Київський укріпрайон (ДОТи)

[maxiWELL]

  Мабуть, найвідоміші ДОТи в Україні — оборонні споруди Київського укріпрайону, що був збудований у 1929-1941рр. на правому березі Дніпра і опоясував столицю. Він мав стримувати нацисько-німецькі війська від вторгнення до Києва.
Як пишуть у Вікіпеджії, було побудовано 217 (!) дотів.

Схема укріпрайону (якщо модератори не будуть проти):
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/df/Kiur_map_kravchenko.png?uselang=ru
(Найбільш правильна. Хоча неточності, певно, є.)

   В історичні подробиці вдаватися не буду. Просто хочу запитати дещо і розповісти про аспекти дослідження.

  1) Приглядався до них і я (все-таки незвичні споруди, що стирчать з пагорбів або просто у полі). Але вперше побачив наживо лише в 2009му році, біля села Круглик. Потім були дві спроби розвідати (в 2013му, і 2014му), а що ж воно таке. Однак весь час вагався, наскільки вони цікаві. І чи можна їх вважати абандонами? Формально — доти є абандонами. А практично — більшість у стані руїн. А вцілілі невеликі за розмірами. Такі собі «локальні заброшки». Та й якогось обладнання всередині дотів майже не було. Запитував у інших сталкерів. Кажуть, що це несерйозно. З ДОТами лінії Мажіно чи з Табором дощового черв'яка у Європі не порівняти. Цікавить ваша думка з цього приводу.

  Хоча, можна їх вважати історичними артефактами, а не абандонами.

  2) Як відомо, землі під Києвом останнім часом активно дерибанять забудовують. І тому деякі доти лишаються за парканами (про Титул №2 на Осокорках я вам показував). Бачив фото — один дот розмістився в офісі(!).

   3) Найбільш вцілілі доти громадські організації розчищюють від сміття. Але разом з тим на дотах з'являються грати. Тому (навіть якщо знаєш, де вхід) просто так не пролізти. Потрапити можна на екскурсіях. Але вони платні і послуги з перевезення та обслуговування гідом задорогі (екскурсії на заводи і музеї було набагато дешевше). В принципі, можна самим організувати екскурсію. Тоді відвідування буде безкоштовним. Але треба знайти достатню кількість туристів.

   4) З'явилося бажання розвідати доти біля мого міста. Там начебто є й вцілілі доти, і без замків і дверей. Може знайдуться бажаючі?

[maxiWELL]

Щоб не бути голослівним иі зацікавити аудиторію покажу фотки.

ДОТ 401 (раніше вважали 402), в селі Білогородка.


Більшість дотів виглядають так.


Вхід.


«Інтер'єр» доту.

[maxiWELL]

В принципі, фоти нескладно знайти. Але для ілюстрації різного стану об'єктів покажу доти з власного архіву.


ДОТ 179. Вцілілий, але на замку.


У цьому пагорбі розташований ДОТ 211.


ДОТ 211. Напівзруйнований.


ДОТ 178. Шматки залізобетону. В такому стані є чимало дотів.

[maxiWELL]

Вилазка відбулася. Нажаль, в скороченому варіанті.
Вперше побачив відкриті артилерійські позиції КиУРу (вони теж вважаються дотами!). А заодно примітив напівзакинутий радгосп.

До речі, відкриті артилерійські позиції були притаманні лише Київському укріпрайону.


Дот 232. Вкопаний в насип, тому з боку залізниці не видно. Але з дороги теж не видно.
Дот у кущах зліва.


Дот 232. Дуже поріс чагарниками і деревами.


До того ж, бетонна коробка частково засипана.


Наступний ТАУТ, дот 233, теж гарно замаскувався (див кущі зліва).


Стан — аналогічний попередньому. Хоча видно бічний погрібок.


З залізниці (це вже перейшов на протилежну сторону дороги) ТАУТи не видно.


Дот 231. Он, у тій ямі.


Цей в кращому стані. Навіть зберіглася направляюча для лафету.



Цікавість тільки підігрілась. Але в грязюку в дотах робити нічого.

[maxiWELL]

Нарешті-таки знайшов товариша для вилазки. Бо серед давніх друзів бажаючих полазити по підземеллям не знайшлося.
І от, через три роки після першої прогулянки біля ДОТу №401, знову повернувся на мальовничий берег річки Ірпінь в селі Білогородка для того, щоб детально дослідити ДОТ і підземні ходи.

ЧАСТИНА 1: ДОТ

Перше, що кинулось в вічі — засипане озера. Не знаю навіщо так робити.
А ДОТ №401 розташований на пагорбі в центрі кадру, біля стовпа. Гарне розташування:


Дорога до ДОТу. Зліва, за кущами — річка Ірпінь. Зправа — засипане озеро.
Вздовж дороги (ліворуч на фото) декілька років тому були залізобетонні вогневі точки. Але пізніше їх перевезли до іншого ДОТу:


ДОТ 401 дуже заріс рослинністю:


А ще ДОТ обмалювали свастикою.
Кажуть, що підземні ходи розчистили. Але сам ДОТ став виглядати гірше:


ДОТ з іншого ракурсу:


ДОТ 401 незвичний. Не лише формою залізобетонного каземату. Сам ДОТ —«мінна група», трьохповерховий, кулеметний, двохамбразурний. З додатковими береговими вогневими точками (дві амбразури), які є продовженням підземних ходів. Такі ДОТи, що склвадаються або з декількох ДОТів (казематів), або обладнані додатковими вогневими точками, називають «мінними групами». В КиУРі таких лише два: цей і ДОТ 205 в селі Юрівка.
Особливість «мінної групиV ДОТу 401 — наявність розгалужених підземних ходів. Довжина підземної галереї  (з усіма приміщеннями і нішами) складає близько 500 метрів. Підземні ходи розташовані на глибині 9 метрів над поверхнею.

Ще... сам ДОТ збудований у 1929 році. Приймав участь в обороні Києва від німецьких військ, але недовго. Дивов вліців при відступі радянських, а потім і німецьких військ.

Вид з вершини ДОТу в бік озера і села:


Вхід в ДОТ розташований в тиловій частині каземату:


Вхід. Прямо видно амбразуру для захисту входу від непроханих гостей:


Всередині ДОТу. За входом — невеличкий коридор, з якого є вихід до лазу, спостережна драбина і два входи в приміщення ДОТу:


Гермодвері випиляли:


Але забетонований метал не змогли дістати:


Перший (верхній) поверх ДОТу. Сходи на нижній рівень і одна з амбразур для захисту входу в ДОТ:


Бойова частина ДОТу на дві кулеметні амбразури:


Поруч, збоку, розташоване приміщення для фільтро-вентиляційної установки:


На другому поверсі нічого цікавого нема. Крім спуску на третій поверх — найнижчий рівень — підземний хід від озера:


Товариш спустився. Я ж не захотів лізти по стрьомним скобам:

[maxiWELL]

ЧАСТИНА 2: ПІДЗЕМНІ ГАЛЕРЕЇ

Під цією галявиною розташовані підземні ходи.
Зверніть увагу, що ніяких вентиляційних оголовків нема:


Вхід у підземні галереї розміщений біля підніжжя пагорбу. На березі озера.
Ліворуч (на фото не видно) — є запасний вхід у підземелля:


Вхід до підземних галерей:


Вхід до підземних галерей також охоронявся кулеметною амбразурою:


За декілька метрів від входу розпочинається підземна галерея:


Тунелі одноманітні. Хіба шо є де-не-де перегородки (мабуть були двері) і бокові ніші з приміщеннями і відгалуженнями:


Фотографувати можна лише висунувши руку перед камерою і підсвічуючи. Фотографував, звичайно, зі спалахом:


Запасний вихід:


Є як зовсім невеличкі ніші:


Так і трохи глибші:


Є невеликі приміщення і обгінні коридори:


На підлозі помітили щось біле, наче розсипане:


Виявилось, що це дивні мікроскопічні гриби:


Чим далі від входу — тим прохолодніше. Десь на середині шляху прохолода переросла в холод і високу вологість. На стінах з'являються шляпкові гриби:


Може хтось знає як вони називаються?
Якщо чесно, то не розраховував, що в підземних ходах будуть рости гриби:


Дивний напис німецькою на стіні.
До речі, на фото добре видно краплі води на стінах:


Більш повний звіт у блозі (див. профіль).
Обговорення ТУТ.

[maxiWELL]

Знайшов відео з ДОТу №205.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=4qfp6UXQmGM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=4qfp6UXQmGM</a>

[maxiWELL]

Свіжа вилазка. Одиночний міні-похід по північній частині КиУРу.

В міжсезоння не вдалося вибратися, тож вирішив по снігу.

Взимку в лісі — краса! Шкода, узбіччя нерозчищені. Від проїжджаючих Лєксусів, Крузаків і Рейндж-Роверів довелося стрибати в кучугури.


Перший на шляху ДОТ — №178. Цікавий тим, що двоповерховий. 4-х амбразурний (+ одна тилова амбразура і для оборони входу). Кулеметний.


Амбразури розташовані біля кутів стін.


Тилова частина. Праворуч від входу видно амбразуру для оборони підступів до ДОТу. Ніде такого ще не бачив.


Бійниця для прострілювання входу. Це якщо ворог захоче пробратися.


На стіні — радянська зірка.


ДОТ розділений на два каземати (бойових приміщення). По 2 кулемети (і відповідно, амбразури) в кожному "відсіку".
Входи до казематів зроблені низькими. Мабуть спеціально.


Спуск на нижній поверх. Зрозуміло, сам не став лізти.


Тим більше, що скоби проіржавіли і кришаться.


Каземат. Дві амбразури ледве влізли в кадр.


Цікава особливість — під бійницями (і між ними) є ніші.


Ось так воно виглядає вкупі.


Нумо далі, до інших споруд!

[maxiWELL]

Наступним був ДОТ №177. Повністю зруйнований.
Дивує, що від двоповерхової споруди залишилось лише декілька невеличких уламків.
Підозрюю, що через близькість до дач могли засипати землею.


Далі знайшов цікавий артефакт — старий знак автобусної зупинки. Ще з маршрутом до перенумерації, та при обслуговуванні комунальними автобусами(!).
При цьому один знак вже десь стибрили.


ДОТ №176 був подалі від дороги. Оскільки він зруйнований, вирішив пройти повз.

Наступний ДОТ, нажаль, теж зруйнований. Видно, що він був величезним.
ДОТ №154 мав два поверхи. Був чотирьохамбразурним.


Потім довелося пошукати ДОТ-укриття №155. Але марно. Вже по приїзду додому нагуглив, що він майже весь засипаний землею. Тож розкопаний вхід могло добряче присипати снігом.
Але якщо це можна зрозуміти, то засмутився, що не знайшов 153й. Намотавши кола по лісу і набравши снігу вирішив піти далі.

Добре, до 152-го ДОТу вела протоптана стежка.


Цей ДОТ такий один на весь КиУР. Двоповерховий. Артилерійсько-кулеметний(!) — 2 амбразури на гармати і 1 на кулемет. Причому ще й напівкапонір(!).
За виглядом схоже на європейську, а не радянську фортифікацію.


Він був мезеїфікований і облаштований. Тому-то і зачинений.
Незрозуміло тільки чому не проводять екскурсій.


Зайшов з іншої сторони.


Кулеметна амбразура.


Сподівався, що хоч через амбразуру буде щось видно, але все заколочено.

Далі буде..

[maxiWELL]

Завершення походу — ДОТ №151.

Довелося розпитувати, бо під снігом шукати можна довго.
Дядько на машині попався якийсь того. Став казати, що ДОТа там нема (як нема, якщо декілька років тому я по ньому лазив?!). Розпитував: чого цікавлюсь, що шукаю? Потім: чи є ялинки в лісі? А де можна зрубати ялинку? Скільки ялинка коштує? Підозрюю, що натрапив на лісника, бо вони переважно дурнуваті. А походу, в період новорічних свят у них взагалі загострення.

Добре, що потім зустрів іншого мужика, який розповів як знайти ДОТ.


ДОТ №151 вкопаний у земляний вал. Споруда одноповерхова, трьохамбразурна, кулеметна. Розділена на два каземати.


З особливостей має довгий коридор (метрів 10) до бойових приміщень. Але при цьому не має оборони входу.


Вхід до казематів.


Артезіанська свердловина (вперше зустрічається в ДОТі).


Вціліла труба перископу.


Каземат на дві амбразури.


Прохід до другого каземату, на одну амбразуру.


ДОТ з "фасаду". Незвичної форми.


Центральна амбразура мала бронеплиту, яку здали на металобрухт.


151-й ДОТ здалеку. Навесні і влітку, напевно, не знайдеш серед листя.


Ось така вийшла вилазка. На маршрутку не встиг. Довелося чекати. Але одного рейсу не було. І все нічого б, якби інтервал був нормальний, а не раз у годину.
Прочекавши майже дві години(!) сів на інший маршрут. Прийшлося їхати аж до Києва, щоб пересісти на маршрутку додому.

Вердикт: нічого взимку лазити по ДОТах. Доведеться чекати весни.

[maxiWELL]

Не поїхав до Києва, тому в передостанній день цього року вирішив пройтися по навколишнім історичним заброшкам. Майже 3 роки тому я вже ходив по тим місцям. Однак всередину ДОТів не залазив.
Цього разу вирішив виправити це недопрацювання.

Колії можна перейти і по верху. Однак по щебню незручно. Тому спробував пройти по водопропускному туннелю.


Думав, що доведеться карабкатися по насипу, але на радість, знайшлася протоптана стежка.


Зруйнований ДОТ №229 — перший пункт маршруту.


На насипу стежки не було. Хоча видно старі людські і собачі сліди.
До речі, про людей і собак — здивувався, що в такій далечі від населених пунктів вигулюють собак, а під посадкою їздять машини.


Крізь посадку дійшов до ДОТу №230. Збудований у 1929-1930. Двоповерховий.


ДОТ №230 — командно-спостережний пункт. Доволі незвичний тип споруди не тільки в Київському укріпрайоні, а й взагалі в радянській фортифікації.
Ніде більше, окрім КиУР не було таких ДОТів. В самому ж КиУРі нараховувалось 11 командно-спостережних пунктів. 9 з яких були двоповерховими, а 2 — одноповерховими.
До наших часів вцілів лише один КСП — №230.
Цікаво, що вони булиіндивідуального планування і були незвичної форми.


Вхід до ДОТу передбачався екстремальний. З'їхав навприсядки, пригальмовуючи. А от як потім карабкатися нагору?


Навпроти входу — амбразура для захисту входу в ДОТ.
А ще в маленькому тамбуру є отвір в підлозі. Так що можна потрапити ногою.


Отвір для артезіанської свердловини на нижньому поверсі, яка зберіглася.


Коридор.


В бік входу. Амбразура оборони входу і якісь скрізні ніші в стіні.


КСП має два спостережні каземати. В кожному по дві амбразури.


Амбразури мають вцілілі бронезаслінки!!! Ну, як... з чотирьох три вціліли. А одну розпиляли мародери.
Цікаво, що бронезаслінки були особливої конструкції, які застосовувались тільки в командно-спостережних пунктах.


В кімнаті коменданта збереглася перископна труба.


Спуск на нижній поверх. Але сам туди не схотів лізти.


Знадвору, над ДОТом встановлений пам'ятний знак.


Далі буде...

[maxiWELL]

Відкрита артилерійська позиція (ТАУТ) №231. Теж достатньо непогано зберіглася.
В усякому разі, стіні цілі і ще стоять. Також вціліло кріплення лафету, на який встановлювалась 76,2 мм гармата.


А так, ТАУТ заріс. Влітку взагалі не роздивитися.


Вийшов крізь просіку в посадці, на дорогу.
Засніжене поле. Горизонту майже не видно.


Побачив здалеку руїни ДОТу №236.

Пройшов під високовольтною ЛЕП.
Щось забагато на ній "гірлянд".


Знову довелося пробиратись крізь кущі в лісосмузі. Бо наступний ДОТ розміщений якраз біля залізниці.
Засніжений горбик — це він і є:)


ДОТ №239 — вцілілий. Він дуже маленький: однооб'ємний, з однією амбразурою для кулемета.


Вхід також напівзасипаний. Тому повзти по снігу не схотів.

Ну а на завершення вилазки були напівзруйновані ТАУТи №№232 і 233.