Автор Тема: Колектор Стефаника-Городоцька 11.02.12  (Прочитано 2286 разів)

1 гість дивиться цю тему.

linuxoid

  • Користувач
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 674
  • Рейтинг 166
    • Перегляд профілю
Все почалось з замовлення футболок, грошей на котрі мені бракло, як і можливості виїхати до Львова, але пан Bottlehunter люб’язно погодився покласти за мене гроші, та щей привіз футболки до мене в Червоноград, за що йому дуже вдячний і винен купу пива і плюсів.
В одну морозну суботу мені, таки, вдалось виїхати до Львова,  як приїхав  здибався з Bottlehunter і ми посунули до пивнички то все діло помити і здибати ще народу. Трохи пізніше до нас приєднався мій одногрупник. Декілька бутилок  пива, і приїхали  inkognito та zelja, з’явилась покрита інієм пляшка медовухи, потім ще медовуха без інію і під час хімічної реації того всього з’явилось бажання десь полізти, а згодом й ідея куди саме - колектор Стефаника-Городоцька.
Як завжди, сталось оце (в солов’їній мові це не трапляється, але в англійській, голандській та російському діалекті української мови того повно) - я набрав ліхтарів, але забув вдома фотокамеру, добре, що в мого одногрупника був телефон, що непогано знимкує.
Нас лишилось троє: я, Bottlehunter та мій одногрупник.
Ось те, що вдалось відзнимкувати, фотограф - мій одногрупник:






Водиця, котру хтось вже випив:



Було далеко за -10, тому було повно пари і наші ліхтарі її підcвічували:





А то, де тицяю пальцем, хтось змив повну попільничку недопалків:



В колекторі я опинився вперше, спочатку трохи було неохота туди йти через запах, що міг в’їстись в одяг, а переодітись не було, проте, як виявилось, запах був ненастільки сильним як емоції захвату від підземелля. Прагну повторити цей досвід в майбутньому.
Далі ми пішли в сторону Лощини, але то вже інша історія, про котру згодом...
 
Обговорення
Розшарити F VK G+