Автор Тема: Озеро Несамовите  (Прочитано 1674 рази)

1 гість дивиться цю тему.

White Love

  • Новачок
  • *
  • Повідомлень: 31
  • Рейтинг 58
  • Стать: Жіноча
    • Перегляд профілю
Озеро Несамовите
« : 15.11.2015 12:53:06 »
Можливо цей допис варто було б додати до вже створеної теми, але йой..)

В останні вихідні літа, ми з Soulstorm вирішили не провтикати його остаточно, а таки кудись вибратись. Обрали простенький і протоптаний маршрут, але вражень нам з того вистачило на довго.           
Львів - Франик - Ворохта - Заросляк - Оз. Несамовите - Оз. Бербенескул - і все теж в зворотньому напрямку.
 Для цього міні-походу на 3 дня ми взяли Зеніт і тепер не можем натішитись з тих розмитих, нечітких, але милих фоточок. ;D
(але фотки з телефона теж будуть в перемішку)

Думаю, як дістатись зі Львова до Ворохти ні для кого не секрет, але от з добиранням до Заросляка у нас почався дикий треш. Про автостоп в тих краях певно і не чули, тому ми вирішили скористатись послугами дядіньки, який нас, і ще 3 туристів підкинув до спортивної бази. Ми не відразу усвідомили свою помилку, але коли в машині було накидано купу карнавальних костюмів, під ногами  лежали кульки зі сливкАми, грали весільні пісні, а від дядіньки понесло перегаром і він то час від часу засинав по дорозі на різких поворотах над обривами, то починав щось співати, ми зрозуміли.ми приречені.
Як же приємно було вивалитись з машини, віддихатись і зрозуміти,що ми вижили. Правда ще довго довелось відмовляти дядіньку від того, щоб він нас забрав по дорозі назад після нашого походу, ібо нахіба воно нам щераз треба.
Так от в перший день ми дотопали до Несамовитого, на кожному кроці зупиняючсь, щоб милуватись неймовірною красою. На жаль, навколо озера багато сміття і досить людно. За вечір встигло припекти сонечко, випав дощик і вийшла веселка.









Прокинувнись вранці наступного дня, ми виявили, що з нами по сусідству живе дуже любвіабільний песик, який постійно хотів зайнятись актом щирого кохання з ногою Ореста. (фотки з телефона)





Ми вирішили пройтись до озера Бербенескул, а звідти повернутись назад спуститись максимально до низу, де і переночувати.

Жорж і Бубєньчік.







А от і місце нашої ночівлі. Поблизу вдалось назбирати 2 мисочки малини і ми довольні вляглись спати.


На ранок третього дня нам залишалось пройти клаптик дороги до Заросляка і топати по неймовірній спеці до Ворохти. То було тяжко: коли під ногами плавиться асвальт і мимо не проїжджає жодної машини, однак останні кілометри 4 нас підвезди до Ворохти, де ми і чекали на раховоз до Львова.

Окремо дякуємо Bottlehunter за пальник і можливість гамати теплу Мівінку..)
Розшарити F VK G+