Напевно найкрутішим було відчуття в момент, коли ми почули що хтось йде по сходовій клітці. Ми зразу вимкнули ліхтарі (і зразу тоді подумав: "нє, то фанарь" ніхто туди не зайде

таких ідіотів мало в наш час) В цей момент, коли не просвічувався жодний промінь, була повна темрява, і лише з кінця коридору лунав звук крапель зі стелі в воду. Де-не-де від хвиль створених нами (відчуваю себе богом

) рухалась обшивка, і було відчуття, ніби попали в якийсь хорор, і нізвідки появиться щось, що боде останнім що ми побачимо в нашому житті:)
але нажаль, чи то пак на щастя, нічого такого не сталося)
плавали коридорами, дивувались розмірами підземного поверху, і вертаючись назад, я сказав Характернику, щоб він виключив свій (точніше мій

) ліхтар, щоб хоча би хвилинку помилуватися цією моторошною обстановкою)
Лишень очі звикли до темряви, подумалось, що потрібно йди до виходу, увімкнули світло. Відвикнувши від нього, здавалось що мої "підсівші" ліхтарики почали світити сильніше, але це лише так здавалось.
_
так, як давно не мав ніяких "підводних" інсталяцій, то цей бункер був тим, що нагадало моє дитинство)
_
і ше трохи фото додаю)
Пробачте за якість, бо не мав можливості взяти триногу, і ще в мене померла діафрагма, то вотографував на повністю відкритій)
але як-не-як є хоть щось)
Заінсталились через запасний вхід
![]()
зразу після входу побачили втоплений протигаз, і здалося, що в ньому застрягла чиясь голова, але це була звичайна пліснява
![]()
колони на диво цілі, ніхто ще не доколупався до арматури
![]()
от таке озеро там. на наступний раз візьму з собою каное

![]()