Вже дуже давно мене тягнуло до замку в Поморянах, і накінець я все-таки туди вибрався. Дорога проходила через Золочів, і я вирішив зробити декілька фоток замку ззовні, так як в середину йти в десятий раз бажання не було.
Сам замок за муром:
![]()
Бокова башта:
![]()
Герб на башті:
![]()
В"їздна брама:
![]()
Цікава скульптура біля замку:
![]()
Дальше, звернув на себе мою увагу костел в с. Поляни 1903р. В середину я попасти не зміг, так як він був закритим.
![]()
Після кстелу я на кінець приїхав в Поморяни. Перше, що я замітив - це ратуша, яка побудована у неоготичному стилі. По розповідях місцевих жителів, я зрозумів, що те, що залишилось від ратуші зараз - лише її невелика частина. Вона була зруйнована під час війни і з того часу ніхто навіть не пробував її відновити.
Фото ратуші на початку 20 ст:
![]()
Ратуша під час 2 світової війни:
![]()
Ратуша на теперішній день:
![]()
![]()
Відношення людей до пам'яток архітектури:
![]()
Вхід в завалений підвал:
![]()
![]()
2 поверх:
![]()
Дальше, по дорозі, зустрічаємо костел, який будувався з 1748 до 1812 року. Костел є діючим на даний момент і служби проводяться в неділю о 10:00. Місцеві жителі розказують, що звідти веде останній не завалений вхід в підземелля, але всередину я попасти не зміг.
Костел в 30-х роках:
![]()
Ось так він виглядає зараз:
![]()
![]()
Брама з скульптурами:
![]()
Залишки дзвіниці:
![]()
І накінець я, все таки, добрався до самого замку. Трішки історії:
Замок належав руській родині Кердеїв. До 1462 р. замок належав подільському воєводі Грицьку Кердейовичу, далі замок належав його сину — теребовлянському старості — Сигізмунду Кердею. Сигізмунд Кердей загинув в 1498 р. при обороні Поморянського замку від татар, його син Ян Кердей (Саід Бей) був взятий тоді дитиною татарами в полон, пізніше виховувався в школі для яничарів і був послом султана Сулеймана І до короля Сигізмунда І Старого.
Поморянський замок побудований на невисокім пагорбі, колись омивався з трьох сторін ставами, мочарами та водами Золотої Липи і Махнівки. Засновник замку назвав його «Корабом». У документі датованому 1497 роком згадується, що шляхтич Микола Свинка був дідичем та власником села і замку Поморян. Польський хроніст Баліцький пише, що король Александер Ягеллончик привілеєм з 1504 року дав Поморянам статус міста й надав йому магдебурзьке право, а також встановив торги і 2 ярмарки. Інший польський історик Дзєдзіцький вважає, що привілей, згадуваний Баліцьким, є лише відновленням для Поморян акту 1466 року, який міг загинути.
Наприкінці 15 століття маєтність перейшла до Зигмунта (Сігізмунда) Сєнінського (сина Яна з Сєнна і Олеська, краківського каноніка) і була в руках цього роду до 1619–1620 рр., коли ці землі купив Якуб Собєський — батько майбутнього короля Польщі.
У ті часи замок був добре укріплений, тоді ж зводиться нова порохівня, робиться великий запас зброї і гармат. Завдяки розумному розташуванню замок неодноразово витримав затяжні облоги турків і татар. У 1672 р., коли Золочівський замок зруйнували яничари, поморянська твердиня вистояла перед численними військами. Під час другого походу турків на Львів в 1675 р. залога замку, не маючи достатньої сили для оборони, покинувши таємним ходом фортецю, вийшла до лісу і заховалась у Свірзькому замку. Залишений напризволяще замок цілком спустошили, однак невдовзі його відбудували коштом тодішнього власника — короля Яна ІІІ Собєского. На жаль, фортеця знов була зруйнована в 1684 р. татарами.
У 1789 році Поморяни перейшли у власність Прушинських. Еразм Прушинський (помер в 1841 році) відбудував два крила замку — південне та східне — та розібрав північне і західне. Відбудову замку завершив його син Юзеф (помер близько 1875 року). Він відновив інтер'єри, покрив замок бляхою, заклав парк, теплиці. Як великий цінувальник мистецтв, він зібрав винятково цінну галерею олійних робіт видатних італійських майстрів, близько 300 малюнків славетних художників світу, в тому числі Рембрандта і Леонардо да Вінчі, гравюр-портретів польських королів, колекцію медалей і монет, печаток польських королів і князів, автографів польських королів, ікон, посуду, мозаїк. Впорядкування Поморянського архіву — теж його заслуга. Родина Прушинських заклала великий цвинтар, посередині якого стоїть їхній гробівець. Після смерті Юзефа все було знищено, за безцінь продано цінності, архів розпорошився.
В 1876 році замок перейшов у власність Романа Потоцького, чий син Єжи (Юрій, помер в 1961 році) опікувався замком до 1939 року, відремонтувавши його після руйнацій Першої світової війни.
Місцеві жителі розказали мені, що Потоцький перетворив замок у мисливський маєток і приїжджав туди 2 рази на рік. Останній раз він там був у 1939 році, а після війни замок перейшов до радянської влади. Так, як війна практично не зруйнувала замок, то спочатку він використовувався, як банк та райком. В 60-х роках тут діяв 2 корпус місцевого училища, але в 80-х роках стався пожар і з того часу замок поступово руйнується і розбирається місцевими жителями.
Точної дати спорудження замку я не знайшов, але по табличці при вході можна припустити, що це 1340 рік.
![]()
Замок за графа Потоцького:
![]()
Парк зустрічає мене привітною брамою:
![]()
Зразу справа знаходиться невеликий погріб:
![]()
І ось сам замок, а точніше те, що від нього залишилось:
![]()
Конюшні:
![]()
Кутова вежа:
![]()
![]()
Замок всередині:
![]()
![]()
В 2011 році замок пробували реставрувати, але справа далеко не пішла:
![]()
Входи в підвали:
![]()
![]()
Криниця в підвалі, глибина якої, за словами місцевих, більше 40м:
![]()
Сходи в нікуди:
![]()
Ще один цікавий вхід в підвал, куди я, на жаль, попасти не зміг:
![]()
Після відвідування цього замку починаєш розуміти, що при такому відношенні до пам'яток архітектури через декілька десятків років в Львівській області залишиться, як максимум 5-10 замків, а всі інші залишуться лише на фотографіях
Telegram чат
Facebook
Instagram
Напишіть нам
Donate Експлореру
Тема: Поморяни (Прочитано 8765 разів)
