То Моє Море
Всі, напевно, пам’ятають цьогорічне Львівське море на перехресті Сахарова-Вітовського-Гвардійська. Це там де після дощу втопився би навіть Камаз, не кажучи вже про жовту маршрутку ТАТА та рибалок-аматорів на гумових надувних човнах. Дослідники Львова вирішили спуститися вниз і подивитися, що ж могло спричинити такі руйнування і що залишилося по них там, внизу.
Вхід у колектор ми звісно шо палити не будемо. Кому треба той знає ітак як знайти. Його недолік - що знаходиться люк прямо на тротуарі де водії зазвичай паркують свої машини, неподалік від вулиці Бодуна. Велика металева ляда на бруківці легко витримує Лєксус з номером 0777 і прикриває моцні та стрімкі бетонні сходи вниз. До цієї мандрівки ми готувалися, тому
заздалегідь обгородили вхід в колектор своїми машинами і повісили там попереджуючі таблички що внизу працюють люди. Відповідно ніхто там не запаркувався і ми собі спокійно спустилися вниз та піднялися нагору.
По нашій зі Стінгером класифікації цей колектор має третю категорію складності. Перша - це прогулянка Полтвою попід проспектом Свободи, друга – захід на Чорновола чи до Стрийського ринку де треба згинатися, третя – незвідані, більш вузькі місця як ото тут або Городоцька де йдеш весь час по воді. Четверта – це буде Євреї у Полтві, куди навіть нормальні діггери не лазять просто так, ну а ПЗК - то буде п’ята категорія. До речі, для третьої категорії обов’язкова наявність бахіл та палиць. Також бажано мати шолом шоб слиз зі стелі на капав у волосся. Без цих речей пересуватися колектором буде вкрай важко та неприємно.
Просочуємося всередину. На перший погляд - колектор як колектор. Склепінчата арка, вода внизу, бортики збоку. Дуже він схожий на подібні в районі Стуса чи
Університету. Але, пару кроків вліво-вправо і ноги впираються у чиїсь бридотно-жовті, обсмоктані до непристойності лимончики! А також напів-прозорі до дирок, неоднократно перевикористані сірі презервативи, гидотно заплямовані чимось білим всередині та, розкрученими на всю свою довжину, спущені в унітаз. Таке враження шо колектор до приходу начальства почистили керхером тридцять метрів коло входу, а далі забили бо шахтарський ліхтарик не засвічує. Після цієї всієї бридоти я, маючи багаторічний стаж у Полтві, чаю п’ю тільки без лимончиків а про презервативи утримаюся…, тобто викидаю їх у смітник.
Рухаємося проти течії стараючись дійти до гуртожитку номер 5 з
Овуляції-2018. Але тунель доволі швидко закінчується яйцем яке пройти зможе лише спайдермен присмоктавшись на сухі та неслизькі стінки колектора. Аж дивно, саме ЦЕ яйце і затопило ту всю площу внизу. На перший погляд не таке вже і велике. Але згадаймо метрову трубу зі стрия якою живитися пів Львова!
Попри свою знаменитість, цей колектор до того ж надзвичайно брудний. То і діло приходиться йти як не по чиїйсь оранжевій риганині на бортику збоку, так по концентрату помиїв з дна відра для на кухні студентського гуртожитку. Добре шо хоч колектор неширокий і можна легко перескакувати з берега на берег, оминаючи перешкоди.
Марічка благородно пожертвувала свої бахіли Васічу, тому після годинної прогулянки у гумаках «як корова на льоду» - ми її дружньо провели на поверхню і настановили гарненько так продизінфекуватися. Ну а далі, як справжні чоловіки відчуваючи себе винними, вибачалися аж напевно схарили і пішли далі вниз. Не знаю чому, але військова хімза значно краще тримається гамна у Полтві за китайські гумовці. Перевірено на власному досвіді Голема у дикій природі Полтви неодноразово!
Рухаємося вниз по течії. Тут основне русло доволі сильно замулило брудом і вода прогонами по 20-30 метрів виходить на доріжки. Йти стає слизько і непевно. Це звісно шо - жопа, бо вода має текти в руслі де для цього є спеціальна керамічна плитка і всі решта умови. А доріжки це для діггерів і працівників водоаналу, вони викладені звичайним бетоном і вода його швидко розмиє якшо шо. В чому Стінгер не раз мав нагоду пересвідчитись чуть не провалившись мудями у потік фекалій. Коли нечайно ступив новгою на промитий кусок бетону, що підло заховався під водою. Але тут ніц не поробиш, колектор будувавсі з розрахунку на Львів 100 років тому. Очевидно шо зараз і Людей і води (щоб не казати гамна) там куди більше.
Йти за течією тяжко, приходиться підводний край бортика весь час намацувати палицею. Зато в бічній притоці ми виявляємо велику кімнату де легко могли б сховатися з 10 євреїв разом з їх раввином, а також люк назовні. Далі нас чекала не холодна Полтва, а справжня парилка, бо спорткомплекс Динамо якраз відмивав своїх потних змагунів, щоб у маршрутці додому вони часом не влаштували масову газову атаку. А то б Україну звинуватили у масовому виробництві біологічно-хімічної зброї і не дадуть більше черговий кредит МВФ на газ.
Йти тут реально важко, особливо проти течії назад. У Саннімена кулер в ліхтарику працює на повну а Васічу піт затікає навіть у вуха і він мусить вискакувати його на одній нозі. А в мене ввечері всі труси були в білих соляних плямах, так ніби я відомо чим займався. До речі, ідея Саннімену охолоджувати світлодіод в ліхтарику спиртом. Бо від постійного продування там повітря з колектора може виникнути третя стадія біогенезу. І, як наслідок, весь ліхтарик разом з його мешканцями полетить у космос.
Зато вниз по течії тут ми побачили повністю зруйновані водою сходи, які вели чи ведуть до будівлі травмдепо, багато прикипівших люків назовні, в колодязі яких доброзичливці вивели свої стоки і тепер з них цілодобовий холодний душ тече і та хіба що щурі бігають. Побачили трон януковича з засохших «відходів», на якому чомусь сидів Стінгер а також трамвайний стовп вбитий в землю аж по дно Полтви.
По дорозі назад Сонячний Мен включив своє світло і нас залив день, тобто напевно єдиний у Львові чесний жовтий 100Вт-ний світлодіодний переносний ліхтарик. Потім, коли Саня його виключав, мені здавалося шо мій ліхтарик поламався і вже ніц не світить. Такий був контраст. Класним фоткам і відео з колектора ми завдячуємо саме Васічу з штатифом і Сані з його ліхтариком (в алфавітному порядку).
Вертаємося назад з думкою шо Яйце коло Пелченського ставу явно треба збільшувати, тоді не буде потопу. Воно такого ж діаметру як і на Сахарова, але ж скільки то води по дорозі вливається з бічних притоків.! Та й навіть у суху погоду колектор працює понад норму, вода ллється по тротуарах. Ну і почистити та поремонтувати його б не завадило. Інакше за пару років потоп повториться, а можливо навіть цілковито зруйнує цю споруду.
ПС: ФОтки у звіті це мікс усіх 5-и учасників взятий з телеграму. Але додайте будь-ласка всі решту фотки, для історії
Тема: Похід Сорокою (Прочитано 3787 разів)
