Думав що про такі несерйозні подорожі а-ля "ПараС(!!!)ка" відповідно і нема чого розказувати, так як маршрут затоптаний до неможливості, простий, відомий, без цікавинок і ваабще. Але раз тут вже мова така розійшлася, то поділюсь своєю останньою подорожжю на цю гору. Тим паче що було там пару цікавих і вельми цегольно-будівничих моментів. Отож.
Було то дійство якщо не помиляюсь 3 та 4 числа місяця жовтня. Я з другом вирішили відмітити останні теплі дні і закрити для себе "теплий" сезон походом на Параску із ночівлею.
Піднімались зі Сколе (за Рукавичкою біля ЛЕП). В дорозі нічого цікавого. Чапаєш собі тай чапаєш. Особливості добавляла вага рюкзаків. Так як із джерела під горою пити можна лише при сильній біді (ІМХО), вирішили на два дні брати із собою по 6 літр води на брата. Комусь то може здатись задофіга, проте скоро ви зрозумієте, що її виявилось дуже і дуже мало. Тобто загальна вага з палаткою, хавчиком, одягом і рештою мотлоху складала біля 27кг.
Піднімаємось. Скажу наперед що підйом загальною довжиною біля 10км в нас зайняв біля 6 годин - йшли врозвалочку, насолоджувались тишею природи та гірським сонечком, привали по 5 хв прийняли робити кожні 30 зв на більш-менш рівнинних і не дуже крутих ділянках, і через 15 хв - на крутих підйомах (якраз початок та закнчення лісу перед полонинами).
Вилізли на гору, помедитували, насолодились краєвидами, нажерлись червоних чорниць (гіркуваті, але як в смак увійдеш, то годі відірватись))), і спускаємось вниз. Палатки розбивати вирішили за другою вершиною, не доходячи метрів 500 до джерела зі сторони Параски.
Вечоріє. Розкладаємось. Вже рубаємо дрова на кострик. І тут з лісу, що у 20 метрах збоку, чуємо серйозний такий, впевнений, хоча і не конче злостивий рик. По звуку -десь метрів 150-200 від нас по прямій в ліс. Спочатку погрішили на лося чи ще чогось. Але для вірності передзвонили знайомому коростівському (привіт готелю "Окей"!) лісничому за роз"ясненнями щодо можливих місцевих жителів. ТИм часом, на відстані метрів 400-500, ледь чутно, але таки чутно - чується вже другий рик. Перший не перестає гарчати і гіляки ломати. ЛІсник каже що лосі так не кричать, і є в них пару зальотних ведмедів.
Отож вирішуємо не спокушати долю і у форсованому режимі збираємо манатки та свалюємо.
Проходячи повз джерело (300 метрів в сторону і вниз від основної стежки) чуємо запах костру інших туристів. Вирішуємо попередити.
Сиділи вони біля джерела. 12 чоловік, половина жінок, решта чоловіки і діти-підлітки. Всі, кому більше 16 - серйозно так піддаті, поляна шикарна, в двох казанах щось апетитно булькає.
Попереджуємо про ведмедів. На нас дивляться спочатку як на дибілів, потім як на імбіцилів, потім пропонують випити.
Нецензурним голосним матюком вдалось заткнути всіх і зразу секунд на 10, але того хватило, щоби вони почули в наступившій тиші тих милих звіряток, що напевне таки рухались в сторону ароматно пахнучих казанів (вітер тоді якраз дув в сторону ведмедів, ричання яких ставало поволі, але голоснішим).
В наступившому стовпотворінні, в якому змішарась бабська істерика, чоловічі "бл...я, лиш би чого не проє...ати", дитячі затравлені погляди і купа випитої горілки - у всьому цьому вони вмудрились залишити майже весь серйозний консервований хавчик і все ситно-калорійне, 4 карімати, 1 спальник, не рахуючи дрібноти типу ложок-вилок-фонариків і теде, так як це все було розкидано навколо, і спішним зборам ніяк не сприяло. Але саме головне - ВОНИ ПРОВТИКАЛИ МАЙЖЕ ВСЮ ВОДУ!!! на 12 людей в них виявилось 3.5 літрів води, а в купі із випитим алкоголем, що також не сприяє гідрозбереженню організму, ситуація починала ставати неприємною.
Це все виявилось вже після нашого спільного шестикілометрового фактично що нічного марш-кидка до ретранслятора, куди було прийняте рішення йди на ночівлю. Там їх гостинно прийняли всередину. Ми з Ігорем йти дихати солярочним перегаром відмовились і розбити палатку в кілометрі під ретранслятором. Переночували файно, поцямкали, спустились і електриною поїхали собі додому.
ПеС. Вкотре переконуюсь - от чого-чого, а води (коли снігу нема) в горах рідко коли буває багато. Особливо коли її майже вже нема)))
Telegram чат
Facebook
Instagram
Напишіть нам
Donate Експлореру
Тема: Шлях до г Парашка (Прочитано 11880 разів)
