Автор Тема: Скелі Довбуша, гора Тирса, озеро Мертве (Поляницьке)  (Прочитано 17609 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Bottlehunter_

  • Користувач
  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 320
  • Рейтинг 213
  • Стать: Чоловіча
  • Полюю тільки на повні пляшки!
    • Перегляд профілю
Поки дехто гуляв по Стебнику, а дехто по Ботанічних садах, ми з ровером каталися по ближніх горах. Моєю метою було доїхати до Мертвого озера, але не того, що біля водоспаду на річці Кам'янка, брудного і замуленого, а того, що на південному схилі гори Тирса, чистого і прозорого. Казали, там навіть водиться форель. Поштовхом до мандрівки стала чорно-біла фотокартка в сімейному альбомі, де мама з батьком, молоді та веселі, з колєгами там відпочивають. Забігаючи наперед скажу, що я до нього так і не дістався. Навіть після трьох спроб :-[ Тому тема, швидше за все, буде мати продовження.



Перша спроба була ще восени. Але в день запланованої поїздки несподівано випав сніг і ровер залишився в гаражі.

Друга спроба відбулася два тижні тому. Погода була чудова, я взяв з собою тормозок, а карту і компас забув у Львові. За словами батька і згідно карти, до озера веде пряма і більш-менш рівна дорога. Треба проїхати Болехів, Тисів, Поляницю, а в самому кінці села Буковець звернути направо і їхати дорогою, попри потік. Річка кілька разів перетинає дорогу, тому доводиться переїжджати через кілька мостів. Але вже після третього моста дорога закінчилася, її просто розмила річка. Далі в утворений яр попадали підмиті буки, потім ровер я вже кинув і йшов пішки, а далі почалися зарості ожини...Довелося повернутися назад. Спробував проїхати дорогою, що йде трохи вище понад яром - та сама історія. Третя стежка так само провела лісом через струхлявілий дерев'яний міст понад яром і просто собі закінчилася. Почало вечоріти, я повернув назад і на додачу до всіх обломів довелося біля 20 км додому крутити педалі переборюючи сильний вітер, що дув прямісінько в писок. Так що коли повернувся нарешті додому, мої ноги не дуже хотіли ходити, а я сам не дуже міг говорити. Мимоволі згадалися слова когось із класиків, здається Марка Твена, про те, що куди б ти не їхав на велосипеді, дорога завжди буде угору і проти вітру :)

Річка Сукіль





Перший міст і початок дороги до озера



Жаб'яча ікра в калюжі. Чорні цяточки всередині кожної ікринки невдовзі стануть пуголовками



Дорога закінчується завалом нарізаних дрів



Далі - ще гірше



Залишки моста





Лісові квіти




Цієї неділі я вирішив поїхати через Скелі Довбуша. Про цю природню пам'ятку вже згадувалось на нашому форумі. Трохи доповню цю інформацію.

Найімовірніше, в давні часи тут була скельна фортеця, маєток когось із заможних шляхтичів і монастир. Дощі часто вимивають старовинні монети, залишки зброї та набоїв. Олекси Довбуша, найімовірніше, тут ніколи не було. Більш імовірним історики вважають перебування в цих горах (на хребті Ключ та в околицях) ватаги його брата, якого звали, здається, Іван. Опришки регулярно з'являлися в горах в різні часи, але організовувалися вони часто не з метою творення справедливості,  а більше як  спосіб заробити собі на життя таким промислом.

До речі, рекомендую всім прочитати книгу Гната Хоткевича "Довбуш", де письменник майстерно і, мені здається, максимально правдиво та без прикрас зобразив життя і побут Гуцульщини 18-го століття, ще й на живому карпатському діалекті. Там, зокрема, є цікава легенда про хлопця, який до повноліття прожив на полонині, пас овець і не мав жодного гріха, бо просто не мав де згрішити. Через те мав особливі здібності. Настала пора його женити, пішли до церкви, всі люди переходили річку вбрід, а він йшов по воді. І от стоїть хлопець в церкві під час відправи, подивився вгору і побачив чорта, що сидів на балці, тримав в лапах волячу шкуру і на неї записував людські гріхи. Люди все заходили і заходили в церкву, гріхів більшало, місця на шкірі ставало все менше. Дідько почав шкуру розтягувати, посилився трохи і перднув. Хлопця то насмішило, чорт розізлився і його туди вписав. То коли йшов з церкви додому, то переходив річку вбрід. як всі, бо вже не був безгрішним.

На Скелях Довбуша цієї неділі було дуже багато туристів. Були чуваки на роверах, скелелази зі Стрия і ще якісь східняки, піші туристи і навіть підтоптана група туристів із самої Москви. До речі, зі сторони Болехова можна заїхати автомобілем по непоганій дорозі на самий верх, на в'їзді дядечко бере кілька гривень з машини, роверистів і піших пропускає безоплатно. Зі сторони Труханова є тільки доволі крута пішохідна стежка, маршрут маркований.

Я спустився ровером в Труханів, потім піднявся лісовою дорогою на гору Тирса. На новіших картах ця дорога позначена, на старій кілометрівці її немає. Дорога весь час пряма, зі свіжими слідами лісовозів і коней. Майже на самому вершечку роздвоюється. Звернувши направо, починає невдовзі спускатися в село Сукіль. Поворот наліво приводить на вершину гори і йде далі по хребті. В неділю там було тепло та затишно, відкривається чудовий краєвид на довколишні села. на обрії видно Болехів. Скелі Довбуша здаються наче виліпленими з пластиліну, якимись нереальними і казковими. На вершечку і далі по хребті - залишки окопів Першої світової, в одній ямці я знайшов цікаву гільзу, викладу її знимку дещо пізніше. Далі трохи посидів, відпочив, покайфував і рушив далі. Неприємно здивувало сміття серед лісу. Не знаю, кому приходить в голову ідея тарабанити мішки із сміттям, стару газову плиту і т.д. аж на самий верх і там викидати. Метрів за 500 від вершини йде стежка вниз, вона й веде до озера. Я спустився по ній, дійшов до нагромадження скель-пісковиків, абсолютно хаотичне і дуже цікаве, з розломами і печерами. Були ще кілька каменів з дірками посередині. що нагадували очі, а під одною скелею був облаштований туристичний притулок. Поки лазив там,в лісі вже зовсім стемніло, довелося повертатися. Знову не дійшов до озера, цього разу всього кілька сотень метрів. Можливо, за четвертим разом, я його нарешті побачу :)

Нижче фотки. Зроблені телефоном, тому не дуже якісні.

Тут обговорення

Залишки старого моста



Отакі грибочки ростуть дорогою на скелі



На скелях





Футбольному полю в Труханові далеко до стандартів УЄФА. Але все одно воно ще досить справедливо спроектовано. В горах доводилося бачити поля, де одні ворота значно вищі від інших. Тут же різний рівень правого та лівого флангів.



 Місячні пейзажі Бескидів





Мох на камені



Вид з вершини і дорога по хребті





"Окатий" камінь

















Дорога додому. Вид згори.

Розшарити F VK G+
Най жиє Гуцулія!

Валера

  • Новачок
  • *
  • Повідомлень: 49
  • Рейтинг 5
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
На скелі Довбуша краще їхати через Моршин-Болехів-Тисів.
Розшарити F VK G+

Bottlehunter

  • Супер Модератор
  • Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 2036
  • Рейтинг 1055
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю


І як я мамі докажу, що то було озеро?
Ромчик


Минулої суботи ми з Ромчиком і Драйвером таки дісталися до озера. Мандрівка вийшла напрочуд рівна і матрасна. Тим не менше, крокомір по поверненні додому показував близько 32 000 пройдених кроків.

З Приміського о 8:30 від'їжджає маршрутка до села Труханів. Від села на гору Тирса йде добре помітна дорога. Вже перед самою вершиною наліво і догори відходить стежка на хребет, дорога продовжується прямо, до с. Сукіль. А між ними вниз спіскається стежка, не позначена ні на карті, ні на вікімапії. Кілька хвилин нею - і ви біля озера. Якщо бачите, що основна дорога почала спускатися, значить, стежку пропустили, треба вернутися метрів на двісті назад.



Думаю, влітку тут набагато красивіше. А ще в лісі навколо розкидані скелі, теж варті того, щоб їх обійти.







Після озера і скель спустилися до водоспаду на р. Кам'янка, спробували місцевої медівки. Приблизно о 6 вечора біля водоспаду проїжджає маршрутка (здається, остання) до Львова. Її ми і осідлали і щасливо дісталися додому.







Смерека з плакату про ядерний вибух



Гугл додав свого креативу до моєї фотки, хоча я його про це не просив)

Розшарити F VK G+
Най жиє Гуцулія!

Андрій74

  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 186
  • Рейтинг 32
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
дуже гарний звіт,дякую. :oСто років там не був!
Розшарити F VK G+
Най го качка копне...

Нелегал

  • Користувач
  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 199
  • Рейтинг 86
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
десь в 5 чи 6 класі я їздив на скелі Довбуша (2002 або 2003 р.). Купив собі там буклетик яко сувенір, а там писало шо в Бубнищці є "карпатський сфінкс".
трохи запам'ятались на одній з сусідніх скель (Відьма) табличка про смерть альпініста під час тренування

Розшарити F VK G+

Driver

  • Користувач
  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 166
  • Рейтинг 114
    • Перегляд профілю
Памятаю то як нині. Діло було в п`ятниньку, був я занятий нічим і тут дзвонить телефон, я розумно запитую: "o co chodzi" а звітам: "Чувак не провтикай можливість змінити хату на Карпати!" недослухавши до кінця мозок вже малює перспективу синіх гір...
Ранок наступного дня потішив теплом  і сонцем, а в компанії експлорерів дорога збігла швидко і ось ми вже йдем пораннім Труханевом



точка повороту в сторону гори (ніби провіряють по карті)



а насправді прикривають іншу точку  ;)



підйом вгору відкривав чудові краєвиди









розігріті підйомом зробили зупинку, клацнули пару кадрів і спуск до озера.





бачили справжній тролячий камінь! он яку стежку вони під ним витоптали



дива природньої інженерії



ось і озеро



далі пішли в сторону класних скель на привал бо добряче зголодніли, Стефко прокладав дорогу, ми переживали за його рюкзак бо там тула зігріваюча пляшка  :D



камінь-дупа



тут ми робили каву, зі снігу...



дорога в сторону водоспаду Кам`янки





ефект після вдихання грибів порхавок



мене вже глючило і я уявляв хребет гори Парашки



кінцева точка нашої прогулки в 12 км.





П.С.: дякую тим хто не поїхав, бо пляшка на трьох то є саме то  :P
Розшарити F VK G+
Одінь окуляри з фіолєтовим шклом так легше стіну пробивати чолом.

Bottlehunter

  • Супер Модератор
  • Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 2036
  • Рейтинг 1055
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Надибав в мережі кілька старих фото. Ділюся  :)







Розшарити F VK G+
Най жиє Гуцулія!

Олесь

  • Користувач
  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 268
  • Рейтинг 242
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Вибрався на вихідних на Скелі Довбуша та монастир в Розгірче. Добрався з Стрия до с.Нижнє Синьовидне і пройшов 8 км. до с.Труханова.
Побродив лісом, оскільки по карті попав не на ту дорогу, намотав кілометрів 8 лишніх.
Дійшов до хреста в лісі і пішов далі стежиною. Вийшов на болото біля Бубнища, мабуть. Тож повернув назад в Труханів.


Також по дорозі натрапив на такий от камінь - дюравець.


Висотою метрів 8 приблизно.


Повернувшись назад в село побачив групу туристів яку за 20грн. вів місцевий хлопчина. Приєднався, виявляється треба було звернути на вузеньку стежку праворуч відносно дороги, якою йшов я. Ніколи б не здогадався, стежка губиться в заростях, ледь помітна. Через 40хв. був уже на місці.
Туристів хмара, десятки школярів, щогодини приходить автобус і 20-30 туристів з вереском лізуть на ті каміння. Місцеві заробляють продажем сувенірів та катанням на конях. Катанням я б це не назва, 5 хв. - 50грн., водить за вуздечку. І так до восьмої вечора. Навіть коли я уже розклав намет, готував вечерю якісь туристи потемки ще туди пішли.






У X–XII ст. н. е. тут існувало язичницьке святилище — палеообсерваторія. Згодом християнський скит, а пізніше сторожова фортеця. Вона було оточена ровом шириною 10 метрів, та глибиною 3м., частоколом, валом та розвідним мостом. 
Ніша від механізму розвідного мосту, можливо противаги.










Також збереглись рештки мурів та кам'яної кладки склепіння.


А під ними видовбаний водозбірний колодязь.


Барельєф - голова лева.


Гарна місцина, природа, скелі. Є куди походити.
















Обійшовши комплекс можна натрапити на мальовничу ущелину, вузенька, можна пройти на виліт, але повимазуєшся. Бачив із здивуванням, як огрядні пані та панове пробували втиснутись в цю шпарку.


Дехто навіть підкладав клейонку, щоб просковзнути можна було легше.




Десятки років ці місця використовуються альпіністами для тренувань, багато загинуло тут, скелі всіяні табличками.
















Мабуть рукотворні, вертикальні сходи.


В центрі фотографії видно скелю, і на ній під карнизом лавочка (то вже зі зближенням).


Ще трошки зблизив.


Отаборився поблизу Труханова, біля річки. Вночі було доволі прохолодно, сирість. О 5 прокинувся і рушив на Розгірче. Автобуси з Труханова ходять о 5, 7:30, 8:30, 11:30...


Назбирав кульочок сфагнуму. Також кусок вільхи для домашньої коптильні взяв, бо біля Самбора чомусь не знайшов, хоч шукав. З грибів траплялися мені дубовики, сироїжки та лисички.
Гарні місця і легко добратись.


Мій маршрут.


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=cNCcC5DcHwU" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=cNCcC5DcHwU</a>
Розшарити F VK G+
Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне