
Якось жартома знайомі питали, чи зможу я у Львові всюди пройти під землею. Тоді я вагався з відповіддю. Зараз же ж знаю - так, тяжко, по слизькому схилу, але зможу. Цю впевненість мені дала ділянка Городоцька - Стефаника. Місце, віднайдення якого було давно очікуване і необхідне, місце, що заставляло битися частіше серця при одній згадці про нього. Дивно, але два колектори йдуть поруч на відстані якихось 200м (Шевченка ПОлтва і Стефаника) а зливаються аж біля Готелю Львів. Дається взнаки історична спадщина та природні русла струмків.


Вхід, як завжди, знаходився на найбільш видному, а отже і недосліджуваному місці: а саме на куті Університетської та Листопадового чину навпроти зупинки Маршруток. Віднайшов його YserL та Inkognito за шо свій зачот вже отримали. Нетяжкий люк, охайні сходи вниз. Попадаємо в досить просторий яйцеподібний тунель, широкі бортики дозволяють спокійно вдіти хімзу. Дехто, на превеликий жаль, її не має. Інші лінуються вдівати, про шо потім пошкодують



Йдемо спочатку проти течії, в сторону бібліотеки Стефаника. Спочатку здибаємо півметрову притоку зі сторони крушельницької, потім доходимо до досить потужного та шумного зливу з Дорошенка. Шо це саме то місце ми дізналися, піднявшись догори до Люка і зазирнувши у Дзюрку: перед нами був світлофор а над головою проносилися днища автівок. Досить цікаві відчуття.


Далі тунель троха опускається, стає овальний та зникають бортики. Але йти можна на увесь зріст. Доходимо до перехрестя з вулицею КОперника. Згори ллється небагато, але дуже красиво. Старовинна бруківка в білій плісняві, краплі води в усі сторони, спеціальна ніша для сильного потоку. Тут основна маса людей лишається чекати поки Фенріз та Чугайстур (найнижчі) підуть далі в сторону бібліотеки. Колектор низький, високим дуже незручно. Проте і вони швидко вертаються. За їх словами дійшли до стоку 3 тонких труб на стику трьох вулиць . І все. Далі ходу нема.


Тепер я знаю, що місток біля вулиць Каліча Гора та Глібовича не просто так - зі схилу витікав струмок і тік в сторону Городоцької. Ми ж вертаємся назад і прямуємо за течією в надії побачити щось грандіозне і нове. І це сталося! Злив Городоцької та Лепкого - надзвичайно красивий та незвичайний. Стрімка течія, бруківкове дно і повна відсутність бортиків роблять його неприступно-загадковим і чарівним. Проте майстерність екслорерівців не знає меж, тож ми прямуємо далі, в сторону центру міста. Тунель носить форму правильного склепіння, неглибокий, але досить швидкий. Завертає біля Сізо. Впирається в Полтву біля водопаду. Нічого вирізнябельного.

Вертаючись назад фоткаємся коло написів 1964 року, зроблених людьми, що штукатурили цей тунель. Честь і хвала цим роботягам, адже штукатурка і досі ніде не повідвалювалася!

Всі фото на Пікасі
тут