New Розділ, "Сірка"

[inkognito]

      І так, поїхали. В суботу зраня зустрілись коло "Скрині" на Городоцькій, дочекались Golem'a котрий зазичив Зелі спальника та килимка, і потому трішки скупившись сіли на маршрутку на New Розділ. Транспорт стає коло приміського вокзалу коло кінцевої маршруток №29-а(б). Вартість становить 10 гривень, час в дорозі від 1,5 до 2 год - в залежності від кількості пасажирів, що мають бажання покакатись від села до села. Бидловоз натуральний я вам скажу. Шлях пролягає через виїзд на кільцеву на Стрийській, потому Миколаїв, Розділ (він же Старий Розділ), Малехів (так, так саме Малехів) та Новий Розділ. Власне Малехів та Новий Розділ розділяє смуга особняків та дестрой дуже схожий на такий, що коло Метро на Городоцькій. Коло дестроя маршрутка завертає різко наліво і тут треба вийти і йти прямо (не звертаючи наліво) коло пів-кілометра - буде прохідна на завод.

      Оскільки бидловоз вибирає часто маршрут через Малехів та Новий Розділ по свому бажанню - питайте людей де вам краще вийти щоб попасти на "комбінат "Сірка" або юзайте координати повороту, про який я писав вище - N 49^о28.378' на E 024^o07.193', координати прохідної - N 49^о27.969' на E 024^o06.969'. А також координати найближчого магазину із бухлом (та усім іншим необхідним) - N 49^о28.545' на E 024^o07.008' - то десь коло 2,5 км якщо рахувати від прохідної, працюэ здається до 20-00 кожного дня. Зауважу, що координати тут дані у форматі Garmin Mobile XT (Nokia N79 тепер у мене   ) і можуть не підійти до Google Earth чи карт Nav'N'Go (не знаю тому, що не перевіряв ще - але перевести думаю не проблема).

      Підходячи по прохідної по лівій стороні зауважуємо законсервовану будівлю якогось інституту мінеральних добрив (працює тілько пару кімнат на першому поверсі, є своя охорона), а по ліву 4-ох поверховий будинок де колись сиділа очевидно адміністрація комбінату - там ми і заночували, якщо це можна назвати ночівлею (про це пізніше).

      Ось і ми підійшли до прохідної = там чергує охоронець із ДСО, взагалі їх на території постійно 4-ри людини. Охорона дуже привітна та адекватна і почувши шо ми приїхали із Львову робити фото залюбки пропустила нас на територію. Згодом згадавши у розмові із охоронцем прізвище мого колєги-співробітника - той взагалі розцвів і коли ми разом там бродили залюбки пояснював, що де було і у якій будівлі, що було. Просто спочатку охорона прийняла нас за "локальний негативний елемент", що краде металобрухт із заводу і здає його у пункти прийому котрих тут до слову аж три штуки - прямо через дорогу по другій стороні вулиці на відстані 10 метрів від парканів комбінату --> як зручно придумано. Увага!!! Багато тих асоціальних елементів є кругом, особливо багато циган (десь табір неподалеку) - ми власне із Зелею таку групку із 10-ти чоловік і зустріли. До нас не приставали, але хто його зна - поки би 2-ох поклав, то інші восьмеро мені б хребет поламали. Тому зовсім не лишнім виглядає бальончик або (та) травматична зброя.

     Як виявилось, хоча сам комбінат розвалюється на очах як сам по собі, так і завдяки старанням метал-hunter'ів - проте частина його працює!!! Чим власне і пояснюється наявність ДСО на об'єкті. Працює власне ТЕЦ, котра раніше продукувала перегріту пару для виплавки сірки (хоча кар'єрним способом її тут також добували - про що свідчать затоплені кар'єри по периметру заводу, їх тут аж 3 штуки здається - до них ми не дойшли), а зараз гріє воду для New Роздолу. Наявність ТЕЦ передбачає подачу води, тому зразу за прохідною є підземне сховище води та насосна станція де завжди можна взяти свіжу воду. Також на межі комбінату є родовище вапняку, де його власне видобувають навіть по вихідних днях і зразу вантажать у вагони - є працююче відгалуження від колії.

    Зразу скажу, що ми не облазили й половини всього чого є там - тому це тема для наступної вилазки, і бажано на два дні. Побували ми у 3-ох цехах де відбувалась процедура збагачення сірчаної руди (висота коло 7-8 поверхів, у довжину 6-7 хв. інтенсивного ходу, один цех законсервований - але туди попасти цілком реально - не було інструменту, справляє епохальне враження), на молотилці руди (де-не-де шафи із вцілилими перемикачами на 1000 кВт), компресорній станції (цілі амперметри на 300 А), на полі де зливали чисту сірку у воду для охолодження (після чого її дробила спецмашина і вантажила у вагони), сотні метрів ремонтних майстерень та гаражів. Із слів охоронців розуміємо, що на території як мінімум є два бомбіка - входи в один закриті (але є незакрита ВШ), другий затоплений - тому не йшли досередини (no bakhillaz, sorry). Дуже здивувало нас наявність "рудого лісу" (прямо як в Чорнобилі) коло місця зливу очищеної сірки в - токсичне середовище, але не настільки шоб зажовтів гектар лісу. Тут знову нам допомогла охорона - виявляється за тиждень до нашого приїзду зайнялись залишки сірки (причому МНС встановило, що то було самозаймання - а таке можливо) - гасили все це пекло три дні страшна купа пожежників.

    Оскільки був тілько Зеля та я --> були змушені тягати по усій території свої рюкзаки та запас води у 6-літрів (про наявність води і дружніх охоронців ми взнали уже пізніше коли їх здибали; я спеціально описував усе не так, як ми пройшли, інкше було б значно тяжче для сприйняття та написання) під чистим небом у 35-градусну жару, то вже коло 17-00 втікли на матрац у будинок адміністрації заводу, перед цим набравши доволі зимної води.

    Місце для ночівлі супер, 4-ох поверхова будівля, є декілька кабінетів де навіть уцілів паркет - звісно ми зупинились у найкращому "номері" і за відсутності прибиральниць мусіли там троха прибрати. Далі був матрац, і літра 40% С₂H₅OH в H₂O виявилось нам мало -->  поки я пішов за горівкою та Pepsi, Зеля розвів зачотне вогнище на сходовій клітці (тут можна, адмінбудинок поза межами території дії ДСО) на котрому потому зготували собі гречки із цибулею та тушонкою(вогнище потому звісно погасили природнім способом   ).

   Був у нас трафарет YserL'a - чудово себе виправдав, за що йому МЕГО-ЗАЧОД. Замалювали купу стін у адмінбудинку, зняли троха відео на мій телефон, поматрацували і лягли спатки. Вночі Зеля зловив навіть пташку котра ночувала у сусідній кімнаті. Познімали та відпустили звісно. А ось поспати не вдалось, просто рої комарів оточили нас і нестерпно гризли. Тому для ночівлі на об'єкті у майбутньому 100% треба брати антимоскітну сітку, репеленти та мазь від зуду (бомків там не меньше ніж комарів - кругом болота та кар'єри - ідеальне середовище для тої зарази). Як тілько небо посіріло - зразу встали, пішли троха пофоткати об'єкт і на маршрутку. Знову ж таки назад вона їхала не тією дорогою, що туди - тому тим хто добиратиметься бидловозами власне варто на перехресті (координати я вже давав) на зворотньому шляху завернути направо, дойти метрів із 300 до базару, перед ним завернути на вул. Чорновола і піднятись до перехрестя із вул. Шевченка (питайте місцевих).

   Р.S. Викладу далі декілька фото своїх (більше нема, батарки помилково на розрядку замість зарядки наніч поставив, зеркалку із собою не брав...), тому усі зачотні фотки зробив Зеля (шо не дивно - він завжди такі робить  , СУПЕР-МЕГА-ЗАЧОД колєзі), він згодом докине їх на форум. І це буде шось     

[inkognito]

1) будівлі №1 та №2 (збагачення руди);
2) місток для крану котрим вантажилась сірка;
3) відстійник-охолоджувач для чистої сірки, залишки шпал;

[inkognito]

1) рудий ліс (пожежа);
2) вигляд на ТЕЦ;

[inkognito]

1) вигляд із вікна нашого "номеру";
2) перший тест трафарету від YserL'a + Зеля;

[Romchick]

Суперовсько! Великі молодці що з'їздили!! Вам мега "+"! Мушу туди з'їздити, але десь через місяць. Чекаємо фоток Зелі.

[Chuhaystur]

Таааа, чуваки, то ви реально круто з'здили.))
Олрайт. . .2 Romchik: то, може, б з'здити туди??

[inkognito]

колєга шойно відписав - ми бачили йно не більше 20%.уявляєте простір для досліджень?!

[Romchick]

Я так хочу з вами шо капец. Але в мене до 15 серпня вихідні тільки неділі... Але всеодно, як будете їхати, пишіть в планах, або в аську, може якось вирвуся.

[Golem]

Реально гарне місце. Думаю також поїхати туда обовязково. Як буде вільний час. так шо тему в планах не закриваємо. Обом по плюсах за:

- Все таки поїхали незважаючи шо було мало бажаючих
- Знайшли зачотний обєкт
- Гарно його описали

[inkognito]

   Троха відео з об'єкту, не судіть строго - зйомка телефоном (якість гуд, просто зображення тримтить іноді). Сумарний трафік - 78,7 Мбайт.

   Відео 1, 26,0 Мбайт
   Відео 2, 8,1 Мбайт
   Відео 3, 32,0 Мбайт
   Відео 4, 9,0 Мбайт

[Golem]

Якшо десь поблизу і є обєкт, по якому можна лазити годинами не натрапляючи на то саме місце, в якому зайшовши в цех мусиш шукати новий вихід, бо до старого дуже довго вертатися; в цеха якого лежать прилади, двигуни, дроти а навколо є ще мегавишки подібні високому замку, очисні споруди, крокуючі екскаватори, ТЕЦ і купол антен - то це тільки комбінат Сірка в Новому Роздолі.





Ніколи б неподумав шо в нас, під самим носом у вуйків та діггерів, може існувати така оаза індастріалу. Навіть сам комбінат Сірка заслуговує на тижневе вивчення, не кажучи про обєкти що його оточують. Місто Новий Розділ, як і Новояворівськ, було створене навколо промислової зони, яка після союзу залишилася нікому не потрібною. Створивши, тим самим, заповідник індастріалу. Прекрасна природа, ліси та озера вкупі з корпусами, трубами та конвейєрними коридорами створюють дуже особливу атмосферу затишного парку, по якому можна годинами просто собі крокувати і насолодужватися всім цим різноманіттям.



Проходимо КПП. Охорона тут є, але до туристів з фотоапаратами відноситься досить привітно. Принаймні дві зміни з трьох. Тож спокійно проходимо всередину і прямуємо до найбільшого, закритого цеху, куда попадаєм майже через дах з сусіднього будинку. Довжелезне та високе приміщення навіває релігiйні думки. Сонце крізь припавші пилюкою шиби, накопичення речей внизу, тишина - все це заставляє мимоволі стишити голос, нагадує Єзуїтський собор. Є два висотних крани, більше десяти шнеків заввишки 3 метри і завдовжки десять, кілька барабанних млинів. Особливої уваги заслуговують бічні кімнатки де зберігаються тонни документації, ЗІП-у, електрики і всього такого.






Адміністартивне приміщення безпосередньо примикає до цеху. В ньому кілька поверхів заповнені душами та шафками для особистих речей робочих. Дивне відчуття створюють старі плакати з комісаром Катаньйо, героями серіалу Санта Барбара та іншими тогочасниим героями. З цього корпусу можна попасти на дах, з якого ше на один дах і звідти вже на найвищий дах головного цеху.





Порослий березами завдовжки з 500 метрів дах дає змогу оглянути всю навколишню територію. А оглядати є шо. Завод був дуже щільно поубдований, кожен клаптик землі зайнятий чимось корисним для виробництва. Є 4 круглих відстійники, багато напівзруйнованих корпусів по переробці та транспорутванні сірки. ВИдно терикони, крокуючі екскаватори, ще один великий комплекс будівель заводу складних мінеральних добрив. З протилежного боку зауважуємо червоно білий купол піднятий над землею - якісь антени або РЛС. Завтра вирішуємо перевірити. Проходжаючи дахом під теплими променями осіннього сонця, вдихаючи свіже лісове повітря перемішане запахом сірки, екзистенціюючи від навколишніх червоних пейзажів розумієш, шо ти зараз щасливий. Дивлячись на пейзажі навколо так і хочеться підійти до краю даху, сісти звісивши ногив сторону найбільшого скупчення обєктів і дрочити Настільки тут добре.




Далі йдемо оглядати решту дрібніших будинків, заходимо головний центр керування, ше багато обладнання і йдемо в сторону заводу мінеральних добрив. Дорога займає близько 50 хв, проходить повз лінійку озер обліплених рибалками. Завод характерний тим, шо його труби видно дуже задлеку де б ти не находився. Всього їх три, по кількості підрозділів заводу. Перша, шо схожа на високий замок,  слугувала вихлопною трубою виробництва сірчаної кислоти. Відповідні баки просто гігантських розмірів знаходяться поруч. Далі ше два цехи. Все ніби охоорняється, але сторожі доброзичливі, по пятках не ходять. А дир шоб залізти вистачає.





ночували на останньому поверсі адмінбудинку з шикарним виглядом на захід сонця і його відбиття в плесі озер. Дровами слугували купи паркету, стіл теж знайшовся. Охоронці нам ніц не казали, адже будинок їм не належить. Ранком з бодуна пішли ми з ІНкогніто шукати вхід в бомбосховище, вентшахти від якого натикані навколо. Один з входів знайшли досить скоро, але після спуску в бетонний тунель він закінчувався закритими гермодверима які навіть не думали піддаватися.




Зате з іншої сторони знайшли в схилі ще один вхід, який йшов метірв 100 в сторону будинків. Закінчувався ввігнутими дверима, як і в Бомбіку на Чорновола. Двері були привідкриті на кілька міліметрів, але закисші. після недовгої роботи вони піддалися і ми попали в наступну кімнату, де ще двоє дверей, також закритих. Після маніпуляцій з ручками та ломиками ми попадаємо в генераторну. Стоїть дизель, електродвигун вентиляції, вимикачі. О курча, та ми тут перші!







Все оглянувши та обфоткавши пробуємо пройти в другу кімнату. Складність в тому, шо вона надійно закрита і на ній нема ручки. Але не біда. Знамаємо ручку з вже відкритих дверей і пробуємо знову. Фіг там, рухається не більше ніж на кілька міліметрів! Через деякий час ми здогадалися шо пхати треба в сторону закривання, а не відкривання. тоді двері зрушилися і ми попали всередину. А там. На столах стоять акуратно поскладані протигази, на стінах висять плакати. Проведена електрика, вентиляція. Зручні крісла шоб перечекати негоду стоять рядами. На складах повно протигазів трьох типів і ше кілька типів фільтрів до них, напевно від різних видів отруєння. Інший кінець бомбіка виходить прямо на сходову клітку прохідної! Дотримання основних правил лазання по обєктах, а саме не вмикання світла та дотримання тишини, забезпечили відсутінсть запалу зі сторони сторожа, який мирно куняв неподалік, бачачи в снах чи то 100 грам і кума, чи то перемогу Динамо на Євро-2012. Йдучи геть ми все закрили 1:1 як було до нас.

(c)Зеля


Наступними були крокуючі екскаватори, які, очевидно, і добували сировину для підприємства безпосередньо з землі. Обидва неробочі, хоча електрика до них підведена. Один розібраний, другий цілий. З вишки екскаватора відкривається чудовий вигляд на навкрлишні осінні поля, озера, терикони. На найвищий з них було досить приємно піднятися.



Йдучи паралаельно териконам попадаємо на очисні споруди Нового Роздолу. Вони дуже сильно відрізняються від Львівських. Вода проходить спочатку грубу механічну очистку на решітці, потім відтстоюється в невеликих продовгастих відстійниках, а потім розприскується над резервуарами з шутром великою кількістю міні-душів. Як нам пояснили, це третя, біологічна стадія очистки. Бо поміж тими каменями живуть такі спеціяльні хробаки, які і зїдають ту всю нечисть.

Фото Інкогніто(c)


Пробуючи вернутися на перше місце базування заходимо на територію ТЕЦ. Шоб не виглядати некультурними спочатку хочемо когось знайти і спитатися дозволу, але  нема Тож спокійно все оглядаємо, всюди заходимо. Вражають величезні радіатори з яких виходить тепла вода і бачок з якого виривається пара на кілька десятків метрів вверх, осідаючи потім на нас у вигляді дрібного дощу. Саме ці два агрегати і створюють основний шум. Решта станції тихонько собі жужжить нікому не мішаючи.




Збираємся і їдемо далі в сторону Нового Роздолу і Радару. Після кількох спроб пошуків дороги ми врешті вписуємся у потрібний нам поворот і попадаємо до кулі. Шо цікаво, усі мєєєсні люди казали, шо не знають що це таке і шо то шось військове. Ми ж, приїхавши, бачимо антени мобільного звязку на опорах купола. Територія обгороджена, але нічого не помальоване в зелений колір. Проходимо через відкриті двері. На подвірї стоять кілька автомобілів з тернопільськими і львівськими номерами. Який в сраку військовий обєкт, нема ніякої охорони, взагалі нікого. Ми все оглядаємо та фоткаємо, йдемо до наступного напіврозваленого обєкту поруч.Але туда нас не пускають, військова таємниця. Вона напевно заключається в тому, шо тут вже давно нічого нема.
Фото Зелі(c)



По дорозі у Львів заїжджаємо в Пятничанську вежу. Вона в хорошому стані, непогано відреставрована. За 3 грн з чоловіка нас пускають всередину, всюди проводять і розказують. ВИявляється від вежі йшов підземний хід в сусідній ліс, це десь кілометр. І коли вежу реставрували в 80-их роках все це засипали бо було в аварійному стані. Але сам факт, половину тунелю можна було ще тоді пройти. Нам навіть показали вхід у нього з підвалу вежі. Також розказали шо на подвірї десь в колодязі закопані скарби вежі, але поки шо їх ніхто не найшов, напевно тому шо глибоко.

(c) Globetrotter


Вертаємся у Львів повні вражень. Реально, і обєкт, і погода, і компанія - все відповідало один одному, принісши нам максимум задоволення. І, на відміну від решти обєктів, сюда можна вертатися ще і ще, бо завжди побачиш шось нове. Правда потрохи починають і його розкрадати та розбирати на цеглу, але охорона з тим бореться.



Всі фото тут

ПС: Нафоткавши 350 фоток мій апaрат сів. Тому все шо після бомбіка ффтикайте на фотках інших учасників. А я їх потім в свій звіт повставляю.

[Кшися]

ааа...я в захваті...вилазка просто СУПЕР=) 
дуже хотілось би якось наступним разом поїхати з вами...
молодці, що з'їздили=) звіт класний!!!

[inkognito]

   А ше кілько буде фоток згодом! Зарядився позитивом так, що зара можу енергію у мережу віддавати не гірше ніж ТЕЦ на території об'єкту! Все було чудово, просто ІДЕАЛ! То була просто неземна вилазка, її будемо згадувати старими дідами і вона снитиметься іноді ночами!

[YserL]

Шкодую що в суботу з вами не зміг полазити. Зате приєднався до індастріалу в неділю о 02:00 ночі. Сірі фільтри ФГП-130КД - призначення аміак і сірководень.

[gor_qkop]

Шикарно!!!! А скажіть там все жовте чи ні і говорила щосб охорона про вітер?

[inkognito]

Дивне питання, але - там не усе жовте, ба навіть там жовтого мало. Про вітер охорона ніц не говорила...і не тільки охорона

[Chuhaystur]

АААААААААААААА!!!!!!!!! Душу крає і розриває на друзки і на шматки!!!! То є просто ФЕСТ! Все, вирішено, за будь-яку ціну тре потрапити туди! (прошу зголошуватись тих, хто там ше не був )))

[gor_qkop]

Дивне питання, але - там не усе жовте, ба навіть там жовтого мало. Про вітер охорона ніц не говорила...і не тільки охорона

дякую, тепер зрозуміліше...

[Dexter]

.вах.в мене просто слів нема.оце обєкт..ото була вилазка.наступного разу я полюбому з вами..

[zelja]

неа а то як ?