Автор Тема: Стара соляна шахта і ми  (Прочитано 5413 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3220
  • Рейтинг 1245
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Стара соляна шахта і ми
« : 13.01.2016 12:59:49 »
Ще за вікном зовсім темно, падає сніг, двірник саме починає шкробати замерзлий лід на тратуарі, під вікнами. Якраз наступає саме фаза міцного, найприємнішого сну за всю ніч, як раптом дратівливо задзвенів будильник.
Сонним рухом руки виключаю сенсорну цяцьку. Слідом за ним дзвонить вже Сергійко, бадьорим голосом каже вставай, проспиш поїзд!

Дійсно, ми ж планували поїздку в шахту. Святкові дні, численні страви геть розслабили мозок, що й навіть вилетіло з голови це все.
Збираюсь. В окремому місці завжди приготовлені ліхтарики, комлект запасних акумуляторів, фотоапарат та інші необхідні речі. Власне, ці інші речі не були взяті, але про це вже згодом.
Швиденько нарізаю скибки м'яса та інших смаколиків, заливаю чай в термос та біжу на поїзд, де на мене в вагоні чекали четверо колег-співучасників - Deadmeat_junior, Soulstorm, White Love та Нелегал. Сьогодні маємо провести день під землею.

Цю процедуру ми зазвичай називаємо інсталом. Тихо, незамітно для чужого ока попасти туди, звідки відкриється нам шлях під землю. Пройшовши довгим тунелем, ми попали до місця спуску.
Перед нами різко пішов вниз вертикальний ствол, обкладений залізними тюбінгами, добряче роз'їдженими соленим повітрям.
Всередині ствола, пролягає донизу деревяна збійка з дошок, з драбинами і чотирьох метровими прольотами між ними. Хм..., подумав я, виглядає не надто надійно, беручи до уваги стан дошок і те, що ліхтарик до дна так і не досвітив.
Авантюра ще та!
Згадав за відсутність каски, наколінників, рацій, схеми, але є хлопці провідники, які до нас приєднались.
А от відсутність аптечки, причому у кожного з нас, це вже провал.
Як то в нас ведеться, спонтанність та чуйка і ми ліземо вниз. Верхній одяг схований, благо рукавички були.
Спускаємось вниз. І раптом, чую внизу щось падає. Спускаюсь, дивлюсь Хаолас з розбитою головою каже спокійно - "Я вже прийшов". Відвалився шматок драбини, акуратно поцілив йому в голову, яка до того ж була без шапки. Про каску вже мовчу. Зважаючи на відсутність аптечки довелось йому евакуйовуватись з об'єкту.
Ствол цей вентиляційний, а також розрахований на аварійний вихід. Стан дошок, особливо на верхніх рівнях м'ягко кажучи задовільний. Середина відрізнялась сухістю та міцністю дерев'яної конструкції а вже внизу, на дереві були соляні утворення та сталактити.


Спустились.

Як бачите, з нами дама.

Також, лежать каремати. Onix та Magnovski залишатимуться на ночівлю.

Нелегал спускався з пакетом їжі, від чого час від часу в прольоті нам на голову падали то яблука то канапки. Проте, основний вміст провіанту в пакеті таки зберігся.


Наступний етап - спуск по квершлагу. Який до слова, не блистів ідеальністю.


Спустившись, перед нами пролягав шлях через доволі аварійну ділянку - часктово обвалений штрек. Можливо, внаслідок нещодавніх земних коливань, що мали місце в Карпатах.


Місцями видно, що ділянку таки доводять до ладу.

Але таки здоровий глузд натякає, що просочуватись у місиво породи та балок то є небезпечно.
Як казав наш колега і колишній шахтар - "Я б туди не поліз. То як російська рулетка"))
Пролазити треба дуже обережно, з інтервалом, знявши рюкзаки, щоб бува нічого не зачепити.


Пройшовши чимало шляху, вийшли до таких собі камер, де їхні розміри по приблизним підрахункам займали 100 метрів висоти/ глибини. Видовищне місце. Кидаючи камінь, рахуєш час, коли він долетить до низу прірви.

Відчувається небезпека. Ні, не за нас, а про житлові будівлі, які знаходяться якраз десь над ними.



Інша камера, має захист.


Камери вироблялись підземним способом, за допомогою вибухово-технічних засобів.

Таких як амоніт


В штреці трапляються напіврозібрані механізми, комбайни, вагонетки - деякі подекуди ще з породою. Сприймається якось це неоднозначно, звісно стагнація на лице, про те немає повного розвалу.
По нашим, загагально-українським міркам в певному середовищі це звучить як недофінансування))

Перед нами залишки шахтної бурової установки. Відсутня гідравліка. Нею бурили шурфи, вставляли анкери, таким чином укріплювали породу, заради запобіганню обвалів.






А це, залишки прохідного комбайну, до якого монтувалась конвеєрна стрічка, по якій подавалась порода.


Час під землею біжить швидко. Час той, зовнішній. Тут якось затишно, та розмірено. Від чого, по суб'єктивним замірам пів години підземного часу припадає на годину наземного.

Саме час на обід, на роздоріжжі колій. Місце найменш пилючне. Є всі, крім Хаоласа, якому десь на горі зашивали голову.


Випала нагода покататись у шахтних вагонетках.


Шум, гам! А от транспортувати вагонетку з породою було не легко.


Час потрохи збуває. Стільки ми ще всього хотіли побачити! Доводиться рухатись до виходу, а це дві години шляху, включно з підйомом.




Ось вона, сіль.


Залишені кимось старі елементи живлення


Вигляд породи




Прямуємо по магістралі. Видно по колії, що час від часу тут є рух.


Неоминаємо нагоди заглянути в бокові відгалуження


Трансформатор, цілком в гідному стані


А  це механізм перекидування вагонеток.


Цього разу місце вагонетки зайняла Людина)


Наша подорож добігла до кінця. Перед нами чекав підйом по стволі, а на хлопців, Onix'a та Magnovskogo дводенне дослідження шахти, інші горизонти, підземне депо та інші смаколики.
Як скажімо соляне озеро, неймовірної краси.


Ооось, туди десь нагору нам треба...Піднімались, швидше ніж опускались.


Вибрались щасливі, цілі і неушкоджені. І я вже згодом помітив, як в мене пропав затяжний кашель.
Сіль свою справу зробила. :-)

Дякую товариству за компанію.+++

Обговорення теми - тут
Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue

MAGNOWSKI

  • Зацікавлений
  • *
  • Повідомлень: 7
  • Рейтинг 26
  • Стать: Чоловіча
  • spirit of adventure
    • Перегляд профілю
    • Івано-Франківський геоклуб
Re: Стара соляна шахта і ми
« Відповідь #1 : 13.01.2016 13:05:32 »
Копальні Морії. Продовження



Десь в сусідньому тунелі в забої гуде шахтний комбайн... Шум приближається, забой йде в нашу сторону!!! Чути сигнали техніки, все ближче, вже можна розрізнити голоси шахтарів які по раціях щось перемовляються... вони шукають нас!!! Різко підвожуся на ноги, у вухах продовжує гудіти, із правого квершлагу справді блимає якесь світло. Стає не по собі, треба буди Онікса і валити звідси, сюди йдуть!!!... Закриваю-відкриваю очі, нічого не міняється, темнота "зеро фотонів", але в очах якісь бліки. Курча! Я сплю чи ні??? Ніби вже ні, і шум зник:) Ай пофігу,  запихаю беруші і вже далі спокійно сплю :)

Після того як частина Братства розпочала підйом на поверхню, я з Оніксом залишилися ще на 35годин в копальні шукати таємниці Морії. Спершу повернулися в дальній район – до нашого підземного базового табору, поїсти та поспати  2годинки. Снідаємо на краю гігантського підземного провалля (камери, судячи з нумерації їх тут декілька сотень), стеля та дно не просвічується. Раптом в тиші чуємо гуркіт падіння породи у камері, курча а воно живе - той Балроґ...


Думали, що вибрали найбезпечніше місце для ПБТ, а виявилося, що спали між 100 метрової глибини камерами у цілику, із закладеними у стіни та стелі "конфетками"… )))

Похилом спускаємося у дальню частину нижнього горизонту. Тут ходи штреків дещо об’ємніші і десь тут же розташовані нижні частини камер, але проходу на їхнє дно ми так і не знаходимо, підхід до них всюди завалений. Конвеєрним механізмом порода подавалася із дна камер відразу у вагонетки.

Оглядаємо трансформатори, як раптом по стінах блимає світло – орки!!! Валимо квершлагами звідти подальше. Що вони робили в «не робочий» час в дальньому районі?  Рівень адреналіну підвищується, копальня перестає вже бути аж такою "затишною і безпечною". На "5тьох люменах" повертаємося назад на "домашній" горизонт.

Далі 3 кілометри прогулянки штреками до ствола і підйом на верхній, найстаріший, горизонт. Ходи штреків на цьому рівні низькі та тісні, часто видовбані під гном'ячий зріст - вони робилися ще народом Даріна VI...


Ці ходи були прокладені понад 100 років назад...

На цьому горизонті декілька цікавих об'єктів:


Озеро Морії «Висяче каміння»


Гніздо дракона Смоґа вже багато років пустує…


Кажуть, на Марсі була вода…

Наближається кінець підземного "дня", а отже, час повертатися в ПБТ - зі своїх тунелів вилазять орки...


Неймовірної мотивації знак - "гм.., цікаво, а що там тебе може вбити?")))




Різдвяна вечеря на краю Безодні :))

Спалося погано, боліла голова і за стіною десь довбалися орки...


У копальні чудовий природний геологічний музей мінералів типу галоїдів. Експозиція:


Полігаліт


Жила справжнього мітрилу !!!


Найцікавіше, звичайно, в туалетах)))


Перешарування пластів алевроліту та солі






Соляні сталактити

На наступний "день" знову вирушаємо на нижній рівень з метою пройти його до ствола. Спочатку рухаємося практично в повній темряві - пару люменів освітлює де йти.  Це знову прогулянка до 3-4км в одну сторону. Десь посередині клімат копальні міняється - квершлаги стають вологими, болотними або підтопленими. Цікаво, що в одному місці в штреку чітко видно де контактує світла суха і темна волога порода. Десь посередині - потужний завал, тут аргілітово-алевролітова порода дуже крихка і нестабільна. Обережно проходимо завал через верх.


фото Онікса


Другий рівень місцями вже значно підтоплений. По низу правої стіни видно, що були періоди коли рівень води стояв і вищий... Також в деяких місцях спостерігалися "промиті" стіни ходів - можливо, це результати потужних гідропроривів в минулому.


Аварійна драбина веде далі вниз - в глибинний морок Морії...


Штрек на другому рівні. Глибина тут близько 200метрів

Біля шахти помітно відчувається сильна тяга свіжого повітря. А далі виброска - знову декілька км пожьомо, а потім годину пьоново і на лице падає січневий дощ.
Розшарити F VK G+

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3220
  • Рейтинг 1245
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Re: Стара соляна шахта і ми
« Відповідь #2 : 15.01.2016 18:07:25 »
Відео-пруфи содеяного:
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=WzHXbGv90Vg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=WzHXbGv90Vg</a>
Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue

MAGNOWSKI

  • Зацікавлений
  • *
  • Повідомлень: 7
  • Рейтинг 26
  • Стать: Чоловіча
  • spirit of adventure
    • Перегляд профілю
    • Івано-Франківський геоклуб
Re: Стара соляна шахта і ми
« Відповідь #3 : 18.04.2016 19:39:11 »
На останній горизонт шахти
Глибина - більше 10 мільйонів років назад.


"Ви пройшли по тунелю, в якому діє торсійне поле, а воно може привести тебе в такий вимір..."  - там де монтєри не скажуть "ласкаво просимо" :)
- із фільму, що знімався у цій шахті :)


Із краю шахтного ствола, дно якого не просвічується, віє характерним підземним запахом. Переодягаємося, вдягаємо каски, перевіряємо світло і починаємо спуск хиткими драбинами. 100, 200, 300 метрів глибини... Над нами мільйони тон породи, що давить на тунелі шахти і відділяє від звичного зовнішнього світу. Фактично, ми спускаємо у світ міоценової епохи, осадова порода, у якій закладена шахта, протягом декількох мільйонів років відкладалася в морських та напівконтинентальних умовах древнього світу. Це інший світ, де нема дня і ночі, нема погоди, нема нічого - поки ти не посвітиш ліхтарем. Цього разу спускаємося з метою оглянути дальні райони, спуститися на дно шахти.


Спуск на найглибшу відмітку шахти - 340м.

На дні ствола помітно дує - вентиляція хороша. Обрежно рухаємося через обвалонебезпечний район до магістрального штреку. Перший горизонт  вже як рідний, домашній:) Спершу йдемо на розвідку в район камер і відкриваємо для себе цікавий момент - штрек тут закільцьований і повертається назад на магістральний. Далі похилом спускаємося на другий горизонт, що на глибині 220м. Тут вирішуємо трохи поспати та залишити запас води та їжі, адже ми спустилися сюди з розрахунком провести під землею до двох діб (в підсумку вклалися в одну).


Похил між першим та другим горизонтом (амплітуда 60м) призначений для траспортування корисної копалини знизу вгору, обладнаний рейковим транспортом "фунікулером" (вже не діючий). Фото - знизу вгору.


Вид на похил з проміжного вентиляційного горизонту.

Похил – похила гірнича виробка, що не має безпосереднього виходу на земну поверхню, розміщена за падінням пласта чи порід, розташована здебільшого нижче основного відкатного горизонту і призначена для транспортування корисних копалин знизу вгору.


Похил "Кінський"  на проміжний "історичний" горизонт.

Ходи штреків-квершлагів одного горизонту шахтного поля простягаються на  десятки кілометрів, тому перехід з одного району в інший займає досить багато часу. Обстежуємо один обвальний та підтоплений район біля "історичних" стволів, а потім піднімаємося іншим ходком на 1 горизонт, а звідти об"ємним похилом "Кінським" на найстаріший горизонт копальні. Тут знаходиться величезні камери, які раніше заповнювалися водою.


Круговий перекидач вагонеток - механізм, призначений для розвантаження шахтних вагонеток шляхом їхнього повороту або нахилення у положення, що забезпечує висипання вантажу.


Рудниковий локомотив електровоза у підземному депо.


Підземна породонавантажувальна машина ступінчастого типу.


Руддвір діючого ствола шахти.

А далі починаємо спуск на останній горизонт, на дно шахти. Сюди давно ніхто не спускається, це закриті горизонти. По стволу постійно тече вода - висококонцентрований соляний розчин, попадання в очі якого досить неприємне. Із-за цього ствол досить красиво обріс соляними утвореннями та сталактитами. Пропускаємо третій і спускаємося відразу на останній 4 горизонт. І ось нарешті остання драбина і  дно шахти. Це затоплений аварійний горизонт, руддвір в обидві строни частково обвалений. Зумпф теж затоплений - чуть не втопили штативи. Зверху постійно тече вода. В одну сторону відходить магістральний  квершлаг в кінці якого проглядається обвал, чи прохідний і що далі - невідомо, надто глибоко для бахіл. Глибина 330-340м відчутно давить, в один момент чуємо як щось тріскає у кріпленні. Стає трохи нервово, залізобетонна конструкція руддвору ризиковано звисає і готова обвалитися в любий момент, небезпека тут підвищена тому швидко починаємо підйом на верх.


Ходове відділення обросле соляними утвореннями в "історичному" стволі шахти. Цим стволом відбувається водопритік у гірничі виробки рудника.


На дні шахти.


Затоплений зумпф шахтного ствола.


Арочне металеве кріплення квершлагу на аварійному найглибшому горизонті шахти.


Аварійний  руддвір.

По дорозі на гору ще оглядаємо третій горизонт. Досить цікавий, розгалужень небагато, таке враження що тут до останнього вівся видобуток, але повноцінно його не оглянули. З цього горизонту можна ще спробувати спуститися на 4 горизонт по іншому стволу. Можливо там не настільки затоплено чи аварійно. Проте, 17годин безперервної експлорації шахти дають своє знати, тому вирішуємо наразі не спускатися тут. Починаємо довгий, втомливий і повний глюків вихід на поверхню.


По стіні та стелі квершлагу 2ого горизонту чітко прослідковується контакт сухої світлої та  вологої темної породи. І справді, з цього місця тунелі стають болотними, мокрими та місцями підтопленими.


Розріз осадових порід у шахті, що відклалися в міоценову епоху 20-16 мільйонів років назад. Справа зверху бачимо світлий пласт солі.


" І що, звідти ніхто не повертався? - Ніхто, хоча... "
" Тут один хотів повернутися,  його досі шукають "  :-)))
- із того ж фільму, що частково знімали тут, дивитися і ржати (хто в темі)  :)))


P.S. А ще, нам з Onyx-ом якось один труспєлік розказував, як він по печері з мотком ниток ходив, щоб не заблудитися - потім ми прикинули, що треба на швейній фабриці окрему партію ниток на пару десятків кілометрів замовити, щоб безпечно експлорувати шахти :-)))
Розшарити F VK G+

Xaolas

  • Користувач
  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 258
  • Рейтинг 265
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Re: Стара соляна шахта і ми
« Відповідь #4 : 18.04.2016 20:07:51 »
Від себе додам єдину фоточку зроблену за цей раз, так як було виключно ліниво знімати. Але, пропустити можливість зазняти ствол з дна(-340м відносно поверхні, або -7 метрів відносно Балтійського моря) не зміг :) Особливу складність доставляло те, що зверху в лице постійно капав концентрат солі, а під ногами був зумпф, від падіння в нього захищали якісь кристалізовані шматки мусору. Лишалося надіятися, що воно витримає людську вагу(спойлер: витримало)
Розшарити F VK G+

bodyabighit

  • Користувач
  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 114
  • Рейтинг 116
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Re: Стара соляна шахта і ми
« Відповідь #5 : 24.01.2017 23:48:26 »
Отже продовження історії експлорингу копальні

У вилазці брали участь я, ІНТРОВЕРТ 997 та Electri4king

Затарившись живленням до світла, аптечкою, хавчиком, фотоапаратом , сідаєм на поїзд і їдем до місця інсталу. Телепортуємось в підземне приміщення, де починається спуск в шахту.




Зверху поблизу гавкають собаки. Таки зачули незнайомців. Включаємо ліхтарі на мінімальне світло і йдемо до місця спуску. Це місце вентиляційний ствол, обшитий тюбінгом 50 років тому. Кидаємо камінь в ствол. Рахуємо секунди: раз, два, три на четвертій глухий звук від удару об поверхню. Отже, певно метрів 100 вертикального спуску. Драбинок на перших двох прольотах немає. То ж прийшлося трохи помучитися.


Фото ствола зверху



Спускаємось нарешті на саме дно ствола




Далі перед нами відкривається ось такий завал




Але треба рухатись далі. проходимо його навприсядки й виходимо на аварійний похил. В двох місцях на дере'яні сходи обвалилася порода. На стелі також загрозливо обвисають куски породи, тримаючись лише за металеві конструкції тунелю.
Виходимо на перший горизонт. За нашими підрахунками і догадками його глибина між 100-150м. Він зустрічає нас не дуже дружньо.

Перший обвал


Проходимо ще невелику відстань і бачимо другий, ще більший обвал, який до того ж забарикадований. На жаль фото цього обвалу не зробив... Тут у нас виникає вибір: обережно пропихатись через обвал чи вертатись назад і вилазити з шахти. Ми вирішуємо йти далі.
Далі штреки були вже в кращому стані, хоча на деяких, місцями була осипана порода. Побродили ще трохи тими штреками-квершлагами, розбили табір в одному з тунелів, поїли й полягали спати.
Прокидаємось, дивимось, а то вже 10 година ранку. Їмо, ховаєм рюкзаки і всі пожитки в вагонетку і йдемо експлорити це підземне царство.




Знаходимо величезні, бездонні камери. Одна з камер, яка до того ж без захисту.




Видно, що квершлаг тут сверлений.




Йдемо далі по штреку й бачимо такий собі трансформатор на 6 кіловольт в цілком пристойному стані.




Прохідний комбайн в напіврозібраному вигляді




Перекидач вагонеток




Рогатка




Йдемо одним із цих ходів, який невдовзі закінчується ось таким тупиком.




Вертаємось трохи назад і йдемо в зворотню сторону штреку.




Спускаємось похилом на 2 горизонт шахти. Глибина близько 200 метрів від поверхні землі.




Перше, що бачимо це ось такий двигун для намотування тросу.




Виходимо на широкий штрек.




Далі йдемо цим штреком. Він значно ширший ніж ті, що були на першому горизонті. Раптом бачимо дуже багато вагонеток і вантажні механізми. Масштаби вражають.




Очевидно це вантажне депо.




Шахтний екскаватор.




Все дальше і дальше ходимо штреками другого горизонту. Натрапляємо на трансформаторну кімнату.




Бредемо далі.




І знову бачимо трансформатори. Але тепер вже на вагонетках. Цікаво скільки їх ж тут? Певно достатньо.




В деяких місцях на горизонті валяються пусті коробки від вибухівки. Одна з таких коробок




Ще один прохідний комбайн, вже на другому горизонті. Дещо в кращому стані ніж той, що на першому.








Останній його слід в породі цієї шахти, у якій він залишиться назавжди.




Також на цьому горизонті знаходиться ще пожежний склад. Подекуди лежать запилені вогнегасники.




Далі час вже вертатись в наш базовий табір. Вертаємось, відпочиваємо і починаємо важкий шлях підйому. Ох і важко ж було тягнути 12 кілограмовий рюкзак нагору. Це було моєю помилкою. Зате переконався на власному досвіді, що не варто тягнути в такі місця важкі та ще й об'ємні сумки.
Розшарити F VK G+

ІНТРОВЕРТ 997

  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 404
  • Рейтинг 93
  • Стать: Чоловіча
  • Читайте чат ... І пишіть в ньому ...
    • Перегляд профілю
Re: Стара соляна шахта і ми
« Відповідь #6 : 08.02.2017 00:27:02 »
Участь брали bodyabighit, Electri4king і я.           
         Склероз бере гору, але попри нього спробую згадати як же все було. Субота по обіді банда зустрілася на лавці одного торгового центру (касир плакав, коли за воду без здачі заплатив) чекаючи транспорт фінально обтрушуємо торби (закриваються зі скрипом і вересками). Вечір суботи випльовуємося в місці призначення (телепортатор старенький точність низька тому кілька кілометрів йдемо до порталу) по черзі падаємо в тунель порталу разом з торбами (довкола мокрий сніг і колючки, старий бетон і всюдисущі пляшки) можна ввімкнути світло виявляється чийсь кульок не спустили доводиться за ним повертатись (маленька доза реальності, не все йде за планом). Переконавшись, що тепер усе на місці йдемо сирим від конденсату тунелем (протяг досить теплий) дивимося в пащу 100-130 метрової глибини (ми вже якось годували її шматком бетону) ліхтарі до дна не досвічують :'(.

         Після попередніх "екскурсоводів" люк драбини прикрили, тому газовий ключ-лом мусить поїсти дошки, починається перший етап спуску (перші дві платформи без драбин, а висота кожного 4 метри) тому вхід іде мотузяна драбина+математика (на одну платформу влазить 2 людини і всі сумки, а нас 3 штуки) друга платформа проходиться по стінці тюбінгу і двометровому шматку драбини (гайки так роз"їло соляним розчином, що їх можна розкришити руками  :o). Через годину після інсталу і половини платформ досягаємо другого етапу спуску і тієї частини драбин, що вкрита 2 сантиметровим шаром солі (натік конденсат з тюбінгів) через сталактити і брили солі важко спускатися з торбами (сіль сиплеться звідусіль) в кінці вас чекає 8 метрова драбина.

         Пів години перепочинку, напис від MAGNOWSKI на стіні фундаменту стола, кульок рукавичка, десь 80 метрів похилими сходами вниз (стеля блищить ненадійністю), радянські елементи живлення, тунель крізь руду і поламані дошки. Третій етап він вирішальний тут або пан або живцем розчавить порода, після першого завалу і 20-30 метрів тунелю (стеля з дощок і брусів колоди їх підпирають хоча місцями потріскані) є другий завал і його треба розгрібати бо він частково перекритий дошками які з протилежного від нас боку присипані породою (в основному брили і пил) десь за пів години і одну дошку (єдина, що була не прибита) мені і Electri4kingу вдалося розгребти завал так аби можна було пролізти між дощок. По той бік було ще небезпечніше (порода відшарована шматками по 1,5 метри в довжину і менше). Близько другої години ночі (неділя уже) ми вийшли з небезпечного місця і потрапили до перекидального механізму (для вагонеток). Через те, що супутники залишили речі за 300-500 метрів звідси (можу помилятися у відстані), а втома брала своє довелося посидіти на лавці поруч з перекидачем (так порушення ТБ, так ідіотизм), то були довгі 15 хвилин!

         Після єднання ми пройшли десь 2-3 кілометри (відстані не точні) в бік робочої частини першого горизонту, бачили накат на рейках, відра з під мастила нижню частину східчастого спуску з новенькою жарівкою. О пів на 4 ночі повертаємося до табору (потім довідалися, що неподалік від нього був вихід до робочого стволу), спали десь до 8 чи 9 ранку (супутники не дуже спали,їх не відпускав мандраж і заважав протяг), з"їли мівіну і повні сил та акумуляторів пішли в бік тупика першого горизонту і верхньої частини камер там багато всього цікавого (див. фото Роя)

          Десь о 12 годині спустилися на 2 горизонт (тут розташовані виходи в нижні частини камер, а глибина досягає 200-250 метрів) там розташовано кілька трансформаторних станцій, гусеничний бур, пожежний склад (там були не живі вогнегасники). Пройшовши десь на 5 кілометрів тунелем від драбини ( там декілька розгалужень які ми пройшли, тому ще 2 кілометри ) приймаємо рішення повернутись для перепочинку в табір. В таборі (не циганському) заправляємось чаєм і заряджаємо фото-відео апаратуру (гуде як нарваний інвертор Голема, починає здаватися, що я вже якось бачив стелю в цьому тунелі). Неділя 8 година вечора починаємо деінстал збираємо наші пожитки і повертаємося на поверхню. 10 година вечора перша платформа, драбина на місці. Сидимо на зупинці до N години ранку (мороз, ми мокрі від поту, беруть дрижаки). Вже до 10 ранку остаточно повертаємося у реальність, зокрема до Лємберга.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=IwOst_Gtorg" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=IwOst_Gtorg</a>

П.С. Поки не в змозі порізати відео на менші шматки.
Розшарити F VK G+
Порушник, рекомендовано уникати.