Побував у Чернівцях, не з експлоуерською місією, а просто так пройшовся містом.
Чернівецька ратуша 1847р.
![]()
Резиденція митрополитів Буковини і Далмації, а зараз Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Побудований на невеличкому пагорбі «Домнік» (або «Панська гора»). Автором проекту став чеський архітектор Йозеф Главка. 6 липня 1864 р. було урочисто закладено наріжний камінь у фундамент каплиці Св. Іоана Нового Сучавського. З цього розпочалося будівництво комплексу, що тривало майже двадцять років. При будівництві, передбачаючи сейсмічні особливості карпатського регіону, широко застосовувалися металеві конструкції, що значно підвищило міцність і довговічність будівлі. Руйнівні карпатські землетруси (1940) та (1977), хвилі якого прокотились і Буковиною, жодним чином не відобразились на резиденції. Покрівля всіх корпусів, викладена кольоровою глазурованою черепицею, яка утворює чіткий і красивий рисунок буковинських народних килимів. Стіни оздоблені орнаментом із теракоти, а вікна обрамлені білокам'яними блоками із пісковику.
![]()
Митрополичий корпус ( можна також побачити купол каплички Св.Іоана Нового).
У ньому знаходились житлові, адміністративні та репрезентативні приміщення — просторі апартаменти архієрея, де він працював і відпочивав, а також розкішні зали, де влаштовувались аудієнції високим гостям і відбувалися єпархіальні засідання. В цій будівлі розміщалися служби митрополичої канцелярії й консисторії та адміністрація православного фонду. Серед головних приміщень палацу — великий, з масивними колонами, вестибюль на першому поверсі, та «Мармурова», «Червона», «Зелена» та «Блакитна» зали на другому.
У березні 1944 року румунсько-нацистські окупанти, які відступали під ударами червоної армії, спричинили пожежу, що майже повністю знищила шедевральну «Синодальну залу». Збитки вираховувались величезною сумою — понад 25 мільйонів карбованців, а втрату окремих архітектурних елементів та стародруків з митрополичої бібліотеки оцінити не можливо.
Тут двічі проводились реставраційні роботи за участю Київських, Львівських та місцевих майстрів під загальним керівництвом архітектора Михайла Шевченка.
![]()
![]()
Мармурова зала («Синодальна зала»), виконана з білого та чорного мармуру. Австрійським маляром професором Карлом Йобстом були нанесені живописні фрески на релігійну та історичну тематику. Зала була заввишки 20 м, на 2 метра вище сучасної. Стеля — мальовнича, дубова, різьблена з куполами, й багатою орнаментикою, звідки звисали кришталеві срібні люстри. Підлога була із чорно—білих мармурових плит у вигляді гуцульського килима. Два бокових входи і центральний з балконом з'єднували дві мармурові білі доріжки, на перетині яких знаходилось позолочене крісло—трон Митрополита. Після реставрації в 1963 році «Мармурова зала» змінила свій вигляд.
![]()
![]()
Монастирський корпус.
У різні часи тут розташовувалися дяківська школа, єпархіяльний музей, кімнати для гостей, фабрика з виготовлення свічок, а також чернечі келії.
![]()
Семінарський корпус.
Перший поверх корпусу займав «Греко-православний теологічний факультет» Чернівецького університету, а другий — «Духовна семінарія»
![]()
![]()
Трьох-Святительська церква 1882р.
У радянський період (1944-1991) культову споруду було закрито, а приміщення використовувалось як зал ЕОМ (Електронна обчислювальна машина). Водночас, керівництву університету вдалося зберегти розписи та іконостас.
![]()
![]()
Скульптор Анна Гофман виготовила ліпні прикраси для дванадцятьох капітелів. Художнім розписом церкви займалися Карл Йобст та Епамінандос Бучевський.
![]()
![]()
«Митрополичий корпус» купол каплички Св.Іоана Нового.
![]()
Вірменська церква 1875р.
До храму я добрався о доволі пізній годині, тож він був уже зачинений. Проте побачивши як я проводжу зйомку фасаду храму мене запросили пройти в середину та відчинили його.
Проект храму був розроблений відомим чеським архітектором Йозефом Главкою, автором комплексу резиденції буковинських митрополитів. Він і керував будівництвом. Після 1944 року церкву було закрито, більшість вірмен-католиків покинули Чернівці. Церковне майно передано в користування організаціям міста.
Деякий час приміщення церкви не використовувалось, пізніше було передано під склад.
![]()
![]()
![]()
![]()
Свято-Духівський кафедральний собор 1844 р.
![]()
![]()
Костел Пречистого Серця Ісуса 1894р.
Про старовинний інтер'єр костелу майже нічого не нагадує після варварської радянської перебудови його в архів. І лиш останній "поверх" на якому можна побачити склепіння нагадує про втрачену красу та велич костелу.
В 1940-1941 костел продовжував працювати, але перебував під наглядом органів НКВД. У 1945 році, місцева влада передала цей єзуїтський храм віруючим православного віросповідання. Ще через рік костел було відібрано і у правосланої общини.
Певний час храм було закрито, згодом там вирішили розмістити документи обласного архіву, що до цього моменту зберігалися у чотирьох різних приміщеннях міста. В результаті, більшу частину внутрішнього інтер'єру храму було втрачено.Двома залізобетонними перекриттями, які кріпилися у стінах костелу, внутрішній простір храму розділили на три поверхи. Для зміцнення стелажів архівосховища між колон звели цегельні стіни. Нижні вітражі вікон були знищені, верхні - вціліли.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Миколаївський кафедральний собор 1939р.
Увагу привертають бані куполів, ілюзію падіння створюють високі, трохи похилі вікна дзвіниці.
Собору випало бути одним із небагатьох чернівецьких храмів, який за радянської влади не закрили, і де не переривалась церковна служба.
Завдяки цьому всередині зберігся самобутній інтер'єр буковинської церкви першої половини XX ст., зокрема старовинний різний іконостас та вітражі під банями.
![]()
![]()
Темпль
У 1877 р. єврейська громада міста отримала свій головний храм, у якому збиралися для молитви чернівецькі іудеї-реформісти. Храм був збудований за проектом відомого львівського архітектора, професора Юліана Захаревича. Темпль був збудований в мавританському стилі, мав 4 бокові вежі, які здіймалися у вигляді мінаретів, дах увінчувало покрите міддю шатро. На початку Другої світової війни, у липні 1941 р. німецько-румунські війська спалили цей храм. Після повернення радянської влади була спроба його підірвати але він встояв і тривалий час лишався частково зруйнований. У 1959 р. у колишній синагозі відкрили кінотеатр «Жовтень» до 1992р.
![]()
![]()
А ось так він виглядає зараз, після перебудови під кінотеатр.
![]()
![]()
Буковинський державний медичний університет, колишнє австрійське технічне училище.
![]()
На фасаді споруди можна зауважити барельєфи які вказують на різноманітні спеціальності які отримували випускники.
![]()
![]()
Чернівецький міський театр 1905р.
![]()
Єврейський народний дім у Чернівцях 1907р.
![]()
Фасад споруди прикрашений чотирма атлантами. З приходом радянської влади (1944р.) приміщення було передано під міський Будинок культури, атланти ж були частково знищені. З часом їх відреставрували, проте виникла помилка, замість відлитих голів атлантів прислали голови шахтарів які були призначені іншому замовнику для іншої скульптури. Робочі цим не переймались, що прислали те й прикріпили.
![]()
Чернівецький художній музей споруджений в традиції віденської сецесії у стилі модерн для Буковинського ощадного банку 1900 р.
![]()
![]()
Будинки близнюки, споруджені заможним міщанином для двох своїх доньок. Кажуть, що в заповіті він вказав віддати у власність донькам ці будинки лиш у разі їх заміжжя. Як не дивно, вони так і не змогли вийти заміж.
![]()
Чернівці, дворик на якому проживав президент Буковини принц Конрад цу Гогенлое-Шіллінгсфюрст. Відреставрований в 2008р., зараз там же ж проживає діючий мер міста.
http://www.youtube.com/watch?v=-h8pjqHHrCQ