Автор Тема: Відомий *авод. Казка в п'яти діях.  (Прочитано 4386 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Alter

  • Свої
  • Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 1058
  • Рейтинг 214
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    Значить діло було так. Після тривалих роздумів про те, валити сьогодні кудись чи ні, особливо враховуючи невтішні метеопрогнози контори RP5, все ж вирішую, що кудись пройтись абсолютно би не мішало. Отож домовляємось з Расеm'ою (доречі новий користувач нашого форуму - прошу вітати в дружній команді) про відвідини "Львів*імсільмашу". Об'єкт в принципі загальнодоступний (в розумних межах ;)), простенький, та і я там не був (стид мені та позор :)).
    Отож 11.10.2011 я беру свій старий добрий бундес, трохи яблук в торбу, флягу і валю в центр, де має чекати  Pacema.
     Здибались, сідаємо у перше-ліпше ТЗ на Рясне 2. Або в ту сторону. В результаті істино львівської толкучки я чудом вмудряюсь опинитись всередині салону. Рюкзаку повезло менше. Жидомасонська пневматика маршрутки у підлому зговорі із дверями вирішують позбавити мене всього що в рюкзаку (та і його власне теж), в результаті чого він виявився трохи пожованим та перестрашеним, про що свідчило яблучне пюре, що тихо виповзало з-під замка. Отако трохи поїздивши в час-пік я прикидаю собі, як би то дивилась наукова робота на тему "Диференціальний розподіл львів'ян на метр квадратний маршрутки в залежності від відстані того метра до виходу". Концентрація стає все більшою, і маршрутка повільно перетворюється у солідний двоповерховий англійський "бас".



ДІЯ І.

Осьо ми тутка.
http://wikimapia.org/#lat=49.8695531&lon=23.9319134&z=15&l=0&m=b

    Незамітно ми під'їжджаємо до "потрібної" нам вулиці (то ми вже потім зрозуміли що трохи зарано здесантувались), і топаєм в сторону заводів. Проходимо "конвеєрний".







    Дикий рух вантажівок різних мастей заставляє вірити у диханність львівської промзони на Рясному та окремих її елементів у вигляді заводів, заводиків, фабрик, майстерень і так далі.

    Натрапляємо на досить провабливу для експлорингу котельню, але злісні та нецензурні матюки місцевих механіків альбо енергетиків (Смайлу салют :)), наніц відбивають бажання лізти туди з парадного входу.





 Тож рулим вуличками в сторону Львівхімсільмашу, оглядаючи  по ходу все цікаве (тобто все, куди може протиснутись дупа юних експрорерів ;D)

Знайшли отаке.



Hарешті знаходимо місце, більш-менш придатне для інсталу.



    Проводимо дослідження об'єкту згідно методики "Лазіння попід вікна і в пошуках, де би то його залізти". І, о чудо, знаходимо чудесну дирку в гратах. Розмір- 40х25 см. Критично її оглядаєм і, за відсутності інших інсталяційних місць, вирішуємо все ж перевірити прохідність наших дуп через даний отвір.

...чути скрегіт металу, звуки подертої одежі, розбитого скла під ногами...

    І ось ми всередині! Довольні, дістаєм фонарики і на хвилі ентузіазму, сповнені енергії та рішучості, валим у найближчий (та єдиний) коридор. І що ми там бачимо? А бачимо там грандіозний епікфейл, адже через 2 метри після повороту стовбичить грязна та невблаганна стіна.

...купа емоцій. Стіна стоїть, вітер гуде, собаки гавка...

    Отож, радісні та чепурні, вириваємося із цієї підлої пастки долі, та чимчикуємо далі. Проте далеко не зайшли, бо замітили чудесну купку будівничого мусору, по якій можна було собі суттєво полегшити інстал на другий поверх по завареним воротам.

...знов чути скрегіт металу, звін битого (вже який раз за його мерзенне та немальовниче життя) скла, собаки гавка, мужики кричать, штокатурка інтенсивно пада...

ДІЯ ІІ.

   Ми всередині.

...емоцій нема, дух юного експлорера  просинається, дух юного альпініста відтирає руки від вапна ,цегли, кроваки та всякої бацили...

Місце нашого беспосереднього інсталу.



Тру-тестувальний апарат для провірки пробірок (а може і ламп :) ) на профпридатність.



Купа мотлоху (ІМХО ремені або сальники). Що б то не було ,але один з них все ж допоміг мені затягнути Pacem'у на другий поверх.

...дух юного альпініста Pacem'и ображено плюється...



ТУТ БУВ ДИТЯЧИЙ САДИК!!!...прокакує Думка при вигляді нєкого журналу з акуратними каракулями.

...Думка переможно шириться над Рясним, її очі сяють, вона щаслива...



...-Учительська!-Кричить Думка!...



...-Ем, походу спортзал...-не здається вона...



...-Графік нормо-сну на одиницю дитини в залежності від спожитого соку!-Думка
 невпевнено озирається по сторонах в пошуках підтримки. Дух юного експлорера тихенько сміється, духу юного альпініста побарабану...



    Зустрічаємо характерні для закинутих будівель сталактити зі всього що тільки може загрозливо висіти над головою.



І все ж ця споруда , в яку ми з Расеm'ою попали чисто "на фонарь", має відношення до машинобудівної промисловості.

...Думка ображено плаче, дух юного експлорера шастає по поверхам, дух юного механіка із захватом переглядає все підряд...

Доки датовані 1997 роком. То саме пізніше що нарив.



Далі нагло лазим по будинку, з чого робим висновок, що то адмінка, схрещена із нєкою подобою КБ (конструкторське бюро). Ось деякі знайдені речі.

...дух юного експлорера віддано дивиться і вливається слізьми щастя...







Ось де стратегічний запас паркету на випадок ядерної війни!

Далі знаходимо ось такий симпатичний коридорчик, що веде до виробничих. Слід зауважити, що переміщення по будівлі, а тим більше по тому коридорчику, здійснювались з максимальною незапальністю, адже під нею постійно щось їздило, ходило, гриміло болгаркою, кричало. Про переміщення двориками годі було і думати. КЕП.

...КЕП поважно вітається, роздупляє обстановку, дух юного експлорера з готовністю вбирає інформацію...

Сам коридорчик.





Вигляд з нього.





...КЕП задоволено киває головою...

Тож пробігшись в позі "зю" із незапальною швидкістю по ньому ми потрапляєм у сходову клітку, внизу якої нас чекає вхід в цехи.

...біжимо, знаходим, смикаєм. Двері несамовито гудуть, проте не відкриваються, дух юного експлорера стурбовано оглядається по сторонах. Там КЕП. Він з наглою міною тикає пальцем назад на коридорчик...

...перебігаємо назад. Скло хрустить, час йде, сонце сідає...

І тут ОПА!

...-Ану-ну-ну!-підривається дух юного експлорера.
-Та тут щось таки та й роБЛЯТЬ!-КЕП шпортається, падає. Чути тихенький потік нецензурщини. Дух юного альпініста зневажливо кривить лице...





Так, все, задрала одноманітність! Треба вибиратись з того зачарованого корпусу!
Знаходим рятівну дзюрку.



...-Гм, а тут-то євроруберойд!-дух юного експлорера стурбовани дивиться на КЕПа, КЕП багатозначно мовчить...



ДІЯ ІІІ


Отже Ми на криші, яка небезпечно продивляється зі всіх сторін.

...собаки підтверджуючи гавка...

Валим через неї в другу адмінку.









...І тут в КЕПа паніка.
-Та ми ж!... Та тут же ж!... Та нас же ж!...
-Спокойствие, только спокойствие!-дух юного експлорера дає КЕПу піддупника, КЕП пада.
-То мож по кришам - і в цехи?.. Га, хлопці?-...подає несміливого голос дух юного альпініста. КЕП оглядає місцевість, дивиться вниз, істерично плаче.
-Значить так!-каже дух юного експлорера,-Ща ми незапально оглянем місцину на наявність опасних жидомасонів...

...незапально оглядають місцину на наявність опасних жидомасонів...



-НІ, ні, там зліва хтось був!-істерично кричить КЕП.



-І ще там, там, справа!-КЕП пада на підлогу без свідомості.



-То воно ж і накраще!-говорить дух юного альпініста. -А гайда-но Туди!...

Перебігаєм по кришах із зашкалюючим рівнем запальності.

...в повітрі пахне запальністю...

Там.









-А чому ми все надворі і надворі? Мож і всередину пора?-дух юного експлорера виймає ніж та із щирим завзяттям виколупує одну шибу.

-ВисотАААААааааааа.-чути агонію КЕПа на адмінці.



-Що це було? Вис... Висо... Що?-дух юного експлорера із зацікавленістю дивиться на духа юного альпініста.
-Та тобі причулось.-мовить дух юного альпініста.
-Так! Так! Саме причулось!-з нетерпінням вихоплюється у духа юного механіка.
-Лан, біс з вами! Поїхали!-мовить дух юного експлорера
...дупа юного експлорера зникає у пітьмі віконного отвору...

ДІЯ IV

Ліземо з Расеm'ою в дзюрку. Під ногами добрих метрів з 7-8 вільного польоту. Після дзюрки нас чекає прогулянка по отих фермах, вентиляціях, гуркіт бляхи яких під ногами вже напевно сповістив всіх охоронців в радіусі кілометра. То мінімум. Бавимось аццких еквілібристів.

...дух юного альпініста завзято карабкається попід стелею, вентиляція гуде, серце стука...

З горем пополам злазимо на оглядові площадки. Заодно шукаєм місце, де б то похитріше заникатись у випадку появи охорони (в тому що вона все ж буде ми вже ні хвилини не сумнівались після пробіжки по вентиляції). Отож злазимо, і нашим очам відкривається святая святих якогось там заводу.







...дух юного механіка готовий пригнути в обійми своєї стихії, дух юного альпініста все ж його стримує...

Заникуємось десь поміж ферми, вентиляцію та ще якийсь металолом.

...-Ха, чотра з два нас знайдуть!-дух юного експлорера із задоволенням спостерігає за цехом із надійного сховку.
-Вам труба.-донониться істеричний меседж КЕПа.
-Та щоб тобі вже заціпило! Замахав вже за день! Нема права віддихатись!...-дух юного експлорера, дух юного альпініста та дух юного механіка згадують КЕПа злим тихим словом...

Сидимо ,а нікого нема. Ні двері не скрипнути, ані топіт чобіт по заводському бетону... Ідилія...
Пропоную Расеm'і бути наглим до кінця, і спуститись вниз. Расеm'а апатично погоджується.

Ото хто грав Сталкер-Зов Припяти - хлопаки, інфа 100500% - все так само! Навіть ще прикольніше, бо в реалі! Сонце вже давно зайшло, небо затягнуло хмарами, в залі стало напівтемно... Завод Юпітер, інакше і не скажеш! Лиш бракує калаша в руках, аптечки, КАМАЗів та УАЗіків посеред цеху, і, звичайно ж, якоїсь місцевої живності. Короче відчуття зашкалюють, асоціації ростуть, фотік цикає...















Психотронний апарат! ;D Нехватає лиш гігантського мозку на його вершині.



...-16К20ааааааать!.-чути голос КЕПа...

...-Во ж панастроїлі!-дух юного механіка із захопленням бігає цехом, пригає, перевертається через голову.


ДІЯ V

Оскільки світла (природнього) вже фактично що і небуло, вирішуєм що хватить палити себе спалахами фотоапарату, адже в разі чого прикинутись сварщиком-понаднормовщиком нам навряд чи вдасться. Знов важкий шлях до заповітної дзюрки. Правда на цей раз вгору.

...дух юного альпініста пихтить, червоніє, але нагло лізе вгору...

Пробіжка кришами на другу адмінку, з другої на першу, ще трошки і ми вже будем на волі. І тут ні з того ні з сього вмикається дикокричаща сигналізація.

...-Та я ж нічого вже більше не чіпав!-виправдовується дух юного експлорера.
-Ага, ти вже все до того перемацав!...-єхидно зауважує КЕП.
-А от і не все! Там ще купа тих ангарів та криш!-дух юного експлорера з тугою дивиться назад, поривається було верутись, але отримує по голові від КЕПа, та тихенько злазить до першої адмінки...

Виходим до точки інсталу. Злазим (ІМХО звалюємось) на купу сміття, довольні та апатичні йдем назад до рідної та привітної Маршрутки...

...дух юного експлорера співає веселу пісеньку, Маршрутка єхидно сміється...

ЗАВІСА.

Рецензування (воно ж обговорення) тут
http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,4832.0.html#new
Розшарити F VK G+
Нема нічого більш вічного за те, що обмотане синьою ізолентою.

ZED

  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 256
  • Рейтинг 179
  • Стать: Чоловіча
  • Everybody lies!
    • Перегляд профілю
    • Vkontakte
Re: Відомий *авод. Казка в п'яти діях.
« Відповідь #1 : 30.10.2011 03:50:09 »
   Балансую я собі під дахом цеху на балці, що підримує вентиляційний короб, тримаючись кінчиками пальців за якийсь кутник у стіні. Дна не видно - чорна прірва! До землі летіти секунди дві, - прикинув я, - але ще по дорозі до неї я встигну переламати собі всі кінцівки та ребра о труби, до яких ще досвічував ліхтарик. Мені треба будь що дістатися того клятого вентиляційного короба! Давно я не згадував про те, що боюся висоти...
   А починалося це так:
   Сидів, паяв, нікого не рухав, і тут опа:
- На завод AN хочеш?
- Хочу!
- Тоді роби кішку
- Та без проблем)
   Отже, нещодавно мав вдачу відвідати це місце, за що вельми вдячний Alterу (+). З нами мали бути ще кілька форумчан, але вийшло лише в мене. Вилізли ми біля агломерації заводів і потопали в бік якоїсь покинутої напівадмінки-напівскладу із гратами на вікнах. Ця безперспективна будівля не викликала в нас жодного бажання туди забиратися. Також непокоїв КПП навпроти неї. Тому ми непально і нє прі дєлах пройшли повз нього. Далі була майже така сама непальна дорога до місця інсталу, яке являло собою вікно без рами на другому поверсі прилеглої до цехів адмін. будівлі. Ідея попасти у вікно без додаткових пристроїв здавалася досить складною - для цього й була потрібна кішечка. Тож ми непально присіли в кущах, збираючи цей альпіністський девайс докупи. Потім кілька метрів вертикально вгору по стіні і ми нарешті на забороненій території  Біглий огляд приміщення виділив кілька цікавих артефактів, які хочеться полапати, покрутити в руках, почитати... Але тут Alter каже: "лишися того мотлоху - тут ще ЦІЛИЙ ЗАВОД!". Від такої фрази аж очі починають блищати! :D
   Тож гуляемо далі цим першим адміністративним корпусом, продираючись нагору. Повалена шафа РП, що несамовито гуде під ногами... вибиті склоблоки... дах другого проміжного корпусу... перекур... драбина на дах третього корпусу... перебіжки (чи то переповзки) між димоходами, адже ми в прямій видимості з КПП та внутрішнього двору... і нарешті стрімкий миттєвий непальний марш-бросок по даху переходу між адмінками до цехів.
   Цехи. Точніше дах цеху. Конструкція типова та ідентична тій, що маєм на ЛХСМ. Арочні конструкції із скляним боксом посередині. От в другому чи третому такому боксі дуже вдало відсутнє скло (чи не спеціально воно так?). І далі починається те, з чого я почав - мій страшний сон. Зліва водостічна труба, внизу 5 см бортик, попереду балка, що підтримує повітропровід. Alter, як досвідчений альпініст, професійно минає цю ділянку, а я щось в ступорі стою кілька хвилин, обійнявши трубу, але потім теж зважуюсь. Коротше, далі система була ще цікавішою, але мені це все пояснювати детально буде так же нудно, як і Вам читати. Увесь цей екстрім треба власною д*пою відчути! Далі ще був спуск на вентиляційний короб, перехід залізобетонною балкою на внутрішню стіну, з'їзд вниз по двотаврам, перехід вентиляційним коридором, подорож службовими трапами і спуск на граунд левел.
   От так ми опинилися у цій "свята-святих", а там... Достатньо буде сказати, що всередині цього цеху ми провели майже 2 години роздивляючись все навколо із чималою цікавістю. Чого там тільки нема! Доречі, бачили протокол засідання від 16.03.2011, суть якого в тому, що всі робітники алкоголіки та туніядці і тому з березня мають працювати у дві зміни, а також, що цей цех виробляє маточини. Відкрили їхню цехову кухню, вигляд якої апетит не збуджує. Дослідили декілька сусідніх приміщень, включаючи "другий поверх" та "галерею трансформаторів", що веде до дверей головного входу.
   Стемніло. Час вилазити, але так не хочеться :( Особливо бентежили думки про те, що увесь альпіністський маршрут порібно буде відтворити у зворотньому порядку. Хоча, особисто мені маршрут назад видався легшим, можливо тому, що не бачив ніц в радіусі 2 метрів.
   Вилізли і вирішили ще наостанок погуляти дахами цехів. Погода була чудова, зорі сяяли, нікого не бачили. І тут раптом спалах ліхтарика у вікно боксу. Що за прикол? Притихли, без світла та звуку підходимо до вікна. Хтось тихенько, непально продирається сусіднім із "нашим" цехом, кратькома присвічуючи собі дорогу. "Ага, металхантери" - подумали ми і продовжили прогулянку.
   Тільки зараз я почав усвідомлювати, наскільки масштабним був цей завод, адже до фасадної адмін. будівлі ми йшли 10(!)хв. вкупі. Той цех, де ми лазили здавався величезним зсередини, але це була лише десь 12-та частина всієї будівлі! Дах цієї останньої адмінки подарував нам можливість спуститися в неї, але ми ним не скористалися, адже видно було світло зсередини, та й ми і так вичерпали свій ліміт везіння на той день ;) На цьому розвернулися і повторили увесь маршрут назад, але вирішили ще трохи затриматися в першій адмінці - пороздивлятися той мотлох, що мені так сподобавсі.
   По дорозі до цивілізації, Alter не витримав і перевірив, чи в тому КПП хтось таки є. Світло горить, але нікого - імхо, бутафорія для відлякування ;D
   Отакий щасливий ;D та отакий переповнений вражень :o я топав додому і подумки ставив галочку навпроти заводу AN у своєму must see списку.
Ось ще кілька фотків для доповнення теми:
Розшарити F VK G+