Гавареччина – це село в Золочівському районі, де виготовляють унікальну чорну кераміку. Дістатися до села непросто, але враження після подорожі у вас будуть незабутні, я то гарантую!
Місце на ВікімапіїОбговорення темиКілька статей та відеосюжетів про село і гончарську культуру
Народжені в країні Гавареччина, журнал «Карпати»
ГавареччинаДимлена кераміка Гавареччини, газета «День»
Інформація про музей-криївкуНа хуторі гаварецьких майстрів одна за одною гаснуть печі, «Високий Замок»
Подорож одного дня: Гавареччина<![CDATA[<a href="http://www.youtube.com/watch?v=fooocLkv834" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=fooocLkv834</a>]]><![CDATA[<a href="http://www.youtube.com/watch?v=EN2Xr69kJ1M" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=EN2Xr69kJ1M</a>]]>Спочатку треба доїхати до Золочева. Зі Львова туди їде тернопільська електричка з головного вокзалу (1,5 години, 10 грн повний квиток, розклад руху можна глянути
тут. ). Маршрутки до Золочева ходять з АС№6, що на Личаківській.
Вуличні люки в Золочеві
Клеймо на водокачці
Розклад автобусів до Білого Каменя.
Фотка не моя, а
взята з Золочівського форуму. Але увага! – до самої Гавареччини автобус їде тільки в 11:45 і тільки в суботу і вівторок. В решті випадків треба йти пішки біля 4 км. від Білого Каменя.
Вийшовши з автобуса, першим ділом оглядаємо зруйнований костел. Будівля добротна, дах трохи світить вже дірками, потрапити всередину нічого не ламаючи складно. Вирушаємо до Гавареччини.
Ще в межах Білого Каменя трапився геодезичний пункт. Тобто просто порослий травою горбик біля дороги, всередині бетонований бункер, розміром десь 4х5 метрів, завалений сміттям
Поворот на Гавареччину
Йти доведеться грунтовою дорогою попри сосновий ліс. На вирубках багато ожини і малини, всюди дуже чисто, багато дрібних звірят і пташок. Таке враження, що цивілізація залишилася не за 4, а як мінімум за 100 кілометрів звідси.
Жилих дворів в селі залишилося дуже мало. Люди або повмирали або повиїжджали, закинуті будинки природа пожирає вмомент. Здичавілі сади буйно розрослися, заросли кропивою і чагарниками. Уявляю як тут можна кайфанути осінню – яблука, груші, сливи, горіхи, вже зараз повно черешень і порічок і на додачу все густо обплів виноград.
На початку Гавареччини є церква. Відразу за нею дорога наліво і вгору. По дорозі трапляється хата гончарів, стара криниця і музей-криївка в лісі.
Криниця дуже глибока, я такої ніде не зустрічав. Глянувши вниз, десь далеко бачиш маленьку світлу плямку. І тільки через деякий час усвідомлюєш, що та плямка – то відображення початку колодязя, діаметром близько двох метрів, в який, власне, ти і заглядаєш. До коловороту прив’язані відразу два відра, поки повне їде наверх, порожнє спускається донизу. Реальна економія часу.
Один із знайомих після моєї розповіді про колодязь слушно зауважив: «О, тут Завод мав би де розігнатися!»
/* Завод – поганяло чувака, що живе, судячи з усього, в Глинянах піді Львовом. Відрізняється тим, що екстримально, без страховки і в самих шкарпетках стрибає в криниці. Епічна фраза Завода «Дай відра!» є дуже відомою в інтернетах і за їхніми межами. Нижче навожу відеоприклади. */
<![CDATA[<a href="http://www.youtube.com/watch?v=hejKA1YngcU" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=hejKA1YngcU</a>]]><![CDATA[<a href="http://www.youtube.com/watch?v=B-EUCpHZDkE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=B-EUCpHZDkE</a>]]>Далі по дорозі, вже за селом в лісі розташована криївка-музей – кілька стендів з інформацією про діяльність УПА в цьому регіоні та сам бункер, накритий зверху склом для огляду. Всередині відтворено інтер’єр повстанської криївки. Десь доводилося читати, що справжня криївка в Гавареччині була під однією з хат, під час більшовицького нальоту зруйнована.
По дорозі додому повернули до гончарів. Купили собі горщик. Якістю задоволені та й око така цяцька тішить. Майстер просив 80 грн, зійшлися на 70 і обіцянці прорекламувати гончарів з мого боку.
Вже в Золочеві зайшли на старий цвинтар. Знайшли тут багато красивих старих надгробків, як кам’яних, так і кованих. І найцікавіше – на одному пам’ятнику була зображена жінка з непокритою головою. Під ногою в неї був півмісяць. Поясніть хто знає – це може бути Богородиця? Адже, наскільки я знаю, в католицькій та православній церкві з непокритою головою зображають тільки Марію Магдалину, та й то не завжди.
Тут на табличці напис "загинув трагічно", а на надгробку отака залізяка. Хто знає що воно таке? Снаряд?
По дорозі назад електричка через ремонт на колії за Підбірцями, минаючи Підзамче, так що ми тріумфально в’їхали у Львів зі сторони Рясного, минувши Сороки Львівські, Грибовичі і Брюховичі. Такий от бонусний кілометраж за ті самі гроші.
Тема: Гавареччина і трохи Золочева (Прочитано 7509 разів)
