Шлях до г Параска

[Олесь]

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=hRATIWNSpUg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=hRATIWNSpUg</a>

г.Параска  висота:  1268,5 м


Хрест на вершині г.Параски.


Уся вершина гори помережена шанцями з Другої світової.


Мармурова табличка врізана в камінь. Сказано: 1015р. загинула і похована дочка Деревлянського князя Святослава Парасковія, і цю гору названо в її честь.

[Le-i-3o]

І де Сам Шлях? Звідки потрібно виходити? Де краще робити Превали, де можна Воду набрати? Скільки часу займає підйом? На сам хребет, і окремо по хребту? Можеш описати для тих хто захоче туди поїхати?

[Олесь]

Уся ця інформація разом з картою маршруту, часом, джерелами, привалами у відео вище. Переночувати можна біля Парашки 200м від вершини, будка на дві особи розміром як палатка (дерев'яна з підлогою). Споруджена спеціально для ночівлі, повідомив єгер, підзаробляє провідником на Парашку. Цікаво, що піднімався на цю гору з групою туристів з рушничкою ІЖ-18  (для солідності мабуть). Сказав, що вона йому по роботі потрібна.

[Bottlehunter]

Мені відео сподобалося. Поплюсив.

[Олесь]

Найскладніший маршрут через Сопітські полонини. Стежок зовсім немає, ідеться по хребту і по компасу. Джерело на Сопітських полонинах лиш калюжка, з якої воду пити неможливо.

[deadmeat_junior]

Був на Парашці цих вихідних, ходив з другом, думали піти ще на Гуркало, але погода зіпсулась вже на самій вершині, через це вирішили піти в напрямку до Сколе.Загалом на гору піднімалися 4 години, при тому що робили кілька перерв по 20 хв і йшли конкретно в своє задоволення. Спустилися в ліс там і заночували. Загалом нічого особливого, просто хотілось відпочити.

[deadmeat_junior]

Nhj[b ajnj фото

[Alter]

     Думав що про такі несерйозні подорожі а-ля "ПараС(!!!)ка" відповідно і нема чого розказувати, так як маршрут затоптаний до неможливості, простий, відомий, без цікавинок і ваабще. Але раз тут вже мова така розійшлася, то поділюсь своєю останньою подорожжю на цю гору. Тим паче що було там пару цікавих і вельми цегольно-будівничих моментів. Отож.

    Було то дійство якщо не помиляюсь 3 та 4 числа місяця жовтня. Я з другом вирішили відмітити останні теплі дні і закрити для себе "теплий" сезон походом на Параску із ночівлею.

    Піднімались зі Сколе (за Рукавичкою біля ЛЕП). В дорозі нічого цікавого. Чапаєш собі тай  чапаєш. Особливості добавляла вага рюкзаків. Так як із джерела під горою пити можна лише при сильній біді (ІМХО), вирішили на два дні брати із собою по 6 літр води на брата. Комусь то може здатись задофіга, проте скоро ви зрозумієте, що її виявилось дуже і дуже мало. Тобто загальна вага з палаткою, хавчиком, одягом і рештою мотлоху складала біля 27кг.

    Піднімаємось. Скажу наперед що підйом загальною довжиною біля 10км в нас зайняв біля 6 годин - йшли врозвалочку, насолоджувались тишею природи та гірським сонечком, привали по 5 хв прийняли робити кожні 30 зв на більш-менш рівнинних і не дуже крутих ділянках, і через 15 хв - на крутих підйомах (якраз початок та закнчення лісу перед полонинами).

    Вилізли на гору, помедитували, насолодились краєвидами, нажерлись червоних чорниць (гіркуваті, але як в смак увійдеш, то годі відірватись))), і спускаємось вниз. Палатки розбивати вирішили за другою вершиною, не доходячи метрів 500 до джерела зі сторони Параски.

    Вечоріє. Розкладаємось. Вже рубаємо дрова на кострик. І тут з лісу, що у 20 метрах збоку, чуємо серйозний такий, впевнений, хоча і не конче злостивий рик. По звуку -десь метрів 150-200 від нас по прямій в ліс. Спочатку погрішили на лося чи ще чогось. Але для вірності передзвонили знайомому коростівському (привіт готелю "Окей"!) лісничому за роз"ясненнями щодо можливих місцевих жителів. ТИм часом, на відстані метрів 400-500, ледь чутно, але таки чутно - чується вже другий рик. Перший не перестає гарчати і гіляки ломати. ЛІсник каже що лосі так не кричать, і є в них пару зальотних ведмедів.

    Отож вирішуємо не спокушати долю і у форсованому режимі збираємо манатки та свалюємо.
Проходячи повз джерело (300 метрів в сторону і вниз від основної стежки) чуємо запах костру інших туристів. Вирішуємо попередити.
Сиділи вони біля джерела. 12 чоловік, половина жінок, решта чоловіки і діти-підлітки. Всі, кому більше 16 - серйозно так піддаті, поляна шикарна, в двох казанах щось апетитно булькає.
Попереджуємо про ведмедів. На нас дивляться спочатку як на дибілів, потім як на імбіцилів, потім пропонують випити.
 
    Нецензурним голосним матюком вдалось заткнути всіх і зразу секунд на 10, але того хватило, щоби вони почули в наступившій тиші тих милих звіряток, що напевне таки рухались в сторону ароматно пахнучих казанів (вітер тоді якраз дув в сторону ведмедів, ричання яких ставало поволі, але голоснішим).

    В наступившому стовпотворінні, в якому змішарась бабська істерика, чоловічі "бл...я, лиш би чого не проє...ати", дитячі затравлені погляди і купа випитої горілки - у всьому цьому вони вмудрились залишити майже весь серйозний консервований хавчик і все ситно-калорійне, 4 карімати, 1 спальник, не рахуючи дрібноти типу ложок-вилок-фонариків і теде, так як це все було розкидано навколо, і спішним зборам ніяк не сприяло. Але саме головне - ВОНИ ПРОВТИКАЛИ МАЙЖЕ ВСЮ ВОДУ!!! на 12 людей в них виявилось 3.5 літрів води, а в купі із випитим алкоголем, що також не сприяє гідрозбереженню організму, ситуація починала ставати неприємною.

    Це все виявилось вже після нашого спільного шестикілометрового фактично що нічного марш-кидка до ретранслятора, куди було прийняте рішення йди на ночівлю. Там їх гостинно прийняли всередину. Ми з Ігорем йти дихати солярочним перегаром відмовились і розбити палатку в кілометрі під ретранслятором. Переночували файно, поцямкали, спустились і електриною поїхали собі додому.

ПеС. Вкотре переконуюсь - от чого-чого, а води (коли снігу нема) в горах рідко коли буває багато. Особливо коли її майже вже нема)))

[Alter]

Питання до Олеся.

Чому ти вирішив, що рови, які трапляються на фінальному етапі підйому на гору - являються саме шанцями ВВВ? Мене дещо бентежить їх розмір (ширина, глибина), наявність не конче зарослих стінок, відсутність якої-небудь геометрії в розміщенні, а саме головне - відсутність доцільності рити їх там в каменях. Ци є інформація про бої на даній горі і взагалі - якого біса, кому і проти кого прийшлось в такому випадку окопуватись на горі, застосовуючи подібні геніальні прийоми тактики та стратегії?

Буду вдячний за роз'яснення по даному питанню.

[Golem]

На всяк випадок додам місце де є вода:

тут

Тече повноцінний потічок який не пересихає влітку. Від вершини приблизно 20 хв ходбюи. Правда вниз. Зато стежка макована

[:-)]

На всяк випадок додам місце де є вода:

тут

Тече повноцінний потічок який не пересихає влітку. Від вершини приблизно 20 хв ходбюи. Правда вниз. Зато стежка макована

Цього року ночував біля джерела як виходити на хребет. Заросло, але троха розгріб і набирав флягою "вакуумацією".

[Belka]

08.11.14

[Олесь]

"Питання до Олеся."
Шанці недалеко від вершини, мають півкруглу форму, розраховані на 3 солдат (невеликі заглиблення в стінах), частково засипані і дуже зарослі.
Те, що це шанці з ВВВ сказав єгер з рушничкою на плечі, який власне вивів на цю гору групу туристів (підзаробляє провідником).
Для чого цю гору захищати, якщо вона розміщена далеко від стратегічних доріг, перевалів і населених пунктів. Сам дивуюсь.

Недоходячи до вершини у лісі є ще залишки обвалених землянок, про них я чув, але їх не шукав.

[Олесь]

Вчора ностальгія вигнала мене з хати в гори, маршрут затоптаний але мені туди дуже зручно добиратись і дешево, дорожні витрати - 30грн. О 5 виїхав, о 8 на місці. Відвідав г.Корчанка та г.Парашку, буревій багато дерев вивернув.


Брусниця, перезимувала під снігом. Зустрічається лише на найвищих полонинах, дуже смачна.


Метеостанція та ретранслятори ліворуч на фото.










Поблизу г.Парашка, будка для ночівлі на двох чоловік, неподалік джерела води, про яке повідомляв Golem. Двері закриваються з середини на гачок.




Місцями снігу по коліна.


На зворотній дорозі натрапив на схилі гори, на два ось такі резервуари. Діаметром метрів 6м., глибиною 4м. Призначення їхнє мені не відоме, відстійниками бути не можуть, оскільки розміщені вище на 100 метрів від рівня Сколе. Збірниками води теж, оскільки схил сухий, ні джерела, ні струмка. На укріп. точку не схоже, хоча місце вдале. Проглядається траса і все Сколе.







Споруди давні, оскільки бетонні перекриття зруйнувались і провалились в середину.

[bodyabighit]

Зібралися ми літом зі STALKER та Electri4king на г. Парашку. В планах було обійти весь хребет Парашки. Отож сіли ми зранку на електричку і близько 12 години були вже в Сколе.

Вийшовши з поїзда вирішили зробити пару знимок зі залізничної станції












якась закинута будівля




Тягова електропідстанція






Далі зайшли в магазин Рукавичка який знаходиться біля самої залізничної станції, докупили що кому було треба й вирушили шукати дорогу, яка мала б нас вивести на г. Корчанку

Пройшли повз деревообробне підприємство, яке знаходиться ось тут








Далі ми троха заблукали, бо не змогли в Сколе знайти дорогу, яка б вела на Корчанку. То ж було прийняте рішення йти туристичним маршрутом на г. Парашку, а на г. Корчанку зайти вже по дорозі назад

Трохи гірських краєвидів по дорозі на Парашку


 











Ось тут видніється г. Корчанка зі своїми ретлянсляторами на яку ми в перший день так і не змогли потрапити









г. Зелена і г. Тимків Верх









с. Крушельниця судячи по карті







Дійшли нарешті до Парашки, STALKER фотографує краєвиди



Також намагаюся щось зазнимкувати







Сонце вже потрохи починає сідати











Ось він захід сонця з гори Парашки













Спускаємось з гори, Їмо, трохи теревенимо та й починаємо готватися до сну








Зранку встаємо, снідаємо, збираємося та й починаєм рухатися в сторону г. Корчанки, фотографуючи ранкові гори


















Тим часом наближаємося до г. Корчанка






Ось ми і на Корчанці










Спускаємось в с. Коростів





І йдемо в Сколе на маршрутку до Львова

[Олесь]

Парашка зимою.

В четвер 15.02.17 вирішив глянути на зимовий хребет г.Парашка. Мабуть, останній цьогорічний сніг застав. Сонячно, злегка вітряно, добре йшлося.
Недільні туристи витоптали солідну стежину, у четвер лише чотирьох зустрів. Сніг вирівняв усі нерівності рельєфу, тож стежка була майже як асфальт, рівненька. Усі ями засипано півтораметровим шаром снігу, йшлося дуже легко. 
Жаль, що моя мильниця не передає усі барви і нюанси світлотіні снігу на далеких горах. Але що є то є, ось кілька фото:




Мабуть, Вододільний хребет з Пікуєм.




Якщо не помиляюсь, Пікуй, 40км до нього.








Місцями замети по 2 метри, а місцями землю видно.

[Олесь]

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=4tAqXsXPHJQ" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=4tAqXsXPHJQ</a>

[Golem]

Саме такими словами ми вдячно прощалися після насиченого дня в горах. Оцей весь офроад, їзда на кузові ЗІЛ-а а потім витягування машини з болота додали нам вражень як повноцінна вилазка на тру-обєкт. Бо ж саме за пригодами ми сюди і ломилися! То ж, попри парадоксальність назви, день видався на славу.

Все почалося з ранкового відвідування місця святкування десятої річниці форуму. Спухший від укусів комарів народ повилазив зі своїх наметів і мовчки сидів чекаючи на плов. Ми (+ Electri4king) витягнули Jonny з цього царства мертвих та й подалися на гору Параску. Саме так, аж дві Парашки ми бачили цілий день коло місця святкування річниці. Наша ідея була чисто символічно зійти на вершину в честь десятої річниці форуму. Ну і щоб троха дух Полтви з нас вивітрити 😊

На вершині гори Параска


Подорожуючи машиною немає жодного сенсу ломитися на Параску зі Сколього. Це тільки зайві стоптані кілометри і випиті літри крові. Якшо проїхатися в кінець села Коростів то від шляк-бауму до вершини буде півтора години неспішного ходу. Це більше ніж вдвічі швидше ніж зі Сколе. Дорога по селу нормальна, легкова проїде.

Точку коло щляк-бауму місцеві називають Розтіки. Далі йде маркована стежка і нестрімкий підйом нагору. Крім останнього кілометра коли ломишся безпосередньо на вершину. Стежка також є продубльована на всіх GPS картах. Головне не захопитися і вчасто зійти з лісовозної дороги вбік ліворуч перед переходом річки. Це і буде підйом на Параску.

Нам повезло. Всю дорогу був густий туман. Він додатково екранував нас від решти світу, додавав приватності. В тумані почуваєшся якось по особливому тихо та затишно.

Останній підйом на гору


На вершині зустріли компанію зі Стрия. Почувши шо ми зайшли сюди від машин лише за півтора години жінки почали пиляти чоловіків «А я казала шо треба було йти з Коростева!». Їмо, фоткаємся вже біля двох хрестів і розмірковуємо над майбутнім Експлорера. Навіть якби зараз сайт накрився а ядро розїхалося по світу, то все рівно б знайшлися люди що його відновили та оживили. Тому що є ідея і вона продовжуватиме жити в серцях людей.

В 2008 році цей хрест був кимось зрізаний. Ось фото. Винуватців так і не найшли, а хрест приварили назад. І так вже стоїть от як десіть років. Хтось недавно приволік сюди маленького нержавіючого хрестика. Цікаво скільки простоїть він? Зрештою таке мацьопство засипле снігом і ніхто його навіть видіти не буде.

2008 рік


Між небесами


Сучасне фото


Експлорер це не тільки герми, гамніща і ЧОП-и, а й подорожі в гори також!


Маленький нержавіючий хрестик на шию


Назад, як справжні туристи, вертаємося іншою дорогою ніж ми йшли сюди. Чисто для інтересу, спішитися нам немає куди. Рухаємося хребтом в сторону Сколе, минаємо пастуший притулок і після нього бачимо відгалуження стежки до джерела. Скоро стежка переходить в карпатський хайвей і ми опиняємося коло недобудованої церкви, що скоро буде височіти над селом Коростів.





Джерело на хребті


Поруч затишна галявина для ночівлі


Якийсь дятел добряче тут попрацював


Зарослі Карпатського бамбука


Особливістю цієї споруди є лита бетонна основа, як в хорошого бомбіка. І вхід через тунель. То ж ми це все фоткаємо і сподіваємося тут помолитися наступного разу, коли добудують.

Карпатська Новобудова




У випадку війни тут можна буде сховатися як в бункері


Навіть гідроізолювали його


Вхід в церкву


Цікаво для чого для деервяної церкви яка стоїть на камяній скелі такий фундамент?


Вид на Коростів


Зроблено гарно, рівно. Поки воно сухе принаймні


Купол


Всередиені церкви здоровенна брила вмурована в бетоній




Хотів кинути їм пару гривень на стяжку, але не найшов щілини. А колупати свою якось не хотілося


З таким краєвидом я б в цій церкві постояв


Чотири крани??? А як же "Бог любить трійцю!"


Поруч звалище шин. Напевно тримають якшо треба буде спалити грішника


Вид з села на церкву


Дорога від церкви скочується в село Коростів а далі до урочища Розтіки і нашої машини. По дорозі оглядаємо капличку. Це по суті зменешна копія справжньої церкви. Є три бані, вітражі, ікони всередині. Побудована в 1990 році і цілком може слугувати туристичною принадою цього села.















Весь туман лишився внизу. Сонце нас добряче розжарило та розморило. Класно влітку шо не потрібно багато одягу. Та коли гарно припече то стаєш навіть лінивіший за замерзшого ЧОП-а на варті.

Ми вирішуємо скупнутися в Гуркалі, це водопад-альтернатива Кам’янці. Він, на мою думку, красивіший і більш придатний до купання. А ще менш загаджений туристами. До водопаду веде маркована стежка з села Корчин. Починається вона в селі від моста як їхати з траси на Урич-Тустань. На наше щастя останніх пять тижнів йшли дощі. То ж майже перед самим водопадом дорога добряче розкисла і ми ледве проїхали.

Повноводний і гуркітливий водопад аж запрошував лишитися коло нього з наметом. А потім при світлі місяця всю ніч насолодужватися фотодрочерством. Та ми були вже доволі втомлені тож вирішили їхати додому.





ну його той фотік, знімлю на телефон


Уважно оглянувши болото перед нами, проклавши оптимальний маршрут і висадивши зайвих пасажирів я просто не міг не застрягнути. 😊 Причому так застрягнути шо дверцята відкривалися в болото і виходити треба було туди ж. Після недовгих спроб самопорятунку ми кинулися того діла і почимчикували в сторону села. Там недавно ми бачили ЗІЛ-Студебеккер що витягував Паджеріка який троха не туди звернув.



Мило собі розмовляючи та насолоджуючись Карпатськими краєвидами під милозвучний гул комарів ми дочимчикували в село Корчин. В першому ж будинку було купа людей, та ми туди не наважилися заходити. Дуже смахувало на похорон. Зато зразу навпроти сім’я якраз закінчила вечеряти і радо погодилася помогти нам відшукати того самого ЗІЛ-а.

Джонні практикує босоходіння карпатськими стежками


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=5QDfKfwiINo" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=5QDfKfwiINo</a>

Правдивий звук нижньоклапанного двигуна ми почули хвилин за десять до того, як довгий як в Такси ніс визирнув з-за річки. Ну а далі була їзда на кузові і молитва подумки лиш би він не заглохнув по дорозі і все таки добрався до нашого Джимміка. Бо в нього постійно перегрівався бензонанос від чого двигун пчихав та глохнув, а водій мусів ставити йому мокрий компрес на голову.




<a href="http://www.youtube.com/watch?v=DYMedH6YUMA" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=DYMedH6YUMA</a>

Обидві машини були поєднані міцними вузами в єдине ціле. І поки я заскакував всередину Джимміка ЗІЛ вже руший і почав мене витягувати навіть з вимкненим двигуном. А потім, гад, ще й собі розвернувся на цій вузькій дорозі прямо носом в схил.



місцевий шо поміг нам знайти ЗІЛ-а пробував зачепити трос. Але не знайшов гаку.


Прийшлося лізти мені. В підготовлених машинах ставлять спеціальний бампер і він суттєво виручає


<a href="http://www.youtube.com/watch?v=Ha88twi20rE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=Ha88twi20rE</a>

На завершення тепер корисна порада від оффроадерів: якшо ви застрягли то не кидайте гілки під колеса. Вони ніфіга вам не поможуть виїхати, а тільки покоцають трубки і повідривають шланги знизу. В нашому випадку якось обійшлося 😊

Далі ми накачали колеса і наелектризовані пригодами поїхали назад у Львів. Поки були разом то якось навіть взаємопідзаряджалися і втоми не відчувалося. Аж вдома, коли навіть пиво і вареники не хотіли лізти в горлянку, я зрозумів як гарно прові день! Дякую що терпіли моє трололо всю дорогу і не втопили в тому болоті разом з тим Джимміком 😊



ПС: якшо гора названа в честь дівчини Параскевії, то чому в побуті ніхто не кличе їх ніжно «моя Парашечка» 😊

[Electri4king]

Люблю я гори, тягне мене туди. Будучи там я ніби вертаюся в вихідну позицію і всі мої проблеми змиває неспішним потічком. Спасибі Голему за надану можливість! Свої фото залишу тут.

1.


2.


3.


4.


5.


6.


7.


8.


9.


10.


11.


12.


13.


14.


15.


16.


17.


18.


19.


20.


21.


22.


23.


24.


25.


26.


27.


28.


29.


30.


31.


32.


33.


34.


35.


36.


37.


38.


39.


40.


41.


42.


43.


44.


45.


46.


47.


48.


49.


50.


51.


52.


53.


54.


55.


56.


57.


58.


59.


60.


61.


62.


63.


64.


65.