Автор Тема: Спадщина Терещенків  (Прочитано 2644 рази)

1 гість дивиться цю тему.

Lacerta

  • Користувач
  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 170
  • Рейтинг 33
  • Стать: Жіноча
  • Смакуймо життя;-) Воно кльове!
    • Перегляд профілю
Спадщина Терещенків
« : 13.09.2012 15:55:48 »
Одного яскравого ранку непосидючі Житомирські дігери Lacerta, Байбак та Бзик зібрали манатки і вирушили в подорож по спадщині славнозвісних Терещенків. Що з того вийшло судить самі. Отож.
Знаменита родина Терещенків не просто існувала на теренах України в ХIX - ХХст., а працювала на благо не тільки власних кишень, а й на благо всієї на той час держави, адже вони були підприємцями і промисловцями, меценатами і благодійниками. Створені ними заводи, цукрові плантації, побудовані за власний кошт школи, училища, інститути, лікарні, музеї, храми є дотепер неоціненним надбанням України. На Житомирщині вони теж не залишились непоміченими.
Андрушівка.
Там у панів Терещенків був не лише палац, ай цукровий завод. Сам палац міститься в самому центрі Андрушівки, а поряд чудовий став. Хоча Терещенки спочатку власниками не були. Першим власником був поляк за походженням, камергер російського двору Станіслав Бержиньський. Палац був побудований саме за його наказом у стилі французького неоренесансну в другий половині XIX століття. Микола Терещенко у синів Станіслава купив не тільки маєток, а й цукровий завод, який був першим на Житомирщині (1843р.).
До певних часів в палаці була чудова архітектура, а зара збереглись лиш мармурові сходи та позолочена ліпнина на стелях де не де. Все інше було розграбоване за часів будьонівців. Штаб останіх містився тут у 1920році. Коли "червоне" військо з*явилось то мало на меті підірвати палац, але місцеве населення вмовило їх залишити дану споруду в спокої, а саме для того, щоб розмістити в ньому школу. Яка і досі там!

Червоне.
Ну почнемо з того, що дорога до того Червоного, як кажуть «хай Бог милує» Ну думаю не проблема собі уявити, що таке стара дореволюційна бруківка і такого щастя 11 км ? Вїхали ми і з права одразу височіють темні, та похмурі башти палацу. Як нам стало відомо Терещенки будівництвом палацу не займались, а побудований він був родиною Горохольських, а продали вони його Миколі Терещенку бо емігрували закордон. Доречі герб тих самих Горохольських досі присутній над головним входом. В сучасному світі і ця перлина в повній опі. Опа та зветься за чутками місцевих народним депутатом. Який нібито викупив замок і створив там краєзнавчий музей, але насправді ніяких експозицій ми там не побачили. Натомість одну з частин займає жіночий монастир Різдва Христового (УПЦ МП). У черниць з смаком та баченням, а тим паче з естетикою, як ми побачили не дуже. В похмурих вікнах готичного палацу поставили білі та яскраві склопакети, що відповідно не пасує до даного готичного ансамблю. До того ж, головна башта, яку прикрашає хрест теж не дуже доречно. Але треба шукати у всьому позитив. Нові господарі хоча б не дають нищити палас всяким «опам». Хоча дивлячись на значні розміри архітектурної пам*ятки, більша частина приходить в занепад і руйнується. Прикладом тому є унікально  красивий театр, де ще навіть можна побачити сцну. Подейкують, що на ній співав Шаляпін.  Якщо звернутись до історичних джерел, а саме спогади Грохольських то ми дізнаємось про те, що в вестибюлі були сходи з мармуру білого, у великій бальній залі звисали світильники з дзеркалами з венеціанського кришталю. Сама по собі родина Грохольських а саме Франциск Ксаверій і його син Ян Непомуцена  мали декілька мистецьких колекцій: мармурові статуї, картини голландських художників. Це все не було втрачене, усе це потім перейняв Микола Терещенко. А потім повний крах, почалась революція після якої в палаці був розміщений сиротинець. Може, щось і залишилось від тієї величі, але в 1928 році сталась пожежа. Напевно того стіни такі темні. Якщо дивитись на історичні світлини. За Горохольських палац був світлий (світлого кольору) і не мав такого похмурого виду.
Горохольські мало того, що побудували палац, а й стайню, яка нажаль не збереглась, заклали парк з чудовими алеями та деревами, викопали озеро і зробили острівець. У вигляді серця. Але Терещенки не були нажаль такими цінителями прекрасного. Вони були фанатами техніки, механізмів. Один з Терещенків Федір, у приміщеннях місцевого цукрового заводу навіть створив майстерні для збирання літаків, бо мав хист до авіа справи.

Турчинівка.

Не доїжджаючи до Чуднова повертаемо ліворуч в Турчинівку де знаходиться ще одна резиденція Терещенків. Вона була побудована в 1900 році для графині Наталії Уварової – Терещенко,  на фасаді будинку навіть зберігся герб. Будуючи даний палац архітектор багато запозичив чимало чого від французьких шато – замків долини ріки Луари, и декілька елементів ренесансу. Палац зберіг до нині велич свого вигляду, але як на мене потребує реставрації. Зараз в цьому палаці знаходиться ПТУ. В даному палаці збереглось чимало ліпнини. Можна також зазначити, що парк доглянутий, по якому гасають білки, яких я з радістю пригощала горіхами.

Дениші.

Про це село, а й про те, що поряд Тригір’я годна писати годинами, адже це моя батьківщина. Від Житомира по трасі Житомир – Чуднів їдемо 24 кілометри. При в’їзді в село дивимось в право. Де на березі ріки Тетерів велично височіють руїни палацу. Легенд біля цього палацу мабуть, що найбільше. Може тому, що судячи з залишків ліпнини він такий величний, а може тому, що в руїнах. Кажуть, що підлога ніби була встелена золотими карбованцями і коли про це дізнався цар то був дуже розгніваний, адже не годиться ходити з одного боку по державних символах, а з іншого по його(царя обличчю). Подейкують, що тоді Терещенко наказав поставити монету на ребро. Правда це чи ні, але е ще одна легенда, що Терещенко викинувся з головної башти від нерозділеного кохання. А вхід до бальної зали побудований так, що до зали можна було заїжджати верхи на коні. Правда чи ні? Але в народі кажуть. Вся ця велич була знищена відразі після революції, нажаль.
Залишивши палац їдемо в Тригір’я. Монастир який там міститься не має відношення до спадщини Терещенків, але без уваги його залишати теж не слід тим паче від замку далі прямо по дорозі всього 3 кілометри через ліс. Зазначу будьте обережні на тих 3х кілометрах. Має багато поворотів тож бажано не гнати на швидкості. Хто водій той мене зрозуміє. Але перед тим як в’їхати в Тригір’я маємо ще одну зупинку. Це дамба розташована на річці Тетерів. З дамби просто чудовий краєвид, як на монастир так і на скелі. З правого боку скелі на яких завжди море альпіністів, для яких тут просто рай, я не виняток. Біля самої дамби з лівого боку трошки від дороги можемо знайти дуб «Патріарх» вік якого 580 років. Тож дуби дубами, а ми рушаємо далі. Тригір’я – найгарніше місце за таку малу відстань від Житомира. Монастир тут чоловічий створений в XV. Найдавнішими спорудами є келії 1782 року. Сама церква Преображенська походить з середини XIX століття. У ній зберігається чудотворна ікона Тригірської Божої Матері.
Розшарити F VK G+

Lacerta

  • Користувач
  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 170
  • Рейтинг 33
  • Стать: Жіноча
  • Смакуймо життя;-) Воно кльове!
    • Перегляд профілю
Re: Спадщина Терещенків
« Відповідь #1 : 13.09.2012 15:59:27 »
Ще фото
Розшарити F VK G+

Lacerta

  • Користувач
  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 170
  • Рейтинг 33
  • Стать: Жіноча
  • Смакуймо життя;-) Воно кльове!
    • Перегляд профілю
Re: Спадщина Терещенків
« Відповідь #2 : 13.09.2012 16:00:58 »
От так
Розшарити F VK G+

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3199
  • Рейтинг 1224
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Re: Спадщина Терещенків
« Відповідь #3 : 13.09.2012 18:24:37 »
Обговорення тут
Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue