Автор Тема: Автостоп Львів-Рим  (Прочитано 5841 раз)

1 гість дивиться цю тему.

Estel_Shmidt

  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 63
  • Рейтинг 27
  • Стать: Чоловіча
  • questo sono io)
    • Перегляд профілю
Автостоп Львів-Рим
« : 01.07.2012 15:21:50 »
Хочу розказати та поділитися враженнями про мою подорож здійснену минулого тижня, через Європу.
Ідея добратися до Риму автостопом виникла в мене ще минулого року, після фестивалю  Бандерштат, з якого я таким ж чином  добрався у Львів, через відсутність грошей на дорогу. Протягом року "лазив" по інтернету, читаючи сотні сторінок, статтей, порад і звітів про автостоп, а ще цього року я наткнувся на explorer.lviv.ua, де просив поради людей з досвідом, щодо спорядження на таку подорож. Початковий маршрут йшов через Франкфурт, де живе мій хороший друг, котрого я  не бачив більше 6 років.  Та  я не зміг з ним зв'язатися до від'їзду і тому відмовився їхати до Франкфурту, слідуючи по коротшому маршруту. Початкова моя ідея полягала в тому, що їхатиму сам...з рюкзаком, палаткою та іншим потрібним спорядженням, котре я купив протягом року...спорядження було розраховане на те, щоб  ночувати біля дороги, так як в європейських містах в мене друзів не було. Батьки на цю  ідею зреагували різко, негативно, кажучи, що я "хворий на голову", "вар'ят", але я таке від них не вперше чую...тим більше, що вони в Римі і їм мене не дістати ;D. Але все таки треба було добитися згоди батьків, так як воювати з ними бажання не було, тому я сказав їм, що поїду не сам. За 2 місяці до мого планованого від'їзду відгукнувся на поїздку мій друг epidemik, з таким розкладом батьки майже погодилися,...але через різні проблеми йому довелося відмовився від цієї поїздки. Тому добившись згоди батьків, я почав шукати когось, хто міг би зі мною поїхати...  І це мені вдалось здійснити!!! В соціальній мережі  "в контакті", в російській групі автостопщиків,  я познайомився з Ірою, яка спочатку давала мені поради щодо поїздки, а в подальшому погодилася їхати зі мною до Bologna, замість того щоб летіти. Вона змінила всі мої плани, сказала, що сама вибере маршрут і найде нам нічліг в кожному місті через couchsurfing (крутезний сайт, раджу всім, хто любить подорожувати економно, з зупинками в містах). Незважаючи на нашу подорож по каучу, я все ж таки вирішив  взяти палатку, так як автостоп річ непередбачувана і не факт, що ми встигнемо добратися до назначеного пункту, і не застрягнемо десь по дорозі.
 Поїздка відкладалася декілька разів, спочатку, тому що я хотів поїхати на фестивальЗашків,...потім тому що Іра, яка приїхали з Москви стопом у Львів, найшла собі в нас хлопця дачанина ::)

В кінці кінців, в понеділок 18.06.12 добравшись до ашану, де ми взяли поїсти, картонку та фломастер, ми вийшли на трасу.
Почали погано...так як стали не там, де  треба і машина нас відвезла від "Ашану" до траси на Польщу, що біля "Метро", але майже одразу нас підібрала машина і відвезла назад. Зі стрийської траси нас підібрала фура, котра їхала до Стрия, водій всю дорогу мовчав...проте подарував нам по прапорцю України, котрий я причепив собі на рюкзак, щоб впізнавали своїх:)



В Стрию ми стояли приблизно хвилин 15, аж поки нас не взяла машина з двома дівчатами, які їхали в Ужгород. Дівчата були красивими і добрими ;)( пригощали печеням та йогуртом),...довезли нас до самої Словацької границі.  А також запрошували додому, якщо не перетнемо кордон, тому ми обмінялися номерами телефонів.  Границю пройшли без проблем, якщо точніше проїхали, так як пішохідний перехід був заборонений, залізли в якийсь 2-ох поверховий автобус класу Люкс , з яким проїхали 50 метрів і вийшли.

З кордону ми виїхали через 2 хвилини,  нас одразу підібрала машина і довезла до Міхаловце, водій подарив 1.5л енергетику. Десь через 30 хвилин нас забрав дідок, який був правих політичних поглядів і шанував пам'ять Степана Бандери, було цікаво з ним їхати, розказав, які в них проблеми в країні з циганами, котрих наїхало дуже багато. Залишив нас дідок біля автобусної зупинки, біля якої, через деякий час, проїхав автобус, котрим ми перетнули кордон :). Звідти один мужик нас провіз на 3 кілометра...і як на зло залишив нас посеред містечка циганів,...таке було враження, ніби там живуть тільки вони... Було стрьомно, так як вони зупинялися і дивилися на нас так, ніби ми якісь інопланетяни. Приблизно через 10 хвилин ми застопили BMW з двома хлопцями нашого віку, може трохи старші, вони не говорили ні на якій мові, окрім словацької. Та ми їм пояснили, що нам в Кошіце, до якого ще було приблизно 50км. Все було супер, аж поки один з них не витянув револьвер, з словами "no stress", щоб перекласти з одного бардачка в інший, але нам після того було якось не по собі, в голову почали лізти всякі дурні думки... А один з них почав пропонувати мені покурити з ним травки,та я відмовився. З їхньої розмови і з того, як вони розпитували про те, яка в нас мафія (розумілися з ними жестами і подібними слов'янськими словами), я зробив висновок, що вони відносяться до кримінального світу в їхньому місті. Незважаючи на це, хлопці виявилися хорошими. Хоча їм не зовсім було по дорозі, та вони завезли під самий дім, і зачекали поки за нами вийде хлопець, з яким переписувалися по каучу. А ще  подарили нам 6 баночок енергетику :)
Pavol (хлопець, що нас приймав) був діджеєм і мав класну квартиру. Побувши з нами годинку, він залишив ключі від дому. А сам пішов на роботу, і був там аж до ранку, ( так ми мали весь дім в нашому розпорядженні).

 Зранку о 9 годині ми пішли з дому, залишивши ключі на reception. Виїхали з міста на трамваї, їхали "зайцями", домовившись прикидатися тупими іноземцями, якщо буде контроль ;D.

 На околиці застопили машину, яка провезла нас на декілька кілометрів від міста в південному напрямку. Там нам прийшлось стояти, приблизно, 30 хвилин. Але таке очікування було не марним, так як зупинилася польська фура, котра прямувала до хорватського кордону біля Загреба...  Саме туди, де нас мав прийняти мексиканець по каучу :), майже всю дорогу я спав...(в цілому ми їхали 9 годин).

 Приїхали на кордон в 20:00. Там проблем ніяких не було, хоча Хорватія не в Євросоюзі, та на даний момент проїзд дозволений з шенгенською візою...чого ще донедавна не було.

 З кордону дорога вела на автобан, де автостоп категорично заборонений,тому звідти один чолов'яга  нас відвіз в село, що неподалік,...про що ми дуже пожаліли:( В тому селі  одна машина проїжджала кожних 10 хвилин... Сонце вже котилося за горизонт тому я вже почав подумовувати про те, щоб розкласи палатку в когось в дворі, до речі одна бабця запропонувала в себе переночувати, але ми відмовилися, так як до міста було 96 кілометрів і ми все ще надіялися доїхати, поки хоч трохи було видно.

 Через деякий час ми застопили дідка на велосипеді ;D, тільки для того, щоб получити інформацію, та він зжалився над нами і поїхав до себе додому, щоб виїхати на новенькому лексусі.  Він завіз назад на границю, де хоч і не дуже, але рух жвавіший.

 Якраз на границі, в ресторанчику, що там був, ми подивилися перший тайм   Україна-Англія. З кордону нас забрав хлопець, який зміг підвезти на 40 км блище до Загреба, він також взяв наші контакти в інтернеті, щоб зв'язатися, якщо буде в наших краях =) Залишивши нас на заправці, де хоч машини час від часу їздили, але зупинятися не хотіли, тому що, як не як, трохи страшно садити 2 людей в 23.00 вечора.

Я вже навіть встиг найти непогане місце для того, щоб розкласти палатку, коли до нас підїхала міліція, повідомивши, що ми немаємо права стояти біля дороги... На наше щастя на заправку заїхала фура, яка їхала до Загреба. Водій був доволі молодим і з радістю погодився нас підвести.  Виявилося, що в нього є друг українець, з яким ми домовилися зустрітися на наступний день в 21:00.

 Добралися на квартиру до Aldo (мексиканець) в 3:30, і все завдяки молодим хорватам, які були дуже дружелюбними і допомогли нам  добратися додому. Взагалі Хорватія нам дуже сподобалася, всі люди з якими ми стикалися  були дуже милими.

 Переночувавши в домі Aldo,  ми пішли в місто гуляти. Загреб нам дуже сподобався, місто чисте, широкі вулиці, мало людей і зелені парки, в яких збирається молодь на пікнік. Ціни не високі, за 10 крон  в ресторані, в центрі міста, замовив м'ясний суп. В цілому, за  подорож в Загребі, за суп, 2 чізбургера і воду, я витратив 5? (50 грн).






А о 21:00, на вокзалі, ми зустрілися з Володьою, який живе 60 км від міста. Він приїхав в Загреб спеціально, щоб нас забрати. В себе вдома Володя нас нагодував і показав своє господарство, результат 7 років важкої праці. Також в нього знайшлася Хорватська та Львівська горілка, через яку я ще до обіду наступного дня був не в адекваті :P ;D

 На наступний день познайомились з його жінкою, яка нагодувавши нас, ще й  зробила  бутерброди в дорогу і відвезла до слов'янського кордону.

Там ми стояли трохи більше години,чомусь ніхто не хотів нас підвезти...аж поки не застопили турка на фурі, хоч він і не їхав в ту сторону, куди нам треба було...але принаймні відвіз від кордону, до Марібора.

Перед Марібором, на заправці, ми познайомилися з Спартакусом, хлопець з Румунії, який їхав в Барселону. (Хоча і виглядав доволі бідно,проте був дуже щедрим. Пригощав нас всім що в нього було.) Він виявився для нас "талісманом", так, як з ним ми їхали швидше, аніж вдвох :) Добралися до Італії трьома машинами. Остання їхала на Мілан, тому  залишила нас на кордоні, а Спартакус поїхав з нею далі.

 На кордоні нас підібрав македонець, який вже 20 років проживає в Італії. Почувши нашу історію, він завіз нас в Трієсте, по адресe, де нас зустрів Ari, фінляндець, котрий народився в Іспанії, А зараз навчається в Трієсте,  в Італії. Цей хлопець, по каучу, погодився нас прийняти в себе.

 Вечером ходили гуляти по місту. А ще зайшли в Jazz caf?, де були люди 9 національностей, тому прийшлось напружити свій англійський.  Ми вирішили залишитися ще один день в Трієсте, щоб прогулятися по місту і побачити його при світлі дня.

 За 2 дні перебування в Трієсте, ми не витратили ні копійки. Ari завжди пригощав, і готував нам обід і вечерю. З міста ми виїхали в п'ятницю о 22.06, перед тим, проїхавшись на старому трамвайчику, який вивозив пасажирів на гору за містом. Підвезли нас на декілька кілометрів від Тріесте в сторону Венеції молоді італійці, які їхали на море кататися на kaitsurfing. Вони залишили нас на заправці, так як це єдине місце в Італії, де можна зловити попутку, (тому що тут багато доріг, які не придатні для автостопу, не кажучи вже про то що в італії взагаліто автостоп заборонений). На заправці, фактично одразу, нас забрали німці...їхали на Lago di Garda, нам було якраз по дорозі до Padova. На жаль, мабуть через те, що вони нас погано зрозуміли чи думали, що зроблять нам послугу, вони відвезли нас трохи дальше від місця, де ми мали б зійти. Так як нас чекали  в Bologna, нас відвезли за поворот на трасу в сторону нашого місця ночівлі. Через цю помилку в нас виникло багато проблем, ми зійшли на autogril (ресторан на заправці),який був на трасі Venezia-Milano і машин в сторону Bologna не було. Тому ми вирішили їхати в Verona, а звідти пробувати доїхати до Bologna. Доїхали в Verona знову ж таки з німцями. Та звідти ми вирішили їхати вже поїздом, так як до траси нам прийшлось б йти довго і нудно. І так  ми сіли на поїзд і доїхали до Mantova, маленького містечка який потерпів сильні поштовхи землетрусу декілька тижнів назад. Хоч маленьке але містечко виявилось доволі багатим...Maserati i Lamborghini зустрічались там дуже часто. Проте на трасу вийти не змогли, так як там ніде не можна було стопити. Тому вирішили повернутися назад, на вокзал, і взяти поїзд на Bologna, (встигли якраз сісти на останній поїзд).

 Приїхавши в Bologna, почали просити в прохожих позвонити на італійський номер, всі відмовлялися. Тільки один молдаван нам допоміг, але додзвонитися ми так і не змогли. Ми вже почали думати, що прийдеться ночувати на вокзалі, але молдаван, якого звали Дмитро, запропонував нам поїхати до нього. Так ми сіли разом з ним на поїзд і в 1:00 вже були в нього вдома.

Дмитро був дуже ввічливий, і так, як вчився трохи на повара, приготував нам шикарну вечерю італійської кухні. Наступного ранку, пообідавши і дочекавшись, поки висохне наш одяг, який ми перед тим попрали, вийшли з дому і пішли на поїзд.

Приїхавши назад в місто, Дмитро пригостив нас кавою і круасаном. І я, попрощавшись з Ірою та Дмитром, сів на автобус, щоб виїхати за межі міста.

 Для того, щоб виїхати з міста, я користувався сайтом http://hitchwiki.org/, на якому позначені найкращі місця для стопу машин, а також, як до них добратися. Приїхавши на autogril, почав стопити машину. Та ніхто з італійців  не хтів брати, навіть ті, що мали римські номера. Говорили, що  їм не по дорозі, такі от вони італійці. 2 рази німці пропонували підвезти, але я відмовлявся, так як їм було не зовсім по дорозі. Я не хотів, щоб повторилося, те що було днем перед тим. Через 1.5 години все таки найшлися італійці, які погодились підвезти мене до Arezzo.  Вони виявилися дуже класною парою,  було приємно  спілкуватися. А жінка запрошувала мене до них додому, дивитися матч Італія-Англія, та я відмовився, так як хотів вже пошвидше приїхати додому. Залишили вони мене на autogrill, де я почав проситися щоб підвезли. Десь через 20 хвилин до мене підійшла бабулька, кажучи, що могла б підвезти. Виявилося, що з Padova до Capua їхав автобус повний бабульок, який проїжджав біля Риму. Так я опинився в автобусі повним бабульок, де кожна відносилася до мене, як до свого внука, нагодували мене, напоїли і з собою ще дали повний пакет їжі ;D Ще разом з ними подивився італійську комедію і під кінець маршруту послухав по радіо перший тайм матчу Італія-Англія. Хочу сказати, що бабульки вболівали не гірше ніж в нашій львівській фан-зоні ;D ;D

 Залишили мене на заправці не подалік від Риму з повним пакетом "хавки". Стояв там дуже довго, ніхто не хотів підвозити, навіть ті, що явно їхали до Риму. Дивилися на мене з недовірою, чи через те, що я тиждень не брився, чи тому, що прапор України висів на рюкзаку ...хто-знає. Зустрів на заправці, бусік, який їхав з Неаполя до Львова, дивилися на мене, як на якийсь екземпляра в музеї, дивувалися моєю подорожжю. Особливо тим що я витратив за тиждень 20?, проїхавши 2000км. Все-таки, опівночі, мене підібрали румуни, які їхали в Рим, але нажаль в іншу сторону міста. Але це краще аніж стояти на заправці. Хоча вони виглядали, як бандити, та вислухавши мою історію, підвезли мене під самий дім :)

 отак в 00:15 25.06.12 я був під домом ;D

В цілому мої витрати за всю подорож сягли 25?, з них 5? на їжу а інші 20 на поїзда по Італії, які є дуже класними і швидкими, але курча дорогі. Взагалі якщо захотіти можна добратися в любу точку Європи (землі не знаю, ще не пробував ;) ;D) не витративши ні копійки...і це круто :)
Хочу сказати для тих хто боїться їздити автостопом, що в 99,9%, якщо людина зупиняється це вже хороша людина, хоча всетаки є більший ризик для дівчат їхати самим, особливо якщо їх підбирають турки. Хоча особисто знаю дівчину (мою супутницю в цій подорожі) яка обїхала Європу стопом сама.
Ще хочу розказати про сайт couchsurfing, який окрім того що допомагає найти безкоштовну ночівлю майже в любій точці планети, позволяє зустрітися та спілкуватися з людьми з усього світу знищуючи усі кордони. За мій тиждень перебування в Римі, завдяки цьому сайту, я зустрівся з десятками іноземцями та місцевими, на концертах, в кафе, в приватній картинній галереї де дивилися кіно і просто на вулиці. Знаю що такі зустрічі відбуваються доволі часто і у нас у Львові, тому якщо хтось бажає розширити свій світогляд та попрактикувати англійську, може скористатися цією мережою :)
Розшарити F VK G+

Estel_Shmidt

  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 63
  • Рейтинг 27
  • Стать: Чоловіча
  • questo sono io)
    • Перегляд профілю
Re: Автостоп Львів-Рим
« Відповідь #1 : 01.07.2012 15:52:10 »
Розшарити F VK G+