Шкода Хлопчика і бабусю. Знаю шо то таке є мала дитина, втримати її на місці неможливо.
Згадуючи своє дитинство в далекі 90-і, відкриті люки були повсюди: на теплотрасах, каналізаціях, дренажні. Ми часто любили там бавитися, де можна залізти влаштовували "штабіки". Звісно шо ЧП могло статися з кожним і з нас, та й ставалися напевно глобально по Україні. Просто тоді ЗМІ ше не були так розвинуті як тепер.
З іншої сторони ЗМІ часто драматизують ситуацію: ми ж якось вижили в радянських дитсадках де цвяхи стирчали з лавок, в школах з обов'язковими нормативами по фізкультурі, розбиті і гнилі турніки на подвірї, купанням в карєрах, лазання по старих заводах де все трималося на соплях, чай в столових набивали в чайники методом опускання останніх в виварку з чаєм, в гуртязі щурі бігали по ліжках зі спячими студентами. І нічо
Маю шрам на чолі з вини виховательки і стільчика, 4 роки. Потім в 5 років інша вихователька вилила мені тарілку з капусняком на голову, досі не люблю капусняк. Потім 2 клас школи, в столові хтось штовхнув хлопця який ніс гранчак з чаєм - кипятком, ледве тримаючи його в почервонілих пальцях. Вміст гранчака опинився в мене на спині. Згадую як ми переходили річку коло Борислава по трубі теплоцентралі, висота 10 м . Зараз цього б не наважився зробити.
А зараз вихователя виганяють з садіка якщо вона вдарить дитину, фізкультура факультативний предмет, дитячий майданчик за рівнем захисту громадою поступаєтсья тільки церквам і капличкам.
Дуже невдале місце для падіння. ПЗК в цьому місці доволі швидкий і повноводний. Колись ми спускалися трішки нижче по течії. Вільного місця для перебування людини в трубі майже не було. дуже б не хотілося щоб хлопця знесло туди...
