування зерна і невелика щитова. Люк виявився заварений, що мене не дуже то й здивувало.



Так швидко здаватися мені не хотілося. Голос внутрішнтього експлорера закликав: "Шукай!", руфер в той час впевнено говорив "Вгору".
Та без проблем. По балках забрався на ємність для зерна поряд, в надії знайти там яке-небудь розбите вікно.



Знайшов дуже вузьку щілину, дігери величають такі "шкурниками" чи "шкуродерами".
Вигляд вже зсередини, для інших вона виявилася надто хардкорною.



Всередині конвеєр в досить гарному стані, хіба застоявся трохи.



Сама кімнатка. Понищено, але не випиляно. Там далеко, в лівому куті приміщення видніється драбина на дах, з думкою про те, що там було б гарно перекусити, повертаюся до інших із твердим наміром затягнути їх таки сюди.



Схоже, по такій системі здійснювалося переміщення зерна з елеватора на конвеєр, після чого вого завантажувалося в локомотив, який їхав до заводу, де зерно нарешті перемелювалося в крупу.



Виліз назовні, фотоапарат залишив на конвеєрі, бо з ним незручно лізти. Почав розповідати, що бачив, про драбину і дах, на якому ми пообідаємо, якщо вони потраплять всередину, і тут із шаленим гавкотом вилітають дві собаки, на вигляд дворняги. Оббігши депо і добряче налякавши Сашу(один із моїх супутників), вони сховалися з вигляду за елеватором. В мене вже майже вирвалося зітхання полегшення, як тут вони вибігають знову, ведучи за собою злого, побуряковілого сторожа, який розмахував.. КОСОЮ.
З цього моменту все відбувалося дуже швидко. Поки інші злазили, я ломанувся назад, за фотиком, від чого сторож прийшов в ще більший рейдж, максимально швидко вилетів звідти, спустився в приміщення депо. Пам'ятаєте, як воно виглядає? Ми опинилися в такій собі клітці. Собаки надриваються, сторож верещить не своїм голосом, я швидко думаю, що робити. Мужик вирішив, що якщо ми тут лазимо, та ще й з рюкзаками, то ми точно мародери, і жодні доводи на нього не діяли. Він взагалі нічого не сприймав, нормально поговорити з ним було взагалі неможливо. Апогей всієї абсурдності ситуації настав, коли він наставив на нас стареньку нокію 1100(!) із словами: "Я вас-бля знімаю! Я-бля покажу відео мєнтам!". То був один з найбільш неадекватних охоронців, яких я коли-небудь бачив.
Так от, депо. Перебігаючи на іншу сторону, щоб перелізти через ворота, нас там вже чекали собаки, люто клацаючи зубами. Саша, який ще змалку, через дитячу травму відчуває панічний страх перед цими тваринами, просто завмер біля одного з виходів, мертвою хваткою вчепившись у ворота, тож вихід із ситуації залишається шукати лише нам з Андрієм(інший експлорер). Без слів ми дійшли до того, що потрібно бігати в протилежні сторони до тих пір, поки пси не заплутаються і не залишаться з однієї сторони. План спрацював, Андрію пощастило — вони опинилися з моєї сторони, тож він швидко переліз і почав рухатися в сторону огорожі, за якою була колія. Сторож раптом зрозумів, що його нагло дурять, і почав кричати собакам, щоб ті не дали йому втекти. Промайнула думка, що вже все, кінець Андрієвій філейній частині, але тут з його сторони почувся такий крик, що його навіть я злякався, а собаки тихо заскавуліли, присівши. Він в той час вже майже переліз, тому декілька секунд, які він виграв, сконфузивши псів, дали йому можливість опинтися по іншу сторону барикад.
Добре, один є, треба було думати, що робити нам із Сашею. Я майже силою потягнув його на іншу сторону, собаки, зрозуміло, теж вже були там. Секунд через десять в голову прийшов відчайдушний план. Залишивши Сашу всередині і тихо шепнувши, щоб він очікував сигналу, я почав лізти напролом. Сторож, що стояв за метр від мене випав від такої нахабності, собаки почали носитися навколо мене і гавкати так, що дзвеніло у вухах. Це поки найкраще з того, на що я міг сподіватися — я цілий та неушкоджений вибрався із тієї клітки. Косар в той час потрохи приходив в себе, і починав знову здіймати галас і крик. Я почав йому вторувати, намагаючись його перекричати, виводив його, як міг. Через хвилину він повністю виходить із себе. Удар косою, плече. Подумки відмічаю, що задуманий план потрохи здійснюється, з'являється божевільна ідея. Наскільки я обнаглів: замість того, щоб тікати, я витягую телефон і фоторафую атакуючого в момент прямо перед наступним ударом.

То, курва, ексклюзив  ;D



Починаю кричати, що тепер відповідальність буде нести він, а не ми, так як я тепер постраждалий, і в мене є фотодоказ цього, роблю вигляд, що справді збираюся викликати поліцію, продовжую наварювати в такому стилі. На обличчі мужика одночасно відбилися страх і ще більша злість. Удар, ліва долоня. Потім праве передпліччя. Задумане вдалося мені блискуче, поки дядько махав косою і лютував, я непомітно махнув Саші рукою. Він зрозумів все правильно — тихо зістрибнув із воріт і побіг до огорожі. Сторож зосередив всю свою увагу на мені, в сторону втікача він навіть не подивився — здавалося б, план вдався. Прийнявши на себе ще один удар, я почув, як позаду заскрипіла сітка, по якій ліз Саша. Бічним зором я побачив, як в його сторону моментально зірвалися дві собаки. Блискавично прокрутивши в голові все, що може відбутися далі і зрозумівши, що з псами він ради собі дати ніяк не зможе, я кинувся вбік, здійснивши шалений ривок наперекір руху тварин. Виріс перед ними, це їх трохи збило з пантелику. Я знав, що мене покусають, так само знав, що тікати не можна — вони будуть бігти не за мною, а кинуться на Сашу, що перелазив за метр позаду мене. Одна собака настрибнула, відбив. Інша вчепилася за ногу. Вирвав, якомога сильніше дав їй по ребрах. Другий укус. Я не відчував в той момент ніякого особливого страху чи болю, просто віддавав собі звіт, що робиться. Почувши, що Саша успішно зістрибнув на колію по іншу сторону огорожі, я різко відстрибнув і почав лізти сам. В косаря вже піна з рота вилітала, він не розумів, як ми можемо так просто тікати. Собаки продовжували атакувати, поки я оглушував одну потужним ударом по шиї, інша чіплялася за ногу. Ще два укуси, і я ривком перелітаю через шипи на огорожі, всього в декількох сантиметрах від них.
Ми в безпеці. Захекані, виснажені, спітнілі, але в безпеці.
Дурний дядько ще кричить, дає тупі команди собакам, в стилі "перелетіть через огорожу, взяти їх, хулі ви не летите, бля". Нас це вже не стосується.

Пройшли трохи по колії, знайшли чисту воду, вирішили нарешті сісти і поїсти.
Робота псів. Боліти так і не почало, думав, лише джинси порвали, аж наступного дня побачив, що шкіру таки прокусили. Сказу начебто немає :D





P.S. Ближчим часом збираюся повернутися туди, доексплорити все, що вийде і виповзти таки на той елеватор. Само собою, краще екіпірованим і готовим до зустрічі із старими знайомими  ;D
Хтось зі мною?

[Golem]

Перенесено з Для Своїх за терміном давності. Там давно все помінялося, нічого компроментуючого в цій темі нема.

[_Tarik_]

елеватор на Шевченка


привіт усім 👋, навідався з товаришем на елеватор, та бомбік під ним.

зацікавила мене ця вентшахта, вирішив погуляти навколо неї, через секунду помітив вхід (сорі, не фоткав)



заходимо всередину :



зустріла нас пошарпана герма:



далі санвузол :



головний зал :



кімнатка, де по теорії мала б стояти ФВУ :




пізніше ми зрозуміли, що надія на більш-менш цікавий бомбік в районі Рясне померла, ми пішли розвідувати залаз на сам елеватор :




знайшли, перевіряємо надійність сходів :



далі екстра-швидкий підйом на дах, та чудовий вид :




далі пішли шукати залаз в сам елеватор, через 5 хвилин пошуків ми вже були в якійсь кімнаті (вибачаюсь за необізнаність) :



далі знайшли сходи вниз, які привели нас у цікаві двері і якби я вчасно не зреагував, не було б кому писати цей звіт  :) :



пізніше ми почули звук потяга, та пішли знову на дах, аби подивитись на нього. Це був ВЛ-80 з вагонами у яких вугілля:




тут ми почули дивні крики в споруді, та наш інтелект підказав, що пора накивати п'ятами, поки не пізно. Коли ми вже перелізли паркан з колючкою, то помітили злих 3 охоронця, які ламали двері десь у середині. Ось так і закінчилась наша вилазка )