Автор Тема: Блукаючи індустріальною Франківщиною  (Прочитано 1824 рази)

1 гість дивиться цю тему.

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3227
  • Рейтинг 1253
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Так сталось, що прикарпатський Франківський край багатий на корисні копалини, саме тому тут чи ненайпотужніша концентрація промислових підприємств, шахт та заводів, що є на Західній Україні.

Зокрема, це місто Калуш. Його промзони неабияк приваблюють око урбан есксплорера.

Перед нами Калієво-магнієвий комбінат, зразок прекрасного індастріалу, добряче правда, понищений часом, але це той випадок, коли дестрой додав колориту.


Меліорація давно не ефективна, тому середовище заводу та околиць добряче заболочена.
Це були такі наші підступи до комбінату, оминаючи КП охорони та гавкаючих псів.


Дивлячись на розвалини сульфатної фабрики, асоціюєш картинку з ЧАЕС моменту вибуху четвертого блоку, або . з донецьким аеропортом


Видовищно!


Особливо з вентиляційною трубою





Багато металевих комунікацій були ще цілими, як ось ці труби а також стовпці з кабелями.
І не дивно, що комбінат добряче охороняється від тих же, котрих звуть металхантерами.


Завдання було не попадатись охороні, бути максимально обережними.


Монокль чи бінокль при таких просторах був б дуже доречним, для відслідковування руху охорони.


Ось перед нами фабрика грануляції. Тут ми проведемо трохи часу.


Саме там була наша перша зустріч з охоронцем. Правда, ми виявились кмітливішими. Чолов'яга інтенсивно строчив смс'ки, очевидно коханій, тому пильність його не піднімалася вище органів тазу.
+1, для нас. Піднімаємося верх, по сходах великої фабрики, зміксованої з заліза, скла та бетону.


Ох, яка краса! Пташки, яких там чимало, почали інтенсивно покидати свої гнізда, б'ючись об шибки, тим самим лякаючи нас звуками порушеної тиші.


А так, тут доволі тихо, лише крізь розбиті шибки доносяться звуки інших працюючих промзон.


Цікаво що, обладнання, так і не вивозилось чи демонтувалось звідти. Все в принципі залишилось на своїх місцях, тому і вкрилось шаром не пилюки, а наростами іржі. Обладнання, виробництво, яке загубило свою актуальність. Тому тут небезпечно. Не видно діяльності металхантерів, видно наслідки часу, яке ж воно все недовговічне...



Практично все обладнання - з тодішньої НДР






Певно вентилятор сам опустив лопасті, через свою непотрібність)


Аж тут раптом, починає все гудіти, шибки дзвиніти...все рухається! Що ж це може бути на неживій фабриці?

Виявляється, крізь щілину між корпусами протиснута цілком жива колія, де рухався маневровий тепловозик з товарними вагонами.






Ходили ми собі, тішились об'єктом, планували і вийти на далі на територію і аж тут нам подзвонив Хaolas. Повідомив нам про якийсь мега-підземний об'єкт, вирішили ми пристати на його пропозицію.
Вирішили виходити з території, виявляючи по ходу деінсталяційної справи ще кількох охоронців.


Спочатку хотіли спуститись по зовнішній драбині:


Добре що так не зробили, бо то був б провал в прямому і переносному значеннях  ;D


Вилізли на терикон, що поряд. В двох-поверховому будиночку охорона детектед (чопарня ;D)


І знову сульфатна фабрика.


А на териконі сніг...ой, ні, залишки солей. На вигляд як сніг, і тріскається під ногами також подібно.


Ще трошки комбінату:


Склад каїніту і дробильний цех


Шипшина, яку не хочеться їсти. Відчуття екологічного лиха таки присутнє. Повітря важке, вода що в крані, що в річці далека до норм.




Далі фотохронометраж пропадає, бо було пройдено більше 10 км пішки до об'єкту, який так і не показав нам свої надра.
Зате була ночівля в теплому мотелі в Калуші. Теплому тому, що при температурі на вулиці близько 15 градусів, всередині батареї були гарячими. Але добре, що на першому поверсі був заклад з гарячим борщем, а в номері холодильник з морозилкою.  ;)

Неділя була такою ж похмурою. Ми, а саме Xaolas, Roy і Zelja відправились на пошуки чергового цікавого локального індастріалу і не тільки.

Традиційно Зеля робить промову для нечисленної аудиторії, щодо планів відновлення заводу.


Але з руїн заводу певно вже ніколи не встати


Що є залишилось цілим, після Робін Гудів, трешерів і іншої тусні - ми оглядаємо.

Ось бібліотека.


Поруйновані стелажі, книжки на підлозі. Цікавіші з них, відкладені в стороні.


Інші кімнати приміщень, теж суцільний хаос.


Зеля щось виковирював з хламу. Певно була підозра на AU


Завітали до хімлабораторії.


Доволі велика кількість різного реманенту, реактивів, незважаючи на те, що до нас тут добряче нишпорили.




Якщо б ми були хіміками на практиці, було б веселіше нам, від експериментів.


Хто відгадає, що це є на фото?  :)


Очисні споруди. Миле, затишне місце, коли там не бурлять мікроорганізми.


То не котушка, а бочка


Великі бочки. З-під чого не відомо.


Все добре закінчується добре. От і ми, з допомогою Xaolas'a потрапили в симпатичне сховище.


Де кожен з нас знайшов для себе щось цікаве.




В медпункті укриття для людей плакати про шкідливість куріння. Геніально!


Доволі наповнене сховище. Радіостанції, дозиметри, аптечки каски, метеонабори, одяг, протигази, робочий інструмент і багато чого іншого.


Час до поїзда ще був, і ми спробували влитись в цю атмосферу. А ви вже дивіться, що з цього вийшло.  :)












Традиційно, учасникам двох-денного екшену + в карму.

Тут обговорення теми.

Всі фото на Пікасі
Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue

zelja

  • Користувач
  • Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 1605
  • Рейтинг 254
    • Перегляд профілю
Розшарити F VK G+