Автор Тема: Подорож у п.Буковинку та п.Малимон-Каньон  (Прочитано 5696 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Le-i-3o

  • Свої
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 584
  • Рейтинг 197
  • Стать: Чоловіча
  • Копай!!!
    • Перегляд профілю
Отже, на вихідні що припадали на день Конституції, а їх було аж 4 було вирішено поїхати в Атлантиду а в один з днів відвідати Буковинку і Малімон-каньон.

Вечером 27 числа Я і ще кілька люду, в тому числі і бувалий форумчанин Цезар виїхали на Хмельницький, 28 зранку дорога до Кам'янця а там дорога на Завалля.

Перший день провели у Заваллі, екскурсія в печеру, знайомство з новими людьми і просто гарно проведений час.
Вечером почали збиратись у поїздку, почали з підготовки снаряги, і тут взнали цікаву новину, вхід у Малімон-Каньон це колодязь глибиною 17 метрів, тому було вирішити озброїтись системами, джумарами, кролями, купою карабінів, вісімкою і добрим кавалком шнурка і піти до найближчого гарного дерева і там потренуватись у спуску і підйомі.

Провевши успішне тренування, взнали цікаву новину..добрий друг Ромашка сказав нам шо у Малімона снаряги не буде а спускатись і підійматись будемо за "Системою Адідас для Французів".

В двох словах що то таке: спускатись ми мали без системи а просто Дульфером, а підйом мав бути взагалі унікальним методом, замість системи плюс кріль + джумар, підніматись мали на двох кролях ??? ??? ??? :) це аж розвеселило, ну у кращому випадку два джумари могли дати.

Плюс до перспективи ще дуже радувало проходження самого Каньону. Тут додам трошки про печеру, чому Малімом і чому Каньон?

А все просто, каньон тому що у печері є каньон довжиною з 15 метрів і в деяких місцях 1,5 метри шириною глибина каньону 8-9 метрів внизу підземні води. А Малімон бо дослідження очоліє Валерій Малімон. Отже розпора у такому каньйоні з моїм ростом навіть, мала получитись дуже цікавою :)

Гарно погудівши ввечері лягли спати з боєвим настроєм.

Отже ранок, день виїзду, зібрали все необхідне і всіх бажаючи і виїхали полями на Хотин, 2 машини 12 чоловік.

Взагалі місцевість яку мали відвідати дуже цікава, там сходяться три кордони, України, Румунії і Молдови. У цій частині Чернівецької Області найбільші поклади гіпсу, а у гіпсі розміщена печера Золушка, на даний момент вхід у неї знаходиться на території Молдови вся печера під Україною, кількість кілометрів налічує 90. Взагалі система що знаходиться у Гіпсах цього регіону якщо буде відкрита залишить позаду Оптіму і навіть Флінт-Мамонтову, і при чому далеко позаду. Але це зовсім інша тема до якоїсь ще колись вернусь.

Першою на нашому шляху була Буковинка. Доїхавши до місця де з дороги по праву руку Бачили Румунію а по ліву Молдову, звернули з дороги і долаючи тернистий шлях доїхали під сам вхід у Буковинку.


Печера Буковинка налічує близько 5 з копійками км ходів. Вона сформована у крупно-кристалічних гіпсах і на ряду з усіма іншими є одною з наймолодших її вік приблизно 600тис. років.

Багато гарних і цікавих ходів, велика кількість яких затоплена водою.

Декілька вертикальних колодязів



і справжній сифон який веде до озера що назовні


Від Буковинки отримали массу задоволення, там між іншим було знайдено скелет не маленького печерного Ведмедя.
І хто його знає який представник часів печерних ведмедів ще може лежати у цих лабіринтах


У привходових кімнатах була велика материнська колонія кажанів, гуано десь на сантиметрів 30 буде.

Поодиночні екзимпляри цікавої плісенні яка росте на залишках органіки


Знайшовши невеличку гарну кімнату вирішили залишити безобідний слід про перебування клубу у печері


Прогулянка Буковинкою була короткою, за годинку вийшовши на зовні вмились вищезгаданому озері зібрались і рушили в сторону Молдови. Нас в же чекало село Подвірне, яке знаходится у самій прикордоній зоні.

Рухаючись у напрямку Подвірного проїхали повз КПП "Мамалига", через яке можна попасти в чудову країну Молдову.


Проминувши КПП спокійно, звернули на ліво і взяли фінішну пряму до Подвірного. Тут їдучи по дорозі по ліву руку за два метри вже можна було нарвати молдовської кукурудзи.

Взагалі Подвірне до 1946 року малу назву Кишло-Салієве. Розташоване на березі річки Потік, за 36 км від районного центру Новоселиця. До найближчої залізничної станції Мамалиґа — 8 кілометрів. Населення — 2440 чоловік.

За переказами село виникло під час перебування на Хотинщині турецьких завойовників. На території сучасного Подвірного колись нібито був розташований турецький табір, навколо якого турки оселювали жителів сусідніх сіл, яких використовували як робочу силу. Турецьким загоном командував начебто якийсь Салій. Слово — «кипіла» в перекладі з турецької мови означає поселення чи подвір’я. Звідси — нібито і назва села.

От тут можна прочитати доволі цікаву і насичену історію села.

Вернемось до основної теми до Малімону-Каньону, взагалі чим він такий цікавий для спелеологів(окрім того що це печера звісно) а тим більше для українських, і з чого взагалі починаєтся його історія.

Вище вже згадував про Золушку

вона була відкрита і дослідженна Українськими спелеологами, но так склалася її історія що тепер вхід на території Молдови а вся печера під Україною, отже зараз ведутся пошуки входу з Української сторони і уявіть собі що буде коли його знайдуть! Як регулювати перетин кордону під землею :) це цікава але зовсім інша тема про яку при бажанні поговорим в обговореннях.

Сам Малімон каньйон знаходится якщо напряму то в 15 метрах до Золушки і це найцікавіший найперспективніший вхід у систему Золушки. Оце і було першопочатковою місієї поїздки глянути на Каньон і копки оцінити перспективи прориву у Золушку.

Тепер 2 слова про відкриття самого Малімон-Кайону. Фактично звідси почалася історія Клубу ХСК "Атлантида", тут виріс як спелеолог наш президент Олександр Щербицький(далі Шура), досліджуючи Золушку. Валерій Малімон(далі просто Малімон) Шура, Малімон веселі хлопці

 під час прогулянки околицями села знайшли цікавий понор який в подальшому став Малімон-Каньоном. Точна історія весела довга і цікава, яж продовжу з 88 року минулого століття коли і почалась копка понору, пройшовши метрів сім землі друзі вперлись у породу і тут наша чудові зброєні сила забрали Малімона до війська, впродовж його перебування там понором ніхто не займався.

Вернувшись до цивільного життя Малімон отримав допомогу від сільського голови який пригнав бура і по природньому колодці пройшов її до відмітки 17 метрів де і почалась печера, на даний момент це 300 метрів лабіринту, а в місці де земля встановили бетонні кільця.

Вернемось тепер вже до нашого візиту, пообідавши у Малімона дома взяли снарягу яку все таки привезли з собою щоб оминути систему Адідас :) і рушили до входу.

Коли прийшли на місце і почали розбирати снарягу(за збір якої у заваллі відповідав Я)



виявилось що шнурка я не взяв :) проте тут не тільки моя вина, але зовсім інша історія :) його нам піднесли місцеві друзі

Начипивши комбези почали одягати системи і готуватись до спуску


А далі спуск у колодязь





Коли всі опинились у печері, почали рухатись по печері  до самого каньону(сорі фото не якісні)



Каньон просто вражає, чеснокажучи коли кидаєш камінь у низ по тому як він летить таке враження що там метрів 20 висоти.



Розглянувши Печеру повність перейшли до місця яке можливо є продовженням Малімон-Каньону у Золушку





Позаглядали у копку, повивчали стіни, шари марганцю осівших на стінах, послухали припущення формування Малімон-Каньону прийшли до цікавих висновків про можливість його зєднання з Золушкою і яким чином потрібно з нього) у неї) пробиватись. Оскількі на даний момент це припущення які картографічно потрібно підтвердити описувати їх не буду ;).

Провівши десь 2 години у печері вирішили підійматись назовні, що у звязку з "захворюванням вірусом "Молдаван"(ну миж майже в молдові були :)) це зайняло десь з півтори години :)

Останім з колодця піднявся Шура, це був ше той цирк слухати його висловлювання при підйомі :)



А тут прозвучала фраза гвоздь вечора: "І який дурак придумав по тих печерах лазити :)


Отже вернувшись на базу, обговоривши результати вилазки в дірку, попивши вина рушили назад у Завалля, це був цікавий день, новий досвід, нові знайомства і безліч цікавих емоцій!!!
Фото на память з Подвірного


Подорозі до дому заїхали ще у Жванецьку фортецю, про неї теж колись напишу, наступні дні були продуктивно проведені в Заваллі, з виходом на копки і вивід у печеру груп.

Кому цікаво можемо побазікати про це все тут









Розшарити F VK G+
Він копав, і ти копай!!!