Печера Атлантида.

[Le-i-3o]

 
  Печера знаходиться в селі Завалля, Камянець-Поділського Району, Хмельницької області. Є легенда що у селі колись була церква я провалилась під землю і через це село назвали Завалля. Можливо залишки храму щей досі десі у невідомих лабіринтах Атлантиди?
   Атлантида це горизонтальна гіпсова печера, карстового походження, з явно вираженими трьома поверхами, яка на 80% вкрита кристалами гіпсу різних форм і типів.
   
Отже трошки історії:
    У 1957 році в Кам'янець-Подільської газеті вийшла стаття про те, що в гіпсовому кар'єрі, який біля села Завалля, під час чергового вибуху породи, відкрився вхід у величезну печеру. Коли приїхали дослідники, то цієї величезної печерою виявився невеликий лабіринт тупикових ходів, і про печеру забули ... Через одинадцять років вивченням печер подільського регіону зайнявся київський спелеолог Валерій Янович Рогожников. Допомагали йому його вихованці - діти з київського палацу піонерів.
   Влітку 1969 року було знайдено продовження Печери Атлантида і перший зал в який ви потрапляєте зал "Радості".
   
   Ось уже дев'ять років печерою опікується Хмельницький Спелео Клуб "Атлантида", який  цього року у жовтні відсвяткує свою десяту річницю.
   У лютому 2011 року силами вищезгаданого клубу був відкритий новий район який отримав назву "Соборності".

Перше моє знайомство з Атлантидою відбулось у травні минулого року, попавши у другій ночі на тоді ще стару базу клубу був вражений кількістю людей, позитивом і атмосферою яка там панує. Пісні під гітару, цікаві спелео-розповіді і кумедні історії, це все захопило настільки що ще в ночі зрозумів що навіть без печери повернусь сюди!

На ранок настільний теніс, сніданок, і підготовка до вилазки в печеру, екіпіруємось власним одягом, кофтинку в штанічки, штанішки в теплі шкарпеточки позаправляли надівеєм комбез, шапку, ліхтарик і рукавички. Вроді все готові, проте ні забули сходити в туалет а це саме основне, оскільки в печері в туалет не сходиш а стандартна екскурсія триває близько 5 годин.

Вхід в печеру знаходится на висоті 7-8 метрів, підніматись потрібно на шнурку. Одразу ви потрапляєте у лабіринти це 2 поверх печери. Через лабіринти проходити потрібно коли переходиш між частинами печери які не з'єднані першим поверхом.

Докладного опису екскурсій описувати не буду, оскільки на кожному кроці вас чекає сюрприз, несподіванка, цікава історія(а як викладу все тут екскурсія буде не цікавою для відвідувача), скажу тільки що вона триває 5 годин і ви отримаєте масу задоволення від побаченого і відчутого).

У цій темі частинами буду викладати інформацію про печеру, тобто оремо про певні зали, райони, про кристали, який вік і як утворились, також новини які сталися і пов'язані з відкриттями.

Робити буду поступо бо інформації дуже багато, і що б все гарно описати треба час..а найкраще все побачити вживу)

Ось перша порція світлин, загальні фотки з перших двох поїздок:

[Le-i-3o]

обговорення тут

[Le-i-3o]

На минулих вихідних, відбулись збори спелеоклубу Атлантида.

Було прийнято багато рішень, визначились з планом копок як у Атлантиді так і на понорі Абра-Кадабра. Прийняли нових членів клубу. Після зборів вже вніч на неділю трошки покопали в печері пройшли 2 метри висипки на районі Соборності.

Я особисто зранку був змушений в неділю покинути Завалля а хлопці обкатали один з вело маршрутів 35 км задоволення :) по околицях Завалля. Веломаршрути по околицях Кам'яньця, Хотина і Завалля з часом відокремлю в окрему.

В обговорення закинув відео  з цієї вело-прогулянки:

[Le-i-3o]

Квіти Атлантиди

Унікальною прикрасою Атлантиди є дивовижні кристали у формі квіток(якщо гарно пофантазувати :)),

Ці унікальні кристали називаються Геліктитами(що походить від грецького Нelicts - звивається)..утворюються вони таким чином:
у тоненьких тріщина які є у товщі гіпсової лінзи є кристалічна речовина на яку у деяких частина здійснюється постійний тиск маси гіпсової лінзи і у тих місця де тиск найбільший і постійний і немає перепон з зовнішньої частини тріщини народжуються ці прекрасні утворення.

Подібний принцип ми кожного ранку і вечора(а дехто може і частіше) використовуємо з тюбиком зубної пасти) тільки у випадку кристалів це триває тисячі років, а може й міліони років

[Le-i-3o]

Ось Ше декілька гарних преставників геліктитів:

[Le-i-3o]

Плафони

Плафонами називають кристалічні утворення які мають властивість заломлювати світло, це гіпсовий кристал зазвичай не маленького розміру жовто-коричневого кольору(ржавого), таке забарвлення сприцинене присутністю у ньому Феруму, чи його оксиду. Нажаль найбільші плафони були знищені за часів коли у печеру був вільний доступ. Кажуть що якщо ліхтарем посвітити у дуже великий плафон і різко вимкнути джерело світла(ліхтар) то він і далі буде світитись.

Ось деякі з них:

[Alter]

То ті кавалки, з яких соляні лампи роблять?

П.С. А червоного кольору їм надає все-таки оксид заліза. Тривалентний, якщо пам"ять не зраджує.

[Le-i-3o]

Ні, не знаю з чого роблядь ці лампи але точно не плафон, він насправді дуже крихкий, це гіпс який сильно обезводнений якщо його нагріти то отримаємо білий порошок Гіпс, от правда мабуть не той яким всі користуємось, точно не памятаю.

А ці соляні підсвічники чи лампи, це мабуть щось інше.

[Le-i-3o]

Цілина

Цілина у печері це глина по якій ще ніколи ніхто не ходив, коли відкриваєтся новий зал чи район, чи ціла система неймовірне відчуття коли ступаєш туди де ще ніхто не був. Через свій специфічний вигляд Цілина ще має назву паркет.

Ось так воно виглядає:

[Le-i-3o]

Район Соборності

Через 31 рік після останнього відкриття у печері Хмельницьким Спелеоклубом "Атлантида" було зробленно відкриття на яка ніхто не очікував. Після тривалої і важкої копки вузького лазу довжиною приблизно 13 метрів відкрилася частина системи яка зовсім не схожа на всю Атлантиду! Неймовірні кристали, таких форм і розмірів що уявити собі важко, нехватить ніодної карти памяті що відфоткати все що побачиш, кристалізація на стінах настільки білосніжна і молочна шо аж сліпить. Я особисто попав десь у 30 перших хто все це побачив.

Район соборності закінчив формуватися приблизно 1,5 міліони років назад, можна прирівняти подорож у нього як подорож у часі. Кристали які можемо там спостерігати це вже третя кристалізація. Вчені геологи розводять руками коли потрапляють туди вних немає відповідей на більшість питань які виникають коли спостерігаєш зі прекрасні зали.

Зараз на районі Соборності проводится копка, обходимо Сипуху величезну, з одного боку вперлись в тупик, далі будемо пробиватись з іншого боку сипухи, з наступних вихідних привезу трохи фото з копки.

Ось декілька фото з району соборності:

[Le-i-3o]

Взагалі хочу пояснити, чому так важко дається проходження Атлантиди:

Гіпсова лінза в якій Атлантида знаходиться надзвичайно велика, і та Атлантида яка відома зараз 2,5 км це просто вхідний район якоїсь великої системи. Відома частина Атлантиди вся всипана висипками які і перикривають і перешкоджають подальшому проходженню. Якщо глянути на лінзу якби зверху то відома частина атлантиди знаходится на її краю і він весь пошкоджений якимись природніми(землетруси, тектонічні напруження) або техногеними(розробка карєру). І в певний момент якщо гуляти по полю над лінзою іде чітка лінія зламу де дальше ніяких проявів пошкодження лінзи не видно, от коли пройдему за цю лінію зламу дальше вся система буде проходитись без проблем, і що ми там побачимо я навіть уявити не можу :)

[Le-i-3o]

Акустика печери

Багато печер славляться своєю прекрасною акустикою, у Мармуровій(Крим) для прикладу проводяться симфонічні концерти.

От на цьому відео можна Глянути і почути як це звучить, звісно відео цього не передасть, коли сидиш і слухаєш це то звук аж крізь тебе проходить. У даному випадку це гітара і флейта.

Ось відео:

[Le-i-3o]

На минулих вихідних їздив в Атлантиду, в ніч з суботи на неділю ходили на копку в Район Соборності, копали двома бригадами на висипці яку вже згадував вище з ліва і з права висипки, я особисто копав з лівого боку в кінці копки зауважили що стеля дуже крихка і коли копаючи зачіпаєш її саперкою осипаєтся, взагалі копати в цьому місці надзвичайно важко простору хватає лише щоб самому ледве протиснутись, всю землю яку згріб попереду себе руками загрібаєш під себе і потім якось колінами дальше, трішки згинаєшся і вигрібаєш дальше вже ногами за себе наступному а він вже акуратно розсиває її по вільних місцях. На цій копці швидше за все поставимо крапку лячно від стелі яка сипиться.

З правого боку висипки у гроті кристалів копати ще важче адже окрім того що там мало місця рухатись треба надзвичайно акуратно адже вся стеля в тендітних кристалах які не можне ні замазати глиною в якій комбез і недайбог не зламати. Там у хлопців було більше радості вони вперлись у кристалічний накип який закриває подальший прохід см 7 товщиною у якій є невеличка тріщина з якої шалено сифонить швидше за все там продовження.

Далі декілька фото кристалів з Соборності.

[Le-i-3o]

Отже добрався до світлин з апарату друга з останьої поїздки в Атлантиду коротко опишу нашу вилазку в печеру:

Завалля з Карєру


Лізимо відкривати вхід


А це я б назвав так: Рух Життя або Дорога на Динамо :)
Щоб попасти у зал Динам потрібно пройти дві розпори горизонтальну і вертикальну
Важко передати відчуття задоволення(а можливо не всі їх зрозуміють :)) коли розпираєшся між двома стінками а в низу зо пару метрів висоти :)







Кристали можна фотографувати до нескінченності і всеодно всіх не покажеш :)







Перевіряємо знання карти


А далі просто унікальні кадри з району соборності які коментарів не потребують




































В нас в Клубі є дуже гарний вислів "Хто побував тут, Хто поняв Печеру, Той обовязково повернется і не раз"

В ніч з 27 на 28 відбуваю в Завалля на 4 дні з заїздом в печеру Буковинку і Малімон-Каньон остання знаходится на стику кордонів 3 країн України, Румунії і Молдови, чекайте звіту на початку липня.

Нагадую що обговорення тут

[Le-i-3o]

Якось закрутився і забув про це дописати:

13 липня Атлантиді офіційно стукнуло 43 роки ну як сказати :) якщо брати з моменту початку формування то 43 роки це маленька піщинка в океані віку печери Атлантида.

Ось уже 43 роки Печера відома для спелеологів, науковців і громадськості, багато бід і знущань пережила вона за ці 43 роки, багато кристалів було знищено і винесено не добросовісними "горе спелеологами", проте встановленні двері, статус пам'ятки природи державного значення і опіка однойменного спелео-клубу тепер надійно її оберігають.

До кінця цього року будемо мати ще дві важливі дати для Атлантиди, а може й три(ну це вже від неї самої залежить :) :)  во ж в нас капризна)

[Le-i-3o]

11 серпня 2012 року, мали подію важливу не тільки для самої "Атлантиди", але й для інших печер України, Кавказу і Української спелеології загалом!!!

В цей день відсвяткував свої 70 років спелеолог всіх часів і народів Валерій Янович Рагожніков!!!


Фактично один з Батьків Української спелеології, людина яка подарувала світу "Атлантиду", виховала поважне покоління спелеологів які уже виховують наступне.
На даний момент Валерій Янович Проживає в Штатах, проте свій Ювілей приїхав відсвяткувати в Україну.

Святкування відбулось у Поважному колі Української спелеології серед ветеранів і Батьків Української і не тільки, Спелеології, у печері Мушкарова Яма.

ХСК "Атлантида" у невеликому складі прийняло участь у святкуванні, зі Львова на цій події був присутній наш новоспечений форумчанин litr від нього в очікуванні звіту з цьої події плюс з вилазки у п. Мушкарова Яма.


На особистому сайті можна детально ознайомитись з біографією і літературною творчістю Валерія Яновича.

[Le-i-3o]

Привіт всім, за хорошою традицією святкувати Новий Рік відправився на базу ХСК Атлантида в село Завалля, цього разу підбив на таку аферу ще нашу форумчанку Marichka.

Недавні снігопади і хуртовини добирання до Завалля ускладнили, за останній місяць дорогу заметало два рази, загальна кількість снігу місцями сягає від 0.5 до 1,6 метра. Проте догогу всетаки прочистили і ми успішно добрались до Завалля.

Деякі підїзди до села виглядають саме так:



Отже прибувши в завалля 30 грудня зраненька поснідали і в печеру, добратись по сніжку до печери було важкувато, але всетаки за 20хв допхались.
Декілька фото Завалля з карєру.




і сам вхід в печеру


Одразуж нафантазував собі 2 проблеми чому важко буде піднятись, перша засніженість біля входу і підніжжя стіни а друга це замерзший замок на дверях в печеру.
Сніг біля підніжжя виявився твердим і по ньому як по сходах піднялись до першої скоби.

А от зі снігом прийшлось побавитись


10 хвилин і сніг скинутий, і впевненим кроком піднялись до входу де двері також не заставили помучитись


За 5 хвилин всі опинились у серерині.

Враження Marichkи від печери не були не очікуваними :) думки про те що кристали будуть десь по трошку одразуж змінились на зовсім інші :)









Екскурсію провели на перший раз по ознайомчому маршруту, проте для нагнітання апетиту показали зо пару колодців в які попадем наступного разу :)

Не обійшлось і без символічної посвяти у спелеологи :)


Далі просто пару кадрів з нашої прогулянки печерою


















Ніяких особливих планів в печері окрім прогулянки по типу копки не мали тому за якихось 6 годин були уже на зовні вийшли вже як стемніло і добряче похолодніло.

Таким чином ми були одними з тих хто закрив сезон 2012 у печері Атлантида.
Решту два дні провели у новорічному дусі з гарним проведенням часу, святкуванням нового року, новорічним купанням у Збручі, посіванням і привітанням жителів села, і на останок вирішили шо не можна приїзджати лише з звітом про Атлантиду якої всіх вже дістав :) і у другий день 2013 року прогулялись до Кудренецької фортеці що вже за Збручом і у Борщівському районі Тернопілської області. Звіт постараюсь написати в найближчий час.

[Roy]

Як це буває приємно, писати звіт під щойно отриманими враженнями, в даному випадку з відвідин печери Атлантида.

Вже в котрий раз переконуюсь, на скільки в житті все швидкоплинне  - стереотипи, звички та уявлення мають здатність непогано мінятись та перевтілюватись. Так і в випадку з печерами.
Признаюсь чесно, ніколи не сповідував якоїсь, хоча б елементарної зацікавленості у сторону природних печер. А тут бац, з'явився такий собі Le-i-3o, який дав змогу нам проникнутись духом справжньої печери, та отримувати насолоду, тим самим задовольняючи наший експлорерний інстинкт, у дослідженні нового роду об'єкту.
Що ж, наш ресурс працює гарно, люди знайомляться, спілкуються, дружать, тим самим отримують новий простір для досліджень.

Село Завалля. Нас восьмеро, Le-i-3o, gribkoff777, Rufus, Dexter, Блондинка в кедах, Deadmeat, Цезар і я.
Отримавши від клубу "ХСК Атлантида" спеціальні зручні комбінезони ми зрадили нашому рідному зеленому, на користь червоного.




Хатинки в селі Завалля виглядають доволі убого, якщо порівнювати їх з нашими, сільськими, западенськими...


Доволі стрімкий підйом угору, до входу в печеру




Завалля розкинулось у мальовничому місці, на берегах Збруча. Гадаю літом тут дуже гарно.




Ось ми і дійшли до входу в печеру


Міша піднімається, закріплює мотузку


Куртки, теплі речі та інше запакували у пакети та підняли. В печері не змерзнеш, постійних+12 зігрівають тіло і дух.




Le-i-3o наш командир і досвідчений провідник у печері, дає команду на підйом. Також, слід відзначити Цезаря, він був замикаючим у нашому живому ланцюжку, теж мав певний спалеодосвід.


Якась коротка мить і ми вже всередині Атлантиди. Нове середовище, це завжди цікаво.


Я на жаль забув взяти штатив, тому тру фоток з підсвіченням простору нажаль не зробив. Ще й лінза довго розпотівала.
Ось, Le-i-3o на розпорі.


Вода, за еннну кількість літ повимивала в породі красиві переходи, хвилеподібні чи то краще сказати лекалоподібні коридори, тунелі, лабіринти. Лазити по них одне задоволення!
А от заблукати - що два пальці...
Один з гарних таких, для прикладу, схожий на отвір замка:








Кристали. Їх там безліч












Кристали, які нагадують зуби




Сплячий кажанчик. Їх там було повно.




Перша година екскурсії. Ще чистенькі всі.






Далі було найцікавіше. Вузькі, довгі залази. Найкраще даються не фізично сильним чи худим, а правильно буде сказати людям, які гарно відчувають своє тіло.
Ну і якщо з'являється хоч маленький відсоток паніки, можна трохи застрягнути.



Gribkoff777 підкорює одне з таких вузьких місць




Інколи від напруги можна було моцно пуркнути  ;D


Що аж ніяк не засмучувало


Руфус тут виглядає як першовідкривач або як король всіх кажанів  ;D






Мегазахищений Пентакс Цезаря пройшов гідне випробування, так що чекаємо ще знимок і відео




Найцікавішим моментом в печері - було наше друге народження, під пильним наглядом та інструкціями Le-i-3o. Все зробили правильно і всі отримали від того моральне задоволення.


Руфус молодчинка, нас тоді потішив :D






Да, дєтка!  ;D


Він зробив це!


Дякую всім, а особливо Le-i-3o!  Це було незабутньо.


Всі фотки є тут

Обговорення

[Блондинка в кедах]

        Нарешті відбулась довгоочікувана поїздка в Атлантиду, яка до останнього моменту була під великим питанням.  Але цікавість взяла гору і ми, не зважаючи на погодні умови і інші фінансово – простудні фактори, вирушили до с.Завалля.
   Приємно здивувала дорога. Вона не була настільки жахливою, як нам її описували інші водії. Нам повезло – траса була засніженою і ям майже не відчувалось, а дерева і хатинки милували око своїм білим кожушком. 
        7 годин дороги і наша пані Наташа GPSівна каже, що ми приїхали.  Швиденько переодягнувшись у відповідний одяг та перекусивши вирушаємо до печери.   Велич кам'яного світу Атлантиди мене манила з перших розповідей Le-i-3o . Дуже хотілось її оглянути, адже маю досвід спуску до печер Тернопільщини (Оптимістична, Славка, Озерна...). 
        Оглянути печеру ми змогли тільки після того, як дали клятву на «Священній книзі спелеолога», яку окремі з нас, і я в тому числі, ледь не розвалили.
        Печера бомбезна!  Милує око величезна кількість кристалів різних за розміром, кольором та формою, унікальні кришталеві квіти, натьоки, плафони, гіпсові сталактити... Величезна кількість кажанів висять тюльпанчиками в залах з таємничими назвами: «Радості», «Динамо»,«Золотої осені», «Казка», «Ніжність», «Пам'яті Рогожнікової» .  Le-i-3o  старався нам розповісти історію відкриття більшості з них.
   В одному із залів Руфус зміг перехреститись і  біля підземної церкви зліпленої чиїмись умілими ручками. In Nomeni Patri Et Fili Spiritus Sanct...
Можливо це саме в цьому місці під землю пішла сільська церква, яка за легендою «завалилась» і тим самим дала назву селу «Завалля».
Мали можливість покататись на глиняній гірці, поповнити колекцію зубних протезів дракона, народитись на світ.
   
        Підсумки спуску, вірніше підняття в печеру: враження залишились позитивні незважаючи на синяки на колінах і викид адреналіну при спуску по канату в слизьких рукавичках.
        Мінуси: в таку поїздку потрібно їхати мінімум на 2 -3 ночі.
Судіть самі:
1.   Гостинна спелеохата ХСК Атлантида ну просто мааанить своєю польовою банькою.
2.   На території села і округи є багато ДОТів і ДЗОТів.
3.   Не ввічливо не заїхати в гості до Кудринецької Кізі.
4.   Замок і архітектурні цікавинки Кам'янця - Поділського та інших населених пунктів, які траплялись маршрутом Львів – Завалля, залишились не дослідженими.

[Le-i-3o]

Друзі, з моменту останього допису про Атлантиду давав собі слово що наступний мій допис буде лише по вагомій події, а не просто нова порція фото про те як когось з Вас звозив показати підземні красоти Атлантиди.

І ось ця новина! В ніч з 21 на 22 квітня 2012 року я в перше попав на копку в районі Соборності  у грот кристалів, з того моменту пройшло майже 2 роки.

Два довгих роки з купою непрохідного каміння, зневіри місцями і т.д. але наполегливість і впевненість членів клубу дала свої результати. Кожен раз коли був у заваллі і мав нагоду ходив копати.

І нарешті 12 січня візит друзів з Млинок з Хфайним перфоратором став історичною подією. Ми Зробили довгоочікуваний прорив у систему, нові райони "Загублений світ", "Амазонія" і "Помпеї" наразі приблизно 3 км нових ходів, це вже перевищує існуючу протяжність досі відомої Атлантиди. І це не кінець, весь доступний обєм під яким розумієтся, що далі можна іти без фізичних перешкод ще не пройдено. Робота кипить. Завдяки допомозі команд по топозйомці з Дружних клубів Кристал(Чортків), Триглодит(Чернівці), Солнишко(Новосібірск, Росія) і наших хлопців, уже відзнятий великий обєм ходів.

На наступних вихідних сам буду на місці і порадую Вас докладним звітом. Наразі декілька фото.